Конверсія як спосіб збагачення словникового складу мови

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. КОНВЕРСІЯ ЯК ЗАСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ

1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи

1.2 Конверсія: номінативна сутність та основні моделі

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНВЕРСІЇ

2.1 Прояв мовної економії

2.2 Найпоширеніші види конверсій в німецькій та українській мовах ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП Сучасна лінгвістика розвивається в руслі когнітивного напрямкуу, який впродовж останніх десятиліть є одним із провідних підходів до вивчення мовних явищ. У зв’язку з цим на наше дослідження присвячене розгляду конверсії як способу словотворення в різноструктурних мовах і осмисленню її природи, яке здійснюється в рамках когнітивного підходу до дослідження лінгвістичних одиниць, тобто враховується її роль у процесі сприйняття людиною навколишнього світу і формування на цій основі концептуальної картини світу.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що конверсія, зокрема в німецькій мові, розглядається сьогодні як один з основних та найбільш продуктивних засобів мовної економії. Вивчення конверсії в сукупності всіх характеристик може привести нас до правильного розгляду та розуміння, багатьох кардинальних питань морфології, лексики та словотворення. Істотною обставиною постає той факт, що висунення когнітивного наукового знання, а також зближення лінгвістики з іншими науками, об'єктом яких є мова й людина, дозволяє нам по-новому поглянути на деякі питання конверсії як способу перекатегорезаціі у вторинній номінації та розглянути їх у новому ракурсі.

Метою курсової роботи постає виявлення сутності конверсії як способу збагачення словникового складу мови, вивчення семантики слів, утворених способом конверсії та їх систематизація, а також встановлення відмінності й подібності особливостей конверсивів в досліджуваних мовах.

Виходячи з мети дослідження ми ставимо перед собою наступні завдання:

· встановити роль та значення конверсії для мовознавства, зокрема граматики;

· виявити та класифікувати універсальні та специфічні конверсійні моделі в розглянутих різноструктурних мовах;

· встановити ступінь продуктивності даного словотвірного способу в сучасній німецькій та українській мовах;

· знайти перспективні напрямки розвитку даного мовного явища;

· сформувати новий набір категоріальних ознак іменних ознак.

Об'єктом даного дослідження обрано конверсію в німецькій та українській мовах.

Предметом є моделі та семантичні структури слів, утворених в результаті конверсії як способу створення нових слів.

До методів дослідження, використаних у нашій роботі, належать:

Описовий метод, за допомогою якого детально розглядаємо новоутворені конверсиви та класифікуємо їх.

Метод порівняльного аналізу (зіставний), що дозволив виявити спільні та відмінні особливості конверсії в досліджуваних мовах.

Аналіз за безпосередніми складниками, завдяки якому ми змогли розчленувати нові конверсиви та дослідити їх.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання практичного матеріалу у порівняльно-типологічному мовознавстві, з навчальною метою у курсі з порівняльної лексикології та спецкурсах із порівняльної граматики німецької та української мов, у написанні наукових статей.

РОЗДІЛ 1

КОНВЕРСІЯ ЯК ЗАСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ Термін «конверсія» використовувався представниками різних мовознавчих шкіл і напрямів. Дослідники, що займалися проблемою конверсії - М. Д. Степанова, В. Моча, П. Фогель, Л. Ейхінгер та інші - єдині у визначенні цього виду словотворення, як створення нового слова шляхом включення основи в іншу парадигму. Тим не менш, у багатьох відношеннях даний вид імпліцитного словотворення служить причиною лінгвістичних дискусій.

Конверсія, як спосіб словотворення, широко поширена в мовах різного типу. Прототипом цього явища служить конверсія в англійській мові. Для опису цього феномена в німецькій та українській мовах частіше використовуються терміни «нульова афіксація», «безафіксна деривація» та «імплітаційна деривація», так як вони вказують на факт відсутності в похідному слові матеріально виражених словотворчих афіксів.

1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи Стан суспільства впливає на мову. У соціально-економічному плані мова пристосовується до змін умов в житті суспільства, його ідеалів, установок, цінностей. Мова чутливо реагує на соціально-економічні процеси. Вплив цих факторів на мову має опосередкований характер.

Поява нової лексики в мові наслідок економічного, правового, політичного, фінансового та соціального розвитку на новому рівні в умовах нових міжнародних відносин.

Людське суспільство розвивається безперервно, разом з ним розвивається також мова та її словниковий склад. Потреби мови у нових словах та назвах можна задовольнити різними способами. І для цього не має відразу необхідності у створенні нового слова. Вже існуюче слово може змінювати або розширювати своє значення, напр.: der Strom (flieЯendes Wasser und flieЯendes Elekrozitдt).

1. Потрібні нові назви можуть бути імпортовані з чужої мови:

— Lexikum, Aphoteke, Atom (aus dem Griechischen);

— Dame, Portrдt, Mode (aus dem Franzцsischen);

— Antene, Bank, Konto, Hause (aus dem Italienischen);

— Jeans, T-Schirt, Darty (aus dem Englischen);

— Kaffe, Samt, Zucker (aus dem Arabischen);

— Sputnik, Perestrojka (aus dem Russischen).

Лексичний склад мови може також збагачуватися за допомогою запозичень.

2. Склад мови може поповнюватися із внутрішніх резервів, тобто можливі шляхи це запозичення з усної та розмовної мови, напр.: Kiste, Mьhle (fьr das Auto), Rцhre (Fernsehapparat).

3. Відродження старих слів розглядається як спосіб поповнення мови, напр.: frьher der, das Virus — jetzt der Hacker.

4. Рідні або запозичені мовні елементи можуть утворювати також нові слова, напр.: Wortlehre — Wort + Lehre.

5. Фразиологізація також сприяє поповненню лексичного складу мови. І цей спосіб називається фразеологічна деривація. Вона полягає в тому, щоб надати вже існуючим фразеологізмам нове життя, створити новий варіант фразеологізму, напр. in der Tinte sitzen — im Dreck sitzen; j-n durch den Kakao ziehen — j-n durch den Koks holen; j-m fдllt ein Stein vom Herzen — j-m fдllt ein Steinbruch vom Herzen.

Ці всі способи поповнення складу мови називаються способами словотвору, але, звичайно, це лише деякі варіанти, більш детально це питання розглядається далі у ході дослідження.

Кожна мова має свою унікальну будову, має свої особливості, недоліки та переваги. Так і німецька мова відрізняється серед усіх мов своєю своєрідністю. Н в якій іншій мові ми не зустрінемо таку кількість композитів, тобто складних слів. Ці слова утворюються надзвичайно швидко та, іноді, мимовільно. Такі слова як Gebrauchtwagenausstellung, Oberflдchenformation, Hagelschдdenoptik, є важкими для говоріння, але в той же час, вони надзвичайно чітко роблять німецьку мову «економною».

Найважливіші види словотвору:

1. Словоскладання (Zusammensetzung) — з'єднання двох коренів або основ (із сполучувальним елементом або без нього), які утворюють нове слово: Muttersprache, Tageslicht, Landesregierung.

Словоскладання в німецькій мові поділяється за різними критеріями:

— за походженням та структурою — Deutschlehrer — (структурно-генетична класифікація) ;

— за семантичними і синтаксичними відносинами між компонентами композитів — die Langweile, der Taugennichts — (семантично-синтаксична класифікація);

— за належністю складеного слова до відповідної частини мови — kinderlieb, abhehmen, spazierengehen — (морфологічна класифікація).

2. Деривація (Derivation) — до кореневої морфеми чи до основи слова приєднується словотворчий афікс. Поділяються на суфіксацію (Freund + schaft = Freundschaft) та префіксацію (Ur + Mensch = Urmensch).

В. Фляйшер розрізняє 2 види деривації - експліцитну та імпліцитну.

Експліцитна деривація — морфемна конструкція з якої із невідокремлюваних складових тільки перший корінь може існувати вільно. Перший конституент позначається також як базис деривації: sand + ig = sandig; Les + er = Leser; Schцn + heit = Schцnheit.

Імпліцитна деривація — тип словотвору, при якому нове слово утворюється завдяки зміні належності до певної частини мови. Це полягає у переході в іншу частину мови (binden — Band, Bund; greifen — Griff; treiben — Trieb) 26 .

3. Зрощення (Zusammenbildung) — одночасно відбувається словоскладання та деривація. Таким способом утворюються іменники та прикметники (frьh + aufstehen = das Frьhaufsteher; breite + Schulter = breitschultrig).

4. Конверсія (Konversion) — найпростіша форма словотвору, перехід слова в іншу частину мови. При цьому новоутворене слово отримує якості нової частини мови. Конверсія в німецькій мові продуктивна, теоретично перехід може відбуватися у кожну частину мови, але найбільш частими переходами є:

— субстантивація (lernen — das Lernen, grьn — das Grьn);

— ад'єктивізація (Schade, Laut);

— вербалізація (das Land — landen, der Film — filmen).

5. Словоскорочення або абревіація (Wortkьrzung, Abreviation) — дуже популярний та продуктивний вид словотвору. Скорочені слова полегшують роботу, особливо у сфері техніки та науки. Розрізняють такі типи абревіації:

— скорочення — найстаріший вид абревіації, що представляє собою позначки для швидкого письма — chr., km., usw., bzw., Dr.;

— короткі (скорочені) слова — за кількістю сегментів поділяють короткі слова на три великі групи:

· моносегментальні (при цьому тільки перша частина повнозначного слова перетворюється в одне ціле слово (Info, Labor, Foto, Zoo);

· частково скорочені слова — таким способом скорочується лише перша частина слова, друга залишається незмінною (U-Bahn, O-Bus, S-Bahn);

· полісегментальні скорочені слова — вони представляють групу скорочень, які поділяються на літерні та складові скорочення. Літерні скорочення це скорочення із перших букв повнозначних слів (die BRD, die UNO, die NATO), складові ж скорочення — це перші декілька букв повнозначних слів (die Kripo, die Stasi, das Moped).

Тож, як ми можемо спостерігати, для отримання нових слів та словосполучень існує та активно використовується багато різних способів, які одночасно прикрашають та збагачують мову.

1.2 Конверсія: номінативна сутність та основні моделі

Реалізація безперервної взаємодії, взаємообміну між частинами мови висуває конверсію в ряд найважливіших засобів номінативної діяльності. Саме її дією, насамперед, пояснюється феномен того, що «в кожній мові кількість слів набагато перевершує кількість явищ дійсності», що існують самостійно. На такий висновок наводить не лише практично невичерпна кількість конверсивів, котру не в змозі відобразити жоден, навіть найбільш обсяжний словник, а й неймовірно висока уживаність їх у текстах.

Традиційно значна увага приділяється аналізу морфонологічних змін базової одиниці в складі конверсійної пари, у зв’язку з чим розрізняються «імпліцитна» та «експліцитна» деривація, «внутрішнє» та «зовнішнє» словотворення, «конверсія і трансфігурація», «словотворення шляхом зміни кореня» та «перехід слова з одного лексико-граматичного класу до іншого».

Якщо керуватись власне функціональним підходом, то слід констатувати ідентичний функціональний статус усіх цих груп, які об'єднані й спільною структурною ознакою — відсутністю в складі лексеми експліцитно виражених словотвірних елементів. Тому в дослідженні вони позначені терміном «конверсиви» .

Своєрідним «яблуком розбрату» переважної кількості праць з питань конверсії в сучасній німецькій мові є статус дієслівного фінального елементаen. Тут побутує три головні думки. Автори фундаментальної праці «Deutsche Wortbildung Typen und Tendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. Das Verb» вважають його словотвірним, В. М. Жирмунський. О. І. Москальська, М. Д. Степанова, П. Гребе, Г. Марчанд, П. фон Поленц — граматичним суфіксом, а Є. С. Кубрякова, Н. Д. Арутюнова, В. Фляйшер пропонують розрізняти дві омонімічні суфіксальні морфеми: -en№ - з формотвірним, -еnІ зі словотвірним статусом.

Перша точка зору можлива лише в разі визнання всіх дієслів сучасної німецької мови похідними номінативними одиницями, що суперечить і логіці, й очевидним мовним фактам. Остання — пов’язана з необхідністю ревізії деяких принципових теоретичних положень, маловиправданої справжнім станом справ у мові. За логікою такого підходу, словотвірну функцію слід було б визнати не лише за морфемою en, а й за артиклями іменника der, die, das. При субстантивації саме артикль регулярно розрізнює в складі відприкметникових та віддієприкметникових іменників значення особи/неособи: der, die Unbekannte/das Unbekannte; der, die Alte/das Alte. За бажання, таку ж функцію можна було б приписати артиклеві в парах слів der Spruch/das Sprechen; der Sprung/das Springen, де він, спільно з аблаутом, теж регулярно сигналізує два різних значення: «одномоментний акт дії» та «дія в її протіканні в часі». Якщо прийняти компромісний погляд, то доведеться погодитись з тим, що дієслово, на відміну від решти повнозначних частин мови, позбавлене здатності до перекатегоризації шляхом конверсії. Воно виражає продукт відповідного стану чи дії, пов’язаної з його проявами.

Сам вербалізувальний елементen не розвиває якихось диференціювальних, «серійних» значень, наявність котрих — неодмінна ознака словотвірного форманта. Еn є фінальною частиною слова, тобто не входить до його основи. Тому найбільш логічне вирішення цього питання вбачається у визнанні за елементомеn статусу формотвірної граматичної морфеми, що вказує на дієслівну належність будь-якої похідної одиниці. Особливий функціональний статус дієслова, що виявляється і в синтаксисі, і в словотворі, поширюється і на формотворення, у якому немарковані основні форми повнозначних частин мови (іменника, прикметника, прислівника) протиставлені маркованій основній формі дієслова-інфінітива. Єдиним винятком є субстантивація інфінітива, що й підкреслюється в самій назві словотвірного процесу, при якому зберігається максимально можлива частина «дієслівної якості» в семантиці похідного слова завдяки конвертуванню всієї дієслівної форми, а не лише основи дієслова.

Якщо зважити на логіко-семантичну і номінативну сутність конверсії, то у сфері двох основних частин мови — іменника та дієслова — вона не обмежується якимись екстралінгвальними чи соціолінгвальними чинниками. Абстрагувальна здатність мовного мислення дає можливість утілити будь-який елемент дійсності або в субстанціональній формі, або ж як процес, що розгортається у часі. Просторова, статична (іменник) та часова, динамічна (дієслово) фіксація елементів матеріального світу, безвідносно до їх лексичного значення, стає можливою, головним чином, завдяки конверсії.

Обмеження, що трапляються й тут, мають або внутрішньосистемний характер (афіксація або кореневе слово: schцnschцnen, але beschцnigen; bцse — bцsen, але erbosen; fern — fernen, але entfernen; der Tod — toden, але sterben тощо), a6o ж конверсиви відсутні з конвенціональних міркувань, унаслідок дії мовного узусу, що віддає перевагу виразним засобам іншого рівня, зокрема, синтаксичного: das Dorf — dorfen, але auf dem Lande leben; die Tьr — tьren, але mit einer Tьr versehen; die Tьr einbauen тощо. Тому лексикографічна фіксація цього типу похідних слів — непосильне завдання. Однак установлення правил їх творення з переліком можливих семантичних варіантів необхідне для справді глибокого проникнення в сутність номінативних механізмів мови, що вивчається.

В якості основних конверсивних моделей ми можемо виокремити наступні:

1. Модель V>N. Найпродуктивніша субстантивна конверсійна модель сучасної німецької мови, у складі якої слід розрізняти два основних різновиди:

а) субстантивація з відтинанням дієслівного фінального елементаen, що часто супроводжується зміною кореневого голосного чи іншими морфонологічними змінами твірного дієслова;

б) субстантивація інфінітива.

У сучасній німецькій мові за першим з наведених вище типів особливо активно творяться іменники від основ напівпрефіксальних та складних дієслів: die Zumast, der Aufwasch, der Ausgriff, die Hinzutat, der Rьckverweis, der Wetthandel. Віддієслівні іменники-конверсиви цього типу сприяють розбудові словотвірних можливостей сучасної німецької мови у сфері словоскладання, пopівняйте: dеr Selbstanspruch, der Nachanstrich, der Kohlendioxid-AusstoЯ, der Neubau-Auftrag, die Einsturzgefahr тощо.

Субстантивація інфінітива є найпростішим і фактично невичерпним способом транспозиції дієслова будь-якої морфологічної структури в іменник. Механізм дії цього дериваційного процесу внаслідок необмежених можливостей та максимально спрощеної схеми структурних і семантичних трансформацій якнайповніше відповідає нагальним потребам мовного спілкування, а тому часто використовується для творення конверсивів для конкретної ситуації і для досягнення конкретних комунікативних намірів. Особливої продуктивності в сучасній німецькій мові набуває субстантивація складних інфінітивів та інфінітивних груп: das Verfьgbarbleiben, das Wegprivatisieren, das Nichtrechthaben, das Nicht-mehr-Mitkommen, das Ins-Gesprдch-Kommen, das Im-Mittelpunkt-Stehen тощо 17.

Існування двох типів конверсійної моделі V>N підкріплюється їхньою семантико-функціональною диференціацією, зокрема протиставленням: der Anstrich — das Anstreichen, der Heimgang — das Heimgehen, der Zusammengriff — das Zusammengreifen. Цікаво, що принципове розходження в семантиці двох типів дієслівної конверсії в німецькій мові підкріплюється формальним розходженням — опозицією артиклів der/das.

Субстантивовані інфінітиви здебільшого зберігають семантико-функціональну специфіку типу, хоча окремі з них у разі досить тривалого вживання в процесах мовлення можуть набувати й предметних значень: das Essen, das Schreiben, das Vermцgen.

2. Модель A>N. Високопродуктивна модель транспозиції будь-якого прикметника в іменник середнього роду. Іменники жіночого та чоловічого роду утворюються лише від прикметників, які позначають якості, властивості, ознаки, притаманні живим істотам. Відповідно до цієї закономірності виникає системно зумовлена семантична диференціація відприкметникових іменників-конверсивів: субстантивована ознака — найменування особи за характерною ознакою.

3. Модель P /, P ІІ>N. За цією моделлю творяться назви осіб за активною (твірна основа — дієприкметник І) чи пасивною (твірна основа — дієприкметник II) ознакою. Головна відмінність від «класичних» суфіксальних найменувань осіб за їх якостями/ознаками полягає в можливості номінації суб'єкта за ситуативною, одномоментною прикметою. Цією обставиною зумовлена висока продуктивність моделі та, як наслідок, поява значної кількості подібних конверсивів безпосередньо в процесах мовлення.

Загалом слід наголосити на особливій ролі артикля в конверсації прикметника, дієприкметника чи дієслова в іменник. Саме завдяки артиклю стає можливою диференціація відприкметникових та віддієприкметникових конверсивів за ознакою «живе/неживе'', яка пронизує більшість лексико-граматичних розрядів іменника. Тому можна стверджувати, що функція артикля в подібних випадках не обмежується тільки вираженням граматичних категорій іменника, а полягає ще й у включенні конверсива до певного лексико-граматичного розряду або семантичної «рубрики''18.

4. Модель N>V. Найпродуктивніша модель перекатегоризації імені в дієслово. Залежно від семантики твірного слова при переході іменника в дієслово виникають різноманітні семантичні угрупування конверсивів:

а) дієслова процесної характеристики осіб: dienern, klempnern, schauspielern, schlossern, schneidern, schreinern, tischlern тощо. Вони творяться від назв осіб, агентивних імен. При трансформації в співвідносне за змістом словосполучення з’являється сполучник als: schauspielern > als Schauspieler arbeiten, wirken.

б) компаративні (порівняльні) дієслова: дffen, barzeln, bіbern, bьffeln, hamstern, hechten, mausen, krebsen, luchsen, lurchen, robben, stьmpern i тощо. Їх значення полягає в порівнянні поведінки, рухів, видів діяльності суб'єкта висловлювання з поведінкою конкретної особи, cоціальної групи людей або різних видів тварин, названих твірною основою. При трансформації у співвідносне за змістом словосполучення у трансформі з’являється сполучник wie: robben > sich wie eine Robbe fortbewegen; wie Robbe fortkriechen.

в) інгресивні дієслова, що виражають наставання певного часового відтинку або пори року, порівняйте: hageln, herbsten, lenzen, nachten, schneien, tagen тощо. Вони творяться переважно від іменників, що позначають явища природи та виражають поняття, пов’язані з розгортанням у часі. Характерна ознака таких дієслів — можливість трансформації в словосполучення з дієсловами sich einsetzen, sich einstellen, werden: tagen >Tag werden; nachten > Naсht werden.

г) інхоативні дієслова, що реалізують значення переходу предмета з одного стану в інший, наприклад: krьmeln, modern, rosten, splittern та ін. Вони виникають від позначень частин сукупного цілого або від найменувань фізичних, хімічних, біологічних станів матеріальних тіл. Це нечисленна, відносно замкнута група слів, інтегральною ознакою яких є поява в трансформі виразу «zu etw.(D.) werden»: krьmeln? zu Krьmeln werden; rosten? zu Rost werden.

д) фактитивні дієслова з семантикою об'єктноспрямованої дії: bьndeln, filmen, fischen, freveln, hдckseln, hдufeln, heuen, lдrmen, mosten, reisen, schroten, wursten тощо. Спільною формальною ознакою цієї групи відіменникових дієслів-конверсивів є можливість їх трансформації у співвідносну за значенням словосполуку з дієслівним виразом: «zu etw. machen», де machen може бути замінене синонімічними дієсловами-гіпонімами, що позначають конкретні різновиди діяльності: filmen > einen Film drehen; unterrichten > den Unterricht geben; freveln > einen Frevel begehen тощо.

е) орнативні дієслова зі значенням наділення предметом чи матеріалом, вираженим твірною основою іменника: chloren, chromen, fesseln, kalken, kleiden, kьssen тощо. Основним ресурсом їх творення є іменники — позначення речовин та матеріалів. У рансформі орнативних конверсивів з’являється дієслівний вираз «mit etw. (D.) versehen» наприклад: kalken > mit Kalk versehen.

є) інструментальні дієслова: baggern, bьrsten, flцten, gondeln, hдmmern, rudern, schiffen, schippen тощо, котрі можна вважати різновидом фактитивних дієслів. Однак чисельність подібних дериватів та активність моделі у творенні нових слів дають підстави для виділення їх в окрему групу. Вони з’являються в результаті транспозиції іменників-найменувань механізмів, інструментів, устаткувань у дієслово. При трансформації в співвідносне за значенням словосполучення в трансформі з’являється вираз mit (D.), durch (Akk.), per (Akk.) etw. tun, machen: hдmmern? mit dem Hammer etw. tun, machen.

ж) привативні дієслова, що виражають усунення, вилучення предмета чи об'єкта, позначеного твірною основою, порівняйте: hдuten, kernen, pellen, schдlen, schuppen тощо. Вони утворюють порівняно замкнутий малопродуктивний ряд і трансформуються в словосполучення з дієслівним виразом «etw. von (D) entfernen»: schuppen > die Schuppen entfernen.

з) локативні дієслова hausen, landen, schultern, speichern, wassern, weiden, zelten тощо з твірною основою — іменником, що означає місцеперебування людей або місцезнаходження предметів. Їм можуть бути поставлені у відповідність словосполучення з дієслівними конструкціями «sich in, an, auf (D.) befinden», «in, an, auf (D.) tragen», «in, an, аф (D.) setzen, stellen, nehmen, fьhren», наприклад: wassern > aufs Wasser niedergehen; zelten > im Zelt ьber Nacht bleiben usw.

Характерною ознакою конверсійної моделі N>V є «експресивізація», впливу якої зазнають всі названі вище семантичні угруповання, за винятком дієслів з орнативним та інхоативним значенням. У результаті, як правило, у їхній семантичній структурі співіснують метафоричне та власне словотвірне значення. Наприклад: sumpfen 1) sumpfig werden; 2) die Nacht durchzechen; krebsen: 1) Krebse fangen; 2) sich abmьhen, mьhsam kriechen (G. Wahrig).

Попри численні семантичні угруповання відіменникових дієслів-конверсивів, основним їхнім цільовим призначенням залишається вербалізація імені. Семантичне розшарування похідних слів — наслідок принципових відмінностей у лексичному значенні твірних іменників, входження їх до різноманітних семантичних розрядів. Продуктивність конверсійної моделі N>V підтверджується значною кількістю новотворів, особливо від складних іменників: abendbroten, beaten, fuЯballern, drahten, hebeln, krдmern, kranen, kunstmalen, mahlzeiten, maikдfern, malern, pantoffeln, sicheln, skaten, theatern, zoomen, donnerwettern usw.

5. Модель A>V. Творення відприкметникових безафіксних дієслів обмежене тим, що воно не поширюється на ад'єктивовані дієприкметник І і дієприкметник II, які складають значну частину загалу прикметників. Винятком можна вважати лише так звані похідні «композити», «декомпозити» чи «парасинтетичні слова», що творяться за конверсією від складних чи складнопохідних дієприкметників II: aus Not gelandet < notgelandet < notlanden; unter Zwang gesiedelt < zwangsgesiedelt < zwangssiedeln.

Ще одним істотним обмежувальним чинником є нездатність похідних прикметників до переходу в розряд дієслів через конверсію. Та все ж творення безафіксних відприкметникових дієслів має досить регулярний характер, а значення конверсива залежить від того, під який лексико-граматичний розряд підводиться прикметник: у разі транспозиції в розряд перехідних дієслів реалізується фактитивне значення: bessern, krьmmen, nдhern, schwдchen, schwдrzen, stдrken, trocknen; у разі входженні до розряду неперехідних дієслів — інхоативне значення: faulen, grьnen, heilen, lahmen, nдssen, reifen тощо. Віддієприкметникові дієслова-конверсиви практично не поповнюються новотворами, проте зберігають продуктивність, бо широко залучаються до словотвірних процесів шляхом префіксації, напівпрефіксації чи словоскладання: hereinblauen, herumverbessern, hineinbreiten, hineinfдlschen, hineinfaulen, hinьberwelken, mitreifen, umlauen, vorfeuchten, weitergrьnen usw.

Приклади конверсій, як на німецькій, так і на українській мові, можна побачити в наведеній нижче таблиці (дивитись таблицю 1.1).

Таблиця 1.1

Приклади конверсії

Отже, основною номінативною функцією конверсії в сучасній німецькій мові є функція перекатегоризації на рівні частин мови, а тому цілком слушним є висновок про те, що «ономасіологічна специфіка безафіксного словотворення полягає в тому, що воно відображає бачення, сприйняття, розуміння десигната в новому ракурсі, у новій категоріальній проекції». Однак не менш важливою можна вважати і функцію субкатегоризації у межах тої частини мови, до якої потрапляє відповідний конверсив. Вона здійснюється відповідно до наявних лексико-семантичних розрядів або номінативних можливостей осмислення значення конверсива, що визначаються категорійною семантикою частин мови, що взаємодіють.

Поширення конверсії не лише на кореневі лексеми, а й на слова з морфологічною структурою будь-якого ступеня складності, й словосполучення, слід додати до цього ще й необмежені можливості її взаємодії з усіма іншими способами словотворення, щоб уявити собі значущість та поширеність цього способу словотворення в сучасній німецькій мові.

РОЗДІЛ 2

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНВЕРСІЇ

Сучасне наукове бачення природи і сутності мови грунтується на його динамічності та гнучкості, відсутності в ньому жорстких кордонів між частинами мови, оскільки мова настільки ж диалектична, як і об'єктивний світ, що знаходить відображення в мовних одиницях. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають ряд питань, пов’язаних з перекатегорезацією мовних одиниць, яку українські та зарубіжні лінгвісти інтерпретують по-різному. У мовознавстві висуваються різні варіанти перегляду традиційної теорії «перехідності частин мови» з різних позицій з точки зору загальних типів перехідних процесів (В. І. Кодухов, В. В. Бабайцева, В. Н. Мігірін), дериваційної системи (Е. С. Кубрякова, В. М. Нікітевіч), синхронного словотворення (В. В. Лопатін, Е. П. Калечіц), семантико-синтаксичної організації речення (В. В. Богданов), функціональної морфології (А. В. Бондарко, О. М. Кім), загальних процесів взаємодії частин мови (Л. В. Борте). Деякі автори, залишаючись в цілому в рамках традиційної теорії «перехідності частин мови», вносять в неї суттєві доповнення та уточнення (М. С. Буніна, М. Ф. Лукін, Ю. І. Леденев та ін.). Висловлено чимало цікавих і плідних ідей, що визначають деякі напрямки досліджень у цій області (В. Г. Гак, Н. Д. Арутюнова, С. Д. Кацнельсон, В. М. Нікітевіч, В. В. Лопатін).

Говорячи про перераховані вище різноманітні підходи до вивчення явища конверсії, слід підкреслити, що в цілому вони не суперечать, а швидше доповнюють один одного. Така різноманітність поглядів на даний лінгвістичний феномен свідчить про багатогранність даного явища. Суть відмінностей нерідко полягає лише в ракурсі, що обирається тим чи іншим дослідником при аналізі даного лінгвістичного феномена.

2.1 Прояв мовної економії

У кожній мові діють певні закони лінгвістики — тенденції розвитку. В німецькій мові серед них виділяється тенденція мовної економії, як така, що найбільш відповідає сучасному ритму життя і набирає все більшого поширення. Дослідженнями в цій області займалося багато відомих лінгвістів, наприклад В. Д. Дєвкін, В. Фляйшер, Р. Гроссе. Вони розглядали різні аспекти цього питання. Ними було виділено тенденції розвитку, характерні для німецької мови: тенденція до регулярності, до експресивності, до розвитку словоскладання та тенденція до надлишковості мовних засобів. Але серед них виділяється мовна економія як прагнення звести до мінімуму розумову та фізичну діяльність мовця. Tенденеція до передачі більшої кількості інформації здійснюється двома способами: за допомогою компресії та суперсегментації.

Актуальним у цьому плані виявляється можливість виділити конверсію, яку ми розглядаємо передусім у якості найефективнішого та найдієвішого засобу словотвору. Активність конверсії значною мірою підтримується неологізмами, які служать «сировиною» для цього процесу. Відмінною рисою конверсії на сучасному етапі розвитку німецької мови є все більш активна участь у цьому процесі двоморфемних, складних слів, словосполучень, навіть цілих речень. Спостереження показують, що в багатьох випадках виникнення нового складного слова або словосполучення означає, що незабаром з’явиться і відповідне дієслово, конвертоване від цього неологізму: nach Hause gehen — das Nachhausegehen 29.

Конверсія значною мірою є семантичним засобом словотворення, оскільки важливою її рисою можна вважати зміну значення вихідного слова у зв’язку з його перенесенням в іншу лексико-граматичну категорію. Зміна значення в багатьох випадках — це переосмислення, метафоричний перенос, оскільки у самому акті перенесення однієї частини мови в іншу виникає елемент порівняння, наприклад: der Barsch (окунь) — barsch (колючий), abkommen (домовлятися) — das Abkommen (угода, договір). Крім того, первинний матеріал, що конвертується (це особливо стосується складних іменників), у багатьох випадках також характеризується переосмисленням: zu Hause (вдома) — das eigene Zuhause (домашнє вогнище).

У німецькій мові все частіше зустрічаються прояви конверсії на синтаксичному рівні. Графічно це часто позначається за допомогою дефіса: Er muss von der Hand in den Mund leben — sein stдndiges Von-der-Hand-in-den-Mund-Leben.

Особливу групу слів із переосмисленням складають означальні складні іменники, які за своєю смисловою структурою є означеннями належності або властивості людини, тварини чи рослини, але в результаті метонімічного переносу з частини на ціле стають назвою самої людини, тварини чи рослини, напр.: Graukopf (не «сива голова», а «людина з сивою головою») «сива людина»; Nashorn («тварина з рогом на носі») «носорі»; Vierblatt («рослина з чотирма листками») «чотирилисник».

У філологічній літературі за такими складними іменниками закріпилася назва «бахуврихи» (Bahuvrihi) — термін, який використовували ще в індійських граматиках (Bahuvrihi — буквально: багато рису; той, що має багато рису). Слід відзначити, що термін «бахуврихи» об'єднує два види слів: прикметники типу barfuЯ, які були іменниками, але зараз виконують функцію прикметників, та іменники типу Graukopf, які являють собою назву цілого за його частиною, тобто особливий тип метонімічного переосмислення. Перший вид представлений у сучасній німецькій мові лише кількома прикладами, проте другий вид широко поширений. Першим компонентом таких іменників частіше є прикметник, інколи навіть іменник або числівник. Бахуврихи вживаються переважно як назви людей (за їх властивостями, одягом, частинами тіла) і часто мають певне суб'єктивне забарвлення. Такими є: Grau-, Kahl-, Schlaukopf; Rot-, Grau-, Blaubart; Frei-, Schцngeist; Grьnschnabel, Langfinger, Langbein, Spьrnase, LeichtfuЯ, Schlafmьtze, Rotkдppchen, Nashorn, TausendfuЯ тощо. Назви тварин і рослин більш нейтральні у стильовому відношенні: Rotkelchen, Neunauge, Vierblatt тощо. Не важко помітити, що у ряді випадків бахуврихи являють собою не тільки метонімію, але й метафору. Так, Grьnschnabel означає не пташку із зеленим, тобто «недозрілим» дзьобом, а хлопчика-підлітка; Langfinger — не людину з довгими пальцями, а крадія; Schlafmьtze — не людину у нічному ковпаку, а ледаря, соню 21.

Окремою групою ми хотіли б виділити імперативні імена, що являють собою субстантивацію цілого речення в наказовій формі, напр.: das VergiЯmeinnicht, das Rьhrmichnichtan (бот.) розрив-трава (недоторка), der Springinsfeld вітрогон, пустун, die Lauf-dich-gesund-Bewegung (рух «біг від інфаркту»), der «Mach mit! «Wettbewerb (змагання «зроби з нами!»), die Trimm-dich-Medaille (медаль за досягнення в оздоровчо-профілактичній фізкультурі), der Trimm-dich-Pfad (доріжка (у лісопарку) для виконання різних управ на снарядах), die Trimm-dich-Welle (хвиля збільшення особливим видом оздоровчо-профілактичної фізкультури) тощо. Імперативні імена датовані серединою верхньонімецького періоду. Їх походження пояснюється по-різному. Безперечним є лише те, що тут має місце один із типів метонімічного переосмислення. Більшість імперативних імен є іменами або прізвиськами людей: der Habenichts злиденний, бідняк, der (das) Tunichtgut «нероба», der Stцrenfried «порушник спокою», der Stehauf-Clown. Своєрідними евфемізмами слід уважати прізвиська чорта: der Fьrchtegott, der Gottseibeiuns. В якості прізвиськ тварин вживається: der Packan, der FaЯan (клички собак; Packan з подальшим переносом значення — кличка поліцейського), der Wendehals (пташка); у якості назви рослин: das VergiЯmeinnicht та Rьhrmichnichtan — назва квітки і рослини 6 .

Подібна аналогія просліджується також і в українській мові, коли прикметник, що позначає певні особливості характеру, зовнішності чи поведінки, несе в собі функцію іменника: До хати увійшов молодий.

Слід також відзначити, що часто такі субстантивовані за допомогою конверсії прикметники вживаються як модель творення неофіційних антропонімів:Кучерявий прізвисько американського мафіозі Хайма Хольца; Курчавий українське політичне прізвисько Андрія Шкіля; Короткий (Kurze) німецьке студентське прізвисько.

У більшості випадків бахуврихи, з’явившись у народній поезії чи розмовній мові, стійко входять до словникового запасу як своєрідні синоніми інших слів або ж більш нейтральних слів-назв. Багато з бахуврихів мають паралелі в інших мовах. В українській мові їм часто відповідають сталі словосполучення: Blaubart «Синя Борода», Blaustrumpf (калька з англійської) синя панчоха, Rotkдppchen Червона Шшапочка.

До інших випадків конверсіп на синтаксичному рівні можна віднести можливість перетворити майже будь-який відрізок контексту в слово, що широко використовується як у художній літературі, так і в повсякденному житті. Особливо легко номіналізуються словосполучення з опорним інфінітивом: das Achtgeben, das Achthaben, das Kopfzerbrechen, das Schautanzen, das Butterbrotschmieren, das Unterwasserschwimmen, das Autofahren.

Vom vielen In-die-Kirche-Rennen bin ich kein Freund…

Und so geht es ein Paar Tage weiter, dieses… Im-Kreise-Herumspьren der beiden Kinder. Dieses An-den-Tьren-Kleben, das Durchstцrben der Ecken ist fьr sie ganz selbstverstдndlich geworden.

Нажаль, в українській мові подібного поєднання такої кількості слів не поширене, тож зазвичай при перекладі такі конверсиви розєднують (якщо звісно немає визначеного та фіксованого еквіваленту) та розглядають окремо.

Можна також навести багато прикладів субстантивації групи слів, при якій слова цієї групи належать до різних частин мови. Напр.: das Aberhundert, das Entweder-oder, das Sowohl-als-auch, das Katz-und-Maus-Spiel, das Schrecklich-Schцne, der Gute-Nacht-Drink («чарочка на ніч»), der Wald-und-Wiesen-Bericht («беззмістовне повідомлення»), der Zweier-Starter («спарена пускова установка»), das Einzigrichtige. З них можна окремою групою виділити конструкції, елементами яких є прийменник та іменник: die Anhцhe, das Aufgeld, der Ausweg, der Mitschьler, die Nachwelt, die Nebensache, die Zwischenzeit, das Boden-zu-Boden-Raketensystem («космічний ракетний комплекс класу «земля-земля»), das Raum-zu-Raum-Raketensystem («космічний ракетний комплекс класу «повітря — повітря»), die Bord-zu-Bord-Rakete («ракета класу «земля-земля»), die Hinter-dem-Ohr-Hцrhilfe («слуховий апарат») 5 .

Явище конверсії на рівні словосполучення можна дослідити і на прикладі складних дієслів, до складу першоп частини яких уходять дві частини мови (у більшості випадків це прийменник та іменник): infrage kommen, zugrunde gehen, zuleide tun, zumute sein, zurande kommen, zurate ziehen, zuschanden machen, zuschulden kommen lassen, auЯerstand setzen, auЯerstande sein, instand halten, instand setzen, zustande kommen, zutage fцrdern, zutage treten, zuwege bringen.

Зараз до складу німецької мови входить велика кількість слів, запозичених з англійської. Досліджуючи явище конверсії на рівні групи слів, ми дійшли висновку, що дуже часто складові таких конверсованих лексичних одиниць — англомовного походження.

Далі ми наводимо приклади таких лексичних одиниць (зазвичай це іменники) з перекладом, тому що в більшості випадків їх значення передається українською мовою описово, декількома словами: Das And-Schaltung («схема для виконання операції «І»), das Airfresh-Sprьhgerдt («розпилювач для повітря»), das Button-down-Hemd («сорочка спортивного крою з комірцем, кінці якого пристібаються ґудзиками»), der Closed-loop-Betrieb («режим роботи в замкнутому циклі»), die Defensiv-Handelsmarke («захищений торгівельний знак»), die Erste-Hilfe-Box («аптечка самодопомоги для автотуристів, лижників»; закріплена на дереві, при дорозі тощо), das First-class-Hotel («готель першого класу»), der Know-how-Geber («ліцензіар «ноу-хау»), der Know-how-Vertrag («угода «ноу-хау»), das Links-links-Gestrick («хусткове в’язання»), das Round-table-Gesprдch («розмова за круглим столом»), das Second-hand-Geschдft («крамниця старих речей»), die Two-Walzen-Mangel («двовалкова ковзанка»), das Two-Zylinder-Schwenk-und-Drucksystem («ротаційна система прасування»), die High-End-Anlage («установка вищого ґатунку»), das High-Tech-Gerдt («високотехнологічне обладнання»).

2.2 Найпоширеніші види конверсій в німецькій та українській мовах У сучасній німецькій лексиці конверсія активно використовується для створення нових слів. Практично в кожній журнальній або газетній статті зустрічаються неологізми, утворені таким способом (найчастіше — це дієслова, утворені від односкладових субстантивних основ: nerven, stressen та ін.). Як правило, такі лексеми спочатку виникають в розмовній або молодіжній лексиці, тому так важливо розглянути особливості використання даного способу словотворення в цих сферах.

Найбільш поширеними в німецькій та українській мовах є субстантивація, ад'єктивація й адвербіалізація, проте одиниці мови, які підлягають цьому процесу, не завжди збігаються. Тенденції розвитку частин мови чітко вписуються в теорію лексико-граматичних полів щодо частин мови.

Аналіз сучасної розмовної лексики німецької мови показує, що в даній сфері реалізуються різні варіанти утворення слів по конверсії. Найчастіше за допомогою конверсії утворюються іменники від дієслівних основ: Naffel — Langeweile, nichts tun (von «naffeln»); Scheuch — langweilige Veranstaltung (von «verscheuchen»); Dudel — Rundfunkgerдt, Plattenspieler (Von «dudeln»).

У молодіжній лексиці спостерігається активне використання відсубстантивних прикметників, утворених шляхом конверсії, наприклад: klasse, dufte, asse, schocke toll, ьberaus gut. Відповідно до загальної тенденції, властивої на сучасному етапі німецької мови в цілому, у молодіжному лексиці спостерігається збільшення числа дієслів, утворених за конверсією від іменних основ.

Л. Ейхінгер вважає субстантивацію основним видом конверсії в сучасній німецькій мові тому, що саме іменник є «реляційно найменш залежною частиною мови, велика частина граматичних ознак якої перейшла на відокремлений елемент, артикль, і котра є найменш вимогливою до елементів, які переходять в іменники». Процес субстантивації може охоплювати практично всі частини мови.

Синтаксичні субстантивати П. Ейзенберг вважає «нетиповими продуктами» словотвору. Субстантивовані прикметники der Gute, der Alte зберігають прикметниковий тип відмінювання й синтаксичну подібність до прикметника: Er ist ein alter/ Alter; die schreibenden / Schreibenden. Будь-який прикметник може субстантивуватися, і вже як субстантиват має потенційну схильність до лексикалізації і навіть до ідіоматизації (Abgeordneter).

Субстантивований інфінітив зберігає синтаксичну подібність до інфінітива як дієслівної форми (Bier (zu) trinken ist gesund / Biertrinken ist gesund), зрідка лексикалізується й ідіоматизується (das Schaffen, Treffen, Vermцgen). Серед субстантивованих інфінітивів спостерігається велика кількість оказіональних утворень, що свідчить про їхню функціональну близькість до дієслова. Завдяки легкості способу творення субстантивований інфінітив успішно конкурує з віддієслівними іменниками й відрізняється від них більшою семантичною визначеністю.

Що стосується української мови, то дієслово у формі інфінітива, як правило, не субстантивується. Еквівалентами субстантивованого інфінітива німецької мови є абстрактні віддієслівні іменники із суфіксамианн (я), — енн (я), -інн (я), -т (я), рідше — -от (а), -ощ (і), -ин (а) -н (я), -б (а); порівняйте: читання, малювання, крокування. В нашій рідній мові найчастіше відбувається перехід прикметників в іменники: кошовий, вартовий, лісничий, братовй,, операційна, варенична, диспетчерська, набережна, пальне, майбутнє, лютий. Чимало прикметників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Сагайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів, назвами населених пунктів:Рівне, Зимне, Старе, топонімами: хребет Полонинський, гірський масив Тупий, озеро Соляне 15.

Можуть бути субстантивовані також німецькі Partizip 1 та Partizip 2 і українські дієприкметники та дієприслівники. Субстантивований Partizip I означає, як правило, дієву особу: der Reisende, der Vorsitzende, der/die Liebende. Partizip II указує на особу чи предмет, для яких є типовим якийсь стан чи властивість: der Verwundete, der Verwandte, der Gesandte, das Gelesene, das Eingemachte. Субстантивовані українські дієприкметники ближче до німецьких Partizipien I: подорожуючий, трудящі, виконуючий (обов'язки); дієприслівники є ближчими до Partizipien II: поранений, прочитане, зароблене. У сучасних німецькій та українській мовах може бути субстантивована практично будь-яка частина мови (займенники, сполучники, прийменники): Half ihm doch kein Weh und Ach (J. W. Goethe); Досить мені твоїх але, досить! (І. С. Нечуй-Левицький).

Досить продуктивним видом конверсії в сучасній німецькій мові є ад'єктивізація, тобто перехід слів різних частин мови до класу прикметників. В основі ад'єктивації іменника лежить можливість його вживання у функції предикатива, у якій іменник за своїм значенням наближається до прикметника, порівняйте: Nun beginne dich denn! Es ist Ernst (J. W. Goethe); Man wird mir glauben, dass es mir ernst ist, abzufahen (A. Seghers).

Із предикативного слова Schuld (Schuld sein) виник також прикметник schuld Er ist schuld. Таким чином розвинулися також прикметники schade, bange, weh, angst із відповідних іменників: Nimm mich hier raus, ich habe solche Angst (H. Fallada); Mir wurde angst (Th. Harych). Деякі з таких прикметників уживаються лише в предикативній функції, що свідчить про те, що їх остаточний перехід до класу прикметників ще не завершився.

Для української мови такий перехід іменників до класу прикметників не є властивим, а саме внаслідок метонімічного перенесення назви із предмета на його фарбу (квіти та плоди): die Rose rosa, die Orange orange, lilas (fr.) lila.

Цим прикметникам в українській відповідають суфіксальні утворення: рожевий, оранжевий, ліловий. До ад'єктивних іменників зараховують у сучасній німецькій мові також утворення із су­фіксомer, які означають територіальне походження або належність; це такі прикметники, як: Berliner Universitдt, Leipziger Masse, Dresdener Gemдldegalerie, Moskauer Hochschulen, що співвідносяться з відповідними іменниками Berliner (берлінець), Moskauer (москвич) u. a. В українській мові їм відповідає прикметник із суфіксамиськ (ий), -цьк (ий): Берлінський Університет, Московський кремль, Дрезденська картинна галерея 7 .

Досить часто підлягають ад'єктивації німецькі Partizipien. Вони не змінюють своєї форми, проте втрачають дієслівні ознаки категорії стану, способу, відносного часу й отримують якісні ознаки прикметника. Вони вживаються і в атрибутивній, і в предикативній функціях, хоча для Partizip I предикативна функція не є типовою, порівняйте: Es war eins der auffallenden Mдdchen gewesen (H. Mann); Sein gelber Mantel war etwas zu weit, zu auffallend (B. Kellermann). У ролі предикатива можуть виступати також wьtend, reizend, vermцgend, anwesend, erschьtternd, rasend u. a.

Ад'єктивовані Partizipien утворюють ступені порівняння (reizend reizender am reizendsten; ausgelassen ausgelassener am ausgelassensten): Glдnzender zugleich auch rьhrender war nur Emmi Lady (H. Mann). Der ausgelassenste Bube ist zu verzagt, uns etwas Beschimpfendes zuzumuten (Fr. Schiller).

Такі ад'єктивовані Partizipien можуть уживатись із прислівниками градації sehr, zu, besonders, recht, hoch u. a., які стоять перед ними, що свідчить про те, що в них прикметникові ознаки домінують порівняно з дієслівними: Manche Kunden machten jedoch ein recht erschrockenes Gesicht (A. Seghers).

І нарешті ще одним фактом, що свідчить про їх остаточний перехід до класу прикметників, є їх здатність сполучуватись із номінальним префіксом un: unauffallend, unvermцgend, unerfahren, unberьhrt 13.

Майже все сказане вище про ад'єктивовані Partizipien німецької мови стосується і дієприкметників української мови. Вони теж можуть виступати і в ролі означення, і предикатива: пануюча тиша, прочитане оповідання, виконаний проект, заплановане засідання, переважаючі обставини і т. ін. А також дієприкметники можуть мати ступені порівняння.

Проте якщо в німецькій мові для Partizip I функція предикатива не характерна, хоча й можлива, то в українській мові ніяких обмежень щодо цього немає: завдання виконане, криниця викопана, сукня пошита; Старий Кайдаш кричав, махаючи поламаним мотовилом (І. С. Нечуй-Левицький); Мелашка була для Лавріна найпривабливішою дівчиною на світі (І. С. Нечуй-Левицький).

Можуть вони приєднувати до своєї основи префікс не-: непрочитана книга, неспростовні докази і т. д.

Щодо ад'єктивації прислівників у німецькій мові, то слід відзначити, що формальної різниці між прислівниками та прикметниками короткої форми немає: морфологічно прикметники відрізняються від прислівників здатністю отримувати флексію, тобто категорію роду, числа та відмінка, а також синтаксичними функціями: Dieser Mensch ist gut (прикм.); Er arbeitet gut (присл.) 8 .

Поза контекстом відрізнити прикметники короткої форми від прислівників неможливо. В українській мові, як зазначалося вище, коротка форма прикметникам не властива, отже й перехід прислівників до класу прикметників неможливий.

Перехід слів із різних частин мови до класу прислівників є характерним і для німецької, і для української мови. Можливість адвербіалізації різних номінальних форм обумовлена тим, що прислівники за своїм походженням є словами, які означають якість, іменами, які застигли у формі різних відмінків у ролі обставини місця, часу, способу дії та ін.: Morgens, abends, der Art, zu Hause, nach Hause u.a.; додому, увечері, вранці, накінець, вдома.

До класу прислівників можуть переходити і складні слова: anderseits, niemals, innerhalb, damals, mittlerweile, sonntags — ніколи, посеред, напередодні, будьколи, а також прийменникові конструкції: ьberhaupt, aufwдrts, zurьck, bisweilen — на добраніч, на зло, без краю, в далеч, в цілому.

Таке написання ілюструє лиш те, що написання відстає порівняно з розвитком усної мови. Про це ж свідчать і випадки роздільного й нероздільного написання одних і тих же прислівників: an Stelle anstelle; auf Grund aufgrund; в далину вдалину; в цілому вцілому і т. д. 1 .

Якщо підсумувати вищесказане, можемо дійти висновку, що німецькі слова мають більше можливостей перейти до іншої частини мови, особливо це стосується субстантивованого інфінітива, ніж українські.

Вербалізацію слід розглядати як зворотній процес до субстантивації, який також доволі поширений в німецькій мові. Якщо мова збагачується новими слова-іменниками (найчастіше — це іншомовні запозичення чи слова, що виникають внаслідок розвитку науки та техніки), то з них швидко виникають дієслова: der Film — filmen, das Programm — programmen u.a. В українській мові для створення дієслів найчастіше додають до основи слова суфіксиати, -ити: фільмувати, маскувати тощо.

Деякі слова однієї частини мови можуть мати ознаки іншої, «віддалятися від однієї частини мови і наближатися до іншої, причому входження в нову частину не обов’язково має передумовою повний вихід із початкового класу слів». Таке уявлення про частини мови можна охарактеризувати як польове, де кожна частина мови становить лексико-граматичне поле як міжрівневе явище із властивими йому ознаками:

а) загальна основна ознака компонентів, які конститують поле;

б) неоднорідний склад поля, яке включає граматичні та лексичні компоненти;

в) структура, яка складається із ядра та периферії із поступовими переходами між цими частинами поля, а також між різними полями.

Ядрами таких полів можна вважати відповідні лексико-граматичні категорії: для іменника «предметність», для дієслова «процесуальність», для прикметника «ознаковість». Неоднорідність складу поля визначається наявністю у класі частин мови слів із різним узагальненим лексичним значенням. Так, до складу класу іменників уходять слова, що означають і предмети, і дії чи ознаки. Ці іменники відрізняються один від одного своєю граматичною характеристикою 23.

Підійшовши до результатів нашого дослідження конверсії із позицій теорії поля, можна зробити висновок, що слова, які перейшли з однієї частини мови до іншої, містяться в сегментах периферії мови, до яких вони перейшли, але ще не «надбали» всіх ознак нової категорії, не втративши проте ще деяких ознак частини мови, із якої вони перейшли. Так, субстантивований інфінітив дієслова, зберігаючи лексичне значення «процесуальності», вступаючи у протиріччя з його іменниковим категоріальним лексико-граматичним значенням «предметність», утрачає дієслівні ознаки абсолютного часу, способу дії, стану, зберігши в ослабленому вигляді (імпліцитно), сему «темпоральності», яка проявляється в позитивній реакції на сполучення із прийменниками часу: nach dem Essen, vor dem Aufstehen. Крім того, він зберігає сему транзитивності (за наявності її в базового дієслова): Nach dem Besprechen unserer Aufgabe, тобто яка виражається у валентному зв’язку з об'єктом дії, що позначається інфінітивом, зберігає також валентний зв’язок із носієм дії. Перейшовши до класу іменників, субстантивований інфінітив набирає його категоріальних ознак, окрім категорії числа. Цікаво відзначити, що субстантивований інфінітив надає помітну перевагу вживанню в синтаксичних функціях обставин часу, способу дії тощо, тобто не в основних функціях іменника підмета чи додатка.

В українській мові цей сегмент відсутній. Субстантивований прикметник, зберігши свою початкову форму в обох мовах, набуває іменникової категорії означеності/неозначеності та синтаксичне функціонування. Так, проаналізувавши й інші слова обох мов, які виникли в результаті конверсії, можна дійти висновку, що хоча це явище характерне і для української, і для німецької мов, і багато розрядів слів як, наприклад, флективні прикметники, дієприкметники при субстантивації, дієприкметники при ад'єктивації та всі структури при адвербіалізації адекватно «переносять» транспозицію до іншого класу слів, зберігаючи та втрачаючи ті самі ознаки і в німецькій, і в українській мовах, проте в німецькій мові є «сегменти» периферії іменника субстантивований інфінітив та коротка форма прикметника й на периферії прикметника «сегмент», створений іменниками, які в українській мові відсутні.

ВИСНОВКИ У мові все направлено на певну мету вираження думки. Тому освіта мови можна уявити собі як взаємодія духовного прагнення позначити матеріал, необхідний внутрішніми цілями комунікації. Поява нового слова, диктується, однак, і прагматичними потребами. Відправник повідомлення вибирає з наявного лексичного репертуару те, що найкращим чином відображає його думки і почуття. Якщо в лексиконі відправника такого слова немає він відозмінює стару або створює нову лексичну одиницю. Задля здійснення певного комунікативного наміру.

У сучасній німецькій мові визначається роль і значення конверсії як одного із способів вирішення складних комунікативних завдань когнітивної лінгвістики, що знаходиться на стику двох наукових парадигм антропоцентричної та лінгвістичної.

Дослідивши процес конвертування, можна відзначити набагато активніше його використання у німецькій мові, ніж в українській. Проте вживання конверсії як засіб мовної економії чи стильовий засіб цілком очевидний в обох мовах. І враховуючу темпи розвитку сучасних технологій, медицини, мистецтва та швидкий ритм життя сьогоднішньої молоді - конверсія постає тут доволі перспективним словотвірним елементом.

Існують різні підходи щодо принципів розгляду та класифікації конверсії. Найбільш поширеними є субстантивація, адвербіалізація, адєктивація та вербалізація. В роботі наведено також таблиця найпоширеніших моделей конверсії та їх опис.

Вивчення конвертованих неологізмів є як ніколи актуальним на сучасному етапі розвитку німецької мови, так як вони проникають в різні сфери життя суспільства: спорт, медицина, комп’ютерна техніка, освіта, політика. Конверсія набуває важливе значення також при навчанні студентів вузів німецької мови. Конвертованість слова дає можливість, вивчивши одну лексичну одиницю, фактично поповнити словниковий запас двома або трьома, а то й більшою кількістю слів. Таким чином, бачиться доцільним складання окремого словника конвертованих слів, а також комплексу вправ для розвитку і зміцнення умінь та навичок їх ефективного використання.

Унікальність конверсії полягає в тому, що зберігаючи семантичний інваріант висловлювання, носій мови може варіювати різні синтаксичні структури та способи вираження в залежності від комунікативного завдання і власних інтенцій. У цьому сенсі конверсія, що виражає зворотні відносини в мові і містить у собі поняття протилежності на глибинному рівні, поряд з іншими засобами відіграє важливу роль у вербальній поведінці людини.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА конверсія мова словотвірний

1. Алефиренко Н. Ф. Современные проблемы науки о языке: учеб. пособ. / Н. Ф. Алефиренко. М.: Флінта; Наука, 2005. 416 с.

2. Бондаренко А. В. К системным основам концепции «Русской граматики» // Вопр. языкознания. / А. В. Бондаренко. — 1987. — № 4. — С. 315.

3. Вашунин В. С. Субстантивные сложные слова в немецком языке./ В. С. Вашунин. — М.: Высшая школа. 1991. — 169 с.

4. Гаврин С. Г. Фразеологія сучасної російської мови: навч. пб. зі спецкурсу для філологів./ С. Г. Гаврин. — Перм: Русский дом, 1974 — С. 158.

5. Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь: синтаксис и лексика. / В. Д. Девкин. — М.: Международные отношения, 1989. — 254 с.

6. Зандберг Б. Н. Классификация немецких отглагольных существительных. Иностранные языки в школе. / Б. Н. Зандберг. 1994. -№ 6. С. 12−17.

7. Зиндер Л. Р. Пособие по теоретической граматике и лексикологии немецкого язика. / Л. Р. Зиндер, Т. В. Строева. Л.: Просвещение, 1962. 148 с.

8. Искос А. Хрестоматия по лексикологии немецкого языка. / А. Искос, А. Ленкова. — Л.: Просвещение, 1975. — 279 с.

9. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. / Е. С. Кубряков. — М.: Наука. 1981. — С. 194−195.

10. Леонтьєв О. М. Общие понятия о деятельности // Основы теории языковой деятельности / О. М. Леонтьев. М.: 1974 С. 123.

11. Любчук Н. В. Зіставна граматика німецької та української мов: Морфологія: Посібник для перекладацьких відділень вищих навчальних закладів. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. — 134 с.

12. Мурясов Р. З. Топонимы в словообразовательной системе современного немецкого языка// Вопр. языкознания. / Р. З. Мурясов. — 1986. — № 4. — С. 7082.

13. Ольшанский И. Г. Лексикология: современный немецкий язык. / И. Г. Ольшанский, А. Е. Гусева. М.: Академия, 2005. 416 с.

14. Павлов В. М. Понятие лексемы и проблемы отношений синтаксиса и словообразования. / В. М. Павлов. — Л.:Наука. 1985. — С. 242.

15. Плющ М. Я. Сучасна українська мова. / М. Я. Плющ. К.: Вища шк., 1994. — 486 с.

16. Полякова Л. В. Словообразовательные способы наименования совокупного множества предметов и лиц в современном немецком языке/ Автореф. дис. … канд. филол. наук. / Л. В. Полякова — Калинин. 1982 — С. 8−9.

17. Сахарчук Л. И. Методологические проблемы словообразовательного анализа: Семантикапроизводного слова в немецком языке. / Л. И. Сахарчук. Киев: Вища школа. 1987. — С. 46.

18. Синкевич Е. Н. Префиксадьные и полупрефиксальные десубстантивные глаголы в современном немецком языке / Автореф. дис. …канд. філол. наук. / Е. Н. Синкевич. — М., 1977. — 28 с.

19. Степанова М. Л. К вопросу о семантическом моделировании в словообразовании: на материале немецкого языка// Вопроссы семантики стиля/ Межвуз. науч. сб. / М. Л. Степанова. — Уфа: Узд-во Башк. ун-та, 1979. — С. 3−9.

20. Степанова М. Д. Теоретичні основи словотвору німецької мови / М. Д. Степанова, У. Фляйшер. М.: Вища школа, 1984. 367 с.

21. Суслов И. Н. Немецкое словообразование в моделях и заданиях / И. Н. Суслов, П. И. Фролова. — Омск: СибАДИ, 2010. — 80 с.

22. Харитонова И. Я., Вопросы взаимодействия лексики и грамматики: на материале немецкого языка. / И. Я. Харитонов — К.: Вища школа. 1982. — 159 с.

23. Щур Г. С. Теории поля в лингвистике. / Г. С. Щур М.: Высш. шк., 1974. 238 с.

24. Brinkmann H. Die Deutsche Sprache. Gestalt und Leistung. / H. Brinkmann. — Dьsseldorf: Pдdagogischer Verlag Schwann, 1971. — S. 223 — 224.

25. Eichinger L. Deutsche Wortbildung. / L. Eichinger. — Tьbingen: Gunter Narr, 2000. — 269 S.

26. Eisenberg P. GrundriЯ der deutschen Grammatik. / P. Eisenberg. — Stuttgart-Weimar: Metzler, 2006. — 520 S.

27. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer, I. Barz. — Tьbingen: Max Niemeyer Verlag, 1995. — 382 S.

28. Krammer G. Phraseologie und Aspekte der Sprachverдnderung / G. Krammer. — Karl-Marx Universitдt Leipzig, 1976 — S. 178−182.

29. Oguy O. D. Lexikologie der gegenwдrtigen deutschen Sprache. / O. D. Oguy Winnyts’a Nowa Knyha, 2003. — 416 S.