Ішемічна хвороба серця

Реферат на тему:

Ішемічна хвороба серця.

Визначення. Ішемічна хвороба серця (ІХС) — ураження міокарда, яке зумовлене розладами коронарного кровообігу і виникає внаслідок порушення рівноваги між доставкою і метаболічною потребою серцевого м’язу в кисні.

Клінічна класифікація ІХС (Рекомендації робочої групи Українського Товариства Кардіологів, 1999 р.).

1. Раптова коронарна смерть.

(МКХ-Х-І46.1).

1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією.

1.2. Раптова коронарна смерть (летальний ви­падок).

2. Стенокардія.

(МКХ-Х — І20.0).

2.1.1. Стабільна стенокардія напруги (із зазна­ченням функціональних класів (ФК), для ІІІ і IV ФК можливе приєднання стенокардії спокою, яка, за суттю, є стенокардією малих напруг — І20.8).

2.1.2. Стабільна стенокардія напруги при ангіографічно інтактних судинах (коронарний синдром X). — І20.8.

2.2. Вазоспастична стенокардія (ангіоспатична, спонтанна, варіантна, Принцметала).

(МКХ-ХІ20.1).

2.3 Нестабільна стенокардія.

(МКХ-Х — І20.0).

2.3.1. Стенокардія, що виникла вперше до 28 діб (напади стенокардії, що виникли вперше, з транзиторними змінами на ЕКГ — спокою).

2.3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стено­кардії спокою або нічних нападів у хворого із сте­нокардією напруги, зміна ФК стенокардії, прогре­суюче зниження толерантності до фізичного наван­таження, транзиторні зміни на ЕКГ — спокою).

2.3.3. Рання постінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).

3. Гострий інфаркт міокарда Діагноз виставляють із зазначенням дати ви­никнення (до 28 діб), локалізації (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий, передньо-септальний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній, нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий, боковий, задній, задньобазальний, задньобоковий, задньосептальний, септальний, правого шлуночка), рецидивуючий (від 3 до 28 діб), первинний, повторний (вказувати розміри і локалізацію не обов’язково, якщо виникають труднощі в ЕКГдіагностиці).

(МКХ-Х — І21.).

3.1. Гострий інфаркт міокарда з наявністю зуб­ця Q (трансмуральний, великовогнищевий) (МКХ-Х — І21.0-І21.3).

3.2. Гострий інфаркт міокарда без зубця Q (дрібновогнищевий).

3.3. Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда.

(МКХ-Х — І21.4).

3.4. Гострий інфаркт міокарда (невизначений) (МКХ-Х — І21.9).

3.5. Рецидивуючий інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб).

3.6. Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб) (МКХ-ХІ22).

3.7. Гостра коронарна недостатність. Діагноз проміжний — елевація або депресія сегмента ST, що відображає гостру ішемію до розвитку ознак некрозу міокарда або раптової коронарної смерті.

(МКХ-Х — І24.8).

Деякі ускладнення гострого інфаркту міокарда вказуються за часом їх виникнення.

(МКХ-Х — І20.3):

— гостра серцева недостатність (класи за Kilip I-IV);

— порушення серцевого ритму та провідності;

— розрив серця зовнішній (з гемоперикардитом МКХ-Х — І23.0, без гемоперикардиту МКХ-Х — І23.3) і внутрішній (дефект міжпередсердної перетинки МКХ-Х — І23.1, дефект міжшлуночкової перетинки МКХ-Х — І23.2, розрив сухожильної хорди МКХ-Х — І23.4, розрив папілярного м’язу МКХ-Х — І23.5).

— тромбоемболії різної локалізації;

— тромбоутворення в порожнинах серця (МКХ-Х — І23.6);

— гостра аневризма серця;

— синдром Дресслера (МКХ-ХІ24.1);

— постінфарктна стенокардія (від 72 годин після розвитку ІМ до 28 діб).

4. Кардіосклероз.

4.1. Вогнищевий кардіосклероз (МКХ-Х — І25.2).

4.1.1. Постінфарктний кардіосклероз із зазна­ченням форми та стадії серцевої недостатності, ха­рактеру порушення ритму і провідності, кількості пе­ренесених інфарктів, їх локалізації та часу виник­нення).

Аневризма серця хронічна (МКХ-Х — 125.2).

4.1.2. Вогнищевий кардіосклероз, без вказівки на перенесений ІМ.

4.2. Дифузний кардіосклероз (із вказівкою на стадію серцевої недостатності, порушення ритму і провідності).

(МКХ-Х — 125.0).

5. Безбольова форма ІХС.

Діагноз базується на підставі виявлення ознак ішемії міокарда за допомогою тесту з фізичним на­вантаженням, Холтерівського моніторування ЕКГ з веріфікацією за даними коронарографії, сцинтиграфії міокарда Т1, стресЕхоКГ.

(МКХ-Х — 125.6).

Приклад формулювання діагнозу.

1. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, II ФК. Атеросклероз ПМША та ПКА (коронарографія 10.03.99). СН 0 ст.

2. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, IV ФК та спокою. Постінфарктний кардіосклероз (Q — ІМ пе­редньої стінки ЛШ, 23.05.99). Хронічна аневризма ЛШ. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. СН ІІБ ст.

3. ІХС. Нестабільна стенокардія (прогресуюча). Постінфарктний кардіосклероз (дрібновогнищевий ІМ задньобокової стінки ЛШ, 02.06.98). Аортокоро­нарне шунтування (2 шунта, 12.02.98). СН І ст.

4. ІХС. Безбольова форма. Атеросклероз ПМША (коронарографія 10.03.99). Шлуночкова екстрасис­толічна аритмія (Лаун-1). СН 0 ст.

5. ІХС. Гострий трансмуральний інфаркт міокар­да передньоверхівкової ділянки ЛШ (05.07.99) Гост­ра аневризма серця (?). Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса (05. 07. 99). Гостра лівошлуночкова недо­статність III класу за Кilliр (05. 07. 99). СН 1 ст.

6. ІХС. Гострий повторний дрібновогнищевий інфаркт міокарда діафрагмальної ділянки ЛШ (13.02.99). Постінфарктний кардіосклероз (великовогнищевий ІМ передньої стінки ЛШ, 23.03.97). Пароксизмальна фор­ма фібриляції передсердь. СН II, А ст.

7. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міо­карда задньобазальної та діафрагмальної ділянок ЛШ (18.05.99). Гостра А-В блокада II ст. (18.05.99). Синдром Дресслера (30.05. 99). Рецидивуючий ІМ (05.06.99) в зоні ураження. А-В блокада III ст. (06.06.99). Зупинка кровообігу (06.06.99). Тимчасо­ва ЕКС (06.06.99 — 09.06.99). СН ІІ А ст.

8. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міокар­да передньобокової ділянки ЛШ (11.01.99). Первинна транслюмінальна ангіопластика ПМША: прохідність ТІМІ-3 (11.01.99). СН І ст.

Етіологія. Фактори ризику серцево-судинних недуг — модифіковані:

• уріння.

• исліпідемія.

• ідвищений артеріальний тиск.

• укровий діабет.

• жиріння.

• ієтичні чинники.

• ромбогенні чинники.

• едостатня фізична активність.

• ловживання алкоголем.

немодифіковані:

• аявність ІХС.

• бтяжена спадковість.

• ік.

• тать.

Раптова коронарна смерть.

Визначення. Визначається як смерть в присутності свідків, яка настала блискавично, або в межах 6 годин від початку серцевого нападу, коли реанімаційні заходи не проводилися, або були безуспішними, при відсутності лабораторних (ензимологічних) і/або ЕКГ ознак ІМ. В інших випадках вона повинна розцінюватися як смерть від ІМ. Підвищений ризик раптової смерті при:

• -.наявності частих шлуночкових екстрасистол (більше 10 за год);

• -.наявності ранніх шлуночкових екстрасистол;

• -." німій" ішемії міокарду;

• -.пордовженні інтервалу Q-T (більше як 0,52 с);

• -.появі пізніх шлуночкових потенціалів (низькоамплітудні фрагментарні коливання які «йдуть» за QRS);

У хворих без ознак ІХС:

• -.Пролапс мітрального клапану;

• -.Кардіоміопатії (особливо гіпертрофічна);