Роздуми над питаннями моралі в поемі Томаса Стернза Еліота «Порожні люди»

Роздуми над питаннями моралi в поемi Томаса Стернза Елiота «Порожнi люди» .

Нобелiвський лауреат, американський поет-модернiст Томас Стернз Елiот — автор понад чотирьохсот лiтературно-критичних праць, поетичних збiрок, вiршованих драм.

Поезiя Т. Елiота надзвичайно складна. Щоб зрозумiти його образи, треба мати грунтовнi знання з iсторiї, фiлософiї, лiтератури, мовознавства. Сам Елiот казав, що сучаснi поети мусять бути складними для розумiння, тому що сама дiйснiсть, цивiлiзацiя XX столiття — явище надзвичайно складне i рiзнопланове. Ця складнiсть, вiдбиваючись у витонченiй поетовiй уявi, змушена народжувати складнi i рiзноплановi твори. Поезiя Елiота звертається до думки читача, примушує його розмiрковувати, робити висновки. Але разом iз тим поезiя Елiота залишається в першу чергу поезiєю, зi своєрiдним образним свiтом, з глибоким емоцiйним впливом. Навiть коли не всi образи зрозумiлi, читач сприймає саме поетичну модель свiту, що пропонує Елiот. Невипадково iм’я Елiота користується особливою пошаною серед англомовних читачiв: вiн вiдкрив таємницi, як перетворити на поезiю зовсiм не поетичну дiйснiсть XX столiття.

Справжня поезiя завжди розкриває внутрiшнiй свiт поета, проблеми, що хвилюють його, i це знаходить вiдгук у читачiв, викликає емоцiйну напругу. Поезiя Елiота розкриває глибокий сум поета, вiдчуття катастрофiчностi сучасної цивiлiзацiї, i цей сум, це вiдчуття передаються читачевi.

Поема «Порожнi люди» — яскравий приклад того, як вiдбилися тут найхарактернiшi риси епохи Елiота i розкривається провiдна тема його творчостi.

Важливу роль вiдiграють епiграфи. Перший, «Мiстер Курц померла», Елiот взяв з повiстi Дж. Конрада «Серце пiтьми» i пов’язаний вiн з темою втраченої вiри. Саме такою поганою англiйською мовою служанка повiдомляє про смерть бiлого мiстера Курца, якого одне плем’я у Конго вважало за бога. Якщо вiн помер, виходить, богом вiн не був. Так виникає тема зневiри, тема оманливих вiрувань. Другий епiграф, «Подайте Старому Гаю», пов’язаний зi старовинною англiйською традицiєю: кожного року 5 листопада спалювати опудало Гая Фокса, одного зi змовникiв, що намагалися пiдiрвати англiйський парламент. Напередоднi 5 листопада дiти ходять з опудалом i прохають подати пеннi. Потiм опудало спалюють. Цей епiграф натякає на схожiсть героїв поеми, «порожнiх людей», з опудалом Гая Фокса, а також тугу за життєдайним вогнем для «порожнiх людей», вiд якого вони мають очистити ся або згорiти, якщо бiльше нi на що не здатнi. Хто ж вони, цi «порожнi люди»? Так поет називає своїх сучасникiв, якi зневiрилися, в душах яких лише порожнеча i труха i немає нi почуттiв, нi сутi. «Порожнi люди» ходять у «царинi смертi». У поемi складна система образу Смертi. Люди зневiрилися, тому не вiрять i в безсмертя. Невiра в безсмертя, за Елiотом, i є смерть. Тому «порожнi люди» вже мертвi, хоча живуть на землi.

Ми люди порожнi,.

Спустошенi люди,.

Соломою випханi,.

Купчимось,.

I мозки солом’янi хилим.

Як шелести, шепоти нашi.

Тихенько й подiбно.

Трiщать шарудiнням безсилим,.

Як вiтер в сухiй ковилi…

Ще один складний образ проходить майже через усю поему — образ Очей. Цей образ Елiот взяв у Данте. Неможливо, не зустрiвши i не витримавши погляду Беатрiче, потрапити в рай. Цих очей бояться «порожнi люди» i прагнуть їх побачити. Але «порожнi люди» слiпi, i повернути їм зiр можуть тiльки очi любовi, очi Беатрiче.

Третiй образ, що зачаровує читача, — образ Тiнi, який символiзує втрату волi i нерiшучiсть. Тiнь падає на все, до чого торкаються «порожнi люди». Навiть коли роблять спробу пригадати молитву, на неї падає Тiнь, перетворює молитву на нiсенiтницю.

Всi цi образи («порожнi люди», «царина смертi», «слiпi очi» з одного боку, Беатрiче, «очi любовi» — з другого) створюють своєрiдний поетичний свiт Елiота, i, навiть на читача не дуже обiзнаного в лiтературнiй традицiї, їх використання справляє сильне враження. Цi образи примушують задуматися над питаннями, що вирiшує поет у своєму творi, привертають до найважливiших моральних цiнностей, яких людство здатне зректися.