Облік основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району Миколаївської області

Курсова робота на тему: «Облік основних засобів в ДП Племрепродуктор „Степове“ Миколаївського району Миколаївської області»

Вступ

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил основні засоби, як і раніше, залишаються чи не найголовнішим фактором виробництва. Від рівня технічної озброєності залежать і якість продукції, і продуктивність праці, і навіть показники рентабельності. Сьогодні будь-яке виробниче підприємство використовує досить широку номенклатуру основних засобів. Розвиток основних засобів як знарядь праці, засобів виробництва, призвів до необхідності класифікації їх за спільними ознаками. Основні засоби вимагають чіткого і точного обліку, причому відображаються вони не лише у бухгалтерських реєстрах, а й у фінансовій звітності.

Як відомо, основні засоби завжди були найважливішим при розвитку продуктивних сил та зіграли вирішальну роль у науково-технічному прогресі глобального масштабу. Основні фонди були і залишаються як знаряддям, так і предметом праці. Вони приймають безпосередню участь при виготовленні продукції. Ткацькі та металообробні верстати, будівлі, транспортувальні засоби — всі ці вкрай необхідні для суспільства речі і є основними засобами. Без них неможливе виробництво та споживання, життя та побут людства без існування всього того що називається основними фондами були б вкрай незручними.

Проблемам обліку і аналізу основних засобів присвячені роботи таких провідних учених-економістів як Огійчук М.Ф., Ф. Ф. Бутинець, Богдановская Л. А., Віногоров Г. Г., Ермоловіч Е.Е., Савицкая Г. В., Снитко К. Ф., Сушкевич В. В., Русак Н. А. Цими ученими внесений значний внесок теоретичних методичних питань в області обліку і аналізу основних засобів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що ефективне функціонування будь-якого підприємства неможливе без чіткої організації бухгалтерського обліку. Враховуючи, що основні фонди — це першооснова діяльності підприємства, та проблемні аспекти обліку нематеріальних активів, актуальність даної теми не може бути недооцінена.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку основних засобів, а об'єктом — господарська діяльність ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району Миколаївської області.

Мета дослідження — на підставі нормативних, законодавчих матеріалів, наукової і спеціальної літератури вивчити досвід організації облікової роботи на ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району Миколаївської області, розробити пропозиції по вдосконаленню обліку основних засобів, розглянути детальну класифікацію і структуру основних засобів, особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів основних засобів. Окрема увага приділена бухгалтерській звітності підприємства, пов’язаної з урахуванням основних засобів.

Завдання курсової роботи:

· провести огляд нормативної бази та виявити проблемні питання щодо обліку основних засобів;

· дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

· створити економічно обґрунтовану та достовірну інформацію про економічну ефективність використання основних засобів;

· розкрити питання придбання, зносу і вибуття основних засобів;

· визначити недоліки процесу обліку основних засобів та надати пропозиції щодо їх усунення.

Для написання курсової роботи використовувалися наступні джерела інформації: законодавча та нормативна база, літературні джерела з питань обліку і аналізу основних засобів, фінансова звітність підприємства та дані первинного обліку підприємства.

1. Законодавчо-нормативні аспекти обліку основних засобів

1.1 Законодавчо-нормативні аспекти обліку основних засобів

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів. Важливим актом є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 707 від 11 травня 2000 р. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В зв’язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операції підприємств і організацій № 291 від 30.11.99 р. Для обліку основних засобів у Плані передбачено рахунок 10 «Основні засоби» і ряд субрахунків.

Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. під № 893/4186). Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П © БО. На виконання програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706, та рішення Урядового комітету економічного розвитку від 3 березня 2000 року № 2/3 було затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Стандарт 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев’ять груп. Одним із основних і значущих термінів стандарту є поняття «справедлива вартість». Від правильності визначення справедливої вартості залежить первинна вартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержаних безоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.

Крім цього Стандарт 7 пропонує п’ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7 докорінно відрізняється від податкового обліку.

Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Крім цього ми використовуємо Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.1.2.1994 р. (із змінами та доповненнями) для податкового обліку передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на 4 групи.

1.2 Теоретичні аспекти обліку основних засобів

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, на протязі декількох виробничих ступенів, по мірі фізичного і морального зносу. Засоби праці - це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праці з метою одержання результату.

П © БО 7 визначає основні засоби як «матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [21, ст. 68].

Об'єкт основних засобів — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Таким чином, для віднесення матеріального об'єкта до основних засобів об'єкт:

1) повинен бути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П© БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена;

2) повинен використовуватися для визначеної мети:

— виробництва, поставки товарів, надання послуг;

— здачі в оренду;

— здійснення соціально-культурних функцій;

3) повинен мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об'єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.

Основні засоби підприємств складають основу їх матеріально-технічної бази, зріст і вдосконалення яких є важливою умовою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Облік основних засобів здійснюється централізовано в розрізі окремих об'єктів і класифікаційних груп.

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар і інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується у зв’язку із зносом; сільськогосподарські машини і знаряддя, робоча і продуктивна худоба, будівельний механізований інструмент і бібліотечні фонди — незалежно від вартості; капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушні, іригаційні і інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що відносяться до основних засобів.

Капітальні вкладення в багаторічні насадження, поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в склад витрат, що відносяться до прийнятим в експлуатацію площ, незалежно від ступеня готовності всього комплексу робіт [3, с. 153].

Завершені капітальні витрати в арендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що відносяться до основних засобів, зараховуються орендарем у власні основні засоби в сумі фактичних витрат, якщо інше не передбачене договором оренди.

Для правильного обліку основних засобів необхідно перш за все їх чітко класифікувати.

Класифікація основних засобів призначена для використовування в автоматизованих системах управління при рішенні наступних задач:

— організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

— визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

— проведення робіт по перепису, оцінці і переоцінці об'ємів складу і стану основних засобів;

— реалізації комплексу облікових функцій по основних засобах в рамках робіт за державною статистикою;

— здійснення міжнародних зіставлень по структурі і стану основних засобів;

— визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу і т.д., а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних засобів [1, с. 206].

Основні засоби в Україні можна класифікувати (рис. 1.1):

а) за функціональним призначенням;

б) за галузевою ознакою;

в) за використанням і приналежностю;

г) за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

— виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини і устаткування, робочі машини і устаткування, і т.д.) і діють у сфері матеріального виробництва;

— невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства (будівлі, споруди, устаткування, машини і апарати і ін.) і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошккільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні зв’язки і ін.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. До невиробничих основних засобів відносяться: будівлі і споруди житлово-комунального і побутового призначення, транспортні засоби, устаткування, інструменти і інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних і культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби підрозділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються в господарстві), недіючі (основні засоби, що не використовуються в даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті).

Важливе значення в обліку основних засобів має їх розподіл по ознаці приналежності на власні і орендовані. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і складаються із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного зносу і амортизації фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власного прибутку, засобів амортизаційного капіталу, спеціального капіталу і т.д. [1, с. 220].

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби обліковуються у орендодавця на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, тим самим виключається вірогідність подвійного обліку одних і тих же засобів.

По натурально-матеріальному складу основні виробничі засоби підрозділяються на 12 груп:

1. Будівлі.

2. Споруди.

3. Передавальні пристрої.

4. Машини і устаткування, у тому числі: силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади і устаткування, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини і устаткування, у тому числі автоматизоване.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти.

7. Виробничий інвентар і обладнання.

8. Господарський інвентар.

9. Робоча і продуктивна худоба.

10. Багаторічні насадження.

11. Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

12. Інші основні засоби: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін. [3, с. 190].

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.1.2.1994 р. (із змінами та доповненнями) для податкового обліку передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючі групи:

— група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

— група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

— група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

— група 4 — електронно-обчислговальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоційнних товарів (предметів).

Кожному підприємству, яке володіє основними засобами, що належать до різних підгруп, необхідно визначити структуру основних засобів, тобто перелік підгруп, груп, а також відповідних рахунків та субрахунків, які використовуються в обліку [3, с. 191].

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки — по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [2, с. 184].

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів — це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об'єкт дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами. Згідно з додатком до П© Б0 19 справедлива вартість основних засобів визначається таким чином:

— земля та будівлі - ринкова вартість;

— машини та обладнання — ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

— інші засоби — відновлена вартість;

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П© БО 9 «Запаси».

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П© БО 7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об'єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об'єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.

Економічне значення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартість активів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге — дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукції і товарів та відкоригувати цінову політику.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продані) цього об'єкту.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати:

— контороль за збереженням основних засобів;

— своєчасне правильне документальне відображення в регістрах обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення (із цеха в цех, з складу на склад, із віддела у віддел і т. п.);

— правильне і своєчасне (щомісячне) обчислення та відображення в обліку зносу, амортизації основних засобів;

— відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;

— контроль за ефективністю використання основних засобів;

— визначення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або їх ліквідації, а також втрат від списування не повністю амортизованих об'єктів основних засобів;

— виявлення надлишкових і морально застарілих основних засобів.

Окрім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використовуванням виробничих площ, устаткування, машин, транспортних засобів і інших засобів праці.

2. Фінансово-економічна характеристика ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

облік засіб основний синтетичний Миколаївський район з центром Варварівка є центральним районом Миколаївської області і лежить на захід від Миколаєва на 35 км, а в напрямку з півночі на південь лежить на 50 км. Межує на заході з Березанським районои, на півночі з Ново-Одеським, на півдні з Очаківським, на сході від Миколаївського району через річку лежить місто Миколаїв.

Внутрішногосподарське землекористування проведене у всіх совхозах.

Комплекс, що намічається подорощенню та відкорму молодняку крупного рогатого скоту буде розташовуватися в с. Степове, Миколаївського району Миколаївської області.

Техніко — економічне обоснування будівництва комплексу на 10 тис. голів від корму в рік від 20 — денного віку до 16 — 18 місяців в совхозі «Степовий» Миколаївського району Миколаївської області розроблено на основі завдання Миколаївській філії інституту УКР колгосппроект в совхозі «Степовий» Миколаївського ройону Миколаївської області, затвердженого Замісником Міністра совхозів УССР 20 січня 1977 року.

Тваринницький комплекс по технології утримання представляє собою єдине виробниче підприємство з вирощення молодняку від 15 — 20 денного віку, відкорму і здачі його у віці 14 — 15 місяців, середньою живою вагою 400 — 405 кг.

Проектований комплекс буде між совхозним і забезпечуватиметься молодняком совхозів Миколаївського м’ясо — молочного тресту.

Вся територія Миколаївської області ділиться на три агро — кліматичних райони:

I.Північний-теплий, помірно посушливий;

II. Центральний-дуже теплий посушливий;

III. Південний-помірно спекотний, дуже посушливий.

Внаслідок того, що територія Миколаївського району простягається з півночі на південь (50 км.). то північна частина району іде в центральний агро кліматичний район, а південна частина його іде в третій (південний) агро кліматичний район.

В другий кліматичний (центральний) район входять (послідовно з півночі на південь) совхози ім. XXX з'їзду КПРС, ім.Тельмана і «Криничанський», колгосп ім. Калініна і «1-ше-травня». В третій агро — кліматичний (південний) район входять совхози «Друга п’ятирічка», «Іскра», ім.Кірова і «Нечаянський».

Інший агро — кліматичний район по даним Миколаївського гідрометбюро, характеризується як дуже теплий, а в зимові місяці температура повітря понижується до 29−30 градусів морозу, а в літні місяці досягає 39 градусів тепла.

Опади протягом року випадають нерівномірно, найбільше в теплий період у вигляді злив, а тому не впливають рівномірному та глибокому вологому грунті та нормальному забезпеченню рослин водою.

Територія Миколаївського району лежить у зоні південної частини СРСР і південної частини Причорноморської низовини. Утворилася ця низовина на місці причорноморської тектонічної низовини в третинний період не раз заливало море і в ній поступово накопичувалися відклади, які перетворилися в вапняки та інші осадові породи.

На півдні Причорноморської низовини суша поступово опускалась (і зараз опускається). Внаслідок опускання суші і підвищення рівня Чорного моря ісполучення його з Середземним морем в двню геологічну епоху руслові річні долини залили море і утворилися причорноморські лимани.

В межах Причорноморської низовини найбільше поширені четвертинні відклади, які представлені лесами та лесовидними суглинками, які розволожені на третинних відкладах (бурі глини та ін.), алювіальними та делювіальними з морськими відкладами, на яких, і утворились грунти різних особливостей в залежності від рель'єфу.

Рель'єф Миколаївського району має рівнинний широко листовий характер.

Територія району представляє собою систему вузьких водойм з тим же спільним похилом до Чоного моря та до річки Південний Буг зі сходу і р. Березанка з заходу.

На півночі Миколаївський район межує з землекористуванням Миколаївського району н південь з землекористуванням Очаківського району.

Що стосується стану доріг, то вони всі асфальтовані, а це є великою перевагою при транспортуванні. Отже, місце дає всі можливості для функціонування, однак останнім часом із-за нестабільності економіки все погіршилось: іде спад виробництва, не виконується ряд необхідних заходів, не дотримуються певні технологічні процеси при вирощуванні, переробці, зберіганню сільськогосподарської продукції.

Для більш повного уявлення про розміри аналізуємого господарства порівняємо його з середньорайонними даними господарств району (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Показники розміру виробництва в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Аналізуючи показники розміру виробництва ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району можна стверджувати, що найбільш ефективним господарство 2009 р. у% до 2007 і 2008 років є вартість основних фондів у 2007 — 99,24%, площа сільськогосподарських угідь у 2008 — 99,99%, середньорічна чисельність працівників у 2007 — 113,49%. Найнижчі результати спостерігаються у гршовій виручці від реалізації у 2007 — 51,16%, а 2008 — 69,40%.

Щодо спеціалізації, яка впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва, то визначимо її на основі даних таблиці 2.2.

Протягом 2007;2009 років в досліджуваному господарстві найбільшу питому вагу в структурі виручки від реалізації продукції займає виручка від реалізації продукції тваринництва — 50,53%. Галузь тваринництва представлена виробництвом свинарства і скотарства, а саме, значне використання у свинарстві: вирощування свиней (23,09%), у скотарстві: вирощування ВРХ (14,93%), молока (8,85%). Щодо галузі рослинництва, то вона займає незначну питому вагу: 43,53%, вона представлена переважно галуззю зернових і соняшнику, а саме, найбільш ефективним є використання зерна (25,36%), соняшнику (14,16%), ріпаку озимого (2,59%).

За даними розрахунками спостерігається значне зменшення використання грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району, як в рослинництві так і в тваринництві:

— у рослинництві: найменш ефективним є використання багаторічних продовольчих (0,01%), овесу (0,05%), сої (0,05%).

— у тваринництві: бджільництво (0,04%), птахівництво: яйця курині (тис. штук) (0,11%), вирощування птиці (0,15%).

Таблиця 2.2. Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Отже підприємство спеціалізується на виробництві зернових, а виробництво соняшнику є важливою додатковою галуззю.

Розглянемо динаміку та структуру даного господарства на основі даних таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Динаміка і структура землекористування в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Аналізуючи динаміку і структуру землекористування в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району, бачимо, що в структуру сільськогосподарських угідь входить тільки рілля і складає майже 81,1% всієї площі сільськогосподарських угідь. З розрахованих даних видно, що коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь однаковий по всім рокам і складає 0,81%. Але коефіцієнт використання рілля у 2009 році збільшився на 1,0%.Отже, в 2009 році площа ріллі використовувалась більше, а це позитивне явище.

Для кожного підприємства дуже важливий показник — трудові ресурси. Трудові ресурси є частиною населення яка в силу психофізіологічних та інтелектуальних якостей здібна виробляти матеріальні блага та послуги.

Трудові ресурси є складовою частиною діяльності господарства і тому необхідно проводити аналіз ефективного їх використання.

Важливим у характеристиці трудових ресурсів є аналіз їх ефективного використання.

Проаналізуємо забезпеченість трудовими ресурсам ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Забезпеченість трудовими ресурсам ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Аналіз даних таблиці свідчить про те, що підприємство має потребу в трудових ресурсах. В 2009 році число працюючих зменшилось на — 7. В галузі рослинництва цей показник в 2009 році зменшився на 0,16%, а в галузі тваринництва на 0,16%.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Розглянемо забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання (таблиця 2.5).

Аналізуючи розраховані показники бачимо, що відбулось зменшення основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і збільшення енергетичних ресурсів в розрахунку на 1-го працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві. Так в 2009 році вказані показники порівняно з 2008 роком зменшилися і зросли відповідно на 29,1 та 11,06%. Також відбулося збільшення вартості основних виробничих засобів і залишилися сталими енергетичні ресурси в розрахунку на 100 га с/г угідь.В 2009 році ці показники порівняно з 2008 роком зросли відповідно на 1,33 та 100%. Таким чином, аналізуючи забезпеченість ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району виробничими ресурсами та ефективність їх використання протягом 2007;2009 років, спостерігається зміна показників, до того ж слід зазначити, що спостерігається досить чітка їх тенденція розвитку. Можемо охарактеризувати цю тенденцію в цілому як досить позитивну.

Таблиця 2.5. Забезпеченість ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району виробничими ресурсами та ефективність їх використання

Оскільки тематика курсової роботи «Облік основних засобів», важливо розглянути показники стану та руху основних засобів ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району. (таблиця 2.6).

Аналізуючи показники стану та руху основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району, бачимо, що самий кращій стан основних засобів був у 2007 році протягом 2008;2009 року цей стан погіршився. Коефіцієнт придатності у 2009 році становить 0,57, він не дуже відрізняється від попередніх років, це свідчить про те, що більша частина засобів підприємства придатна і використовується у виробництві. Коефіцієнт росту в 2009 році збільшився порівняно з 2007 і 2008 роками і на 0,057 та 0,016 (відповідно). Коефіцієнт вибуття в 2009 році взагалі відсутній.

Таблиця 2.6. Показники стану та руху основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

облік засіб основний синтетичний Характеристика господарства не буде завершеною остаточно без аналізу динаміки показників фінансових результатів діяльності ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району. Аналіз фінансового стану є складовою частиною фінансового аналізу. Завданнями аналізу є: вивчення динаміки фінансових результатів; вивчення структури прибутку; аналіз розподілу і використання прибутку.

Отже, розглянемо показники фінансових результатів підприємства. (таблиця 2.7).

Аналізуючи показники фінансових результатів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району, бачимо що в 2007 році спостерігається збиток, але в 2008 і 2009 роцах підприємство стало прибутковим і прибуток склав 1173,7 і 602,5 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції в 2009 році порівняно з 2008 роком зменшилась на 327,5 тис. грн. А середньорічна сума активів в 2009 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 1689 тис. грн. На 1 гривню собівартості реалізованої продукції у 2009 році припадає 35,7% валового прибутку. Протягом 2007;2009 року спостерігається рівень прибутковості власного капіталу.

Таблиця 2.7. Динаміка показників фінансових результатів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Розглянемо динаміку показників фінансової незалежності в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району (таблиця 2.8)

Таблиця 2.8. Динаміка показників фінансової незалежності в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Аналіз даних таблиці показує, що коефіцієнт фінансування менший ніж за нормою і складає в 2009 році 0,048, це свідчить про задовільний стан фінансування роботи даного підприємства, що є позитивним фактором. Коефіцієнт автономії зменшується за період з 2007 по 2009 рр., він є вищий від норми, що говорить про незалежність ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району від різноманітних як зовнішніх так і внутрішніх факторів. Коефіцієнт стійкості, як і коефіцієнт автономності зменшується за період з 2007 по 2009 рік. В 2009 році він складає 2,048, він є вищий від норми. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Після розгляду показників фінансової незалежності аналізуючого підприємства розглянемо показники ліквідності в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9. Динаміка показників ліквідності в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Аналізуючи вище розраховані показники бачимо, що коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2009 році став 0,76 він більший за норматив, отже частина боргів підприємства, що була сплачена давно. Коефіцієнт швидкої ліквідності також більший за норму і це є позитивним фактором. Коефіцієнт покриття перевищує свою норму у триче більше, наприклад, у 2009 році він склав 31,55, де за нормою від 1 до 2,5, і свідчить проте, що підприємство самостійно розвивається без різних боргових зобов’язань.

3. Стан та шляхи вдосконалення обліку основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

3.1 Первинний облік основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджено і введено в дію з 1.01.1996 року типові форми первинної облікової документації з обліку наявності на підприємстві і руху основних засобів:

— ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»;

— ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів «;

— ОЗ-3 «Акт списання основних засобів»;

— ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;

— ОЗ-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини»;

— ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

— ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;

— ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;

— ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів».

В ДП Племрепродуктор «Степове» ведеться Меморіальна-ордерна форма бухгалтерського обліку. Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток — для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це допомагає упорядкуванню облікових записів. Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку — Реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка — кореспондуючий рахунок по дебету.

Одиницею обліку основних засобів в бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об'єкт.

Інвентарним об'єктом основних засобів вважається закінчена будова з усіма пристосуваннями до нього чи окремий, конструктивно відособлений предмет, який виконує самостійні функції, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі, а не самостійно.

Для організації обліку і забезпечення контролю збереження основних засобів кожному об'єкту основних засобів повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який зберігається за об'єктом на протязі усього періоду його експлуатації на даном підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах і регістрах, які оформляють наявність і рух об'єкта.

В ДП Племрепродуктор «Степове» для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) в інший, а також для виключення їх з складу основних засобів при передачі іншому підприємству застосовується «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма ОЗ-1) (Додаток1).

При оформлені приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт після його оформлення з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства або особами, на те уповноваженими.

Складання акта, яким оформляється приймання декілька об'єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання і т. п., при умові, що ці об'єкти однотипні, мають однакову цінність і прийняті в одному календарному місяці.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) — здавальника. Перший примірник з розпискою одержувача та здавальника передається до бухгалтерії, а другий — відділу (цеху) — здавальнику.

За даними акту робляться відмітки в «Інвентарному списку основних засобів» підрозділу, з якого вибув об'єкт, а також вилучається «Інвентарна картка обліку основних засобів» із сукупності об'єктів, які обліковуються за даним підрозділом у бухгалтерії.

Для обліку всіх видів основних засобів, що надійшли в експлуатацію ДП Племрепродуктор «Степове», у бухгалтерії застосовується «Інвентарна картка обліку основних засобів» (форма № 03−6) (Додаток 2). Форма заповнюється в одному примірнику на основі «Акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № 03−1), технічної та іншої документації. Форма містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань.

Треба зазначити, що надання об'єкту основних засобів інвентарного номера здійснюється як правило спираючись на номер бухгалтерського рахунку і субрахунку, на якому обліковується об'єкт. Наприклад, візьмемо верстат, який було оприбутковано до складу основних засобів ДП Племрепродуктор «Степове». Його інвентарний номер (10 408) включає перші три цифри (номер рахунку і субрахунку — 104). Наступні цифри (08) вказують номер даного об'єкта основних засобів у сукупності йому подібних. Технічна сторона присвоєння певному об'єкту основних засобів інвентарного номера полягає у нанесені на нього номера фарбою або прикріпленні металевого жетона із номером.

Поряд із надходженням основних засобів на підприємстві із-за різних причин, непридатності для подальшої експлуатації внаслідок повного зносу, застарілості, непотрібності, продажу, вимушеної ліквідації і т.ін. проходить їхнє вибуття, яке відображається на основі «Актів списання основних засобів» тип. ф. № 03−3. (Додаток 3).

Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, установи затверджується керівником підприємства або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т. п.

Усі первинні документи, якими оформлюються операції з руху основних засобів, складаються і підписуються членами комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника підприємства. До складу такої комісії повинно входити не менше трьох осіб:

— усі перші особи підприємства: головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний енергетик;

— посадові особи тих підрозділів, в яких знаходиться об'єкт основних засобів: керівник механік, технолог, бухгалтер.

3.2 Аналітичний та синтетичний облік руху основних засобів в ДП Племрепродуктор «Степове» Миколаївського району

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності ведеться на рахунку 10 «Основні засоби». Він призначений для обліку господарських засобів, тобто узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів, які віднесені до складу основних засобів. Рахунок 10 активний, балансовий.

По дебету рахунка 10 відображають надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесених засновниками) основних засобів на баланс підприємства, яка пов’язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта основних засобів. По кредиту-вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

До рахунку 10 «Основні засоби» відкривають наступні субрахунки:

101 «Земельні ділянки»;

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;

103 «Будинки та споруди»;