Період наукової діяльності І.С. Моргуліса з 1981 по 2008 р. р

З 1981 року І.С.Моргуліс започаткував відкриття спеціальності «Тифлопедагогіка» на заочному відділенні дефектологічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького. Він сам викладав основні навчальні дисципліни: «Тифлопедагогіка», «Тифлопсихологія» та ін., розробляв навчальні плани та програми, які надалі лягли в основу розбудови системи підготовки фахівців — тифлопедагогів. Восени того ж 1981 року до Світловодської школи — інтернату завітали наукові співробітники лабораторії тифлопедагогіки Науково-дослідний інститут педагогіки України Ілля Семенович разом з Тетяної Павлівної Свередюк, і прочитали цикл лекцій про особливості навчально-виховної роботи із слабозорими учнями, провели семінари, практичні заняття, розробили для колективу цілий ряд пам’яток, рекомендацій [25, ст 201].

У 1984 році Ілля Семенович захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні основи корекційно — виховного процесу в молодших класах школи сліпих», де виклав науково обґрунтовану систему корекційно — виховної роботи на основі посилення педагогічного керівництва формуванням в учнів способів компенсації сліпоти та корекції відхилень в їхньому розвитку.

Особливо цінним у науковій діяльності І.С. Моргуліса є те, що він обґрунтував необхідність зосередження уваги саме на корекційній спрямованості всього процесу навчання, на розробці принципів навчання дітей з порушеннями зору, виборі предмета корекційного впливу.

Саме Ілля Семенович визначив основні положення загальнодефектологічного принципу корекційної спрямованості навчання в спеціальних школах:

• — компенсація і корекція відхилень в розвитку аномальних дітей здійснюється в умовах спеціально організованого педагогічного процесу, який враховує типологічні, вікові та індивідуальні особливості їх психічного і фізичного розвитку;
• — Компенсаторно — корекційна спрямованість навчання аномальних дітей є суттю всієї навчально — виховної роботи в спеціальній школі і реалізується в процесі засвоєння учнями знань, вмінь та навичок;
• — максимально раннє включення аномальних дітей в систему спеціально організованих педагогічних впливів є найважливішою умовою продуктивного розвитку у них компенсаторних процесів і корекції дефектів;
• — компенсаторно — корекційна спрямованість навчання спеціальній школі орієнтується на збережені органи відчуття і потенційні пізнавальні можливості аномальних дітей, об'єктивні закономірності формування психіки на своєрідній інтелектуальній та звуженій сенсорній основі;
• — оптимальний компенсаторно — корекційний ефект навчання в спеціальній школі досягається в процесі предметно-практичної діяльності учнів, яка базується на їх активній та свідомій взаємодії з об'єктами зовнішнього середовища;
• — необхідною умовою активізації аномальних дітей в навчанні є використання дійових зовнішніх регуляторів поведінки, які забезпечують стимуляцію навчально — пізнавальної діяльності учнів [ 23, С. 72 — 73 ].

В роботі «Педагогічне вивчення сліпих та слабозорих дітей» Ілля Семенович писав про необхідність врахування індивідуальних та типологічних особливостей кожної дитини для діагностики її навчальних можливостей, розробки програм корекції відхилень у психічному розвитку.

І.С. Моргуліс був керівником досліджень з вивчення особливостей організації навчання та виховання дітей з вадами зору. Так, ряд досліджень було присвячено трудовому навчанню та вихованню. В працях «Основы тифлологии» (1983); «Трудовая реабилитация инвалидов по зрению» (1983) трудове навчання та виховання, Ілля Семенович розглядав як ефективний засіб компенсаторно — корекційного впливу на психічний розвиток дитини, оскільки трудова діяльність найбільше поєднує в собі сенсорний, практичний та інтелектуальний компоненти. Він вважав, що головною метою формування особистості дітей з порушеним зором є їх підготовка до самостійної праці в суспільстві [ 2, С. 20 — 23 ].

І.С. Моргуліс визначає основними завданнями компенсаторно —корекційної роботи з інвалідами по зору на підприємствах і в організаціях Товариства сліпих є розвиток і вдосконалення у незрячих способів і прийомів трудової діяльності в навчання нових умовах виробничої праці. В залежності від ступеню підготовленості до роботи робітників, які поступають на підприємства підбираються методи і способи роботи з ними.

Ефективність компенсаторно — корекційному впливу на інвалідів по зору в значній мірі залежить від методів навчання. Найбільш продуктивно навчання в процесі виробничої праці. Виконуючи завдання, незрячий відчуває відповідальність за якість продукції, що стимулює його до старанних і продуманих дій, змушує до пошуку найбільш доцільних і раціональних прийомів роботи з акцентом на збережені органи чуття. Психологічна сутність цієї ситуації полягає в тому, що під впливом усвідомленої необхідності у людини активізуються пізнавальні і трудові можливості [ 2, С. 35 — 36 ].

Моргуліс І.С. зробив значний внесок у розробку принципів навчання дітей з порушеннями зору. Він наголошував, що всі принципи знаходяться в єдності та в тісному взаємозв'язку. Кожен із принципів відбиває сутність навчання — єдність та взаємозв'язок передачі вчителем і засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Тому при проведенні кожного з принципів необхідно дотримуватися всіх інших. Коли реалізуються один з принципів, інші потрібні як умови та засоби.

І.С. Моргуліс проводив в Україні дослідження важливих проблем соціально-економічного і психологічного статусу інвалідів зору та їх трудової реабілітації, визначив основні напрями, шляхи та засоби підготовки незрячих до активної самостійної діяльності в умовах сенсорної депривації і розробив системний підхід до реалізації завдань трудової та медичної реабілітації інвалідів зору.

Так, в книзі «Основы тифлологии» В.М. Акімушкін, І.С. Моргуліс визначили, що основними напрямами реабілітаційної роботи є: лікувально — профілактичний, техніко — економічний і психолого — педагогічний.

Лікувально — профілактичний напрямок допускає профілактичне відновлювальне лікування інвалідів по зору; охоронний санітарно — гігієнічний режим в процесі навчання, трудової діяльності, відпочинку т.ін. Клінічне і психологічне вивчення контингенту незрячих показує, що частина із них страждає додатковими загальними захворюваннями до, які не зв’язані зоровою патологією. Ці відхилення від норми негативно впливають на їх життєдіяльність, знижує можливість адаптації до нових умов, трудову і пізнавальну самостійність і активність. Особливий ущерб розвитку особистості наносять дефекти слуху і дотику.

Техніко — економічне направлення реабілітаційної роботи передбачає реалізацію державних і суспільних актів, які забезпечують додаткові пільги та перевагу в організації праці і оплати її інвалідам по зору, створення спеціальної виробничої бази, функціонуючої на основі повного господарського розрахунку; поширення сфери використання праці інвалідів по зору; раціональне і якісне працевлаштування; використання тифлотехнічного обладнання.

Психолого — педагогічний напрямок соціально — трудової реабілітації інвалідів по зору допускає забезпечення компенсаторно — корекційного напрямку начально — виховного процесу на всіх етапах і всіх ланках системи спеціальних закладів для інвалідів по зору; трудове, політехнічне і професійно — технічне навчання і професійну орієнтацію незрячих на основі включення їх в різноманітні форми соціально і особистісно значимої суспільно — корисної діяльності. В системі реабілітаційної роботи з інвалідами по зору психолого — педагогічний напрямок займає головне місце [ 1, С. 88 — 89 ].

Розроблені І.С. Моргулісом теоретичні положення стали методологічною основою багатьох досліджень його учнів та послідовників. Він був науковим керівником відомих в галузі тифлопедагогіки науковців: Я.І.Дуткевич, О. Р. Захарченко, Л. О. Куненко, С.О. Покутнєва, Є.П. Синьова, О. Я. Фесенко, І.П. Чигринова, Е.Ю. Ютріна та ін., які продовжують розвиток української тифлопедагогіки.