Оцінка організації та ведення обліку надходження та формування виробничих запасів на ПП «Тарафт»

Зміст Вступ

1. Економічна сутність матеріалів як складової виробничих запасів, їх класифікація та оцінка

2. Облік надходження матеріалів

3. Облік наявності матеріалів

4. Облік використання матеріалів

5. Порядок проведення інвентаризації матеріалів та відображення її результатів в обліку

6. Особливості обліку матеріалів в умовах використання комп’ютерної техніки Висновки Список використаних джерел

Вступ Становлення й розвиток ринкової інфраструктури в Україні, докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств.

Кожне підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Основний фінансовий результат діяльності підприємств — це прибуток.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємств всіх форм власності і галузей економіки використовують запаси, які є найбільш важливою і значно частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Однією з важливих груп запасів є матеріали.

Чітка побудова бухгалтерського обліку матеріалів підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його виробничими запасами — сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них — на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Обрана тема є досить актуальною, бо матеріали, що є предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес, в якому вони використовуються одноразово, повністю переносячи власну вартість на собівартість виготовленого продукту.

Метою курсової роботи є дослідження обліку та оцінки матеріалів та шляхів більш ефективного використання матеріалів.

Завдання курсової роботи полягає у вивченні сутності запасів, характеристики матеріалів, методів оцінки матеріалів, обліку надходження, наявності та вибуття матеріалів, їх інвентаризації.

Курсова робота написана на основі даних базового підприємства ПП «ТАРАФТ», яке займається лісопильним та стругальним виробництвом.

Дане підприємство та його діяльність характеризуються економічними показниками (табл. 1).

Таблиця 1 Економічні показники діяльності ПП «ТАРАФТ» за 2011;2012 рр.

З таблиці 1 видно, що діяльність підприємства ПП «ТАРАФТ» в 2012 р. порівнянно з 2011 р. в деякій мірі погіршилось. Це видно майже по всіх показниках.

Статутний капітал не змінився 445 тис. грн. оскільки не було додаткової емісії, акцій та внесків учасників. Дохід від реалізації товарів зменшився на 497 тис. грн., відповідно і зменшилася собівартість реалізованої продукції на 466 тис. грн.

Прибуток, а у випадку ПП «ТАРАФТ»? збиток також змінився в негативну сторону. Якщо у 2011 р. він становив 47 тис. грн., то в 2012р. — 125 тис. грн.

Фонд з оплати праці зменшився на 26 тис. грн., у зв’язку зі зменшенням кількості працівників. В свою чергу, середньомісячна заробітна плата теж зменшила свій показник.

Джерелами для написання курсової роботи стали джерела базового підприємства ПП «ТАРАФТ»: регістри аналітичного та синтетичного обліку, форми звітності (баланс підприємства, звіт про фінансові результати).

матеріал запас облік комп’ютерний

1. Економічна сутність матеріалів як складової виробничих запасів, їх класифікація та оцінка Запаси — це матеріальні ресурси, які необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [1, с. 43].

Найпоширенішою характеристикою «виробничих запасів» до введення національних стандартів було наступне: виробничі запаси — це «…засоби, що знаходяться на складах споживачів, виробництва, призначені для виробничого споживання, але що ще не вступили у виробничий процес» [2, с. 69]. Це визначення не зовсім прийнятно при віддзеркаленні використання цього об'єкту, оскільки при цьому також робиться акцент на зберіганні ресурсів.

Методологічні засади і принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П (С)БО 9 «Запаси [3, c. 39].

Запаси згідно з П (С)БО 9 — це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

В основу економічної класифікації виробничих запасів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстанцію) майбутнього продукту, інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей або сприяючи виробничому процесу. Першу групу називають основними матеріалами, другу — допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.

При значній (великій) кількості для правильного планування потреби у виробничих запасах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві, крім економічної класифікації, використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак матеріали класифікують (поділяють) на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, ґатунком, розміром і т. ін. Така класифікація матеріалів відображується у розроблюваних на підприємствах номенклатура систематизованого переліку матеріалів [6, с. 32].

У бухгалтерському обліку класифікація виробничих запасів доцільна за групами (субрахунками):

сировина і матеріали, в т. ч.:

основні;

допоміжні;

куповані напівфабрикати;

тара і тарні матеріали; паливо;

будівельні матеріали, конструкції, деталі та обладнання до встановлення;

запасні частини;

матеріали, передані у переробку;

матеріали сільськогосподарського призначення, в т. ч. насіння і корми тощо;

інші матеріали Облік матеріальних цінностей запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду? за розділами, типами, групами, ґатунками і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю [4, с. 45].

Усі матеріали в кінцевих розрахунках (калькуляціях, балансових узагальненнях тощо) мають бути оцінені за їх історичною (фактичною) собівартістю придбання. Але собівартість заготовлених матеріалів може бути виявлена лише після відображення й обліку всіх заготівельних затрат. Документи на надходження і затрати матеріалів, що їх передають до бухгалтерії, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових реєстрах. Для такого обліку потрібне попереднє розцінювання матеріалів у документах, а також їх таксування.

При цьому поточний облік матеріалів провадять не за фактичною собівартістю, а за купівельними або обліковими цінами. Обліковими цінами можуть бути купівельні, планово-розрахункові, бізнес-планові, договірні тощо.

Найбільш поширеним варіантом є облік наявності та руху матеріальних (товарних) запасів за купівельними цінами [5, c. 86].

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Формування первісної вартості відбувається залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо) [3, с. 51].

Підприємство відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:

первісну вартість;

чисту вартість реалізації.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням не прямих податків;

суми ввізного мита;

суми не прямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству [9, c. 77−78].

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вартість (сучасна собівартість придбання) — вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року [8, с. 69].

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

На приватному підприємстві «ТАРАФТ» кожна група матеріалів складається із одиниць і десятків назв, сортів, розмірів, тому перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.

Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншим підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають [14, c. 69].

Для ПП «ТАРАФТ» організація обліку матеріалів являється надзвичайно важливою в загальній системі обліку, оскільки саме матеріали є основним елементом витрат підприємства, а від ефективності організованого обліку в значній мірі залежить забезпеченість підприємства необхідними матеріалами, їх кількісно-якісне збереження та раціональне витрачання.

Отже, матеріали — значна частина найважливіших активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Тому їх облік є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми.

2. Облік надходження матеріалів Для забезпечення безперебійності діяльності підприємства на підприємстві повинні бути певні запаси виробничих запасів, які постійно повинні поповнюватись. В економічній літературі розрізняють внутрішні чи особисті і зовнішні джерела надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів. Виробничі запаси можуть надходити на підприємство з зовнішніх та внутрішніх джерел [11, c. 56].

На базі підприємства запаси надходять шляхом: придбання у постачальника; придбання підзвітними особами за готівку; виготовлення на даному підприємстві; безкоштовне отримання; виявлення надлишків при проведенні інвентаризації; обмін на подібні та неподібні активи [7, c. 54−55].

Придбання виробничих матеріалів планується підприємством. Для цього укладаються договори постачання, у яких визначається кількість, ціна та якість товарно-матеріальних цінностей, що надійдуть на підприємство, а також терміни завезення кожної партії матеріальних цінностей. При виборі постачальників підприємство повинне врахувати: ціну матеріалів, достатній обсяг їх постачання (що залежить від потужностей постачальників), якість матеріалів, надійність постачальників, сума транспортних витрат на перевезення та складування запасів, можливості отримання знижок при придбанні великих партій запасів та можливість відстрочення оплати на них. Можливі інші напрями надходження запасів, розглянуті вище [5, c.65].

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів — це продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної.

На підприємстві при надходженні запасів використовують наступні документи:

податкова накладна (див. дод. Б1);

товарно-транспортна накладна (див. дод. Б2);

накладна на внутрішнє переміщення (див. дод. Б3);

журнал-ордер (див. дод. Б4);

довіреність (див. дод. Б5).

Податкова накладна — виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В ній зазначаються такі реквізити: дата виписки податкової накладної; порядковий номер; продавець та покупець, їхні індивідуальні податкові номер, місце знаходження, номери телефонів, номери свідоцтв про реєстрацію платників податку; умова продажу; форма проведених розрахунків; дата відвантаження; номенклатура поставки товарів продавця; одиниця виміру; кількість; ціна без ПДВ; обсяг продажу без ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками; загальна сума коштів, що підлягає оплаті; ПДВ; загальна сума з ПДВ; підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну; підписи і прізвища: директора, головного бухгалтера і платника ПДВ; печатка продавця; дата отримання податкової накладної; підпис посадової особи покупця.

Картка складського обліку, в ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер складу, стелажу, комірки; номер запису; одиницю виміру; марку, сорт матеріалу; облікову ціну, номенклатурний номер; найменування матеріалу; дата запису; номер документа; порядковий номер запису згідно складської картотеки; від кого отримано або кому відпущено; прибуток, видаток та остача запасів; контроль (підпис, дата).

Довіреність — це бланк суворої звітності, і дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. В довіреності зазначають такі реквізити: її номер; адреса підприємства-одержувача, його назва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; підприємство-платник і його адреса, рахунок МФО, назва банку; по яке число дійсна; дата видачі; кому видано (посада, ПІБ); документ, що засвідчує особу, серія, номер, дату видачі і ким виданий; які цінності має отримати.

Накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, застосовується для обліку руху матеріалів в середині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії. В даній накладній зазначають такі реквізити: підприємство; вид операції; цех, відділ, склад-відправник; склад, об'єкт-отримувач; шифр затрат; номер накладної; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (відправлено, прийнято); ціна; сума; порядковий номер запису по складській картотеці; особа, яка здала, дозволила та прийняла матеріали [16, с. 58−62

Отже, однією з важливих умов надходження виробничих запасів є правильне документальне забезпечення. Це потребує надійної системи документообігу пов’язаного з оприбуткуванням цінностей.

В умовах необхідності ведення податкового обліку і правильності визначення податку на додану вартість поряд з документами, які підтверджують надходження та оприбуткування виробничих запасів, виникає необхідність виписки податкових накладних і відображення в обліку сум податку на додану вартість. Тут також слід відмітити, що на підприємстві необхідно здійснювати більш суворий контроль за видачею та використанням довіреностей, оскільки на підприємстві траплялись випадки невчасного звітування по використаних довіреностях.

При оперативно-бухгалтерському обліку матеріалів існує безпосередній взаємозв'язок обліку матеріалів на складі підприємства ПП «ТАРАФТ» з їх обліком в бухгалтерії. Документи, що надійшли зі складу до бухгалтерії, перевіряються як з точки правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них операцій. По кожному реєстру зданих документів після їх таксування підраховують обороти надходження або витрат матеріалів у розмірі номенклатурних груп [4, с. 33].

Якщо твердою обліковою ціною є планова собівартість будівельних матеріалів, тоді матеріали, що надійшли, відображають на кожному аналітичному рахунку за плановою собівартістю, а різницю між фактичною і плановою собівартістю матеріалів показують на спеціально відкритому аналітичному рахунку «Відхилення фактичної собівартості від планової», при цьому відпуск матеріалів на потреби виробництва протягом місяця відображають за твердими обліковими цінами. Після закінчення місяця визначають різницю між фактичною собівартістю витрачених будівельних матеріалів і вартістю їх за твердими обліковими цінами. Різницю списують на ті ж рахунки витрат, на які були списані матеріали за твердими обліковими цінами. При цьому, якщо фактична собівартість вища від твердої облікової ціни, різницю між ними відображають додатковою бухгалтерською проводкою, а якщо нижче — способом «червоне сторно».

Для забезпечення розрахунків за матеріали від постачальника на адресу підприємства виставляється «Рахунок-фактура». В цьому рахунку зазначається вся необхідна інформація, яка вказується платником у банківських платіжних документах: найменування постачальника і покупця, назви і коди обслуговуючих банків, найменування матеріалів, за які буде проведена оплата.

В залежності від умов договору доставка придбаних матеріалів може забезпечуватися як силами постачальника, так і силами підприємства, яке купує матеріали.

Аналітичний облік надходження матеріалів на базовому підприємстві залежить від вибору облікової ціни.

Операції, пов’язані з придбанням матеріалів, відображають наступним чином (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Операції, пов’язані з придбанням матеріалів

У синтетичному обліку рух матеріалів на підприємстві ПП «ТАРАФТ» відображають за фактичною вартістю. При обліку матеріалів за фактичною собівартістю в дебет матеріальних рахунків відносять всі витрати щодо їх придбання.

Отже, основним завданням обліку матеріалів є: контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення, контроль за залишком і рухом матеріалів, контроль за їх зберіганням.3. Облік наявності матеріалів Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб, з якими при призначенні на посаду укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (див. дод. В1). Цей договір повинен зберігатися у головного бухгалтера підприємства. Письмові договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність укладаються із завідувачем господарства, завідувачами складів, іншими посадовими особами, що виконують роботи з приймання, зберігання, використання та видачі матеріальних цінностей [4, с. 96].

Для належної організації обліку та схоронності матеріалів на складах необхідно:

збереження товарно-матеріальних цінностей лише в закритих приміщеннях та під постійною охороною. Відкриті майданчики для зберігання будівельних матеріалів, палива тощо навалом (у буртах) повинні бути огороджені для обмеження доступу сторонніх осіб;

усі місця зберігання матеріалів обладнати протипожежним інвентарем;

встановити чіткий графік роботи складу, дотримуватись постійного порядку в розміщенні матеріалів на складі, своєчасно відображати в облікових регістрах складського обліку рух матеріальних цінностей та визначати залишки;

визначити коло осіб, відповідальних за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей, за правильне і своєчасне оформлення таких операцій та відображення їх в обліку. Ознайомити відповідальних осіб з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності робітників та службовців за збитки, завдані установі;

встановити перелік посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання продуктів і матеріалів, видачу пропуску для вивезення матеріалів з території складу та за межі установи;

забезпечити зразками підписів (керівника, головного бухгалтера, бухгалтера матеріального обліку тощо) усіх матеріально відповідальних осіб, контрольно-пропускну службу, бухгалтерію. Довести до всіх посадових осіб графіки обробки документів та передачі їх до бухгалтерії;

своєчасно і якісно проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, оформляти і відображати в обліку її результати (див. дод. В2);

працівникам бухгалтерії не рідше 2−3 разів на місяць здійснювати безпосередньо на складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку правильності оформлення первинних документів та ведення складського обліку, складання звітності про рух товарно-матеріальних цінностей (з відповідними помітками у регістрах складського обліку);

приймати та звільняти матеріально відповідальних осіб за погодженням з головним бухгалтером установи з обов’язковим проведенням інструктажу. Приймання та передачу складу іншій матеріально відповідальній особі проводити за актом лише після суцільної інвентаризації усіх цінностей на складі [17, с. 126].

Облік наявності матеріалів на складі підприємства ПП «ТАРАФТ» ведеться матеріально відповідальною особою в кількісно-сортовому вираженні. Для цього на кожне найменування матеріалів заводиться картка складського обліку. Крім цього, для характеристики матеріалів кожного номенклатурного номера заповнюється матеріальний ярлик.

Матеріали в картці складського обліку підприємства ПП «ТАРАФТ» здійснюються матеріально відповідальною особою на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Для обліку наявності та руху виробничих запасів на підприємстві використовуються рахунки № 20 «Виробничі запаси» та № 22 «МШП». По відношенню до балансу це активні рахунки. За економічним змістом це рахунки господарських засобів, За призначенням і структурою — основні інвентарні. По дебету рахунків відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, а по кредиту — витрачання на виробництво та інші потреби підприємства, переробку, відпуск (передачу).

До рахунку № 20 «Виробничі запаси» передбачено такі субрахунки:

201 «Сировина й матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара й тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали» [9, с. 63].

Узагальнюючи вище сказане видно, що чітко налагоджена система матеріально-технічного забезпечення, правильне визначення потреби у виробничих запасах, пошук джерел їх надходження, чітка система транспортування і належна організація зберігання цих предметів має важливе значення.

4. Облік використання матеріалів Обов’язковими умовами достатнього рівня функціонування підприємства та виробничого процесу зокрема, є своєчасне забезпечення підприємства матеріалами і раціональне їх використання. Слід нагадати, що важливим фактором забезпеченості підприємства матеріалами є правильність розрахунку необхідності в них, раціонально-технічне забезпечення і економно-ефективне використання їх у виробництві [15, c. 87].

Своєчасне забезпечення виробництва матеріалами і їх раціональне використання у значній мірі залежить від матеріально-технічного постачання.

На підприємстві ПП «ТАРАФТ» проводиться активна робота щодо впровадження організаційно-технічних заходів по виявленню внутрішньо виробничих резервів і конкретних заходів по їх використанню.

Регістр аналітичного обліку з обліку запасів на складах: картка складського обліку матеріалів (форма № М-12).

Якщо кількість різних матеріалів на складі незначна, можна вести їх облік у книзі [7, c. 54].

Картки відкриваються для кожного номенклатурного номера запасів; у картці вказують залишок на початок місяця, відображають кожне надходження і вибуття запасу згідно з первинними документами, визначають залишок на кінець місяця. Картки ведуться комірником. Комірник є матеріально відповідальною особою.

Первинні прибутково-видаткові документи комірник передає в бухгалтерію з реєстром. Реєстр документів складається в двох примірниках, другий примірник з підписом бухгалтера залишається у комірника.

У бухгалтерії складається сальдова відомість або книга залишків матеріалів. Бухгалтер періодично звіряє дані бухгалтерського та складського обліку матеріалів [19, c. 77].

Вибуття запасів зі складу оформлюється такими первинними документами:

накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11);

видаткова накладна (на відпуск готової продукції та інших запасів стороннім організаціям);

лімітно-забірна картка (форми № М-8, М-9) — документ на кілька відпусків матеріалів зі складу в цех у межах ліміту; якщо ліміт вичерпано і відбувається понадлімітний відпуск, лімітно-забірна картка перекреслюється по діагоналі червоною лінією.

У комірника на видному місці повинні бути зразки підписів осіб, які мають право підпису документів на відпуск матеріалів зі складу [13, c. 116].

Операції, пов’язані з вибуттям матеріалів, відображають наступним чином (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Операції, пов’язані з вибуттям матеріалів

Матеріали разом із сировиною, комплектувальними виробами та іншими матеріальними цінностями, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, належать до виробничих запасів, які у свою чергу обліковуються разом з готовою продукцією, товарами та іншими матеріальними цінностями як запаси.

Специфічна особливість виробничих запасів полягає в тому, що в процесі виробництва вони використовуються повністю, тому для кожного нового процесу виробництва їх треба повністю замінювати новими [18, c. 56].

Виробничий процес потребує постійного забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями.

Бухгалтерський облік покликаний забезпечувати контроль за залишками, надходженням та витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою зберігання власності підприємства.

Складський облік матеріалів є важливим чинником контролю за збереженням матеріальних цінностей підприємства. Організується він за видами об'єктів, що зберігаються, місцем зберігання та кількістю матеріальних цінностей. У разі необхідності складський облік здійснюється за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей надається номенклатурний номер, який повторюється в усіх первинних документах [13, c.36].

Згідно із запровадженим на підприємстві групуванням матеріальних цінностей дані аналітичних рахунків узагальнюються в оборотних відомостях.

Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю за зберіганням та рухом матеріальних цінностей, для їхньої оцінки, зіставлення з даними складського обліку, а також для підтвердження підсумків інвентаризації.

Синтетичний облік надходження та використання виробничих запасів. Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряються як щодо належного їх оформлення, так і за змістом відображених у них операцій [19, c. 65].

При продажу, відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка здійснюється за такими методами:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);

нормативних витрат;

ціни продажу [20, c. 73].

На базовому підприємстві ПП «ТАРАФТ» також велика увага приділяється вибору методу оцінки та обліку матеріалів. Враховуючи, що фінансовий облік передбачає представлення результатів діяльності підприємства якомога привабливішим для користувачів, слід обирати елементом облікової політики той метод, який максимально підвищує прибуток. Таким методом, на думку керівництва даного підприємства, є метод ФІФО. Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами перших надходжень, а залишок — за цінами останніх надходжень. Це сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних коштів, а отже дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

5. Порядок проведення інвентаризації матеріалів та відображення її результатів в обліку Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску виробничих запасів між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не підлягають повсякденному обліку, зокрема: несправності ваговимірювальних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та інші. У зв’язку з цим для взяття на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною наявністю господарський засобів проводиться інвентаризація [11, c. 45].

Інвентаризація запасів проводиться з метою порівняння облікових даних з фактичними. За допомогою інвентаризації знаходять нестачі або лишки цінностей, які можуть утворитися внаслідок проведення операцій на складі без відповідного документального підтвердження, втрат у межах норми через природні процеси, які відбуваються при зберіганні запасів, крадіжки, стихійні лиха та інші причини.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який створює необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначає об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, а саме:

перед складанням річної бухгалтерської звітності;

при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

після пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

у випадку ліквідації підприємства;

згідно розпоряджень судових та слідчих органів;

при передачі майна підприємства в оренду;

при передачі підприємства з одного підприємства в інше, з одного розпорядження в інше (на встановлену дату передачі) [7, c. 60−61].

Для проведення інвентаризації створюється інвентаризаційна комісія на основі наказу керівника підприємства. В склад інвентаризаційної комісії в обов’язковому порядку включається головний бухгалтер або інший представник бухгалтерії, а також матеріально відповідальна особа [13, c. 58].

Інвентаризація виробничих запасів проводиться за їх місце знаходженням та за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризаційна комісія починає свою роботу не раніше ніж бухгалтерія обробить всю документацію щодо руху і залишків матеріальних цінностей на день проведення інвентаризації [5, c. 89].

До початку інвентаризації в присутності комісії матеріально відповідальна особа складає звіт про останні проведені операції, відображає їх у складському обліку і разом з описами документів здає під розписку до бухгалтерії. Матеріально відповідальна особа надає також комісії розписку в який підтверджує, що всі прибуткові і видаткові документи здані до бухгалтерії, а цінності оприбутковані або списані [18, c. 64].

Дані фактично перевірених за кількістю, мірою, масою матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис у двох примірниках, при зміні матеріально відповідальних осіб — у трьох примірниках, підписуються головою та членами комісії. Матеріально відповідальна особа на кожному аркуші пише розписку про те, що у її присутності цінності внесені в опис, до роботи комісії претензій немає, а цінності знаходяться на її відповідальному збереженні. На виявленні непридатні або зіпсовані цінності складається акт із зазначенням причин, ступеня й характеру псування, а також відповідальних осіб.

Інвентаризаційні описи разом з висновками робочої комісії здають у бухгалтерію для виявлення наслідків інвентаризації. Для цього на цінності, в розрізі яких є відхилення від облікових даних, складається порівняльна відомість [16, c. 120].

Від матеріально відповідальних осіб вимагають пояснення лишків чи нестач у письмовому вигляді. Висновок щодо причин виникнення врегулювання нестач центральна інвентаризаційна комісія оформляє протоколом, який затверджує керівник підприємства протягом п’яти днів після закінчення інвентаризації [14, c. 85].

При виявленні нестач і втрат від псування, які виникли внаслідок зловживань матеріально відповідальних осіб, матеріали інвентаризації протягом п’яти днів після затвердження протоколу керівником передаються слідчим органам, а на суму нестач подається позов до суду.

Виявлені при інвентаризації розходження фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

виявлені лишки цінностей підлягають оприбуткуванню з подальшим виявленням причин їх виникнення та винних у цьому осіб;

нестача матеріальних цінностей в межах установлених норм природних втрат списується за розпорядженням керівника на витрати установи. Норми природних втрат застосовуються лише у випадку виявлення фактичних нестач. Списувати матеріальні цінності у межах норм природних втрат до встановлення факту нестачі забороняється. За відсутності затверджених норм природних втрат (з окремих видів цінностей) усі нестачі розглядаються як понаднормові;

взаємозалік лишків і нестач через пересортування може бути дозволений тільки як виняток за один і той же період, для однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, щодо матеріальних цінностей одного й того ж найменування та в тотожних кількостях. Якщо при цьому вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, перевищує вартість цінностей, виявлених у лишках, різниця у вартості повинна бути віднесена на винних осіб;

нестача матеріальних цінностей понад норми природних втрат, а також втрати від псування цінностей зараховуються на винних осіб і стягуються з них за вартістю, встановленою відповідно до «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання нестачі;

у випадках, коли конкретних винуватців не встановлено або ж у стягненні з них відмовлено судом, нестачі матеріальних цінностей понад норми природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха, від не розкритих крадіжок списуються на витрати бюджетних установ, але лише після ретельної перевірки щодо відсутності винних осіб та вжиття необхідних заходів для запобігання подібним явищам [9, c. 99−101].

У бухгалтерському обліку результати інвентаризації повинні бути відображені не пізніше десяти днів після їх закінчення і у тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію (див. дод. Г).

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку і оформляє свої висновки та пропозиції протоколом, який затверджує керівник установи [18, c. 76].

Найбільш дієвим засобом контролю за збереженням та наявністю виробничих запасів є інвентаризація. Результатами інвентаризації виробничих запасів на підприємстві відповідають обліковим даним, що стало тенденцією. Даний факт в деякій мірі підтверджує правильність організації та ведення обліку запасів.

6. Особливості обліку матеріалів в умовах використання комп’ютерної техніки Застосування комп’ютерних технологій в бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів. Але при організації бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві постає питання про доцільність створення на підприємстві [14, с. 105].

В принципі, на підприємствах можна організувати облік і без застосування комп’ютерів, але за умови належної організації управління підприємством в цілому.

Результативність роботи будь-якого підприємства в наш час багато в чому залежить від вибору програмного забезпечення, особливо що стосується управлінських процесів. У даному напрямі було створено два різновиди програм, а саме: ті, що базуються на автоматизації більшості облікових та аналітичних процесів, а також програми-конструктори, що дають відносну свободу у виборі дій [15, с. 51].

Проблема використання інформаційних технологій у господарській діяльності підприємств, а саме у веденні бухгалтерського обліку була висвітлена у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Бутинець Ф. Ф., Гільде Е.К., Загородній А.Г., Ісаков В.І., Кузьмінський Ю.А., Писаревська Т.А.

Загальновідомим представниками бухгалтерських програм з високим рівнем автоматизації процесів являються програми «1С: Бухгалтерія 7.7», «1С:Підприємство 8.0», «Парус-Предприятие7.11» та «Галактика».

Програма «Галактика» є багатокористувацькою комплексною системою автоматизацiї управлiння пiдприємством, яка охоплює всi аспекти його внутрiшньої i зовнiшньої господарської дiяльностi.

Значною вiдмiннiстю програми «Галактика» вiд iнших програм є комплексний пiдхiд до проблеми автоматизацiї пiдприємства, що охоплює всi сфери управлiння сучасним пiдприємством, включаючи фiнансове i господарське планування, управлiння кадрами, бухгалтерський облiк, управлінський облік, оперативне управлiння. Вирiшення перерахованого комплексу задач забезпечується контурами. Контур — це сукупнiсть програмних модулiв дпя виконання однорiдних задач.

Модульний принцип побудови програми «Галактика» дозволяє залежно вiд виробничо-економiчної необхiдностi використовувати окремi програми i модулi або комбiнувати їх за умови встановлення всiх модулiв програми [14, c. 67].

Більш розповсюдженою є програма «1С: Бухгалтерія 7.7». За лічені хвилини у даному програмному середовищі можна підготувати потрібні звітні документи чи роздрукувати первинну документацію, інформація ж зберігається у системі зручних структуризованих довідників. Проте системі «1С: Бухгалтерія 7.7» не притаманна висока гнучкість у пристосуванні до низки облікових задач, як це властиво програмам-конструкторам.

У зв’язку з цими та іншими недоліками програми багато користувачів «1С» перейшли на нову платформу — «1С:Підприємство 8.0».

Причин, що підводили підприємства до такого рішення, кілька. Одна з них — масштаби діяльності підприємств, які наштовхуються на гальмівну систему обробки гігабайтних масивів даних, зростають. У результаті - помітне уповільнення в роботі і роздратування, що накопичується від цього, вже не можуть не змушувати активно шукати нормальну альтернативу.

Відомо, що у версії 7.7 основний наголос зроблено на розв’язання облікових завдань. На підприємстві, що активно зростає і розвивається, ускладнюються і завдання, що стоять перед керівництвом. І якщо в цій динаміці продовжувати використовувати таку систему, неминуче виникнуть проблеми. Тут не обійтися без прогнозу на найближчу і віддалену перспективу, без правильної розстановки акцентів. А для цього треба контролювати роботу з клієнтами, оптимізувати процес виробництва (не тримати на складах зайвих товарних запасів, позбутися непродуктивних робочих процесів тощо). Врешті-решт, розуміти, що відбувається на підприємстві - чи виконуються доручення, де знайти необхідний електронний документ тощо.

Саме для вирішення завдання управління всіма ресурсами підприємства і була створена нова платформа. Її основна мета? охопити всі сторони діяльності підприємства, зробити всі напрями прозорими та легко керованими як для керівника, так і для менеджера [12, c. 65].

Форми обліку, що передбачають застосування комп’ютерів, дозволяють ефективно задовольнити вимоги розподілу облікової праці, аналітичності та оперативності.

Автоматизовані форми обліку можуть бути різними і залежать, головним чином, від змін в обліковому процесі внаслідок застосування відповідної техніки.

При паперовому способі обробки облікової інформації відбувається вибір однієї з форм обліку, що найбільше відповідає потребам підприємства (журнально-ордерної, меморіально-ордерної тощо), і подальша механізація ведення окремих облікових регістрів. При комп’ютеризації відбувається встановлення порядку накопичення, обробки, узагальнення, контролю інформації та формування звітних показників відповідно до алгоритмів обробки первинної інформації. Комп’ютерні форми обліку реалізуються за допомогою програмних алгоритмів, які формують як вигляд регістрів, так і послідовність облікових записів. Отже, особливістю комп’ютерних форм бухгалтерського обліку є те, що вони не існують без конкретної комп’ютерної програми [16, с. 89].

Застосування комп’ютерів дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики потребує збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні обчислювальної техніки є можливість вести аналітичний облік із будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів [15, c. 73].

Отже, можна говорити про очевидні переваги програми «1С:Підприємство 8.0». Використання даної програми дозволяє з легкістю впоратися з обробкою даних. Із її впровадженням фахівцям зручніше управляти міграцією документів, а користувачі оцінюють зручність програми у роботі. Саме тому на базовому підприємстві ПП «ТАРАФТ», використовують саме «1С:Підприємство 8.0».

Висновки В нинішніх умовах ринкової економіки, функціонування підприємств є досить складним. Сучасний стан економіки є настільки нестабільний, що мало хто з підприємців чи керівників виробничих підприємств може впевнено стверджувати про чіткі позиції на ринку. Але існують шляхи подолання такої проблеми. З одного боку це ефективні зміни в законодавчій базі, а з іншого — це вміння вчасно приймати правильні управлінські рішення. Для управління ж, в свою чергу, досить важливо обґрунтувати напрямки управління за допомогою аналітичного опрацювання інформації.

Але за будь-яких умов важливою передумовою стабілізації та підвищення рівня життя населення є державне регулювання розвитку споживчого ринку з метою збільшення його насиченості. Тому важливе значення в наш час має надаватися вивченню виробництва, а саме виробничому процесу.

Отже, тема даної курсової роботи є досить актуальною, бо матеріали, що є предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес, в якому вони використовуються одноразово, повністю переносячи власну вартість на собівартість виготовленого продукту.

Слід зазначити, що в умовах ринку велике значення мають якісні показники, наприклад, такі як зниження матеріальних затрат. Цього можна досягти збільшенням використання прогресивних конструкційних матеріалів, заміною дорогих матеріалів більш дешевими, скороченням відходів виробництва. Необхідно комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, максимально зменшувати втрати і нераціональні витрати, широко використовувати в господарському обороті вторинні ресурси.

На базовому підприємстві ПП «ТАРАФТ» значну увагу приділяють обліку і оцінці матеріалів. Це досить значний об'єм роботи, тому над цим питанням працює велика кількість облікових працівників. Необхідно зазначити, що цю роботу вони виконують на достатньому рівні.

Економічна служба базового підприємства ПП «ТАРАФТ» виділяє у складі матеріалів такі основні частини як основні та допоміжні матеріали. Кожна група матеріалів складається з десятків назв, сортів, розмірів, тому перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.

На базовому підприємстві ПП «ТАРАФТ» також велика увага приділяється вибору методу оцінки та обліку матеріалів. Враховуючи, що фінансовий облік передбачає представлення результатів діяльності підприємства якомога привабливішим для користувачів, слід обирати елементом облікової політики той метод, який максимально підвищує прибуток. Таким методом, на думку керівництва даного підприємства, є метод ФІФО. Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами перших надходжень, а залишок — за цінами останніх надходжень. Це сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних коштів, а отже дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

Найбільш дієвим засобом контролю за збереженням та наявністю виробничих запасів є інвентаризація. Результатами інвентаризації виробничих запасів на ПП «ТАРАФТ» відповідають обліковим даним, що стало тенденцією. Даний факт в деякій мірі підтверджує правильність організації та ведення обліку запасів.

Облік матеріалів на підприємстві ПП «ТАРАФТ» ведеться для того, щоб вести контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення, контроль за залишком і рухом матеріалів, контроль за їх зберіганням.

Впровадження обліку в систему управління і внутрішньогосподарського контролю допоможе більш раціонально використовувати наявні матеріали.

Отже, облік повинен займати одне з провідних місць в процесі управління виробничою, фінансовою і господарською діяльністю.

Таким чином, даючи оцінку повноті та якості організації та ведення обліку надходження та формування собівартості виробничих запасів на ПП «ТАРАФТ», можна сказати, що застосовувана форма бухгалтерського обліку є раціональною, проте не завадить врахувати зауваження та пропозиції наведені вище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф. Ф. Бутинець. — 8-ме вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2009.-912 с.

2. Бухгалтерія для України

3. Бухгалтерський облік

4. Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: навчально-практичний посібник / Н.І. Верхоглядова, В. П. Шило, С.Б. Ільїна. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 536 с.

5. Волкова І.А. Фінансовий облік — 2 / І.А. Волкова. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 224 с.

6. Гладких Т. В. Фінансовий облік: навчальний посібник/ Т. В. Гладких. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 480 с.

7. Голов С. Ф. Фінансовий облік: підручник / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко, І.Ю. Кравченко, Г. А. Ямборко. — К.: Лібра, 2005. — 976 с.

8. Лень В. С. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. навч. посібник. / В. С. Лень, В. В. Гливенко. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 608 с.

9. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: підручник. / О. В. Лишиленко — 3-тє вид., перероб. і доп. -Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2009. — 670 с.

10. Облік і контроль розрахунків з покупцями і замовниками

11. Облік та контроль розрахунків з покупцями та постачальниками

12. Орлова В. К. Фінансовий облік. навч. посібник. / В.К. Орлової, М.С. Орліва, С. В. Хома. -2-ге вид., доп. і перероб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 510 c.

13. Пантелєєв В.Д. Фінансовий облік. Практикум: навчальний посібник. / В.Д. Пантелєєв, В.В. Івата, С. В. Шевчук. — Миколаїв: НУК, 2006. — 100 с.

14. Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік в Україні / В. М. Пархоменко. — К.: вид. «Лібра», 2008. — 280 с.

15. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. — К.: КНТ, 2011. — 336 с.

16. Скирпан О. П. Фінансовий облік: навчальний посібник. / О. П. Скирпан, М. С. Палюх. — Т.: ТНЕУ, 2008. — 407 с.

17. Сук Л. К. Фінансовий облік: навч. посіб./ Л. К. Сук, П. Л. Сук. — К.: Знання. 2010. — 631 с.

18. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: підручник/ Н. М. Ткаченко. — [5-те вид. допов. і перероб.]. — К.: Алерта, 2011. — 976 с.

19. Чебанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік: посібник/ Н. В. Чебанова, Ю. А. Василенко. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 664 с.

20. Шара Є.Ю. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік. навч. посіб. / Є.Ю. Шара, О.М. Андрієнко, Л.І. Жидеєв. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 424 с.