Форма психологічного аналізу уроку

Характеристика основної форми психологічного аналізу уроку грунтується на вихідному теоретичному визначенні аналізу як одного з двох основних розумових процесів у мисленні людини.

Аналіз, за С.Л. Рубінштейну, «це уявне розчленування предмета, явища, ситуації та виявлення складових його елементів, частин, моментів, сторін; аналізом ми виокремлює явище з тих випадкових несуттєвих зв’язків, в яких вони часто дані нам в сприйнятті.

Форми аналізу різноманітні, найбільш повною його формою є аналіз через синтез, де «…синтез відновлює розчленоване аналізом ціле, розкриваючи більш-менш істотні зв’язки і відносини виділених аналізом елементів «.

Як психологічні «компоненти» уроку, що підлягають психологічному аналізу, перш за все розглядаються два активних суб'єкта навчального процесу — учитель і учні, опосередковує їх взаємозв'язок навчальний предмет і що поєднує всі сторони процес взаємодії (співробітництво, спілкування).

Три плани психологічного аналізу уроку

Оскільки урок являє собою цілісну систему, його компоненти взаємопов'язані і взаємозалежні. Вони можуть бути виділені (аналіз), показані через співвіднесення (синтез) їх один з одним. Таким чином, психологічний аналіз уроку можна представити у формі аналізу через синтез.

Ця форма аналізу уроку через синтез, що відображає все різноманіття взаємозв'язків між компонентами уроку, сприяє глибшому пізнанню вчителем найскладніших психологічних моментів навчання й настанови. Аналіз уроку найчастіше проводиться з загальнопсихологічних позицій основоположного принципу вітчизняної психологічної школи — принципу розвиваючого і виховуючого навчання.

• 1. Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб, впливати на особистість учня; не заради того, щоб «пройти» якісь питання програми, а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань формувати певні інтелектуальні, моральні, вольові та інші якості особистості. Необхідно поєднувати вплив через інтелект на почуття (переконання) і вплив через почуття на інтелект (навіювання). Процес навчання повинен вносити зміни не тільки в інтелектуальну сферу учня, але і в психічний розвиток її особистості в цілому. Навчання не буде що розвивати, якщо воно не вносить змін в структуру особистості.
• 2. Зміни в структурі особистості відбувається лише в тому випадку, якщо учень діє за внутрішнім спонуканням. Звідси випливає: не лаяти за лінь, а стимулювати пізнавальну активність та інтереси, не карати за невиконання вимог, а так організувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми мотивами самих хлопців.
• 3. Всі елементи уроку повинні виховувати. Координуючим центром всіх виховних засобів, форм і методів уроку повинна бути конкретна психологічна мета.
• 4. Центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів. Ведучими пізнавальними процесами є мислення і уява. Необхідними умовами продуктивної роботи мислення і уяви будуть правильна організація сприйняття і пам’яті учнів, створення певної установки і організація уваги.
• 5. Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх чинників — змісту уроків, вдосконалення методики, майстерності вчителя і тощо, а й від внутрішніх умов — індивідуально: психологічних особливостей учнів.

Говорячи про психологічний аналіз уроку як явище в загалом, можна чітко розмежувати три його плани.

Перший план — це психологічний аналіз, що відноситься до виховання, розвитку особистості учня, формування його наукового світогляду, моралі в процесі навчання.

Актуальним стає психологічний аналіз самого переконливого впливу вчителя на формування позитивних соціальних установок, активної соціальної позиції учня, його готовність відстоювати і захищати свої переконання. Важливим є тут і психологічний аналіз процесу виховання в учнів почуття відповідальності, готовність до співпраці; умов формування морально здорових, об'єднаних соціально значущої метою навчальних колективів як груп вищого типу.

Другий план тісно співвідноситься з методичним розбором уроку: обгрунтуванням його цілей, змісту, організації і т.д. У ході аналізу розглядається, наскільки урок відповідає рівню підготовки учнів та їх інтелектуальному розвитку.

Третій план аналізу уроку має двох адресатів: перший — це учень, його пізнавально-комунікативна потреба, умови її формування та розвитку; особливості його діяльності, його комунікативні здібності, індивідуально-психологічні особливості і т.д., тобто учень як суб'єкт навчальної діяльності, педагогічного спілкування з іншими учнями, з учителем. Другим адресатом є сам учитель. У цьому випадку психологічного аналізу уроку задіяний механізм рефлексії, тобто усвідомлення, осмислення, вербалізації власного внутрішнього світу людини (мотивів, станів, спрямованості особистості, рівня домагань, протікання власної діяльності, її успіху.

Об'єктами педагогічної рефлексії в процесі психологічного аналізу уроку, перш за все, є мотиви власної педагогічної діяльності. Дослідження показують, що поряд з позитивними соціально-значущими мотивами (бажання працювати з молоддю, дітьми, розуміння суспільну значущість своєї праці та ін.) вчителі керуються і мотивами, пов’язаними з впливом зовнішніх обставин (можливість займатися улюбленою предметом, наприклад математикою, іноземною мовою, інтерес до професії розумової праці та ін.), а не з самою педагогічною діяльністю. Не менш важлива і власна емоційна реакція вчителя на процес і результат своєї діяльності в класі як об'єкт психологічного аналізу.

Говорячи про аналіз власної діяльності вчителя, необхідно підкреслити, що в плані вдосконалення педагогічної майстерності вчителя особливо важливо аналізувати урок як би в різних часових планах, на різних рівнях підготовки до нього і його проведення.