Українські витинанки

Вступ

Актуальність теми. Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Вони тісно пов’язані із святковими обрядами, покутами і звичаями народу. Доступність матеріалу і інструментів сприяло розвиткові цього виду народної художньої творчості, в якій безпосередньо виявились естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створювали витинанки. Виникнення і розвиток паперової витинанки, відбувалося значно пізніше від інших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва, в котрих сформувалися певні мистецькі традиції.

Сучасні витинанки перестали бути лише селянськими виробами та хатніми прикрасами. У 20—30-ті роки їх використовували для оздоблення клубів, читалень, стіннівок і плакатів. З 60-х років витинанки експонуються на виставках, їх застосовують для оформлення поліграфічної продукції.

Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного міста. Вони застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон. До техніки витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні художники.

Техніки витинанки є невід'ємною частиною програми сучасної української школи. Витинанка є чудовим видом мистецтва, який розвиває дитячу фантазію, художній хист, а також малу моторику рук. Сприяе всебічному розвитку дитини.

Об'єктом даного дослідження є народні паперові вироби, що використовувалися як прикраси інтер'єру української хати, та використання техніки витинанки у шкільній програмі. Вплив мистецтва витинанкок на художній розвиток дитини.

Предметом даної роботи виступають витинанки і декоративні вироби на їх основі у шкільній програмі.

Мета роботи — дослідити вплив мистецтва витинанкок на розвиток художнього мислення дитини.

Для вирішення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:

Проаналізувати історію розвитку української народної витинанки.

Класифікувати паперові прикраси-" витинанки" середини ХІХ — першої чверті ХХ століття.

Визначити основні символи та знаки-обереги, котрі використовувалися в орнаментальних мотивах витинанок

Провести серію уроків з темою «Витинанки» у школі. Дослідити вплив таких уроків на дитину.

витинанка паперовий оберіг орнаментальний

Розділ 1. Історичний огляд мистецтва витинанок

1.1 Загальна історія мистецтва витинанки

Витинанки існували у різних народів здавна. Вони використовувались як прикраси, а також для обрамлення житла. Коли з’явився папір, з якого так легко щось вирізати, вони стали переважно паперовими. Слов’янські народи використовували витинанки здебільшого як декоративний елемент у народних традиційних орнаментах. В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри й тканини. У своєму розвитку витинанки на Україні мали кілька періодів. Захоплення цим мистецтвом і широке його поширення в 20- 30-ые рр. XX в. змінилися деяким занепадом в 40- 50-ые рр. Новий етап і розквіт витинанок спостерігався з 60-х рр., існує й зараз. Роботи провідних майстрів експонуються на виставках у вигляді сюжетно-тематичних і орнаментальних композицій. Принципи контурного, ажурного вирізання знайшли практичне застосування в професійному мистецтві, поліграфії, сценографії, моделюванні одягу й оформленні інтер'єрів. Робота над виготовленням витинанок привчає знаходити пропорції, силует, форму орнаменту, наочно демонструє виникнення малюнка дзеркального рапорту. Нескладність технічних засобів, її доступність і можливість створення високомистецьких добутків роблять витинанку популярним і улюбленим видом творчості як народних майстрів, так самодіяльних і професійних художників. Звичайно для виконання витинанок використовують тонку, але міцний папір різної якості. Це може бути цигарковий, компресний папір, крафт та інші. Ажурні візерунки зі шкіри і тканини, як прикраси одягу, побутували в минулому на всій Україні. Найбільше вони були поширені у гуцулів і лемків. На плечах і передніх полах гуцульських кожухів і кептарів з сап’янових витинанок укладали візерунки різних форм. Витятими аплікаціями із сап’яну і тканини прикрашали святковий одяг у центральних та східних областях України. Шкіряні витинанки були попередниками паперових ажурних прикрас. Ажурні витинанки відомі ще з V ст. до н. е. Це були вироби зі шкіри та хутра. Перші паперові прикраси, які можна вважати аналогами традиційних витинанок В Україні, виникли в Китаї і пов’язані з винаходом паперу. У ХІІІ ст. паперові прикраси з’явилися у Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили до Європи, спочатку у Венецію, а потім в Угорщину та ін. країни. Наприкінці ХVІ ст. у Німеччині витинанки використовували для оздоблення книг. У ХVІІІ-ХІХ ст. вони поширились у Франції, Португалії, Данії, Голландії, Швеції, Швейцарії, Польщі, Литві, Росії та Україні. У країнах західної Європи витинанки були здебільшого сюжетно-розповідними і уподібнювалися до графіки: складні багатофігурні, дзеркально-симетричні композиції завжди вміщувалися на одному аркуші паперу. Коли папір став доступним, а саме середині XIX сторіччя, ним могли користуватися різні верстви населення й тому прикраси «витинанки» ввійшли в побут як міщан так і селян. У цей період Їх можна було побачити в будинках на вікнах, стінах, сволоках, на печі, іноді вони навіть заміняли собою настінні малюнки. Особливо розповсюдженим в українській хаті було обрамлення божника, полиці для начиння, комина, вікна. У вигляді ажурних серветок витинанки прикрашали полиці для начиння й скрині.

1.2 Самобутність витинанок різних регіонів України

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфні і зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури й т.п. Папір при витинанці складали вдвічі, учетверо, увосьмеро, що дозволяло створити постійні структури, композиції. Витинанки кінця XIX — початку XX ст. відрізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні й у багатьох осередках вони придбали своєрідні локальні риси щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментів. Так, витинанки західних областей розмиті й дрібно орнаментовані, як їхні писанки й рушники; подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок; витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом. Крім того, у кожній паперовій прикрасі проглядається стиль окремого майстра. Найпоширенішими витинанки були на Поділля, Подніпров'я й Прикарпаття. На Подніпров'я вони часто доповнювали домашні розписи. Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах — шпалерний і килимовий. На Прикарпаття їх наклеювали поздовжніми стрічками під стелею, по сволоку, навколо вікон.

На Поділлі паперові витинанки співіснували з малюнками та інколи доповнювали їх. З часом паперові прикраси повністю витіснили розпис і цілком декорували інтер'єр. Витинанки виготовляли на весні, перед святами Воскресіння, та зимою — перед Різдвом. Витинанки «жили» в основному півроку, рідше рік. На Придністров'ї це була ажурна паперова стрічка (лиштва), яку розміщували на поличках, над вікнами та ін. На Поділлі та Прикарпатті аналогічні паперові прикраси називали «фіранками». Пізніше виникають, так звані паперові рушники, рамочки, серветки тощо. На Полтавщині до початку XX сторіччя верхній жіночий одяг декорувався аплікаціями з оксамиту або іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих гілок, декоративних елементів.

1.3 Витинанки і свята

Із приходом святкового дня, наші предки завжди прикрашали будинок.

На Святий вечір наклеювали на вікна чорні чи темно-сині витинанки у вигляді ромбів/квадратів, у яких центральним і головним елементом був хрест. Він мав розташування пряме або ж подібне до літери Х. Ці хрести оздоблювали ажурними прорізами, які в різних регіонах мали свої особливості, зокрема, домінування геометричних чи уподібнених до природних форм. Традиційною витинанкою для Святого вечора могла бути в деяких оселях також чорна витинанка у вигляді хреста, що стояв на горбочку чи на сходинках. Таке підвищення символізувало Голгофу. Такі витинанки до Святого вечора могли бути і чорного, і синього кольорів.

До наступного дня, на Різдво Христове, вікна й стіни прикрашали витинанками яскравих кольорів: вишневого, зеленого, білого, жовтого, вохристого. Із невеличких ромбічних чи розеткових витинанок майстрині, особливо дівчата, укладали цілі композиції: «хрести» чи «звізди» у вигляді строгих чотиривосьмипелюсткових квітів, високих хрестів.

До Різдва ще вирізали з паперу окремі постаті ангелів, які клеїли на шибки або кріпили за ниточку до сволока. Такі оздоби створювали живе оточення, колихаючись від найменшого руху повітря. Останніми десятиліттями їх уже підв'язують до люстри. Ангели можуть бути різними за формою, завжди в довгих ризах, деякі майстри в кінці ХХ ст. їхні фігури вирізували «на колінцях», деякі з трубою.

Перед Великоднем дочиста вимивався й відбілювався будинок, одягалися нові рушники на образи й подушки. Засівалася пшениця в тарілку на підвіконня, для того, щоб ішла енергія життя й росту в будинку. Кожне свято несло своє озлоблення, і жінка вмілими руками робили обереги для родини. Витинанки приурочувались до основних подій у житті селянина, і кожній відповідала певна традиційна композиція. До жнив вирізали і клеїли «врожайну», на заручини — «заквітчану», яку потім змінювали на «весільну» .

1.4 Витинанка і сучасність

За наших часів витинанки не втратили ні своєї оригінальності, ні популярності. Сучасні майстри не поступаються своїм попередникам в умінні і таланті:

Разом зі швидким плином часу, вони змінювались, и набували нових форм вираження. З’явилися нові форми мистецтва на основі витинанки.

Японський художник і архітектор Yuken Teruya обожнює робити вироби з будь-якого паперу, будь то газета, стара книга або рулон туалетного паперу. Ось що в нього виходить:

Багато років тому, жіноче вбрання оздоблювалось аплікаціями з оксамиту, які дуже походили на витинанки.

Сьогодні видатні митці-дизайнері жіночого вбрання не забули таку чудову традицію, і втілили її у своїх дуже оригінальніх паперових колекціях:

За наших часів дизайнери все частіше звертаються до використання екологічно-читого матеріалу, одним з яких є папір.

Виробами, на основі витинанок часто оздоблюються приміщення, і навіть предмети інтерьеру:

Розділ 2. Символіка витинанок

2.1 Геометричні символи-обереги

Більшість орнаментів та символів дуже давнього походження. Це знаки спілкування наших пращурів з природою та всесвітом. В них створилася система знаків. Причому в кожному історичному регіоні були свої особливості.

Геометричні символи є дуже поширеними у всіх видах українського мистецтва. Ми бачимо їх у витинанках, у писанках, в прикрасах народного костюму, тощо.

Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України та інших стародавніх цивілізаціях. Культ сонці був найголовнішим у житті. Даждь-бог (сонячний бог) — один з головних богів у язичницькому пантеоні. Тому символ сонця дуже поширений на обрядових яйцях. Найдавнішим символом сонця був трипроменевий знак.

Хрест (хрестя)символізував також просторове уявлення наших предків, був символом вогню. Такий символ відвертав біду та провіщував щастя. Звичайний хрест означав добу, а зі свастям — рік. Хрест був також символом бога землі.

Символ богині-Берегині був більше поширеним на Західному Поділлі та Поліссі. Вона є покровителькою всього живого. Символ спрощувався що став нагадувати літеру «Ж» і від того його часто називають жучок.

Трикутник також є поширеним символом. У ньому втілена ідея триєдності Всесвіту: неба, Землі і води. Цей знак також символізує батька, матір та дитину. Це — символ божественної Трійці. Сяйво у вигляді трикутника — атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору є сонячним і має символіку життя, вогню, полум’я, чоловічої основи, духовності.

Трикутник, обернений вершиною донизу, є символом, пов’язаним з Місяцем, жіночою основою. водою, символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю. Трикутники часто розміщені в витинанках в основі «вазонків», «дерева життя»

Символ вогню, поряд з водою, є чинником світобудови, символом чоловічої сили. В багатьох обрядах Вогонь — символ любові, який є посланцем Сонця на Землі і дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах .

2.2 Святі обереги-образи у витинанках

Жодне свято в наших предків не обходилося без речей, що не лише символізували певні почуття, уявлення тощо, але й були покликані захистити від злих сил, натомість забезпечити здоров’я, добробут і спокій у родині. Це так звані обереги. Вони супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Ось перелік деяких з них:

Берегиня — Вона сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це — вічне оновлення та гармонію життя. Берегиня — дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку-космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння — часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.

Півень — Надзвичайно поширений і багатоплановий символ. Є дуже поширеним символом в українській витинанці.

У праукраїнців півень вважався передвісником зорі, сходу Сонця, а, отже, пробудження життя. Не випадково існувала така народна назва як «будимир», тобто «буди світ». Півень, за даними О. Афанасьєва, був «представником грозового полум’я», «символом вогню», «уособленням домашнього вогнища». Ось чому стилізоване зображення його знаходимо на дахах, шпилях будівель, скринях, рушниках. Це був водночас талісман проти пожежі і вогню. До речі, за даними А. Голана, у Китаї півень на стіні - оберіг від стихії полум’я.

Півень символізував і силу чоловічої плоті, тому наречений у деяких країнах під час весільної церемонії ніс саме півня. Півню приписували здатність пророкувати біду, що відбито, зокрема, у казці про «Золотого півника». У фольклорі цей птах виступає як символ войовничості і водночас домовитості: «Як два півні», «Ходити півнем», «Без півня оселя глуха». У християнстві півень — символ каяття. Спів пвня за Біблією нагадує апостолу Петру про малодушне відступництво від Христа і викликає сльози провини і спокути. Зображення півня міститься на багатьох гербах та емблемах.

Вода і Сонце. Майже всі українські витинанки позначені благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських витинанок ці символи — Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.

Земля-берегиня всього роду людського. Вона нас годує, одягає, напуває. Грудочку землі люди здавна беруть із собою в далеку подорож на спомин про рідний край. Про людину можна судити, яка вона, по відношенню до природи, до землі. Земля, земелька, землиця народжує і ховає. Землю вважали живою:

Вона дихає, втомлюється, хворіє, відчуває ласку, біль, все чує, все знає. У наших предків найміцнішою вважалась клятва землею. Давні українці знали і використовували молитви та заговори під час посухи, на врожай, від грому, граду тощо. Існувало таке прислів'я: «Хто про землю дбає, вона тому повертає.

Дерево життя — це найголовніший символ рослинного світу майже у всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва, зокрема широко оспівується в колядках, а також часто зображуеться у витинанках-як символ оберіг.

Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

Розділ 3. Вплив мистецтва витинанки на виховання і розвиток дитини

3.1 Вплив мистецтва витинанки на світобачення дитини

Виховання — вічна проблема. Відколи існує людство на землі, відтоді й змушено воно невпинно дбати про виховання нащадків і продовження свого роду. «Найбільший скарб у кожного народу — його діти» — так давно, а ніби сьогодні, ці слова сказала відомий педагог Софія Федорівна Русова. Відродження нації починається з дитячої колиски, родини, з дитячого садка. Душа дитини в період дошкільного, і молодшого шкільного віку найчутливіша й найвразливіша; і в цей час найбіль-ше треба плекати її, пильнувати, щоб серце, воля і розум розвивалися нормально. Провідну роль у психічному розвитку дошкільника відіграє емоційна сфера. Емоції «зв'язують» вищі форми психіки людини та її внутрішнє «середовище». Будь-яка діяльність супроводжується емоціями, які визначають ефективність цієї діяльності. Проблема розвитку емоцій, їх роль у виникненні мотивів, як регулятор діяльності та поведінки дитини, — одна з найважливіших проблем психології та педагогіки, яка розкриває особливості становлення особистості дошкільника. Емоції визначають ефективність навчання та виховання, беруть участь у будь-якій творчій діяльності дитини. Ознайомлення дітей з національною культурою, традиціями неможливе без урахування принципу емоційності навчання. С. Русова була глибоко переконана, що виховання дітей має бути позначене мистецтвом, естетичним сприйманням і емоціями. Саме від питомої ваги емоційного фактору залежить міцність засвоєння народознавчого матеріалу. «Щоб якийсь образ глибоко заліг у пам’яті, почуття має збудуватись самим цим образом, або образ повинен бути в тісному зв’язку з тим, який пройнятий почуттям, і до того ж однаково, якого б роду це почуття не було: страх, любов, гнів, сором чи здивування». Так формується фундамент національної духовності, свідомості. Одним із форм народознавчого материілу — є витинанка. Витинанка — емоційно насичена і своїм змістом впливає на дитячу емоційну сферу. Дитина не може залишитись байдужою до зачарованої мелодії україн-ської витинанки. Заняття з витинанками в дитячому віці мають не стільки пізнавальний характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховати у дитини почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури, прищепити дітям любов та повагу до українських державних і народних символів, оберегів, звичаїв.

Прилучення дітей до народної творчості, мистецтва, такого як витинанки, виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак. Завдяки ознайомленню з образотворчим мистецтвом, творами народних умільців декоративно-прикладного мистецтва, діти пізнають особливості нац. побуту та культури, прилучаються до духовних надбань попередніх поколінь і своїх сучасників. Мистецтво готує дітей до сприймання прекрасного у житті, формує відчуття ритму, гармоніїї, позитивні, моральні якості і почуття. Той, хто відчув на собі життєдайний вплив народних, духовних скарбів, прагнитеме з честю дотримуватись заповітів батьків, утверджувати добрими справами свій родовід, будувати в собі храм Добра, Правди і Краси.

Розділ 4. Методика викладання курсу «витинанка» у молодших класах загальноосвітньої школи, та позашкільній діяльності

4.1 Методичний план занять з курсу «Витинанка» для дітей молодшого шкільного віку

4.2 План-конспекти уроків з теми «Витинанка»

План конспект уроку «дерево життя»

Тема: Витинанка «Дерево життя»

Мета: Ознайомити із видами витинанок; дати поняття про оберегові символи у витинанках, показати різноманітність форм і візерунків витинанок; виховувати розуміння взаємозв'язку внутрішньої та зовнішньої краси навколишнього світу через створення художнього образу засобами витинанки та естетичне ставлення до народного мистецтва.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Техніка виконання: Витинання.

Обладнання: Кольоровий папір, картон, клей ПВА, ножиці, простий олівець, гумка, технологічні картки.

Хід заняття:

І. Організаційний момент.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

— Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного декоративного мистецтва — Світ Витинанки. Ми познайомимось з витинанкою «Дерево життя» .

Дерево життя — це найголовніший символ рослинного світу майже у всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва, зокрема широко оспівується в колядках, де йому надають надзвичайного значення у створенні світу й інших важливих Божих і людських справах.

Дерево давало життя не тільки людям, а й птахам (більшість із них живуть саме на деревах), тваринам. Під деревом майстри мали на увазі всяку рослину.

Деревам поклонялися, більшість із них були святими й окремо щось символізували:

верба — прадерево;

липа — матір, вода;

дуб — прадерево, Перун, Сонце, сила, авторитет, житло Першобога;

береза — Лада;

клен — Лель;

вишня — чарування, дівоча краса;

калина — коляда, Різдво світу, дівоча краса;

смерека — вічне життя, юність;

явір — прадерево, юнак;

яблуня — жіноче начало, материнство.

Також вважалися священними бузина, терен, ялина, сосна, кедр, виноград, черешня, ожина, малина, горіх, черемха та ще чимало рослин.

Але справжні митці-витинальники, як правило, «узагальнювали» свої дерева, тобто не визначали їх породи, бо мислили і переживали символічно й глибинно, а не копіювали бачене. На своїх деревах вони розміщували птахів, богів, людей і Сонце.

Світове дерево знаходиться в центрі світу і має триєдину будову: вершина його — небесне царство (світ богів), стовбур — земля (світ людини і тварин), коріння — підземне царство (світ підземних божеств і померлих предків).

Дерева — це група витинанок, що охоплює кілька композиційних типів настінних прикрас дзеркальної симетрії: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон, квітка.

Справжнє мистецтво — символічне. Попри свою простоту, доступність, витинальне мистецтво мало власні оберегові символи, як і писанкарство, вишивка, ткацтво.

Мотиви геометричних елементів і фігур:

прямі, ламані, хвилясті - символи життєвої дороги;

трикутні - обереги;

чотирикутні - символи родючості;

магічна символіка — чотири пори року, чотири сторони світу;

розеткові - сонце.

Будь-який виріб мав потрійну символіку: форми, орнаменту та кольору.

Рослинним мотивам притаманне:

Відображення живої природи, ріст, цвітіння;

Найдавніші знаки — деревце з піднятими гілками, ялинка, колосок, листочки;

Центральний елемент — квіти, дерево життя.

Ці символи відображали міфологічні уявлення наших предків про будову Всесвіту.

Отже, на сьогоднішньому занятті створимо своєрідний власний оберіг — «Дерево життя». В ньому об'єднуються Дійсність, Майбутнє і Минуле кожної людини.

Ми ознайомимося з технологією виготовлення витинанок. Наше з вами завдання — відродити і зберегти традиції стародавнього художнього промислу.

ІІІ. Демонстрування різних зразків витинанки

ІV. Робота з технологічною карткою. Виготовлення витинанок «Дерево життя» відносно вертикальної осі симетрії.

Доберіть сюжет.

Підготуйте кольоровий папір та картон, гарне за кольоровим контрастом тло.

Складіть аркуш навпіл кольором всередину, а потім учетверо, увосьмеро, залежно від малюнка.

Нанесіть малюнок на кольоровий папір залежно від осі симетрії.

Охайно виріжте за малюнком усі елементи композиції (птахів, квіти, листя, стовбур тощо).

Покладіть під прес або випрасуйте усі елементи композиції.

Визначте положення кожного елемента композиції на картоні. Зробіть помітки олівцем.

Наклейте всі елементи витинанки на кольоровий картон.

V. Практична діяльність.

1. Повторення правил техніки безпеки:

— різати папір ножицями тільки від себе.

— передавати ножиці ручками вперед, а зімкнуті леза тримати в долоні.

— після завершення роботи прибрати своє робоче місце і скласти ножиці.

2. Розповідь з демонстрацією техніки виготовлення витинанки. (Діти стежать за послідовністю виконання і за схемами, які лежать у них на столах).

3. Самостійна діяльність гуртківців. (Учитель, у разі потреби, надає індивідуальну допомогу дітям).

VІ. Узагальнення вивченого матеріалу.

Бесіда-опитування:

1. Коли з’явились перші витинанки?

2. З якою метою створювали витинанки?

3. Як оздоблювали ними житло?

4. Які оберегові символи зустрічаються у витинанках?

5. Як сьогодні відроджується витинальне мистецтво?

6. Яку витинанку ми сьогодні робили?

VІІ. Підведення підсумків заняття.

(Оцінювання дитячих робіт за такими критеріями, як оригінальність роботи, ажурність витинанки, правильність композиційного й кольорового рішення)

7.1. Виставка кращих робіт.

7.2. Прибирання робочого місця.

План-конспект уроку «Ялинкові прикраси»

Тема: Ялинкові прикраси

Мета: Прилучати учнів до системи культурних цінностей, що відображають багатство загальнолюдської культури, в тому числі і вітчизняною. Завдання: 1. Сприяти формуванню уявлення про новий вид декоративно-прикладного мистецтва — вирізка — витинанка. Ознайомити учнів з технікою виконання. 2. Розвивати уяву, мислення, творчі можливості кожної дитини; навички та вміння роботи з папером, окомір, дрібну моторику рук. 3. Воспітивать комунікабельність у творчій групі, акуратність, заохочувати творчу активність, культуру праці. Обладнання: альбомні листи, заготовки витинанок, прості олівці, резачок, ножиці, записи фрагментів музичних творів. I Організаційний момент: Хлопці, сьогодні у нас день творчості. А творчість — це джерело доброти, істини і краси. Творити — це щастя! II Перевірка готовності учнів до уроку. Повторення правил безпеки при роботі з гострими ріжучими предметами. Правила роботи з ножицями: 1. Не бери ножиці без дозволу вчителя. 2. Працюючи ножицями, стеж за пальцями лівої руки. 3. Передавай ножиці в закритому вигляді кільцями вперед. 4. Не тримай ножиці гострими кінцями вгору. 5. Не залишай їх у розкритому вигляді. 6. Для різання по прямій лінії переміщай ножиці вперед. 7. При вирізанні круглих деталей повертай заготовку. 8. Деталі зі складним контуром можна вирізати, виконуючи ряд надрізів. 9. Щоб вирізати по одній безперервної лінії, повертай папір в різні сторони. Правила безпеки при роботі з гострими ріжучими предметами: 1. При роботі з ріжучими та колючими інструментами їх ріжучі поверхні і гострі кромки повинні бути спрямовані в бік, протилежний тілу працюючого, щоб уникнути травми при випадковому зриві інструменту з оброблюваної поверхні. 2. Пальці рук, які утримують оброблюваний предмет, повинні перебувати на достатньому видаленні від ріжучих крайок, а сам предмет повинен бути надійно закріплений у затискному пристосуванні. 3. На робочому місці ріжучі та колючі предмети повинні розташовуватися на видному місці, а саме робоче місце має бути звільнена від сторонніх і непотрібних предметів і інструментів, про які можна зачепитися або спіткнутися. 4. Необхідно завжди мати під рукою бинт, йод, нашатирний спирт, перекис водню і бактерицидний лейкопластир. II Введення в тему уроку. Мотивація діяльності. 1. Беседа — діалог «Знайомство з історією вирізка — витинанка, техніка виконання». З давнину це мистецтво дуже люблять у Китаї, зародилося воно в 9 столітті одночасно з винаходом і розповсюдженням паперу. Паперові ліхтарики, дракони, інші декоративні вироби народних майстрів китайських провінцій продають на ярмарках, базарах. Вони служать прикрасою осель: їх наклеюють на вікна фанзі або ліхтарі, на подарунки, а також використовують як трафарети для вишивок. Витинанка (від — «вітінаті» — «вицінаць» — «вирізувати») — стародавнє слов’янське вид декоративно-прикладного мистецтва. (Нашими далекими предками були слов’яни — найбільша в Європі група народів, пов’язаних родинним походженням, спільністю території проживання і близькістю мови. У цю групу входять східні слов’яни — росіяни, українці та білоруси; західні слов’яни — поляки, чехи, словаки; південні слов’яни — болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, чорногорці та боснійці) Це ажурне вирізування з паперу, берести, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви і символи, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. За допомогою ножиць стали прикрашати інтер'єр будинку. Вироби з паперу вішали на стіни, на вікна в якості фіранок. Меблі замість в’язаних серветок теж покривали витинанками. Вирізані мереживом з білого або кольорового паперу квіти, дерева, птахи, тварини, козаки й дівчата — і взагалі всякі різні за сюжетом і змістом ізораженія здавна прикрашали українські хати — печі, вікна, божниками, стіни і т.д. Виконували вони як декоративну так і обереговую функцію. У Білорусі - вицiнанка (чит. вицінанка), в Україні - витинанка (чит. витинанка), в Литві-karpiniai (чіт.карпіняй) у Польщі - wycinanka (вицінанка), в Росії - вирізка Майстри витинанок називаються по-українськи «витинанкарі», їх не так вже й багато. Але вирізання притаманне не тільки слов’янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування. За усталеним звичаєм селянки прикрашали хати вицінанкою щороку перед (новим роком), різдвом, паскою. Старі вицінанки знімалися і замінювалися новими. 2. На дворі зима, ще трохи — і настануть зимові канікули. І звичайно ж улюблений всіма свято Новий рік. А ви вже почали готуватися до празнику? Всі звичайно дуже люблять наряджати ялинку, і сьогодні ми самі будемо створювати іграшки для ялинки з паперу. ІІІ Аналіз вироби Алгоритм виконання роботи. Витинанки — дуже захоплююче заняття, красиво, незвично і приголомшливо! Робити витинанки нескладно. Знадобляться ножиці і резачок з гостро відточеним кінцем, білий папір і схема, або фантазія. 1. Визначити композицію. 2. Перенести шаблон на папір. 3. Виконати малюнок усередині шаблону. 4. Закріпити малюнок скріпками або двостороннім скотчем, прорізати деталі усередині шаблону резачком, потім ножицями по контуру. 5. Прошити круглі, верхні елементи композиції ниткою, закріпити зверху намистину 6. Нижні круглі елементи закріпити двостороннім скотчем, або клеем.

ІV. Підведення підсумків заняття.

(Оцінювання дитячих робіт за такими критеріями, як оригінальність роботи, ажурність витинанки, правильність композиційного й кольорового рішення)

7.1. Виставка кращих робіт.

7.2. Прибирання робочого місця.

Висновки

Отже, ми ознайомились з чудовим мистецтвом-мистецтвом витинанки.

Здавна витинанка була частиною народу, її дорогою спадчиною, яка передавалася від поколоління до покоління. Витинанка була обов’язковою частиною будь-якого свята українців. Будь то Різдво, чи Великдень — хати наших пращурів щедро оздоблювалися символічними витинанками.

Витинанки не є простим виробом із паперу. Цеобереги помешкання і родинного вогнища. Кожна витинанка мала свое значення, і свою символіку.

Навіть за наших часів витинанка все ще є популярною. В Україні і до нині майстри виготовлюють витинанки. Витинанками більше не оздоблюють оселі, як раніше, але вони несуть тепер інше значення. Вони-народознавчий матеріал, наше минуле, сховане у символах, вирізаних на папері.

За наших часів з’явилося багато технік на основі витинанок. Сучасні дизайнери і художники дуже часто звертаються до цього прекрасного виду мистецтва.

У сучасній шкільній программі роль витинанокдуже велика.

Бо займаючись цим видом мистецтва з дітлахами — ми прививаємо їм любов до батьківщини, повагу до предків.

На таких уроках ми маємо виховати у дитини почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури, прищепити дітям любов та повагу до українських державних і народних символів, оберегів, звичаїв.

До того ж, заняття витинанками є надзвичайно корисними для розвитку дрібної моторики рук дитини, до покращення уважливості та розвитку уяви дитини.

Витинанка-надзвичайно прекрасний вид мистецтва, який прийшов до нас з минулого, але ще й досі допомогає нам у вихованні дитини.

Список використаної літератури

Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Степанович М. Е. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів, 1992.

Антонович Е.А., Проців В.І., Свид С. П. Художні техніки у школі. — К., 1997.

Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. — Львів, 2000.

Бойчук І. М., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємств. — Львів, 1998.

Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — К., 1992.

Гусакова М.А. Аплікація: Навчальний посібник. — М., 1987.

Горнула І.В. Народне мистецтво західних областей України. — К., 1966.

Гура Л., Л.Є. Гоголь, Н.М.Ісупова. Прикрась свій дім. — К., 1988.

Лисенко Л. Роль народного мистецтва у формуванні особистості сучасної людини /Образотворче мистецтво, 1983. — № 3.

Мельник В.М., Трач С. К. Витинанки на уроках образотворчого мистецтва.- Тернопіль, 2000.

Пушкарьов.А. Школа витинанки. / Народне мистецтво № 1−2, 2007.

Станкевич М.Є. Українські витинанки. — Київ, 1996.

Тищенко О.Р. Декоративно-прикладное мистецтво східних слов’ян і давньоруської народності. — К., 1983.

Танадайчук С. О. Витинанки. / Народне мистецтво № 3−4, 2000. Попович М. В. Національна культура нації. — К., 1991.

Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчева. — Львів: Фенікс, 1994.

Шорохов Е. В. Основы композиции. — М., 1980.

http://www.ukrvytynanka.com.ua/UA/pablis/152-majstri-petrikivskoji-vitinanki.html

http://kiev.convdocs.org/docs/154/index-97 898.html

http://www.parafia.org.ua/dytyacha-storinka/vytynanka-v-ukrajini/

http://etno-selo.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=479&Itemid=553&lang=ua