Членство та стратегія України у міжнародних фінансових організаціях

Членство та стратегія України у міжнародних фінансових організаціях Львів — 2010.

Вступ

Міжнародні фінансові організації відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості. На сьогодні Україна — повноцінний член світової спільноти, чого не можна сказати про не таке вже й далеке минуле. Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим «близьким зарубіжжям», це, з рештою, включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи. Повсякчас Україна розвивається і набуває нового статусу на світовому ринку. Вступаючи у взаємозв'язки з іншими країнами, виникають певні фінансові відносини, і від характеру цих відносин залежить «репутація» країни перед кредиторами і боржниками. Відповідно від репутації, що склалася протягом років, залежить зміст відповіді на питання, наприклад, про надання державі кредиту від іншої держави або деякої Міжнародної Фінансової Організації. Як по відношенню до зовнішніх, так і по відношенню до внутрішніх кредиторів становище України весь час змінюється. Закріпилась така тенденція, що переважно зовнішній борг України (Кредити інших країн та Міжнародних Фінансових Організацій) зростає, а внутрішній (заборгованості по виплатам пенсій, зарплат, вкладів у «Ощадбанк» та НБУ) зменшується. Таке становище для України є негативним, зважаючи на це, Україні буде проблемно, у разі необхідності, отримати кредит у майбутньому, а це суттєво гальмує її розвиток. Дана тема є актуальною для висвітлення через те, що на сьогодні відносини з іншими країнами дуже впливають на розвиток України, а отже цього питання не можна ігнорувати.

Розділ І. Міжнародні фінансові організації (МФО): загальна характеристика

Міжнародні фінансові організації (далі - МФО) — створені кількома державами організації - суб'єкти міжнародного публічного права, які надають фінансові ресурси державам — членам МФО на умовах, визначених їх установчими документами [1]. Світовий банк та Група Світового банку Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку. Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції - Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, — Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов’язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Світового банку із п’яти організацій. Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв’язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові - Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності. Розглянемо ближче організації Групи Світового банку: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) Заснований в 1945 році, коли 28 країн світу підписали Статут Угоди про Міжнародний банк реконструкції та розвитку, розроблений на конференції ООН у 1944 р. Місце перебування — Вашингтон. В число учасників банку входить 185 країни; Україна — учасник з 1992 р. МБРР основна кредитна установа Світового банку. Це — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Країни, що подають заявку на вступ у МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ. Основне завдання МБРР — надання кредитів і позик платоспроможним урядам країн, що розвиваються, під проекти і програми сприяння економічному та соціальному прогресу. Окрім фінансової допомоги МБРР надає консультативну й технічну допомогу, а останнім часом приділяє увагу країнам з перехідною економікою. Кредити надаються на строк 15−20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5% ставку по позиковим коштам банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7% щорічних, то кредитна ставка складає в середньому 7,5% .

Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит. Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) Заснована в 1956 році. Штаб-квартира — Вашингтон. Нараховує 181 країну-члена, серед них Україна (з 1993 p.). Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі. Також МФК надає країнам-членам і технічну допомогу. МФК, як правило, кредитує тільки високорентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвиненим країнам важче одержати кредит через високу кредитну ставку. Привабливою ж стороною цих кредитів є те, що вони спрямовані на реалізацію таких проектів, які не одержали б коштів з інших джерел. На відміну від МБРР для інвестування коштів МФК не вимагає урядових гарантій. Це відгороджує приватні компанії від державного контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, але й здійснює інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що створюються, з наступним перепродажем акцій приватним інвесторам. Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) Заснована в 1988 році. Місце знаходження — Вашингтон. Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року. Вона була утворена для того, щоб забезпечити «страховку» потенційним інвесторам, що вкладалися у країни, які розвиваються, від некомерційних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерційних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше. Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій — 15−20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ. Також БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) Заснований в 1966 p., місцезнаходження — Вашингтон. Україна — учасник з 7 липня 2000 року. Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; він виступає в ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін; така процедура має назву арбітражу. Міжнародна асоціація розвитку (MAР) Утворена в 1960 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати. Другу групу складають країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Україна стала членом МАР з 27 травня 2004 року. Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу. МАР надає безпроцентні позики найбіднішим країнам. Критерієм «бідності» є рівень ВНП на душу населення, що не перевищує 925 доларів. Позики МАР мають 10-річний пільговий період й погашаються протягом 35−40 років. Решті країн кредит надається заставкою 5% щорічних, під гарантії урядам. Кредити плануються в основному в розвиток інфраструктури і в сільське господарство і надаються в національній валюті держав.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) Міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв’язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).Україна стала членом 13 квітня 1992 року. Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 20 млрд. євро. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій. Серед усіх міжнародних фінансових організацій в діяльності ЄБРР найбільш чітко виявлений екологічний аспект. Усі проекти проходять дуже жорстку експертизу у відповідному департаменті, і якщо виникає підозра щодо можливості заподіяння шкоди навколишньому середовищу, шанси таких проектів на одержання фінансової допомоги з боку ЄБРР низькі.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 28-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи. Україна — учасник з 3 вересня 1992 року. МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн які розвиваються неодноразово піддавалася критиці [2]. Основні функції МВФ:

· сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці ;

· розширення світової торгівлі ;

· кредитування ;

стабілізація грошових обмінних курсів. Офіційні цілі МВФ:

1) «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

2) «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

3) «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

4) надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу». Форми діяльності МВФ: 1) інспектування (пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют); 2) консультації (використовує три типи консультацій — щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать «кодексу поведінки» і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки); 3) надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється за допомогою таких механізмів: — резервний транш (перевищення квоти країни в МВФ над «скоригованою» сумою її валютних коштів, що знаходяться у фонді на рахунку загальних ресурсів); - кредитні транші (МВФ надає кредити у вигляді чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти) [3]. На відміну від Світового банку, діяльність МВФ зосереджена на відносно короткострокових макроекономічних кризах. Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам, МВФ може кредитувати будь-яку країну з числа членів, яка відчуває нестачу іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов’язань.

Розділ ІІ. Співпраця України З МФО

Членство України у міжнародних фінансових організаціях Основні правові норми становлення України як суб'єкта міжнародних відносин закладені в Декларації про державний суверенітет України, де є спецільний десятий розділ «Міжнародні відносини», в якому зазначено, що «вона як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульскими, торгівельними представництавами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформіційній, технічній та спортивниій сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах». Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями розпочалося у червні 1992 року, з прийняттям Закону України № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» [4]. Відповідно до Закону усі питання, що стосуються вступу України до цих міжнародних фінансових організацій, вирішує Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України здійснює всі фінансові операції, а Національний банк України виступає як банк-депозитарій МБРР. Розглянемо детальніше про співпрацю України з міжнародними фінансовими організаціми починаючи з найперших угод і позик. Позики від МБРР та ЄБРР Україна почала отримувати з 1993 року, від МВФ — з 1994 року. Протягом 1993;2006 років з цими організаціями укладено угод на отримання 52 позик на загальну суму, еквівалентну 12 млрд. дол. США, з яких використано 8,35 млрд. дол. США або 68 відсотків (табл. 1).

Таблиця 1. Дані щодо позик МФО, угоди на отримання яких укладено у 1993;2006 рр. (еквівалент млн. дол. США).

На початок 2010 року загальна сума кредитних коштів (кумулятивна сума наростаючим підсумком з 1993 року) по усіх проектах МБРР на території України склала понад 7 млрд. дол. США [5]. Співробітництво України з Європейським банком реконструкції та розвитку детально описується у таблиці 2 [6].

Таблиця 2 Проекти ЄБРР в державному секторі станом на 01.01.2009.

міжнародний фінансовий організація україна У ході співробітництва України з Європейським банком реконструкції та розвитку у період 1993 — 2008 років банком було фінансовано багато проектів.

Станом на початок 2010 року ЄБРР виділено понад 4,8 млрд. євро на реалізацію 194 проектів у приватному та державному секторах економіки України [7]. Аналіз балансу надходжень позичкових коштів від цих МФО та платежів по них свідчить про формування негативного сальдо, починаючи з 2002 року (див. табл.3). За цей період негативний баланс надходжень та платежів склався по МВФ — 1,8 млрд. дол. США та МБРР — 0,22 млрд. дол. США, а по ЄБРР він є ще позитивним і становить 0,12 млрд. дол. США.

Таблиця 3. Баланс надходжень та платежів за позиками МФО (еквівалент млн. дол. США).

На сьогодні успішно розвивається співпраця України зі Світовим банком в цілому та з його окремими інституціями — МБРР, МАР, МФК та БАГІ. На початок 2010 року портфель Світового банку в Україні складався з 13 інвестиційних проектів на загальну суму 1,6 млрд. дол. США (в активні фазі реалізації знаходилось 11 проектів, сума позик за якими складає 1,474 млрд. дол. США, а також 2 проекти («Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» та «Розвиток ринку фінансових послуг»), які найближчим часом буде завершено). Загальна сума позик, наданих СБ за 15 років співробітництва з Україною, складає понад 6,9 млрд. дол. США, з яких на сьогодні використано 4,7 млрд. дол. США. У період з 1993 по 2010 роки Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму понад 7 млрд. дол. США.

2.1 Стратегія України у міжнародних фінансових організаціях

Співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних міжнародних економічних відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв’язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення. У зв`язку з цим уряд України розробляв стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями. Розглядаючи плани на період 2004;2007 років основними цілями були такі: завершення оформлення членства України у Міжнародній асоціації розвитку; розширення співробітництва з МФО, в яких оформлено членство України (Чорноморський банк торгівлі та розвитку, МФК, БАГІ, МАР); поступовий перехід до відносин з МВФ на новій основі, переважне використання консультативної допомоги та політичної підтримки з боку МВФ. Очікувались відповідно такі результати: зміщення акцентів у співробітництві з МФО у напрямі підтримки проектів у високотехнологічних галузях економіки; підвищення економічного і соціального ефекту від використання коштів МФО; збільшення обсягів інвестицій в економіку України. Стратегія співробітництва України з МФО на 2006 -2008 роки передбачала: посилення ролі Української Сторони в процесі підготовки та реалізації проектів, зокрема на стадії їх ініціювання та під час залучення міжнародної технічної допомоги; співробітництво з МВФ на основі без кредитних відносин; залучення у співробітництві з МВФ технічної допомоги для забезпечення дотримання рекомендацій, розроблених у рамках програми оцінки стану фінансового сектору, податково-бюджетної прозорості, управління валютними ризиками, банківського нагляду, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, запобігання фінансовим правопорушенням тощо; подальше співробітництво з ЄБРР передбачає збільшення обсягів фінансових ресурсів, що надаються організацією як державному, так і приватному сектору економіки; удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення (розвиток пенсійної системи, підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та забезпечення безпеки продуктів харчування тощо); підтримка приватного сектору економіки шляхом надання фінансової допомоги малим та середнім підприємствам за участю українських комерційних банків та інше. Очікувані результати реалізації Стратегії: створення передумов для сталого зростання економіки України та підвищення якості життя населення; досягнення цілей проектів у встановлений строк в межах відповідного бюджету; збільшення загального обсягу фінансових ресурсів МФО, які залучаються в рамках реалізації інвестиційних проектів та інші. Розглянемо детально стратегічні напрями та завдання щодо залучення технічної допомоги і співробітництва з МФО на 2009 — 2012 роки. Вона буде відбуватися за такими напрямками: 1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інвестиційно-інноваційній основі; 2) підвищення соціальних стандартів життя та здоров’я громадян, гуманітарний розвиток, розвиток громадянського суспільства і забезпечення верховенства права; 3) усунення інфраструктурних обмежень; 4) сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України; 5) підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, захист держави і громадян. За зазначеними напрямами передбачається розв’язання таких завдань: — сприяння розвиткові експортної діяльності українських підприємств, створенню системи підтримки експортної діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва;

— підвищення конкурентоспроможності сільського господарства, впровадження сучасних технологій, модернізація сільськогосподарського сектору з метою зменшення його енергозалежності та зниження собівартості виробленої продукції; - модернізація системи охорони здоров’я; - сучасна і високоякісна освіта, підготовка кадрів; - підготовка інфраструктури туристичної галузі, об'єктів культури до обслуговування фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

— продовження реформування пенсійної системи; - удосконалення системи захисту прав людини; - будівництво сучасних транспортних коридорів та інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури; - сталий розвиток довкілля та охорона навколишнього природного середовища; - захист держави та громадян та інші. Порівнюючи Стратегії співробітництва з МФО за усі наведені роки можна зробити висновки, що Україна всіляко підтримує населення, запроваджуючи соціальні реформи, а також пенсійні. Не малу увагу приділено розвитку малого і середнього бізнесу. Дотримуючись даних Стратегій, слідуючи кожному напрямку можна було б досягти процвітання економіки країни і відповідно підвищення добробуту населення. Та є у всіх вище зазначених стратегія пунк про співробітництво з МВФ, який передбачає взаємозв`язок з ним, тільки як з консультативним «помічником». «Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк — серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ» — таку фразу виголосив екс-заступник голови НБУ, Сергій Яременко у своїй статті «МВФ — ворог України?» [12]. А й справді розглядаючи сучасні умови кредитування без «камуфляжу» ми знаходимося під частковим контролем у МВФ. Для того, щоб отримати наступний транш у розмірі 1,6 млрд. доларів США, Кабмін і Нацбанк погоджували з експертами МВФ текст Меморандума, який буде розглянутий протягом місяця. В деяких джерелах з`явився текст, який називають текстом Меморандума. І якщо це дійсно він, то влада все-таки зобов’язалася підвищити ціни на газ для населення в 2011 і з наступного року почати підвищення пенсійного віку для жінок. Ціна на газ повинна піднятися на 50% з 15 квітня 2011 року (після завершення опалювального сезону), а пенсійний вік для жінок підніматиметься до 60 років (на півроку щороку протягом найближчих 10 років). Ці заходи дозволять заощадити для бюджету-2011 близько 11 млрд грн. Беручи до уваги такі факти можна сказати, що МВФ зацікавлений у тому, щоб дати нам кредит, тому що як країна Україна є в певній залежності. Виникає наступне запитання: як ж тоді діяти без «підтримки» МВФ? На думку голови ПАТ «Форум» Ярослава Колесника, «Україна мала б позичати у населення і відповідати перед населенням, хай би громадяни отримували відсотки, а ми за кошти населення розвивали б економіку України. Але ми йдемо іншим шляхом, тому що ми беремо кошти для проїдання. Нам потрібна була підтримка, ми звернулися і отримали її… В це й ж час ми мали знайти інші джерела фінансування економіки. А нас знову ж підштовхують до споживання. Ми не виробляємо свого, а нам дають те, що виробили за кордоном» [13]. Розглядаючи таку думку, розуміємо, що вона повністю перечить Стратегії співробітництва з МФО. Але відкидати повністю будь-які запозичення також не можна, оскільки зростання економіки потребує радикальних змін і реформ, на що, у свою чергу, необхідне фінансування. Отже, подальша співпраця з МФО позитивно буде впливати на розквіт економіки України, якщо усі запозичення використовувати доцільно і по призначенню, згідно Стратегій співробітництва. ВИСНОВОК В сучасних умовах реформування економічної системи України і побудови динамічного відкритого суспільства з високим рівнем соціальної орієнтованості необхідно в найкоротші терміни знайти рішення, здатні принципово вплинути на стабілізацію ситуації і стимулювати економічний розвиток. Важлива роль в подібній трансформації планово-централізованої економіки в багатоукладну ринкову належить державному регулюванню регіонального розвитку. Саме держава може забезпечити створення умов для проведення структурної перебудови, пом’якшення галузевих і територіальних диспропорцій, стимулювання науково-технічного прогресу та ін. Головним результатом співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями стало формування на основі світового досвіду всіх атрибутів ринкової економіки, докорінна реформа господарського комплексу та оновлення системи управління в умовах підтримання макроекономічної та фінансової стабільності, врегулювання проблемних питань соціального захисту населення та удосконалення системи соціального захисту. У цілому співробітництво з міжнародними інституціями позитивно відбивається на процесі стабілізації, оскільки кредити мають безпосередньо реформозорієнтований характер. Водночас кредитний потенціал як МВФ, так і Світового банку, а також ЄБРР достатньо обмежений через особливість кредитних відносин між країною-реципієнтом та інституцією, що здійснює кредитну програму. Тому характерною особливістю акумуляції ресурсів через провідні організації світового фінансово-кредитного регулювання є відсутність мобільності кредитного процесу і значні процедурні ускладнення переговорної стадії кредитування.

Список використаної літератури

1. Визначення МФО. — Режим доступу: www/ URL: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.6287.0 .

1. МВФ. — 2010. — Режим доступу: www/URL: uk.wikipedia.org.

2. МВФ. — Режим доступу: www/URL: http://svit.ukrinform.ua/organizations.php?page=mvf.htm .

3. Закону України № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» — Режим доступу: www/URL: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1085.106.0 .

МБРР та Україна. — 2010. — Режим доступу: www/URL: http://www.mfa.gov.ua/vietnam/ua/29 624.htm .

4. ЄБРР та Україна. — 2009. — Режим доступу: www/URL: www.minfin.gov.ua.

ЄБРР та Україна. — 2010. — Режим доступу: www/URL: http://www.mfa.gov.ua/vietnam/ua/29 624.htm .

Баланс надходжень та платежів за позиками МФО. — 2001;2006. — Режим доступу: www/URL: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article /863 269;jsessionid=639EF91BADDE09D18F2935A0967044A9 .

9. Стратегія співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2004;2007 роки.

10. Стратегія співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006;2008 роки.

11. Стратегічних напрямів та завдань щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009;2012 роки.

12. Сергій Яременко; стаття «МВФ — ворог України?». Економічна правда. — 2010. — Режим доступу: www/URL: http://www.epravda.com.ua/publications/2010/11/3/254 893/ .

13. Українська правда, стаття «Без кредитів МВФ Нацбанк не зможе утримувати курс гривні" — 2010. — Режим доступу: www/URL: http://www.epravda.com.ua/news/2010/11/7/255 476/ .

14. За редакцією Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського: навчальний посібник «Міжнародна економіка»; Київ — 2004.

15. Николай Кузнецов; стаття «НА ЧТО ИДЕТ УКРАИНА РАДИ МИЛЛИАРДОВ МВФ?». — 2010. — Режим доступу: www/URL: http://newzz.in.ua/economic/1 148 854 256-httpobozrevatelcomnews20101119404429htm.html .

16. Членство України в МФО. — Режим доступу: www/URL: http://uk.wikipedia.org .