Арт-терапія в соціальній сфері

Реферат на тему:

Арт-терапія в соціальній сфері.

ПЛАН

1. Арт-терапевтична робота з людьми похилого віку.

2. Арт-терапія в роботі з правопорушниками.

3. Використання арт-терапії в роботі з бездомними.

Література.

1. Арт-терапевтична робота з людьми похилого віку Взаємодія арт-терапевта з людьми похилого віку вимагає врахування цілого ряду психологічних, соціальних і фізіологічних факторів. Специфічними завданнями арт-терапевтичної роботи при цьому є подолання соціальної ізоляції, підвищення самооцінки людини похилого віку, створення умов для актуалізації її життєвого досвіду, визнання цінностей, реалізація нею свого творчого потенціалу. Безсумнівну, значимість має соціальний контекст, у якому реалізується робота такого роду, зокрема, нерідка самітність і ізольованість людей похилого віку, їхня безпорадність, відносна обмеженість матеріальних ресурсів суспільства для допомоги їм. У нашій країні до цього додається вкрай слабкий розвиток системи геріатричних і психогеріатричних послуг, а також існуючі соціально-психологічні стереотипи сприйняття старих людей як «баласту» суспільства.

Арт-терапевтична робота з особами цієї групи може проводитися в соціальних центрах, центрах психічного здоров’я чи стаціонарах денного перебування, лікарнях, інтернатах та ін. медичних і соціальних установах.

Арт-терапевтична робота з ними може проводитися по-різному, але, як правило, перевага віддається її груповим формам. Допускається участь осіб похилого віку у змішаних групах, однак, у ряді випадків доцільно формувати групи винятково з людей похилого віку — так можна зосередитися на їхніх специфічних потребах чи проблемах і врахувати вікові вимоги. Особливістю старих клієнтів є, зокрема, їхня швидка стомлюваність. Тому групові заняття повинні бути нетривалими, проводитися, по можливості, по ранках і мати тривалі перерви. Необхідно враховувати і такі ймовірні фактори, як слабість зору і слуху, тугорухливість суглобів і т.п. Компенсувати ці недоліки якоюсь мірою можуть додаткове освітлення, великі пензлі чи крейди. Варто брати до уваги і виражене в різній ступені зниження пам’яті й інтелекту, можливе порушення мови.

Методи роботи з людьми похилого віку Як на індивідуальних, так і на групових заняттях можна використовувати вправи для підготовки пацієнтів до роботи, щоб мобілізувати їхню увагу, а в групі - зблизити її членів спільними діями. А саме, вправа «передача листа» цінна тим, що малюнок не має одного автора, а тому не може стати предметом для критики. Арт-терапевт просить учасників групи що-небудь намалювати (це може бути композиція чи знайомий усім образ). Через десять хвилин кожний повинен передати свій малюнок сусіду праворуч. Той що-небудь додає до зображення і передає його далі по колу до тих пір, поки воно не повернеться до свого першого автора.

Техніка «завершення карлючок» зручна тим, що дозволяє людям почати роботу не з білого листа. На окремих аркушах арт-терапевт малює різні звивисті лінії, серед яких немає повторюваних, а потім передає зображення учасникам групи і просить їх перетворити лінію в образ. Потім пацієнти показують один одному свої малюнки й обговорюють їх.

Приступати до роботи краще з простого завдання, наприклад, «напиши своє ім'я» — клієнтам пропонується зобразити свої імена в довільно обраних стилі і формі. Більшість людей не напружується при цьому і може виявити себе творчо вже на самому початку заняття.

Для стимуляції спілкування можна використовувати техніку колажу з кольорового паперу і тканини.

В індивідуальній роботі арт-терапевт просить відобразити на малюнку той чи інший сюжет з їхнього життя. Можна використовувати техніку спільного малювання. Багато людей похилого віку мають певні труднощі при малюванні: воно нагадує їм про дитячі роки і здається «несерйозним заняттям». Іноді вони думають, що таким витонченим образом арт-терапевт перевіряє ступінь їх «дурості» оскільки знають про слабість своєї пам’яті. Однак, багато-хто все-таки знаходять образотворчу роботу дуже важливою для себе, тому що вона надає їм можливість реалізувати те, що вони довго в собі «заглушали», все життя займаючись «практично значимими справами», не даючи виходу своїм почуттям і не надаваючи значення такому поняттю як «особистісний ріст». Люди цієї вікової групи мають потребу в поверненні до минулого для того, щоб побачити зміст у власному житті.

Деякі арт-терапевти, що працюють зі старими, хотіли б спостерігати очевидні прикмети поліпшення стану своїх пацієнтів. Тобто арт-терапія представляється їм як процес створення красивих картинок для прикраси стін. Якщо їхні пацієнти, займаючись арт-терапією, не виявляють ознак наснаги і щастя, то вони виявляють явну незадоволеність і роздратування. Незадоволеність поступово призводить до ворожості. Старих людей потрібно сприймати такими, які вони є, і не очікувати від них обов’язкового відображення в малюнках щасливих спогадів і почуттів. Люди похилого віку не завжди будуть готові показувати свої роботи іншим: вони, можливо, захочуть сховати їх від навколишніх чи навіть знищити, оскільки в цих роботах відбивається їхня безпорадність.

Сентиментальне розчулення і прагнення опікувати — ще одна глибоко деструктивна форма відношення до старих. Вона принижує їхню гідність і підсилює залежність від навколишніх.

2. Арт-терапія в роботі з правопорушниками Насамперед важливо підкреслити, що в реальному житті правопорушники далеко не завжди відповідають тому образу, що створений засобами масової інформаціїсеред них багато «звичайних» людей — чоловіків, жінок, підлітків і дорослих, людей веселих і добродушних, роздратованих і агресивних. Вони скоюють злочини з самих різних причин, і часом дуже важко зрозуміти, що ж насправді підштовхнуло їх до криміналу.

Досвід свідчить: заключення людини під варту мало сприяє змінам у її поводженні і не призводить до її реабілітації.

Більшість центрів денного перебування для правопорушників використовує різні форми роботи, серед яких є й образотворче мистецтво. У деяких центрах усвідомлюють, що заняття образотворчою діяльністю може стати важливим інструментом комунікації і роботи з особистістю правопорушника.

Використання арт-терапії засноване на таких же принципах, що і з іншими групами клієнтів. Правопорушники можуть займатися арт-терапією як індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що використовують теми, значимі для всіх учасників. В таких групах образотворча діяльність доповнюється коментарями, на основі яких потім розвертається дискусія.

Техніка «розповіді в картинках» допомагає людині відтворити ланцюжок обставин і вчинків, що скінчилися злочином, представити свій погляд на неї. Це сприяє усвідомленню альтернативних варіантів розвитку подій, що не мали б таких важких наслідків. Крім того, стають очевидними деякі стереотипи криміногенного поводження, усвідомити які дуже складно, якщо використовувати лише вербальні засоби комунікації. Дана техніка має особливу цінність у роботі з особами, що мають певні труднощі у вербальному описі подій чи своїх почуттів.

Після отримання згоди займатися арт-терапією, кілька занять, як правило, використовуються для оцінки особистості правопорушника. Необхідно побудувати індивідуальний план роботи і виділити пріоритетні завдання. Оскільки правопорушення є причиною призначення покарання, воно стає першочерговою темою обговорення. Саме на цій стадії необхідно використовувати образотворчі методи. Клієнту пропонується скористатися технікою «розповіді в картинках», щоб розповісти арт-терапевту про те, що трапилося, і про те, як він сам це сприймає.

На початку роботи клієнт потребує допомоги — або через невпевненість у своїх художніх можливостях, або через те, що йому важко згадати і пояснити те, що сталося. Створення серії малюнків припускає діалог між арт-терапевтом і клієнтом, спрямований на отримання якомога більше інформації про правопорушення.

Коли серія малюнків закінчена, арт-терапевт і клієнт разом її обговорюють. Клієнт нерідко починає відчувати себе діючим персонажем, що знаходиться в центрі подій, а не тільки «жертвою обставин».

Завдання арт-терапевтичної роботи — «розкрити» і довести логіку тих чи інших раніше неусвідомлених учинків. Чим краще клієнт-правопорушник стане зрозумілим для самого себе, зрозуміє вплив власної особистості на навколишніх, тим більше він буде здатний до усвідомлення своєї соціально небезпечної поведінки.

3. Використання арт-терапії в роботі з бездомними Бездомність означає відсутність у людини надійного, постійного, приналежного їй житла. Такі люди можуть жити в приміщеннях, що не відповідають встановленим стандартам. До категорії бездомних відносять також мігрантів, а також тих, хто проживає в притулках досить тривалий час.

Існує багато причин, що призводять до такого життя: розпад сім'ї, фізичне чи психічне захворювання, тривале перебування в якій-небудь установі (наприклад, у дитячому будинку, лікарні чи в’язниці).

Відсутність житла — трагедія для будь-якої людини, особливо для жінок. Серед причин, що призводять жінок до бездомності, можна назвати побиття і знущання з боку батьків чи партнера, вагітність, зґвалтування. Багато бездомних жінок мають різного роду психічні розлади.

Бездомних розрізняють за типом наявних у них психічних чи особистісних розладів. Можна виділити 5 основних категорій:

• -.психози (шизофренія);

• -.поведінкові порушення (неадекватна чи незрозуміла для навколишніх поведінка);

• -.алкогольна чи наркотична залежність;

• -.органічні поразки головного мозку (травма);

• -.порушення психіки, викликані бездомністю.

Суспільство вважає бездомних марними і навіть шкідливими своїми членами. Повна відсутність перспектив працевлаштування і знаходження надійного даху над головою викликає почуття безпорадності, призводить до розпачу, апатії і зниження мотивації.

Життя бездомних важке не тільки в матеріальному відношенні. Арт-терапевтичні заняття здатні допомогти їм: в особистому плані, наприклад, завдяки арт-терапії ці люди отримують можливість самовираження в досить безпечних для себе умовах, що особливо значимо, якщо мати на увазі почуття гніву. У притулках агресивне поводження є великою проблемою, а його наслідки можуть бути серйозними. Крім того, у бездомних дуже високий рівень тривожності. Займаючись в арт-терапевтичній групі, вони можуть відчути себе більш вільними. Тут вони можуть розкрити свої творчі можливості і поводитися більш природно і спонтанно. У них формується більше довіри до себе, підвищується самооцінка і розвивається здатність кращого розуміння самих себе.

У соціальному плані завдяки арт-терапевтичній групі бездомні вчаться краще розуміти інших і цінувати їхні людські якості, у них розвивається здатність до спілкування і продуктивної взаємодії. У групі вони відчувають підтримку і довіру, причому не тільки з боку ведучого, але й інших учасників.

Література:

1. 1.Практикум по арт-терапии//Под ред. А. И. Копытина. — СПб: Питер, 2000. — 448 с.

2. 2.Копытин А. И. Основы арт-терапии. — СПб.: Гиппократ, 1999. 360 с.

3. 3.Оклендер В. Окна в мир ребенка. — М, 1997. 89 с.

4. 4.Осипова А. А. Общая психокоррекция. — М., 2000. 289 с.

5. 5.Островская Л. Детские страхи// Дошк. воспитание. — 1997. — № 10. — С. 17−19.

6. 6.Практикум по арт-терапии// Под ред. А. И. Копытина. — СПб: Питер, 2000. 448 с.

7. 7.Психотерапия. Под ред. Б.Д. КарвасарскогоСПб, 2000. — 294 с.

8. 8.Рудестам К. Групповая психотерапия. — СПб.: Минск, 1998. 456 с.