Трансформаційні процеси в сфері бізнесу в Республіці Польща

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні основи підприємництва і проведення бізнесу

1.1 Сутність підприємництва та бізнесу

1.2 Форми організації підприємницької діяльності

Розділ 2. Трансформаційні процеси в сфері бізнесу в Республіці Польща за останні 5 років

2.1 Аналіз індексних показників, які характеризують трансформаційні процеси в сфері бізнесу в Республіці Польща

2.2 Аналіз валового корпоративного прибутку підприємств в Республіці Польща за останні 5 років Розділ 3. Рекомендації щодо покращення діяльності сфери бізнесу в Республіці Польща

3.1 Основні напрями покращення бізнес-клімату в Республіці Польща

3.2 Визначення основних цілей стратегії розвитку малого бізнесу в Республіці Польща Висновки Список використаних джерел

ВСТУП Економічна трансформація — це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) — перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») — обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) — це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв’язків і відносин між ними.

Трансформація економіки полягає в змінах політичного устрою і структури економіки, тобто на зміні відносин між окремими елементами економіки (такими як види господарської діяльності, види господарських суб'єктів) і економіки в цілому. Зміни господарської системи сприяють до збільшення конкурентоспроможності економіки на міжнародній арені, поліпшення політичних взаємин з іншими державами, збільшення раціональності господарювання капіталом, природними і людськими ресурсами, поліпшення якості життя і пришвидшення процесів економічного зростання.

Головною метою трансформації економіки Польщі є її вихід з периферії, тобто створення таких умов, які б дозволили стати однією з країн-лідерів Європейського Союзу і стати одним з світових центрів прогресу і розвитку.

Обрана тема курсового проекту є досить актуальною, оскільки сфера бізнесу і підприємництва в Республіці Польщі є дуже розвинутою і чинить значний вплив на економіку країни загалом, тому для покращення функціонування економіки необхідно створювати певні умови для покращення підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, здійснювати правильний контроль і регулювання за їх діяльністю.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА І ПРОВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

1.1 Сутність підприємництва та бізнесу Підприємництво (підприємницька діяльність) — це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність направлена на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства, Вони несуть повну матеріальну відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни [3, c.22−23].

Основними складовими цього поняття є:

1. Підприємництво як. особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки.

2. Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свобод і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.

3. Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію і управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.

4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами. Фізичні особи — це індивідуальні підприємці, правове становище яких регулюється відповідними законами. Юридична особа — це носій матеріальних прав і обов’язків. Підприємницька діяльність, яка здійснюється фізичними особами, відноситься до індивідуальної (приватної) підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність, яка здійснюється юридичними особами, відноситься до колективного підприємства.

Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені і на свій ризик. Підприємець — це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи і приймає на себе особистий ризик, пов’язаний з його результатами, а також всю повноту відповідальності за кінцеві результати діяльності як індивідуальної, так і колективної. Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.

Підприємницька діяльність направлена на:

— досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу;

— найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів.

Особи, які займаються підприємницькою діяльністю, є підприємцями. Розрізняють виробниче, комерційно-збутове та фінансово-кредитне підприємництво. В Україні, в залежності від форм власності, розрізняють державне, колективне і власне підприємство. Державне підприємство — це діяльність державних підприємств, які випускають товари і надають послуги, що необхідні для розвитку національної економіки України. Воно здійснюється не тільки на комерційній основі, але й відіграє ведучу роль в економіці у зв’язку з перевагою державної власності і недостатнім розвитком ринкових відносин [8, c.125−127].

Бізнес — це справа, ділова активність, направлена на вирішення завдань, пов’язаних в кінцевому рахунку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес робиться заради одержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітніших сферах — виробництві і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах, при проведенні транспортних, орендних і багато інших операцій як видів діяльності.

Бізнес — поняття більш широке, ніж підприємницька діяльність, оскільки до бізнесу відноситься здійснення будь-яких одноразових комерційних угод в будь-якій сфері діяльності, які направлені на одержання доходу. Суб'єкт в бізнесі називається бізнесменом або комерсантом.

Статус комерсанта визнається законом за особою, діяльність якої характеризується такими ознаками: укладання угод, здійснення інших господарських операцій у вигляді підприємництва; здійснення підприємницької діяльності від свого імені, тобто як самостійного економічного суб'єкта ринкових відносин. Бізнесмен вкладає в справу гроші, а по завершенні справи або деякого ділового циклу одержує гроші назад з прибутком. Бізнес — це спочатку організація виробництва, економічна діяльність, а потім уже, власне, робота грошей. В менеджменті широко використовується таке поняття, як «підприємницька структура». Під підприємницькою структурою розуміється склад суб'єктів ринкових відносин, до числа яких відносяться тільки ті організаційно-господарські одиниці, ціллю діяльності яких є одержання прибутку як кінцевого результату діяльності. Виділяють 4 категорії економічних суб'єктів: фірми, банки, страхові і трастові компанії, інвестиційні структури [9, c.78].

Фірма — це будь-яка організаційно-господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, яка переслідує комерційні цілі і користується правами юридичної особи. В менеджменті часто використовується поняття «організація» .

Під підприємством розуміють виробничо-господарську одиницю, яка є сукупністю матеріальних та людських ресурсів і організована для досягнення конкретно поставлених цілей. Підприємства здійснюють технологічний процес виробництва як засіб перетворення матеріально-технічних і людських ресурсів в продукти і послуги.

Фірма може мати одне або багато виробничих підприємств, кожне із яких спеціалізується на випуску закріпленої за ним номенклатури виробів. В управлінському процесі виробнича діяльність в рамках фірми підлягає координації, плануванню, організації і контролю або з єдиного центру, або на конкретному управлінському рівні [13, c.189].

1.2 Форми організації підприємницької діяльності

Підприємництво може застосовуватися в усіх сферах економіки, крім тих, втрата державного контролю над якими може завдати шкоди безпеці суспільства та здоров’ю людей. До такої діяльності належить виготовлення і реалізація зброї, наркотиків, грошових знаків і так далі. Таку діяльність можуть вести лише державні підприємства.

А такі види діяльності як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення та реалізація медичних препаратів, хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична та ветеринарна практика, можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом — ліцензією. У такий спосіб держава може регулювати і контролювати ці види діяльності.

За формами власності та організації можна виділити такі організаційні форми підприємництва:

1) індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці;

2) сімейне — ґрунтується на приватній власності членів однієї сім'ї, яка може використовувати найману працю;

3) партнерське — зі створенням юридичної особи та обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, які використовують найману працю);

4) акціонерне — засноване на акціонерній власності і найманій праці;

5) орендне — приватне підприємство, що ґрунтується на оренді землі, приміщень та інших засобів виробництва:

6) колективне — засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

7) інноваційне — ґрунтується на інтелектуальній власності.

Розглянуті вище та інші види підприємницької діяльності можна об'єднати в три групи: одноосібні володіння, товариства і корпорації [1, c.156].

Розвиток науки і техніки, впровадження інноваційних методів організації виробництва й бізнесу веде до виникнення нових форм підприємницької діяльності. До них можна віднести: венчурне підприємництво, інжиніринг, лізинг, технопарки, торговельну мережу, франчайзинг.

Венчурне підприємництво — це діяльність невеликих компаній, які працюють над цільовими інженерними розробками, впровадженням інновацій з метою одержання високого прибутку. В основі їхньої діяльності лежить ризик.

Інжиніринг — система надання послуг фірмою-консультантом (проектування, встановлення обладнання та інше).

Лізинг — це форма довгострокової оренди машин, транспортних засобів та інших засобів виробництва.

Технопарки — це одна з найпоширеніших у США та Західній Європі форм венчурного підприємництва. Прикладом є науково-виробничий центр, створений на базі Стенфордського університету в Каліфорнії, який зосереджує близько трьох тисяч середніх і малих електронних фірм.

Торговельна мережа — це два і більше магазинів, які продають товари аналогічного асортименту під єдиним загальним контролем і мають спільну службу постачання.

Франчайзинг — надання невеликій фірмі, яка є самостійною юридичною особою, великою фірмою права діяти під її торговельною маркою [14, c.211−215].

Підприємництво ґрунтується на таких принципах:

1. Вільний вибір діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах майна, коштів юридичних осіб і громадян до підприємницької діяльності.

3. Самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене законодавством.

6. Вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення обов’язкових платежів до бюджету, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд [12, c.121].

РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СФЕРІ БІЗНЕСУ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА ЗА ОСТАННІ 5 РОКІВ

2.1 Аналіз індексних показників, які характеризують трансформаційні процеси в сфері бізнесу в Республіці Польща Для проведення аналізу підприємництва і сфери бізнесу в Республіці Польща було досліджено такі показники, як індекс ділової довіри, індекс легкості ведення бізнесу, індекс сприйняття корупції, валовий корпоративний прибуток, індекс конкурентоспроможності, індекс ділової активності.

Індекс ділової довіри (BCI) заснований на оцінці виробничих замовлень підприємств, їх запасів і акцій, а також його поточної позиції і очікувань на найближче майбутнє. Думки підприємців про державу збираються і різниця між позитивними і негативними відповідями створює відповідну оцінку.

В Польщі для визначення цього показника опитують приблизно 3500 компаній різних видів діяльності. В Анкеті є питання, пов’язані з загальною економічною ситуацією в компанії, виробництвом, запасами, фінансовим становищем, зайнятістю, цінами, виробничими потужностями і їх використанням та інше. На основі зібраних відповідей розраховуються показники. Кожен з цих показників має певну частку в формуванні загального показника ділової довіри і їх діапазон варіюється від -100 до +100. Позитивне значення означає гарну бізнес-ситуації, негативне — погану. Збільшення (зменшення) показника означає поліпшення (погіршення) бізнес-ситуації з підприємницької точки зору [14, c.156].

Рис. 2.1. Індекс ділової довіри в Республіці Польща за останні 5 років

Індекс ділової довіри в Польщі зменшився на 0.5 в листопаді в порівнянні з жовтнем і становить 2,5. В середньому індекс ділової довіри становить 3,49 з 1993 до 2015 року. Найвищий показник довіри був в травні 2007 року і становив 24,90 і найнижчий -21,90 в листопаді 2001 року. Загалом, можна спостерігати тенденцію до зросту показника в першій половині року і його спад в другій половині.

Індекс легкості ведення бізнесу (англ. Ease of Doing Business Index) — індекс задля порівняння простоти підприємницької діяльності між країнами світу, що укладається Світовим банком на основі річних даних. Вищі оцінки у індексі свідчать про краще та, зазвичай, простіше регулювання бізнесу, а також сильніший захист прав власності. Метою побудови індексу є забезпечення даними досліджень впливу регуляції бізнесу державою на економічне зростання. Індекс легкості ведення бізнесу засновується лише на вивченні та квантифікації законів, постанов та правил, що стосуються ведення підприємницької діяльності. Індекс не враховує загальніші умови, такі як інфраструктура, інфляція та злочинність.

підприємницький бізнес польща Рис. 2.2. Індекс легкості ведення бізнесу в Республіці Польща за останні 5 років

Індекс легкості ведення бізнесу в Польщі зріс на 3 позиції в порівнянні з попереднім роком, тобто зараз Польща займає 25 місце в світі за легкістю ведення бізнесу. Так, за останні 5 років Польща суттєво покращила свої позиції і це означає що країна рухається в правильному напрямку і створює сприятливі умови для ведення бізнесу. Перші 20 країн рейтингу є країни з розвинутою економікою і мають більш прості і дружні правила ведення бізнесу, більшість з яких країни Євросоюзу, тому Польща старається перейняти досвід цих країн.

Індекс сприйняття корупції (англ. Corruption Perceptions Index, CPI) — щорічний рейтинг країн світу, що укладається організацією Transparency International з 1995 року. Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків за шкалою від 0 до 10.

Індекс базується на декількох незалежних опитуваннях, у котрих беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі з Азійського та Африканського банків розвитку, Світового банку та міжнародної організації Freedom House. Індекс є оцінкою від 0 (найвищий рівень корупції) до 100 (відсутність корупції).

Рис. 2.3. Індекс сприйняття корупції в Республіці Польща за останні 5 років Польща займає 35 місце серед 175 країн світу, згідно з рейтингом країн світу, що украдається організацією Transparency International. За останні 5 років Польща покращила своє місце на 6 позицій, що є досить непоганим показником. Якщо взяти більший проміжок часу, то після вступу до ЄС Польща покращила свої позиції аж на 35 позицій що є досить суттєвим результатом.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (англ. The Global Competitiveness Index) — глобальне дослідження і супроводжуючий його рейтинг країн світу за показником економічної конкурентоспроможності. Розрахований за методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), заснованій на комбінації загальнодоступних статистичних даних і результатів глобального опитування керівників компаній — великого щорічного дослідження, яке проводиться ВЕФ разом з мережею партнерських організацій — провідних дослідницьких інститутів і організацій у країнах, аналізованих у звіті.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складений з 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Сукупність змінних на дві третини складається з результатів глобального опитування керівників компаній (щоб охопити широке коло факторів, що впливають на бізнес-клімат в досліджуваних країнах), а на одну третину із загальнодоступних джерел (статистичні дані і результати досліджень, що здійснюються на регулярній основі міжнародними організаціями). Всі змінні об'єднані в 12 контрольних показників, що визначають національну конкурентоспроможність:

Якість інститутів, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров’я і початкова освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, рівень технологічного розвитку, розмір внутрішнього ринку, КС компаній, інноваційний потенціал.

Рис. 2.5. Індекс конкурентоспроможності в Республіці Польща за останні 5 років В 2015 році індекс конкурентоспроможності економіки Польщі становив 4,48 бала з 7 можливих. В середньому цей показник становить 4,41 що означає що конкурентоспроможність економіки Польщі практично не зростає. Якщо ж взяти даний показник але у ранговому співвідношенні то Польща займає 43 місце з 144 країн світу, що є середнім показником.

Індекс ділової активності — спеціальний числовий показник, який застосовується в економіці і слугує для відображення стану економіки, стану певної галузі, оцінці кон’юнктури. Поняття індексу ділової активності безпосередньо пов’язане з концепцією економічних циклів в економічній теорії. Згідно з економічною теорією економіка розвивається нерівномірно, економічне зростання відбувається циклічно. Для оцінки стану економіки використовуються індекси ділової активності. Особливе значення індекси ділової активності мають у макроекономіці, а також для учасників ринку цінних паперів.

Індекс ділової активності можна розрахувати як:

PMI = 0.30*(New Orders) + 0.25*(Production) + 0.20*(Employment) + 0.15*(Supplier Deliveries) + 0.10*(Inventories) (2.1)

Рис. 2.6. Індекс ділової активності в Республіці Польща за останні 5 років

Індекс ділової активності становив 52,10 в листопаді цього року, що менше на 0,1 ніж в жовтні 2015 року. Середній показник індексу ділової активності за останні 5 років становить становить 51,31. Також не можна простежити чіткої тенденції до зросту чи спаду цього показника.

2.2 Аналіз валового корпоративного прибутку підприємств в Республіці Польща за останні 5 років Валовий корпоративний прибуток — це частка валової доданої вартості, що залишається у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і чистих неприбуткових податків. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом [8, c.272].

Рис. 2.4. Корпоративні прибутки підприємств в Польщі за останні 5 років

Корпоративні прибутки в Польщі в першому кварталі становили 36 180 млн. злотих і 77 021 млн. злотих в другому кварталі 2015 року. Найбільший показник корпоративних прибутків був зафіксований в 2011 році і становив 142 390 млн. злотих, після цього відбувся спад в 2012 році, і поступовий зріст цього показника до теперішніх часів.

Отже, прибуток — одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв’язку з цим в плануванні та формуванні прибутку повинні бути зацікавлені не лише трудові колективи підприємств, але й держава в цілому.

Здійснений аналіз статистичних показників указує на позитивні перспективи для підприємницьких ініціатив, однак дана ситуація вимагає сучасних і динамічних рішень для покращення бізнес-середовища.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СФЕРИ БІЗНЕСУ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА

3.1 Основні напрями покращення бізнес-клімату в Республіці Польща Бізнес — підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не може суперечити закону і спрямована на отримання прибутку.

На мій погляд, в основу економічної політики Польщі слід покласти п’ять важливих напрямів. Вони чіткі і не розпорошують увагу та ресурси влади.

1. Дерегуляція підприємницької діяльності.

Очевидно, що контроль з боку держави різних аспектів господарської діяльності є дуже важливим. В ідеалі він повинен забезпечити захист інтересів держави та споживачів продукції. Однак треба бути реалістами.

Подібно до того, як система техогляду авто не мала нічого спільного з правом громадян на безпеку дорожнього року, а була джерелом корупційних доходів, так само регуляторна система не здатна захищати інтереси громадян і держави.

Для формування класу компетентних чиновників необхідні роки, тому найкраще, що може зробити уряд на даному етапі у цій сфері, — це провести дерегуляцію: менше чиновників, дозволів, ліцензій, сертифікатів та перевірок.

2. Забезпечення доступу до дешевих кредитів.

Бізнес у ринковій економіці будується на залучених ресурсів. Це базовий принцип, який повинні зрозуміти вітчизняні політики. Не буде дешевих та «довгих» кредитів — не буде економічного розвитку.

Більшість країн, які здійснили швидкий економічний прорив, зуміли знизити вартість боргових ресурсів для економіки. Це було одним з фундаментальних стовпів економічного успіху. Як тільки вартість позик стає привабливою для бізнесу, гроші відразу йдуть в економіку і формують мультиплікаційний ефект.

Польща має потужні держбанки, які потрібно використовувати не для фінансування дефіциту бюджету, а для стимулювання економіки. В них достатньо ресурсів, щоб активізувати кредитування і дати імпульс зниженню ставок на ринку.

3. Скорочення капітальних видатків для погашення боргу з ПДВ та авансових переплат податків.

Затримки і борги з відшкодування підтвердженого обсягу ПДВ, а також стягнення авансових платежів означають, що держава незаконно вилучає обігові кошти з підприємницького сектора для безоплатного використання у своїх цілях.

Підприємства змушені сплачувати податки понад суму, яку вони повинні платити за законом. Це неприпустимо, така практика повинна бути подолана.

Повернення цих коштів до підприємницького сектора обумовить їх автоматичне спрямування на розширення операційної господарської діяльності та пожвавлення інвестиційної активності. Цією частиною бюджетного ресурсу підприємницький сектор скористається більш ефективно, ніж корумпований державний апарат.

4. Запровадження дієвих інструментів підтримки бізнесу.

Якщо загальний податковий режим несприятливий для розвитку господарської діяльності, то паралельно з постійною роботою над його покращенням необхідно шукати локальні механізми, які б компенсували недоліки податкової системи.

Одним з таких механізмів може стати ефективна система податкових стимулів для розвитку підприємницької діяльності. Інвестору складно прогнозувати, як вплинуть на фінансові результати, наприклад, проблеми із судовою системою, проте він завжди може розрахувати, який обсяг податкових стимулів отримає.

Це не вирішить інституційних проблем, що стримують розвиток бізнесу, але дозволить сформувати додаткові аргументи на користь провадження підприємницької діяльності в Україні.

5. Демонополізація ринків.

Конкуренція — це двигун ринкової економіки, тому чим сильніше її пригнічувати, тим гірше працюватиме господарський комплекс. Конкуренція забезпечує рівні права та можливості. В умовах конкуренції успіх підприємця залежить від його здатності запропонувати якісний товар за низькими цінами.

Держава може почати з себе. Необхідно створити таку систему, щоб підприємець, який готовий запропонувати такий продукт, був у пошані в системі держзакупівель. Це підвищить конкурентоспроможність і виробника, і економіки держави загалом [11, c.250].

3.2 Визначення основних цілей стратегії розвитку малого бізнесу в Республіці Польща Перша пріоритетна ціль — ефективна політика з підтримки малого підприємництва на місцевому рівні. Її досягнення передбачало такі форми сприяння розвитку малого бізнесу: допомога малим підприємствам в дотриманні стандартів ISO, полегшення доступу малого бізнесу до інформаційно-технологічних інновацій, допомога при започаткуванні бізнесу, стабільні та довготермінові пільги на рівні гміни, підтримка експортної діяльності.

Друга пріоритетна ціль — велика кількість вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Досягається шляхом збільшення притоку капіталовкладень за допомогою реалізації програми сприяння інвестиціям в регіон. Основні засоби сприяння — підготовка майданчиків для забудови, створення регіональної системи сервісного обслуговування інвесторів, сприяння ефективному функціонуванню економічних зон, просування регіону та PR — компанії, націлені на залучення інвестицій.

Третя пріоритетна ціль — створення сприятливого клімату для активізації громадських організацій підприємництва. Вона досягається шляхом запровадження відповідних програм у школах, сприяння місцевим громадським організаціям, навчання місцевої влади співробітництву з потенційними інвесторами, місцевими соціальними групами та громадськими організаціями.

Четверта пріоритетна ціль — підвищення економічного потенціалу та конкурентоспроможності малих підприємств. Її реалізація передбачає створення регіональних інноваційних центрів, розвиток бізнес-консалтингу, зокрема агропромислового, створення центрів регіонального співробітництва, технопарку, підтримання ініціатив щодо відновлюваних джерел енергії, створення органів з сертифікації якості та екологічності продукції, організацію виставочних та конференц-залів, фінансову підтримку (субсидії, гарантії, мікрокредити), підтримку розвитку рибальства.

П’ята пріоритетна ціль — розвиток інформаційного суспільства — передбачає реалізацію програми розширення доступу до мережі Інтернет.

Реалізації окремих пріоритетних цілей сприяє той факт, що загальна стратегія воєводства містить ряд завдань, які також сприяють розвитку малого підприємництва, а саме розвиток технічної інфраструктури, підтримка розвитку людських ресурсів, розвиток міських територій [10, c.223].

Головне, на що орієнтувалися розробники стратегії, — забезпечення реалізації стратегічних цілей достатніми ресурсами. Реалізація стратегії вимагає досягнення стратегічних цілей шляхом розробки та впровадження цільових програм і проектів та постійного контролю і моніторингу їх виконання.

Хоча і Польща є членом Євросоюзу, однак на сьогоднішній день є багато проблем, що перешкоджають розвитку підприємництва в Польщі, вирішення яких забезпечить підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечить розширення підприємницького сектора, зменшення тіньового сектору. Основну роль у цих перетвореннях повинна відігравати держава.

ВИСНОВКИ Підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою економікою вважається одним із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську суть, допомагає прояву працівника як особистості. Підприємництву властивий більш індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що призводить до більш повної реалізації потенціалу кожного з них.

Здійснений аналіз статистичних показників указує на позитивні перспективи для підприємницьких ініціатив, однак дана ситуація вимагає сучасних і динамічних рішень для покращення бізнес-середовища.

Організаційно-економічний механізм формування бізнес-середовища повинен дотримуватися таких вимог, як:

— врахування інтересів і рівноправності різних соціальних груп населення в реалізації на підприємницьку діяльність;

— впровадження та забезпечення економічного стимулювання сталого розвитку підприємництва, відповідальності за учинені правопорушення;

— дотримання державними (регіональними) органами влади законодавства, дієвої співпраці та недопущення зловживань у підприємницькій сфері.

Головною умовою для забезпечення високих темпів зростання економіки Польщі та підвищення її конкурентоспроможності і, як наслідок, сприятливого бізнес-середовища є дієвість й обґрунтованість податкового і митного законодавства, усунення на законодавчому та індивідуально підприємцями корупції, хабарництва, рейдерства, тінізації економічної діяльності тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Виноградська А. М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. -К.: Кондор, 2012. — 544с.

2. Гайдуцький П. Розвиток підприємництва в Україні. — К: Знання-Прес. 2013. — 248 с

3. Економіка підприємства. Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. -Київ: КНЕУ, 2011. — 528с.

4. Іванюта СМ. Підприємництво і бізнес культура. Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2007. — 288 с

5. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання: Навч. посібник / Л.І. Воротіна, В.Є. Воротін, Л. А. Мартинюк, Т. В. Черняк / За ред. Проф. Л.І. Воротіної. — К: Вид-во Європ. Ун-ту, 2014. — 307 с.

6. Оберемчук В. Ф. Стратегія підприємництва: Короткий курс лекцій. -К.:МАУП, 2012. — 128 с.

7. Основи бізнесу: Навчальний посібник / Я. С. Ларина, СВ. Мочерний та ін. — К: Видавничий центр «Академія», 2010. — 383 с.

8. Покропившій С.Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — К.: КНЕУ, 2011. — 352 с.

9. Jakub Brdulak, Praktyka wdracnzania biznesu w firmach sukcesu mazowsza, Warszawa, 2013 [Elektronowy zasob]. — Rezim dostepu: http://www.msodi.mazovia.pl/upload/files/pdfy/praktyka%20wdrazania% 20innowacji.pdf.

10. Maja Prudzienica, Podejscie procesowe w zarzadzaniu biznesem, Prace Naukowe Uniwersytetu Ekonomicznego we Wroclawiu, Wroclaw 2009, [Elektronowy zasob]. — Rezim dostepu: http://traugutt.net/lo/matura/bibliografia.php.

11. Historia i perspektywy nauk o zarzadzaniu, Copyright by Katedra Zachowan Organizacyjnych, Uniwersytet Ekonomiczny w Krakowie, Krakow 2012 [Elektronowy zasob]. — Rezim dostepu: http://janek.uek.krakow.pl/~kzzo/publikacja. pdf.

12. Wyzwanie wspolczesnych przedsiebiorstw, [Elektronowy zasob]. — Rezim dostepu: http://www.kobiecareaktywacja.pl/kobieta-pracujaca/reaktywuj-sie/299-wyzwanie-wspolczesnych-przedsiebiorstw.

13. Definicja innowacji, innowacji produktowej oraz procesowej zostaly zaczerpniete z publikacji Nauka i technika w Polsce w roku 2014, GUS, Warszawa 2015, s. 140−141.

14. Pomykalski A., Zarzadzanie biznesem, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa-Lodz 2011.

15. Zarzadzanie biznesem, [Elektronowy zasob]. — Rezim dostepu: http://spir.sggw.pl/files/files/wyk1-zarzadzanie-biznesem