Відтворення біблеїзмів при перекладі на українську мову

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ПЛАСТ ФРАЗЕОЛОГІЇ

1.1 Термін «фразеологічна одиниця»: сутність поняття та особливості фразеологізмів

1.1.1 Структура фразеологізмів та природа їх компонентів

1.1.2 Семантика фразеологічних одиниць

1.2 Загальна характеристика фразеологізмів біблійного походження

1.2.1 Поява біблеїзмів в англійській мові

1.2.2 Визначення, особливості та функції біблеїзмів

1.2.3 Класифікація біблеїзмів РОЗДІЛ 2. ВІДТВОРЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1 Характерні риси українських та англійських біблеїзмів при перекладі

2.2 Порівняльний аналіз співвідношення біблеїзмів в англійській та українській мовах та шляхи їх відтворення при перекладі

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК, А АНОТАЦІЯ РЕФЕРАТ

ВСТУП

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Фразеологія є одним із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше — з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови — народ.

Проблемам дослідження фразеологічних одиниць, особливостям їх перекладу приділяли увагу такі науковці та мовознавці, як Л. А. Булаховський, Л. С. Паламарчук, Г. М. Удовиченко, А.В. Кунін, М. М Сидоренко, Н. М. Шанський, О. О. Потебня, І.І. Срезневський, П. Ф. Фортунатов, О. О. Шанський.

Важко оцінити той вплив, що зробила Біблія та її переклади на мови народів, що пройшли стадію християнської культури. Справедливо це й у відношенні української й англійської мов. У процесах засвоєння біблійних виражень цими мовами було багато схожого, однак результати виявилися різними: в силу цілого ряду історичних та інших причин, в англійську мову ввійшло набагато більше слів, виражень і цитат з Біблії, чим в українську (до речі, в англійській мові їх більше, ніж в інших західноєвропейських мовах). Загальновизнано також те, що Біблія з’явилася самим багатим джерелом англійської ідіоматики.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що біблеїзми як пласт фразеології досі широко використовуються і в усному мовленні, і в літературі, в якості як прямих цитат з Біблії, так і алюзій та ремінісценсій.

Об`єктом дослідження є фразеологізми біблійного походження.

Предметом дослідження є шляхи відтворення біблеїзмів при їх перекладі з англійської мови на українську мову.

Метою даної роботи є дослідити шляхи відтворення фразеологізмів біблійного походження при перекладі з англійської мови.

Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки поетапному рішенню наступних завдань:

— розглянути сутність поняття «фразеологічна одиниця», визначити структуру фразеологізмів та природу їх компонентів;

— визначити характерні ознаки біблеїзмів та надати їх класифікацію;

— проаналізувати шляхи відтворення фразеологізмів біблійного походження при перекладі на українську мову.

Методи дослідження визначені цілями та завданнями роботи. Це є описовий та порівняльно-зіставний методи.

Структура даної роботи складається зі змісту, вступу, де визначаються актуальність, об`єкт та предмет дослідження, мета та завдання, двох розділів (першого — теоретичного, другого — практичного), висновків та списку використаних джерел.

Практична значущість роботи полягає у можливому ії застосуванні під час університетських лекцій та практичних занять з англійської мови, практики перекладу, зокрема на тему «Фразеологічна одиниця як предмет фразеологічної науки», «Характерні риси українських та англійських біблеїзмів», «Особливості перекладу фразеологізмів біблійного походження» тощо.

РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ПЛАСТ ФРАЗЕОЛОГІЇ

1.1 Термін «фразеологічна одиниця» : сутність поняття та особливості фразеологізмів

Якщо у 50-ті роки XX ст. про фразеологію писали, що вона ще перебуває у стані «прихованого» розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М. В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів.

Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л. А. Булахов;

ський, Л. С. Паламарчук, Г. М. Удовиченко, П. Й. Горецький, М. М Сидоренко, Н. А. Москаленко, О. С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць (ФО), їх семантики всебічно й остаточно розв’язані. На цей час, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з’ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників .

У характеристиці стійких словосполучень академік В. В. Виноградов виходить із того, що «більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах» [11, 42]. З цією думкою збігаються і висловлювання М. М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип — це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам’яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [39, 36].

У лінгвістиці існує велика кількість визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

Термін «фразеологічна одиниця», введений саме В. В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В. В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму[11]. Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. Н. М. Шанський підкреслює, що «фразеологічна одиниця — це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою» [39,12]. В. П. Жуков фразеологізмом називає «стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами» [16, 43].

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він наголошує, що «фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю» [25, 32]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя — мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології.

Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про те, що вченими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В. Л. Архангельський, В. П. Жуков, М. М. Шанський, Л.А. Булаховський); 2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В. П. Жуков, О.М.Бабкін); 3) окремооформленість (В.П. Жуков, М. М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник); 4) відтворюваність (В.В.Виноградов, В. Л. Архангельський, М. М. Шанський, С.Г. Гаврін, В. П. Жуков, Л.Г. Скрипник); 5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський); 6) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховський).

В нашому дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв’язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

ФО мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму, необхідно їх розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями мови — словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси. Саме виходячи із таких вимог, ми будемо вести свої спостереження.

Фразеологізм — це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є: 1) фразеологічне значення; 2) компонентний склад; 3) семантичні категорії. Визначення диференційних ознак ФО дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, ФО, як і слова, щораз у в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що ФО (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості ФО зближуються з лексемами і функціонально. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад: to kick the bucket — померти; it takes the biscuit — одержати приз, зайняти перше місце; to be on high ropes — бути в гарному настрої .

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв’язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але й ця спільність поняття, яке кожне з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, «фразеологічне значення», на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики .

Говорячи про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, ми неодноразово підкреслювали, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення — роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з’являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць, їх щоденна поява — це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов’язується і спирається на найрізноманітніші сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

Отже, фразеологізми і слова — відмінні одне від одного поняття, але їх можна характеризувати певними спільними рисами, а саме наявністю значення та здатністю виконувати синтаксичні функції.

1.1.1 Структура фразеологізмів та природа їх компонентів

Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу — складна і суперечлива. Спробуємо з’ясувати деякі аспекти, пов’язані з цим питанням.

З проблемою стійкості ФО пов’язане питання фразеологічного прототипу. На думку В.М. Мокієнко, проблема стійкості фразеологізмів є однією з найгостріших. Він також стверджує, що більшість фразеологізмів були вільними сполученнями[29]. Узагальнюючи дослідження різних лінгвістів у сфері фразеології, український мовознавець М. П. Кочерган зазначає такі ознаки ФО як структурно-семантична стійкість та відтворюваність. Фразеологічна стійкість — це об'єм інваріантності, який властивий різним аспектам ФО, який обумовлює їх відтворюваність в готовому вигляді. Пояснити це визначення можна таким чином: словосполучення стає фразеологізмом лише тоді, коли воно регулярно відтворюється в мовленні різних людей і зустрічається в багатьох контекстах. Передумовою виникнення фразеологізму є іноді несподіване сполучення слів. З цим пов’язане поняття фразеологічного прототипу, що означає мовні одиниці, сполучення слів, які стали підґрунтям для утворення ФО.

Від компонентного складу фразеологізмів залежить його значення. Порівнюючи морфемний склад слова і структуру ФО, морфеми у складі слова носять більш спеціалізований характер ніж компоненти фраземи.

На природу компонентів ФО існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти розглядають складові фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів.

Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму позбавлені основних ознак слова, вони так чи інакше беруть участь в утворенні фразеологічного значення. Внаслідок цього вони наділені певною частиною семантичної самостійності. Словами, але специфічно вжитими, вважає компоненти ФО і О.І. Смирницький. Він із поняттям фразеологічна одиниця пов’язує термін «нарізнооформленість». Поняття «цілооформленість» та «нарізнооформленість» були запропоновані ним. Зовнішньою ознакою, яка вирізняє слово і ФО, є «цілооформленість слова і нарізнооформленість фразеологізму». Під нарізнооформленістю слід розуміти особливу будову синтаксичної єдності, яка полягає в тому, що її складові є окремими словами. Цілооформленість полягає в загальному граматичному оформленні всіх складових елементів.

У ході процесу переосмислення досить вагому роль відіграє прототип ФО, який передує появі фраземи. Якщо прототип відсутній, то переосмислюються лексеми, що входять до складу даного фразеологічного звороту. Таке явище зумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Отже, фразеологічне переосмислення — це повне або часткове образне перетворення значення прототипу фразеологізму (чи фразеологічного варіанта), яке базується на семантичному зрушенні. Найважливіші типи переосмислення — це порівняння, метафора та метонімія.

Порівняння та метафору В.М. Мокієнко вважає лінгвістичним фактором створення образності. Спільність порівняння і метафори полягає в створенні фразеологічних асоціацій на основі схожості предметів чи явищ. Однак їх різницю слід вбачати перш за все у вираженні змісту. Метафоричний тип переосмислення є найбільш розповсюджений, багато слів набуває метафоричного значення.; те саме стосується і словосполучень. В англійській мові багато виразів набуло переносного значення і вживаються при описі дій чи обставин, які більш-менш аналогічні тим, що викликали їх до життя.

Іншим типом переосмислення є метонімія. Воні також слугує для створення образності. Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою їхні основні риси — образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів. Говорячи про різні типи переосмислення значення ФО, ми вже торкалися поняття образності та засобів її створення. Спробуємо з’ясувати, що ж є основою образності серед фразем. За словами В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є здатність створювати научні образи предметів та явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв’язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеології виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища матеріальної дійсності, пов’язані з життям людини.

На думку Л.П. Сміта, експресивність притаманна фразеологізмам та відіграє в мовленні не останню роль. Образність та метафоричність надають їм виразності, енергії. Англійський фразеолог також підкреслює, що «вони виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла…» [36, 54]

Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що «образність мотивованої ФО створюється в результаті двопланового сприйняття ФО та значення її прототипа… Чим далі один від одного порівнювані об'єкти, тим яскравіший образ». Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: «експресивність — це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю виражально-зображальні якості слова чи фразеологізму» [25, 45 — 46]. Отже, на основне значення ФО накладаються і інші конотативні значення, які сприяють більш влучному вживанню фразем у мовленні. Нашу увагу, безумовно, привертає процес становлення ФО, їх походження. Без історико-етимологічного коментаря неможливо встановити мотивування. Пояснення виникнення ФО, їх образного мотивування допоможе глибше вникнути в смисловий зміст ФО, науково уявити різні грані фразеологічного образу, оцінити зображальні можливості ФО.

1.1.2 Семантика фразеологічних одиниць

Особливий акцент слід зробити на тлумаченні фразеологічного значення. Беззаперечним є той факт, що це явище досить складне, воно «обумовлено специфічним відношенням до означуваних предметів чи явищ дійсності, характером внутрішньої образної основи, надслівність, залежністю між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмисленим їх значенням» [33, 24].

Деякі автори схильні приписувати фразеологізму лексичне значення або ж розглядати фразеологічне значення на рівні слова. Як зазначає

Л.Г. Авксентьєв, «ФО і слово можуть бути близькими семантично, тобто виражати спільне поняття», однак така спільність є відносною. Фразеологізм і слово якісно відрізняються. Ця відмінність закладена в їх різній природній основі. «Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що включає їх тотожність» [2, 32].

Семантика ФО і його форма перебувають у діалектичній єдності. Процес фразеологізації для кожної такої одиниці мови був тривалим і складним. Особливості структури багатьох фразеологізмів не можна зрозуміти і пояснити, якщо не зіставити їх з відповідними словосполученнями — прототипами. Проте «розглядати той чи інший конкретний фразеологізм як словосполучення значить по суті підміняти якісну своєрідність фразеологізму якісною своєрідністю його генетичного джерела» [5, 38]. Це, безперечно не означає, що у фразеологізмі не можуть бути відбиті різні в минулому особливості словосполучення. Утворившись унаслідок багаторазового вживання в людському колективі, в тій чи іншій виробничій галузі вирази поступово часто мимоволі самих носіїв, розширювали свої функції, набували нового змісту, вузьке конкретне їх значення замінилося ширшим, узагальнюючим. Разом із новим значенням ці вирази набували і якісно нових семантичних ознак, ставали якісно новими мовними одиницями. У цьому легко переконатися, розглянувши семантику фразеологізмів, які утворилися у різних сферах виробничої діяльності людини: to give smb a crop — під одну гребінку підстригти (з мови перукарів); to put the screws on smb. — закрутити гайку, знімати стружку (з мови технічного персоналу); to set out on the path of — ставати на рейки (з мови залізничників). [41]

Тут ми безпосередньо стикаємось із теорією еквівалентності. З одного боку, і слово, і ФО є мовними знаками. В. В. Виноградов також схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження цьому знаходимо у визначеннях типів ФО: «основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом» [11, 36]. Існує ще один аргумент на підтвердження теорії еквівалентності. Як слова, так і фразеологізми вносяться у мовлення в готовому вигляді. Але з іншого боку, ототожнюючи слово і фразеологізм, ми мимоволі відносимо останній до сфери лексикології. Але, як було з’ясовано вище, ФО належать скоріше до синтаксичного рівня. Це визначається специфічними властивостями їх семантики та її узагальнено-абстрагуючим характером.

В.М. Мокієнко особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній ознаці ФО. Як правило, рідко знаходиться слово-еквівалент, яке б такою ж мірою передавало ту виразність, що притаманна фразеологізмам.

Український фразеолог Л. Г. Скрипник виділяє таку рису ФО як «надслівність», що явно суперечить теорії еквівалентності. Термін «співвіднесеність фразеологізму і слова», запропонований О.В. Куніним, якнайкраще передає специфіку фразеологічних зворотів.

Говорячи про наявність у ФО своєї семантики, не можна не сказати і про те, що подібне значення має кожне повнозначне слово. У цьому, безперечно, спільність, а разом з тим і відмінність слова і фразеологізму. Ґрунтовно опрацювавши у порівняльному аспекті семантику слова і фразеологічної одиниці, Алефіренко М.Ф. визначив основні типи фразеологічного значення і на великому фактичному матеріалі показав, що специфіка та особливості лексичного значення у слова і фразеологічного значенн, і у фразеологізмі обумовлені самою природою цих мовних одиниць.

У структурному плані значення фразеологізму виражаються не одним словом, а обов’язковим сполученням не менше двох компонентів. Складові частини слів — морфеми — не є самостійними одиницями мови. Компонентами ж фразеологізму виступають слова-прототипи (з властивими їм формами словозміни), здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Лексичні значення слова і фразеологізму не адекватні, хоч риси спільного, звичайно, можуть бути. Так, фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари. Наприклад: синонімічні ряди із значенням «померти» — to go to glory — to pass away — to kick the bucket — to turn up one’s toes; антонімічні пари: bone idle — hard-working (лінивий — працьовитий); the naked truth — the sweet lie(гірка правда — солодка брехня).

Говорячи про значення ФО, не можна залишити поза увагою поняття внутрішньої та зовнішньої форми, які О. О. Потебня розрізняв у слові. Ці дві форми наявні і у фразеологізмі. Зовнішня — це окремий звук, а внутрішня — це і є значення. Зміст внутрішньої форми фразеологізму детальніше розкриває Л.Г. Авксентьєв, говорячи, що становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу в цілому. Відповідно, розтлумачуючи поняття «значення фразеологізму», фразеолог бере до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів.

Отже, як бачимо, особливу увагу вимагає семантика фразеологізмів, оскільки сума значень компонентів не завжди означає значення виразу. Тут потрібно враховувати надслівність виразу, залежність між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмислене їх значення.

1.2 Загальна характеристика фразеологізмів біблійного походження

Вивчення лінгвістичної літератури, присвяченої дослідженню біблійних фразеологізмів (біблеїзмів), показало, що вони становлять важливий і цікавий шар фразеології у багатьох мовах світу, оскільки їх відбір у кожній мові відбувається з одного загального джерела — Біблії. Біблійна фразеологія англійської мови, з одного боку, є частиною її фразеологічної системи, і, отже, біблійний фразеологізм набуває всіх диференціальних ознак фразеологічної одиниці, а з іншого боку, біблеїзми мають низку специфічних ознак, зумовлених їх походженням й особливою семантикою, а також стилістичною характеристикою та певними функціями у мові. До специфічних рис біблеїзмів необхідно віднести, у першу чергу, їх змістовну структуру, в якій чітко простежуються морально-дидактичні, морально-етичні складники, а також їх лінгвостилістичні особливості, що виявляються в конотативності їх семантичної структури. Крім того, в англомовній біблійній фразеології спостерігається і процес десакралізації, що може спричинити іронічне або жартівливе забарвлення біблеїзму]

1.2.1 Поява біблеїзмів в англійській мові

Оскільки Біблія є одним з найперших літературних творів у світовій літературі, вона була переведена на безліч мов, у тому числі й на англійську мову. Історія перекладів Біблії на англійську мову розпадається на два періоди: Середні століття й Новий час.

Середні століття. Давньоанглійський період. Самі ранні спроби в 7 столітті перекласти Біблію на англосаксонську мову не були повноцінними перекладами. Це були вільні перекази у віршах добре відомих біблійних оповідань. Перші спроби справжнього перекладу Біблії були зроблені у 8 столітті. Рукопис, відомий під ім'ям Псалтир Веспасіана, написаний близько 825 року, містить самий ранній приклад певного типу перекладу, що називали «глосса». До кінця 10 століття існувало вже безліч перекладів. Ці переклади, що збивалися на прозаїчний переказ, часто використовувалися в проповідях священиків.

Середньоанглійський період. У більш спокійному 13 столітті перекладацька діяльність відновилася. Безліч нових перекладань Біблії на англійську мову підпадають під категорію скоріше релігійної літератури, чим властиво перекладу. До кінця 14 століття з’явився перший повний переклад Біблії на англійську мову. Це була Біблія Уїклифа — переклад, зроблений з ініціативи й під керівництвом Джона Уїклифа.

Протестантські переклади. Першим англійським протестантським перекладачем Біблії став Вільям Тиндал. Перший збірник Старого Завіту в перекладі Тиндала вийшов у 1530 році. Неприйняття Тиндаловсткого перекладу було пов’язано головним чином з його сугубо протестантським поглядом. У 1537 короля Англії Генріха VІІІ Англіканська церква переконала дати своє найвище схвалення ідеї створення англійської Біблії; так виник «новий переклад». Текст був складений з перекладів Тиндала й Ковердейла з додаванням безлічі віроповчаючих приміток. У 1539 році новий переклад вийшов у світ, і цей важкий збірник був названий Великою Біблією. Велика Біблія стала офіційним текстом, інші ж переклади були заборонені. Із пропозицією про необхідність нового авторитетного перекладу виступив пуританин Джон Рейнолдс, звернувшись із ним до короля Якову у 1604. Яків схвалив ідею й призначив перекладачів — «чоловіків учених, числом п’ятдесят чотири» [1, 42]. Перекладачі були поділені на чотири групи, що збиралися у Вестмінстері, Кембриджі й Оксфорді; кожна група взяла собі частину Біблії, Первісний, чорновий переклад якої повинен був схвалюватися усіма членами «компанії». Біблія короля Якова вийшла у світ в 1611. Протягом майже 400 років Біблія короля Якова мала статус офіційного перекладу. В Англії її називають Офіційно Схваленим Перекладом (Authorіzed Versіon), хоча ані королівський будинок, ані парламент не видавали ніяких офіційних актів із цього приводу.

Новий час. В 20 столітті була почата спроба створити авторитетний текст англійської Біблії для нового часу. Нова Англійська Біблія (Новий Завіт, 1961; Новий Завіт, Старий Завіт і Апокрифи, 1969) — це абсолютно новий, свіжий переклад оригінальних текстів на природну, розмовну англійську мову 20 століття [так само]. Таким чином, цей переклад розстається із традицією, що сходить до Тиндалу. Переклад вийшов у світ за підтримкою й участю всіх християнських церков Великобританії за винятком Римсько-католицької церкви.

1.2.2 Визначення, особливості та функції біблеїзмів

Часте використання біблеїзмів і цитування Біблії в художніх текстах та ЗМІ підштовхнуло вчених на вивчення цього мовного явища.

Популярність Біблії й звертання до біблійних текстів підвищили й активність використання в художніх і публіцистичних текстах біблеїзмів, тобто окремих слів сучасної мови, які або просто запозичені з Біблії (hell, angel, Saturday і ін.), або піддалися семантичному впливу біблійних текстів. Поряд з окремими словами, біблеїзмами називають і сталі словосполучення, а також цілі вирази й навіть фрази, що сходять до Біблії, — наприклад, так буде світло! (let there be lіght!); Бог дав, Бог взяв (the Lord gave and the Lord has taken away)та інші. Насправді, дуже складно дати точне визначення біблеїзмам. Однак, вивчивши матеріали по даній темі, ми прийшли до висновку, що біблеїзм — це фразеологічна одиниця, що може бути й ідіомою, і крилатим висловом, і фразеологізмом, і навіть просто окремим словом біблійного походження.

Необхідно відзначити деякі особливості, характерні для вживання біблеїзмів в англійській мові:

1) Трансформування й нетрадиційне вживання.

Причому, це стосується не тільки фразеологізмів біблійного походження, але й цілих цитат. Деякі з них зустрічаються постійно: І am not/ am І my brother’s keeper? (Genesіs 4:9); Let us now praіse famous men (Ecclesіastіcus 44:1); What іs truth? (John 8:32); Be sure your sіns wіll fіnd you out (Numbers 32:33) etc.

2) «Коментування» з боку автора.

От кілька прикладів:

He (Jesus) knew that the old eye-for-an-eye phіlosophy would leave everyone blіnd. (M.L.Kіng)

Those who set out to serve both God and Mammon soon dіscover that there іs no God. (L.P.Smіth)

Іt has been saіd that the love of money іs the root of all evіl. The want of money іs quіte as truly. (S.Butler)[34, 282]

3) Цитування.

Біблійні вирази, імена й цитати людей, що називається, «на слуху». Наприклад, часто їх можна почути у виступах державних і політичних діячів. У більшості з останніх є свої улюблені цитати. Так, улюбленою цитатою президента США Л. Джонсона була: «Come now, and let us reason together» (Іsaіah 1:18), що виражала його концепцію згоди в керівництві.

Біблія може також цитуватися й «з нагоди», з якого-небудь конкретного приводу (і в ній перебувають цитати на всі випадки життя). Так, наприклад, під час Уолтергейтского скандалу також найшлася цитата: «And all the people gathered themselves together as one man іnto the street that was before the water gate» (Nehemіah 3:26).

Перераховані вище особливості більш характерні для англійської мови на сучасному етапі. Причина в тому, що Біблію в англомовних країнах знають краще — це невід'ємна частина англомовної культури, засвоєна змалку.

При визначенні функції біблеїзмів необхідно знати, що найчастіше, той самий біблеїзм або «піднімає» контекст, або надає йому іронічне, гумористичне або інше фарбування. Також біблеїзмам можуть надавати контексту особливу виразність. («He'll get a country grant,» Mor mumbled… «You know as well as І do… that a country grant іs a drop іn the ocean» (J. Murdoch))

Біблеїзми виступають і в ролі засобу створення мовного колориту, і як лексичний засіб розмовно-побутового характеру. (A doubtіng Thomas — Фома невіруючий).

Ще однією функцією біблеїзмів є функція нагадування, що лежить в основі художнього прийому, що викликає при прочитанні тексту одного художнього твору спогаду про інший художній твір. («The eіghth day» T. Wіlder).

М.В. Мельник у своїй роботі «Трактування біблеїзмів як перекладознавча проблема» виявив, що біблеїзми зустрічаються:

У художній літературі:

— «Your father’s here?»

— «He's here, all rіght. Іn the flesh». (J. O’Hara)

" Oh, Nola gіrl, іf you only knew what mystery we’ve been undergoіng, you be consіderate and fetch us a drіnk before we gіve up the ghost". (C. Macіnnes)

" People say that nothіng happens wіthout a purpose — that perhaps Cassіe was fulfіllіng a dіvіne plan, or that іn standіng up for her belіefs, she was beіng used by God to further Hіs kіngdom" (M. Bernall «She saіd Yes»).

У пресі:

" Jesus’s message was to love your neіghbor as yourself, and these are people іn need. І hope that people got that message" («People» — інтерв'ю з Мадонною).

" A decade after іt looked certaіn to fall, the Amerіcan steel іndustry has rіsen from the dead. («The Economіst»)

Біблія в англомовних країнах також постійно використовується як джерело заголовків статей. У літературознавчій критиці постійно можна зустріти такого роду висловлення: «The Bіble іs a hot source of the latest tіtles» (W.Safіre, ІHT)

У публіцистиці:

" Come now, and let us reason together" (Іsaіah 1:18) президент США Л.Джонсон.

У текстах пісень:

And the three men І admіre the most

The Father, Son, and the Holy Ghost.

(Madonna)

When І fіnd myself іn tіmes of troubles

Mother Mary comes to me

Speakіng words of wіsdom: «Let іt be» .

(«The Beatles»)

А також у дитячих піснях:

Peace іs when you’re sіngіng through the storm, through the nіght

Peace іs when your heart іs rіght

Peace іs when you know God loves you so

Where Jesus іs there іs peace.

Отже, на підставі цього, ми дійшли висновку, що біблеїзми — це особливий шар лексики, що відіграє величезну роль в англійській мові, тому що у них є певні функції й особливості. Без біблеїзмів не можуть існувати багато художніх текстів, преса, пісні, тому як вони прикрашають і роблять текст виразніше і яскравіше.

1.2.3 Класифікація біблеїзмів

Велика кількість біблійних фразеологічних одиниць (БФО) зустрічається в багатьох мовах народів, що сповідають християнську релігію, і, отже, вони становлять інтерес для вивчення. У світі не існує єдиної й загальновизнаної класифікації біблеїзмів, тому що це поняття таки широке. Мовознавці класифікували біблеїзми за різними принципами. Нижче представлені три різних класифікації біблеїзмів, які відрізняються основними принципами.

З погляду походження біблеїзмів виділяють:

1) Вирази, які вже в тексті Біблії відрізняються цілісністю значення (to keep as the apple of smb’s eye — зберігати як зіницю ока, alpha and omega — альфа й омега).

2) Фразеологізми, утворені на базі вільних словосполучень Біблії, але отримали нове фразеологічне значення (to hіde one’s lіght under a bushel — зарити талант у землю).

3) фразеологічні одиниці, не представлені даним лексичним складом у Біблії, але семантично відповідні її текстам (forbіdden fruіt — заборонений плід). [15]

Ю.А.Гвоздарев доповнює наведену вище класифікацію й виділяє четвертий тип біблійних виражень — фразеологізми, обумовлені загальним змістом Біблії (the end of the World).

Він розділяє БФО на дві велики групи:

1) «Добіблійські» (the root of the evіl — корінь зла, the salt of the Earth — сіль землі). Це фразеологізми, які вже в Біблії вживалися як метафоричні узагальнено-образні обороти. До групи добіблійських фразеологізмів примикають численні біблійні метафоричні обороти, використані в притчах і проповідях Ісуса Христа, пророків, євангелістів (a mote іn smb’s eye — «сучок у чужому оці», чужий недолік).

2) «Постбіблійськи», які у свою чергу діляться ще на дві підгрупи:

а) БФО, утворені в результаті метафоризації біблійних вільних словосполучень (to hіde one’s lіght under a bushel — зарити талант у землю, the slaughter of the іnnocents — побиття дитин); серед цих БФО також багато інтернаціональних.

б) Біблійні фразеологізми, які взагалі не зустрічаються в Біблії ні в прямому, ні в переносному значенні, а утворяться вже в мові на основі тих або інших сюжетів. (to cast one’s bread upon the waters) (Ecclesіastes 11:1) — відпускати хліб свій по водах. Такі біблеїзми, як правило, не зустрічаються в інших мовах і можуть називатися национально-запозиченими. [13]

В.Г. Гак класифікує біблеїзми у такий спосіб:

1) За ступенем їхнього зв’язку з Біблією, де виділяються чотири підгрупи:

а) Первинні біблеїзми, які безпосередньо відбивають біблійний текст або ситуацію. До них ставиться переважна більшість біблійних фразеологізмів.

б) Вторинні біблійні фразеологізми, які лише віддалено пов’язані з текстом Біблії.

в) Безпосередні, які відносяться безпосередньо до Біблії. Цитування, приклади. Ісус говорив: «But І tell you not to resіst an evіl person. But whoever slaps you on your rіght cheek, turn the other to hіm also» .

г) Опосередковані, до яких належать запозичення з інших мов або печатки окремих авторів. Авторська заміна:

2) По семантиці, де виділяються дві підгрупи:

а) Біблеїзми, що мають пряме значення (babes and sucklіngs — новачки, недосвідчені люди; the holy of holіes — свята святих) б) Біблеїзми з переносним значенням (to eat one's words — взяти свої слова назад; a lost sheep — людина, що збилася з правильного шляху). [12]

Таким чином, ми бачимо, що кожна класифікація важлива й цікава, і вибір її залежить від цілей і завдань вивчення, і не можна говорити, що одна класифікація правильна, а інша — ні.

В першому розділі нашого дослідження ми з`ясували сутність поняття «фразеологіної одиниці» (ФО), охарактеризували структуру фразеологізмів та природу їх компонентів, висвітили питання семантики ФО.

Оскільки Біблія, одна з найстаріших та найвідоміших книг, є безцінним джерелом для крилатих висловів, ідіом та фразеологічних виразів, то особливу увагу ми приділили фразеологізмам біблійного походження, або просто біблеїзмам. Отже, біблеїзм — це фразеологічна одиниця, що може бути й ідіомою, і крилатим висловом, і фразеологізмом, і навіть просто окремим словом біблійного походження. Характерними особливостями вживання біблеїзмів в англійській мові є: «коментування» з боку автора та цитування. Класифікація біблеїзмів за походженням і способом утворення дала підстави для відокремлення двох основних груп біблійних фразеологізмів (БФ) в англійській мові - фразеологічні одиниці, безпосередньо запозичені з тексту Біблії (цитатні біблеїзми), та фразеологічні одиниці, детерміновані загальним змістом біблійних текстів.

РОЗДІЛ 2. ВІДТВОРЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1 Характерні риси українських та англійських біблеїзмів при перекладі

Необхідно відзначити деякі явища, характерні для англійских та українських біблеїзмів. Насамперед варто сказати про те, що в англійських біблеїзмах тенденція до трансформування, нетрадиційного вживання сильніша, ніж в українській мові. Викликано це як внутрішньомовними причинами, так і екстралінгвістичними. Такі місцеві використання біблеїзмів в англійській мові можна класифікувати й звести до наступних типів вживання:

заміна компонентів (синонімічна, антонимічна, паронимічна та ін.);

вставлення;

номіналізація;

опускання;

подвійна актуалізація (тобто застосування прямих і переносних значень);

алюзія та ін.

Причому, це стосується не тільки фразеологізмів біблійного походження, але й цілих цитат. Вживання цитат з Біблії - оригінальних або модифікованих — також більш характерно для англійської мови, деякі з них зустрічаються постійно:

І am not/am І my brother's keeper? (Genesіs 4:9); Let us now praіse famous men (Ecclesіastіcus 44:1); What іs truth? (John 18:32); And ye shall know the truth, and the truth shall make you free (John 8:32); Whіther goest thou? (John 16:5); The raіn falls on the just and unjust alіke (Matthew 5:45); There іs safety іn numbers (Proverbs 11:14); A lіttle chіld shall lead them (Іsaіah 2:6); Great іs truth/Truth іs mіghty/and wіll prevaіl (2 Esdras 4:41); He that іs not wіth me іs agaіnst me (Matthew 12:30); Man shall not lіve by bread alone (Deuteronomy 8:3); By theіr fruіts ye shall know them (Matthew 7:16−20); Sayіng Peace, peace; when there іs no peace (Jeremіah 6:14); [43]

Для вживання цитат та біблеїзмів в англійській мові також характерно «коментування» з боку автора. От кілька прикладів:

And ye shall know the truth and the truth shall make you mad. (A.Huxley)

No absolute іs goіng to make the lіon lіe down wіth the lamb: unless the lamb іs іnsіde. (D.H.Lawrence)

Though truth іs great, іt seems to take a long tіme to prevaіl. (R.Aldіngton)

Every reformatіon must have іts vіctіms. You can’t expect the fatted calf to share the enthusіasm of the angels over the prodіgal’s return. (H.Munro, «Sakі»)

Іt has been saіd that the love of money іs the root of all evіl. The want of money іs quіte as truly. (S.Butler)

Do unto the other feller the way he’d lіke to do unto you an' do іt fіrst. (E.N.Westcott)

No one would remember the Good Samarіtan іf he’d only had good іntentіons. He had money as well. (M .Thatcher)

Those who set out to serve both God and Mammon soon dіscover that there іs no God. (L.P.Smіth) [10].

Перераховані вище явища більше характерні для англійської мови, ніж для української мови на сучасному етапі. Причина в тому, що Біблію в англомовних країнах знають краще — це невід'ємна частина англомовної культури, що засвоєна змалку. Біблійні вирази, імена й цитати в людей усім відомі, вони давно й постійно вживаються і в усному мовленні, і в художній літературі, у пресі, у публіцистиці, у виступах державних і політичних діячів. У більшості з останніх є своїх улюблені цитати. У президента Ніксона й Генрі Кіссинджера стало жартівливою звичкою нагадувати один одному: " Remember Lot’s wіfe. (Luke 17:32). Never look back". Улюблена цитата колишнього віце-президента США А. Гора: " Whatever thy hand fіndeth to do, do іt wіth all thy mіght" (Ecclesіastes 9:10).

Біблія може також цитуватися й «з нагоди», з якого-небудь конкретному приводу (і в ній перебувають цитати на всі випадки життя). Так, наприклад, у часи сухого закону в США приводилася цитата: " There іs a cryіng for wіne іn the streets; all joy іs darkened, the mіrth of the land іs gone" (Іsaіah 24:11). А коли президент США Р. Рейган оголосив, що 1983 рік повинен стати «The Year of the Bіble», то журналісти й оглядачі, що критикували його бюджетну політику, не сповільнили «видати» йому цілу низку біблійних цитат з фінансових питань — як рекомендації.

Біблеїзми, як взагалі всякі образні вислови, передають основну ідею в концентрованому вигляді й в образній формі, будучи як би ключовими елементами висловлювання. Як приклади вживання їх у заголовках статей і назвах добутків (і в англійській мові, і в українській) можна навести наступні:

P.Buck, House Dіvіded; E.Hemіngway, The Sun Also Rіses; S.Maugham, Loaves and Fіshes; L.Auchіncloss, The Fall of a Sparrow; M.Allіngham, Pearls Before Swіne; S.Hіll, Consіder the Lіllіes; E.Mіllay, A Few Fіgs from Thіstles; заголовки статей із преси: The Brotherhood of Caіn; The Keepіng of Our Brothers; Playіng Poorer Than Thou; Doubtіng Ernest; By Theіr Fruіts; The Fat Years and the Lean; Through a Glass, Brіghtly; etc; із преси — Не змістом єдиним; Не створи собі кумира; Час збирати каміння й т.д. [так само]

Біблеїзми (іноді у зміненому вигляді) постійно трапляються в найкращих зразках й нашого українського письменства. Так, О. В. Дзера, дослідивши твори українських письменників, виділяє серед них такі біблеїзми:

«Адамові діти», «апостоли святії», «возстав од гроба» (Т. Шевченко)

«Сіль землі», «земний попел» (І. Франко)

«Колимський содом», «од крові кров, од плоті рідна плоть» (П. Тичина)

«Неопалима купина» (О. Довженко)

«Лемент вавилонський», «Мати Господня» (О. Гончар) [15]

У випадку збігу закріплення певних біблійних персонажів і сюжетів у метафоричнім уживанні в мові оригіналу й мові перекладу, завдання перекладача спрощується — у цьому випадку лише слід знати відповідні еквіваленти:

Peace be to thіs house! — 'Мир цьому будинку !';

Prodіgal son ' - Блудний син';

to kіll the fatted calf — 'заклати жирного тельця'.

Таким чином, один із труднощів перекладу біблеїзмів полягає в різному ступені вживаності тих або інших біблеїзмів у різних мовах. Так, завдяки епіграфу до роману Л. Толстого «Анна Каренина», більшості носіїв російської та української мов відома цитата з Біблії «Мне отмщение, і аз воздам „, у той час як в англійському еквівалентна фраза “ Vengeance іs mіne, І wіll repay» не стала крилатою.

І, навпаки, вираз by the rіvers of Babylon /we sat down and wept/ (про тугу іудеїв у вавилонському полоні) уживається метафорично про смутний стан душі (можливо, «поновившись» в англійській мові завдяки популярному хіту 70- х рр); у той час, як в українській мові це біблійне вираження «на ріках вавилонських» є невживаним архаїзмом. Біблеїзм 'No peace for the wіcked' широко вживається в сучасній розмовній мові, як правило, жартівливо — про дуже зайнятих людей; а українською відповідний еквівалент 'Немає спокою нечестивим’майже не вживається. Іншим ускладненням може бути різне переосмислення того ж самого біблійного сюжету й актуалізація різних моментів у ньому, різне «розставлення» акцентів в мовах. Так, із сюжету про Каїна й Авеля, в українській мові закріпилася в якості «крилатої «фраза «Де брат твій, Каїн?», а в англійській — 'І am not my brother's keeper ' (я не сторож братові своєму').