Сучасні підходи до змісту професійно значущих якостей конкурентноспроможного фахівця в галузі економіки

Реферат на тему:

Сучасні підходи до змісту професійно значущих якостей конкурентноспроможного фахівця в галузі економіки Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що існує чимало досліджень, присвячених вивченню змісту професійно значущих якостей таких фахівців, як: педагоги (Н.В. Кузьміна, Є.Ф. Зеєр, В. Г Кунтиш), військові (В.О.Ройлян), психологи (І.А. Мартинюк) та інші.

Також впродовж останніх років з’явилась певна кількість професіографічних досліджень таких професій як: менеджер, бухгалтер, маркетолог, службовець банку тощо.

Але в сучасних умовах становлення і розвитку нового соціально-економічного суспільства у нашій країні, у невизначених чітко умовах і вимогах як юридичного, так і економічного характеру, проблема підготовки конкурентноспроможного фахівця з набором необхідних до економічної діяльності професійно значущих якостей, набуває все більшої актуальності.

Аналіз наукової літератури дає можливість зробити висновок, що забезпечити високу ефективність у ринкових умовах може тільки професіонал, який володіє певними професійними якостями, інтегрованими управлінськими навичками, такими як: [1].

• даптаційна мобільність: схильність до творчих форм діяльності, неперервність, поглиблення й обновлення знань ініціативність, нетерпимість до відсталості, консервативних проявів, прагнення вчити інших, бажання якісних змін в організації і в змісті власної діяльності, готовність до обґрунтованого ризику, прагнення нововведень, розширення кола своїх повноважень, діловитість;

• онтактність: товариськість, емпатія, інтерес до людей, високий рівень розуміння у сфері міжособистісних відносин, здатність приваблювати людей, бачити себе зі сторони, слухати, розуміти і переконувати людей, уміння подивитися на конфліктну ситуацію очима співрозмовника;

• тресостойкість: інтелектуальна й емоційна захищеність у проблемних ситуаціях, самовладання і тверезість мислення у прийнятті колективних рішень, володіння навичками саморегуляції стану;

• омінантність: власність, честолюбство, прагнення до особистої незалежності, лідерство готовність до безкомпромісної боротьби за свої права, самоповагу, високий рівень самооцінки і притягань, сміливість вольовий характер.

Деякі керівники великих українських компаній вважають, що в освіті випускника з бізнесових напрямків є три наступні риси: [4].

1. 1.Вміння спілкуватися з людьми, що може стимулюватись:

• оботою в групі;

• аохоченням ораторства.

1. 2.Самоконтроль в умовах невизначеності, що може стимулюватись:

• имуляцією стресу;

• оботою з малозрозумілими завданнями та непевною метою.

1. 3.Практичний підхід і орієнтованість на дію, що може стимулюватись:

• бговоренням кейсів;

• рактичними завданнями в реальному світі.

В свою чергу американець Стівен Коуві (Stephen Covey) стверджує .що ефективного професіонала у бізнесі визначають його професійні звички .які знаходяться на перетини трьох речей: [4].

• нання (відповідь на завдання «Що робити?» і «Чому це робити?»);

• авички («Як це робити?»);

• ажання («Чи хочу я це робити?»).

Представники американської дослідницької організації Gawwup за результатами своїх спостережень називають визначні Коуві звички — талантами і стверджують, що існує три групи талантів:[4].

• аланти прагнення досягти успіху (орієнтація на досягнення, енергійність, конкурентність, амбіційність тощо);

• аланти мислення (сконцентрованість, самодисципліна аналітичність, акуратність, стратегічне мислення, системне мислення, креативність тощо);

• аланти міжособистісних стосунків (розуміння емоцій інших людей, комунікабельність, уміння працювати в команді тощо).

Отже успіх у бізнесі лежить на перетині управлінських знань, ділових навичок і внутрішньої енергії.

Набувають актуальності дослідження з проблем формування в особистості якостей ділової людини, які характеризують можливості особистісного потенціалу і суспільно-громадській, державно-політичній, виробничій сферах.

Поняття «ділова людина» розглядається у трьох основних аспектах [7]. Це, по-перше, особистість взагалі, з набором певних рис, якостей, способів поведінки, що проявляються у повсякденному житті та діяльностіпо-друге, представник соціальної самореалізації людства, пов’язаної з функціонуванням націй і народностей у суспільно-політичному життіпо-третє, професіонал та спеціаліст у виробничій сфері. Предметом нашої уваги є останній.

Серед значущих якостей ділової людини більшість дослідників передусім називають цілеспрямованість, креативність, інтелігентність, лідерські здібності і схильність до новацій. Дехто з вітчизняних фахівців до них додають товариськість, працездатність, самовладання, відкритість, творчий підхід до справ, соціальну активність і відповідальність.

До якостей ділової людини можна віднести ініціативність, чесність, працелюбність, рішучість, практичність, організованість, наполегливість, комунікабельність, самокритичність [7].

Серед якостей, необхідних для успішної психофізіологічної взаємодії з предметами та знаряддями праці в конкретних соціально-економічних умовах і трудовому колективі майбутній професіонал повинен мати певний набір якостей. Фахівці виділяють серед них найбільш потрібні для сучасного випускника. Це — компетентність, здатність до організації й плануваннясамостійність, готовність приймати рішення і нести за них відповідальністьуміння визначати шляхи при впровадженні прийнятих рішень у практикусвоєчасно вносити корективи, враховуючи реалії оточуючих обставинспрямованість на співробітництво.

Аналізуючи чинники успішності підприємницької діяльності, спеціалісти визначають такі провідні якості підприємця: пошукова активність, соціальна відповідальність, організованість, практична спрямованість, вольова наполегливість.

У сучасних умовах розбудови і прискоренні соціально економічного розвитку України особливого значення набувають такі якості випускника економічного ВНЗ як: ініціативність у розв’язанні нетрадиційних задач, мобільність, креативність, спроможність до самоосвіти, цивілізаційна толерантність, інтеркультурологічна компетенція, що у свою чергу, разом із знанням іноземної мови уможливлюють здатність до кваліфікованої професійної діяльності як вдома, у своїй країні, так і в іншомовному середовищі.

На думку Г. О Копил, випускники економічних ВНЗ нашої країни зможуть лише тоді застосувати свої професійні якості повною мірою, з найбільшою користю, коли ці якості будуть поєднані з оновленою, збагаченою професійною культурою, а тому формування культури майбутнього магістра економічного профілю є однією з актуальних соціально-педагогічних проблем сьогодення [5].

Професійна культура фахівця — це інтегральна якість, яка базується на міцному фундаменті розвинених власне професійних якостей і властивостей, а також культури філософського, соціального, економічного, екологічного та іншого мислення, на готовності людини і вмінні реалізовувати нею увесь свій духовно-моральний потенціал [5].

Література.

1. 1.Волкова Н. Проблема підготовки майбутніх економістів до управлінської діяльності // Неперервна професійна освіта: теорія і практика // науково-методичний журнал. — 2002. — Випуск 1 (5).

2. 2.Гіптерс Г. Виховання діловитості і творчості майбутніх фахівців економічного профілю // Рідна школа, грудень — 2005.

3. 3.Зеер Э. Ф. Психология профессионального образования. — М.: Издательство Московского психолого-социального институтаВоронеж: Издательство НПО «Модек». — 2003. — 480с.

4. 4.Карпенко Н. Удосконалення підготовки магістрів з маркетингу відповідно до міжнародних стандартів. Професійна освіта в маркетингу — 2005.

5. 5.Копил Г. О. Соціальне значення формування професійної культури студентів економічних спеціальностей // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. / Кол. авт. — К.: Наук. — метод центр вищої освіти, 2004. — Вип. 36.

6. 6.Фомин Н. В. Теоретическая модель конкурентоспособного специалиста. // Инновации в образовании — 2004. — № 3.

7. 7.Чабан Н.І. Характеристика поняття «ділова людина» та її якостей у сучасних дослідженнях // Таврійський вісник освіти. — 2003. — № 1.

8. 8.Шадриков В. Д. Новая модель специалиста: инновационная подготовка и компетентностный подход // Высшее образование сегодня. — 2004. — № 8.