Електронні засоби навчання у професійній діяльності педагога (західноєвропейський досвід)

Реферат на тему:

Електронні засоби навчання у професійній діяльності педагога (західноєвропейський досвід) Педагоги постійно працюють над підготовкою до занять, вибором матеріалу, а також способу його подачі. Викладання на високому рівні вимагає багатьох організаційних обов’язків, великих зусиль та самовіддачі, тож, в разі потреби, часу для роботи з комп’ютерними технологіями, створення електронних навчальних курсів їм, як правило, не вистачає. Поряд з цим, перед педагогом особливо гостро постає проблема вибору з-поміж існуючих комп’ютерних програм та електронних технологій найбільш релевантних для його професійної діяльності.

Метою будь-якого проекту електронного навчання є забезпечення якісного здобуття знань студентами за допомогою інформаційних технологій. Це ж твердження, на думку ряду науковців Заходу [1, 2, 4], можна розглядати як загальне визначення поняття «електронне навчання». Для того, щоб встановити який електронний засіб потрібно використовувати для досягнення мети навчання необхідно проаналізувати наявну (поточну) навчальну ситуацію, а відтак, розглянути й наступні ключові питання:

1. 1Яка конкретна мета застосування технології (навчання, вправи, екзамени, подання матеріалу, прямий контакт, дискусійний форум) ?

2. 2Яка цінність електронного засобу навчання у порівнянні з традиційними (підручниками, роздатковим матеріалом тощо) ?

3. 3Яка навчальна ситуація (традиційна, класно-урочна система, при якій можлива синхронна та пряма комунікація з візуальним контактом, дистанційне навчання (в умовах якого студенти мають віртуальні зустрічі з викладачемвізуальний контакт відсутнійасинхронна комунікація) чи самоосвіта (студенти працюють тільки з електронними засобами при повністю відсутньому контакті із викладачем)) ?

4. 4Хто навчає? При цьому важливими є наявні у педагога навички та мотивація, а також технічні засоби.

5. 5Хто студенти? Мається на увазі їхня кількість, вік, навички, мотивація та доступні їм технічні засоби.

Для того, щоб не помилитися у виборі електронного засобу навчання потрібно брати до уваги усі вище вказані взаємозалежні аспекти. Проте досить часто помилок припускаються на початковому рівні аналізу проблеми. Найбільш типові з них:

1. • лектронні засоби навчання реально менш цінні за традиційні;

Коли застосовуються новітні засоби навчання й технології часто високі сподівання щодо їхньої цінності поступово перетворюються на розчарування. Можливі випадки, коли тільки через свою доступність електронні засоби навчання використовуватимуться у викладацькій практиці не зважаючи на доцільність та їхню ефективність. Наприклад, у багатьох країнах електронні навчальні курси випускаються на компакт дисках. При цьому, в більшості випадків їхня цінність в якості джерел знань значно знижується, порівняно із книгами.

• гнорування конкретних умов викладання та навчання;

Перед початком роботи для викладача важливо дізнатися про умови навчання. Наприклад, якщо це традиційна форма навчання, котра передбачає взаємодію учителя та учнів на уроці (face-to-face learning), електронне навчання виступатиме додатком до усталеної класно-урочної системи навчання, а учні використовуватимуть його засоби лише за нагальної потреби. В умовах класно-урочної системи важко запровадити широке використання інформаційних технологій, оскільки малоймовірно, що учителя можна повноцінно замінити будь-яким електронним засобом навчання.

• едооцінювання технічних можливостей, власних зусиль, умінь та навичок, необхідних для створення та користування програмним забезпеченням;

Практично кожен, хто працював над проектами пов’язаними із створенням електронного начального курсу, визнає, що недооцінював власні можливості, зусилля та повний обсяг робіт для досягнення мети. Подібний досвід особливо добре відомий програмістам, адже розробку електронного навчального курсу можна розглядати як один із варіантів практичного застосування програмування, оскільки в багатьох випадках потрібні конкретні знання у даній галузі інформатики.

• едооцінювання вмінь та навичок учня (студента) працювати з електронними засобами навчання, а також рівня технічного забезпечення навчального закладу.

Якщо усі попередні аспекти були заздалегідь продумані і взяті до уваги, це ще не гарантує забезпечення бажаного результату у використанні електронних засобів навчання. Досить часто недостатній рівень технічних вмінь та навичок студентів користуватися інформаційними технологіями стоїть на заваді досягнення конкретних навчальних цілей. Поряд з цим, подібну ж проблему створює відсутність, чи просто мала кількість технічних засобів, як, наприклад, комп’ютерів.

В Західноєвропейській педагогічній науці існують декілька підходів до питання детального вивчення технологій електронного навчання та їх порівняння з метою вибору найефективніших. Ряд науковців розглядають дану проблему лише в загальному, а тому в оцінці технологій керуються наступними критеріями [2, 5]:

• нучкість, пристосовуваністьнаскільки легко пристосовувати технологію для реалізації різноманітних функцій (викладання, подання нового матеріалу, обговорення, контроль знань, в т. ч. екзамен, спілкування студентів);

• умісність, сполучністьсумісність технологій та програмних продуктів з наявною оргтехнікою, а також з операційними системами, встановленими на комп’ютерах;

• ошторис для вчителів/учніввеличина затрат на використання технологій.

Розглянемо найвідоміші технології керуючись даними критеріями:

Науковці, прихильники детального вивчення проблеми вибору найефективніших технологій електронного навчання, розглядають наступні категорії їх застосування[3,6]:

• икладанняможливість та результати використання технології у викладанні (чи пожвавиться сам процес викладання);

• атеріалможливість забезпечення навчальним матеріалом (наприклад, підручники, роздатковий матеріал) з допомогою технології;

• онтрольні роботи, тестування, екзамениможливість їх організації та проведення з допомогою технологій;

• пілкуванняможливість з використанням технології організувати та інтенсифікувати спілкування між учнями й між учителем та учнями.

Розглянемо технології з огляду на вказані категорії їх застосування:

Кожна із перелічених технологій має свої недоліки та переваги, тому практично неможливо вважати будь-яку з них найефективнішою. У їх виборі слід попередньо провести детальний аналіз умов застосування у навчальному процесі.

З огляду на вище сказане, вважаємо, що проблема вибору ефективних електронних засобів навчання й надалі залишатиметься актуальною в системі педагогічної науки, доповнюючи склад перспективних напрямків досліджень. Її вирішення вимагає проведення подальших теоретичних досліджень. Для цього ж потрібно здійснити ряд практичних реформ, у тому числі із масштабнішим залученням використання інформаційних технологій в системі професійної підготовки майбутніх учителів, а також післядипломної освіти (курси підвищення кваліфікації, самоосвіта), тим самим вжити заходів щодо підвищення рівня інформаційної культури педагогічного працівника.

Література.

1. Bodendorf F. Computer in der fachlichen und universit" aren Ausbildung. — M" unchen, 1990. — 131 p.

2. Dichanz H., Ernst A. E-Learning: Begriffliche, psychologische und didaktische «Uberlegungen zum „electronic learning“ // Medienp» adagogik. — 2001: http: // www.medienpaed.com/00−2/dichanz_ernst1.pdf .

3. K" orndle H., Narciss S. Entwicklung und Evaluation multimedialer Werkzeuge f" ur Lehrende und Studierende //Bildung und Wissen. — N" urnberg, 1998. — p.223−239.

4. Lobin H., St" uhrenberg M., Rehm G. ELearning und offene Standards. Zum Einstatz XML-strukturierter Lernobjekte // Sprache und Datenverarbeitung. Heft 1, 2003. — Berlin. — S. 87−95.

5. Mathes M. eLearning in university teaching: educational aspects of simple eLearning applications in economics // eLearning and Economics. Proceedings of the international conference «eLearning and economics». — Trier, 2002 — p.45−53.

6. Weber G., Kuhl H., Weibelzahl S. Developing adaptive Internet based courses with the authoring system NetCoach // eLearning and Economics. Proceedings of the international conference «eLearning and economics». — Trier, 2002 — p.131−146.