Поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об"єкт права інтелектуальної власності (реферат)

Реферат на тему:

Поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

На сьогодні в Україні значно зросла роль адміністративної відповідальності, яка виконує важливі завдання щодо забезпечення законності та правопорядку у сфері регулювання адміністративно-правових відносин. Особливу актуальність набуває інститут адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Так, за даними ДУМВС України, в Донецькій області тільки за 2006 рік зареєстровано понад двісті тисяч випадків притягнення до адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності [1]. Для того щоб інтелектуальна власність відігравала суттєву роль у суспільстві і забезпечувала його розвиток, потрібна надійна система її правової охорони й ефективного захисту від правопорушень.

Підставою для виділення адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності є ті процеси, що відбуваються в матеріальному і духовному житті суспільства. Об'єктивна потреба у подоланні на нинішньому етапі розвитку суспільства порушень прав інтелектуальної власності пояснюється перш за все необхідністю забезпечення законних прав і інтересів власників цих прав, а також створенням умов для розвитку економіки України, дотримання законодавства про добросовісну конкуренцію у підприємницькій діяльності, стимулювання творчої праці. Проблема адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності в сучасних умовах потребує більш глибокого, всебічного, комплексного та порівняльного аналізу цього виду юридичної відповідальності, виявлення її особливостей. Саме тому в Україні існує нагальна потреба термінового прийняття як законодавчих, так і правозастосовних заходів зі створення цілісної ефективної системи охорони та захисту інтелектуальної власності, важливе місце в якій покликаний відігравати адміністративний примус та як один із його видів — адміністративна відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

Проблемам адміністративної відповідальності, починаючи із 60-х років' приділяється чимало уваги. У працях' опублікованих у 60−70-х роках [2- 3- 4- 5- 6- 7], було розглянуто загальні питання адміністративної відповідальності, її процесуально-правові аспекти, обґрунтовано пропозиції з розвитку законодавства про адміністративні проступки, багато з яких склали теоретичну основу кодифікації цього законодавства. Загальнотеоретичні проблеми адміністративної відповідальності глибоко досліджували у своїх працях такі учені-адміністративісти, як Д. Н. Бахрах, І.А. Ґалаґан, А. С. Дугенець, Б. М. Лазарев, С.С. Студенікін, О. М. Якуба тощо.

В останні роки проблеми адміністративної відповідальності особливо простежуються у працях учених-юристів: Зайцевої І.Л., Корчевного В. Г., Лук’янця Д. М., Терещенка Б. Л., Філімонова О.Є. та інших.

У цьому дослідженні об'єктом нашої уваги є поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Саме тому метою даної статі є дослідження теоретичних джерел юридичної відповідальності, розгляд загальнотеоретичних питань адміністративної відповідальності та теоретичне осмислення адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Відповідно до поставленої мети сформульовано таке завдання: сформулювати авторське визначення поняття адміністративної відповідальності та визначити поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

За останні роки ситуація з визначенням загальних ознак юридичної відповідальності ускладнилася тим, що вчені-юристи обґрунтовують наявність так званої позитивної (перспективної) та негативної (ретроспективної) відповідальності.

Так, Базильов Б. Т. визначає позитивну юридичну відповідальність як зв’язок, у межах якого держава, діючи від імені суспільства, формулює абстрактний обов’язок усіх суб'єктів виконувати конкретні юридичні обов’язки, а саме — виступає суб'єктом, що має право вимагати виконання цього обов’язку [8, с. 43]. Е. А. Носков формулює це поняття як добровільну форму реалізації юридичної відповідальності, яка є юридичним обов’язком суб'єкта діяти відповідно до вимог правових норм [9, с. 35]. Д. А. Липинський, так як і Е. А. Носков, звертає увагу на те, що позитивна юридична відповідальність є обов’язком дотримання і виконання вимог, передбачених нормами права, що реалізовується в правомірній поведінці суб'єктів, яка схвалюється або заохочується державою [10, с. 14]. Отже, прихильники позитивної юридичної відповідальності пов’язують її зі свідомим, добровільним виконанням правових норм, відповідальним підходом до виконання своїх обов’язків, із глибоким усвідомленням будувати свою діяльність, виходячи з положень правових приписів, з дотриманням своїх юридичних обов’язків під час реалізації суб'єктивних прав.

Проте виділення позитивної юридичної відповідальності піддалося серйозній критиці з боку науковців і практичних працівників. Так, російський учений С.С. Алексєєв, не заперечуючи такого явища, як позитивна відповідальність, стверджує, що відповідальність у широкому, позитивному змісті має, перш за все, активний аспект — неухильне суворе, вкрай ініціативне здійснення соціальних обов’язків, зокрема обов’язків, що отримали юридичний вираз, — і тому навіть у своєму юридичному виразі відносяться до якісно іншої, ніж сфера правового примусу, ділянки правової дійсності [11, с. 46]. Учений Н. С. Малеїн, на нашу думку, справедливо піддавав критиці позитивну юридичну відповідальність. Він зазначав, що «Объявление ответственностью обязанности совершать предусмотренные законом действия (долг) ведёт с одной стороны к удвоению терминологии: одно и то же явление одновременно именуется обязанностью и ответственностью, с другой — вносит неясность в терминологию: ответственностью называется сама обязанность, и последствия её неисполнения, при этом допускается смешивание двух качественно различных явлений. Вкладываемое в указанные аспекты содержание столь противоположно, что исключает не только сущностную, но и терминологическую общность» [12, с. 24].

Якщо питання про позитивну юридичну відповідальність — предмет наукової дискусії, то існування негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності, тобто юридичної відповідальності за правопорушення, вченими не заперечується. Проте до визначення цього поняття також немає єдиного підходу. Говорячи про негативну відповідальність, йдеться про відповідальність за вже скоєні вчинки, їхні негативні наслідки, порушення певних норм. На відміну від проспективної відповідальності, ретроспективна є разовою реакцією на певний вчинок, його наслідком.

На нашу думку, доцільно повністю підтримати позицію багатьох науковців про те, що юридичну відповідальність можна розглядати тільки у ретроспективному аспекті, оскільки вона завжди є реакцією на певний вчинок. Відповідно до загальновживаного тлумачення, відповідальність — це необхідність, обов’язок відповідати за щось, усвідомлювати значення своїх дій, вчинків, необхідність поруки за когось [13, с. 136].

Така полісемантичність цього явища спричинила те, що в межах юриспруденції відсутнє єдине загальновизнане визначення сутності юридичної відповідальності [14, с. 161].

Так, С.С. Алексеєв вважає, що юридична відповідальність полягає в обов’язку особи переносити заходи державного примусового впливу за скоєне правопорушення [11, с. 48].

Деякі вчені намагалися визначити юридичну відповідальність з позиції суб'єкта, як його здатність усвідомлювати наслідки свого протиправного діяння і зазнавати на собі заходи державно-примусового впливу. Проте таке визначення юридичної відповідальності не відображає специфіки даного явища, а відображає лише одну ознаку суб'єкта — деліктоздатність.

Цікавою є думка С. Н. Братуся, який зазначає, що юридична відповідальність є реалізацією правової норми, причому підставою є зобов’язання. Тобто юридична відповідальність це звичайне зобов’язання, але таке, що виконується в примусовому порядку [15, с. 24].

Заслуговує уваги і думка Д.М. Лук’янця, відповідно до якої юридична відповідальність — це регламентована правовими нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб'єктів), що проявляються в недотриманні встановлених законом заборон, невиконанні встановлених законом обов’язків, порушенні цивільно-правових зобов’язань, нанесенні шкоди або завдання збитків і виражена в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, що тягнуть за собою позбавлення особистого, майнового або організаційного характеру [16, с. 15].

Отже, до найважливіших ознак юридичної відповідальності відносять те, що вона завжди є заходом державного примусу. Відповідальність накладається та реалізується у примусовому порядку, бо, як зазначає І.А. Ґалаґан, вона є однією з форм вираження державної влади, спрямованої на захист суспільства та його громадян від правопорушень [3, с. 15].

Іншою ознакою юридичної відповідальності є те, що вона є негативною реакцією (санкцією) за винне порушення особою правових приписів. Ця ознака має суттєве значення при відмежуванні відповідальності від інших форм правового примусу.

Юридична відповідальність завжди пов’язана з засудженням правопорушника та його діяння. Ця ознака надзвичайно важлива для пізнання сутності будь-якої юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — один із найпоширеніших видів суспільної відповідальності, і встановити ознаки, які точно характеризували б таке об'ємне поняття, досить складно. У різних галузях права вона проявляється по-різному, її види істотно відрізняються один від одного. Тому дати єдине визначення, ознаки якого одночасно характеризували б усі види юридичної відповідальності, і не вступати у суперечність зі специфікою жодного з них не просто.

Одним з видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, саме тому, на нашу думку, під час розкриття поняття та сутності адміністративної відповідальності необхідно враховувати загальні ознаки та особливості юридичної відповідальності. Разом з тим адміністративній відповідальності як видовому явищу притаманні певні особливості, пов’язані з підставою її виникнення, характером заходів її впливу та процедурою застосування.

Адміністративна відповідальність може розглядатися як обов’язок особи, яка скоїла правопорушення, що передбачене нормою адміністративного права, понести обтяжливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру [2, с. 61].

Таким чином, виходячи із загального визначення юридичної відповідальності, адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, в цілому, є реалізацією санкцій, законодавчо передбачених за здійснення адміністративного правопорушення у сфері інтелектуальної власності.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності включає всі властиві юридичній відповідальності основні ознаки: зокрема є державно-правовим примусомнормативно-виражена і проявляється у застосуванні, реалізації санкцій правових норммає чітку підставу правопорушеннянакладається в строго встановленому процесуальному порядкупов’язана з обтяжливими наслідками майнового, морального, особистісного та іншого характеру для правопорушника.

У той же час у адміністративної відповідальності, у тому числі і за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, є цілий ряд специфічних особливостей, які дозволяють відокремити її від інших видів відповідальності.

Передусім найважливішою особливістю адміністративної відповідальності є те, що в більшості випадків вона застосовується в позасудових процесуальних формах. Державних органів і посадових осіб, які правомочні накладати адміністративні стягнення на правопорушників, дуже багато. За загальним визнанням, це обумовлено особливостями адміністративних правопорушень — їхньою незначною небезпекою, розповсюдженістю, необхідністю оперативного карального впливу на правопорушника. Потрібно зауважити, що під час реформи судової системи значно розширилися процесуальні гарантії як судового оскарження, так і судової форми накладення адміністративної відповідальності. Що стосується адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51−2 КпАП України, то їхній розгляд законодавцем покладено на районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) [17].

Інша особливість адміністративної відповідальності полягає у тому, що вона настає за скоєння адміністративного правопорушення і застосовується щодо осіб, які не перебувають у службовій підпорядкованості органу, який застосовує відповідальність. Саме цим адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної та матеріальної. В адміністративно-правовій науці немає єдиного загальноприйнятого поняття природи адміністративного проступку. І.А. Ґалаґан стверджує, що адміністративна відповідальність настає за порушення винним адміністративно-правових обов’язків [3, с. 32]. При цьому природу такого обов’язку він вбачає у тому, що вона за своїм характером виражена в нормах адміністративного права.

Аналогічну позицію ще в більш категоричній формі висловила О. М. Якуба. Вона звертає увагу на те, що об'єднуючим початком адміністративної відповідальності є реалізація санкції адміністративно-правових норм, і тому «понятие проступка и других правонарушений, за которыми следует разнообразные меры административной ответственности, связано с нарушением организующей исполнительно-распорядительной деятельности соответствую-щих государственных органов». Адміністративні правопорушення стосуються сфери державного управління і виражаються в порушенні або невиконанні адміністративно-правових норм, які регулюють різні галузі управління [7, c. 80]. Безумовно, норми, що забороняють, за порушення яких встановлено адміністративну відповідальність, за своєю галузевою приналежністю складають покаральне адміністративне право. Тому винний порушує адміністративно-правову норму в тій частині, де встановлено заборону на скоєння конкретної дії. Ознакою адміністративного правопорушення є адміністративна протиправність. Безумовно, адміністративне право охороняє як власне адміністративні правовідносини, так і правовідносини, що регулюються іншими галузями права. Яскравим прикладом цього може слугувати право інтелектуальної власності, яке регулюється загалом нормами цивільного права, а охороняється нормами адміністративного. В останні роки у науці адміністративного права переважає думка про те, що норми адміністративного права передбачають склади адміністративних правопорушень (суспільно шкідливих діянь) незалежно від того, які суспільні відносини порушено, — що регулюються цивільним, податковим, фінансовим або адміністративним правом. Сутність адміністративного правопорушення в тому, що це порушення певних інтересів, яке заподіює шкоду встановленим державою правовідносинам у різних сферах правового регулювання. Об'єктивно такі заборони встановлюються у нормах адміністративного права під загрозою застосування адміністративної відповідальності. Тому суб'єктивно адміністративне правопорушення порушує норму адміністративного права, а застосування відповідальності є реалізацією адміністративно-правової санкції.

Адміністративна відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності є відповідальністю за окремий вид правопорушень, і у зв’язку з цим їй властиві всі ознаки і принципи цілісного інституту адміністративної відповідальності. Саме тому, завершуючи аналітичний огляд теоретичних положень з проблеми адміністративної відповідальності, які було висловлено у науці адміністративного права, можна сформулювати поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

З урахуванням поняття юридичної відповідальності в цілому і розглянутих ознак адміністративну відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності можна визначити як реалізацію адміністративно-правової санкції, яка виявляється у застосуванні судом до винної особи, що скоїла адміністративне правопорушення у сфері інтелектуальної власності, покарання, передбаченого КпАП України, згідно з визначеною законом процедурою.

Література:

1. http://www.donkriminfo.dn.ua.

2. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов. — М.: Издательство НОРМА, 2000. — 640 с.

3. Ґалаґан И. А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулиро-вание. — Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та' 1976. — 198 с.

4. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. — К.: Вища школа' 1979 — 230 с.

5. Лазарев Б. М. Административные правонарушения и ответственность за их соверше-ние // Сов. государство и право. — 1985. — № 8. — С. 30−40.

6. Лунев А. Е. Административная ответственность за правонарушения. — М.: Госюриздат, 1961. — 187 с.

7. Якуба О. М. Административная ответственность. — М.: Юрид. лит., 1972. — 152 с.

8. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности // Правоведение. — 1979. — № 14. — С. 43.

9. Носков Е. А. Позитивная юридическая ответственность / Под общей редакцией Р. Л. Хачатурова. — Тольятти, 2003.

10. Липинский Д. А. Проблемы юридической ответственности / Под ред. Р. Л. Хачатурова. — СПБ.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004.

11. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекцій. В 2 т. — Свердловск, 1972. — Т.1.: Основные вопросы общей теории социалистического права. — 371 с.

12. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. — М.: Юрид. лит., 1985. — 132 с.

13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бусел. — Ірпінь.: Перун, 2001.

14. Первомайский О. О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах. — Х.: Страйк, 2005.

15. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. — М.: Городец издат, 2001.

16. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвітку: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 136 с.

17. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 12.07.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122.