Фразеологізми біблійного походження в польській та українській мовах

Дипломна робота

«Фразеологізми біблійного походження в польській та українській мовах»

Зміст

Вступ Розділ 1. Джерела слов’янської фразеології

1.1 Загальний історико-типологічний огляд

1.2 Джерела фразеологізмів польської та української мов

1.3 Біблія — одне з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду Розділ 2. Синхронно-типологічна характеристика фразеологізмів біблійного походження польської та української мов

2.1 Фразеологічні звороти, ідентичні за структурою і семантикою

2.2 Семантично однакові фраземи, що мають різну структуру

2.3 Біблеїзми польської та української мов, різні за значенням і складом компонентів Розділ 3. Національно-культурна специфіка фразеологізмів біблійного походження Висновки Література Додатки

Вступ

Фразеологізм (від «фраза» і грецького «судження»), фразеологічна одиниця, фразеологічний зворот, фразема — нарізнооформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів.

У процесі синтезу фраземотворчих компонентів різних рівнів відбуваються глибокі перетворення і переосмислення лексичної і граматичної семантики, завдяки чому зворот набуває ознак фразеологізму. Серед цих основних ознак виділяють універсальні (загальномовні) й специфічні. До перших належать відтворюваність і стабільність компонентного складу, до других — сематичні перетворення фраземотворчих компонентів, смислова цілісність та експресивно-емоційний характер фразеологічної семантики. Одним з головних наслідків цих перетворень є цілісне значення фразеологізму.

В основі формування фразеологічного значення лежить етимологічний (первинний) образ, виникнення якого зумовлюється:

а) відображенням у національно-мовній свідомості типової предметно-понятної ситуації;

б) смисловими асоціаціями, що спричиняються фраземотворчою взаємодією лексичних компонентів фразеологічного звороту.

Фразеологічне значення поєднує в собі відображення позначувального фрагмента дійсності і ставлення до нього повного мовного колективу. Образне вираження у фразеологічному значенні позамовної дійсності - результат суспільно значущого багатовікового її пізнання, діалектичного поєднання розумового й чуттєвого світосприйняття. Єднальною ланкою між етимологічним і актуальним значенням фразеологізму служить його внутрішня форма — спільний для них асоціативно-образний елемент, який опосередковано співвідносить фразеологізм з відповідними об'єктами вторинної (непрямої, фразеологічної) номінації, а також зумовлює й системно — семантичні властивості фразеологізму — їхню багатозначність, синоепмію й антонімію.

Сутність семантичних перетворень компонентів, які відбуваються в основному вдома шляхами — метонімічним та метафоричним — полягає в тому, що фраземотворчі компоненти в процесі фразеологізації розвивають у собі якісно нові властивості. Семантичним перетворенням можуть піддаватися усі або окремі фраземотворчі компоненти. У першому випадку утворюються ідіоми образного або безобразного характеру, значення яких не розкладається на лексичне значення компонентів. У другому випадку виникають мотивовані фразеологізми, яскраво виражена образність яких зумовлюється переосмисленими значеннями їхніх словесних компонентів. Мотивуючими компонентами служать ті слова, які зберігають свої первинні лексично-семантичні властивості, а фраземотворчими — переосмислювані слова, які у словосполученні з мотивуючими розвивають у собі так звані фразеологічнозв'язані значення.

Фразеологічні варіанти — видозміни фразеологізмів, які, характеризуючись відносною тотожністю фразеологічних значень й етимологічних образів, розрізняються окремими компонентами, що надає їм певного експресивно-стилістичного забарвлення.

За функціонально-стилістичними ознаками фразеологізми поділяються на літературні й нелітературні.

Літературні фразеологізми об'єднують нейтральні, книжні і розмовні фразеологічні утворення. Групу літературних фразеологізмів становлять фразеологічні звороти народно-побутового мовлення, які, однак, можуть вкладатися в уста окремих персонажів художніх творів.

Фразеологізми, в тому числі, і біблійного походження, вивчалися і вивчаються у різних аспектах, отже, актуальність теми нашої дипломної роботи визначається необхідністю наведення джерел слов’янської фразеології; поданням синхронно-типологічної характеристики біблеїзмів польської та української мов шляхом виділення ідентичних фразем, зворотів, що мають однакову структуру, але різне значення або ж однакову семантику, але відрізняються складом компонентів, фразеологізми, які не мають відповідників у польській або в українській мовах; висвітленням національно-культурної специфіки біблеїзмів.

Стан розробки проблеми. Проблеми еволюції слов’янської фразеології розв’язували, а методику її історичного аналізу виробляли протягом двох останніх сторіч, хоча сама фразеологія як окрема дисципліна оформилася десь 30−40 років тому.

Українська фразеологія завдячує, насамперед, працям О.О. Потебні, Ф.І. Буслаєва, І.І. Срезневського, М. Ф. Сумцова, Л. А. Булаховського, В. В Виноградова, Б.О. Ларіна. Численні гіпотези щодо історії того чи іншого фразеологізму знаходимо у лексикографічних працях І.М. Снєгирьова, В.І Даля, М.І Міхельсона, І.І. Носовича та інших.

Історичний та етимологічний аспекти фразеологічних одиниць успішно розробляли О. С. Мельничук, Л.І. Коломієць, Л. Г. Скрипник, М.І. Толстой, В.М. Мокієнко, В. Л. Архангельський тощо.

Фундаментальним фразеологічним словником української мови є фразеологічний словник української мови Г. Удовиченка (т.1−2, 1984). Найповніше українська фразеологія представлена у «Фразеологічному словнику української мови» (кн. 1−2, Київ, 1993), який охоплює близько 10 000 одиниць. До популярних словників належать і «Новий українсько-російський і російсько-український словник» під редакцією О. Вахіна (К.: АКОНІТ, 1999), «Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник"(Харків, 1997), «Фразеологічний словник української мови» під редакцією Л. Паламарчука (т. 1−2 Київ, 1999) тощо.

Фразеологічний фонд польської мови найповніше представлено у двотомному «Sіowniku jкzyka polskiego «під редакцією В. Дорошевського. Багаті фразеологічним матеріалом і «Sіownik frazeologiczny wspуіczesnej polszczyzny» (Warszawa 2002), «Popularny sіownik frazeologiczny» K. Gіowiсskiej. Одним із найкращих вважається і «Sіownik frazeologiczny jкzyka polskiego» (t.1−2, Warszawa, 1996).

Предмет дослідження — синхронно-типологічна характеристика фразеологізмів біблійного походження в польській та українській мовах; національно-культурна специфіка цих зворотів.

Мета дослідження — визначення джерел слов’янської фразеології, проведення синхронно-типологічного аналізу фразеологізмів та висвітлення національно-культурних особливостей біблеїзмів у польській та українських мовах.

Досягнення мети роботи передбачає вирішення наступних завдань:

1. навести основні джерела фразеології слов’янських народів;

2. визначити місце Біблії серед джерел поповнення фразеологічного фонду;

3. подати синхронно-типологічну характеристику фразеологізмів біблійного походження польської та української мов;

4. висвітлити національно-культурну специфіку біблеїзмів у польській та українській мовах.

Теоретичне і практичне значення роботи. В нашій роботі здійснено добір та аналіз фразеологізмів польської та української мов, що походять з Біблії, подано їхню синхронно-типологічну характеристику, показано взаємозв'язок мови та національної культури поляків і українців.

Матеріал може бути використаний при читанні спецкурсів у фразеології польської та української мов, для створення посібників з фразеології тощо.

Методи дослідження. При написанні дипломної роботи опрацьовувалися наукові джерела із традиційної польської та української мов. В дослідженні застосовувався метод лінгвістичного опиту, який включає зіставлення, узагальнення, інтерпретацію мовних факторів та їхню класифікацію, метод компонентного аналізу, а також порівняльний метод. фразеологізми виписувалися із фразеологічних словників методом суцільного добору.

Матеріал дослідження. Добір фразеологізмів проводився із «Slownika frazeologicznego wspуіczesnej polszczyzny» S. B№by, I. Liberka (Warszawa, 2002), що вміщує 4000 фразеологічних зворотів, проілюстрованих 15 000 прикладів та «Фразеологічного словника української мови» під редакцією Л. Паламaрчука (т.1−2, Київ, 1999).

Для дослідження використовувалися монографії Л. Г. Скрипника («Фразеологія української мови»), «Сопоставительное исследование русского и украинского языков. Лексика и фразеология «(отв. ред. Р. Ижакевич), «Историческая типология славянских языков. Фонетика и словообразование, лексика и фразеология» (под ред. А. Мельничука), а також довідкова література, статті з журналів «Мовознавство», «Вопросы языкознания» та інші.

Положення, що виносяться на захист.

1. поділ слов’янської фразеології на типологічно однорідні і типологічно неоднорідні групи;

2. слов’янські фразеологізми мають (пра)слов'янське походження або ж виникли внаслідок зв’язків слов’янських мов із неслов’янськими;

3. Біблія як одне з найпоширеніших джерел поповнення фразеологічного фонду як польської так і українських мов

4. серед польських та українських фразеологізмів біблійного походження виділяють абсолютно ідентичні звороти, фраземи, що відрізняються лише семантично або лише за складом і послідовністю компонентів, а також біблеїзми, які не мають безпосередніх відповідників в обох мовах;

5. відбиття у фразеологічних зворотах особливостей народного життя, світосприйняття, особливостей менталітету польського та українського народів.

Структура роботи. Дипломна робота складається із титульної сторінки, змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків — переліку фразеологізмів біблійного походження, що містяться у фразеологічних словниках польської та української мов.

Розділ 1. Джерела слов’янської фразеології

1.1 Загальний історико-типологічний огляд

Слов’янську фразеологію у типологічному відношенні можна поділити на групи явищ, типологічно однорідних і типологічно відмінних. В обох групах можна виділити різні за своїм походженням фразеологізми. У багатьох випадках типологічно однорідні фразеологізми слов’янських мов є продовженням праслов’янської фразеологічної спадщини. Обставина, що вони присутні в усіх слов’янських мовах (у більшості з них) або тільки у частині з них, може пояснюватися їхнім спільним праслов’янським або діалектно-праслов'янським характером.

Іншим джерелом типологічної спільності слов’янських фразеологічних зворотів є їхній зв’язок із фразеологізмами інших, суміжних зі слов’янськими, неслов’янських мов. Певна фразеологічна особливість може бути властивою усім слов’янським мовам і одночасно характерною разом зі слов’янською і для всіх європейських мов або частини найбільш впливових із них. У такому випадку можна припустити, що ця матеріальна типологічна спільність фразеологізмів у слов’янських мовах при її семантико-модельній спільності із іншими європейськими мовами має своїм джерелом вплив з боку європейських неслов’янських мов. Слов’янський фразеологічний зворот може мати спільний семантико-модельний (і функціональний) характер з усіма європейськими мовами, незалежно від мови — джерела цієї спільної риси. В такій ситуації з найбільшою впевненістю можна говорити про приналежність фразеологізмів цієї мови до загальноєвропейського фонду фразеологізмів, який поступово вироблявся (і продовжує вироблятися) в мовах Європи разом зі спільним лексичним прийнятим однією мовою від іншої або скалькованим фондом лексики.

Такі фразеологізми можуть віднести до інтернаціональних елементів європейських мов («європеїзмів») або до інтернаціоналізмів в цілому [1;245].

Джерелом типологічно різних фразеологізмів у слов’янських мовах можуть бути як праслов’янські і слов’янські фразеологічні явища, так і впливи суміжних зі слов’янськими неслов’янських мов. У випадках, коли мова йде про фразеологізми праслов’янського або слов’янського походження, їхня різнорідність і своєрідність можуть бути:

1)наслідком збереження спільної праслов’янської риси, частиною слов’янських норм, інколи однією із них;

2)результатом специфічного розвитку частини праслов’янських діалектів (або одного з них);

3)результатом історичного розвитку однієї із слов’янських мов (або їхньої групи).

Що стосується спільнослов'янських фразеологізмів, які виникли внаслідок контактів із неслов’янськими мовами, то тут причиною типологічної різноманітності, як правило, є ареальні зв’язки різних слов’янських мов із неслов’янськими мовами, які входять з ними до одного ареалу. Особливо тісні контакти із неслов’янськими мовами призвели до того, що до складу кожної зі слов’янських мов (або їхньої групи) увійшли фразеологізми, що виникли під впливом сусідніх неслов’янських мов. Такі фразеологізми відрізняють дану слов’янську мову від іншої, яка не містить подібних фразеологізмів. При цьому досить рідко до складу слов’янських фразеологізмів, які виникли під впливом неслов’янських мов, входять слова неслов’янського походження.

У більшості випадків вплив неслов’янських мов на слов’янські в області фразеології представляється не безпосередньо, — хоча не виключається і цей шлях впливу (пор. латинські звороти і вислови, що увійшли до складу слов’янських та інших європейських мов), а шляхом їхнього калькулювання за допомогою лексики відповідних слов’янських мов. Тому помітити неслов’янське походження слов’янських фразеологізмів можна лише за допомогою модельно-семантичного аналізу, що проводиться на основі як порівняльно-типологічного, так і порівняльно-історичного розгляду відповідних фактів.

Окрім, власне, лінгвістичного підходу, дослідження походження фразеологізмів у багатьох випадках потребує його поєднання із фактами етнолінгвістичного (культурологічного) характеру, свідченнями про звичаї, релігію, етнічні контакти слов’янських і неслов’янських народів, фразеологічна система яких вивчається.

При всій типологічній різнорідності слов’янської фразеології з точки зору походження її можна поділити на дві групи — фразеологізми (праслов'янського походження), які визначаються внутрішніми типологічними зв’язками слов’янських мов, і фразеологізми, що виникли внаслідок зв’язків слов’янських мов із неслов’янськими. Розглядається вона в двох аспектах — слов’янська фразеологія у її внутрішніх типологічних зв’язках і слов’янська фразеологія у її зовнішніх типологічних зв’язках.

До слов’янських фразем, типологічні зв’язки яких не виходять за межі слов’янських мов, відносяться, насамперед, фразеологізми праслов’янського походження, іноді генетично пов’язані з індоєвропейськими відповідниками [1;246]. В результаті своєрідного семантичного розвитку у деяких із них відбулися типологічні розходження, хоча коріння подібних диференційованих явищ — у праслов’янському періоді.

Огляд слов’янських фразеологізмів, які є продовженням праслов’янських або створення на основі праслов’янсько-лексичного матеріалу в окремих слов’янських мовах, в їхніх типологічних зв’язках і розходженнях та в історичній обумовленості показує, що їхній репертуар є досить широким і різноманітним, забезпечуючи основні ситуації, що їх потребують. Але цей огляд не був би повним без урахування розвитку фразеології у її зовнішніх типологічних зв’язках, які виходять за межі слов’янського світу, і також визначають специфіку слов’янського фразеологічного фонду в цілому і своєрідність кожної із окремих слов’янських мов.

Якщо слов’янські фразеологічні звороти праслов’янського походження формувались безпосередньо, поза мовними контактами, то фразеологізми, що виникли на основі праслов’янських зв’язків, саме завдяки цим контактам. Слід зазначити, що зв’язок слов’янських мов із сусідніми неслов’янськими в області фразеології був двостороннім.

Тривалі і тісні зв’язки усіх європейських народів, більшість з яких поєднує спільність культурних традицій, релігії, спільно пережиті політичні і культурні події значною мірою зблизили всі європейські народи, незважаючи на своєрідність їхніх національних культур і мов, віддзеркалившись у спільності цілого ряду елементів цих мов, насамперед, у їхній лексиці і фразеологічних зворотах.

1.2 Джерела фразеологізмів польської та української мов

Трьома способами збагачення фразеологічного фонду як польської, так і української мов є утворення нових мовних одиниць, надання вже існуючим нового значення і запозичення цих одиниць з інших мов.

Переважна більшість польських і українських фразеологічних зворотів виникла на ґрунті відповідних мов. Майже всі вони — мовні метафори, лише деякі звороти мають форму метафоричних словосполучень: robiж z igіy widіy//робити з мухи слона; braж nogi za pas//накивати п’ятами тощо. Решта метафор (метонімій) виникли в результаті перенесення назв речей або ситуацій на інші речі й ситуації. Сталося це внаслідок виявлення різних спільних рис і поведінки людей і тварин (dџwigaж coњ na swoich barkach //нести на плечах; siedzieж z zaіoїonymi rкkami//сидіти склавши руки) або навколишнього середовища (jak piorun z jasnego nieba//як грім з ясного неба).

Багатокомпонентний склад і метафоричний (метонімічний) генезис фразеологізмів сприяють усталенню в них національних реалій, людських переконань і світогляду. Багато ідіоматичних зворотів демонструють свою приналежність до часу, в який вони виникли. Наприклад, зворотам kruszyж kopie, wysadziж z siodіa, rzucaж rкkawicк, zwijaж chorкgiewkк поклали початок середньовічні рицарські звичаї [35, 455]. Такими прикладами можуть бути і фразеологізми, що були назвами культурних жестів і поведінки людей: rwaж wіosy z gіowy, posypywaж gіowк popioіem; падати перед кимось на коліна, бити чолом і так далі.

Оскільки фразеологія дуже стисло пов’язана із життям суспільства, що користується даною мовою, у фразеологічній системі відбиваються і культурні зміни. Найважливішим наслідком зміни духовної і матеріальної культури є поступове нівелювання — аж до повного зникнення — первинної мотивації фразеологічних зворотів. Фразеологізми з нечіткою мотивацією легше піддаються усілякого роду семантичним і формальним змінам.

Межа між значеннєво вмотивованими і невмотивованими одиницями не лише змінюється в часі, але й залежить від історичної обізнаності мовця. На збереження знань про минуле, а в результаті - і на збереження мотивації фразеологізму, або навіть мовної одиниці впливають відомі літературні твори та аудіовізуальне мистецтво. Прикладами можуть бути зворот: podaж czarn№ polewkк, який знають і розуміють усі читачі «Пана Тадеуша» або лупайте цю скалу І. Франка. І навпаки забулося багато інших фразеологічних зворотів, наприклад, ті, що означали символічну поведінку під час обряду сватання: daж wieniec grochowy, dostaж wieniec grochowy, dostaж szar№ gкњ [34;460−461] звідси випливає, що другим важливим наслідком культурних змін є старіння і вихід з ужитку словосполучень, які називають звичаї, обрядові дії, характерних для певної епохи, культури і незрозумілих пізніше.

Деякі фразеологічні звороти виникли з історичних романів, анекдотів, легенд і прислів'їв. Такі звороти можуть бути у формі цитат, якщо вони дослівно повторюють чиєсь висловлювання. Найчастіше такі фразеологізми метафорично вмотивовані, але й трапляються й алюзії (наприклад, фраза nic to є алюзією до слів пана Володийовського, які він вимовив перед смертю). Коли текст — джерело ідіоми — забувається, то фразеологізм втрачає свою мотивацію.

Окрему групу стійких словосполучень і в польській, і в українській мовах становлять звороти з грецької і римської міфології, античної літератури та історії. Ці одиниці виступають у багатьох інших європейських мовах і є проявом культурної спільності. Наприклад, фразеологізми міфологічного походження: syzyfowa praca // сізіфова праця; mкki Tantaіa // танталові муки; stajnia Augiasza // авгієві стайні; літературного: miкdzy Scyll№ a Charybd№ // поміж Сцилою і Харибдою («Одіссея»); lwia czкњж // левова частка (байки Езопа); історичного походження: przekraczaж Rubikon // перейти Рубікон; wкzeі gordyjski // гордіїв вузол. Фразеологічні звороти, коріння яких сягає античності, належать до книжної фразеології.

Особливим джерелом фразеологізмів є прислів'я. Ці усталені тексти (зазвичай метафоричні) так подібні до фразеологізмів, що багато пареміологів поєднує обидва класи, розрізняючи тільки прислів'я і прислівні звороти (власне фразеологізми). Найчастіше прислів'я виконують дидактичну функцію, іноді - функцію прогнозу (мете реологічні прислів'я), їхній зміст має бути логічно виведеним. Умови вживання прислів'їв визначені прагматично — за допомогою ситуацій, до яких вони можуть відноситись, а не граматично — через слова і речення, які до них безпосередньо близькі.

Для утворення фразеологізму із прислів'я часто викидають деякі компоненти. Наприклад, зворот kopaж pod kimњ doіki своєю основою має прислів'я Kto pod kimњ doіki kopie, sam w nie wpada, але не має ані його дидактичної цінності, ані структури логічного виникнення.

Фразеологізми з міфології, античної літератури та історії вживаються багатьма народами (хоча не в кожній мові вони ідентичні), адже вони є віддзеркалюванням спільної культурної традиції європейських народів. Разом з ними в польській та українських мовах функціонують звороти, запозиченні з інших мов. Як правило, вони мають форму кальок і у своїй оригінальній формі такі фразеологізми є іншомовними вставками: persona grata, sensu stricto, nolens volens тощо.

Багато фразеологізмів скальковано з французької (punkt widzenia, postawiж kropkк nad i // поставити всі крапки над «і», krzyk mody // писк моди), німецької (wyci№gaж wniosek, w pierwsrym rzкdzie; tu leїy pies pogrzebany // тут собака зарита), російської мов (jakby nie byіo, okazywaж pomoc, rzecz w tym, podіoїyж њwiniк//підкласти свиню) [35;471].

Фразеологія збагачується не лише запозиченнями з інших мов, численними є і внутрішні запозичення, тобто одиниці, які потрапили в літературну мову із середовищно — професійної лексики. Внутрішні запозичення, як і запозичення з інших мов, можуть бути безпосередніми і непрямими.

На розширення фразеологічного складу впливають також соціальні діалекти, у яких відбивається суспільна диференціація мешканців різних регіонів. Деякі із територіальних фразеологізмів з часом набувають загально мовного статусу.

1.3 Біблія — одне з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду

Для того, щоб фразеологічний зворот із якого-небудь твору став загальновживаною мовною одиницею, цей твір повинен бути загальновідомим. Саме Біблія з її багатим підгрунтям для створення фразеологізмів успішно виконувала і продовжує виконувати цю функцію. Біблеїзми належать до книжної фразеології і становлять спільну частину фразеологічного фонду багатьох мов світу. Наприклад, sуl ziemi, wdowi grosz, alfa i omega тощо. Частина фразеологізмів біблійного походження зберегла структуру і значення першоджерела, деякі фразеологізми, можливо, через свою пафосність — набувають жартівливого або саркастичного відтінку, наприклад, chodziж jak bікdna owca, niebieski ptaszek, niewierny Tomasz.

Нові одиниці цього типу вже не виникають, але ті, що здавна засвоєні, продовжують функціонувати і в сучасній мові як успадковані за традицією з попередніх епох. «вислови цього типу, як правило, міцно засвоєні і широко вживані в тих національних мовах, які пройшли стадію християнської культури. Ставши невід'ємною складовою образотворчого мовного репертуару, вони придатні для вираження таких понять, яким зовсім чужий дух християнської моралі чи застарілого церковного способу життя й світогляду. Свідомість людей, які вживають або чують подібні вислови в контекстах сучасної мови, не асоціює їх колишніх термінологічних значень, що й забезпечує їм стійке місце у фразеологічному фонді"[7;174]. Ще й зараз в арсеналі фразеологічних засобів зображення є звороти, навіяні життєписом Христа, типу нести хрест, приймати хрест, іти на хрест, як з Христа знятий, приймати вінець, терновий вінець, мученицький вінець, іти на Голгофу, шлях на Голгофу тощо [7;174−175]. Утворення такого типу фразеологічних зворотів стимулювалося популярними в свій час апокрифами — літературними пам’ятками, у яких релігійні сюжети переломлювалися через призму народної психології і побуту. Популярність народних оповідань про рай і пекло підтримала працю фразеологізації висловів типу тихий рай, зелений рай, просто рай, рай та й годі, як у раю, райський куточок або таких, як дихати пеклом, лізти поперед батька в пекло, пройти через пекло, вирватися з пекла тощо [7;178].

Широко вживаються фразеологізми, що групуються навколо слова «Бог». Образ Бога, усталений у фразеології, є складний і неоднозначний — Він є не тільки найбільшою Любов’ю і добротою, істотою, яка дає людині все добре (jak u Pana Boga za piecem, Bog ma kogoњ w swojej opiece, niech Bуg kogoњ prowadzi), але й суддею, який оцінює людські внески і не вагається при винесенні вироку, якщо людина на це заслуговує (obraza boska, skaranie boskie, bуj siк Boga). Людина, покірна Богу, захоплюється Ним, або ж повністю від Нього залежить (jak Boga kocham, jak mi Bуg miіy, na litoњж Bosk№, chwaіa Bogu, wola boska, ktoњ wygl№da (czeka) boskiego zmiіowania). [39;162−163].

Окрім вищезгаданих зворотів, багато інших мовних одиниць відбивають світогляд християн, чий світ поділяються на сфери Добра і Зла. Сфера Добра пов’язана із Богом та ангелами, сфера Зла — із дияволом. Ангел нерозривно асоціюється із добротою, лагідністю, досконалістю і красою, а диявол викликає амбівалентні почуття, хоча і є злим. В польській мові диявол може виглядати як грішний ангел (anioіek z rуzkani), що спокушує людей (diabeі kogoњ podkusiі, ktoњ zaprzedaі duszк diabіu). Згідно з християнською космологією Бог, ангели і духи померлих живуть на небі. Із небом пов’язані позитивні поняття (komuњ jest jak w niebie, ktoњ jest gotуw або chciaіby nieba przychyliж) [39;170]. Так само оцінюється і рай (ktoњ czuje siк jak w raju, raj na ziemi).

Протиставленням є пекло, місце перебування диявола, злих духів, місце тимчасової або вічної кари (ktoњ jest z piekіa rodem, ktoњ pуjdzie za kimњ (nawet) do piekіa, niech kogoњ piekіo pochіoni) [38;170−171].

Тексту Біблії притаманна своя, замкнена змістова макроструктура, яка визначається особливим над завданням цієї книги — через неї Бог відкривається людям. Цікавим і поширеним явищем досліджуваних текстів є те, що загальновживана лексика набуває тут властивих лише їй значень, характерних саме для Біблії. Одні біблійні значення лексем виникають на тлі широкого контексту, а інші, які отримали статус «крилатих» — у загальному культурному просторі - творах художньої, публіцистичної та наукової літератури.

Біблійні тексти зумовлюють появу в семантичній структурі ряду слів тих сем, які позначають духовні зв’язки та характеристики, переводять їх із знаків реально фізичних у знаки духовних явищ. У контексті вони є носіями інформації про погляд на суть стосунків між людьми та Богом.

Одну з груп лексем, які наповнюються біблійним смислом, становлять слова — символи. Зміст символу «полягає в мотивації мовного знака, пов’язаної не з переносом значення, як це характерно для тропів, а з картиною світу, фоновими значеннями, прагматикою в широкому розумінні слова.» [34;403]. Образно-символічного змісту в Біблії набувають передусім слова, які є ключовими, через які отримують мовну реалізацію провідні біблійні теми. Серед біблійних символів за характером їх смислової мотивації можна виділити дві великі групи: абстрактно-узагальнювальні та конкретно-наочні. До перших належать символічні образи, які цілком абстраговані від позначуваних ними денотатів і виявляють своє наповнення лише завдяки опорі на контекст, який відіграє головну роль у формуванні біблійного значення слова. Другу групу становлять слова, символічне значення яких визначається крім контексту ще й семантикою самого слова, його внутрішньою формою.

Сферою, де функціонують слова-символи, є так званий культурний контекст. Століттями продовжувалось ідейно-художнє освоєння текстів біблійних книг: вони живили творчість іконописців, художників, композиторів, скульпторів та архітекторів. Красне письменство та усне мовлення постійно вбирали в себе дух і букву Божого Слова, активно його використовували та являли в єдності з мовною стихією [23;74]. Так і набули символічного осмислення, стали «крилатими» численні слова та вирази Старого і Нового Заповітів.

Отже, дослідження текстових масивів Біблії відкриває в ній своєрідну і неповторну художньо-образну організацію, яка моделює нове життя слова. Воно виявляється в активних текстових і поза текстових семантичних трансформаціях лексем і фразеологічних зворотів, які щедро живляться змістом одного з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду польської та української мов — Біблії.

Розділ 2. Синхронно-типологічна характеристика фразеологізмів біблійного походження польської та української мов

Синхронно-типологічне дослідження біблеїзмів показує, що вони бувають ідентичними, а також можуть не мати відповідників як в польській так і в українській мовах. Ці фраземи можуть бувають ідентичними в обох мовах і за структурою і за семантикою, а також такі, що при семантичній ідентичності мають різну структуру, і навпаки — однакові за складом компонентів, але відрізняються семантично.

2.1 Фразеологічні звороти, ідентичні за структурою і семантикою

Цілий ряд фразеологізмів, джерелом яких є Біблія, і в польській, і в українській мовах співпадають як за складом і послідовністю своїх компонентів, так і за їхнім значенням.

До таких фразем, насамперед, належать конструкції типу «іменник + прикметник». У цій групі виділяються біблеїзми, одним із компонентів яких є:

· назва тварини:

zbі№kana owieczka (ktoњ, kto popeіniі bі№d, zgrzeszyі) [27;525;526] // блудлива (блудна) вівця (овечка) (людина, яка збилася з правильного життєвого шляху) [15;35];

zіoty cielec (bogactwo, pieni№dze) [27;75] // золотий телець (книжн. золото, гроші, влада золота, грошей) [16;879];

· назва рослини:

listek figowy 1) przysіona nagoњci 2) osіona czegoњ, co z jakichњ wzglкdтw chciaіoby siк ukryж, nie ujawniaж; przykrywka dla czegoњ, parawan) [27;344;345] // фіговий лист (листок) (книжн. те, чим прикривають що-небудь нечесне, ганебне і т. ін.) [15;425];

droga cierniowa (їycie peіne udrкczeс, kіopotуw; trudnoњci, przeciwieсstwa, przeszkody, jakie ktoњ musi pokonaж, realizuj№c swoje zamierzenia) [27;79,80] // тернистий шлях (тяжка, болісна дорога до досягнення певної мети) [15;230];

· назва грошей:

judaszowe (judaszowskie) srebrniki (zapіata otrzymana za zdradк, haniebnie, nikczemnie zarobione pieni№dze za sprzeniewierzenie siк czemuњ) [27;254] // іудині срібняки (нечесно зароблені гроші, плата за зраду) [15;356];

а також:

ziemia obiecana (miejsce najbardziej poї№dane, wydaj№ce siк rajem) [27;460] // земля обітована (1)багатий розкішний край, де панує повний достаток і злагода; 2) заповітне місце, пристанище; 3) предмет чиїх-небудь пристрасних надій, бажань) [15;333];

s№dny dzieс (dzieс s№du Boїego) [27;730] // судний день 1) час страшної кари, кінець світу; 2) справедлива кара, відплата) [15;227].

Серед фразем типу «іменник + іменник» є фразеологізми, що містять назви:

· продуктів харчування:

manna z nieba 1) cud; nieoczekiwany dar; zyski, dochody niespodziewane, profity niezasіuїone, niezapracowane; 2) coњ bardzo upragnionego, cennego) [27; 375] // манна з неба (що-небудь бажане, приємне, його чекають з нетерпінням) [15; 464].

sуl ziemi (najbaedziej wartoњciowi ludzie, najbardziej wartoњciowe jednostki w jakimњ zespole) [27; 762] //сіль землі (книжн. найкращі, найвидатніші представники народу і добірна частина певного суспільства) [16; 809];

· частин тіла людини

oko za oko (pragnienie zemsty) [27; 1008] // око за око (вираження прагнення помсти за вчинене зло, образу і відплата тим самим).

z№b za z№b // зуб за зуб (див. око за око).

· давніх літер і міст:

alfa i omega (pocz№tek i koniec, wszystko; absolutny autorytet, wyrocznia) [27; 19] альфа і омега (книжн 1) початок і кінець чого-небудь; 2) головне в чомусь, зміст, суть чого-небудь) [15; 14];

Sodoma i Gomora (o wielkiej awanturze, zamieszariu, chaosie wywoіuj№cym grozк; o rozpuњcie, wyuzdaniu) [27; 205] // сoдом (сoдома) і гоморра 1) велике безладдя, метушня 2) крайня аморальність, розпуста) [16; 842].

Серед структурно та семантично ідентичних біблеїзмів польської та української мов трапляються і конструкції :

«дієслово + іменник»:

umywaж rкcк (usuwaж siк od czegoњ nie chcieж braж za coњ odpowiedzalnoњci) [27; 680; 687] // умивати руки (знімати з себе відповідальність) [16; 754];

mieж czyste rкcк (nie dopuњciж siк nigdy їadnego przestкpstwa; byж zawsze uczciwym) [27; 97,98] // мати чисті руки (бути чесним, не чинити злочинів) [16; 753];

rzucaж sіowa na wiatr (nie przywi№zywaж wagi do tego, co siк komuњ mуwi, obiecuje) [27; 905, 906 // кидати слова на вітер (говорити, обіцяти щось несерйозно) [15; 136];

nie pozostawiж kamienia na kamieniu (zniszczyж, zburzyж wszystko) [27; 259] // не лишити каменя на камені (повністю все знищити) [15; 388].

«cполучник + іменник»:

ani na jotк (nic a nic, wcale, ani trochк) [27; 254] // ані (і, ні) на йоту (ніскільки, нітрохи, зовсім) [15; 360].

Отже, серед фразеологізмів біблійного походження польської та української мов, багато конструкцій, ідентичних як за складом і послідовністю компонентів, так і за своєю семантикою. Такі фраземи побудовані за моделями «іменник + прикметник», «іменник + іменник», «дієслово + іменник», «сполучник + іменник». Компонентами таких зворотів найчастіше виступають назви тварин, рослин, частин тіла людини, продуктів харчування тощо.

2.2 Семантично однакові фраземи, що мають різну структуру

Hаступну групу біблеїзмів становлять фразеологічні звороти, які відрізняються структурним складом компонентів, але мають однакове значення в польській і українській мовах, і навпаки — мають однакову структуру, але відрізняються семантично.

Значно більше семантично ідентичних фразем, структура яких в досліджуваних мовах не співпадає. Серед них виділяють фразеологізми, що містять:

· імена людей:

niewierny Tomasz (ktoњ nieufny, sceptycznie nastawiony, chc№cy wszystko sprawdziж; niedowiarek) [27; 738, 739] // Хома невірний (невірячий) (людина, що сумнівається, не вірить у що-небудь) [16; 934];

solomonowy wyrok (wyrok uwzglкdniaj№zy interesy obu stron, sprawiedliwy) [27; 728] // соломонів вирок (правильний вирок, що не підлягає сумніву) [16; 822].

· фраземи з компонентом прикметник (дієприкметник) на позначення характеристик:

gіos woіaj№cego na puszczy (sіowa, apel bezskuteczne, daremne, lekcewaїone) [27; 216] // голос волаючого в пустелі (глас вопіющого в пустелі) (книжн. даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги) [15; 187];

syn marnotrawny (czіowiek, ktуry zawiniі i opamiкtaі siк) [27; 433] // блудний син (той, хто повертається після довгої відсутності з каяттям визнанням своєї провини) [16; 786].

· частини тіла людини:

pilnowaж (strzec) jak oka w gіowie (pilnowaж gorliwie, troskliwie) [27; 499] // берегти як зіницю ока (дуже сильно, старанно оберігати) [16; 566];

wіosy staj№ na gіowie (silny przestrach, przeraїenie) [27; 924] // волосся стає дибом (наслідок сильного переляку) [15; 151];

palec Boїy (znak dziaіania siі nadprzyrodzonych, opatrznoњж) [27; 532] // перст божий (застереження, прояв діяльності вищої, надприродної сили) [16; 612];

· назви тварин, рослин:

kozioі ofiarny (o czіowieku (instytucji), na ktуrego (na ktуr№) niesіusznie zrzuca siк caіa odpowiedzialnoњж za coњ) [27; 309] // козел відпущення (людина, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чиїсь негативні вчинки) [15; 384];

owoc zakazany (rzecz niedozwolona i dlatego poci№gaj№ca, poї№dana) [27; 517] // заборонений плід (заборонена і через це дуже бажана річ) [16; 580];

· предмети та явища неживої природи:

kamieс obrazy (przyczyna, powуd konfliktu, niezadowolenia, oburzenia) [27; 260 // камінь спотикання (велика перепона, перешкода) [15; 364];

rozpкdziж na cztery wiatry 1) brutalnie i gwaіtownie poіoїyж kres czyjejњ dziaіalnoњci, funkcjonowaniu czegoњ; 2) rozgromiж w walce, pokonaж kogoњ) [27; 706, 707 // іти (собі) геть на (всі) чотири вітри (вираження зла, обурення, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь) [15; 349];

byж w siуdmym niebie (czuж siк szczкњliwym, bardzo siк cieszyж) [27; 426]// бути на сьомому небі (бути дуже задоволеним, радісним, безмежно щасливим) [16; 539];

· а також:

wieїa Babel (o zbiorowoњci mуwi№cej rуїnymi jкzykami) [27; 24] // вавілонське стовпотворіння (про натовп людей, які розмовляють різними мовами і не розуміють одне одного) [15; 65];

wdowi grosz (niewielka suma, ofiara dana ze szczerego serca, kosztem wyrzeczeс przez ludzi niezamoїnych) [27; 214] // лепта вдовиці (невелика сума, пожертва, яку щиро внесла незаможна людина) [15; 72];

Трапляються також фразеологізми біблійного походження, за однаковою структурою яких в польській та українській мовах стоїть різне значення. Наприклад:

chleb powzszedri (rzecz zwykіa, codzienna, niebudz№ca zdziwienia, czкsto siк zdarzaj№ca, nic nadzwyczajnego) [27; 62] // хліб повсякденний (насушний, насущний) (1) засоби, необхідні для прожитку, існування; 2) щось найважливіше, найістотніше) [16; 927].

Досить цікавими є фразеологізми bікdna owca і блудна вівця, які є однаковими за складом компонентів, але мають розбіжності у семантиці, причому значеннєво співвідносною польською фраземою до звороту «блудна вівця» є «zbі№kana owieczka»:

zbі№kana owieczka (ktoњ, kto popeіniі bі№d, zgrzeszyі, zrobiі coњ nagannego, co wyі№czyіo go z danej spoіecznoњci; odst№pca, grzesznik;) [27; 525, 526], bікdna owca (ktoњ w zamyњleniu; bez celu) [27; 41] // блудна вівця (людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильно життєвого шляху)[15; 113].

Таким чином, серед польських та українських біблеїзмів, окрім структурно і семантично однакових, є й звороти, що відрізняються своєю структурою, значеннєво будучи ідентичними, і такі, які, відрізняючись своєю семантикою, є ідентичними за складом і послідовністю компонентів. Перших значно більше, до них входять фразеологізми, одним з елементів яких є імена людей, назви рослин., тварин, предметів та явищ неживої природи тощо. До другої групи ми віднесли лише два фразеологічні звороти, які при однаковій структурі відрізняються семантично.

2.3 Біблеїзми польської та української мов, різні за значенням і складом компонентів

Незважаючи нa те, що біблеїзми і польської, і української мов походять з одного джерела — Біблії - найбільш численними серед них є саме фразеологічні звороти, які відрізняються своєю структурою і значенням, тобто не мають безпосередніх фразеологічних відповідників біблійного походження чисто в польській чи українській мовах.

До цієї групи відносимо наступні польські фраземи, які у своєму складі містять:

· назви частин тіла людини:

іuski spadn№ komuњ z oczu (ktoњ przekona siк o istotnej wartoњci czegoњ, pozna prawdк, pozbкdzie siк zіudzeс) [27; 498];

posypywaж gіowк popioіem (jak skutek bardzo trudnej sytuacji, wielkiego problemu) [27; 469];

· назви рослин, продуктів харчування:

oddziaіaж ziarno od plew (odrуїniж to, co wartoњciowe, od tego, co ma wartoњж pozorn№ lub w ogуle jej nie ma; odrуїniж to co dobrze od tego, co zіe) [27; 469];

za miskк soczewicy (dla doraїnego zysku) [27; 761];

· назви тварин:

niebieski ptak (ptaszek) (czіowiek їyj№cy cudzym kosztem, nieodpowiedzialny, prуїniak, darmozjad, lekkoduch) [27; 425, 426];

· назви предметів неживої природи:

wszystkie (wszelkie) znaki na niebie i ziemi (wszystko) [27; 1036];

· лексеми на позначення дій людини:

stan№ж jak (niczym) sіup soli (stan№ж niruchomo pod wpіywem zdumienia, przeraїenia itp) [27; 759];

budowaж zamki na lodzie (snuж marzenia, projekty niemaj№ce realnych szans na urzeczywistnienie siк; opieraж coњ na niepewnych podztawach) [27; 6994];

chowaж (schowaж) coњ pod korcem (korzec) (ukrywaж coњ, staraж siк zataiж, «utrzymywaж» w tajemnicy) [27; 68];

kopaж pod kimњ doіki (dziaіaж podstкpnie, potajemnie, na czyj№њ szkodк) [27; 114];

poruszaж niebo i ziemiк (uїyж wszelkich њrodlkуw, wpіywуw dla osi№gniкcia czegoњ) [27; 428];

wierzgaж przeciw oњcieniowi (buntowaж siк daramnie) [27; 521];

si№њж i pіakaж (o bardzo trudnej sytuacji, w ktуrej ktoњ czuje siк bezradny, o komplikacjach, w ktуrych nie widaж wyjњcia) [27; 589];

rozdzieraж szaty nad czymњ (kimњ) (ubolewaж (zwykle przesadnie) z jakiegoњ powodu, uїalaж siк, biadaж nad czymњ; oburzaж siк na coњ) [27; 704];

przytrzeж komuњ rogуw (daж komuњ nauczkк, poskromiж kogoњ) [27; 712];

chodziж od Annasza do Kajfasza (byж kierowanym do rуїnych osуb, instytucji, urzкdуw bez uzyskania pomocy w zaіatwieniu sprawy, rezultatu; byж zbywanym) [27; 21];

rzeї niewini№tek (pogrom na egzaminie lub na meczu) [27; 433];

· статус, становище людей:

byж na њwieczniku (zajmowaж wysokie stanowisko w jakiejњ hierarchii) [27; 830];

uczeni w piњmie (o osobach wyksztaіconych i oczytanych, o (rzekomych)intelektualistach, erudytach) [27; 578];

grуb pobielany (o czіowieku maskuj№cym swe obіudne postкpowanie; o instytucji stwarzaj№cej pozory swego trwania i dziaіania[27; 216];

· а також:

zamki na lodzie (nierealne projekty, nieїyciowe pomysіy, utopijne plany) [27; 995];

kolos na glinianych nogach (o czymњ wielkim, co stwarza pozory mocy, potкgi, w rzeczywistoњci zaњ jest sіabe, bliskie upadku, rozpadu) [27; 287, 288];

co do joty (co do najdrobniejszych szczegуіуw, bardzo dokіadnie, niezwykle skrupulatnie) [27; 254];

od siedmiu boleњci (kiepski, bardzo mierny, nic nie wart, do niczego) [27; 45];

dni czyjeњ (czegoњ) s№ policzone (bliski jest kres czyjegoњ їycia, kariery, dziaіalnoњci, coњ wkrуtce przestanie istnieж) [27; 602];

egipskie ciemnoњci (wielka, gкsta, nieprzenikniona ciemnoњж) [27; 148];

В українській мові також багато фразеологізмів, що не мають прямих польських відповідників. До них належать фраземи, які містять наступні поняття:

· імена, позначення людей:

адамове ребро (1) жaрт. жінка; 2) спільне джерело, спільна основа чого-небудь) [16; 734];

від Адама (дуже здалека, з самого початку)[15; 13];

адамові діти (рід людський) [15; 13];

поцілунок Іуди (книжн. зрадницький вчинок під виглядом доброзичливості, приязні) [16; 684];

іудине плем’я (людина (люди), що вважається зрадником, хоча прикидається доброзичливою) [15; 281;

скорчити Лазаря (прикинутися нещасним, обділеним) [16; 880];

співати (заводити) Лазаря (1) попросити милостиню, жебракувати; 2) прикидатись нещасним, скаржитися на життя) [16; 849];

раб божий (раба божа) (людина взагалі) [16; 725];

· стан людини:

одержимий злим духом (психічно хворий, божевільний) [16; 587];

мідний лоб (ірон. хтось не відзначається розумом; упертий, нерозсудливий) [15; 438];

агнець божий (книжн. безвольна, покірлива, розумово обмежена людина) [15; 13];

· дії людини:

нести на вівтар (жертвувати чимось) [15; 113];

нести свій хрест (терпляче переборювати труднощі, незгоди, все те, що стало неминучим у чиємусь житті) [16; 548];

покидати грішну землю (помирати) [16; 665];

змести (стерти) з лиця землі (жорстко розправитися з ким-небудь (чим-небудь), знищити, розгромити) [15; 338];

· назви рослин, речовин:

терновий вінок (муки, страждання) [15; 131];

пальмова віть (нагорода за переваги в чому-небудь над усіма іншими) [15; 133];

на ладан дихати (1) бути безнадійно хворим, близьким до смерті; 2) ставати ветхим, ні на що не придатним, розвалюватися, розпадатися від тривалого користування) [15; 240];

палити фіміам (дуже вихваляти кого-небудь) [16; 604];

одним миром мазані (ірон. дуже схожі між собою в чомусь, переважно негативному; однакові) [15; 458];

· назви продуктів харчування:

жити не хлібом єдиним (книжн. крім матеріальних, мати і духовні інтереси) [15; 294];

тяжкий хліб (1) заробіток, здобутий важкою працею, великими зусиллями; 2) робота, пов’язана з великими труднощами, зусиллями) [15; 927];

· географічні назви:

кара вавілонська (вираження незадоволення, здивування) [25; 364];

єгипетський полон (важке, нужденнe, підневільне життя) [16; 670];

як єрихонська труба (дуже гучний голос) [16; 900];

· фразеологізми, пов’язані з християнськими віруваннями та церковними обрядами:

вічне небесне царство (місце, де блаженствують праведники після смерті; рай 2) вираження побажання померлому, коли його згадують, загробне життя в раю) [16; 938];

до судної години (до божого страшного суду) (до самої смерті, до кінця життя) [15; 178; 16; 870];

до гробової дошки (до кінця життя, до смерті) [15; 268];

страшний суд (яка-небудь нестерпна обставина (стихійне лихо, безладдя, війна і т.ін.) [16; 869];

смертельний гріх (дуже великий гріх) [16; 833];

той світ (потойбічне, загробне життя як протиставлення земному) [16; 785];

цей світ (земне життя як протиставлення потойбічному) [16; 785];

від сотворіння світу (від самого початку буття) [16; 829];

кара божа (господня, вавілонська і т.ін.) (вираження незадоволення, здивування) [15; 384];

душа вилітає (відлітає) (хто-небудь помирає, гине) [15; 277];

на роду написано (кому-небудь призначено, судилося щось заздалегідь або від народження) [16; 532];

святая святих 1) щось таємне, неприступне для непосвячених; 2) що-небудь недоторкане; 3) що-небудь найдорожче, найзаповітніше) [16; 790];

символ віри 1) реал. стислий виклад головних догматів християнства; 2) переконання, світогляд, погляди) [16; 804, 805];

чаша терпіння переповнилася (не більше сил, можливості терпіти, зносити що-небудь) [16; 945];

випити чашу лиха (перенести тяжкі випробування, страждання) [16; 946];

слава тобі, Господи 1) вираження задоволення, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь; 2) нівроку, як видно) [16; 824].

Як видно із вищезгаданих фразеологізмів, і в вольській, і в українській мові досить багато зворотів, які характерні для однієї з цих мов, незважаючи на той факт, що взяті вони з одного джерела. Саме ця група найчисленніша і об'єднує фраземи, у яких найбільш виражена їхня національна специфіка, пропущена крізь призму світогляду польського і українського народів.

Розділ 3. Національно-культурна специфіка фразеологізмів біблійного походження

фразеологізм біблійний польський слов’янський Проблеми взаємодії мови і культури, впливу етнокультурних, етнопсихологічних, етносоціальних чинників на мовні процеси викликають в останній час посилений інтерес з боку як мовознавців, так і вчених інших галузей знань — культурологів, етнологів, психологів, філософів, фольклористів, міфологів. Для представників мовознавчої науки центральним стає опрацювання за допомогою лінгвістичних методів широкого кола питань текстової компетенції народної культури, народної психології, міфотворчості, з включенням у поле зору таких об'єктів позамовної дійсності, як побут, природа, обряди, традиції, міфічні образи тощо в категоріях мовленнєвих стереотипів. Для студій такого напряму характерна постійна увага до питань народного світогляду, народної психіки, ментально-мовленнєвих парадигм. Завдяки такому аналізу відкриваються додаткові можливості для наукового проникнення в сферу мовної свідомості, співвідношень мови і особистості, особистості і народної культури. Дослідження народної свідомості в мовних вимірах у свою чергу поглиблюють відомості в обширі народної етики, естетики, філософії, формують тим самим комплексну етнолінгвокультурологічну систему. Очевидним стає, що без урахування впливу того чи іншого етносу на мову, без опрацювання національно-культурного мовного компонента неможливо створити ефективну модель розвитку національної мови, чи то польської, чи української, у становленні яких народно-культурологічний чинник відіграє провідну роль.

Як зауважив І. Огієнко, «мова — це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного „я“» [21;28]. Отож на перший план висувається проблема виділення, опису й систематизації тих мовленнєвих відрізків на тлі, передусім, національно-орієнтованих дискурсів, що визначають особливості народного життя, народних традицій і звичаїв, соціокультурний зріз, а через них — відмінності психічного стану, поведінки людини як носія національного характеру, національної ментальності. До того ж ураховується, що джерелом для етнолінгвістичних студій є не тільки й не стільки етнографізми, скільки основний масив стилістично маркованих і немаркованих словесних комплексів, що набувають виразних рис, забарвлених в етнічному, психологічному, аксіологічному плані одиниць, стають вагомим чинником формування етнічно-мовних утворень. Крім того, контекст, передусім художній, розмовна і діалектна стихія виявляють можливості переосмислення, образного слововживання, а воно в свою чергу розкриває національно зумовлений потенціал слів, словесних сполук, тексту.

Йдеться, зокрема, про виокремлення засобами мови фонових супровідних знань, уявлень, що достатньою мірою відтворюють набір життєвих стереотипів польського та українського етносу. Звернення до етнографічного матеріалу дозволяє прослідкувати за вживанням ритуальних словесних формул, обрядових термінів, що в своїй сукупності створюють розгалужену систему народного, часом напівзабутого, часом закріпленого за певною місцевістю лексикону.

Комплекс обов’язкових для кожного носія мови пресу-позицій створює не лише систему лінгвокраїнознавчих понять, а значно ширшу «картину світу» з властивими їй аксіологічними орієнтаціями народної культури. Етнолінгвістичний аналіз назв, що мають давні і не завжди прозорі витоки, вимагає звернення до історико-культорологічних коментарів. Цей підхід передбачає не стільки власне етимологічний підхід (хоч залучення таких даних становить важливий компонент етнолінгвістичного зрізу), оскільки з’ясування розвитку значень у контексті історико-культурних змін, виявлення «внутрішньої форми» слів-історизмів, умов їх уживання нині тощо.

Сприйняття слова через усвідомлення його внутрішньої форми, навіть на рівні «народної етимології», прямо чи опосередковано визначає належність мовця до національної спільноти. Слідом за О. О. Потебнею Ю. Шевельов підкреслює, що «внутрішня форма — це форма існування і безнастанного виявлення колективного світогляду даної народності"[21;30]. Саме внутрішня форма в багатьох виявах містить той культурний компонент, який і знаменує «часткову герметичність» кожної мови.