Послідовність дій при наданні першої медичної допомоги при різних видах кровотеч. 
Основні методи зупинки різних видів кровотеч

Кровотечею називають крововилив із ушкоджених судин у навколишнє середовище, тканини та органи або в яку-небудь порожнину тіла. Кровотечі бувають як наслідок змін судинної стінки при деяких захворювання (туберкульоз, запалення, пухлини, променева хвороба тощо). Травматичні кровотечі - наслідком прямої механічної травми органів і тканин (стихійні лиха, транспортні катастрофи, хірургічні втручання). Кровотеча обов’язкова при кожній рані. Ступінь і сила кровотечі залежить від калібру, кількості та виду поранених судин. Розрізняють артеріальну, венозну та капілярну кровотечі.

Артеріальна кровотеча буває при пошкодженні артерій. При цьому кров має яскраво-червоний колір (насичена киснем) і б'є з рани сильним неперервним струменем. При пораненні великої судини у потерпілого може бути відсутній пульс на пораненій кінцівці нижче місця пошкодження.

При венозній кровотечі кров витікає з рани темним неперервним струменем. Спосіб зупинки кровотечі залежить від її виду і сили.

Симптоми гострої крововтрати — швидке падіння артеріального тиску, пульсу, дихання, блідість шкіри, позіхання, задишка, спрага, непритомність, параліч дихального центру, серцевої діяльності. Повітряна емболія можлива внаслідок закупорки повітрям судин серця, легень, мозку. При наданні першої допомоги користуються методами тимчасової зупинки кровотечі. Для зупинення артеріальної кровотечі слід покласти джгути на кінцівку вище місця поранення. При цьому необхідно дотримуватись визначених правил: джгут накладати на м’яку підкладку (хустка, рушник і т. д.), щоб не прищемити шкіру. Потім затягують його до тих пір, поки на периферійних артеріях пораненої кінцівки не припиниться пульс. Якщо джгут здавлює судини не достатньо, кровотеча продовжується. В тому випадку, коли джгут у потрібну хвилину відсутній, треба зробити закрутку: під пасок, пояс, скручену хустку підсовують один кінець палички і закручують її до тих пір, поки не зупиниться кровотеча, другий кінець її прив’язують до кінцівки, щоб закрутка не послабилась. Слід пам’ятати, що з накладанням джгута зупиняється доступ крові до ураженої кінцівки. Щоб запобігти її омертвінню, в такому стані потерпілого можна тримати не більше 1,5−2 годин. Саме тому при направленні хворого в лікарню необхідно вказати точний час накладання джгута.

Іноді до виготовлення джгута артеріальну кровотечу зупиняють притисканням великого пальця до місця, де артерія розташована поряд з кісткою, до якої її можна притиснути. При кровотечі з рани пошкодженої ноги артерію притискують в області паху, руки — на внутрішній поверхні середньої третини плеча. До цього методу вдаються і в тому випадку, якщо джгут накладено на кінцівку більш ніж на 2 години: притиснувши артерію до вказаного місця, джгут послаблюють, надаючи цим можливість надходженню крові до кінцівки допоміжними судинами.

Зупинку венозної і капілярної кровотеч роблять таким чином: поранену кінцівку піднімають вгору. При цьому вени спустошуються і кровотеча може зупинитися; накладають тугу пов’язку із стерильної марлі або бинта і міцно прибинтовують.

Кровотеча з носа буває при забиттях обличчя і носа, а також при деяких захворюваннях. Ступінь кровотечі при цьому може бути різним: від короткочасної, з втратою декількох крапель, до довготривалої та інтенсивної.

При кровотечі з носа дитину треба заспокоїти, розстебнути всі комірці, пасок, посадити із злегка закинутою назад головою і притиснути крила носа пальцями. Якщо це не допоможе, можна носові ходи закласти тампонами з вати, змоченими розчином перекису водню, а на перенісся покласти холодний компрес або шматочок льоду, снігу, загорнувши в непромокаючу тканину. Після зупинення кровотечі треба прослідкувати за тим, щоб дитина протягом години не «шморгала» носом, оскільки при цьому згустки крові, що закупорюють судини, можуть відірватися і кровотеча відновиться. Якщо всі вище вказані заходи кровотечі не зупинять, дитину відвозять у медичний заклад.

Основні правила накладання джгута. Перша долікарська допомога при ураженні сонної артерії. Методика Мікуліча Правила накладання джгута:

• 1. Перед накладенням джгута слід підняти кінцівку.
• 2. Джгут накладають проксимальніше рани, як можна ближче до неї.
• 3. Під джгут необхідно підкласти тканину (одяг).
• 4. При накладення джгута робити 2−3 туру, рівномірно розтягуючи його, причому тури не повинні лягати один на інший.
• 5. Після накладення джгута обов’язково вказати точний час його накладення.
• 6. Частина тіла, де накладено джгут, повинна бути доступна для огляду.
• 7. Постраждалі з джгутом транспортуються і обслуговуються в першу чергу.
• 8. Знімати палять потрібно поступово послаблюючи його, з попереднім знеболенням.

Критеріями правильно накладеного джгута є:

• — Зупинка кровотечі.
• — Припинення периферійної пульсації.
• — Бліда і холодна кінцівка.

Вкрай важливим є те, що палять не можна тримати більше 2 годин на нижніх кінцівках і 1,5 години на верхніх. В іншому випадку можливий розвиток некрозів на кінцівки внаслідок тривалої її ішемії.

При необхідності тривалого транспортування потерпілого палять кожну годину розпускають приблизно на 10−15 хвилин, замінюючи цей метод іншим тимчасовим способом зупинки кровотечі (пальцеве притиснення).

В першу чергу необхідно винести потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна поїти. Транспортувати її треба у фіксованому стані на боці. До оживлення входить проведення двох основних процедур: заходів щодо відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця). Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти життя і смерть. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія або ж на внутрішній стороні передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуженням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою.

При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу у повному обсязі. Смерть складається з двох фаз: клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5−7 хв., але незворотні явища в тканинах ще відсутні. У цей період, поки ще не сталось тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки та її висихання, деформація зіниць при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.

Метод Микулича — в рану укладається салфетка, до якої прив’язується довга нитка, що виводиться в бік, вся поверхня салфетки наповнюється шариками. При перев’язках шарики виймають і заміняють новими, а салфетку тримають до кінця фази гідратації.