Облік грошових коштів на рахунках в банку

Облік грошових коштів на рахунках в банку

Вступ

Липковатівський аграрний коледж є державним підприємством, як здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та Статуту Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установа: банків, печатку із своєю назвою та штампи.

Основними ринками збуту продукції Липковатівського аграрного коледжу І межі України і Харківської області. Липковатівський аграрний коледж Нововодолазького району в сучасних межах утворено в 1972 році на базі учгоспу технікуму і колгоспів ім. Шевченко та «Червоний жовтень». На території господарства розташовано п’ять населених пунктів: смт. Борки, с. Лип — коватівка с. Рябухіно, с. Василівське і с. Ключеводськ. Центральна садиба розташована в с Липковатівка.

Землекористування Липковатівського аграрного коледжу розташоване І лісостеповій зоні на території Нововодолазького адміністративного району в 5 км. від обласного центру м. Харків і в 15 км. від районного центру смт. Нова Водолага.

Загальна земельна площа Липковатівського аграрного коледжу становить 4884 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 4271 га, із них ріллі 3647 га. сіножатів — 224 га, пасовищ — 400 га.

Господарство виробляє таку продукцію: молоко, м’ясо ВРХ, м’ясо свиней, зерно, соняшник; овочі.

В умовах існуючої ринкової економіки, знецінювання сільськогосподарської продукції, значного росту цін на енергоносії, матеріально-технічні ресурси, несприятливі кліматичні умови господарство в 200 9 році одержало прибуток у сумі 1020,0 тисяч гривень.

Основною причиною низького прибутку являється диспаритет цін ш продукцію сільськогосподарського виробництва і продукцію промисловості запчастини, добрива, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали.

Перспективами розвитку підприємства є наступне:

a) подальше збільшення урожайності сільськогосподарських культур підвищення продуктивності тварин за рахунок внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, своєчасного виконання робіт, виконання агротехнічних строків;

b) оновлення машинно-тракторного парку;

c) освоєння нових технологій вирощування і обробки сільськогосподарських культур;

d) спеціалізація господарства на вирощування насіння зернових культур і соняшника; вирощування і продаж племінного молодняку в свиноводстві;

e) підвищення якості продукції, що виготовляється Облікова політика підприємства ведеться відповідно до наказу № 27 «Про облікову політику підприємства» від 9 лютого 2001 року (Додаток А).

Наказ «Про облікову політик}' підприємства» від 9 лютого 2001 року виконано згідно із Законом України від 16 липня 1999 року № 096-ХІ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і відповідно до Положень бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних методів І процедур, що використовуються підприємством для складання І подання фінансової звітності.

Липковатівський аграрний коледж здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та Статуту. Підприємство мас самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку із своєю назвою та штампи.

Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також матеріальних та Інших цінностей, вартість яких відбивається у балансі товариства. Статуї ний фонд Липковатівського аграрною коледжу становить

14 640,1 тис. гри. Порівняємо дані за 2007 2008 і 2009 роки за допомогою таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

1. Організаційна характеристика та облікова політика господарства

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків Харківська філія НАК «Украгролізинг» подавала в установу банка такі документи:

заяву на відкриття рахунку. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи Указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують.

Установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають.

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковими органами, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Якщо в цій установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то бюджетний рахунок відкривається на підставі заяви на відкриття бюджетного рахунка. Надання документів, передбачених пунктами «б» — «д» цього пункту, не вимагається.

У разі ненадходження коштів з бюджету протягом року зазначені рахунки закриваються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Картку із зразками підписів і відбитками печатки надають всі юридичні особи, незалежно від форм власності, якими відкривають рахунки в установах банків. У картку включаються зразки підписів осіб, яким згідно з чинним законодавством і установчими документами підприємства надано право розпоряджатися рахунком і підпису платіжних та інших платіжних документів. Форма картки додається.

Право першого підпису належить керівникові підприємства, а також посадовим особам, уповноважених керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру і уповноваженій ним особі. Якщо головного бухгалтера не передбачена або у випадках, коли ця посада тимчасово вільна, старші бухгалтери користуються правами головних бухгалтерів. Особи, що мають право першого і другого підпису вказуються в картці з зразками підписів і відтиском печатки при її складанні.

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України проводяться відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 р. за № 368/5559.

2. Форми безготівкових розрахунків

Правила заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях

Розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів і мати залежно від їх форми такі реквізити:

назва документу;

номер документу;

дата складання;

дата валютування;

сума платежу;

назва платника і одержувача коштів;

назва банків платника і одержувача;

призначення платежу.

На першому примірнику документа ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений платником банку в картці зі зразками підписів та відбитками печатки, а також підпису відповідальних осіб платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком.

Якщо на документі відсутній будь-який реквізит, що передбачений документом, банк такий документ до виконання не приймає

3. Первинні документи обліку коштів і розрахунків

1. Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною операцією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс «клієнт банку — банк» (далі - система «клієнт-банк»).

2. Програмне забезпечення системи «клієнт-банк» має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку, які пред’являються до технології та захисту електронних банківських рахунків за допомогою системи «клієнт-банк».

3. Система «клієнт-банк» є складовою програм автоматизації банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банку (далі - САБ) до системи електронних платежів національного банку чи внутрішньої платіжної системи і складається з клієнтської і банківської частини.

4. Клієнтська частина системи «клієнт-банк» забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунка клієнта в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Розрахункові документи в електронному вигляді, що подаються клієнтом в банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, якими згідно з установчими документами надане право підпису. Реквізити розрахункового документа в електронному вигляді, що використовуються в системі «клієнт-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов’язково цей документ має містити такі з них:

дату і номер;

назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

назву та код банку платника;

назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

назву та код банку одержувача;

суму цифрами;

призначення платежу.

Банківська частина системи «клієнт-банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

5. Банківська частина системи «клієнт-банк» є невід'ємною складовою часиною САБ і має забезпечувати безперервний захист клієнтських розрахункових документів в електронному вигляді під час їх оброблення в САБ.

6. Програмне забезпечення клієнтської частини системи «клієнт — банк» може міститись в одному окремому комп’ютері (для невеликих підприємств чи фізичних осіб) або функціонувати в локальній мережі клієнта.

7. Технологія оброблення облікової інформації, додаткові реєстри та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції банківської частини системи «клієнт-банк», мають викладатися в положення про облікову політику банку.

8. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи «клієнт-банк» і оброблення банком його розрахункових документів в електронному вигляді є окремий договір між ним і банком. У договорі обов’язково мають обумовлюватись права, обов’язки та відповідальність сторін, прядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

9. Під час використання системи «клієнт-банк» клієнт має дотримуватись всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення розрахункових документів в електронному вигляді. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки клієнта щодо виконання ним вимог захисту інформації та зберігання засобів захисту в клієнтській частині системи «клієнт-банк» і припиняти обслуговування клієнта за допомогою цієї системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

10. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи «клієнт-банк» не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

11. Під час здійснення розрахунків систему «клієнт-банк» застосовуються розрахункові документи в електронному вигляді.

12. Платник може формувати розрахункові документи в електронному вигляді за допомогою клієнтської частини системи «клієнт — банк» на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

13. У разі відсутності/недостатності коштів на рахунку платника банк повертає розрахунковий документ в електронному вигляді без виконання, якщо інше не передбачено в договорі між банком та клієнтом.

14. Не дозволяється формування клієнтами розрахункових документів в електронному вигляді на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються клієнтом до банку на паперових носіях у порядку, що передбачений розділом II цієї Інструкції.

15. Під час використання системи «клієнт-банк» здійснюється ззіряння (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів банківською і клієнтською частиною системи «клієнт-банк», підготовка виписка за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня та звіряння цієї інформації з інформацією клієнтської частини системи «клієнт — банк» наприкінці дня.

16. Якщо під час звірки реєстру не виявлено розбіжностей, то він роздруковується, підписується відповідальним виконавцем банку, засвідчується відбитком штампа банку і підшивається в документи дня як первинний документ, що надійшов від клієнта в банк, щоденно архівується і зберігається в банку протягом установленого строку.

Якщо під час звірки реєстру виявлено розбіжності, то банк це врегульовує відповідно до внутрішніх правил та укладених договорів.

17. Реєстр має обов’язково містити відомості про дату і час подання власником рахунку розрахункових документів в електронному вигляді до банку.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає реєстр розрахункових документів в електронному вигляді, які відправлені в банк каналами зв’язку і прийняті банком до оплати (додаток 4.1).

Такий самий реєстр за кожним клієнтом складається в банку після формування балансу операційного дня.

3.1 Документація з безготівкових розрахунків платіжної системи України

обліковий реквізит первинний розрахунок При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форма розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та у електронному вигляді.

Встановлено чіткі правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних документів (інструментів):

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

розрахункового чека;

акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Підприємства для здійснення розрахунків самостійно обирають платежі інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Більш детально розглянемо застосування окремих документів, які найбільш часто зустрічаються при безготівкових розрахунках у сільськогосподарських підприємствах.

3.1.1 Платіжні доручення

Платіжне доручення оформляється платником і подається в банк, що його обслуговує не менше ніж у 2 примірниках і приймається банком до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки.

Банк приймає до виконання платіжне доручення за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що на його рахунку.

Розрахунки доручення можуть здійснюватися:

за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, Надані послуги тощо);

у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та/або обумовлено в договорі;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку установленого чинним законодавством;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або чинного законодавства.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

Платник і одержувач у договорах між ними можуть встановлювати вимоги до даних, які потрібно зазначити в реквізиті «Призначення платежу». Посилання на суму податку на додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним законодавством.

Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.

У реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу» (залежно від конкретного випадку) зазначається таке:

під час розрахунків за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) — назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документів, на підставі якого вона здійснюється;

якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

при перерахуванні коштів за актом звірки взаємної заборгованості - назва/вид товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер чинного акта звірки та дата, за станом на яку її здійснено;

у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатись інші потрібні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) пропорційно сумі виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фон оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати.

Перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документ для банку платника, другий — видається платнику з поміткою про одержання і виконання документа.

3.1.2 Платіжні вимоги-доручення

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з 2 частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплати вартості поставленої йому за договором продукції;

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку «Сума до опалим прописом».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і направляється безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Для гарантованої доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх в комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію.

Платник заповнює нижню частину вимоги-доручення (тобто доручення) і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до олюти вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявністю коштів на поточному рахунку.

3.1.3 Платіжні вимоги

У системі безготівкових розрахунків у ряді випадків застосовуються платіжні вимоги, інкасові доручення та ін.

У випадках наявності у господарюючих суб'єктів неСплаченої дебіторської заборгованості вона може бути стягнута отримувачем з рахунку платника через судові органи в беззаперечному порядку.

Беззаперечне стягнення та безакцептне списання грошових коштів з рахунку платника здійснюється платіжною вимогою на підставі рішення суду, арбітражного суду.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача грошових коштів їх платнику про сплату певної суми коштів через установу банку.

Виписується платіжна вимога отримувачем грошових коштів при наявності у нього рішення суду, арбітражного суду про беззаперечне стягнення або безакцептне списання певної суми грошових коштів з рахунку платника.

При виписуванні платіжної вимоги в ній заповнюються всі реквізити рядку «Призначення платежу» зазначається, за що й на підставі чого стягуються грошові кошти.

Виписана платіжна вимога (1-й примірник) підписується керівником іа головним бухгалтером підприємства — отримувача грошових коштів, ставиться печатка, і платіжна вимога з доданою копією рішення суду, арбітражного суду здається до обслуговуючого банку за реєстром, що виписуватися в двох примірниках. При цьому перший примірник реєстру з підписами керівника підприємства та його печаткою залишається в банку, а другий — зі штампом банку повертається отримувачу коштів як розписка щ прийнятті платіжної вимоги. Прийняття банком цих платіжних вимог і їх оплата здійснюються в залежності від наявності коштів на рахунку платника.

У випадках несвоєчасної сплати платниками відповідних податків до бюджету вони стягуються податковими органами в беззаперечному порядку з нарахуванням пені за прострочення платежу. Стягнення здійснюється інкасовими дорученнями (розпорядженнями) встановленої форми.

При оформленні інкасового доручення в ньому обов’язково зазначається сума недоїмки відповідного податку та сума нарахованої пені за прострочення сплати податку з посиланням на відповідний законодавчий акт (документ).

3.1.4 Розрахунковий чек

У наш час в системі безготівкових розрахунків за отримані товари, виконані роботи та надані послуги широке розповсюдження отримали розрахунки за допомогою чеків.

Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку обслуговуючому банку про перерахування зазначеної в ньому суми грошових коштів з його рахунку на рахунок пред’явника (чекодержателя) цього чека.

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка підписує чек і видає його постачальнику в оплату за отримані від нього товари та послуги.

Чекодержатель — підприємство або фізична особа, що отримали чек і мають право на стягнення грошових коштів з рахунку чекодавця в оплату відпущених йому товарів і послуг.

Розрахункові чеки мають встановлену форму. На кожному з них є напис «Розрахунковий чек». Отримання готівки по них не допускається. Виготовляються розрахункові чеки Національним банком України на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 аркушів (чеків).

Для отримання лімітованої чекової книжки клієнт подає до обслуговуючої установи банку заяву встановленої форми в одному примірнику. В заяві вказується найменування та адреса отримувача книжки, обслуговуюча установа банку, номер рахунку, з якого будуть оплачуватися чеки, які чекові книжки та скільки їх просить отримувач, сума ліміту для лімітованих книжок і найменування організації, з якою будуть проводитися розрахунки чеками з отримуваної книжки. Якщо ж книжка призначена для роз — рахунків з різними постачальниками, то в заяві після слів «для розрахунків з…» пишуть «…постачальниками за товари та послуги». Крім того, в заяві також зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручається отримання чекової книжки. Виписана заява засвідчується підписами та печаткою підприємства — отримувача чекової книжки.

Крім заяви на отримання лімітованої чекової книжки, виписується платіжне доручення встановленої форми для перерахування з поточного рахунку коштів на спеціальний рахунок «Чекові книжки». Цим самим банк бронює кошти для розрахунків по лімітованих чеках, тобто гарантує їх оплату постачальнику. В той же час, кредитним договором між чекодавцем і банком може бути передбачений порядок, згідно з яким таке депонування не здійснюється, а банк приймає на себе зобов’язання оплачувати чеки свого клієнта-чекодавця (в разі відсутності коштів на його розрахунковому рахунку) за рахунок кредиту в межах заздалегідь визначеного розміру.

Оформлені документи на отримання чекової книжки передаються операційному робітнику, що обслуговує цього клієнта. Останній перевіряє правильність оформлення документів, підписує дозвіл на видачу чекової книжки та передає їх в касу. Касир проставляє в заяві та в талоні до неї номери чеків, виписує чекову книжку та повертає її операційному робітнику, який зазначає в ній (на внутрішній стороні аркуша обкладинки) найменування власника книжки, номер особового рахунку, з якого будуть оплачуватися чеки, строк дії книжки, з ким і за що будуть проводитися розрахунки, суму ліміту для лімітованої книжки. Сума ліміту визначається клієнтом за погодженням з банком. Крім того, на кожному чеку зазначається найменування власника книжки та номер особового рахунку, з якого будуть оплачуватися чеки. Після цього чекова книжка підписується відповідними працівниками банку, засвідчується гербовою печаткою та видається касою довіреній клієнтом особі під розписку на заяві про видачу книжки. Отримана книжка зберігається в бухгалтерії підприємства як бланки суворої звітності.

Строк дії лімітованих чекових книжок не повинен перевищувати одного року. Чеки, виписані понад ліміту та вказаного строку дії, вважаються недійсними і до оплати банком не приймаються.

Розрахунки чеками з лімітованих книжок здійснюються в такому порядку. Підприємство, що бажає придбати необхідні товари, послуги та розрахуватися за них чеком, визначає свого працівника, який мусить отримати ці товари або послуги, видає йому доручення на їх отримання, а також лімітовану чекову книжку, і він їде до постачальника необхідних товарів і послуг. У постачальника довірена особа покупця погоджує найменування товарів, що купуються, їх обсяг і вартість. Усе це відображається у виписаній постачальником накладній на відпуск товарів і послуг. На підставі накладної довірена особа покупця виписує розрахунковий чек із зазначенням у ньому кому, скільки і за що перераховуються кошти. Паралельно з випискою чека заповнюється та його корінець із зазначенням в ньому суми залишку ліміту до даного платежу, суми, що сплачується по цьому чеку, та суми залишку ліміту до наступного платежу.

Виписуються чеки чорнилом на ім'я конкретних отримувачів грошових коштів у місці отримання товарів. Ніякі виправлення та підчистки в чеках не допускаються. Зіпсовані чеки з чекової книжки не вилучаються. Мінімальна сума, на яку виписується чек, не встановлюється. Виписані чеки мають бути підписані особами, які мають право розпоряджатися коштами на рахунках підприємства, і мати печатку власника чекової книжки. Як виняток чеки з лімітованих книжок можуть підписуватися посадовою особою покупця, якій видане доручення на отримання товару. В цьому випадку в чеку перед підписом робиться напис «За дорученням» із зазначенням його номера та дати виписки. Виписаний чек відривається від корінця та передається постачальнику. Постачальник на отриманому чеку та на його корінці ставить свій штамп, виписує на отримані чеки реєстр чеків у 2−3 примірниках і здає по ньому чеки з доданими до них рахунками — фактурами до обслуговуючого банку для отримання платежу з чекодавця. Банк на підставі чеків, що надійшли, списує суму, вказану в них, з рахунків чекодавців і зараховує їх на рахунок отримувача грошових коштів.

Виписаний чек діє протягом 10 днів.

Правильність використання чеків контролюється головним бухгалтером з поміткою на його корінці. У тих випадках, коли в лімітованій чековій книжці залишаються невикористані чеки, підприємство може отримати додатковий ліміт у порядку, як і для отримання попереднього ліміту.

Якщо ж чеки використані, а ліміт не вичерпано, то клієнту на залишок ліміту може бути видана нова чекова книжка. Для її отримання клієнт мають надати до банку стару книжку з корінцями використаних чеків і заяву встановленої форми на отримання лімітованої чекової книжки. Корінці чеків після їх перевірки банком повертаються власнику чекової книжки, а клієнту видається нова лімітована чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Якщо строк дії лімітованої чекової книжки вичерпано та залишився невикористаний ліміт, то він перераховується за дорученням клієнта на той рахунок, звідки була видана чекова книжка, а йому (клієнту) при необхідності оформлюється і видається нова книжка.

У випадках закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту, чеки, що залишилися невикористаними, мають бути повернені тому банку, де була отримана чекова книжка.

3.1.5 Акредитив

Сутність акредитивної форми розрахунків виявляється в тому, що покупець на підставі договору з постачальником і до відвантаження ним продукції переводить гроші на його ім'я до відповідної установи банку. Переказ здійснюється шляхом подання обслуговуючій покупця установі банку «Заяви на акредитив» встановленої форми.

Акредитив — це документ (договір), згідно з яким банк-емітент за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зобов’язаний виконати платіж на умовах акредитива на користь бенефіціара, або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки при немісцевих розрахунках з одним постачальником.

Відкриття (виставлення) акредитива може бути здійснено як у банку платника, так і в банку постачальника, з бронюванням грошових коштів на окремому рахунку або без бронювання.

Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бенефіциара), називається покритим акредитивом.

Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються на окремому рахунку, а оплата по ньому, при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком платника за рахунок кредиту, називається непокритим акредитивом.

Окрім акредитивів, що передбачають депонування коштів у банку постачальника, за наявності кореспондентських рахунків між банками, застосовуються так звані гарантовані акредитиви.

Гарантовані акредитиви — це акредитиви, які відкриваються покупцям у банку постачальника шляхом видачі йому права списувати всі суми акредитива з кореспондентського рахунку банку, обслуговуючого платника (банку-емітента).

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив — це такий акредитив, який може бути змінено або анульовано банком, обслуговуючим платника (банком-емітентом), без попередньої згоди з постачальником (бенефіциаром) у випадках невиконання ним умов договору.

Безвідкличний акредитив — це такий акредитив, який може бути змінено або анульовано банком за згодою постачальника (бенефіциара), на ім'я якого він був виставлений (відкритий).

Виставляється акредитив на строк, встановлений у договорі сторін, але не більше 15 днів. Мінімальна сума, на яку може бути відкритий акредитив, не обмежується.

Поповнювати акредитив не дозволяється. Видача з нього готівки забороняється.

Порядок виставлення акредитива та розрахунків по ньому такий. Для відкриття акредитива з депонуванням коштів у банку покупця платник виписує «Заяву на акредитив» у трьох примірниках, а при депонуванні коштів в банку постачальника ця заява виписується в чотирьох примірниках. У заяві на акредитив зазначається, який акредитив відкривається — відкличний або безвідкличний — і заповнюються всі реквізити: назва акредитиводавця та постачальника (бенефіциара), їх банків, строк дії акредитива, його сума, назва товарів і послуг, умови їх оплати (з акцептом, без акцепту та на підставі яких документів буде здійснюватись оплата).

При цьому умови оплати товару залежать в основному від способу відправки його постачальником. Якщо постачальник повинен відвантажити товар на адресу покупця сам, то в заяві на акредитив пишуть: оплату проведіть, згідно з рахунками-фактурами та платіжними документами без акцепту. Якщо ж товар забирається у постачальника покупцем, то в заяві пишуть: оплату проведіть, згідно з рахунками-фактурами, довіреністю та платіжними документами з акцептом. У заяві можуть бути вказані додаткові умови оплати, наприклад, заборона одиничних виплат по акредитиву, або представлення документів, які підтверджують якість продукції, і т.д.

Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає до обслуговуючої установи банку. Останній після перевірки заяви списує кошти в сумі акредитива з вказаного в ньому рахунку та бронює їх на рахунку «Розрахунки за акредитивами» (у випадках депонування коштів у банку покупця). Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням коштів у банку постачальника, то заявник своїм дорученням через обслуговуючий банк перераховує суму акредитива до банку постачальника. Останній зараховує її на спецрахунок, що відкривається постачальнику.

Після цього банк покупця сповіщає в банк постачальника шляхом відсилання на його адресу акредитива або повідомлення телеграфом, електронною поштою та ін. про те, кому і який акредитив відкритий.

Отримавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває на ім'я постачальника спецрахунок і сповіщає про це постачальнику.

Постачальник, отримавши повідомлення про відкриття акредитива, відвантажує (відпускає) продукцію на адресу покупця, виписує документи, що підтверджують її відвантаження, та представляє їх обслуговуючому його банку. Банк, отримавши документи та перевіривши дотримання умов розрахунків, вказаних у заяві, списує вартість відвантаженої (відпущеної) продукції зі спецрахунку, відкритого постачальнику в його банку (у випадку депонування коштів у банку постачальника), та зараховує їх на рахунок постачальника. При депонуванні коштів у банку платника банк постачальника отримані від постачальника документи на відвантажену (відпущену) продукцію, послуги, відсилає до банку платника, який списує вартість відвантаженої (відпущеної) покупцю-платнику продукції з відкритого йому спецрахунку «Розрахунки за акредитивами» та перераховує їх до банку постачальника для зарахування на рахунок постачальника в оплату відвантаженої (відпущеної) ним продукції.

Оплата по акредитиву може проводитись відразу в повній сумі акредитива або частково, в кожному окремому випадку. При неповному використанні акредитива кошти в невикористаній сумі повертаються покупцю та зараховуються на той рахунок, з якого виставлявся акредитив. Якщо кошти по акредитиву використані повністю або строк його дії вичерпано, то він закривається. Достроково акредитив може бути закритий банком платника при порушенні постачальником його умов, за заявою постачальника, якщо це безвідзивний акредитив, за вимогою покупця у випадках виставлення відзивного акредитива.

Застосовується акредитивна форма розрахунків тоді, коли між постачальником і покупцем немає постійних господарських зв’язків по купівлі (поставці) товарів та наданню послуг і угода носить разовий характер.

Позитивною рисою акредитивної форми розрахунків є те, що вона гарантує платіж постачальнику. Для покупців ця форма розрахунків менш ефективна, бо вона має обмеженість у розрахунках, а також при виставленні акредитива за рахунок власних коштів з обороту підприємства вилучаються оборотні кошти, що стримує їх обіг.

3.2 Вексель і вексельна документація

Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою застосування векселів.

Вексель — це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору — власнику векселя (векселеутримовачу) у встановлений строк. Він широко використовується в комерційній та банківській практиці в країнах з ринковою економікою як форма видачі позабанківського кредиту.

Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про використання векселів в господарському обороті України», а також прийнятими в 1993 р. Національним банком України «Порядком здійснення банками операцій з векселями» і Положенням «Про переказний та простий вексель», Указом Президента України від 14.09.94 р. «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності»! Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р.

Векселі бувають декількох видів. Однак у господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів — простий (соло-вексель) і переказний (тратта).

Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляються та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 векселів.

При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний — кредитор.

У простому векселі фіксується найменування боржника та кредитора, строк платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис і печатку векселедавця. В цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору — векселеутримувачу вказану в ньому суму боргу.

Переказний вексель, що виписується та підписується кредитором, являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений строк вказаної суми грошових коштів третій особі. Виписаний переказний вексель має бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов’язання сплатити його суму у встановлений строк. У випадку незгоди платити за векселем, платник виписує та нотаріально засвідчує вексельний протест.

Оплата по векселю може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу по векселю називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселеутримувачем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).

У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресовувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У цьому випадку на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис — індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, бо він використовується як засіб платежу.

У розрахунках за допомогою переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець — особа, що видає вексель; векселеутримувач — особа, що отримала вексель і має право вимагати по ньому оплату від платника; платник (трасат) — особа, яка повинна оплатити вексель.

Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така:

1. Оформлення векселя кредитором.

2. Видача векселя векселеутримувачу.

3. Пред’явлення векселя до акцепту платником.

4. Передача акцептованого векселя векселеутримувачу.

5. Пред’явлення векселя векселеутримувачем платнику для його оплати.

6. Оплата векселя платником.

Використання векселів у розрахунках має свої переваги: зменшується необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти; зменшується необхідність у банківському кредиті; скорочується грошова маса та гальмування інфляційних процесів.

Проте погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.

Висновок

Для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків Харківська філія НАК «Украгролізинг» в установі банку за місцем реєстрації підприємства за згодою сторін відкривають такі рахунки:

поточні;

поточні бюджетні.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України і нормативними актами Національного Банку України. Відкриваються названі рахунки згідно з Інструкцією «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті», затвердженою постановою Правління Національного Банку України.

Список літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». 16.07.1999 р.

2. Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку.

3. Грабова A.M. «Теорія бухгалтерського обліку», навчальний посібник. 2001 р.

4. Завгородній В.П. «Бухгалтерській облік в Україні». 2002 р.

5. Огійчук М.Ф. «Бухгалтерській облік на сільгосппідприємствах». 2003 р.

6. Ткаченко Н. М. «Бухгалтерський і фінансовий облік, оподаткування і звітність». 2006 р.

7. Чабанова Н. В. «Бухгалтерський і фінансовий облік». 2002 р.