Соціалізація. 
Теорія еволюції

Процес, який складається із біологічних передумов та і переходу індивіда у соціальне середовище, котре зумовлює соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками практичної діяльності, активну перебудову навколишнього світу, зміну і якісні перетворення самої людини. Соціалізація — з одного боку, біологічна морфофункціональна організація тваринних предків людей створила можливість їх соціалізації і була причиною неминучості цього процесу; - з іншого боку, соціалізація здійснювала все більший вплив на морфологію людини, визначаючи саме такий, а не будь-який інший напрям розвитку. Саме соціалізація містить у собі причину того, що люди стали на шлях розвитку універсального ставлення до природи. Про ступінь досконалості організму індивідів свідчать їх пристосованість до соціального типу життя, їх здатність бути носіями соціального досвіду. Кожна особа орієнтувалася вже не тільки на зовнішні умови, а й на інших членів групи. До зовнішнього середовища пристосовувалася вже спільнота. Складався компроміс між інтересами суспільства та індивіда. Думки, почуття і поведінка окремих людей почали регулюватися зовсім інакше, ніж у тварин. Зокрема, кожна особа постійно перебуває під впливом фактичної або уявної присутності інших людей і відповідно поводиться. Відповідно спрямований тиск групи робить принципово можливим будь-який ідеологічний, культовий, політичний, економічний або психологічний контроль свідомості. Структура особистості включає три складові частини: почуття, думки і вчинки, які суттєво залежать від якості інформації, що надходить до людини. Змінивши будь-яку із цих складових у певному напрямку, можна зруйнувати актуальну особистість і легко побудувати нову, культову. За допомогою вже самого факту свого існування соціальне середовище зумовлює чимало поведінкових актів, яких люди звичайно навіть не усвідомлюють. Вплив суспільства на діяльність окремих осіб надто потужний завдяки дуже глибоко вкоріненим процесам залежності особи від соціального середовища, які в антропогенезі були безпосередньо пов’язані з виживанням і тому мають відповідні функціональні центри навіть у середньому та проміжному мозку. Внаслідок цього людина просто не усвідомлює всієї глибини своєї залежності від суспільства.