Анотація. 
Роль самоосвіти в професійному становленні майбутніх екологів

Досліджено умови формування становлення майбутніх екологів. Особливу увагу приділено самоосвіті як одній з умов формування компетентного фахівця. Теоретично обґрунтовано необхідність засвоєння навичок самоосвіти та організації самостійної роботи студентів. Акцент зроблено на ролі викладача в організації самостійної роботи студента. Визначено провідні форми та методи самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах.

Ключові слова: самоосвіта, самоосвітня компетентість, фахова підготовка, неперервна професійна освіта.

Вступ

Постановка проблеми. Інтеграційні процеси, які відбуваються в освіті встановлюють особливі вимоги до підготовки майбутніх фахівців на ринку праці. Серед затребуваних навичок: відповідальність і гнучкість, комунікативні навички, творчість і допитливість, критичне мислення, інформаційні уміння, співпраця і взаємодія, постановка і вирішення проблем; саморозвиток; соціальна відповідальність, підприємницькі навички [5, с. 169].

Сьогодні ми спостерігаємо загострення екологічної кризи, яка набуває загальнопланетарного характеру і має всі шанси набути статусу катастрофи. Людська діяльність є однією із причин її виникнення. Зростання чисельності населення на Землі призвело до тяжких наслідків надмірного споживання природних ресурсів та збільшення обсягів відходів. Стрімкий розвиток науки створив ілюзію, що людина є «царем природи», але в той же час продемонстрував, що можливості людини не є безмежними, а необдумані дії мають негативні наслідки, вирішити які людині не під силу. Ці питання тривожать тисячі людей по всій Земній кулі і спонукають до пошуку рішень. А отже тисячі людей самостійно чи в колективі однодумців вивчають їх. Але чи можна за рахунок самоосвіти набути компетентності кваліфікованого фахівця екологічного профілю і претендувати на право визначати ступінь першочерговості вирішення питань екологічного характеру, вчити інших (проводити відкриті лекції, семінари) і нести моральну відповідальність за свою непрофесійну діяльність?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляд наукових робіт і публікацій свідчить про актуальність питання організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах.

Окремі психолого-педагогічні аспекти самостійної навчальної діяльності та її організації знаходимо в дисертаційних дослідженнях Н. Бойко, Т. Вахрушевої, О. Демченко, С. Заскалєтої, М. Князян, В. Ковальчука, В. Козакова, С. Кустовського, З. Кучер, В. Луценко, О. Муковіза, М. Недашковської, Л. Савенкової, М. Солдатенка, А. Усової, І. Шайдур, І. Шимко, В. Шпак.

Концептуальні засади самостійної роботи учнів і студентів, обґрунтовані у працях Н. Бібік, В. Бондаря, В. Буряка, Л. Вяткіна, М. Гарунова, Є. Голанта, Н. Дайрі, Б. Єсіпова, А. Кірсанова, І. Лернера, В. Лозової, В. Ляудіс, О. Малихіна, О. Молібога, М. Нікандрова, О. Савченко, М. Скаткіна, С. Скидана, В. Сластьоніна, П. Підкасистого, Н. Половнікової, В. Чайки, Т. Шамової, Г. Щукіної й багатьох інших учених.

Питаннями удосконалення теорії і практики навчання, екологічного мислення та екологічної культури присвячено праці таких вітчизняних учених, як Г. Білецька, Л. Білик, Г. Білявський, О. Васюта, Н. Грейда, М. Дробноход, Я. Габєв, В. Грубінко, В. Замостян, О. Злотін, О. Іванців, С. Іващенко, В. Кушнір, В. Кучерявий, Л. Лук’янова, Н. Магура, І. Малюченко, О. Мітрясова, А. Некос, В. Некос, Т. Нінова, Н. Олійник, О. Перова, Н. Рідей, К. Ситник, С. Совгіра, І. Солошич, В. Строкаль, І. Суравєгіна, Г. Тарасенко, М. Швед, В. Шевчук та ін.

У дисертації О. Малихіна здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі теоретичного, ретроспективного, порівняльного та системного аналізу сучасних дидактичних моделей навчання [12]. У дослідженні визначено й аргументовано відмінності у трактуванні понять «самостійна навчальна діяльність» і «самостійна робота», при цьому останню представлено в якості комплексного інтегративного педагогічного явища, що має динамічну ієрархічну структуру та являє собою провідну форму організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів [11].

В. Астахова у своїх працях великого значення надає самостійній роботі в процесі формування професійної компетентності майбутнього фахівця, розглядає основні принципи, форми, методи організації самоосвіти [1].

Методи самостійної роботи, які мали місце при навчанні в школі малопридатні у вищих навчальних закладах, і тому студентів необхідно навчати систематично та самостійно вчитися в аудиторії на заняттях, в бібліотеці, щоб вони якнайшвидше оволоділи навичками самостійної навчальної діяльності [10]. На думку Г. Білецької [2] екологічна освіта має бути інструментом формування екологічної свідомості майбутнього фахівця.

В цьому аспекті зростає роль викладача, його педагогічної майстерності, здатності сформувати навички до самоосвіти. Проблемі розвитку педагогічної майстерності педагога присвячені праці В. Ковальчука [4, 5, 6]. На думку автора педагогічна майстерність є інтегративною якістю, що дозволяє викладачу здійснювати педагогічну діяльність на високому рівні.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. При значній кількості праць присвячених організації самостійної праці учнів та студентів, мало дослідженою залишається проблема самоосвіти майбутніх студентів екологів, ролі викладача в цьому процесі.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є теоретично обґрунтувати необхідність засвоєння навичок самоосвіти та організації самостійної роботи студентів екологів у ВНЗ, розкрити поняття самоосвітньої компетентності і її роль в конкурентоспроможності майбутнього фахівця.

самоосвіта майбутній еколог навчальний.