Новоутворення шкіри

РЕФЕРАТ на тему:

Новоутворення шкіри

Дотепер єдиної універсальної класифікації шкірних новоутво­рень немає. Вид пухлини, за невеликими винятками, визначаєть­ся гістологічним дослідженням.

Розглянемо загальні ознаки і різновиди доброякісних і перед­ракових новоутворень шкіри, злоякісних пухлин, невусів.

1. Доброякісні новоутворення шкіри Аденома — пухлина, що розвивається із сальних (adenoma sebaceum) і потових залоз (сирингома). Має вигляд вузликів розмі­ром з головку шпильки. При ураженні сальної залози колір жов­туватий чи жовтувато-червонийпри ураженні потової залози — синюшно-червоний. Висипи ізольованіпри ураженні сальних за­лоз можуть групуватися.

Ксантома (xantohoma) — доброякісна пухлина з волокон спо­лучної тканини, у яких відкладаються сполуки холестерину. Виг­лядає як плоска папула жовтуватого кольору без ознак запален­ня. Може виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву.

Ксантелазма — різновид ксантоми з переважним розташуван­ням плоских довгастих бляшок жовтого кольору на шкірі повік.

Фіброма — пухлина зі сполуч­ної тканини. Може бути м’яка фіб­рома — вузлик тілесного кольору на короткій чи довгій ніжці, розмі­ром до вишневої кісточкитверда фіброма — щільний напівкулястий вузлик на широкій основі. Якщо такий вузлик проростає судинами, він називається ангіофібромою.

Папілома — розростання епідермісу на ніжці. Зустрічається часто, типова локалізація — бічні поверхні шиї, пахвові ямки, па­хові складки. Причина — вірус папіломи шкіри.

Міліум — ретенційна кіста сально-волосяних фолікулів, утво­рюється внаслідок закупорки вивідних проток дрібних сальних залоз, розміщених у поверхневих шарах шкіри. Проявляється у вигляді білих «кульок» діаметром до 1 мм. Ознаки запалення від­сутні. Легко видаляється при ручному очищенні.

Атерома — кіста великих сальних залоз, розвивається при закупорці вивідних проток. Навколо залози розвивається товсто­стінна капсула, що утримує шкірне сало, яке продовжує утворю­ватися. Може досягати розмірів волоського горіха.

Ліпома — доброякісна пухлина з жирової тканини м’якої кон­систенції, не має таких чітких контурів, як атерома. Може дося­гати більших, ніж атерома, розмірів.

2. Передракові захворювання шкіри Меланоз Дюбрейля проявляється на від­критих ділянках шкіри у вигляді темно-ко­ричневої, найчастіше фрагментованої плями неправильних обрисів, що розростається по периферії. Місцями пляма може ущільнюватися і перетворюватися у вузлик. Виразка є ознакою злоякісного перероджен­ня. Хворіють особи літнього віку.

Шкірний ріг — нашкірний виріст цилін­дричної форми сірого кольоруна кінчику з’являються сосочкові розростання, що нага­дують голочки. Діаметр в основі може бути до 1 см, а висота — до 2 см.

Старечі кератоми розвивають­ся після 40 років (частіше в осіб після над­мірного впливу ультрафіолетових променів) у вигляді рожевих плям, які швидко стають ко­ричневими, з бородавчастими розростаннями на поверхні. З віком кількість плям збільшу­ється, гіперкератотичні нашарування на їхній поверхні товщають.

3. Злоякісні пухлини Базаліома, або базальноклітинний рак шкіри. Це захворюван­ня належить до злоякісних новоутворень шкіри, але ніколи не метастазує і не буває причиною смерті. Найчастіше розвивається на шкірі обличчя чи волосистої частини голови, де спочатку з’явля­ється вузлик кольору нормальної шкіри з вдавленням у центрі і валиком із блискучих зерен («перлин») по перифе­рії (рис. 2.35). Вузлик легко вкриваєть­ся виразками, які можуть набувати «повзучого» характеру. Перебіг хвороби хронічний, після видалення пухлина може виникати на тому самому місці. Базаліома з’являється на місці повтор­них травм, сонячних опіків, рентгенів­ського опромінення. Частіше хворіють літні люди.

Спиноцелюлярний рак розвивається з передракових захворю­вань шкіри в людей похилого віку. На перших етапах дуже нагадує базаліому, але швидко вкри­вається виразками, розповзаючись у всіх напрямках. Дає метастази.

Меланома — найзлоякісніша з усіх ві­домих пухлин. Може розвива­тися з попередніх пігментних новоутво­рень (8−10% випадків), але в основному розвивається на незміненій шкірі. Може мати вигляд пігментної плями різного ступеня забарвлення (кількість пігменту не впливає на перебіг захворювання). Ознаками меланоми є нерівні контури, збільшення розмірів, нерівне забарвлен­ня, виникнення суб'єктивних відчуттів у пацієнта (сверблячка, болючість), легка кровоточивість при незначній травмі, ви­никнення запального віночка, а також поява нових дрібних висипів і збільшен­ня прилеглих (регіонарних) лімфатичних вузлів.

4. Невуси Невуси являють собою новоутворення, що виникають у ре­зультаті гіперплазії (надмірного розвитку) різних елементів шкі­ри. Найчастіше спостерігаються пігментні і судинні невуси.

Пігментні невуси є практично у всіх людейвони складаються з невусних клі­тин, що утворилися в результаті транс­формації меланоцитів. Відрізняються за величиною, кольором, глибиною заляган­ня і формою. За глибиною залягання виділяють епідермальні, дермальні та епідермодермальні невуси. Точний діагноз визначаються тільки за результатами гіс­тологічного дослідження.

Судинні невуси. Плоска ангіома (винна пляма) з’являється з моменту на­родження. Це пляма червоного кольору неправильної форми, площею від шпиль­кової головки до кількох десятків санти­метрів.

Зірчаста ангіома нагадує павучка: у центрі криваво-черво­ний вузлик, від якого розходиться звивисте «проміння». Може виникнути в будь-якому віці. Моменти, що сприяють виникнен­ню — підвищений артеріальний тиск, надмірний вплив УФ-променів, занадто часте енергійне механічне очищення шкіри обличчя.

Кавернозна гемангіома — вроджена судинна пухлиназа рахунок залучення до процесу великих судин має випнуті розрос­тання на поверхні. Розташовуючись на обличчі, може сильно його спотворювати.

Тип пухлини і метод лікування визначає лікар-дерматолог. Косметик повинен вчасно направити клієнта з пухлинами шкіри до лікаря, а при виконанні косметичного догляду у салоні ні в якому разі не подразнювати поверхню будь-яких новоутворень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. — М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо­давчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри лю­дини. — К.: Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. — 176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416 с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999;2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Космето­логия: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000;2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd At­las. — Urban&-Shwarzenberg, 1992. — 384 s.