Використання педагогічного потенціалу музею у підготовці майбутніх вчителів

Реферат на тему:

Використання педагогічного потенціалу музею у підготовці майбутніх вчителів

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. ставить за основну мету — створити життєздатну систему безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечити можливості постійного духовного самовдосконалення кожної особистості, формувати інтелектуальний і культурний потенціал як найвищу цінність нації. Розв’язання цих завдань вимагає науково-теоретичного обгрунтування інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу, поєднання теоретичних пошуків з ретроспективним аналізом розвитку педагогічної думки.

Перебудова системи народної освіти сьогодні передбачає реалізацію ряду важливих принципів, що складають основу формування нового професійного мислення педагога, який фактично визначає долю майбутнього покоління, долю розвитку і реалізації інтелектуального і естетичного потенціалу країни. Професіоналізм діяльності, різнобічна підготовка фахівця високого класу стають сьогодні провідними напрямами у підготовці майбутніх спеціалістів. Сучасний вчитель повинен не тільки досконало володіти теорією і методикою окремої дисципліни, а й бути всебічно розвиненою особистістю, одержати ґрунтовну підготовку з різних аспектів педагогічної діяльності, «…людиною культури і вселюдських цінностей» [1].

Засвоєння інтелектуальних здобутків кращих представників минулого, осмислення та використання духовних багатств, накопичених поколіннями, залучення особистості до культурних цінностей соціуму є запорукою поступу суспільства у формуванні громадянина нової формації, свідомого, творчого, здатного до плідної праці в різних сферах суспільного життя. Вища школа покликана закладати теоретичний фундамент майбутньої професійної діяльності, сприяти творчому розвитку особистості. Це вимагає наповнення всіх ланок навчально-виховного процесу у вищій педагогічній школі змістом, який би відображав історію, культуру, мистецтво України, забезпечував можливості духовного самовдосконалення, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності суспільства.

Звертання до вивчення творчої спадщини минулого є закономірним результатом, по-перше, прагнення вчених знайти у минулому витоки провідних наукових ідей сучасностіпо-друге, потреби у світлі даних сучасної науки переглянути і переоцінити ті концепції і теорії, що раніше не розглядалися або відкидалися як помилкові. Кожне покоління науковців знаходить в історії відображення наукових течій свого часу. Рухаючись уперед, наука не тільки створює нове, а й неминуче переоцінює старе. Так, вивчення і конструктивно-критичний аналіз розвитку дидактичних поглядів окремих педагогів у певні історичні періоди дають змогу осмислити загальну картину історико-педагогічного процесу в Україні як цілісного багатогранного явища, відтворити розвиток української педагогіки.

Музей є скарбницею моральних і духовних здобутків народу, невмирущих традицій предків, має унікальні можливості впливу на особистість та формування її національного світогляду, духовності.

Серед досліджень вітчизняних науковців педагогічні аспекти діяльності музеїв вивчали Т.Ю.Бєлофастова, Ю. М. Ключко, Ю. А. Омельченко, О.І.Січкарук, М.Ю. Юхнєвич, Є.І. Чмихало та ін. Вказані науковці визначають музейну педагогіку як поняття, що відображає новий етап у реалізації освітньо-виховного потенціалу музею, нову галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер, перебуваючи на «перехресті» музеєзнавства, соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля.

Багаті навчальні, наукові й виховні традиції одного з найвідоміших в Україні та за її межами вищого педагогічного навчального закладу — Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка — спонукали до відтворення історії його розвитку в музейному комплексі університету, що створювався протягом десятиріч і сьогодні нараховує 14 музеїв, кімнат-музеїв, меморіальних кімнат.

Відтворення творчого шляху університету в експонатах і мемуарах сприяє активізації виховної діяльності, розвиткові пізнавальних інтересів майбутніх учителів, єдності одержаних теоретичних знань та набутих практичних умінь і навичокдопомагає в розв’язанні проблем інтеграційно-гармонізуючої функції вищої школи, сприяє взаєморозумінню людей різних поколінь, реалізації ідеї єдності знань та моральності, залучення майбутніх учителів до вічних духовних цінностей минулого і сьогодення [2].

Відкрито музей історії Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка 26 грудня 1984 року на честь 70-річчя навчального закладу. В його створенні брали участь ректорат, декани всіх факультетів, завідувачі кафедр, професори, доценти, викладачі, співробітники, студенти університету. Понад 200 студентів історичного факультету працювали над виявленням документів в обласному державному та в інститутському відомчому архівахза зібраними матеріалами написані десятки дипломних, курсових робіт і рефератів з історії університету.

Усі ці матеріали використовуються сьогодні для поглиблення знань студентів про педінститут — попередник педуніверситету, про розвиток педагогічної освіти регіону, про видатних діячів науки і культури — викладачів та студентів, які прославили його й навіки ввійшли в історію навчального закладу.

Експозиція музею є базою для навчальної та науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Побудована вона за тематико-хронологічним принципом, і має такі розділи:

1. 1.Становлення і розвиток інституту 1914;1941 рр.;

2. 2.Інститут у роки Великої Вітчизняної війни 1941;1945 рр.;

3. 3.Інститут у повоєнні роки 1945;1975 рр.;

4. 4.Інститут у 1976;2000 рр.

Експозиція має такі підрозділи: експериментальна програма «Вчитель», наукова діяльність університету, ідейно-виховна робота, спортивне життя, культурно-масова робота.

Основний фонд музею становить понад 2700 одиниць, у тому числі унікальні музейні предмети-експонати:

1. 1.твори А. С. Макаренка іноземними мовами;

2. 2."Записки Полтавського інституту народної освіти (ІНО)" (1925;1926 рр.);

3. 3."Записки Полтавського інституту соціального виховання" (1930 р.);

4. 4.студентський журнал «Іновець» (1927 р.);

5. 5."трудовий список" В. М. Верховинця (1928 р.), його твори, рукописи, ноти;

6. 6.афіші (1925, 1931 рр.);

7. 7.комсомольські квитки випускників (1938;1944 рр.), залікові книжки, студентські квитки і свідоцтва про закінчення Полтавського педінституту (1923;1939 рр.);

8. 8.атестати про присвоєння звання вчителя середньої школи (1938 р.), про присвоєння звання вчителя середньої школи УРСР;

9. 9.сорочка, кашне, фото, листи і твори В. О. Сухомлинського з його автографом;

10. 10.нагороди випускників;

11. 11.ордени та медалі випускників — учасників Великої Вітчизняної війни 1941;1945 рр., їх особисті речі;

12. 12.книги письменників — випускників педінституту — з їх власними підписами та автографами: О. Іваненко, О. КовінькиЛ. Бразова, А. Костенка, П. Мостового, М. Пойдеменка, Б. Чіпи та інших;

13. 13.кубки, спортивні нагороди.

Стенди музейної експозиції розповідають про історію Полтавського вчительського інституту, який розпочав свою діяльність у вересні 1914 року, про навчання А. С. Макаренка в учительському інституті. Тут є фото А.С. Макаренка-студента, його ж — на військовій службі, характеристика, фотокопія атестата про закінчення інституту із золотою медаллю. У вітрині його твори, перекладені японською мовою. Життя та діяльність видатного педагога стали об'єктом дослідження науковців університету: 1962 р. було створено макаренківський студентський гурток, результатом роботи якого було видання збірника «Полтавці про А. С. Макаренка. Збірник статей-спогадів вихованців, друзів, колишніх співробітників А.С. Макаренка» [3]. Активна робота гуртківців заклала підґрунтя для створення в аудиторії № 18 навчального корпусу № 1 кімнати-музею видатного педагога. З 1988 року у зв’язку з відзначенням 100-річчя від дня народження педагога активізується діяльність макаренкознавців не лише Полтави, але й багатьох країн світу. 1991 року в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка відбулася установча конференція макаренкознавців, на якій було створено Міжнародну макаренківську асоціацію. Її засновниками стали 11 країн світу. Президент Української асоціації А. С. Макаренка ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, академік АПН України В. О. Пащенко зазначає: «Наш всесвітньо відомий земляк і випускник Полтавського учительського інституту, видатний педагог ХХ століття є одним із найдискусійніших і найбільш яскравих представників своєї професії, невгамовним «Ейнштейном у педагогіці'… То ж давайте будемо вивчати спадщину великого педагога, вона приховує в собі ще багато цікавих відкриттів, бо А. С. Макаренко — це не минуле, а майбутнє нашої педагогіки» [4].

Експонати розповідають про роботу в Полтавському інституті народної освіти (1921 р.) відомих учених — професорів та викладачів Д.І. Багалія, В. С. Воропая, О.А. Побєдоносцева, про роботу студентського комітету (1922 р.) та студентського профкому (1925 р.). На стенді-статті з газети «Більшовик Полтавщини» з розповіддю про виступи студентів з лекціями та концертами художньої самодіяльності, участь студентів у роботі таких організацій, як «Геть неписьменність», «Друзі книги» та інші. У вітрині-номери студентського наукового журналу «Іновець» та Збірників наукових праць Полтавського ІНО за 1925;1930 роки.

Наступний стенд присвячений діяльності українського композитора, диригента, хореографа й етнографа, професора В. М. Верховинця (Костіва), який працював в інституті у 1922;1932 роках, очолював кафедру мистецтвознавства. На стенді-ноти пісень, написаних композитором, фотографії інститутського хору, афіші концертів.

У серпні 1930 року Полтавський інститут народної освіти реорганізований в інститут соціального виховання, а 1933 року — в педагогічний інститут. На стенді представлена навчально-виховна та громадська робота вузу в довоєнний період. У вітрині фотографії, вирізки з полтавських газет «Більшовик Полтавщини», «Комсомолець» за 30-ті роки, дипломи, залікові книжки, свідоцтва 20−40-х років.

Серед випускників інституту заслужений учитель, член-кореспондент Академії педагогічних наук, Герой Соціалістичної Праці, автор багатьох монографій, статей, художніх творів для дітей, видатний український педагог В. О. Сухомлинський. В аудиторії № 14 навчального корпусу № 1 з ініціативи та за сприяння ректорату, кафедри педагогіки, науковців університету гостинно відкрила двері кімната-музей педагога, життя та творчий шлях якого є великою школою для майбутніх вчителів.

На стенді-фото випускників: Героїв Радянського Союзу П. Ф. Клепача й А.І. Дробахи, академіків Академії наук України фізика М.В. Пасічника та історика О.К. Касименкалауреатів Державної премії генерал-полковника Г. Ф. Григоренка і видатного фізика Д.Д. Іваненка, відомих письменників, поетів, драматургів О.В. Ковіньки, Г. Й. Майфета, М. Пойдеменка, П. Ротача, Б. Чіпа, Л. Бразова та інших.

У вітрині ордени Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Червоної Зірки, Суворова, медалі, фронтові листи, червоноармійські книжки, особисті речі ветеранів, розповіді про героїчні подвиги викладачів, студентів, співробітників у роки війни.

На стендах і вітринах розповіді про роботу інституту у повоєнні роки. Матеріали, присвячені роботі самодіяльних колективів: оркестру народних інструментів (1949 р.), жіночого хорового ансамблю (1957 р.), чоловічого хору (1959 р.), інститутського хору під керівництвом М.А. Фісуна (1948, 1956, 1964 рр.) та прославленого народного українського хору «Калина» на чолі з заслуженим діячем мистецтв України Г. С. Левченком.

Експонати музею історії університету — цінні скарби, зібрані копіткою і багаторічною працею колективу викладачів та студентів — широко використовуються для поглиблення знань майбутніх учителів про розвиток педагогічної освіти на Полтавщині, історію свого навчального закладу, видатних діячів науки й культури, імена яких тісно пов’язані з вихованням і навчанням підростаючих поколінь. Адже, на думку доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України А. М. Бойко, виховання базується на знаннях і досвіді минулого, а спрямоване в майбутнє. В цьому його особливість як специфічної сфери суспільної практики. Досвід минулого з проблем педагогічних відносин трансформується у здатність пошуку нових знань у цій галузі [5].

Література.

1. 1.Концепція загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — К.: Педагогічна преса, 2002. — № 2.-С. 20.

2. 2.Пащенко В. О., Бойко А. М. Полтавський державний педагогічний університет: минуле й сучасне. // Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка мовою музейних експонатів. Полтава, 2000. — С.10.

3. 3.'Полтавці про А. С. Макаренка. Збірник статей-спогадів вихованців, друзів, колишніх співробітників А.С. Макаренка". К.: Радянська школа, 1968.

4. 4.Пащенко В. О. Вступне слово до учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Соціальний захист дітей: традиції та сучасність». //Витоки. Випуск 1. Альманах Української асоціації Антона Макаренка. Полтава, 2003. — 216 с.

5. 5.Бойко А. М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. Навчально-методичний посібник. — К.: ІЗМН, 1996. — 232 с.