Особливості дієслова в англійській мові

План

• Вступ
• Розділ1. Староанглійський період
• 1.1 Граматичні категорії
• 1.2 Сильні дієслова
• 1.3 Слабкі дієслова
• 1.4 Дієслова групи praеteritoprаesentia
• Розділ 2. Середньоанглійський період
• 2.1 Граматичні категорії
• 2.2 Сильні дієслова
• 2.3 Слабкі дієслова
• 2.4 Дієслова групи praeteritopraesentia
• Розділ 3
• 3.1 Сильні дієслова
• 3.2 Слабкі дієслова
• 3.3 Дієслова групи prteritoprsentia
• Висновок

Вступ

Дієслово — повнозначна, самостійна частина мови, яка означає дію, стан, відчуття, процеси мислення. У центрі граматичної системи сучасної англійської мови стоїть дієслово. За кількістю форм, граматичних категорій, за детальністю позначення різних відтінків граматичного значення дієслово не має собі рівних.

Неособові форми українського дієслова — інфінітив, дієприкметник та дієприслівник — набагато менше, ніж в англійській мові, відображають власне дієслівні категорії.

Дієслово в англійській мові - і за своєю питомою вагою, і за кількістю та способами утворення граматичних форм — безумовно, центральна частина мови.

Тема моєї курсової роботи — Дієслово. Граматичні категорії. Морфологічна класифікація. Цю тему я вибрала невипадково, адже неможливо повноцінно вивчити іноземну мову без знання основних її форм, граматичних категорій, періодизації її розвитку.

Мета моєї роботи: ознайомитись з основними граматичними категоріями дієслова та їхньою морфологічною класифікацією.

Працюючи над цією темою, я ставила перед собою такі завдання:

1. Простежити розвивалося англійське дієслово в різні історичні періоди.

2. Визначити морфологічну класифікацію дієслів у різні періоди.

3. З’ясувати, які нові граматичні категорії утворились в результаті історичного розвитку дієслова.

Як зазначено вище, дієслово є центральною частиною мови, тому тема моєї курсової роботи є дуже актуальною, можливо буде корисною абітурієнтам, студентам молодших курсів у вивченні історії англійської мови.

Розділ 1. Староанглійський період

1.1 Граматичні категорії

Дієслово у мові староанглійського періоду представлене характерною для германських мов бідністю форм порівняно з іншими індоєвропейськими мовами. Дієслово мало такі граматичні категорії:

а) особи — 1-ї, 2-ї та 3-ї,

б) числа — однини та множини,

в) часу — теперішнього та минулого,

г) способу — дійсного (indicative), наказового (imperative), умовного (conjunctive).

Категорія стану була представлена формами дійсного стану (active); пасивний стан (passive) виражався описовим способом і не був ще остаточно оформлений.

У мові староанглійського періоду деякі дієслова мали також категорію виду, яка звичайно виражалася за допомогою суфікса ge-: (робити) — ge — (зробити). Категорія виду не є характерною для германських мов, в яких дуже рано утворилися дієслівні форми часу (теперішнього і минулого) без зв’язку з видом дієслова, цією дуже старою граматичною категорією, відомою в багатьох індоєвропейських мовах.

У мові староанглійського періоду існували такі віддієслівні утворення:

інфінітив (infinitive), про близькість якого до іменника свідчить наявність форми давального відм. інфінітива — drifan (to drive) — дав. відм. дієприкметник теп. ч. — drіfende (driving) дієприкметник мин. ч. — (ge) — drifen (driven). Дієслова поділяються на сильні, слабкі і неправильні (або особливої дієвідміни), що становлять невелику, але важливу

Незалежно від типу відмінювання (сильне, слабке (всі дієслова (крім форм минулого часу слабких дієслів) мали такі закінчення:

Особливості системи дієвідмінювання

1. Множина не має окремих форм для кожної особі: дієслова.

2. Однина має особові форми тільки в дійсному стані, причому 1-а та 3-я особи однини минулого часу сильних дієслів відрізняються від 2-ї особи однини та усіх осіб множини голосним кореня.

3. Умовний спосіб (conjunctive) не має окремих форм для кожної особи.

Від чотирьох основних форм дієслова утворюються:

Спільна форма у слабких дієслів

1.2 Сильні дієслова

Сильні дієслова залежно від змін голосного кореня поділяються на сім класів: І. і - а — і - і. До першого класу належать дієслова, які мають голосний кореня І, причому після цього голосного стоїть лише один приголосний:

drifan — drвf — drifon — drifen (to drive)

writan — wrвt — writon — writen (to write).

До другого класу належать дієслова, які мають голосний кореня ео, причому після цього голосного стоїть лише один приголосний:

В деяких дієсловах відбувається одзвінчення приголосного:

В деяких дієсловах відбувається стягнення голосних:

при гот. fliuhan, ст. ісл. flyja, нім. fliehen. До цього ж класу належать дієслова на й типу brucan:

III. і, (е, ео) — а, (а, о, еа) — u — u, (o)

До третього класу належать дієслова, у яких за голосним кореня стоять два приголосних.

Третій клас можна розділити на три підгрупи, беручи за основу поділу приголосні, які знаходяться після голосного кореня:

а) n, m (носовий) + приголосний

bindan — band — bundon — bunden (to bind)

swimman — swam — swummon — swummen (to swim)

б) 1 + приголосний

helpan — healp — hulpon — holpen (to help)

gieldan — geald — guidon — golden (to pay)

в) r, h + приголосний

ceorfan — cearf — curfon — corfen (to carve)

feohtan — feaht — fuhton — fohten (to fight).

IV.

До четвертого класу належать дієслова, у яких після голосного кореня стоїть один приголосний, а саме: 1 або r.

До цього ж класу належать два дієслова з носовим m після голосного кореня: niman, curnan:

а) 1 або г

*

б) m

niman — nam (nфm) — nвmon (nфmon) — numen (to take)

cuman — cфm (cwфm) — cфmon (cwфmon) — cumen (to come) при гот. qiman, ст. в. н. queman, ст. ісл. koma.

V.

До п’ятого класу належать дієслова, у яких після голосного кореня стоїть будь-який приголосний, крім носових (n, m) та плавних (г, 1). Із п’ятого класу іноді виділяють V j клас, в дієсловах якого під впливом голосного переднього ряду i (j) відбулися перегласовка та подвоєння приголосного:

а) будь-який приголосний, крім n, m, r, l

В деяких дієсловах під впливом палатального g змінився голосний кореня:

при гот. giban, сканд. gefa, нім. Geben

б) і - f — подвоєний приголосний (V j клас)

при ст. ісл. sitja, гот. sitan.

В деяких дієсловах п’ятого класу відбувається стягнення голосних:

при гот. saihwan, ст. в. н. sehan, ст. ісл. sjв.

VI.

До шостого класу належать дієслова, які мають у 1-й та 4-й формах голосний кореня а, а у 2-й та 3-й формах о Із шостого класу. іноді виділяють VI j клас (пор. V j класі.

при гот. hafjan, ст. ісл. hefjia, нім. heben.

В одному дієслові VI класу в 1-й та 4-й формах з’являється носовий інфікс (п):

standan — stфd — stфdon — standen (to stand).

VII. (ea) — (eo, eo) —, (eo, eo) —, (ea)

До сьомого класу належать дієслова, які об'єднуються спільним способом утворення минулого часу.

Дієслова VII класу утворюють минулий час за допомогою повторення (редуплікації) кореневого складу. Такі дієслова відомі й в інших мовах: гр. lеірo (залишаю) — lеlоіра (залишив), снск. vвrtate (вертить) — vavвrta (вертів) і т.д.

В староанглійській мові редуплікація представлена вже в досить видозміненому, порівнюючи з ранніми епохами, вигляді.

Отже, майже кожне сильне дієслово можна віднести до певного класу за такими основними зовнішніми ознаками:

I клас — голосний кореня ї; після нього оди н приголосний.

II клас — голосний кореня ео; після нього один приголосний.

III клас — голосний кореня і, (е, ео); після нього два приголосних, перший з яких n, m, l, r або h.

IV клас — голосний кореня е, і; після нього один приголосний, а саме: r, l, n або m.

V клас — голосний кореня е; після нього один будь-який приголосний, крім r, l, n, m.

VI клас — в 1-й та 4-й формах голосний кореня а, а в 2-й та 3-й формах голосний о.

VII клас — голосний кореня однаковий в 1-й та 4-й формах та в 2-й і 3-й формах. В інфінітиві, зокрема, може бути в (hв-tan), а в VI класі маємо a (faran).

1.3 Слабкі дієслова

Слабкі дієслова мають всього три основних форми:

deman — demde-demed (to judge).

Слабкі дієслова не мають чергування голосних (аблаута).

Минулий час утворюється за допомогою дентального суфікса.

Закінчення слабких дієслів в минулому часі:

Однина 1 ос. — de, lufode (I loved)

2 ос. — dest, lufodest (thou loved)

3 ос. — de, lufode (he, she loved)

Множина — don, lufodon (we, you, they loved)

Дієприкметник

мин. часу — ed, (-od) gelufod (loved)

Слабкі дієслова поділяються на три класи.

1 клас

Дієслова 1 класу мають в минулому часі закінчення — ede (-de, — te).

До першого класу належить більшість слабких дієслів.

Всі дієслова І класу поділяються на дві групи: правильні дієслова, які мають в складі дентального суфікса голосний переднього ряду, і неправильні, в дентальному суфіксі яких голосний переднього ряду (е) відсутній.

Правильні дієслова І класу розділяються на три підгрупи:

а) дієслова з довгим голосним кореня:

Голосний кореня у правильних дієслів зазнав перегласовки під впливом голосного переднього ряду в суфіксі. В староанглійській мові цей голосний зберігся лише в кількох дієсловах, але споріднені дієслова інших германських мов вказують на наявність цього голосного:

В минулому часі дієслова gretan відбувається оглушення приголосного дентального суфікса (d>t): grette, gret. Це явище пояснюється впливом глухого приголосного кореня t: gret. Оглушення приголосного дентального суфікса відбувається також після р, с:

У східних діалектах зустрічаються форми без оглушення: зах. gemett-східн. gemeted (met);

б) дієслова з коротким голосним кореня- (-r: erian — erede — ered (to plough) при гот. arjan, ст. ісл. eria, ст. в. н. erien; styrian-styrede-styred (to disturb) при ст. в. н. stфren < staurjan, ст. ісл. styrr, нім. stоren.

В дієсловах цих двох підгруп (а, б) не відбувається західно-германського подвоєння приголосного кореня. В дієсловах з коротким голосним кореня + приголосний (крім r) подвоєння відбулося;

в) дієслова з коротким голосним кореня + приголосний (крім r):

fremman — fremede — fremed (to advance, to perform) при ст. сакс, fremmian, ст. ісл. fremja;

settan — sette (-de) — sett, (-ted) (to set) при нім. setzen, ст. ісл. setja, гот. satjan.

При збігові приголосних t, d кореня та суфікса один з цих приголосних випадає: restan — reste, sendan — sende.

Неправильні дієслова І класу характеризуються відсутністю голосного переднього ряду в суфіксі.

Неправильні дієслова також подвоюють приголосний після короткого голосного кореня:

tellan — tealde — teald (to tell) при ст. в. н. zellen, ст. ісл. telja.

Носовий приголосний кореня інфінітива відсутній у формах минулого часу: bringan — brфhte, корінь закінчується ка приголосний с, g. Приголосні с, g у формах минулого часу переходять в lit:

До І класу належать слабкі дієслова із значенням «примушувати зробити»: drencan (поїти) від сильного дієслова drincan (пити), settan (саджати) від сильного sittan (сидіти). Такі дієслова звуться каузативними (від лат. causa — причина).

II клас

Дієслова II класу мають в минулому часі закінчення — cde, (-od).

До II класу належать дієслова, які мають суфікс — іаn в інфінітиві: macian (to make), вscian (to ask). Суфіксу — ian інших германських мовах відповідають — фn, — an:

ст. а. macian — ст. в. н. machфn (to make), вscian — ст. в. н. eiscфn (to ask), rnearcian — ст. ісл. marka (to define).

Суфікс — ian дієслів II класу утворився з стародавнього oja. який з’являється у формах минулого часу як — о-:

macian — macode — macod (to make) lufian — lufode — lufod (to love) lфcian (-igan) — lфcode — lфcod (to look).

Дієслова II класу не зазнають перегласовки, бо суфікс — ian з’явився пізніше, ніж відбувалася дія і-умлаута (V-VII ст.).

Другий клас слабких дієслів не такий численний, як перший, але відрізняється регулярністю відмінювання.

За зразком II класу слабких дієслів пізніше відмінювалась велика кількість дієслів інших класів.

ІІІ клас

Дієслова III класу мають в минулому часі закінчення — de. — d.

До III класу належать дієслова, у яких дентальний суфікс приєднується до кореня без з'єднувального голосного. Як і в дієсловах перших двох класів, в дієсловах III класу відбувається подвоєння приголосного, якщо попередній голосний буз короткий:

habban — haafde — hasfd (to have)

при гот. haban, ст. ісл. hafa, нім. haben;

при ст. ісл. segja, ст. в. н. sвgen, нім. sagen;

libban — l if de — lifd (to live) при гот. liban, ст. сакс, libbian ст. ісл. lifa, нім. leben.

Кількість дієслів III класу невелика.

Дієслова особливої дієвідміни До цієї групи належать дієслова beon, wesan, dфn (to be, to do), які в староанглійській мові вживалися в зародкових описових дієслівних формах *к допоміжні дієслова, а також дієслова групи praeteritopraesentia та деякі інші.

Дієслова, wesan, ,

Дієслова beon, wesan (to be) та don (to do) у мові, ста-роанглійського періоду були самостійними смисловими дієсловами. Разом з тим, ці дієслова вживалися в описових формах, з яких розвинулись сучасні групи часів Indefinite, Continuous, Perfect тощо:

а) дієслова beon, wesan — w s — waeron.

У фoрмах дієслів із значенням «бути» наявне сполучення декількох індоєвропейських коренів (суплетивність):

Дієслово wesan вживалося в теперішньому та минулому часі, а дієслово beon лише в теперішньому часі. В сучасній мові збереглися форми:

від — to be, been, being

від wesan — am, is, are, was, were

б) дієслово dфn:

в) дієслово-gan, gangan:

Ст. a. gun, gangan (to go) відповідає гот. gaggan, ст. ісл. ganga, ст. сакс. gangan (gвn), ст. в. н. gangan (gвn, gen); також снск. jвnghв (задня нога), лит. zengiu (іду).

Відомі ст. а. форми:

1) повна форма — gangan — geong — gangen;

2) коротка форма — gвn.

Форми минулого часу, можливо, відповідають гот. iddja.

1.4 Дієслова групи praеteritoprаesentia

До цієї групи належать дієслова, які існують у багатьох мовах і об'єднуються переосмисленням форми минулого часу, яка протягом історії розвитку цих дієслів стала вживатися як форма теперішнього часу, а для «нового» минулого часу утворилася нова форма, яка сформувалася за типом слабких дієслів.

Семантика дієслів групи praeteritopraesentia зв’язує форму їх минулого часу з теперішнім таким чином, що між ними важко провести різку межу. Так, форма минулого часу дієслова «знати» -" узнав" за своїм змістом передбачає зв’язок з теперішнім часом: «узнав — і зараз знаю». Форма минулого часу «узнав» характеризується наявністю вираження категорії доконаного виду, завдяки чому результат дії в минулому часі виявляється і в формі теперішнього часу.

У мові староанглійського неріоду було 12 дієслів цієї групи:

Дані морфології мови староанглійського періоду свідчать про наявність у мові VIII-XI ст. певних тенденцій, які, розвиваючись, привели до змін у граматичній будові мови середньоанглійського періоду і, нарешті, в морфології сучасної мови. Найзагальнішою і разом з тим найістотнішою особливістю морфології мови VIII-XI ст. є бідність форм граматичного вираження — флексії. В системах відмінювання та дієвідмінювання спостерігається явище граматичної омонімії, тобто збіг відмінкових форм, особових закінчень тощо.

Разом з дією інших факторів, в першу чергу фонетичних змін, вказані вище особливості морфології привели пізніші до ефективного процесу відпадіння флексії в англійській та до широкого застосування аналітичних конструкцій в її граматичній будові.

Зіставлення форм та явищ морфології сучасної англійської мови з формами староанглійської та інших германської мов дає можливість краще і повніше зрозуміти особливості будови германських мов серед сім'ї індоєвропейських мов особливості розвитку морфології англійської мови.

Розділ 2. Середньоанглійський період

2.1 Граматичні категорії

1) Форма інфінітива на — an у мові середньоанглійського періоду ослаблюється до — en:

ст. a. bindan > с. a. binden, binde (n).

2) Особові закінчення ослаблюються:

Розвиток особових закінчень є закономірним, крім закінчення — en множини. Після спрощення закінчень 3-ї особи однини та множини форми множини та 3-ї особи однини стали однаковими. В північному та центральному діалектах ці форми диференціювались за допомогою закінчень — en але в південному діалекті закінчення — е|) у множині існувало до початку XV ст.

3) Форми давального та називного відмінків інфінітива зливаються в одну форму:

4) Префікс ge — ослаблюється до і - та пізніше зникає зовсім: ст. a. gebunden > с. а. (і) bunden.

Найбільш ефективно спрощення системи дієвідмінювання відбувалося у північному діалекті.

*

Форма дієприкметника теп. ч. bіdinge в ранньо-середньо-англійському періоді зустрічається рідко. В XIII-XIV ст. по, жають форми на — inde, - ende,-and (e), — unge, які в XV-XVI ст. були витіснені формою на inge > ing, що й закріпилося в сучасній мові. Закріпленню форми дієприкметника теп. ч. на ing (е) сприяла наявність віддієслівного іменника типу ст. a. leornung (learning).

2.2 Сильні дієслова

75. Зміни, які відбувалися в системі сильних дієслів, привели до спрощення її:

1) Чергування приголосних (див. стор.36, § 45) зникло, за винятком дієслів:

forlesen — forles — forloren

ben — was — were-weren та деяких інших.

2) Зміни чергування голосних в деяких класах дієслів привели, до утворення трьох основних форм замість чотирьох.

На півночі країни ней пронес відбувався дуже енергійно, і уже в XIII — XIV ст, більшість сильних дієслів характеризувалися наявністю трьох форм.

В центральному та південному діалектах інтенсивне спрощення основних форм сильних дієслів починається з початку XV ст.:

у IV, V класі поступово зливаються 2-а та 3-я форми,

у II, III класі поступово зливаються 3-я та 4-а форми і т.д.

3) Багато сильних дієслів розвивають форми минулого часу або дієприкметника минулого часу за зразком слабких дієслів, а в багатьох випадках цілком переходять до категорії слабких.

Із загальної кількості сильних дієслів у мові XIV-XV ст. (близько 170 дієслів) понад 40 перейшли до категорії слабких. Перехід дієслів з однієї категорії до іншої становить тривалий процес. В багатьох випадках цей процес відбувається і в сучасній мові, про що свідчить наявність форм минулого часу blew blowed, knew — knowed, tore — teared, shrove — shrived тощо. (частково лише в діалектах).

У мові середньоанглійського періоду кількість таких подвійних форм дуже велика: stope — stepped, sat — sitted, rewe — rowed, crope — crept тощо.

Деякі сильні дієслова залишили в сучасній мові сліди у вигляді прикметників типу cloven, laden, shaven, swollen тощо. які походять від дієприкметників минулого часу.

4) Кількість сильних дієслів в середньоанглійський період значно зменшилась за рахунок того, що деякі з них вийшли з ужитку, як ст. a. liрan (go), teцn (draw), stigan (rise), beulan (roar), fцn (catch) тощо, та завдяки витісненню багатьох сильних дієслів слабкими, з яких частина має спільний корінь з витісненим сильним дієсловом:

З загальної кількості сильних дієслів у мові староанглійського періоду (приблизно 330) в середньоанглійському періоді збереглося близько половини: понад 90 дієслів зникло до 1150 p.; в період 1150−1250 pp. — близько 20 дієслів; в період між 1250 — 1500 pp. — понад ЗО дієслів. Таким чином, наприкінці XV ст. близько 140 сильних дієслів вийшли з ужитку. В період XII — XV ст. кілька дієслів скандинавського та французького походження увійшли до складу сильних дієслів.

2.3 Слабкі дієслова

У формах минулого часу слабких дієслів та дієприкметника минулого часу цих дієслів відбулися такі зміни: d>t

а) у сполученнях rd, Id, nd:

б) після 1, 11, n, nn:

в) після s [z], f [v]:

Три класи слабких дієслів, поступово змінюючись, утворюють два класи за рахунок злиття І (ст. а. мин. ч. — ede) та II (ст. а. мин. ч. — ode) класів:

Так, в дієсловах II класу ослаблення о до е у формах на — ode > - ede привело до злиття І та II класу; в дієсловах І та І і класу випав голосний — і-, що привело до злиття форм інфінітива в обох класах тощо.

В дієсловах III класу випав подвоєний приголосний (ст. а. habban > с. a. haven, ст. a. secgan > с. a. seggen > seyen).

Слабкі дієслова у мові XIV-XV ст. можна поділити на такі групи:

1) Група дієслів, які раніше належали до І та II класів:

stiren (< ст. a. stirian І кл.) loven (< ст. a. lufian II кл).

2) Група дієслів, які раніше належали до III класу:

haven (< ст. a. habban III кл.) seyen (< ст. a. secgan III кл.).

Частина дієслів III класу перейшла до І та II класів ще в староанглійському періоді.

3) Група неправильних дієслів І класу:

Характерні особливості слабких дієслів, за якими у мові староанглійського періоду слабкі дієслова можна було віднести до І, II або III класу, зникли у мові XIV-XV ст. Тому наведена вище систематизація слабких дієслів є спробою продовжити традиційну староанглійську класифікацію. Дальший розвиток мови привів до змін у класифікації слабких дієслів, а також і до зміни самого змісту терміну «слабкі» та «сильні» дієслова.

Дієслова особливої дієвідміни:

Дієслово willen

*

Зустрічаються також форми wol, wolt, wollen.

Дієслово gon

Староанглійське gаn (to go) змінилося так:

Формі yeden

2.4 Дієслова групи praeteritopraesentia

Всі дієслова цієї групи, крім geneah, збереглися у мові середньоанглійського періоду:

Більшість дієслів групи pr eritopr esentia зберігають свої особливості.

Достовірні форми відомі для деяких дієслів:

w і t е n, cunnen

Дієслово mowen (may) має форми: may, mayst, may, moxvr mighte і т.д.

Дієслово shullen: shal, shalt, shal, shulen, sholde і т.д.

Дієслово owen: ouh, owest, ouh, owen, oughte і т.д.

Дієслово durren: dar, darst, dar, dьrren, clorste (durste). середньоанглійського періоду,

Розділ 3

3.1 Сильні дієслова

Скорочення чотирьох основних форм дієслова до трьох, яке почалося у мові середньоанглійського періоду, в XV-XVI ст. зазнали всі сильні дієслова.

Дієслово у мові XV-XVI ст. характеризується трьома основними формами: інфінітив і теперішній час, минулий час. дієприкметник минулого часу:

Скорочення кількості основних форм дієслова відбувалось за рахунок злиття 2-ї та 3-ї форм, причому звичайно перемагала 2-а форма (одн. мин. ч.). В деяких випадках перемагала 3-я форма (множ. мин. ч.). В окремих випадках 4-а форма (дієприкм. мин. ч.) підпорядковувала собі 2-у та 3-ю форми.

Остаточно зникає чергування приголосних (крім форм was were) та наявність пар «глухий-дзвінкий приголосний» в однині та множині минулого часу, як: drove < drof, gave < gat тощо.

В складі семи класів сильних дієслів внаслідок злиття основних форм відбулися такі зміни:

У мові XVI-XVII ст., а в окремих випадках і пізніше, деякі дієслова мають подвійні форми минулого часу: дієслово to write має форми wrote та writ; дієслово to begin має форми began та begun і т.д. В сучасній мові поряд з bit (від to bite) зустрічаємо bцte. Ці ж форми у мові XVI ст. зустрічалися дуже часто.

В деяких дієсловах 3-я форма (дієприкм. мин. ч.) зберігає суфікс — en, тоді як в 1-й формі (інфінітив) цього суфікса вже немає: gotten від to get, taken від to take, bitten від to bite тощо. Суфікс — en, що є ознакою дієприкметника минулого часу, зміг протистояти процесу ослаблення та відпадіння флексії завдяки своєму граматичному значенню, що склалося у мові протягом століть. Форми дієприкметника минулого часу без суфікса — en: i-falle, i-write тощо, які зустрічаються у мові ХІІ-XIV ст., існували недовго і у мові XV-XVI ст. замінилися формами на — en: fallen, written тощо.

Значна кількість сильних дієслів у мові XV-XVI ст. та частково раніше перейшла до категорії слабких дієслів, наприклад: to grip (І кл.); to lie, to flee, to bow (II кл.); to help, to bell, to starve, to thresh (III кл.); to weigh, to fret, to knead О/кл.); to shave, to wash, to laugh, to wake (VI кл.); to sleep, to walk, to flow (VII кл.) та багато інших.

Деякі дієслова, що перейшли до категорії слабких, зберегли форму дієприкметника минулого часу на — en, що характерно для сильних дієслів:

to hew — hewed — hewed, hewn

to lade — laded — laded, laden

to melt — melted — melted, molten to shave — shaved — shaved, shaven

to sow — sowed — sowed, sown

to rive — rived — rived, riven to wake — waked — waked — woke — woken

to wax — waxed — waxed, waxen та інші.

3.2 Слабкі дієслова

Після відпадіння кінцевого — е в суфіксах — ode, — ede, — de слабких дієслів та злиття цих суфіксів в спільну форму — ed. — d більша частина дієслів остаточно втратила ознаки належності до певного з двох, а раніше з трьох класів слабких дієслів. Наявність дентального суфікса — ed, — d у більшості слабких дієслів привела до утворення одного спільного класу правильних (regular) дієслів.

В пам’ятках XV-XVI ст. та пізніше, до XVIII ст., часто вживалося написання, наприклад, lov’d замість loved тощо. Іноді зустрічаються написання plac’t замість placed та інші, частина яких залишилась і в сучасній мові: blest, curst тощо.

Деякі слабкі дієслова у мові XV-XVI ст. перейшли до категорії сильних. Це дієслова: to hide з ст. a. hydan; to stick з ст. a. stician;. to wear з ст. a. werian; to show з ст. a. sceawian тощо.

Деякі слабкі дієслова, що мали в складі кореня кінцевий приголосний — t, — d, утворили групу незмінюваних дієслів, до якої увійшло також кілька сильних дієслів. Це дієслова: to cut з cutten; to shut з shutten; to put з putten; to hit з hitten, a також to let з сильного дієслова leten та інші.

У мові XV-XVI ст., таким чином, утворилося два нових класи дієслів: правильні (regular, standard) та неправильні (irregular, non-standard) дієслова.

Клас правильних дієслів утворився з слабких дієслів (та деяких сильних) і характеризується регулярністю утворення трьох основних форм:

ст. a. lufian — lufoda — lufod с. a. loven — lovede — loved (e) н. a. love — loved — loved

Правильні дієслова становлять понад 95% від загальної кількості дієслів в сучасній мові.

Клас неправильних дієслів утворився з сильних дієслів, а також слабких, які відрізняються від правильних способом утворення 2-ї та 3-ї форми.

Клас неправильних дієслів ніяк не можна ототожнювати з класами сильних дієслів мови старо — та середньоанглійського періоду, бо до неправильних дієслів належить також значна кількість раніше слабких дієслів.

До класу неправильних (нестандартних) дієслів входять:

а) сильні дієслова:

to write — wrote — written

to get — got — got

to fight — fought — fought

to drink — drank — drunk

to go — went — gone і т.д.;

б) слабкі правильні дієслова:

to fee! — felt — felt

to send — sent — sent

to lose — lost — lost і т.д.;

в) слабкі неправильні дієслова:

to sell — sold — sold

to buy — bought — bought

to teach — taught — taught і т.д.;

г) незмінювані дієслова (звичайно раніше слабкі):

to put — put — put

to cut — cut — cut

to set — set — set

to let — let — let (ст. а. сильн., VII кл.)

to burst — burst — burst (ст. а. сильн., Ill кл.)

to split — split — split і т.д.;

д) недостатні та допоміжні дієслова.

Необхідно зауважити, що процес утворення класів правильних та неправильних дієслів у мові XV-XVI ст. лише починався. Цей процес, що відбувався у мові протягом XVI — XVII ст., не можна вважати закінченим і в сучасній мові. Склад неправильних дієслів сучасної мови змінюється, бо окремі дієслова проявляють тенденцію до переходу в клас правильних дієслів (пор., напр., форми мин. ч. від to know — knew поряд з kno'. v. тощо) ¹.

3.3 Дієслова групи prteritoprsentia

Кількість дієслів цієї групи скоротилася до семи (саn — could; may — might; moste > must; dar, durren > dare; owe-ought; wit, wot; shall — should), з яких дієслова can, may, must, dare та ought збереглися і в сучасній мові, утворивши групу так званих «дефективних» (також «модальних», «недостатніх» Defective, Modal Verbs) дієслів.

Дієслово wit, wot зустрічається у мові Шекспіра, проте у мові XVII-XVIII ст. це дієслово витісняється іншими зі значенням «знати, бути знайомим з» (to know, to be aware of,. be acquainted with, to be informed і т.д.).

В сучасній мові зберігся іменник wit з багатьма похідними словами (witless, witlessly, witted, wittiness, witty і т.д.).

Дієслово wit, що вживається дуже рідко (в поезії - з метою передачі стилістичних особливостей), має такі форми:

Форма інфінітива to wit в сучасній мові має значенню «а саме» (namely).

Дієслово owe — ought зазнало змін, що торкаються його семантики та морфології, внаслідок чого форма мин. ч. ought стала вживатись як теп. ч. дієслова із значенням «слід, повинен би» (Не ought to help her); форма теп. ч. owe лягла в основу дієслова to owe — owed-owed із значенням «мати, володіти». Дієслово to owe, разом з тим, частково зберігає своє значення «бути повинним, мати борг перед» в тих випадках, коли воно вживається як неперехідне.

Дієслово shall, поряд з вживанням його як допоміжного, зберігає своє значення «слід, повинен» :

І shall do it при You shall do it.

Форма минулого часу дієслова shall — should (пор. нім. schuld) у мові XV-XVI ст. вживалась так само широко, як і в сучасній мові, де це дієслово вживається як. модальне та допоміжне.

В пам’ятках XV-XVI ст. існували форми schal, shal, scholde, shulde, should. Можливо, що наявність форм should (та would) сприяла утворенню по аналогії форми could від сап замість coude, couthe.

Деякі дієслова групи praeteritopraesentia в процесі розвитку мови зазнавали складних граматико-семантичних змін; так, форма минулого часу дієслова owe — ought двічі набувала значення теперішнього часу, а минулий час набував нових форм:

Дієслово to be зберігає свої особливості без істотних змін. Форма множини are у мові XVI-XVII ст. витіснила форму ben. У мові Шекспіра зустрічаються форми теп. ч. від be (he be, thou beest); у мові наступних століть ці форми вже не вживаються.

В сучасній мові дієслово to be характеризується такими формами:

Парадигма відмінювання дієслова у мові XV-XVI ст.:

Висновок

Дієслово у своєму розвитку пройшло три такі основні етапи: староанглійський, середньоанглійський та новоанглійський.

1. Дієслово у мові староанглійського періоду представлене характерною для германських мов бідністю форм порівняно з іншими індоєвропейськими мовами. Дієслово мало такі граматичні категорії:

а) особи — 1-ї, 2-ї та 3-ї,

б) числа — однини та множини,

в) часу — теперішнього та минулого,

г) способу — дійсного (indicative), наказового (imperative), умовного (conjunctive).

Категорія стану була представлена формами дійсного стану (active); пасивний стан (passive) виражався описовим способом і не був ще остаточно оформлений.

2. Зміни в системі дієслова протягом середньоанглійського періоду, які в цілому відповідають загальним тенденціям розвитку граматичної будови мови XII-XIV ст., полягали в значному спрощенні парадигми дієвідмінювання дієслів, в частковій уніфікації утворення основних форм дієслів, в розвитку форм майбутнього часу та складних форм Perfect та Continuous, які до деякої міри повинні були компенсувати відсутність засобів для вираження категорії виду, якої нема в германських мовах, в широкому використанні пасивної форми, в розвитку граматичних зворотів з неособовими формами дієслів (інфінітив, дієприкметник, герундій) та ін. Внаслідок цих змін система дієслова у мові кінця середньоанглійського періоду набула всіх особливостей, характерних для дієслова в сучасній мові.

3. Система особових закінчень дієслова у мові XV-XVI ст. зазнала дальшого спрощення. Особовими закінченнями, що збереглися, є - (e) st для 2-ї ос. одн. теп. ч. та — th (півн. — es) 3-ї ос. одн. теп. ч. Пізніше форма 2-ої ос. множ, почала вживатись замість форми 2-ї ос. одн., а остання збереглась в сучасній мові лише в поетичній або урочистій мові. Що ос. одн. теп. ч., то в мові XVII ст. закінчення — th витісняється закінченням — s. В дальшому — s стає єдиним закінченням 3-ї ос. одн. теп. ч.

В пам’ятках XV-XVI ст, рідко вживається закінчення множини — es, яке, проте, інколи трапляється в діалектах та говірках сучасної мови.

4. Староанглійське дієслово мало лише 4 граматичні категорії: особи, числа, часу і стану.

В середньоанглійський період з"являються ще 3 категорії: порядку, способу, виду.