Депіляція

РЕФЕРАТ на тему:

Депіляція

Косметик перед про­веденням епіляції чи де­піляції повинен знати цикл розвитку волосся (рис. 10.1). У боротьбі з небажаним волоссям іс­нують два принципово різних підходи:

епіляція — видален­ня волосини, що супро­воджується руйнуванням волосяного фолікула.

Рис. 10.1. Цикл розвитку волосся:

1 — фаза анагену- 2 — фаза катагену- 3 — воло­сяний мішечок- 4 — фаза телогену- 5 — початок анагенуб — формується нова волосина- 7 — стара волосина готова до випадання Цей метод дає стійкіші результати, хоча для цілковитого видален­ня небажаного волосся поверхню шкіри обробляють декілька разів. Кількість повторних сеансів визначається індивідуальними особливостями організму, насамперед рівнем активності статевих залоз, кваліфікацією фахівця, який виконує епіляцію, а також ті­єю обставиною, що в момент видалення кожна волосина перебу­ває на різній стадії розвитку. Для виконання епіляції застосову­ються різні апарати (електронні, ультразвукові, лазерні). На цих апаратах можуть працювати фахівці, які мають середню чи вищу медичну освіту й пройшли спеціальне додаткове навчання;

депіляція — видалення небажаного волосся без руйнування волосяного фолікула.

Розрізняють механічну депіляцію (наприклад, корекція брів за допомогою пінцета або видалення волосся на ногах (рис. 10.2) за допомогою обертової спіралі (прилади для механічної депіляції), збривання волосся за допомогою спеціальних бритв-станків, а та­кож депіляція із застосуванням різних восків і смол.

Косметик має володіти технікою депіляції усіх видів. При зас­тосуванні депіляції обов’язковою умовою є обробка рук фахівця й оброблюваної поверхні шкіри клієнта антисептичними розчина­ми до і після процедури, а також використання одноразових ви­даткових матеріалів.

Рис. 10.2. Механічна депіляція волосся на ногах Найпоширенішою є депіляція з використанням різних восків і смол. Процедура відносно проста, не вимагає складного техніч­ного устаткування, економічно вигідна для фахівця і доступна для клієнтів. За допомогою воскової депіляції небажане волосся вида­ляється з поверхні шкіри рук, ніг (рис. 10.3), пахвових ямок і ді­лянки «бікіні». На обличчі воскова депіляція застосовується знач­но рідше, тому що вона може спровокувати ріст грубішого і тем­нішого волосся.

Для воскової депіляції застосовують віск різних видів: гарячий, теплий та холодний. Гарячий і теплий віск перед роботою нагріва­ють у спеціальних апаратах — воскоплавах. Фірми-виробники про­понують віск у різних ємкостях чи спеціальних касетах. Існують уже готові пластинки з воском, їх звичайно застосовують на неве­ликих ділянках.

Рис. 10.3. Воскова депіляція волосся на ногах Віск кожного виду має свої особливості, тому фахівець пови­нен мати віск різних видів для кращого задоволення потреб клі­єнта.

Оснащення робочого місця:

1. Кушетка висотою приблизно 85−95 см;

2. Столик на коліщатах;

3. Лампа-лупа зі штативом на коліщатах;

4. Засіб для дезінфекції шкіри;

5. Засіб для знежирення шкіри;

6. Засіб для уповільнен­ня росту волосся (застосову­ється після депіляції),.

7. Ватні диски;

8. Медичні ножиці із за­округленими кінцями;

9. Одноразові прости­радла;

1. 8.Ємкість для відходів.

Загальні рекомендації

1. Обробіть шкіру на місці депіляції знежирювальним лосьйо­ном, тому що незначні залишки крему чи лосьйону для тіла пе­решкоджатимуть процедурі.

2. Обробіть дезрозчином ділянку передбачуваної депіляції до і після процедури.

3. Якщо на ділянці передбачуваної депіляції є які-небудь но­воутворення, не заливайте їх воском, а закрийте серветкою чи пальцем.

4. Якщо в клієнта в’яла, атонічна шкіра, її потрібно розтягтиможна попросити клієнта допомогти вам, коли ви обробляєте ді­лянку «бікіні».

5. Якщо волосся в ділянці «бікіні» дуже довге, його слід під­коротити медичними ножицями із заокругленими кінцями: волос­ся видаляється легше, а процедура стане майже безболісною.

6. При обробці передньої поверхні гомілки в ділянці коліна попросіть клієнта зігнути ногу. При обробці задньої поверхні го­мілки фіксуйте шкіру в ділянці п’ятки.

7. Віск наноситься за напрямком росту волосся, а видаляєть­ся різким рухом проти напрямку росту волосся.

8. Зірвавши смужку з воском, прикладіть руку до обробленої шкіри. Цей відволікаючий момент дає змогу зняти больові відчут­тя клієнта.

9. Якщо волосся в оброблюваній зоні росте у різних напрям­ках, треба або наносити віск на окремі ділянки з однаковим напрямком росту волосся, або наносити віск кілька разів, але зри­вати смужку в різних напрямках.

10. Клієнта необхідно попередити, що протягом 1−2 днів піс­ля депіляції не слід приймати гарячу ванну, відвідувати сауну, застосовувати крем для тіла.

Техніка депіляції холодним воском. Холодний віск випус­кають у вигляді спеціальних пластинок, готових до застосуван­ня, та у вигляді касет. Крім перелічених аксесуарів, необхідних для проведення депіляції, додатково знадобиться нагрівач для касет і смужки для зняття воску. У салоні зручно використову­вати нагрівані, які розігрівають кілька касет одночасно, для того, щоб під час роботи можна було б швидко змінювати ви­стиглу касету.

Після нагрівання до потрібної температури касету дістають з нагрівача і за допомогою роликового аплікатора наносять віск тонким шаром за напрямком росту волосся на велику поверхню шкіри. Потім, прикладаючи смужку, видаляють віск разом з во­лоссям, різко відриваючи її проти росту волосся. Оброблену по­верхню протирають дезінфікуючим розчином, а потім наносять засіб, що сповільнює ріст волосся.

Депіляція цього виду зручна, гігієнічна, економічно вигідна, її недоліками є болісні відчуття під час процедури, а також та обс­тавина, що коротке тверде волосся погано видаляється за цією технологією.

Техніка депіляції теплим воском. Для роботи необхідний віск (випускається в банках різного обсягу), однокамерний воскоплав, металевий шпатель, бавовняні смужки для зняття воску.

Після того як віск нагрівся до потрібної температури (вона обов’язково вказується в анотації до воску кожного виду), мета­левим шпателем наносимо невелику кількість воску на шкіру за напрямком росту волосся максимально тонким шаром відповідно до розміру смужки для зняття воску. Прикладаємо смужку до воску, добре притискаємо її рукою, а потім різко відриваємо про­ти росту волосся. Ту саму смужку можна прикладати 2−3 рази.

Якщо віск потрапив на інші ділянки шкіри, його легко зняти, прикладаючи смужку тканини. Якщо після депіляції на шкірі зали­шився віск, його видаляють спеціальним розчинником. Для депіля­ції практичніше використовувати смужки одного розміру: так лег­ше розрахувати кількість воску на визначену площу. Варто пам’ятати про те, що металевий шпатель легко нагрівається, тому потрібно періодично контролювати ступінь його нагрівання рукою.

Депіляція цього виду дає можливість повністю видалити не­бажане волосся, у тому числі коротке і твердецей метод можна застосовувати при куперозівін економічний і не вимагає особли­вих навичок.

Недоліком є липучість воску.

Техніка депіляції гарячим воском дає змогу якісно видалити небажане волосся в ділянці пахв і зоні «бікіні».

Віск випускається у вигляді гранул, брикетів, дисків, причому форма випуску не впливає на якість воску.

Для роботи необхідно мати віск, однокамерний воскоплав, де­рев'яний шпатель. Коли віск розплавиться до потрібної темпера­тури, слід перевірити, чи переносить пацієнт цю температуру: капнути на шкіру крапельку воску. Потім за допомогою де­рев'яного шпателя віск наносять товстим шаром за напрямком росту волосся довжиною 10−15 см (не більше), шириною до 3 см. Прикладіть 2−3 пальці до кінця смужки, щоб вони ніби приклеї­лися до воску, і різким рухом відірвіть смужку воску разом з волоссям. Якщо пальці погано приклеюються, протріть їх знежирювальним розчином, умочіть у віск і спробуйте ще раз. Можна ніби «підколупнути» смужку й ухопитися за краєчок.

Депіляція цього виду передбачає наявність певних навичок: важливо навчитися відчувати момент зняття воску: недотримати чи перетримати — однаково погано.

Депіляція гарячим воском дає змогу видалити найтвердіше волосся, обробити нерівні місця, вигини шкіри. Недоліком є мож­ливість опіку клієнтів з чутливою шкірою.

Загальним протипоказанням для депіляції всіх видів є вира­жений тромбофлебіт.

У деяких клієнтів після численних сеансів одного з видів вос­кової депіляції розвивається ускладнення — «вросле волосся»: після депіляції волосся, що відростає, росте паралельно поверхні шкіри, начебто не може пробити шкірний покривпри цьому фо­лікули запалюються.

Деякі фірми пропонують спеціальні засоби, що запобігають «вростанню» волосся.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. — М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо­давчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри лю­дини. — К.: Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. — 176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416 с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999;2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Космето­логия: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000;2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd At­las. — Urban&-Shwarzenberg, 1992. — 384 s.