Моксонідин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Медичний факультет Кафедра фармацевтичних дисциплін

Курсова робота

МОКСОНІДИН

Бобела Маріанна Василівна Науковий керівник Вашкеба Евеліна Михайлівна Допустити до захисту:

________________

«____» __________2011 р.

Ужгород-2011

ЗМІСТ

I. Міжнародна назва препарату

II. Основні фармакологічні ефекти

III. Показання та протипоказання до призначення препарату

IV. Побічні ефекти

V. Лікарські форми, в яких випускається препарат

VI. Клінічні критерії ефективності препарату

VII. Клінічні безпеки (переносимості) препарату критерії

VIII. Можливі взаємодії препарату

IX. Особливості призначення препарату різним категоріям хворих

X. Особливості призначення препарату при супутніх захворюваннях

XI. Особливості застосування різних лікарських форм препарату

XII. Інформація для лікаря

XIII. Інформація для пацієнта Джерела літератури

I. Міжнародна назва препарату — Моксонідин (Moxonidine)

· Торгова назва препарату — Фізіотенс, Цинт, Моксогамма, Моксонитекс, Моксонидин Гексал, Тензотран, Моксонид.

· Категорія препарату — рецептурний.

II. Основні фармакологічні ефекти Моксонідин вибірково стимулює 1,-імідазолінових рецепторів в ростровентролатеральній частині довгастого мозку (і в меншій мірі а2-адренорецептори нейронів ядер солітарного тракту) та у зв’язку з цим гальмує активність судинного центру.

Моксонідин добре всмоктується при прийомі внутрішньо, не метаболізується при першому проходженні через печінку, що пояснює його високу біодоступність. Препарат призначають 1−2 рази на добу.

З побічних ефектів слід відзначити сухість у роті, запаморочення, сла бость і стомлюваність. Препарат володіє меншим спорідненістю до центральних а2-адренорецепторів, і побічні ефекти (сухість у роті, седативний ефект) виражені у нього в істотно меншому ступені, ніж у інших гіпотензивних засобів центральної дії, меншою мірою виражений синдром відміни.

Моксонідин — високоселективний агоніст імідазолінових рецепторів I типу, ідентифікованих в ядрах ретикулярної формації ростральної вентролатеральной області довгастого мозку, яка є ключовим центром регуляції потоку симпатичних імпульсів з ЦНС і тому центром регуляції артеріального тиску. Стимуляція імідазолінових рецепторів знижує нейрональну активність, пригнічує еферентну симпатичну активність і, як наслідок, знижує тонус периферичних судин і артеріального тиску, в той час як серцевий викид і ЧСС істотно не змінюються. Моксонідин відрізняється від інших антигіпертензивних препаратів центральної дії тим, що його селективність до імідазолінових рецепторів приблизно в 70 разів перевершує його спорідненість доадренорецепторів. Встановлено, що саме взаємодія задренорецепторами в зонах стовбура мозку, розташованими поза вентролатеральной зони довгастого мозку, а також в слинних залозах, обумовлює такі побічні ефекти, як сухість у роті, седативні реакції. Побічні ефекти моксонідину завдяки його селективності дії виражені мінімально. Моксонідин також підвищує чутливість тканин до інсуліну у пацієнтів з інсулінорезистентністю та порушенням толерантності до глюкози. У терапевтичних дозах моксонідин не впливає на рівень ліпідів в плазмі крові, загальний вміст ХС і ТГ.

Після прийому всередину моксонідин швидко і практично повністю абсорбується з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Абсорбція препарату становить 90%, моксонідин не зазнає метаболізму першого проходження і його біодоступність становить 88%. Максимальна концентрація в плазмі крові після прийому 0,2 мг моксонідину досягається через 60 хв. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату. Зв’язок з білками плазми крові - 7%. Моксонідин метаболізується на 10−20%, головним чином до 4,5-дегідромоксонідіна і похідних гуанідину. Гіпотензивний ефект 4,5-дегідромоксонідіна становить 1 / 10 активності моксонідину. Період напіввиведення моксонідину і його метаболітів — 2,5 і 5 годин відповідно. Більше 90% дози моксонідину виводиться нирками протягом перших 24 годин і лише 1% елімінується з калом. Фармакокінетичний профіль моксонідину однаковий як в осіб з підвищеним, так і нормальним АТ, і не змінюється при постійному застосуванні. У пацієнтів похилого віку можливе зниження виведення препарату нирками, яка не є клінічно значущим. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну — 30- 60 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові та період напіввиведення підвищуються приблизно в 2 і 1,5 рази відповідно в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну> 90 мл / хв). Для пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу моксонідину підбирають індивідуально.

III. Показання та протипоказання до призначення препарату Показання:

· артеріальна гіпертензія: знімає артеріальний тиск. найбільш ефективний у хворих з мягкою та помірною гіпертонією.використовують разом із салуретиками, наприклад з гідрохлортіазидом.

· метаболічний синдром: може застосовуватися при метаболічному синдромі. Зустрічається побічний ефект (у 2% випадків) — сухість у роті, який не вимагає відміни препарату і проходить в процесі лікування. Існують значні побічні ефекти з боку ЦНС. Може розвинутися резистентність і звикання.

· гіпертонічний криз: При виборі терапії не ускладненого ГК необхідно визначити тип гемодинаміки: при гіперкінетичному варіанті кризу збільшений серцевий індекс (хвилинний об'єм серця на квадратний метр поверхні тіла), а загальний переферичний опір судин (ЗПОС) нормальний або знижений. Криз купирують засобами здатними знизити серцевий індекс і не підвищують ОПСС.

Протипоказання:

Ш підвищена чутливість до компонентів препарату;

Ш синдром слабкості синусового вузла (поєднання ЕКГ-ознак синусової брадикардії або синоаурикулярної блокади з розвиваючийся на їх фоні нападами різних аритмій, наприклад мерехтіння і тріпотіння передсердь, суправентрикулярної тахікардії; може спостерігатись при ураженні синусно-передсердного вузла і прилеглих до нього ділянок міокарда);

Ш синоатріальна і AV блокада II і III ступеня;

Ш виражена брадикардія (ЧСС — менше 50 ударів / хв.);

Ш хронічна серцева недостатність III і IV класу (за класифікацією NYHA);

Ш ангіоневротичний набряк в анамнезі;

Ш нестабільна стенокардія;

Ш тяжка печінкова недостатність;

Ш хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну — менше 30 мл / хв, концентрація креатиніну — більше 160 мкмоль / л);

Ш вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

Ш період лактації;

Ш одночасний прийом з трициклічними антидепресантами;

Ш непереносимість галактози;

Ш злоякісна аритмія;

Ш дефіцит лактази або мальабсорбції глюкози-галактози.

Ш З обережністю:

Ш хвороба Паркінсона (важка форма);

Ш епілепсія;

Ш глаукома;

Ш депресія;

Ш переміжна кульгавість;

Ш хвороба Рейно;

Ш вагітність;

Ш AV блокада I ступеня;

Ш хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -> 30, але <60 мл / хв);

Ш цереброваскулярні захворювання;

Ш після перенесеного інфаркту міокарда;

Ш хронічна серцева недостатність I і II класу, виражена печінкова недостатність — через нестачу досвіду застосування;

Ш гемодіаліз.

ІV. Побічні ефекти

· Зв’язані з механізмом дії :

а з сторони ЦНС: головна біль, слабкість втрата свідомості, головокружіння (18%), оціпеніння, мідріаз, шок, сонливість, слабість в мязах, судоми, амнестичний синдром, порушення сну;

а з сторони серцево-судинної системи і крові: загострення ІХС: почастішання нападів стенокардії, тахіаритмія, гіпотонія, надмірне зниження артеріального тиску (АТ), ортостатична гіпотензія;

а з сторони ШКТ, печінки: диспепсія, сухість в роті(23%), нудота (14%);

а Зі сторони шкіри і підшкірної жирової клітковини шкірна висипка, свербіж, ангіоневротичний набряк;

а Інші: астенія (4,1%).

· Зв’язані з передозуванням:

а головний біль, седативний ефект, сонливість, надмірно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, загальна слабкість, брадикардія, сухість у роті, блювота, втому і біль в шлунку. Потенційно можливі також короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія, гіперглікемія.

· Зв’язані з довготривалим терміном застосування:

а при довготривалому використанні моксонідину знижується артеріальний тиск;

а моксонідин не кумулює при тривалому застосуванні.

· Зв’язані з лікарською формою і шляхом введення:

а після перорального введення моксонідин всмоктується приблизно на 90%, не метаболізуєтся при першому проходженні і тому має високу біодоступність.Прослушать

· Зв’язані з індивідуальними особливостями пацієнта:

а з обережністю застосовують моксонідин у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у таких випадках потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК.

V. Лікарські форми Лікарські формитаблетки, вкриті плівковою оболонкою, Форма випуску — табл., по 0,2 мг, по 0,3 мг, по 0,4 мг.

VI Клінічні критерії ефективності препарату Ш Клінічні прояви очікуваного ефекту.

При плановому лікуванні початкова доза моксонідину становить 0,2 мг 1 раз на добу вранці (внутрішньо під час або після їжі). При недостатньому ефекті через 2 тижні дозу збільшують до 0,4 мг (вранці) або по 0,2 мг вранці і ввечері. Вища разова доза 0,4 мг, добова — 0,6 мг. При порушенні видільної функції нирок разова доза 0,2 мг, добова (при діленні на 2 прийоми) — не більше 0,4 мг. Препарат особливо швидко і повністю всмоктується і при прийомі під язик, і моксонідин з успіхом застосовується сублінгвально при гіпертонічних кризах (0,4 мг одноразово в подрібненому вигляді, самостійно або в поєднанні з блокаторами кальцієвих каналів, особливо з ісрадипін). За даними А. Н. Нікітіної [5], при цьому вже приблизно через 20 хвилин зменшуються, а через 1 годину зникають головний біль і шум у голові, гіперемія обличчя; систолічний АТ плавно знижується на 19−20%, діастолічний — на 14 — 15%, ЧСС — на 8−10%.

При лікуванні моксонидином необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск.

Ш Строки виникнення очікуваного ефекту.

Гіпотензивний ефект моксонідину триває добу за рахунок міцного зв’язку з I1-рецепторами.

VII. Клінічні критерії безпеки (переносимості) препарату Ш Клінічні прояви можливих побічних ефектів.

При лікуванні моксонидином (0,4 мг / добу) протягом 8 тижнів 20 пацієнтів з АГ спостерігалося достовірне зниження АТ, але рівні загальних ліпідів, окислених ліпопротеїд низької щільності і співвідношення різними підтипів ліпопротеїдів низької щільності в достовірно не змінювалися Ш Строки виникнення можливих побічних ефектів.

Рідко препарат викликає ортостатичну гіпотензію, запаморочення. Сухість у роті виражена незначно, зустрічається тільки в 7−12% випадків. Зрідка відзначається легкий седативний ефект. Вираженість побічних ефектів зменшується через декілька тижнів застосування Моксонідину.

VIII. Можливі взаємодії препарату

· з іжею: прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонідину;

· З алкоголем: необхідно уникати прийому моксонідину разом з алкоголем;

· З нікотином: необхідно дотримуватися обережності через посилення гіпотензії.

· З іншими лікарськими засобами:

ІХ. Особливості призначення препарату різним категоріям хворих

· дітям: моксонідин не слід застосовувати у дітей та підлітків у віці до 16 років. .

· літнім:літнім людям потрібно використовувати обережно, оскільки можливе швидке і сильне падіння артеріального тиску з вираженими атеросклеротичними змінами, що може призвести до порушення кровопостачання життєво важливих органів.

· вагітним: адекватних і строго контрольованих досліджень безпеки моксонідину при вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати у цієї категорії пацієнтів.

· лактуючим жінкам: не слід застосовувати в період лактації, оскільки моксонідин виділяється з грудним молоком.

Х. Особливості застосування препарату при супутніх захворюваннях Унаслідок відсутності клінічного досвіду моксонідин не слід застосовувати при таких захворюваннях і станах:

— переміжна кульгавість;

— хвороба Рейно;

— хвороба Паркінсона;

— епілепсія;

— вагітність;

— лактація;

— дитячий вік до 16 років

— депресією;

— глаукома.

ХІ. Особливості застосування різних лікарських форм Випускається у формі таблеток для прийому всередину. Таблетки зручні для застосування, портативні, довго зберігаються, в них менш помітний неприємний смак лікарських засобів. Дія таблеток проявляється через 15 хвилин.

ХІІ. Інформація для лікаря Можливі взаємодії препарату:

· з іжею: прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонідину;

· З алкоголем: необхідно уникати прийому Моксонідину разом з алкоголем;

· З нікотином: необхідно дотримуватися обережності через посилення гіпотензії.

· З іншими лікарськими засобами:

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих звичайна початкова доза — 0,2 мг 1 р/добу, а максимальна — 0,6 мг у два прийоми; максимальна разова доза — 0,4 мг; дозу слід підбирати індивідуально; препарат можна приймати незалежно від прийому їжі; для хворих з помірною або тяжкою нирковою недостатністю, а також для тих, хто перебуває на гемодіалізі, початкова доза — 0,2 мг/добу; за необхідності і у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг/добу.

ХІІ. Інформація для пацієнта Взаємодії препарату:

· з іжею: прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонідину;

· З алкоголем: необхідно уникати прийому Моксонідину разом з алкоголем;

· З нікотином: необхідно дотримуватися обережності через посилення гіпотензії.

· З іншими лікарськими засобами:

Особливості призначення препарату різним категоріям хворих:

· Дітям: моксонідин не слід застосовувати у дітей та підлітків у віці до 16 років. .

· Літнім:літнім людям потрібно використовувати обережно, оскільки можливе швидке і сильне падіння артеріального тиску з вираженими атеросклеротичними змінами, що може призвести до порушення кровопостачання життєво важливих органів.

· Вагітним: адекватних і строго контрольованих досліджень безпеки моксонідину при вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати у цієї категорії пацієнтів.

· Лактуючим жінкам: не слід застосовувати в період лактації, оскільки моксонідин виділяється з грудним молоком.

У період лікування слід дотримуватися обережності при необхідності занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ моксонідин лікарський клінічний фармакологічний

1. Михайлов И. Б. Клиническая фармакология. — СПб, 1998.

2. Видаль: справочник. — М., 2007.

3. Харкевич Д. А. Фармакология. — М., 2006.

4.http://www.rosmed.info/reestrls/sinonim.php?mid=7018&action=sinonim&PHPSESSID=ac037adcf103c7ae8aa46b9eb34dffa5

5.http://www.ros-med.info/reestr-ls/info.php?id=7020&action=opisanie

6.http://www.woerwagpharma.ru/index.php?id=120

7.http://borys.te.ua/?page=goods&id=1448

8.http://www.teveten.ru/articles/article.aspx?id=4981

9.http://03.crimea.com/spr_view.php?id=moxonidine

10.http://www.rlsnet.ru/interactions_index_id_2001.htm

11. Про затвердження Формулярного довідника із використання лікарських засобів у кардіології (Наказ Міністерства охорони здоровя України від 20.11.2008 № 667).

12. http://www.vedun.ru/l_med_lecvo_info.php?scrmode=comp&id_lecvo=549

13. Аляутдин Р. Н. Фармакология. М.: 2004.

14. http://www.provisor.com.ua/archive/2003/N6/art₂₇.php

15. Под редакцией С. М. Дроговоз «Побочное действие лекарств» — Х.:2010.

16. http://www.booksmed.com