Аналіз економічної ситуації в Україні

Реферат на тему:

" Аналіз економічної ситуації в Україні"

Аналіз сучасного стану економіки України слід здійснювати, розглядаючи народногосподарський комплекс України. Система виробництва, обміну, розподілу і споживан­ня, що склалася в межах України, формує її народногос­подарський комплекс. Його об'єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв’язку.

Інтегральним показником оцінки економічного роз­витку держави є показник валового внутрішнього про­дукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку еконо­міки, особливості його структури, ефективність функціо­нування окремих галузей, рівень участі країни у світо­вих інтеграційних процесах.

Сукупний показник ВВП характеризує вартість това­рів і послуг, які вироблені в Україні всіма галузями еко­номіки і призначені для кінцевого споживання. В 2001 р. ВВП (у фактичних цінах) становив 92 484 млн. грн., що в розрахунку на душу населення становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу України — 0,719. За рівнем розвитку людського потенціалу Україна по­сідає 80-е місце в світі. Вартість основних фондів у 2000 р. становила 808 млрд. грн., у тому числі вироб­ничих фондів — 518 млрд. грн. (у фактичних цінах на кінець року). На Україну припадає 18% національного доходу країн СНД.

Структура суспільного виробництва — це співвідно­шення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв’язків виробництва, що забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутріш­ній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів — основного капіталу). Вона характеризується такими пропорціями:

1) відтворювальними — між виробництвом засобів виробницт­ва й предметів споживання, у використанні валового внутрішньо­го продукту на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення;

2) галузевими — співвідношення між різними галузями еко­номіки;

3) територіальними — розміщення виробництва по окремих економічних районах;

4) зовнішньоекономічними — ввезення продукції з різних регіо­нів і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

Перехід України до ринкової економіки з усією гостротою поставив проблему оптимізації структури економіки та шляхів її перетворення. Вдосконалення структури виробництва — дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насампе­ред соціально-економічну структуру економіки, яка характеризу­ється формами власності на засоби виробництва. Другим важли­вим елементом є організаційно-економічна будова економіки, що визначається співвідношенням різних форм організації виробни­цтва. Існує також виробничо-технологічна структура економіки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості й сільського господарства, виробництва засобів виробництва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою на-укомістких та високоекономічних галузей економіки — галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (виробницт­во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислово­го комплексу, сфери побуту й торгівлі).

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі те­риторіального поділу праці. Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вка­зуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв’язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матері­альних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. За­лежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють вироб­ничу і невиробничу сфери.

До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1) ство­рюють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво) — 2) доставляють створені матеріальні блага спожи­вачам (транспорт і зв’язок по обслуговуванню матеріального ви­робництва) — 3) пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створенні суспіль­ного продукту і національного доходу різна. В таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес виробництва і на основі цього бере участь у створенні національ­ного доходу.

Таблиця

СТРУКТУРА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

у 2001 p., % (в усіх сферах економічної діяльності).

Невиробнича сфера — сукупність галузей господарства, які здійснюють функції щодо надання послуг нематеріального харак­теру суспільству і населенню. До неї належать: 1) галузі послуг — житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування насе­лення, транспорт і зв’язок по обслуговуванню населення- 2) галу­зі соціального обслуговування — освіта, охорона здоров’я, куль­тура і мистецтво, наука і наукове обслуговування- 3) галузі орга­нів управління і оборони- 4) галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.

Стратегічним напрямом економічних реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соціально-економічних та виробни­чих умов праці підвищення реальних доходів населення зростан­ня освітнього і культурно-технічного рівня населення, покращен­ня медичного обслуговування, посилення охорони довкілля.

Поступове становлення економічного потенціалу України пов’я­зане з реалізацією структурної політики у сфері матеріального виробництва. Така політика полягає у створенні високорозвинутого народногосподарського комплексу, який відповідає сучас­ним вимогам ринкового господарства.