Безпека життєдіяльності

Лабораторна робота № 1. СКЛАДАННЯ АКТУ ПРО НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК Мета: ознайомитися з основними правилами складання акту про нещасний випадок.

Хід роботи

1. У разі травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків.

Акт за формою Н-1 складається у п’яти примірниках і передається на затвердження власникові.

До акта за формою Н-1додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності - також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров’я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності - також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Акт складається з текстової та кодової частин, які заповнюються відповідно до загальноприйнятих термінів, міжгалузевих, галузевих і спеціально розроблених класифікаторів.

Основні пункти акту про нещасні випадки Н-1:

1. Номер акта — дається порядковий номер (згідно з журналом реєстрації) нещасного випадку, що стався у поточному році.

2. Дата і час нещасного випадку

3. Характеристика підприємства, працівником якого є потерпілий:

3.1. Адреса підприємства, працівником якого є потерпілий

3.2. Форма власності

3.3. Міністерство, до сфери управління якого належить підприємство

3.4. Найменування і адреса підприємства, де стався нещасний випадок

3.5. Цех, дільниця, місце нещасного випадку

4. Відомості про потерпілого:

4.1. Стать

4.2. Число, місяць, рік народження

4.3. Професія

4.4. Загальний стаж роботи

4.5. Стаж роботи за професією, під час якої стався нещасний випадок

5. Проведення навчання та інструктажів з охорони праці:

5.1. Навчання за професією, під час якої стався нещасний випадок

5.2. Число, місяць і рік проведення вступного інструктажу

5.3. Число, місяць і рік проведення первинного інструктажу

5.4. Число, місяць і рік проведення повторного інструктажу

5.5. Число, місяць і рік проведення цільового інструктажу

5.6. Перевірка знань за професією

6. Проходження медоглядів:

6.1. Попередній медогляд

6.2. Періодичний медогляд

7. Обставини, за яких стався нещасний випадок:

7.1. Вид подій:

— дія вогнепальної чи холодної зброї;

— дорожньо-транспортна пригода, у тому числі: наїзд транспортних засобів;

— падіння потерпілого, у тому числі: падіння потерпілого під час пересування; падіння потерпілого з висоти; падіння потерпілого в колодязь, ємність, яму тощо;

— падіння, обрушення, обвал предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо;

— обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів;

— дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, у тому числі:

— дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів;

— дія предметів, що розлітаються в результаті вибуху або руйнування приладів, посудин, які перебувають під тиском, у вакуумі;

— ураження електричним струмом, у тому числі: при дотику до ліній електропередачі та обірваних проводів;

— дія екстремальних температур (крім пожеж);

— дія шкідливих та токсичних речовин;

— дія іонізуючого випромінювання;

— фізичні перевантаження;

— нервово-психічні перевантаження;

— ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни;

— утоплення;

— асфіксія;

— умисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою;

— стихійне лихо;

— пожежа;

— вибух;

— самогубство;

— інші.

7.2. Шкідливий фактор та його значення

8. Причини нещасного випадку Технічні:

— конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів індивідуального та колективного захисту;

— конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність устаткування та транспортних засобів;

— неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

— неякісне виконання будівельних робіт;

— недосконалість, невідповідність вимогам безпеки порядку виконання робіт (технологічного процесу);

— незадовільний технічний стан: виробничих об'єктів, будинків, споруд, території; устаткування та транспортних засобів; засобів індивідуального та колективного захисту;

— незадовільний стан виробничого середовища;

— інші причини.

Організаційні:

— незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

— недоліки в навчанні безпечним прийомам праці, у тому числі: відсутність або неякісне проведення інструктажу з безпечного виконання робіт; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;

— неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність;

— відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;

— порушення режиму праці та відпочинку;

— відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору);

— невикористання засобів індивідуального захисту, зброї через незабезпеченість ними;

— виконання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;

— залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

— порушення порядку виконання робіт (технологічного процесу);

— порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

— порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;

— порушення правил дорожнього руху;

— незастосування засобів індивідуального захисту, активної оборони, зброї;

— незастосування засобів колективного захисту;

— порушення службової (трудової, виробничої) дисципліни, у тому числі: невиконання функціональних (посадових) обов’язків; невиконання вимог інструкцій з охорони праці (безпечної життєдіяльності);

— інші причини.

Психофізіологічні:

— алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

— низька нервово-психічна стійкість;

— погані фізичні дані або стан здоров’я;

— незадовільний психологічний клімат у колективі;

— травма, одержана внаслідок протиправних дій інших осіб;

— інші причини.

9. Устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких привела до нещасного випадку (найменування, марка, рік випуску, підприємство-виготовлювач)

10. Медичний висновок про діагноз ушкодження здоров’я потерпілого: зазначається діагноз пошкодження здоров’я за листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу.

10.1. Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Запис робиться на підставі висновку, що складається лікарем, який проводив огляд потерпілого. Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, дії чи бездіяльність яких стали основною або супутньою причиною нещасного випадку. У разі, коли порушення допущено працівниками іншого підрозділу або сторонньою особою, цей факт фіксується.

11. Свідки нещасного випадку

12. Заходи щодо усунення причин нещасного випадку

13. Зазначається один з висновків:

— нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків;

— нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків, пов’язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Лабораторна робота № 8. ВИВЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

акт нещасний випадок вогнегасник Мета: ознайомитися з конструкціями і застосуванням ручних вогнегасників, з нормами їх запасу для шкіл та інших об'єктів.

Прилади і обладнання: вогнегасники типів ВХП-10 і ВВ-2.

Хід роботи

1. Для ліквідації невеликих осередків пожежі, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку (до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони) призначені первинні засоби пожежогасіння:

вогнегасники;

пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах).

Ручний пожежний інструмент на щитах слід періодично очищати від пилу, бруду та слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструменту й пофарбування після використання на пожежі або під час практичного заняття.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м³ та бути вкомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску й унеможливлювати проникання в ящик опадів. Для запобігання злежуванню піску його слід систематично спушувати.

Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях і спорудах у разі браку внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних житлових будинків, дачних будиночків тощо. їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку одна бочка на 250−300 м2 захищуваної площі.

Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1,0×1,0 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожежі в разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. В місцях застосування та зберігання ЛЗР і ГР розміри покривал можуть бути збільшені до 2,0×1,5 м або 2,0×2,0 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів, А та В (Е).

Пожежний інвентар мусить бути пофарбований у червоний та білий кольори, а пожежний інструмент — у чорний.

Поміж первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль відводиться найефективнішим із них — вогнегасникам. Установлено, що з використанням вогнегасників успішно ліквідують загоряння протягом перших чотирьох хвилин від миті їх виникнення, тобто ще до прибуття пожежних підрозділів.

Вогнегасники — технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.

Вогнегасники повинні розміщуватися в легкодоступних місцях, де виключене попадання на них прямих сонячних променів і безпосередня, (без загороджувальних щитків) дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні розміщуватися методами:

· навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м. від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх відкривання;

· встановлення в пожежній шафі разом з пожежними кранами у спеціальні тумби або пожежні щити та стенди.

Навішування вогнегасників на кронштейни, встановлення їх у тумби, або пожежні шафи повинні виконуватись так, щоб забезпечувалась можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалюваних для експлуатації при мінусових температурах приміщеннях, необхідно знімати на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах і стендах повинна міститись інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

Вогнегасники, призначені для установки на транспортних засобах (автомобілях, всюдиходах, тракторах та ін.), повинні комплектуватись кронштейнами. Кронштейн має утримувати вогнегасник, не закриваючи своїми елементами інструктивні написи, бути безпечним у роботі і зручним для встановлення та оперативного виймання вогнегасника.

Кнопка пуску повинна чітко виділятися на фоні інших деталей вогнегасника.

Вогнегасники, призначенні для доставки до місця займання вручну повинні важити не більше 20 кг. Вогнегасники вагою більше 50 кг. повинні бути обладнанні колесами. Величина тягового зусилля для переміщення такого вогнегасника вручну по рівній горизонтальній поверхні бетонним або асфальтовим покриттям не повинна перевищувати 250 Н.

У вогнегасниках повинні бути передбачені запобіжні пристрої або інші засоби захисту у випадку перевищення тиску в корпусі.

3апобіжні пристрої вогнегасників усіх тилів повинні мати надійну фіксацію для забезпечення від мимовільного спрацювання від вібрацій струсів або випадкового натиску на елементи пуску.

Маркування на корпусі вогнегасників повинно, як правило, бути виконане методом шовкографії, декалькоманії або наклейки на синтетичній основі.

Ручні порошкові вогнегасники місткістю 5 л і більше, а також ручні вогнегасники інших типів місткістю більше 5 л і пересувні вогнегасники повинні бути обладнані зручним шлангом.

Всі вогнегасники принципово не повинні відрізнятись способом приведення в дію.

Гідропульт — розпилювач рідини, який складається з бака (великої закритої металевої посудини) для рідини, поршневого насоса (механізму для накачування або викачування рідин, в якому для створення напору використовується кінетична енергія води) та шланга (гнучка труба для відведення, передачі рідини).

2. Вогнегасник ВХП-10 призначений для гасіння пожеж хімічною піною.

Хімічну піну одержують з водних розчинів кислот і лугів. Хімічна піна складається з 80% вуглекислого газу, 19,7% води і 0,3% піноутворюючої речовини.

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь майже всіх твердих речовин, що починаються, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більше 1 м². Гасити піною електричні установки, що зажевріли, і електромережі, що знаходяться під напругою, не можна, оскільки вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрію і кадію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що знаходиться в піні, виділяють водень, який усилює горіння, а також при гасінні спиртів, оскільки вони поглинають воду, розчиняючись в ній, і при попаданні на них піна швидко руйнується.

До недоліків пінних вогнегасників відноситься вузький температурний діапазон застосування (+5°С — +45°С), висока корозійна активність заряду, можливість пошкодження об'єкту гасіння, необхідність щорічної перезарядки.

Хімічний пінний вогнегасник типу ВХП-10 (Рис. 1) є сталевим зварним корпусом з горловиною, закритою кришкою із замочним пристроєм. Замочний пристрій, що має шток, пружину і гумовий клапан, призначений для того, щоб закривати вставлений всередину вогнегасника поліетиленовий стакан для кислотної частини заряду вогнегасника. Кислотна частина є водною сумішшю сірчаної кислоти з сірчанокислим окисним залізом. Лужна частина заряду (водний розчин двовуглекислого натрія з cолесим екстрактом) залита в корпус вогнегасника. На горловині корпусу є насадка з отвором. Отвір закритий мембраною, яка запобігає витікання рідини з вогнегасника. Мембрана розривається (розкривається) при тиску 0,08 — 0,14 МПа.

Рис. 1. Вогнегасник хімічний пінний ВХП-10

1 — корпус; 2 — стакан; 3 — клапан; 4 — шайба упорна; 5 — пружина; 6 — сприск; 7 — кільце ущільнювальне; 8 — кришка; 9 — шток; 10 — важіль запуску; 11 — ручка.

При гасінні твердих матеріалів струмінь направляють безпосередньо на предмет, що горить, під полум’я, в місця найбільш активного горіння. Гасіння горять рідин, розлитих на відкритій поверхні, починають з країв, поступово покриваючи піною всю поверхню, що горить, в уникненні розбризкування.

Таблиця 1

Технічні характеристики ВХП-10

Вогнегасник ВВ-2 (Рис. 2)

Рис. 2. Вуглекислотний вогнегасник ВВ-2

1 — корпус; 2 — трубка сифонна; 3 — головка; 4 — запобіжна мембрана; 5 — гайка; 6 — розтруб; 7 — шайба; 8 — кільце ущільнювальне; 9 — запобіжна чека; 10 — важіль керування клапаном; 11 — ручка; 12 — кулачок; 13 — шток; 14 — клапан; 15 — пружина.

Місткість вуглекислотного вогнегасника ВВ-2 — 2 л, заповнений він зрідженим діоксидом вуглецю (СО2) під тиском 7 МПа. Застосовуючи вогнегасник, необхідно направити розтруб на осередок горіння і відкрити вентиль. Ефективна довжина струменю — 1,5-З м, тривалість дії — 30−40 с.

Головним чином застосовується на автотранспорті, в приміщеннях, де зберігаються цінні матеріали (картинні галереї, музеї, архіви, бібліотеки, приміщення з ПЕОМ).

Ручний порошковий вогнегасник ВП-1 (Рис. 3)

Рис. 3. Ручний порошковий вогнегасник ВП-1

1 — корпус; 2 — кришка стакана; 3 — сітка; 4 — фільтр;

5 — прокладка гумова; 6 — стакан; 7 — балон з робочим газом; 8 — пружина; 9 — голка;10 — кронштейн; 11 — гайка накидна; 12 — ковпачок; 13 — розпилювач; 14 — кнопка; 15 — головка; 16 — шайба ущільнювальна; 17 — кільце ущільнювальне.

Як вогнегасний засіб використовується порошок П-1А. Для викиду порошку в корпусі вогнегасника встановлений вуглекислотний балончик типу АС-1.

Щоб привести вогнегасник у дію необхідно: зняти ковпачок (12); головкою в кришці вогнегасника (14) ударити по твердому предмету; направити струмінь порошку на горючий предмет. Тривалість безперервної дії — до 10 с.

3. Щоб привести вогнегасник ВХП-10 у дію, необхідно:

Для приведення вогнегасника в дію потрібно проколоти мембрану та прочистити отвір сприску, потім повертають рукоятку замочного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник вверх дном і направляють сопло у вогнище загоряння. При повороті рукоятки клапан закриваючий горловину кислотного стакана підіймається, кислотний розчин вільно виливається із стакана, змішується з розчином лужної частини заряду. Вуглекислий газ, що утворився в результаті реакції, інтенсивно перемішує рідину, обволікається плівкою з водного розчину, утворюючи пухирці піни.

Утворення піни утворюється за таких реакцій:

H2SO4 + 2NaHCO3 > Na2SO4 + 2H2O + 2CO2

Fe (SO4)3 + 6H2O > 2Fe (OH)3 + 3H2SO4

3H2SO4 + 6NaHCO3 > 3Na2SO4 + 6H2O + 6CO2

Тиск в корпусі вогнегасника різко підвищується і піна викидається через сопло назовні.

Лабораторна робота № 9. СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ І ІНСТРУКЦІЇ ПО ЕВАКУАЦІЇ ЛЮДЕЙ НА ВИПАДОК ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Мета:

1. Вивчити порядок і послідовність дій вчителя у випадку виникнення пожежі.

2. Розробити план евакуації для заданого приміщення.

Хід роботи

1. Порядок дій підчас пожежі:

У разі виникнення пожежі дії працівників, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на гарантування безпеки людей, їх евакуацію та рятування.

Кожен працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури у приміщенні тощо) зобов’язаний:

* негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

* задіяти систему оповіщення людей про пожежу;

* розпочати самому й залучити інших до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

* сповістити про пожежу керівника підприємства або його заступника.

П Л, А Н евакуації людей на випадок пожежі з офісу ТОВ «Прогрес», розміщеному на 5-му поверсі будівлі науково-дослідного інституту

(план негайно ввести у дію в разі виявлення пожежі, загоряння або задимлення)

Примітка: під час вивчення та практичного відпрацювання плану евакуації зважати на можливі випадки відсутності на момент пожежі окремих осіб, які відповідають за організацію та виконання заходів, вказаних у плані і передбачити їхню заміну іншими особами.

Директор ТОВ «Прогрес» Власів І.С.

З планом евакуації та розподілом обов’язків ознайомлені:

__________________________________________________

(підписи посадових осіб та працівників ТОВ «Прогрес»)