Словотвірні парадигми в рекламній лексиці сучасної англійської мови

Зміст Вступ

1. Теоретичні аспекти словотворення, словотворчої парадигми та рекламного тексту

1.1 Теоретична база дослідження словотворення в сучасній англійській мові

1.1.1 Поняття словотворення в сучасному мовознавстві

1.1.2 Словотворча структура слів в англійській мові

1.2 Класифікації основних словотворчих способів в англійській мові

1.2.1 Афіксальний спосіб словотворення

1.2.2 Конверсія як спосіб номінації

1.2.3 Словоскладання

1.2.4 Класифікація скорочень як одного з морфологічних способів словотворення

1.2.5 Синтаксичний засіб словотворення в англійській мові

1.2.6 Метафора як джерело поповнення лексичного складу

1.3 Сучасні дослідження новотворів в англійській мові

1.4 Поняття парадигми в мовознавстві

1.5 Особливості мови реклами

1.5.1 Основні вимоги до рекламної лексики

2. Основні засоби словотворення в рекламній лексиці

2.1 Морфологічні, синтаксичний та метафоричний засоби словотворення Висновки Список використаної літератури

Вступ

Темою дослідження цієї дипломної роботи є рекламна лексика англійської мови, засоби творення нових слів та словотвірні парадигми в її рамках.

Новизна роботи полягає в тому, що з ростом темпів збагачення лексики, у зв’язку з ускладненням форм суспільного життя, все більша кількість новотворів потребує формулювання значень та внесення до словникового складу. Актуальність нашого дослідження також пояснюється увагою та інтересом до системи словотворення та тенденцій мовного розвитку, адже розвиток словникового складу відбиває процес пристосування мовної системи до нових потреб комунікації у зв`язку з ускладненням середовища.

Тому, на наш погляд, видається вельми цікавим дослідити, як формуються нові слова в текстах реклами та які засоби при цьому використовуються.

Загальною метою даної роботи є дослідити найбільш розповсюджені словотворчі моделі на матеріалі рекламної лексики Для досягнення цієї цілі нам необхідно вирішити наступні конкретні задачі дослідження:

Розглянути праці вітчизняних та іноземних лінгвістів щодо словотворення як процесу, класифікацій засобів словотворення в сучасній англійській мові, а також специфіку тексту реклами.

Проаналізувати певну кількість рекламних текстів з точки зору словотворення та виявити найбільш типові словотворчі парадигми в цій сфері.

Для досягнення даної мети нами був проведений критичний аналіз наукових праць по словотворенню вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема І.В.Арнольда, Н.Д. Арутюнової, А.M.Уфімцевої, Є.Л.Гінзбурга, П. М. Каращук, О. Д. Мешкова, Б. Фостера, Г. Марчанда. 3, 4, 5, 60, 73, 30, 39, 77].

Об'єктом нашого дослідження є мова реклами.

Актуальність даної роботи полягає у потребі подальшого вивчення мовних засобів та способів фіксації різнотипних інновацій для впорядкування інформації, яка утворилася у свідомості носіїв англійської мови. Актуальність теми дослідження продиктована також необхідністю вивчення рекламної лексики, як одного з складових компонентів успішності рекламної компанії, ефективність якої здебільш залежить від мовного оформлення рекламного тексту. Нарешті, актуальність роботи зумовлена відсутністю ґрунтовного дослідження, яке б дало змогу отримати цілісне й несуперечливе уявлення про шляхи та способи розвитку рекламної лексики, вивчення лінгвостилістичних характеристик в рекламному дискурсі є одним з найбільш актуальних напрямків сучасної лінгвістики тексту, разом з тим специфіка її реалізації в рекламному тексті не знайшла відображення в роботах з мовознавства.

В даний час проблема реклами все більше привертає увагу фахівців в галузі психології, культурології, журналістики, політології, економіки та лінгвістики. Реклама проникла у всі галузі людської діяльності. Об'єктом реклами є одяг, техніка, медикаменти та інші товари.

Реклама сприяє розвитку ринку збуту товарів і послуг. Саме реклама відгукується на запити і настрої суспільства. Потреба в рекламі зростає тому, що вона відіграє важливу роль у розвитку економіки. Але для ефективності впливу на потенційного покупця реклама повинна використати досвід інших галузей знань. [64, c. 49].

Багато в чому ефективність рекламної кампанії залежить від мовного оформлення рекламного тексту. При розгляді реклами з точки зору лінгвістики виникає природний інтерес до мовних особливостей рекламного тексту. У даній роботі ми розглянемо деякі особливості рекламної лексики. Безліч чинників визначає особливості рекламного тексту. Фахівці в галузі реклами вважають, що рекламний текст повинен інформувати, переконувати, вигідно відрізняти об'єкт від собі подібних, бути конкретним, цілеспрямованим і достовірним, логічно побудованим, коротким, ігнорувати другорядні деталі і одночасно відповідати загальноприйнятим лінгвістичним нормам, а також бути цікавим, дотепним і динамічним [14, с. 65].

При складанні рекламного тексту питанням першорядної важливості є ретельний відбір використовуваних мовних засобів. На наш погляд, при розгляді особливостей рекламної мови, варто обговорити той факт, що в якості об'єкта аналізу виступає функціонування мови в особливих комунікативних умовах, тобто аналізу піддається рекламний текст як особлива функціонально-стилістичні система, специфіка якої зумовлена впливом екстралінгвістіческіх факторів, визначають вживання мовних засобів з метою пропаганди.

З’ясування особливостей мови реклами в сфері рекламної пропаганди може проводитися в рамках соціолінгвістики, прагматики, стилістики, теорії комунікації. Всі ці дисципліни об'єднує інтерес до мови в плані його комунікативно-функціональних можливостей, здатності впливати на одержувача інформації.

Для проведення дослідження було проаналізовано ряд рекламних текстів на різноманітну тематику. Об'єм розглянутих текстів становить 1050 сторінок, корпус відібраних та проаналізованих прикладів дорівнює 1100 уривків тексту, в яких представлені різні засоби словотворення.

Дослідження проводилось з елементами словотворчого, трансформаційного, кількісного аналізу та аналізу по (НС).на основі суцільної вибірки.

Дана дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків та бібліографії.

У вступі ми визначаємо новизну та актуальність дослідження, його загальну мету та конкретні задачі, описуємо методику та матеріал дослідження, подаємо кількісні дані щодо досліджуваного матеріалу.

Розділ I розглядає поняття словотворення та різні підходи до розгляду найбільш актуальних проблем творення нових слів. Визначає способи та засоби словотворчого процесу. Розділ I розглядає також поняття словотворчої парадигми та її особливості. Крім того, дана частина роботи приділяє увагу типовим рисам такого явища, як реклама, її основним характеристикам та меті її існування.

В розділі 2 проаналізовано низку рекламних текстів та відібрано слова створенні за певними моделями. Ми визначаємо способи творення даних слів, їх специфіку та своєрідність.

Висновки подають результати теоретичного розгляду проблем та практичного дослідження, виконаних в даній роботі.

Бібліографія складається з цитованих теоретичних джерел та джерел

Результати дослідження можуть бути використані для вивчення словотворення в рамках курсу лексикологія.

1. Теоретичні аспекти понять словотворення, словотворчої парадигми та тексту реклами

1.1 Теоретична база дослідження словотворення в сучасній англійській мові

1.1.1 Поняття словотворення в сучасному мовознавстві

Для проведення даного дослідження ми зробимо спробу, перш за все, визначити, що є словотворення та узагальнити різні трактування цього поняття.

Поповнення словникового складу будь-якої мови відображає не тільки загальний прогрес зроблений людством, але також тенденції розвитку науки і культури та особливості стилю життя того чи іншого мовного суспільства. Поповнення лексичного складу мови, як відомо, здійснюється за допомогою запозичення лексичних одиниць з інших мов та за рахунок розширення об'єму значень вже існуючих слів. Однак «самым яскравим та визначаючим процесом у розвитку лексики виступає постійне та інтенсивне збагачення її за рахунок нових, раніше не відомих слів» [34; c.252]. Розділ мовознавства вивчаючий закономірності утворення слів виник відносно недавно та отримав назву «словотворення» .

Словотворення, як певна галузь мовознавства, в решті решт відокремлена від граматики, лексикології та морфології, сформувала своє коло понять та предмет дослідження, які можна спостерігати в її визначенні: «Словотвір — розділ науки про мову, що вивчає творення нових слів на основі наявних у словниковому складі, які мотивують похідні утворення; це вчення про будову похідних слів, про засоби та способи їх творення. Словотвір встановлює й описує структуру та значення похідних спів, їх складові компоненти, основні засоби та способи деривації, словотворчі моделі, вивчає групування похідних слів у словотворчі ряди і гнізда, словотворчі значення й категорії, з’ясовує принципи побудови й організації словотворчої системи в цілому.» [65, с. 273]

Серед вітчизняних лінгвістів, які розглядали проблему словотворення ми можемо згадати ім'я П. М. Каращука, який запропонував наступне визначення цього явища «выражение постоянного процесса образования новых слов в языке» [30, c.8]. Каращук, відзначає необхідність чіткого розрізнення двох основних значень терміна «словотворення», як процесу та як самостійної дисципліни.

Таким чином, саме слово «словотворення» має подвійне значення. З одного боку воно означає процес деривації - «творення похідних слів» [39, c. 20], та з іншого боку — «определенный аспект лингвистической науки» [30 c.5].

Узагальнене визначення цього терміну, як процесу, ми знаходимо у Словнику Лінгвістичних термінів: «Словотвір — процес (або результат) творення нових слів на основі однокореневих слів або словосполучень за певними моделями і закономірностями, які існують у мові…» [34 с.274].

Треба відзначити, що словотворення має динамічний характер. Детальний опис цієї риси словотворчої системи ми бачимо в роботі Е. Н. Бортничук[9], яка вказує на такі аспекти, як: змінення в інвентарі словотворчих афіксів, змінення продуктивності та активності словотворчих моделей, вживаність лексичних одиниць, утворених за допомогою певних моделей, та виникнення нових значень у вже існуючих словотворчих моделях. Е. С. Кубрякова також підкреслює динамічний характер словотворчої системи: «Словотворення менш ніж будь-яку іншу систему можна уявити у вигляді статичної совокупності раз і на завжди даних моделей, застиглих у бескоризних регулярних кореляціях, що реалізуються у більш-менш обємних словотворчих рядах». Тому, завдяки відкритості та мобільності словотворчої системи виникає потреба дослідження та спостерігання швидко виникаючих засобів і способів утворення нових слів.

Нас перш за все цікавить словотворча система, яка динамічно розвивається з плином часу.

Трактування питань словотвору можна знайти вже в древні часи в працях давньоіндійських граматистів, які виділили та описали основні типи складань. Всі ці явища є сьогодні частиною словотвору.

Як свідчить аналіз наукової літератури загальним проблемам словотвору та словотворчих систем присвячено чимало робіт радянських та закордонних лінгвістів. Значний вклад у розвиток загальної теорії словотвору внесли роботи В. В. Виноградова [15, 16, 17, 18]. Словотвору російської мови присвячені дослідження Н. М. Шанского [62], Е. А. Земської [25, 26] та ін. Англійський словотвір освітлювався в підручниках та підручних посібниках з лексикології (А. І. Смирницький [54], І. В. Арнольд [3], Н. Н. Раєвська [50], Р. С. Гінзбург та ін. 73].) Окремим проблемам словотворення присвячено чимало статей та дисертацій. У монографії О. Д. Мешкова «Словотворення сучасної англійської мови» були узагальнені свідчення щодо англійського словотворення, які раніше були представленні у багатьох роботах стосовно цієї проблеми; також у цій роботі описані усі способи словотвору: суфіксація, префіксація, конверсія, зворотний словотвір, скорочення, лексико-семантичний словотвір, словоскладання. Закономірності та особливості процесу утворення англійських слів за допомогою афіксації та конверсії були розглянуті у посібнику П. М. Каращука «Словотворення англійської мови» [30]. Окремі аспекти словотворення та словоскладання розглянуто у монографії П. В. Царьова «Продуктивне именне словотворення в сучасній англійській мові». Цікавими є також роботи закордонних лінгвістів О. Єсперсена [74], Г Марчанда [77], В Адамс [67], Л. Бауера. Використовуючи різноманітні методи та підходи на основі детального вивчення великого фактичного матеріалу, вони дають всебічний опис системи англійського словотвору.

Підсумовуючи всі вищевикладені визначення словотвору, можна констатувати, що першою та найголовнішою метою існування процесу словотворення є творення нових слів, що можна спостерігати в кожному визначенні цього поняття. Також, серед інших шляхів поповнення словникового складу (запозичення, утворення стійких словосполучень) відзначається визначальна роль словотворення, як морфологічного (творення слів за допомогою афіксів) та синтаксичного (утворення складних слів), так і семантичного (вживання вже існуючих слів у новому значенні).

1.1.2 Словотворча структура слів в англійській мові

Перш за все, говорячи про словотворчі відношення та їх визначальні характеристики нам треба виявити що є центральною одиницею системи словотвору.

За своєю структурою «английскі слова можуть бути простими, похідними та складними». У словотворчій системі похідні та складні слова протиставляються простим, відносно яких ці слова являються вторинними, насамперед тому що мають складнішу структуру ніж останні та в хронологічному плані виникають пізніше. З цього приводу слід надати кілька прикладів: прості слова складаються з основи, яка є семантично немотивованою та незалежною від інших слів, до неї може приєднуватися флексія, яка служить для вираження морфологічних відношень blurb — blurbs, to plug — (he) plugs. Похідні слова — це слова утворені за допомогою додання афікса до твірної основи («твірна основа є спільною частиною двох слів — вихідного і похідного…») [47, c.22] (поняття похідного зазвичай встановлюють через поняття простого слова, тому: flyer, opulent, innovative. Складне слово — слово, отримане у результаті складання двох або більше твірних основ (не афіксальних, вільних морфем): billboard, state-of-the-art.

Виходячи з цього тільки складні та похідні слова можуть підвергатися словотворчому аналізу та у наслідку саме вони являються одиницями словотворчої системи).

Таким чином, «словотвірні відносини розуміються, як відношення похідного (вторинного) до того, від якого воно утворилося» [47; с.21]. Словотвірні відносини виявляються у споріднених словах, тих які мають хоча б одну спільну морфему. Структурно-семантичні здвиги, які відбуваються в похідному слові порівняно з тим, від якого воно утворено можуть призводити до утворення нової лексики sumptuous — sumptuousness, або переходу лексики до іншої частини мови hand n — hand v.

Підсумовуючи все вище сказане, можна процитувати слова Р. З Гінзбург: «значення та структура деривата розглядається, проводячи паралель із значенням та структурою вихідного слова» .

1.2 Класифікації основних словотворчих способів в англійській мові

Існують різноманітні класифікації словотворчих способів. Усі ці класифікації носять взаємодоповнюючий характер та відрізняються поглядами лише на деякі аспекти словотворчих відносин. Відносно кількості способів словотворення існують різні погляди. Ці розходження пояснюються тим, що різні способи змінюють свою активність та на довгий час можуть виявитися більш-менш продуктивними або взагалі завмирати. Згідно з [22, 3, 13, 73], найбільш продуктивними у сучасності є афіксація (модель «основа + афікс»), словоскладання (модель «основа + основа»), конверсія (модель V> N или N >V), реверсія (модель «основа + квазі-афікс»), словозлиття (про модель можна говорити умовно, як про зєднання фрагментів основ) та скорочення. Інші другорядні та непродуктивні способи: чергування (feed — food), подвоєння (murmur), а також не модельовані способи — ономатопія (cuckoo, splash) та римований повтор (tip-top). Лексико-семантичне словотворення В. В. Єлисеєвою відноситься до змінення значення вже існуючого слова. [22, c. 116]. Існують також інші сучасні способи творення слів, до яких ми звернемося нижче.

1.2.1 Афіксальний спосіб словотворення

Одним з традиційних шляхів поповнення словникового складу є афіксація — «утворення слів за допомогою додання до основи слова словотвірних елементів — афіксів» [3 c.101] Залежно від місця розташування у слові розрізняють префікси і суфікси. Наприклад: agree — disagree (префіксація), Luck — lucky (суфіксація);

Префіксація, як словотвір, полягає в модифікації особи, до якої префікс приєднується. «Префіксами називають словотворчі морфеми, що передують кореню та змінюють лексичне значення слова, але у більшості випадків вони не впливають на його належність до будь-якого лексико-граматичного класу». [3, c.123] Оскільки префікс рідко змінює граматичний характер слова, тому і просто слово, і його префікс — дериватив у більшості випадків належить до однієї частини мови, наприклад abuse — dis-abuse, approve — dis-approve, beliеve — dis-beliеve, close — dis-close. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походити із власної мови або бути іншомовними. Власні англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів небагато — a-, un-, be-, fore-, mid-, over-, with-, out-, up-, under-, un-. Префікс misзмішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр. me, mes); dis-, in-, non-, con-, reі безліч інших — запозичені з латинської та французької мов.

Серед префіксів, що змінюють граматичний характер слова, ми бачимо: be-, de-, dis-, en-, out-, un-, anti-, ex-, over-, post-, a- (be+N=V: to becloud, to behead, to befool, beslave; de+N=V: to deprive, to derail, to detrain, to deplane; dis+N=V: to disjoint, to dishonour, to disfigure, to dismember; en+N=V: to entrain, to embus, encase, endanger, encash; out+N=V: to outirod; un+N=V: uncage, unchain, unbalance, undress, unbutton; be+A=V: bedim, belittle, befoul; en+A=V: enfeeble, embitter; over+N=A: overage; post+N=A: post-war) [39, c.204]

Префікси, які не впливають на граматичну категорію: a-, anti-, arch-, co-, contra-, counter-, demi-, dis-, dys-, epi-, ex-, fore-, hemi-, hyper-, hypo-, in-, mis-, non-, out-, over-, post-, pre-, pro-, sub-, super-, sur-, un-, under;

Нові префікси чи новий зміст старих також розвиваються, збільшуючи список традиційних префіксів. Наприклад, аеr (о) — це форма, що походить від air та комбінується з іншими частинами слова, такими, як aerate та aerobic. Проте, завдяки асоціації з aeronautics та британським aeroplane, аеr (о) — набув значення належності до авіації у слові aeropolitics.

Microмає свій звичайний зміст «маленький», але додатково розвинулося й нове значення у слові тісrосоок — «готувати їжу у мікрохвильовій печі» .

З семантичної точки зору, дослідники виділяють префікси негативного значення: de- (decompose), dis- (disagree), in-, який перед губними переходить в im-, перед r в ir-, перед l в il- (incorrect, impossible, irregular, illegal), non- (nonstop) і un- (unpleasant). Префікси, що характеризують ступень дії: over-feed перегодовувати і under-nourish недогодовувати, примушувати недоїдати. [38, c.204]

Суфіксація Аналіз суфіксальних утворень у роботі Мєшкова дозволяє стверджувати, що словотвірний суфікс в англійській мові - це такий елемент, котрий, приєднуючись до основи, виконує одну з наступних функцій: 1 переводить вихідну основу в іншу частину мови, 2 переводить вихідну основу в інший лексико-граматичний розряд, 3 надає вихідній основі інше конотативне значення, 4 змінює іменник, що означає чоловічий рід, в іменник, що означає жіночий рід. Якщо виділена у слові морфема не виконує жодної з цих функцій, вона не є словотвірним суфіксом [39, c.31].

При розгляді афіксації зазначається, що серед давно існуючих суфіксів іменників особливо високопродуктивним є суфіксization, спостерігається подальше зростання продуктивності суфіксівdom, -hood, які довгий час вважалися непродуктивними, особливо в британському варіанті. Високу активність проявляли афіксоїдиfest, -phile, -phobe, -phobia (aviaphobia, cyberphobia, europhile, homophobe, pianophile, technophobe, nerdfest, hyperfest, sponsorfest). Розширив свої словотворчі можливості суфіксable. Якщо раніше він утворював прикметники від дієслів, то в останні десятиліття він все частіше бере участь у процесі «виробництва» прикметників від іменників, у тому числі і від складних: cartop — cartoppable, microwave — microwaveable, oven — ovenable [24, c.21].

Як зазначає С. К. Кобзар, до традиційних суфіксів чи комбінацій суфіксів, які використовуються для утворення нових слів, належать: -able, -ас, -aceous, -age, -aire, -ate, -ation, -cide, -dom, -ectomy, -ed, -ee, -eer, -eering; надзвичайно продуктивні: -er, -(e)ry, -ese, -esque, -ette, -eur, -euse, -ey, -fication, -fy, -graphy, -ian, -iatrics, -ic, -ical, -ics; суфікси, за допомогою яких утворюються іменники: -іе чиу, -in, -ing, -ion, -ish, дуже популярнийism (із псевдо-іспанським варіантомismo), -ist, -ite, -ity, -wise та інші; суфікс, що утворює прикметники, -у [33, c.15].

Деякі нові суфікси, так само, як і деякі нові префікси, формуються в результаті словотвірної контамінації (blending). Наприклад, breath та analyzer були контаміновані в слово Breathalyzer, а закінчення — (a)lyzer набуло статусу суфікса в слові eye (a)lyzer. Узуальні слова secretariat та proletariat є джерелом суфіксуariat у словах infantariat та salariat. Подібно до цього скорочення inflation призвело до створення нової суфіксальної формиflation у gradeflation, oilflation, taxflation, яка також існує як основа в un-flation, альтернативі до існуючого deflation. Іншим суфіксом, створеним шляхом розщеплення слова, єholic від alcoholic; в 1960;х роках з’явилося слово workaholic, пізніше — chocoholic, clothesaholic, milkaholic та інші.

Нові суфікси ще час від часу запозичуються з класичних мов, наприклад, -tron з грецької для утворення назв для приладів та обладнання (пор. закінчення в слові electron)

Оскільки суфікс не тільки створює нове слово, але і оформлює відповідну частину мови, основна класифікація суфіксів передбачає розподіл їх по частинах мови, таким чином суфікси об'єднуються у групи за приналежністю утворюваного за допомогою їх слова до того або іншого лексико-граматичного класу слів.

На думку дослідників, в сучасній англійській мові найпоширенішими є наступні суфікси:

Суфікси іменників: -age (marriage), -ance/-ence (distance, defence), -ancy/-ency (constancy, tendency), -ant/-ent (assistant, student), -dom (freedom), -еr (writer), -еss (асtress), -hood (motherhood), -ing (building), -ion/-tion/-sion/-ation (rebellion, creation, tension, explanation), -ist (novelist), -ism (communism), -ment (government), -ness (tenderness), -ship (friendship), -ty (honesty).

Суфікси прикметників: -able/-ible/-uble (audible, voluble), -al (natural), -ic (public), -ical (cubical), -ant/-ent (repentant, present), -ary (secondary), -ate/-ete (асcurate, complete), -еd/-d (wooded), -ian (Arabian), -ish (childish), -ive (active), -ful (useful), -less (useless), -like (lifelike), -ly (friendly), -ous/-ious (curious), -some (troublesome), -y (rainy).

Суфікси числівників: -teen (seventeen), -ty (seventy), -th (seventh), -(i) eth (twentieth), -fold (twofold).

Суфікси дієслів: -ate (articulate), -еr (twitter), -еn (shorten), -(i)fy (vivify), -ize (арologize), -ish (furnish).

Суфікси прислівника: -ly (coldly), -ward (s) (northward), -wise (likewise).

Найважливішими відвічними суфіксами є: -d, -еd, -dom, -еn, -fold, -ful, -hood, -ing, -ish, -less, -let, -like, -lock, -ly, -ness, -ock, -red, -ship, -some, -teen, -th, -ward, -way, wise, -у, і що запозичають, переважно з латинської: (-able, -ible, -al, -ant, -еnt), французької (-age, -ance/-ence, -ancy/-ency, -ard, -ate, -sy) і грецької (-ist, -ism, -ite) [22, 24].

Загальна словотворча модель афіксації може бути представлена формулою 1 основа + афікс та відноситися до лінійних моделей. Результат словотворчого процесу при афіксації - похідне слово (derived word) [22, c.36].

1.2.2 Конверсія як спосіб номінації

Термін конверсія вперше з’явився у книзі Генрі Світа «Нова англійська граматика». Взагалі, підхід до вивчення конверсії неоднаковий. Так наприклад проф. Смірніцький А. І. називає конверсію морфологічним способом формування слів. А Марчанд у книзі «The Categories and Types of Present-day English» («Категорії та типи сучасної англійської мови») підходить до конверсії як до морфолого-синтаксичного словотворення, тому що змінюється не тільки парадигма слова при цьому процесі, але також синтаксична функція слова, наприклад: I need some good paper for my room. — I paper my room every year. (paper у першому реченні виступає як додаток, у другому ж як присудок). Кобзар називає цей процес функціональним зміщенням.

Менш розвиненим ніж морфологічний, але вельми продуктивним в сучасній англійській мові є спосіб морфолого-синтаксичний, тобто словотворення без зміни основної форми вихідного слова або конверсія, при якому завжди мають місце як нова синтаксична сполучуваність, так і нова морфологічна характеристика, оскільки нове слово належить до іншої частини мови, ніж початкове. Так, І.В. Арнольд [3, c.102] наводить приклад, в якому усі дієслова утворені від іменників без зміни основної форми і одержують при цьому нову граматичну парадигму та нову синтаксичну сполучуваність: He papered, carpeted, mirrored and curtained his room.

В своєму дослідженні Ю. А. Зацний відзначає, що конверсія продовжує бути активно діючим способом словотвору, проте спостерігається тенденція зниження частки конверсійних утворень у порівнянні з попередніми десятиліттями (з 11% до 4%). Ця тенденція пояснюється більш активною роллю інших способів, а також тим, що конверсія вже добре попрацювала за час свого функціонування. Активність конверсії, як свідчать підрахунки, в значній мірі підтримується саме неологізмами, які служать за «сировину» для цього процесу. Відмінною рисою конверсії на сучаснім етапі є все більш активна участь в цьому процесі двоморфемних, складних слів, навіть словосполучень. Спостереження показують, що в багатьох випадках виникнення нового складного слова або словосполучення означає, що незабаром з’явиться і відповідне дієслово, конвертоване від цього неологізму: bar code — to bar code, bottom line — to bottom line, eurospeak — to eurospeak [24, c.21].

На думку Єлисеєвої конверсія — це поетапний процес та одним з етапів вона називає субстантивізацію. «Наприклад при розпаді словосполучення poor people прикметник poor не тільки оформлюється артиклем, але і семантично вбирає значення всього колишнього словосполучення; the poor — poor people. Пізніше слово надбає всю парадигму нової частини мови та процес конверсії завершується.» [22, c.37]. Однак, розпад словосполучень частина лексикологів відносить до іншої групи словотворчих моделей — скорочень, описуючи процес, званий еліпсисом. Єлисеєва також наголошує на тому, що у моделі V > N спостерігається одноетапність (a laugh, a smoke, etc.) [22, c. 37]. Також, існує проблема визначення приналежності утворень типу stone wall, яка зводиться до двох питань: 1 чи є такі утворення словосполученнями, або складними словами; 2 якщо це словосполучення, то до якої частини мови слід віднести перший елемент [3, c.144].

1.2.3 Словоскладання У лінгвістичній літературі існує багато визначень складного слова, які відображають різне розуміння природи цього явища. Дослідники пропонують різні критерії виділення складних та складнопохідних одиниць у мові [55, 59, 37, 27, 31, 58]. Але головним визнається наявність декількох основ та їх цільнооформленість. Цільнооформленість означає, що конкретний предмет чи явище розуміється як щось ціле, навіть якщо відзначається складність його будови або виділяються окремі його ознаки. Аналітизм англійської мови, як слушно зазначає Ю. О. Жлуктенко, створює необхідні умови для стягнення лексем в єдині складні, але цільні слова [23, c.93].

Словоскладання є основним напрямком розвитку словникового складу мови, оскільки саме в галузі словоскладання особливо наочно виступають закони розвитку мови. Серед усіх способів словотворення словоскладання — найпродуктивніший. За його допомогою було побудовано майже 40% усіх лексичних неологізмів [24, c.75].

Словоскладання надає адаптивний характер лексичній системі мови і знімає протиріччя між комунікативними інтенціями членів мовного соціуму і вирішальною властивістю лексики. Словоскладання у сучасній англійській мові відбувається на власній мовній та іншомовній основі. Утворення нових слів на власній мовній основі відбувається складанням більш ніж однієї незалежної основи. Утворення складного слова на іншомовній основі передбачає часткову або повну деривацію на морфологічній базі іншої мови. Принцип з'єднання слів відбувається «…від природної людської тенденції вбачати річ, як щось ідентичне із вже існуючим, і, в той же час, відмінним від останнього» [18, c.5].

Через створення окремих елементів мови чи групи елементів змінюється та збагачується мова, оскільки слово є її окремим елементом [78, c.16].

Словоскладання може відбуватися в результаті дії таких продуктивних процесів: 1) лексикалізація словосполучення зі зміною порядку розташування його компонентів, а також їх деформацією і морфологізацією (напр. nice-looking < looking nice, blue-eyed < with blue eyes і т. д.); 2) інтеграція словосполучення у складне слово із збереженням лінійного розташування компонентів (напр. small-talk < small talk) [31, c.62].

Складним словом (а compound word) називається об'єднання двох або, рідше, трьох основ, функціонуюче як одне ціле і яке виділяється у складі пропозиції як особлива лексична одиниця завдяки своїй цільнооформленності, тобто спаяність його частин може залежати від семантичних, графічних, морфологічних або фонетичних чинників, або тих і інших [3, c.150].

Залежно від структури, складні слова можна підрозділити на п’ять груп: 1) складні слова, утворені простим соположенням слів; 2) складні слова, в яких основи зв’язані з'єднувальною голосною або приголосною; 3) складні слова, в яких основи знаменних слів зв’язані основою прийменника або іншого службового слова: 4) складно-скорочені слова; 5) складно-похідні слова.

О.Д. Мєшков у монографії «Семантичні аспекти словоскладення англійської мови» [38, c.177−199] приводить класифікацію моделей складних слів.

Під характеристикою моделей складних слів О.Д. Мєшков [39, 178] має на увазі стислий опис кожної моделі словоскладання, в якому повинні знайти віддзеркалення наступні параметри: продуктивність моделей, характер відносин між компонентами і семантичні відносини між ними, віднесення моделі до синтаксичного, асинтаксичного типу, ендоцентричного, экзоцентричного або змішаного типу, характер формування значення слова, подальша словотворча здатність.

Ендоцентричні складні слова дослідник визначає як такі слова, чия приналежність до тоєї або іншої частини мови визначається його другим компонентом, що і несе основне значеннєве навантаження слова, перший же компонент характеризує предмет, позначений другим компонентом (earthquake — quake — трястися — earth — земля). Значення слова як би перебуває всередині (-ендо) його самого.

Екзоцентричні складні слова — такі слова, які позначають предмет, не використовуючи у своєму складі його безпосереднього позначення. В основному це такі слова, значення яких лежить поза (-екзо) самим словом. Наприклад, redskin — червоношкірий. Червоношкірий означає людина, однак людина відсутня у складі слова.

1.2.4 Класифікація скорочень як одного з морфологічних способів словотворення Скороченням (shortening words, abbreviation) називається морфологічне словотворення, при якому деяка частина звукового складу початкового слова опускається. Цей спосіб одержав особливу продуктивність у наш час.

Скорочення, до яких традиційно відносять абревацію і акронімію, є двома різновидами «наймолодшого» в діахроничному аспекті способу словотворення, що полягає у з'єднанні початкових букв декількох слів, виступаючих засобом номінації одного об'єкту [30, c.132]. Існує безліч класифікацій скорочень [3, 38]. Зокрема, Х. Фельбер, розглядаючи види скорочень, перш за все розподіляє скорочені слова за принципом лексикалізованості на графічні (abbrevation). Далі, Фельбер розподіляє всі лексичні скорочення на ініціальні скорочення (initialisms) та акроніми, або складноскорочені слова (асronyms), другі в свою чергу розподіляються на усікання (clippings) і зрощення (blends).

Існують два способи скорочень, як зазначають Д. І. Квеселевич і В. П. Сасіна, які виділяють усічення (contraction, clipping) та абревіації (initial shortening).

В свою чергу усічення (contraction) поділяеться на:

Аферезіс — арheresis (initial clipping), тобто усічення початку слова: history — story; telephone — phone; esquire — squire; example — sample; defence — fence; complot — plot.

Синкопа — syncope (medial clipping) — усічення середини слова: madam — ma’am; market — mart; even — e’en; ever — e’er; never — ne’er.

Апокопа — арocope (final clipping) — усікання кінця слова: editor — ed; advertisement — ad; veteran — vet; vampire — vamp; prefabricated — prefab; реrmanent — реrm; promenade — prom; microphone — mike.

Можливе поєднання двох типів: аферезису та синкопи, синкопи та апокопи: influenza — flu; avantguarde — van; refrigerator — fridge; реrambulator — pram.

В сучасній англійській мові найбільше поширення набув ініціальний тип складноскорочених слів, тобто скорочення, складені з початкових букв.

За орфоепічною ознакою їх можна розподілити на дві великі групи:

Вони можуть вимовлятися як поєднання алфавітних назв вхідних в них букв. Наприклад BBC [`bi:'bi:'si:] - British Broadcasting Corporation; T.V. [`ti:'vi:] - television. Ініціальні скорочення нерідко бувають багатозначними. Багато значень має, наприклад, скорочення M.P. Найбільш поширено два значення: Member Parliament член парламенту та military police військова поліція.

Друга група ініціальных скорочень вимовляється так, якби це були б звичайні слова, написані такими ж буквами. Вони називаються акронімами. Наприклад: radar [`reida:] [`reid] - radio detection and ranging радіолокатор, прилад для виявлення об'єкту і визначення його віддаленості. UNO [`ju:nou] - United Nations Organization Організація З'єднаних Націй.

До третьої групи відносять складні абревіації, які складаються з двох компонентів, перший з яких є літера (літери), а другий — повне слово: A — bomb (atomic bomb), ACD solution (acid citrate dextrose solution).

Графічні скорочення можуть бути не тільки ініціальними. Нерідко зберігається тільки декілька приголосних букв, наприклад: assn — association або fmn — formation.

Деякі форми бувають як абревіатурами, так і акронімами: наприклад, ROK вимовляється are-oh-kay, коли воно означає «Republic of Korea», але як слово rock, коли використовується для назви солдата корейської армії [32, c.48−49].

Зворотній словотвір також використовується, а словотворчому процесі в англійській мові. Це процес скорочення слова в результаті випущення того, що є чи вважається афіксом чи іншою складовою морфемою. Дієслово zip -" to open or close with a zipper" було утворено при випущенні закінченняег в слові zipper (спочатку торгової назви прискорювача ковзання).

Процес зворотного словотвору часто включає в себе метаналіз — переосмислення структури слова. Так від словосполучення shotgun marriage було утворене дієслово в результаті випущення кінцевогоage. Слово було, таким чином, переосмислене з shotgun + marriage на shotgun marry + -age.

Іноді зворотний словотвір випускає префікс, як у ruly English з unruly, чи замінює цілі слова, як у дієслові іump-shoot у баскетболі від іменника jump-shot. Але більшість зворотних формувань випускає суфікси, і тому відбувається процес «де-суфіксації». Серед прикладів випущення суфіксів:

— ed: brown off, chicken-fry, custom-make;

— er чиor: baby sit, book-keep, housepaint;

— ing: air condition, brainstorm, breast feed, breath-test, Christmas-shop, double-park, soft-land, touch dance, window-shop;

— ion: air-evacuate, automate, mass-produce [33, c.28].

Цікавим є той факт, що всілякі лексичні скорочення володіють майже необмеженою продуктивністю і надзвичайно поширені в сучасній мові взагалі і в термінології окремих наук зокрема. Як справедливо помічає В. П. Даніленко, цьому сприяють загальні тенденції розвитку термінологічного словотворення: «з одного боку, це створення надзвичайно довгих по складу найменувань., з іншого — створення гранично-коротких, структурно економічних найменувань термінів-абревіатур» [28, c.128]. Щодо англійської мови, то тут, на думку О. Д. Мєшкова, широке розповсюдження абревіатур зумовлене самою природою мови, а саме, його прагненням до моносилабізму [39, c.155].

1.2.5 Синтаксичний засіб словотворення в англійській мові

Крім перерахованих способів словотворення, характерних для простих та складних слів, значну роль в англійській мові грає поповнення словарного складу за рахунок утворення словосполучень, що складаються з двох, трьох або більш слів. В. П. Даниленко відносить формування засобами поєднання слів до синтаксичних способів словотворення. На думку дослідника, «термінам-словосполученням віддається перевага внаслідок того, що вони здатні з найбільшою повнотою відобразити необхідні відмітні ознаки іменованого поняття» [28, 132]. Аналітична природа англійської мови підказує всі нові економічні способи збагачення словника за рахунок комбінаторних ресурсів язика, створюючи нову семантичну єдність на основі наявних лексичних засобів.

Утворення зв’язних термінологічних поєднань виявилося одним з найпродуктивніших способів термінотворення в англійській мові [19, 34, 56]. Особливо такі поєднання характерні для підмов тих областей знань, які з’явилися порівняно недавно або досягли високого рівня розвитку. Таким чином, багатокомпонентні зв’язні термінологічні поєднання — це, в основному, утворення ХХ століття та особливо останніх трьох-чотирьох десятиріч, тобто періоду бурхливого розвитку науки та техніки. Чим складніше стає наука й техніка, тим складніше мовні засоби, що позначають нові в цих областях предмети, явища і поняття, тобто в основі цього процесу лежить екстралінгвістичний фактор.

Роль багатокомпонентних термінологічних поєднань в англійській мові стає все більш помітною. У цілому ряді підмов вони стали фактично основним способом утворення термінологічних одиниць. Дане явище заслуговує більш пильної уваги дослідників, тим паче, що багатокомпонентні термінологічні поєднання викликають значні ускладнення в процесі переробки науково-технічної літератури й документації. Систематизація та класифікація даних термінологічних одиниць могла б сприяти рішенню не тільки лінгвістичних, але і чисто практичних задач.

Існує ряд класифікаційних підходів до аналізу багатокомпонентних термінологічних поєднань, які можна знайти в роботах лингвістів-термінологів, що досліджують питання термінотворення. Це класифікація багатокомпонентних термінологічних поєднань по типу структурної організації, внутрішніх синтаксичних зв’язків, по ступеню суцільності елементів, їх активності усередині терміносполучення.

Аналіз багатокомпонентних термінологічних поєднань на матеріалі декількох терміносистем англійської мови, проведений Ткачової Л.Б. дозволили виявити основні тенденції в структурній організації поєднань, визначити види синтаксичних зв’язків між терміноелементами, встановити системність, властиву даному виду термінологічних одиниць у вигляді ядро-гнездових відносин.

Зіставлення структурної організації багатокомпонентних термінологічних поєднань дозволило виділити найпродуктивніші моделі. Структури N + N і А + N для двокомпонентних поєднань, N + N + N і А + N + N для трьохкомпонентних і N + N + N + N для чотирьохкомпонентних поєднань є найпоширенішими і стійкими у системі терминотворення англійської мови.

Отже, аналіз наукових робіт по лексикології і словотворенню таких вчених, як І.В. Арнольд, О.Д. Мєшков, А.А. Уфімцева [3, 39, 60] і інших, дозволяє нам говорити про наявність в англійській мові наступних основних способів словотворення: афіксальний слововивід, словоскладення, скорочення, конверсія, поєднання слів.

1.2.6 Метафора як джерело поповнення лексичного складу Технічний прогрес звільняє людину від важкої фізичної праці, але він же висуває надмірні вимоги до оперативно-технічних і емоційно-вольових сфер його діяльності й особливо до його когнітивних можливостей і здатностям. Останнім часом метафора все частіше є не тільки ресурсом образного (поетичного) мовлення, але й виконує в мові номінативну (ідентифікуючу) функцію. У випадку виконання метафорою номінативної функції метафора використовується для номінації нових об'єктів, явищ або процесів на основі їх подібності з якимись добре відомими об'єктами, явищами або процесами, тим самим визначаючи й полегшуючи розуміння суті нових явищ. Роль метафори в сприйнятті нових явищ і освоєнні нових видів діяльності заснована на механізмах роботи людської пам’яті, тому вивчення механізмів функціонування метафори неможливо без опори на результати досліджень в області когнітивної науки, пов’язаної з вивченням ментальних станів і ментальних процесів. Центральним питанням у когнітивній науці є питання про організацію знання в пам’яті суб'єкта, у тому числі про співвідношення вербальних і образних компонентів у процесі запам’ятовування й мислення. Дослідження реальних процесів розуміння нового «вимагає виходу за рамки лінгвістики й обліку особливостей функціонування мови як одного з компонентів складного ансамблю психічних процесів» [4, c.72].

На думку Н. Д. Арутюнової, метафора — це «стежок або механізм мовлення, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даного в якому-небудь відношенні [5, c.29].

Метафора, як уже говорилося, семантично двоїста: двоплановість, складові найбільш істотна її ознака, не дозволяє розглядати метафору ізольовано від обумовленого. У язиковій метафорі стійке значення, яке прямо співвідноситься зі словом як зі своїм означаючим. Мовна метафора, по суті, є джерелом нових слів, які здатні виконувати, з одного боку, що характеризує, з іншого боку, номінативну функцію, закріплюючись за об'єктом у якості його найменування, або стаючи язиковою номінацією деякого класу об'єктів. В останньому випадку язикова метафоризація приводить до заміщення одного значення іншим. Мовна метафора є важливим чинником розвитку мови. Саме вона лежить в основі багатьох язикових процесів — розвиток синонімічних засобів, поява нових значень і їх нюансів, створення полісемії, розвиток емоційно-експресивної лексики. У тому числі метафора дозволяє вербалізовувати те, що стосується внутрішнього миру людини.

На думку Н. Д. Арутюновой, процес метафоричної номінації здійснюється при наявності 2-х умов: актуалізованої ознаки та її аксіологічної оцінки. Серед ознак, що аналізуються в процесі метафорічної номінації, найбільш розповсюдженими є:

Якісно-характеризуючий, пов’язаний з суб'єктивним сприйняттям властивостей та якостей позначуваного об'єкта або явища;

Локативний, що вказує на локалізацію об'єкта або явища;

Акціональний, який описує будь-яку дію.

1.3 Сучасні дослідження новотворів в англійській мові

Поява новоутворень у мові викликана комплексною дією як інтралінгвальних, так і позамовних чинників. Позамовна детермінованість у збагаченні словникового складу відображає необхідність позначати нові актуальні концепти певного часового періоду, виокремлені в картині світу її носіїв. Лексико-семантичні нововведення як у мові, так і в мовленні надзвичайно різноманітні, що створює суттєві труднощі у визначенні відмінних рис у масі можливих інновацій. Для уточнення поняття неологізму в лінгвістичній літературі існують такі параметри: 1) «час»; 2) «новизна»; 3) «мовний простір»; 4) «мовна свідомість». На їхній основі ми пропонуємо таке визначення неологізмів: слова (або сполучення слів), нові за змістом чи формою або за змістом і формою, що виникли в певній мові та сприймаються як нові мовною свідомістю її носіїв у певний період часу. [24]

Розгляд механізму формування нових словотворчих елементів підтверджує той факт, що основними шляхами їх утворення є формантизація та фрагментація лексичних одиниць. Крім зазначених шляхів створення дериваційних засобів слід виділити також специфічні шляхи, такі, наприклад, як утворення нових префіксальних формантів з постпозитивних елементів в результаті інверсії дієслівно-постпозитивного сполучення, а також перехід до розряду словотворчих елементів цілих фраз. Арсенал дериваційних засобів мови поповнюється не лише за рахунок словотворчих формантів, які є новими за формою і за семантикою, а і завдяки утворенню нових словотворчо-семантичних варіантів афіксів, що вже давно існують у мові.

Як було сказано вище, у процесі переходу до розряду словотворчих елементів вихідні мовні одиниці зазнають певних функціональних, семантичних, фонетичних та орфографічних змін. Саме семантичні зміни являють собою той критерій, що дозволяє відрізнити словотворчий елемент від його вихідного корелята.

Для словотворчих елементів, створених шляхом формантизації лексичних одиниць, характерною є спеціалізація (-abuse, -babble, -line, -lout, -speak, style, -watcher) або перенесення значення (giga-, -head, mega-, -ville) у порівнянні із семантикою вільного лексичного корелята. Елементspeak, наприклад, означає, на відміну від його вільного корелята, не мову взагалі, а жаргон певної групи людей. Елемент megaна відміну від вільного корелята грецького походження mega («мільйон») має значення «дуже великий, грандіозний». Слід також зазначити, що для деяких словотворчих елементів, створених на базі коренів грецького походження, таких, наприклад, як bio-, eco-, cyber-, info-, -techno-, tele-, типовою є зміна значення у бік її спеціалізації.

Першим етапом семантичних змін для елементів, створених шляхом фрагментації слів, є абсорбування фрагментами значень лексем, частинами яких вони є. Надалі словотворчі елементи, створені таким шляхом, можуть функціoнувати у мові, залишаючись при цьому семантичними еквівалентами лексичних одиниць, від яких вони були утворені (compu- < computer, docu- < documеntary, -nomics < economics, -mail < blackmail, -tel < hotel), але можуть також зазнати подальших семантичних змін. Тоді на другому етапі семантичної еволюції може відбутися розширення значення словотворчого елемента у порівнянні із семантикою лексеми, на базі якої він був створений (-(a)thon, -burger, -cade, -erati) або, навпаки, звуження значення форманта (Еuro-, narco-).

1.4 Поняття парадигми в мовознавстві

Активне вживання поняття «парадигма» у працях сучасних дослідників дає підстави говорити про постійне розширення області референції цього терміну. Деякі вчені вказують на можливу девальвацію цього терміну. Поняття парадигми з моменту виникнення було приречене на множинність тлумачень, на існування у масі різновидів. Це було зрозуміло вже Н. B Крушевському, коли він писав про два типи відношень між мовними елементами, дві «лінгвістичні осі» — внутрішніх зв’язках (подібності) та зовнішніх (суміжності). Характеризуючи те, що слідом за Л. Єльмслевом назвуть парадигмами, Н. Крушевський вказував на можливість об'єднання слів згідно з лексичним складом, граматичною формою та значенням, при їх описанні він використовував слова ряд, сімейство, гніздо, система. [26, с. 37] Подальша історія цього поняття, яку зазвичай ведуть від Ф. де Соссюра [56], була досі бурхливою. Розуміючи парадигму, як об'єднання слів або його представників на основі деякої спільної ознаки, не можна очікувати схожості таких рядів в силу наступних обставин.

По-перше, слово — двостороння одиниця, яка поєднує у собі, за висловом Н. Крушевського, «неразлучную пару» форми та змісту. Кожна з його сторін вступає у парадигматичні відносини, та вже цей факт обумовлює різноманітність словесних парадигм.

По-друге, як зміст, так і форма слова можуть бути поділеними, з одного боку, та багатоаспектними — з іншого. Так, у змісті слова виділяють компоненти: лексичний, граматичний, словотвірний та аспекти: денотативний, оціночний, експресивний, гонорифічний.[25]. Компоненти форми слова виявляються при його морфемному аналізі: корінь, суфікс, префікс; аспекти форми слова: фонетичний, акцентологічний, графічний. Зрозуміло, що кожний компонент, та кожний аспект можуть стати об'єднуючою ланкою в особливій, яка не співпадає з іншими, хоча перетинається з ними парадигмі. Це багаторазово збільшує чисельність формальних та смислових парадигм.

Окрім мовних обставин, треба враховувати також лінгвістичні: концепт парадигми розглядався лінгвістами, не приводячи понятійний апарат до спільного знаменника, тому найменування парадигми у різних авторів самі складають парадигму. Окрім найменування парадигма до неї входять — ряд, набір, пара, ланцюг, гніздо, серія, група, клас, поле, сім'я, тип, категорія, система, пучок, об'єднання, ланки, грона. У множинності термінів видимий лише симптом множинності типів.