Розробка дидактичного проекту та його підготовка до друку

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Розробка дидактичного проекту та його підготовка до друку (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ВСТУП

Поліграфічна промисловість сьогодні являється матеріально-технічною базою розвитку видавництва. Сучасні поліграфічні підприємства розвивають виробництво, застосовуючи певні міри, але потрібно займатися не тільки модернізацією та вдосконаленням технічних засобів вироблення продукції, пристроїв та обладнання, але й підготовкою спеціалізованих робочих кадрів, тобто досвідчених у поліграфічній справі фахівців, які зможуть підняти її на новий рівень.

Для цього потрібне навчання та підготовка майбутніх кадрів, адже науково-технічний прогрес та вдосконалення форм організації праці зумовлює потребу в систематичному вдосконаленні форм і методів підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів робітничих професій, до числа яких відноситься і поліграфічна діяльність, тобто тема дослідження дуже актуальна на сьогоднішній день.

Завдання розробки дидактичного проекту та підготовки полягає в тому, що кваліфікований робітник протягом певного терміну і у відповідності до затвердженої програми навчає закріпленого за ним учня або групу учнів та готує їх до кваліфікаційної проби. Саме цей процес має бути предметом нашого дослідження. Учні виконують всі навчально-виробничі завдання на відповідно обладнаному робочому місці. Інструктор передає їм свої знання і виробничий досвід, допомагає оволодіти найраціональнішими трудовими прийомами і навичками, які потрібні для виконання конкретних поліграфічних робіт. Теоретична підготовка здійснюється у спеціально організованих навчальних групах, які комплектуються з робітників однієї або кількох споріднених між собою поліграфічних спеціальностей.

Процес поблочного шиття книжкових блоків вручну, який і є об'єктом дослідження теми цієї роботи, являється одним з найважливіших та обов’язкових поліграфічних процесів, які широко застосовуються на виробництві, тому розробка дидактичного проекту по підготовці кваліфікованого робітника зі спеціальності «Оператор плоскої печаті» буде вкрай важливою і корисною допомогою для розвитку поліграфічної промисловості.

Ціль, яку ми досліджуємо та вивчаємо, буде досягнута за умови ефективної підготовки майбутніх працівників, кваліфікованих робітників, розуміння економічної значимості їхньої спеціальності, рівня кваліфікації, структури професійної підготовки або самостійної підготовки учнів.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ, ПРОБЛЕМ ТА НАПРЯМКІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ

1.1 Галузь економіки та напрямки модернізації технічних систем і виробничих технологій

Поліграфія — це технічні засоби, потрібні для масового виробництва книжок, газет, журналів, плакатів та іншої друкованої продукції, тобто текстового матеріалу, графічних зображень тощо. Поліграфічна технологія містить різні групи виробничих процесів. Додрукарські процеси включають підготовку до процесу, виготовлення оригінал-макетів, друкарських форм. Друкарські представляють собою власне процес друку, або отримання тиражних відбитків з оригіналу. Післядрукарськими процесами являються оздоблення та закінчення виготовлення друкованої продукції.

Поліграфічна промисловість є матеріально-технічною базою розвитку видавництва. На сьогоднішній день численні приватні, колективні поліграфічні підприємства та фірми, які здебільшого оснащені сучасною технікою, що успішно конкурують, точніше домінують на ринку пакувальної, рекламної, бланкової та іншої комерційної продукції помітно підняли рівень якості поліграфічного виконання друкованих виробів. Бізнес у цій області розвивається обережно, базуючи розрахунки на реальних ринкових потребах. Проте наш ринок свідчить про продовження негативної тенденції зменшення обсягів випуску неперіодичних та періодичних друкованих видань та про збільшення вільних потужностей із випуску книжкової і газетно-журнальної продукції. Причиною цього є відсутність створення в нашій країні сприятливих економічних умов для книговидання, та загалом неоднозначна ситуація у поліграфічній сфері, попит на продукцію якої падає у результаті низької платоспроможності населення, нестачі обігових коштів, великих податків.

Сучасні поліграфічні підприємства розвивають виробництво, хоча деякі з них знаходяться у складному фінансовому становищі, а їхня виробнича потужність потребує модернізації і підвищення завантаженості. Оскільки подекуди виготовлення поліграфічної продукції стає економічно неефективним, основним завданням молодшого покоління поліграфістів є впровадження нових технологічних та економічних рішень, які повинні бути направлені на покращення стану цієї галузі: потрібно підтримувати та захищати інтереси підприємств, діяльність яких пов’язана з поліграфічним виробництвом та його обслуговуванням у державних, недержавних і громадських органах та організаціях; належним чином взаємодіяти з відповідними органами законодавчої і виконавчої влади; провести модернізацію обладнання, беручи за приклад машини європейського рівня; розробляти проекти законодавчих актів та нормативних документів, щоб поліпшити правові та економічні умови діяльності вітчизняних виробників поліграфічної продукції тощо.

Такі дії повинні забезпечити прискорення розвитку поліграфічних підприємств незалежно як від характеру виробництва (наприклад, друкарень, фабрик кольорового друку, офсетних фабрик, типолітографій або поліграфічних комбінатів, де поєднуються відразу декілька типографічних процесів чи видів друку), так і від виду друкарської продукції, що випускається (універсальних чи спеціалізованих підприємств, таких як газетні, книжкові, газетно-журнальні, картографічні та ін.).

1.2 Необхідність удосконалення професійної підготовки кваліфікованих робітників, що обумовлена модернізацією технологічних систем

Необхідний комплекс робіт у перехідній економіці має у своєму складі багато елементів, мало не найважливішим з яких є удосконалення підготовки робітників та підвищення їхнього рівня професійної кваліфікації. Сучасна система підготовки і підвищення кваліфікації робітників вирішує питання, як подолати невідповідності у підготовці кадрів з професій і кваліфікації, та яким чином забезпечити збалансоване задоволення потреб конкретного виробництва, враховуючи перспективи його розвитку за допомогою кваліфікованих робітників. Для цього необхідно визначити реальні потреби виробництва у кваліфікованих кадрах.

Добре підготовлені з професійної точки зору робітники володіють достатнім обсягом знань, умінь та навичок, щоб забезпечити високу продуктивність і якість праці за умови раціонального використання матеріальних ресурсів, тому їхня підготовка впливає на економічне зростання.

Склад утвореної на виробництві системи підвищення кваліфікації:

1) виробничо-технічні курси;

2) курси цільового призначення;

3) школи передових прийомів і методів праці;

4) курси бригадирів;

5) самостійне підвищення кваліфікації.

Для підвищення ефективності виробництва має суттєве значення дослідження та використання нових форм і методів підготовки кадрів для роботи з модернізованою технікою, її освоєння, у зв’язку з чим можливі зміни у самому процесі підготовки робітничих кадрів.

Основні завдання системи управління персоналом в галузі підготовки, перепідготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації:

— вироблення стратегії формування кваліфікованих кадрів;

— визначення потреби у навчанні кадрів за його окремими видами;

— правильний вибір методів і форм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;

— вибір програмно-методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу навчання як важливої умови його якості;

— фінансування усіх видів навчання у потрібній кількості та з необхідною якістю.

Сучасне виробництво висуває високі вимоги до оновлення конкретних знань та навичок не тільки робітників, а й інших категорій промислово-виробничого персоналу. Головне завдання підвищення кваліфікації керівників — забезпечити швидку реалізацію нових наукових, технічних, організаційних та економічних ідей у практику діяльності підприємства. Один із шляхів вдосконалення системи підвищення кваліфікації цієї категорії працівників — перехід від сформованої практики періодичного навчання до безперервного оновлення знань. Тому підвищення кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців має стати основною частиною державної системи безперервної освіти з підключенням сюди системи вищої та середньої освіти країни. Для цього потрібно поліпшити зв’язки і координацію діяльності спеціалізованих навчальних закладів та різних форм виробничого навчання.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУП ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ

2.1 Відомі групи трудових процесів, їх характеристика та вибір

В основі поліграфічного виробництва лежить трудовий процес, тобто матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною фізичних та розумових зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні, суспільно корисні цінності та блага. Цей процес здійснюється і керується людиною.

Оскільки трудові процеси різноманітні, то серед організаційних аспектів виділяють насамперед класифікацію трудових процесів, наведену у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 — Класифікація трудових процесів за ознаками


Ознака	Види
Характер предмета і продукту праці	— інформаційні: характерні для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців), у яких основним предметом і продуктом праці є інформація; — матеріально-енергетичні: характерні для робітників, оскільки предметом і продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини або енергія).
Ступінь механізації праці	— машинні; — ручні; — машинно-ручні; — автоматизовані.
Повторюваність процесів	— не повторюються; — повторюються; — періодично повторювані; — різноманітні.
Виконувані функції	— основні: що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію; — допоміжні: які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних; — трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників.

Отже, трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та iн.

Слід зауважити, що класифікація трудових процесів за функціями відбувається відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на:

— трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників;

— основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію);

— допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).

За мірою механізації праці трудові процеси поділяються на ручні, машинні, машинно-ручні і автоматизовані.

А за характером предмета і продукту праці розрізняються матеріально енергетичні та інформаційні трудові процеси. Перші характерні для робітників, оскільки предмет та продукт праці для них — це матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.

Для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань. Тому від них залежать ефективність трудового процесу, економія матеріальних і трудових витрат, значною мірою якість продукції і послуг, які застосовуються на підприємстві. Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо вони допомагають збільшити продуктивність праці, забезпечити високу якість продукції, дотримуватись вимог щодо правил використання обладнання, норм витрат матеріалів та енергії, роблять темп роботи більш інтенсивним.

Наприклад, економія витраченого робочого часу не може бути єдиним критерієм ефективності прийомів та методів праці, які застосовуються на виробництві, після того, як з ними визначились, бо тоді вона може призвести до зниження якості продукції, погіршення умов праці робітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії порушення правил експлуатації обладнання. Якщо таке трапляється, то про ефективність, доцільність раціоналізації трудового процесу не може бути й мови.

Потрібно уважно слідкувати за усіма умовами, тому що саме за рахунок раціоналізації трудового процесу можна без великих матеріальних або фінансових витрат досягти на підприємстві будь-якої сфери і зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції і загальної ефективності роботи.

2.2 Групи трудових процесів робітника, виходячи з аналізу професійної діяльності

Розвиток виробничих сил виявляється у розвитку поділу праці. Це зв’язано з тим, що усім суспільно-економічним формаціям властивий суспільний поділ

праці, його форма і зміст дуже значимі.

Він є необхідною передумовою організації виробництва та підвищення продуктивності праці. Поділ праці дозволяє організувати послідовну та одночасну обробку багатьох предметів праці на всіх фазах виробництва та стадіях технологічного циклу. Спеціалізація виробничих процесів сприяє вдосконаленню трудових навичок працівників.

Суспільний поділ праці - це диференціація в суспільстві як цілому соціальних функцій, що виконуються певними групами людей, і виділення в зв’язку з цим різних сфер суспільства (промисловість, сільське господарство, місто і село, наука, мистецтво і т.д.), які, в свою чергу, поділяються на дрібніші галузі й підгалузі.

Технічний поділ праці являється аналогією диференціації видів трудової діяльності між підрозділами та працівниками підприємства, поділ трудового процесу на підприємстві на ряд часткових функцій і операцій, спеціалізації працівників у процесі економічної діяльності. Тобто, це немовби вихідний пункт організації праці, що, враховуючи цілі виробництва, полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов’язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій.

Наведемо приклади форм поділу праці на підприємстві:

технологічний — поділ праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників у відповідності з технологією виробництва і значно впливає на рівень змістовності праці. Важливим завданням організації праці є пошук оптимального рівня технологічного поділу праці. Дуже вузька спеціалізація спричиняє монотонність, що викликає надмірну втому та зменшення продуктивності праці. Надто широка спеціалізація може стати причиною неякісного виконання робіт. Різновидами цієї форми поділу праці є предметний, подетальний та поопераційний поділ. Останній являється основою поточного виробництва;

професійний — поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт. У цьому напрямку зміни характеризуються зростанням частки професій інтелектуальної праці, механізованої праці, професій широкого профілю;

кваліфікаційний — поділ праці між групами працівників у залежності від складності виконуваних ними робіт. Працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що відображається у кваліфікації - якості роботи (праці) і лежить в основі розподілу працівників за групами кваліфікації - розрядами, категоріями, класами тощо;

функціональний — поділ праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі. Він проявляється у двох напрямках: виділення в складі персоналу підприємства таких основних категорій, як робітники і службовці; поділ працівників на основних і допоміжних.

3. ЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦЯ

3.1 Термін підготовки фахівця

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти — це її характеристика за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. Змістом навчання повинні бути структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

До структури вищої освіти в Україні входять такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Кваліфікований робітник — це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Освітньо-професійна програма його підготовки забезпечує одночасне здобуття професійно-технічної освіти та кваліфікації на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримувати повну загальну середню освіту. Формується вона переважно з навчальних дисциплін загальнотехнічного, фахового спрямування та виробничого навчання та реалізується професійно-технічними навчальними закладами.

Розглянемо рівні атестації професійно-технічної освіти:

1) формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об'єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнем кваліфікації. Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок у учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання на виробництві, у сфері послуг.

До професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня належать:

— навчальні курси певного професійного спрямування;

— професійні школи;

— навчально-курсові комбінати; автомобільні навчальні комбінати;

— інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на першому ступені не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати 1 року.

Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво.

2) формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам’яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня і вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

До професійно-технічних навчальних закладів другого атестаційного рівня належать:

— професійно-технічні училища відповідного профілю;

— професійно-художні училища;

— художні професійно-технічні училища;

— училища-агрофірми;

— училища-заводи;

— навчально-виробничі центри;

— навчальні центри;

— інші прирівняні до них навчальні заклади.

Учні, слухачі можуть одночасно з отриманням професії здобувати у професійно-технічному або в іншому навчальному закладі повну загальну середню освіту. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати:

для осіб, які мають повну загальну середню освіту, — 1,5 року; для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, — 4 роки; для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки не здобувають повну загальну середню освіту, — 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

3) формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності у нетипових ситуаціях.

Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.

До професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать:

— вищі професійні училища;

— вищі художні професійно-технічні училища;

— вищі училища-агрофірми;

— центри професійно-технічної освіти;

— центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

— інші прирівняні до них навчальні заклади.

Нормативний термін навчання повинен перевищувати 2 років. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-технічному навчальному закладі, — кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи.

3.2 Навчальні дисципліни, що складають план підготовки кваліфікованого робітника, ціль їх вивчення із співвідношенням годин за кожною з них (у вигляді кругової діаграми)

Результати занесені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 — Характеристика навчальних дисциплін


Цілі підготовки кваліфікованого робітника	Цикли дисципліни	Дисципліни (курс вивчення)	Характеристика дисциплін	Ціль вивчення дисципліни	Час
Забезпечення здобуття професійно-технічної освіти робітника за допомогою цієї дисципліни	Гуманітарний	Історія України	Головні події історії України, основні тенденції розвитку політичного і соціально-економічного розвитку країни, закономірності історичного розвитку як складових цивілізації; причинно-наслідковий зв’язок між подіями, джерела і література з проблем курсу.	Виявлення основних проблем історичного процесу шляхом порівняльного аналізу, історичного розвитку держави, закономірностей та основних тенденцій розвитку людства зі стародавніх часів.
Робітник здобуде вміння ко-ристуватись інформаційними технологіями.	Загально-професійний	Інформаційні технології	Методи, теорія створення та функціонування інформаційних систем і технологій.	Засвоєння як теоретичних, так і практичних знань з питань інформаційних систем і технологій набуття знань з їх побудови та функціонування.
Здобуванню робітником професійної освіти буде сприяти вміння робити висновки щодо економічних подій, явищ та мати власні економічні погляди.	Загально-професійний	Галузева економіка	Вивчення основних принципів статистики в умовах ринкової економіки, методів та прийомів проведення статистичних досліджень, особливостей соціальної статистики, статистик різних галузей господарства.	Полягає у формуванні у студентів — майбутніх фахівців, сучасних поглядів на функціонування ринкової економіки, усвідомлення об'єктивності перебігу економічних подій і явищ та суті економічних законів.
За допомогою основ знання охорони праці робітник підвищує свою кваліфікацію та контролює виконання робочих процесів, вдосконалюючи вміння та навички.	Професійно-теоретичний	Охорона праці	Впровадження організаційних і технічних заходів, направлених на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань; організація діяльності трудового колективу; забезпечення раціонального розподілу повноважень та обов’язків з питань охорони праці.	Майбутнім фахівцям надають знання з основ охорони праці та вчать реалізувати їх на практиці, що поліпшить умови праці, її продуктивність, запобігатиме професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.
Здобуття робітником професійно-технічних знань про матеріальну основу виробництва.	Професійно-теоретичний	Матеріалознавство	Відомості з фундаментальних наук і сучасних технологій, методи наукових досліджень, будова і властивості матеріалів, їх зміна під впливом факторів виробництва, умов експлуатації; сучасні методи й засоби дослідження матеріалів, оцінювання їх якості; асортимент матеріалів та перспективи його розвитку.	Формування системи знань, навичок і умінь по вибору й застосуванню різноманітних сучасних матеріалів з рахунком фізико-механічних характеристик; підвищення ефективності виробничого процесу та його безпеки.
Полегшення процесу здобуття професійно-технічної освіти за допомогою навчання, яке проводиться безпосередньо на виробництві і впливає на формування ЗНУ.	Професійно-практичний	Виробниче навчання	Способи діяльності майстра та учнів, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові та фізичні сили.	Оволодіння практичними уміннями та професійними навичками на основі отриманих теоретичних знань, які відповідають сучасному рівню розвитку техніки та технологіям промислового виробництва, виховання професійно важливих і соціально значущих якостей в процесі їх практично-трудової діяльності.
Трудовий процес під час виробничої практики, заснований на виконанні спеціалізованої роботи, допомагає робітнику підвищувати кваліфікацію і робочі навички.	Професійно-практичний	Виробнича практика	Застосовування отриманих знань, пізнання і розуміння особливостей виробничої роботи, отримання початкових практичних навичок роботи за фахом, набуття досвіду організаторської роботи.	Поглиблення та закріплення знань, які були отримані в процесі теоретичного навчання; придбання необхідних умінь, навичок і досвіду практичної роботи за спеціальністю.

Рис. 3.1 — Кругова діаграма співвідношення годин вивчення дисциплін

Рис. 3.2 — Схема взаємозв'язку між дисциплінами різних циклів.

3.3 Дисципліна й навчальна тема, спрямована на формування вмінь з виконання конкретної трудової операції

Особливістю формування професійних вмінь і навичок з виконання операції поблочного шиття книжкових блоків при вивченні дисципліни «Загальна поліграфія» є те, що студенти вивчають техніку шиття блоків різними видами ниток та різноманітними методами їх скріплення. Для цього вони вивчають особливості та послідовність цього процесу, можливо також технічні терміни, пов’язані з ним.

Специфіка вивчення «Загальної поліграфії» полягає в тому, що студент вже на перших практичних заняттях опрацьовує такі навчально-практичні ситуації, які моделюють його майбутню виробничу діяльність. Важливо, щоб у студента з найперших занять формувались уміння і навички професійного вирішення поставлених завдань. Таким чином, викладач націлює студентів на те, що отримані у процесі навчання навички, знання та вміння поєднують теоретичні надбання з майбутньою професійною діяльністю молодого фахівця. Навчально-виробничі завдання адаптують студента до діяльності у поліграфічному виробництві.

В останні роки все більше дослідників приходять до висновку, що лише застосування комплексу дидактичних умов дасть можливість суттєво підвищити інтенсивність засвоєння знань студентами та сформувати у них професійні вміння та навички. Узагальнюючи дані психологічних і педагогічних досліджень, можна дійти висновку, що для успішного формування професійних вмінь та навичок на практичних заняттях з технічних дисциплін необхідне використання наступних дидактичних умов:

удосконалення навчально-пізнавальних вмінь: використання на заняттях завдань для розвитку даних вмінь;

підбір і структурування змісту навчального матеріалу: застосування циклів-модулів практичних занять, підбір об'єму навчального матеріалу, необхідного для подачі студентам;

активізація навчальної діяльності через використання таких форм як: використання проблемних, прикладних виробничих завдань, обґрунтоване використання наочних посібників, використання наскрізних провідних понять;

формування вмінь самоконтролю і саморегуляції: застосування питань самоконтролю під час самостійної роботи студентів, програмування самостійної роботи студентів;

врахування індивідуальних особливостей студентів: можливість кожного студента працювати самостійно, можливість викладачеві працювати з кожним студентом.

Процес формування вмінь і навичок включає п’ять послідовних, взаємозв'язаних етапів. Їх поділено на ряд мікроетапів, у яких конкретизується цей процес.

На першому етапі формування вмінь і навичок уточнювались опорні знання, вміння і навички студентів, відновлювались в їхній пам’яті ті знання, які послабилися чи втратились. Перші два етапи забезпечують оволодіння студентами необхідною системою опорних знань, вмінь та навичок, яке здійснюється на теоретичних заняттях. Суть процесу формування вмінь і навичок передбачає відтворення вивченого раніше матеріалу, опору на нього. Цим забезпечується свідоме сприйняття і розуміння нового матеріалу студентами.

Другим етапом формування вмінь і навичок було вивчення нового теоретичного матеріалу. Створювалась психологічна готовність студентів до сприйняття нових знань. В цьому плані на заняттях важливим структурним елементом є мотивація навчальної діяльності студентів. Чітко визначалась мета вивчення нового матеріалу, розкривались перспективи майбутньої праці за фахом. Слід відзначити тісне переплетення мотивації і мети між собою. Якщо студент знає чітко, чого і для чого він повинен навчитися, то всі його пізнавальні дії на занятті стають більш активними, цілеспрямованими і продуктивними.

4. ХАРАКТЕРИСТИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕМИ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНОГО РОБІТНИКА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ПЛОСКОЇ ПЕЧАТІ»

4.1 Характеристики навчальної теми

Таблиця 4.1


Ціль дисципліни	Ціль вивчення теми «Поблочне шиття книжкових блоків»	Час на її вивчення	Характеристика майстерні зі швейного скріплення блоків
Дати уявлення і розуміння технологічного процесу виготовлення поліграфічної продукції для використання цих знань в процесі навчання.	Формування умінь здійснювати поблочне шиття книжок на основі знань про технологію виконання цієї операції, потрібних для неї інструментів та пристроїв, норм та правил виконання поблочного шиття книжкових блоків, закріплення умінь з прошивання нитками книжкових блоків вручну.	6 навч. год.	Характеризуємо навчально-виробничу майстерню харківського поліграфічного ліцею. Її загальна площа майже 80 квадратних метрів, 30 робочих місць учнів і 2 місця майстра, які розміщуються на підвищенні, оснащеному столом з місцем для технічних засобів навчання, дошкою, обладнанням для демонстрування прийомів роботи. Робочі місця учнів розташовуються так, що у полі зору знаходиться робоче місце майстра, наочні та екранні посібники, класна дошка, зразки інструментів; світло падає з лівого боку. Майстерня повинна містити наступні елементи навчально-методичного комплексу: робочі навчальні програми, календарно-тематичне планування; методичні розробки уроків виробничого навчання; навчальні та навчально-наочні посібники; контрольно-діагностичні матеріали, а також інформацій-но-наочні, що включають постійні та змінні стенди, тарифно-кваліфікаційні характеристики, стенд з охорони праці.

5. ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ВИКОНАННЯ ОПЕРАЦІЇ ЗШИВАННЯ БЛОКУ ТЕМИ «ПОБЛОЧНЕ ШИТТЯ КНИЖКОВОГО БЛОКУ»

5.1 Інструкційно-технологічна карта виконання операції зшивання блоку теми «Поблочне шиття книжкового блоку»

Таблиця 5.1


№ з/п	Послідовність виконання технологічних операцій	Правила та технічні умови виконання технологічних операцій	Обладнання, інструменти, пристрої	Контроль та коригування
				Операції контролю та самоконтролю	Можливі дефекти	Причина виникнення дефектів	Засоби усунення дефектів

	Для шиття на шнури (див. рис. 5.1) необхідно вирівняти всі зошити книжкового блоку по корінцю і верхньому обрізу, розмітити корінець під шиття і зробити в ньому пропили під шнури такої глибини, щоб шнури по всьому своєму діаметру були втоплені в корінцевій частині блоку врівень з поверхнею.	Пропили слід робити однакової глибини, що найлегше виконати, застосовуючи для роботи спеціально зроблені для цієї мети металеві шаблони, які розташовуються на обидві сторони книжкового блоку і стискувані двома струбцинами.	Тонка металева лінійка, шнури, голка, стіл для обробки блоку.	Однакова глибина пропилів, рівне розташування металевих шаблонів.	Неоднакова глибина пропилів, нерівне розташування шаблонів з металу	Неправильний підхід до розташування шаблонів, занадто сильне надавлювання на пилку.	Чітке контролювання сили натиску на пилку і слідкування за положенням шаблону.
	Шиття на тасьму (див. рис. 5.2) мало чим відрізняється від шиття на шнури. Голка з ниткою, що вийшла з останньої прорізі першого зошита назовні, подається до відповідної їй прорізі в другому зошиті, який укладається на перший.	Різниця в тому, що при шитті на тасьму не потрібно пропилювати зошити блоку, а шиття роблять так, щоб тасьму не прошивати нитками.	Крайка тасьми, покривний матеріал, голка з ниткою та зошити	Подача голки з прорізі першого зошита до відповідної прорізі другого.	Необхідність завершувати прошивання блоку нитками.	Неправильний пропил зошита по аналогії до шиття на шнури.	Контролювання відсутності прошиву блоку нитками, влучне шиття голкою.
	При шитті на марлю (див. рис. 5.3.) зошити пришиваються до марлі. Для зручності шиття на тасьму і на марлю рекомендується зробити з картону шаб-лон-лінійку.	На шаблон-лінійку слід нанести міт-ки входу і виходу гол-ки з ниткою через корін-ці зошитів.	Шаб-лон-лі-нійка, голка, нитка, клаптик марлі, картон.	Розміти-ти зоши-ти зсере-дини по згину, завдав-ши точки майбут-ніх про-колів зо-шитів блоку голкою.	Непра-вильна розміт-ка вхо-ду та виходу голки і непра-вильне про-шиван-ня.	Неува-жність під час викона-ння роз-мітки входу і виходу голки.	Слід-кува-ти за пра-виль-ністю нане-сення міток і за-дання точок.

Рис. 5.1 — Шиття на шнури, тасьму, марлю

6. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ФОРМ, МЕТОДІВ, ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ОПЕРАЦІЇ ЗШИВАННЯ КНИЖКОВИХ БЛОКІВ ТЕМИ «ПОБЛОЧНЕ ШИТТЯ КНИЖКОВИХ БЛОКІВ ВРУЧНУ»

6.1 Зміст форм навчання при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 6.1


Підстави до вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Учні формують для майбутньої роботи практичні вміння та навички шляхом спільного виконання сформульованих і поставлених перед ними завдань, і як результат, перевагою цієї форми навчання є активізація їх пізнавальної діяльності, можливість взаємодопомоги, підвищення рівня розуміння матеріалу та загальних запасів знань.	Групова	Форма колективної роботи, що характеризується розбиттям учнів на групи і виконування ними теоретичних або практичних завдань у вигляді спільної роботи, структурні елементи якої об'єднані єдиною педагогічною метою. Робота виконується протягом певного інтервалу часу. Учні розглядають окремі теоретичні положення дисципліни на відповідну тему, або ж займаються вдосконаленням своїх вмінь та навичок на практиці.	Вивчення теоретичних відомостей про процес та види шиття книжкових блоків вручну, послідовність виконання операції поблочного шиття. Практичне використання отриманих знань з поблочного шиття вручну, спроби самостійно виконувати цю операцію, розвивати навички шиття блоку по-різному, тобто шиття на шнури, на тасьму і на марлю.

6.2 Зміст методів навчання при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 6.2


Підстави до вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Інформація учням подається через слово викладача, а у процесі слухання здійснюється сприймання цієї інформації.	Словесні (див.дод.1)	Буває запитальний, або евристичний, і представляє собою бесіду, а буває акроматичний, тобто викладальний — це пояснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з підручником тощо.	Лекція на тему «Поблочне шиття блоків вручну», інструктаж з безпеки використання потрібних для цього інструментів та самої операції шиття.
Використання зображень об'єктів і явищ, конкретних образів, які безпосередньо сприймають учні.	Наочні (див.дод.1)	Демонстрування, ілюстрування, самостійне спостереження.	Ілюстрування на дошці різних видів шиття; демонстрування виконання операції поблочного шиття блоків нитками вручну та як працювати допоміжним обладнанням.

6.3 Зміст засобів навчання при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 6.3


Підстави до вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Полегшують сприйняття матеріалу, дають яскравіше уявлення про предмет, явище, ситуацію, зосереджують увагу на зображенні, розвивають спостережливість, стимулюють пізнавальну діяльність.	Екранні	Транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції тощо.	Демонстрування діафільмів з виконання операції поблочного шиття блоків вручну, представлення дидактичного матеріалу, проекції з теми «Поблочне шиття вручну» .
Довготривале, не обмежене у часі мовного матеріалу, прості у використанні, не лише показ але й систематизація.	Друковані	Таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал.	Представлення схем операції поблочного шиття вручну та надання роздавального образотворчого матеріалу.

7. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ФОРМ, МЕТОДІВ, ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ОПЕРАЦІЇ ЗШИВАННЯ КНИЖКОВИХ БЛОКІВ ТЕМИ «ПОБЛОЧНЕ ШИТТЯ КНИЖКОВИХ БЛОКІВ ВРУЧНУ»

7.1 Зміст форм контролю при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 7.1


Підстави для вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Шляхом повторення та перевірки знань попереджається забування, відбувається закріплення його як бази, необхідної для вивчення наступних розділів навчального предмета.	Груповий тематичний контроль	Обов’язкова форма контролю, яка проводиться після закінчення вивчення великої теми, і має призначення систематизувати та узагальнити матеріал усієї теми за допомогою повторення та перевірки здобутих знань, розвинених вмінь та навичок.	Завдання перевірочних питань і завдань на виявлення знань усієї теми «Поблочного шиття блоків вручну», перевірка того, як учні вміють встановлювати зв’язки з попередніми темами, які вивчали, як вони вміють робити висновки узагальнюючого характеру з даного матеріалу.

шиття книжковий блок поліграфія

7.2 Зміст методів контролю при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 7.2


Підстави для вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Переваги полягають у тому, що він сприяє активізації роботи всього класу, дозволяє опитати багато учнів, зекономити час. При фронтальному опитуванні всім учням надається можливість брати участь у доповненні, уточненні, підтвердженні, виправленні.	Усний	Усний контроль здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опитування під час занять. Учневі пропонується дати відповідь на загальне питання, яке в подальшому розбивається на ряд конкретних, уточнюючих. Не забезпечує перевірки глибини знань.	Спочатку індивідуальне опитування учнів за темою зшивання книжкових блоків уручну, а потім фронтальне, тобто надається можливість відповісти усім учням; задаються навідкові питання, а також ті, що стосуються безпосередньо практичної частини роботи.
Ця система дозволяє опитати у письмовій формі усіх учнів та зробити висновок про рівень їхніх знань та здібностей, але не виключає можливості, що учні будуть списувати або видавати книжкові знання за власні.	Письмовий	Методи письмового контролю передбачають проведення контрольних робіт, творів, письмових заліків. Проводяться індивідуальні та фронтальні роботи з учнями, які тривають увесь урок або тільки частину уроку.	Фронтальні та індивідуальні роботи з теми «Поблочне шиття блоків вручну», розраховані на весь урок або його частину. Також можуть пропонуватися письмові роботи у формі звітів, графічних побудов, карток та ін.
Переваги машинного контролю в його неупередженості. Однак, він не виявляє способу отримання результату, утруднень, типових помилок та ін. Це порівняно легкий метод, бо від учнів вимагається лише вибрати правильну відповідь серед кількох варіантів.	Машинний	Метод машинного контролю найпоширеніший в дистанційному навчанні. Програми контролю можуть бути кількох видів: контролюючі, тренажерні і навчально-контролюючі. Програми контролю становлять, зазвичай, за методикою контрольних програмованих вправ.	Написання контрольної програмованої вправи з теми «Поблочне шиття блоків вручну», вирішення декількох питань, що стосуються безпосередньо видів шиття та послідовності технологічних операцій, які виконуються при цій роботі саме майбутнім фахівцем.

7.3. Зміст засобів контролю при вивченні операції зшивання блоків теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»

Таблиця 7.3


Підстави для вибору	Назва	Класифікаційні ознаки	Зміст
Здійснюється в ході аудиторних, лабораторних і практичних занять, а також експрес-опитування на лекції, допомагає визначити поточний рівень підготовки учнів.	Поточний	Поурочне опитування, контрольне опитування на практичних заняттях, тести.	Зводиться до оцінки уміння вирішувати типові задачі, а також до виявлення розуміння базових положень теорії з теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну»
Дозволяє провести контроль знань у строго відведений певний проміжок часу, організовано й оперативно.	Підсумковий	Його прикладами являються державна підсумкова атестація, контрольні роботи тощо.	Складання плану та проведення підсумкових контрольних робіт та державної підсумкової атестації учнів за темою «Поблочне шиття книжкових блоків вручну» .

8. СЦЕНАРІЙ УРОКУ З ТЕМИ " ПОБЛОЧНЕ ШИТТЯ КНИЖКОВИХ БЛОКІВ ВРУЧНУ" ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ПОЛІГРАФІЯ»

8.1 Сценарій уроку з теми «Поблочне шиття блоків вручну» дисципліни «Виробниче навчання»

Таблиця 8.1 — Сценарій уроку з теми «Поблочне шиття блоків вручну» дисципліни «Виробниче навчання»


Етапи організаційної структури уроку	Етапи (елементи) дидактичної структури уроку	Зміст діяльності майстра	Зміст діяльності учнів

Вступний інструктаж	Цільова настанова	Повідомлення теми «Поблочне шиття вручну» і роз’яснення мети уроку «Поблочного шиття блоків вручну». Демонстрація зразків, очного приладдя, наприклад, фільму про зшивання блоків чи дидактичного матеріалу для епіпроекції тощо.	Прослухання теми та цілей уроку, що зараз триватиме, згадування попередньої інформації на сумісні теми.
	Актуалізація знань і досвіду учнів	Опитування учнів за матеріалом теми «Поблочне шиття книжкових блоків вручну» .	Відповіді на питання майстра: яку технологію використовують для шиття блоків вручну; чим відрізняється шиття ручне і автоматичне; з якою метою прошивають блоки? які операції та як треба виконати, щоб зшити книжковий блок.
	Формування повних знань	Показ і пояснення прийомів і технології зшивання книжкового блоку вручну. Пояснення техніки безпеки при виконанні цієї операції.	Запам’ятовування порядку і техніки виконання робочих прийомів, показаних майстром.
Основна частина уроку: поточний інструктаж і вправи (самостійна робота учнів)	Відпрацювання дій	Організація і керівництво вправами у виконанні прийомів поблочного шиття блоків вручну у такій послідовності, як шиття блоку на шнури, шиття на тасьму, а потім шиття на марлю. Індивідуальний та груповий інструктаж з теми «Поблочне шиття блоків вручну» .	Відпрацювання окремих нових прийомів і способів виконання досліджуваної операції, способів самоконтролю ходу і результатів роботи.
	Застосування раніше освоєних способів дій	Організація проведення та керівництво вправами учнів у виконанні трудових операцій з шиття блоків вручну, вправами по керуванню технологічними процесами. Забезпечення якості і продуктивності навчально-виробничої праці учнів з виконання операції шиття блоків; спонукання учнів до самостійності і самоконтроль в роботі, стимулювання і заохочення творчого підходу учнів до виконання навчально-виробничих завдань.	Самоаналіз підсумків уроку, самоконтроль в роботі, виконання завдань.
Заключний інструктаж	Підведення підсумків	Підведення навчально-виробничих підсумків уроку; оціночний виступ викладача стосовно підготовленості, організованості й дисциплінованості учнів, якості навчальних дій, причин і наслідків помилок та їх виправлення; коригування поведінки учнів на наступних заняттях.	Підведення підсумків своїх досягнень у цій темі на основі погляду викладача, виправлення помилок.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день поліграфічна промисловість є матеріально-технічною базою розвитку видавництва. Сучасні поліграфічні підприємства розвивають виробництво, застосовуючи певні міри, але потрібно займатися не тільки модернізацією та вдосконаленням технічних засобів вироблення продукції, пристроїв та обладнання, але й підготовкою спеціалізованих робочих кадрів, тобто досвідчених у поліграфічній справі фахівців, які зможуть підняти її на новий рівень.

Суть підготовки полягає в тому, що кваліфікований робітник протягом певного терміну і у відповідності до затвердженої програми навчає закріпленого за ним учня або групу учнів та готує їх до кваліфікаційної проби. Учні виконують всі навчально-виробничі завдання на відповідно обладнаному робочому місці. Інструктор передає їм свої знання і виробничий досвід, допомагає оволодіти найраціональнішими трудовими прийомами і навичками, які потрібні для виконання конкретних поліграфічних робіт. Теоретична підготовка здійснюється у спеціально організованих навчальних групах, які комплектуються з робітників однієї або кількох споріднених між собою поліграфічних спеціальностей.

Процес поблочного шиття книжкових блоків вручну, який і є назвою теми цієї роботи, являється одним з найважливіших та обов’язкових поліграфічних процесів, які широко застосовуються на виробництві, тому розробка дидактичного проекту по підготовці кваліфікованого робітника зі спеціальності «Оператор плоскої печаті» буде вкрай важливою і корисною допомогою для розвитку поліграфічної промисловості в нашій країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. «Основи економічної теорії», Мочерний С. В., АТ «Тарнекс», 1993.

2. «Загальна поліграфія», Полянський Н. Н., Москва, 1964.

3. Електронний ресурс http://buklib.net/component/option, com/

4. Електронний ресурс http://bukvar.su/jazykovedenie/page, 6,216 413-Latyn.html

5. Підручник з педагогіки. Методи контролю та самоконтролю.

6. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. — М., 1981.

7. http://ua-referat.com/Тематичний контроль знань учнів як ефективний процес навчання.

8. Амтаніус М. Психолого-педагогічні засади контролю у навчальному процесі. — М., 1978.

9. Болотов В. А., Сєріков В.В. Компетентісна модель: від ідеї до освітній програмі // Педагогіка. 2003.

10. Електронний ресурс http://librar.org.ua/sections_load.php?s=agriculture &id=2681&start=4.

11. Електронний ресурс: поліграфія — http://vega-print.com.ua/i-shiti-budemo-i-skriplyuvati-budemo.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою