Характеристика рахунків запису валютної позиції банку згідно НСБО

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків: 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»; 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів». Рахунок 3800 вважається технічним рахунком для обліку валютної позиції банку за відображення операцій, що здійснюються у двох різних валютах. На дебеті обліковується вартість іноземної валюти або банківських металів, що збільшують коротку чи зменшують довгу валютну позицію.

Відповідно на кредиті — вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію. Зрозуміло, що рахунок 3800 ведеться тільки в іноземній валюті, аналітичні рахунки відкриваються в розрізі валют, і відкрита валютна позиція визначається для кожного виду валюти на день валютування. Рахунок 3801 є контррахунком до рахунка 3800 і служить для обліку гривневого еквівалента іноземної валюти та банківських металів.

Записи на цьому рахунку також проводяться на день валютування. На дебеті відображається еквівалент суми іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію, а на кредиті — еквівалент, який збільшує коротку або зменшує довгу валютну позицію.

Отже, рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті (будь-якій, що застосовувалася як валюта в розрахунках) та вартість останньої, перераховану в гривні.

Обидва рахунки є активно-пасивними і, як уже зазначалося, технічними. Вони забезпечують взаємозв'язок між валютами тільки програмно, тобто є допоміжними. Залишки на цих рахунках до балансу не вносяться, а кінцевий результат обмінних операцій завжди супроводжується записом на дебеті рахунка в одній валюті та на кредиті — в іншій. Зауважимо, що рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 — лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют. Більшість валютних операцій є строковими, тобто дата угоди в часовому вимірі може відхилятися від дати валютування на невизначений термін.

Саме тому потрібно обліковувати такі операції на позабалансових рахунках у день укладення угоди. Коли настає дата валютування, результати за проведеною строковою операцією відображатимуться на відповідних балансових рахунках. У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення таких на дебеті рахунка в одній валюті та кредиті — в іншій. Під час відображення операцій з іноземною валютою на балансових рахунках (у разі їх первинного визнання) користуються: офіційним валютним курсом, тобто курсом валюти, офіційно встановленим Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Проте на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті.

Такій оцінці підлягають: доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, зокрема: внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта. ринковий курс у разі купівлі-продажу іноземної валюти на УМВБ. Якщо йдеться про формування статутного капіталу, то на дату підписання установчого договору відображається гривневий еквівалент внесків до статутного капіталу в іноземній валюті в процесі їх обліковування на рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Різниця між вартістю акцій за офіційним валютним курсом на цю дату (номінальна їх вартість), коли статутний капітал формується за участю іноземних інвесторів (а в разі його збільшення — на дату прийняття цього рішення), та вартістю акцій на дату фактичного надходження грошових внесків відображається на рахунку 5010 «Емісійні різниці». На дату сплати авансу (попередньої оплати): — відображається гривневий еквівалент вартості придбаних за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів) та отриманих послуг чи виконаних робіт.

На дату одержання авансу: відображається гривневий еквівалент вартості в іноземній валюті наданих послуг, виконаних робіт, реалізації немонетарних активів. На дату нарахування, отримання і сплати: відображається гривневий еквівалент доходів і витрат в іноземній валюті. Ринковий курс відображає вартість угоди в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку. З усього викладеного можна зробити висновок, що для відображення операцій купівлі-продажу безготівкової валюти застосовуються два методи визначення гривневого еквівалента валютної позиції.

Метод перший. За операціями з купівлі-продажу валюти за гривні. 1. Для зарахування купленої валюти: Д-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках» К-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів». 2. Для списання проданої валюти: Д-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках». Одночасно на рахунках відображається рух гривень з допомогою таких бухгалтерських проведень.

• 1. На сплачену суму гривні за ринковим курсом: Д-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України».
• 2. На отриману суму національної валюти (гривні) за ринковим курсом: Д-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України» К-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Метод другий. За операціями банку з придбання однієї іноземної валюти за іншу: 1. Зарахування придбаної валюти: Д-т рахунка 1500.1 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках» К-т рахунка 3800.1 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів». 2. Списання проданої валюти: Д-т рахунка 3800.2 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1500.2 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках» Розглянемо ці питання дещо докладніше.

Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що початок її виконання та завершення, збігаються у часі.

Прикладами цього типу операцій може бути:

обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту;

переказ іноземної валюти за кордон за розпорядженням клієнта — власника валютного розрахунку.

Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи щодо даної валютної операції реєструються бухгалтерськими записами кілька разів.

Наведемо приклади:

спот-операції, за якими день розрахунку наступає по закінченню двох банківських днів;

позики та депозити в іноземній валюті, за якими укладається угода за початковою датою операції, відповідним розрахунком щодо погашення та процентними платежами.

На мал. 2.1 досить чітко відстежується виокремлення типів валютних операцій щодо намірів їх здійснення. Так, операція за ініціативою клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати. Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною. Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції.

Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках.

Для розуміння механізму обліку валютних операцій необхідно згадати, що новий План рахунків є мультивалютним. Отже, виникнення прав (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті буде відображатися на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи зобов’язання. Водночас банки можуть проводити розрахунки у багатьох валютах іноземних держав. Як уже зазначалося, валюта розрахунків є параметром аналітичного обліку. Залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, мають назву валютної позиції банку.

За умови, що залишки коштів за всіма рахунками у конкретній валюті показують баланс, ми зазначаємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями у відповідних валютах) спричиняє відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливість отримати як додаткові прибутки, так і додаткові збитки при зміні обмінних курсів валют.

У разі перевищення суми пасивів та позабалансових зобов’язань над сумою активів та позабалансових вимог ми ведемо мову про коротку відкриту валютну позицію. За протилежною ситуацією, тобто коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму пасивів та позабалансових зобов’язань, виникає довга відкрита валютна позиція.

Як правило, валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, і впливають на розмір валютної позиції банку. До них відносять такі операції:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів, витрат та нарахованих доходів і витрат;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в одній і тій самій валюті, а відтак записуються у рівних сумах за дебетом і кредитом рахунків у валюті. Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривню за заявою клієнта, щодо якої в обліку проводяться записи:

Д-т Валютний рахунок клієнта К-т Валютний коррахунок банку.

— при отриманні еквівалента в гривні.

Д-т Коррахунок банку в гривні.

К-т Поточний рахунок клієнта в гривні.

Закономірно постає запитання про те, як розуміти вираз «еквівалент». Спробуємо це пояснити наступним чином. Припустимо, що клієнт надав розпорядження банку на переказ 5000 доларів США в адрес постачальника, який є резидентом США. Для того, щоб дебітувати поточний рахунок свого клієнта в гривнях, банк повинен визначити суму в гривнях, яка буде рівнозначна 5000 доларам США. Тобто банк має віднайти параметр обміну доларів на гривню, який називається обмінним курсом.

Принципи мультивалютного обліку передбачають, що результати та зміст проведених валютних операцій будуть відображені у фінансовій звітності банку у національній валюті. Існування багатьох іноземних валют потребує обчислення курсів обміну національної валюти на всі іноземні. Для того щоб полегшити цю роботу, доцільно виконувати такі обчислення, узявши одну центральну валюту, наприклад долар США (далі — долар). Більшість країн установлюють котирування на ціновій основі, визначаючи, скільки одиниць національної валюти можна одержати за одну одиницю іноземної. Котировки іноземних валют можуть визначатися різними способами. Найпоширенішими є два: прямий та непрямий.

Прямий передбачає, що котировка іноземної валюти відбувається із урахуванням кількості одиниць місцевої (національної валюти — гривні), яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти.

Непрямий виходить із кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за одну одиницю місцевої.

При вживанні термінів «прямий» та «непрямий» спосіб котирування необхідно брати до уваги безпосередніх учасників зовнішньоекономічної діяльності. Так, у разі котировки 1,8325 дойчмарок до одного американського долару німецька сторона вважатиме прямим способом котирування, а американська — непрямим. Щоб уникнути подібного, зазвичай вживають інші терміни, а саме: американська та європейська система котирування.

Котирування іноземної валюти при застосуванні американської системи відбувається виходячи із кількості одиниць американських доларів, яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти. Європейська система передбачає, що котирування іноземної валюти відбувається на основі кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за один американський долар.

Для того, щоб визначити курс за європейською системою за умови, що відомий курс за американською (або навпаки), варто просто поділити одиницю на відомий курс, тобто:

або навпаки:

Наприклад:

Американська та європейська системи котирування описують курси обміну, які стосуються американського долара. Разом з цим, поширеними є курси інших валют. Їх називають крос-курси. За умови, що дві валюти котируються за однаковою системою (європейською чи американською), то для визначення крос-курсу необхідно поділити один курс на інший. Зазвичай, більша цифра ділиться на меншу.

Приклад: за європейською системою обчислено такі курси:

DEM/USD = 1.8010.

FRF/USD = 6.0370.

Крос-курс FRF/DEM обчислюється так:

Якщо ж одна валюта котирується за європейською системою, а друга — за американською, то для визначення крос-курсу необхідно два відомі курси перемножити. Отриманий курс відповідатиме одиницям валюти меншої вартості на одну одиницю валюти вищої вартості.

Приклад:

DEM/USD = 1.8010; USD/GBP = 1.6759.

Визначаємо крос-курс DEM/GBP: обчислення:

1.8010? 1.6759 = 3.0183 DEM/GBP.

Примітка: За стандартами ISО код британських фунтів — GBD.

2.2 Класифікація операцій з іноземною валютою

Операція (трансакція) розглядається як валютна за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

Щодо валютних операцій банків розрізняють: операції з рахунком клієнта; операції, що виконуються з ініціативи банку. Валютні операції з рахунком клієнта, пов’язані здебільшого з необхідністю оплатити рахунки цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді.

До цієї групи операцій відносять також депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Валютні операції, що виконуються з ініціативи банку, називають ще власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.

Виконуючи валютні операції зважають також і на те, скільки валют задіяно під час здійснення операції. Якщо до операції залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж валют буде дві— то це операція обміну.

Виконуючи валютні операції, розрізняють три часові категорії, а саме:

Дата валютування: за операціями купівлі (продажу) іноземної валюти — обумовлена договором дата, отримання банком права власності на куплену іноземну валюту і виконання ним своїх зобов’язань щодо передавання контрагенту проданої валюти; за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей — дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи.

Дата операції — дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання: купити актив — і на цю дату в банку виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов’язання його оплатити; продати актив — і на цю дату в банку виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за відповідною датою відображаються в бухгалтерському обліку на позабалансових рахунках.

Дата розрахунку — це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти. Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способами виконання, тобто — негайно, у дуже короткий термін та в триваліший термін. Прикладом негайного виконання операцій є відкриття депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти. Прикладом виконання операції в дуже короткий термін є операції купівлі-продажу валюти на умовах спот.

Спот-операції — це купівля-продаж однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день із дня укладення договору. Виконання валютних операцій у триваліший термін означає проведення розрахунків на обумовлену контрактом дату. Ці типи операцій мають назву форвардних (або строкових) операцій. Прикладом форвардної операції обміну вважають операцію «аутрайт».

В угоді визначається обсяг валюти (національної або іноземної), яку необхідно обміняти на іншу валюту, та дата валютування за цією операцією, причому від дати укладання угоди до дати валютування може минати досить тривалий термін. Під час виконання форвардних та спот-операцій необхідно враховувати можливі зміни в курсах валют, що задіяні в розрахунках.

Класифікація валютних операцій (рис. 2.1) залежить також від таких чинників: типу події; наміру виконавця операції.

Розгляньмо ці питання докладніше. Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що моменти початку та завершення її виконання збігаються в часі.

Прикладом цього типу операцій може бути: обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту; переказ іноземної валюти за кордон з розпорядження клієнта — власника валютного рахунка. Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи даної валютної операції реєструються бухгалтерськими проведеннями кілька разів.

Наведемо приклади: спот-операції, за якими день розрахунку настає по закінченні другого банківського робочого дня; операції щодо позик та депозитів у іноземній валюті, коли укладається угода з початковою датою операції, відповідним розрахунком терміну погашення та процентних платежів.

На рис. 2.1 досить чітко простежуються типи валютних операцій за намірами їх здійснення. Так, операція з ініціативи клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати. Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною.

Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції. Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках. Щоб зрозуміти механізм обліку валютних операцій, необхідно згадати, що новий план рахунків є мультивалютним. Отже, виникнення вимог (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву.

Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Як уже зазначалося, валюта розрахунків є параметром аналітичного обліку.

Різниця між активом та пасивом (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах має назву валютної позиції банку. Якщо сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, ми маємо закриту валютну позицію.

Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме ця ситуація не виключає можливості як отримати додаткові прибутки, так і зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют. Коли сума пасивів та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог, ідеться про коротку відкриту валютну позицію.

В іншому разі, тобто коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму пасивів та позабалансових зобов’язань, виникає довга відкрита валютна позиція.

Валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, здебільшого впливають на розмір валютної позиції банку.

До них відносять такі операції: купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними; нарахування, одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат; надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду; погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті; формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат; купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту; інші обмінні операції з іноземною валютою. Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в тій самій валюті.

Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривні на підставі заяви клієнта.

Тоді в обліку здійснюються такі проведення: Д-т валютного рахунка клієнта К-т валютного кореспондентського рахунка банку. У разі отримання еквіваленту в гривнях: Д-т кореспондентського рахунка банку в гривнях К-т поточного рахунка клієнта в гривнях. Закономірно постає запитання: як розуміти вираз «еквівалент»?

Пояснити це можна так. Нехай клієнт дав розпорядження банку на переказ 5000 дол. США на адресу постачальника, який є резидентом Сполучених Штатів Америки.

Для того щоб дебетувати поточний рахунок свого клієнта в гривнях, банк має визначити суму в гривнях, яка буде рівнозначна 5000 дол. США.

Отже, банк має відшукати параметр обміну доларів на гривні, який називається обмінним курсом.

Існування багатьох іноземних валют потребує обчислення курсів обміну національної валюти на всі іноземні. Для того щоб полегшити цю роботу, простіше виконувати ці обчислення через одну, центральну валюту, наприклад через долар США.

Таке обчислення називаємо «крос-курс». Більшість країн здійснюють котирування на ціновій основі: визначається, скільки одиниць національної валюти можна одержати за одну одиницю іноземної.

2.3 Характеристика рахунків запису валютної позиції банку згідно НСБО

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків: 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»; 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів». Рахунок 3800 вважається технічним рахунком для обліку валютної позиції банку за відображення операцій, що здійснюються у двох різних валютах. На дебеті обліковується вартість іноземної валюти або банківських металів, що збільшують коротку чи зменшують довгу валютну позицію.

Відповідно на кредиті — вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію. Зрозуміло, що рахунок 3800 ведеться тільки в іноземній валюті, аналітичні рахунки відкриваються в розрізі валют, і відкрита валютна позиція визначається для кожного виду валюти на день валютування. Рахунок 3801 є контррахунком до рахунка 3800 і служить для обліку гривневого еквівалента іноземної валюти та банківських металів.

Записи на цьому рахунку також проводяться на день валютування. На дебеті відображається еквівалент суми іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію, а на кредиті — еквівалент, який збільшує коротку або зменшує довгу валютну позицію.

Отже, рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті (будь-якій, що застосовувалася як валюта в розрахунках) та вартість останньої, перераховану в гривні.

Обидва рахунки є активно-пасивними і, як уже зазначалося, технічними.

Вони забезпечують взаємозв'язок між валютами тільки програмно, тобто є допоміжними. Залишки на цих рахунках до балансу не вносяться, а кінцевий результат обмінних операцій завжди супроводжується записом на дебеті рахунка в одній валюті та на кредиті — в іншій.

Зауважимо, що рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 — лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют. Більшість валютних операцій є строковими, тобто дата угоди в часовому вимірі може відхилятися від дати валютування на невизначений термін.

Саме тому потрібно обліковувати такі операції на позабалансових рахунках у день укладення угоди. Коли настає дата валютування, результати за проведеною строковою операцією відображатимуться на відповідних балансових рахунках.

У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення таких на дебеті рахунка в одній валюті та кредиті — в іншій.

Під час відображення операцій з іноземною валютою на балансових рахунках (у разі їх первинного визнання) користуються: офіційним валютним курсом, тобто курсом валюти, офіційно встановленим Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Проте на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті.

Такій оцінці підлягають: доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, зокрема: внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта. ринковий курс у разі купівлі-продажу іноземної валюти на УМВБ.

Якщо йдеться про формування статутного капіталу, то на дату підписання установчого договору відображається гривневий еквівалент внесків до статутного капіталу в іноземній валюті в процесі їх обліковування на рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Різниця між вартістю акцій за офіційним валютним курсом на цю дату (номінальна їх вартість), коли статутний капітал формується за участю іноземних інвесторів (а в разі його збільшення — на дату прийняття цього рішення), та вартістю акцій на дату фактичного надходження грошових внесків відображається на рахунку 5010 «Емісійні різниці».

На дату сплати авансу (попередньої оплати): — відображається гривневий еквівалент вартості придбаних за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів) та отриманих послуг чи виконаних робіт.

На дату одержання авансу: відображається гривневий еквівалент вартості в іноземній валюті наданих послуг, виконаних робіт, реалізації немонетарних активів.

На дату нарахування, отримання і сплати: відображається гривневий еквівалент доходів і витрат в іноземній валюті. Ринковий курс відображає вартість угоди в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку.

З усього викладеного можна зробити висновок, що для відображення операцій купівлі-продажу безготівкової валюти застосовуються два методи визначення гривневого еквівалента валютної позиції.

Метод перший. За операціями з купівлі-продажу валюти за гривні.

• 1. Для зарахування купленої валюти: Д-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках» К-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».
• 2. Для списання проданої валюти: Д-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках».

Одночасно на рахунках відображається рух гривень з допомогою таких бухгалтерських проведень.

• 1. На сплачену суму гривні за ринковим курсом: Д-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України».
• 2. На отриману суму національної валюти (гривні) за ринковим курсом: Д-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України» К-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Метод другий. За операціями банку з придбання однієї іноземної валюти за іншу:

• 1. Зарахування придбаної валюти: Д-т рахунка 1500.1 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках» К-т рахунка 3800.1 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».
• 2. Списання проданої валюти: Д-т рахунка 3800.2 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» К-т рахунка 1500.2 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках»