Грамема суперлатива у структурі семантично неелементарного простого речення

Грамема суперлатива у структурі семантично неелементарного простого речення.

У сучасній українській літературній мові реальне речення не завжди реалізується за схемою семантично елементарних простих конструкцій. Часто воно та містить у собі компоненти, не зумовлені валентністю предиката, чи із предикатними компонентами у валентній рамці іншого предиката. За семантико-синтаксичними ознаками така структура становить ускладнену синтаксичну одиницю, що утворилася внаслідок формально-синтаксичних й семантико-синтаксичних трансформацій складного речення. До вказаного класу зараховуємо конструкції із грамемою найвищого ступеня порівняння, якщо смердоті за стосунком до позначуваної ситуації є семантично складними, але в рівні формально-граматичної структури характеризуються монопредикативністю. У межах останніх розмежовуємо різноманітні реченнєві побудови, котрі класифікуємо із урахуванням ускладнювального компонента. Крім того, розрізняючи суперлативні якісні прикметники, якісно-означальні прислівники, прислівники міри й ступеня, слова категорії стану та прислівники місця й години, доцільно розмежувати відповідно п’ять сфер вживання грамем найвищого ступеня порівняння, що у свою чергу формують певні групи ускладнених синтаксичних структур. До класу неелементарних простих речень з суперлативним прикметником зараховуємо такі синтаксичні конструкції:

1) із відокремленими членами речення (напівпредикативними конструкціями), наприклад: Лише Євстафій, …найстарший роками з-поміж всіх, .порішив боронити Вчителя (Р.Федорів);

2) із атрибутивним вживанням суперлатива, не зумовленим валентністю предиката наприклад: Він й наймогутніший на Русі володар. (В.Малик); Найпоширеніше дерево сахарських оазисів — фінікова пальма. («Географія материків»);

3) із однорідними членами речення: Варани не лише найбільші, але й і найрозумніші з сучасних ящірок («Наука й суспільство»);

4) з суперлатавними компонентами, що входять у склад подвійного присудка, наприклад: Дівчина із екзамену прийшла найщасливіша від усіх;

5) із грамемою найвищого ступеня порівняння, котра являє собою вторинний присудок, взаємопов'язаний з вторинним підметом, вираженим знахідним відмінком, наприклад: (Аттілу). в вічі називали… найславнішим. (В.Малик);

6) з суперлативним прикметниковим предикатом якості-відношення, у валентну рамку якого входять предикатні іменники, наприклад: .(таке) рішення не є найкращим (Ю.М.Щербак); .найнестерпнішим для в’язнів були. перекидки (із самого інший) («Коли залишимо у спадок?»).

В українській мові значного поширення набули конструкції із відокремленими членами речення, наприклад: .я ваш вождь, найславетніший й наймудріший (Р.Іваничук). Відокремлені звороти найчастіше являють собою поєднання опорного суперлатива з залежними від нього компонентами. Очевидною є їхня похідність від вихідних елементарних простих речень, наприклад: Банани — найвищі із трав’янистих рослин — дають (смачні) плоди («Георафія материків») Банани дають (смачні) плоди + Банани — найвищі із (трав'янистих) рослин. Особливість подібних неелементарних структур полягає у значеннєвому виділенні ускладнювальних частин, у посиленні їхнього змістового навантаження. Набуваючи відповідних вирізнювальних характеристик, відокремлені конструкції становлять своєрідне додаткове повідомлення до головного змісту речення. Вияви синтаксичної автономності відокремлених членів дозволяють кваліфікувати їхні як напівпредикативні конструкції. На противагу синтаксично відокремленим суперлативним прикметниковим зворотам у мовній системі вирізняють невідокремлені структури. Певна втрата інтонаційного та значеннєвого вирізнення зумовлена їхнім переміщенням у препозицію щодо опорного субстантива. У Український мові такі конструкції засвідчують послаблення ознак похідності їхні від елементарного простого речення, наприклад: Він брат найбільшої із всіх цариці (В.Слапчук); З ім'ям цієї людини пов’язана найбільша в історії географічних відкриттів помилка (Про. Ємченко).

Наступний тип речень із атрибутивним вживанням суперлатива подібно до попередніх формується внаслідок об'єднання до однієї просту ускладнену структуру кількох вихідних конструкцій. Семантико-синтаксичною основою таких речень виступає нетрансформоване просте речення, що включає у склад перетворене на синтаксемний елемент інше елементарне речення з суперлативним присудком. За такої умови згорнута конструкція перетворюється на атрибутивний член ускладненої структури й поширює найчастіше підмет, іменну частину складеного присудка та керований член речення, наприклад: Найстарша дочка то й не вийшла заміж (В.Яворівський); Найбільші акули — китова й гігантська («Наука й сус-пільство»); Та найкращим педагогом він вважає саме життя (В.Качкан). Потрапляючи в атрибутивну позицію, суперлативи втрачають власне-дієслівні категорії, натомість набуваючи прикметникового оформлення.

Окрему групу ускладнених речень з грамемою найвищого ступеня порівняння формують синтаксичні структури із однорідними членами речення. З погляду синтаксичної деривації вихідними конструкціями подібних реченнєвих побудов є складносурядні речення, згортання які зумовлене структурною однотипністю базових сурядних частин, наприклад: Найбільшим й найсильнішим (того годину) було б плем’я венетів. (В.Малик) Плем’я венетів було б найбільшим + Плем’я венетів було б найсильнішим. Цікаве розв’язання проблеми однорідних присудків дають сучасні чеські лінгвісти. Вони вважають, що речення такого типу є складними синтаксичними структурами, аргументуючи це тім, що присудок — це визначальний член речення й кількість присудків відповідає кількості предикативних частин. Логічніше, на форумі нашу думку, не надавати особливої переваги однорідним присудкам, а ставити їхнього у рівноправне становище із іншими однорідними членами речення, серед які виділяємо ще однорідні суперлативні означення, наприклад: .найкращі, найвищі свої, почуття люди висловлюють у поезії й в піснях (М.Зарудний).

До простих дериваційних перетворень синтаксичних одиниць одного рангу належить згортання складносурядного речення у просте речення з суперлативними компонентами, що перебувають у подвійному синтаксичному зв’язку. Подібні конструкції є трансформами речень із подвійним присудком. Такі структури засвідчують такт синтаксичної деривації, вихідну базу якої становлять дві сурядні частини з семантикою одночасності. Предикат першої частини виражений дієсловом з значенням дії, предикат другої - ступеньованим прикметником із дієсловом-зв'язкою бути, що визначає фізіологічний чи психічний стан істоти, наприклад: Хлопець повернувся найвеселіший із всіх Хлопець повернувся + Хлопець був найвеселіший із всіх. У іншому реченні експерієнсив зазнає редукції, а ступеньований предикат, приєднавшись до Першого речення, стає представником семантики згорнутого речення [4, 56]. Внаслідок цого суб'єктна синтаксема простої ускладненої конструкції вступає у синтаксичні зв’язки із обома компонентами подвійного присудка — щодо дієслівного компонента вона виконує семантичну функцію діяча, щодо прикметникового — семантичну функцію експерієсива [3, 61−62].

Подвійні синтаксичні зв’язки маємо також в ускладнених структурах з синкретичним другорядним членом. як й прості речення із подвійним присудком, смердоті є трансформами елементарних конструкцій з значенням одночасності. У процесі об'єднання двох елементарних речень в одне ускладнене називний відмінок іншого речення нівелювався перехідним дієсловом Першого речення й перетворився на знахідний, тобто на залежний підмет, який, у свою чергу, зумовив підпорядкування залежного присудка в роді й числі [1, 95]. Внаслідок цого знахідний відмінок іменника, зосереджуючи у собі значення об'єкта дії й суб'єкта прикметникової якості-відношення, потрапив у подвійні синтаксичні зв’язки із обома присудками, наприклад: бацьки побачили сина найщасливішим бацьки побачили сина + Сін був найщасливіший.

Розглянуті неелементарні речення з суперлативними прикметниковими компонентами являють собою синтаксичні конструкції, у які виділяють базову структуру одного із вихідних елементарних речень й модифіковану структуру іншого елементарного речення. Варто зазначити, що подібні утворення порівняно із вихідними реченнями не зазнають якісних змін. Ускладнювальні компоненти лише кількісно модифікують структурну схему неелементарного простого речення.

Неелементарними є усі типи речень з суперлативними якісно-означальними прислівниками. З-поміж них виділяємо структури із такими видами синтаксичного ускладнення:

1) із прислівними другорядними суперлативної природи членами, не зумовленими валентністю предиката, наприклад: Всяке зазіхання на мову. людина сприймає. найболючіше із усього (І.Дзюба);

2) з суперлативними якісно-означальними компонентами, що функціонують у позиції предиката, наприклад: .нам найголовніше — .отоваритися. (Л. Дениско);

3) з вставними словами, вираженими найвищим ступенем порівняння якісно-означальних прислівників, наприклад: Найвірогідніше, молодиця взяла б ліворуч. (Л.Дениско).

У граматичній системі української мови реченнєві побудови із прислівними другорядними членами у формі якісно-означального прислівникового суперлатива уособлюють модель ускладненого речення, що сформувалося в результаті об'єднання двох взаємопов'язаних елементарних синтаксичних структур, наприклад: Всі були якнайдокладніше поінформовані. (О.Назарук) Всі були поінформовані + Поінформованість був якнайдокладніша; Та найдужче вразили її листи. (В.Качкан) Її вразили листи + Враження було б найдужче. За такого функціонування грамема найвищого ступеня порівняння поєднується із опорним дієсловом формою прилягання. Серед вказаних синтаксичних структур специфічне місце посідають прислівники найбільше/найменше, що сполучаються із прикметниковими формами. Подібні сполуки якоюсь мірою прилягають до власне-ступеньованих аналітичних форм, хоча ще остаточно не сформувалися у єдине синтаксичне слово, пір.: Третій сін найбільше схожий на матір. (М.Томчаній) й Третій сін найбільш схожий на матір; Найменше винуватий телефон. (В.Слапчук) й Найменш винуватий телефон. На нашу думку, компоненти найбільше та найменше займають проміжне місце між прислівниковими словами і аналітичними морфемами.

Ознаки семантико-синтаксичного ускладнення наявні і у реченнях з суперлативними якісно-означальними прислівниками, котрі вживаються у позиції предиката. Таких структурах прихованим ускладнювальним елементом виступає інфінітив, наприклад: Та усе ж таки найкраще — досягнути лісу. (В.Малик).

Найвищий ступінь ускладнення неелементарних простих речень засвідчують модальні слова, виражені суперлативними прислівниковими формами. Вони вказують на ставлення мовця до висловленої ним думи. Прості неелементарні конструкції з вказаними компонентами, як й попередні, варто розглядати в їхньому співвідношенні із іншими реченнєвими структурами. Найчастіше вихідною базою синтаксичних одиниць з вставністю є складнопідрядні речення з’ясувального типу, у які згортання зазнає головна частина. У процесі її конденсації редукується суб'єктна синтаксема, а дієслово із модальним значенням, що виражає предикатну синтаксему, заступається таким лексичним еквівалентом, який виразніше передає цю модальність [4, 43], наприклад: Найімовірніше, що Баба Середа — це сама Земля. (С.Пушик) Дослідник припустивши, що Баба Середа — це сама Земля. Модальність опорних дієслів головної частини складнопідрядного речення із підрядною з’ясувальною частиною може стосуватися логічного впорядкування мовлення, виділення головної інформації. З цією метою вживають компонент найголовніше, наприклад: Найголовніше — потрібні будь-які відомості про потерпілу (Л.Дениско) Хтось підкреслив, що потрібні будь-які відомості про потерпілу.

В українській мові засвідчені також семантично неелементарні речення з суперлативними прислівниками міри й ступеня. У їхній сфері виділяємо два типи реченнєвих структур: 1) речення із предикатами кількості-відношення, у суб'єктні чи об'єктній позиції які функціонує віддієслівний іменник, наприклад: Думок найбільше; Спогадів найменше. Вказаний тип ускладнювальних синтаксем кваліфікують як предикатно-субстанціальні [2, 266]; 2) конструкції, у які ускладнювальним компонентом виступає суперлативний прислівник міри й ступеня, який перемістився із присудкової сфери у приіменникову. Разом із опорним субстантивом він формує складений член речення, надаючи йому кількісних модифікацій, наприклад: — Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей (О.Назарук); Іван Запорожний. поспішав висадити якнайбільше сосонок. (М.Зарудний).

Характерною ознакою неелементарних речень із предикатом у формі найвищого ступеня порівняння слів категорії стану є наявність вторинних предикатних синтаксем. У трансформаційному плані вказаний тип ускладнювальних одиниць тісно пов’язаний із вихідними елементарними структурами, котрі внаслідок згортання перетворилися на компонент синтаксемної природи, наприклад: Найвеселіше було б старшому братові; Найважче матері стало від тихий слів.

Ускладнювальними компонентами неелементарних простих речень виступають детермінантні другорядні члени, виражені найвищим ступенем порівняння прислівників місця й години. У дериваційному плані смердоті є похідними від предикативних частин складнопідрядних конструкцій. У процесі цого перетворення зазнає змін підрядна частина з семантико-синтаксичними відношеннями та формально-граматичними зв’язками між головною та підрядною частинами. Функціонуючи у детермінантній позиції, прислівники місця й години набувають певної синтаксичної автономності, граматичного відокремлення в реченні смердоті звичайно не зазнають, наприклад: Найближче до вершин гір ліси змінюються луками («Географія материків»); Найпізніше прибув купець Меандр. (Є.Шморгун).

Отже, у сучасній українській літературній мові трапляються прості неелементарні речення з суперлативними якісними прикметниками, суперлативними якісно-означальними прислівниками, прислівниками міри й ступеня, словами категорії стану та прислівниками місця й години. Вони є наслідком згортання вихідних елементарних конструкцій до однієї ускладнену структуру.

Список литературы

Вихованець І.Р. Нариси із функціонального синтаксису української мови. — До.: наук. думка, 1992. — 222с.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. — До.: Ли-бідь, 1993. — 368 з.

Вихованець І.Р., Городенська К. Г. Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. — До.: наук. думка, 1983. — 219 с.

Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. — До.: наук. думка, 1991. — 192 с.