Облік та контроль розрахунків за виплатами на соціальні заходи в ДП НДГ «Україна» ЖНАЕУ Черняхівського району Житомирської області

Міністерство аграрної політики України Міністерство освіти і науки україни Житомирський національний агроекологічний університет Економічний факультет КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Курсова робота з предмету «Організація обліку»

на тему:

Облік та контроль розрахунків за виплатами на соціальні заходи в ДП НДГ «Україна» ЖНАЕУ Черняхівського району Житомирської області

Виконала: студентка ОКР «Спеціаліст»

7 групи заочної форми навчання спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит»

Коханюк Анастасія Юріївна Перевірила: ст.викл.

Цибуля Неоніла Дмитрівна

Житомир — 2010

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичне обґрунтування обліку розрахунків за страхуванням
• 1.1 Загальноекономічні аспекти обліку розрахунків зі страхування
• 1.2 Механізм формування доходів фондів соціального страхування
• 1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків за страхуванням
• 1.4 Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід обліку розрахунків за страхуванням
• 1.5 Комп’ютерні системи в обліку
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку розрахунків за страхуванням в ДП НДГ «Україна»
• 2.1 Організаційно-економічна характеристика ДП НДГ «Україна»
• 2.2 Первинний та зведений облік розрахунків за страхуванням
• 2.3 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за страхуванням
• 2.4 Система звітності з обліку розрахунків за страхуванням
• 2.5 Вдосконалення обліку розрахунків за страхуванням на підприємстві
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Організація аналітично-контрольної роботи в ДП НДГ «Україна»
• 3.1 Організаційні основи контрольно-аналітичної роботи на підприємстві
• 3.2 Аналіз розрахунків за страхуванням
• 3.3 Вдосконалення контрольно-аналітичної роботи на підприємстві
• Висновки до розділу 3
• Висновки та пропозиції
• Список використаної літератури
• Вступ
• Актуальність теми дослідження. Особливого значення в період становлення економіки України надається системі соціального захисту населення. Питання соціального забезпечення насамперед вирішує система соціального страхування як система підтримки незахищених верств населення з боку держави.
• Сьогодні в Україні гостро стоїть питання соціального розвитку економіки. Характерною ознакою цивілізованості тієї чи іншої країни є не лише економічне зростання, а й зростання добробуту громадян, що взаємопов'язано.
• Соціальне страхування виявляється як система специфічних відносин щодо перерозподілу національного доходу. Її економічний зміст полягає у формуванні спеціальних страхових фондів за рахунок обов’язкових страхових внесків працівників та роботодавців та у використанні коштів цих фондів для компенсації втрати трудового доходу чи його підтримки внаслідок дії універсальних соціальних ризиків.
• Донині соціальне страхування виконує свою головну роль — захист процесу відтворення робочої сили в частині відшкодування втрати трудового доходу в результаті настання певного виду соціального ризику. По суті соціальне страхування є важелем перерозподілу грошових ресурсів у суспільстві, його функціонування пов’язане із станом розвитку економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій і, відповідно, на збільшення розміру страхових внесків. Водночас слід наголосити ще на одній важливій функції соціального страхування, а саместрахування забезпечує не лише грошові виплати у разі настання страхових випадків, а й створює певні правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці.
• Соціальне страхування передбачає такі важливі види економічної підтримки громадян, як: грошові виплати, компенсація, витрати на лікування, реабілітацію, перепідготовку та перекваліфікацію, а також профілактику. Таке страхування здійснюється одночасно з соціальною допомогою та соціальним забезпеченням як важливими формами соціального захисту громадян, однак відрізняється від них джерелами формування фінансових ресурсів, принципами їх організації, видами та формами виплат грошових коштів. Нині в Україні система державного соціального страхування складається з: пенсійного страхування, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві. Передбачається запровадити обов’язкове медичне страхування.
• Мета та завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень, аналіз сучасного стану обліку соціального страхування, виявлення недоліків та проблеми розрахунків за соціальним страхуванням, розробки пропозицій щодо вдосконалення обліку, виявлення резервів для покращення розрахунків. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
• розглянути теоретичні аспекти обліку операцій зі страхування;
• дослідити облік розрахунків за страхуванням на підприємстві;
• розглянути організацію та методику економічного аналізу, контролю та аудиту розрахунків із страхування;
• дослідити організацію бухгалтерського обліку та аудиту операцій зі страхування із застосуванням комп’ютерних інформаційних систем.
• Об`єктом дослідження є розрахунки за страхуванням на ДП НДГ «Україна».
• Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та організаційно-методичні питання побудови обліку, аналізу і аудиту розрахунків за страхуванням.
• Методи дослідження. При підготовці курсової використано наступні методи: монографічний — для детального вивчення об`єкта дослідження; порівняння — для виявлення спільних рис та відмінностей досліджуваних процесів і явищ; аналізу та синтезу — для деталізації об`єкта дослідження шляхом його розчленування на складові частини; групування — для виявлення концептуальних ознак об`єкта дослідження; середніх і відносних величин — для визначення рівня ефективності досліджуваних процесів; розрахунковий — для підрахунку економічного ефекту на перспективу.
• Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку, аудиту та аналізу розрахунків за страхуванням, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності облікової інформації, про стан розрахунків з фондами соціального страхування, що дасть змогу повніше використовувати резерви підприємства. На основі проведеного дослідження розроблено пропозиції з вдосконалення обліку, аналізу та контролю розрахунків за страхуванням. Основні положення і висновки дипломної роботи можуть бути застосовані при подальшому проведенні наукових досліджень на обрану тему, а також для практичного застосування на досліджуваному підприємстві чи інших господарюючих суб'єктах.
• Структура і обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 88 сторінок друкованого тексту. Робота містить 8 рисунків, 12 таблиць, ___додатків. Список використаних джерел налічує 69 найменувань.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування обліку розрахунків за страхуванням

1.1 Загальноекономічні аспекти обліку розрахунків зі страхування

Держава гарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби у здобутті освіти, охороні здоров’я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень заробітної плати, пенсії, соціальних виплат. У ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає «право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». Реалізація такого права на практиці — це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, що відповідає міжнародним умовам, а саме ст. 22 Загальної декларації прав людини та ст. 9 Міжнародного пакету про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р., з якої випливає, що держави, беручи участь в даному пакті, визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи соціальне страхування.

Відповідно до правових актів Міжнародної організації праці (МОП) основою сучасного соціального захисту є дев’ять основних видів соціальних допомог: медичне обслуговування; допомога за умови хвороби, безробіття, старості, у зв’язку з нещасними випадками на виробництві; родинна допомога; допомога за умови вагітності та пологів; допомога за інвалідністю; у разі втрати годувальника.

Основні напрями соціальної політики України відповідають чинному законодавству. Слід виокремити основні складові соціального захисту населення України:

1) соціальне забезпечення;

2) соціальна допомога;

3) соціальне страхування

Соціальне страхування — це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

— наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

— наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.

Система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти.

Соціальні аспекти полягають у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верств населення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволення потреб громадян.

З економічної точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов’язане з розвитком економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров’я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

З правової точки зору соціальне страхування — це система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров’я. [26, c. 154]

Контрольна функція здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями.

Соціальне страхування виступає важливим елементом фінансової системи України. Державне соціальне страхування тісно пов’язане з державними цільовими фондами та державним бюджетом, кошти яких є джерелами фінансування соціальних виплат. Недержавне соціальне страхування може проводитися суб'єктами підприємницької діяльності (страховими товариствами, недержавними пенсійними фондами тощо). Окремі суб'єкти розподілу взаємодіють між собою і ці відносини опосередковуються рухом фінансових ресурсів.

Управління коштами соціального страхування здійснюють фонди, створені за окремими видами страхування. Оперативне управління проводять правління та виконавчі дирекції фондів. Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо. [28, c. 12]

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку, поділяється на такі види:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) фізичні особи;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих

спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

3) громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на загальнообов’язкове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Суб'єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов’язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів страхування. Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Об'єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

До основних категорій соціального страхування відносять страховий стаж, страховий ризик та страховий випадок.

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування. Особливості та розмір сплати страхових внесків роботодавцем і застрахованою особою визначаються законодавством. Страховий стаж в перспективі замінить трудовий стаж. Він буде основним критерієм оцінки практичної діяльності громадянина.

Страховий ризик—обставини, внаслідок яких громадяни та/ або члени їх сімей можуть втратити тимчасово чи назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів страхування.

До страхових випадків по соціальному страхуванню належать:

тимчасова непрацездатність;

вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

інвалідність;

хвороба;

досягнення пенсійного віку;

смерть годувальника;

безробіття;

* соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними

обставинами;

нещасний випадок на виробництві;

професійне захворювання. [31, c. 116]

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців та застрахованих осіб. Розміри внесків на державне загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюджету, якщо інше не передбачено законодавством. В таблиці 1.1 показано, які ставки збору сплачують роботодавці і наймані працівники.

Таблиця 1.1

Ставки збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування станом на 01.01.2010 р.

За загальнообов’язковим соціальним страхуванням надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання;

пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів;

2) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога із вагітності та пологів;

допомога при народженні дитини та із догляду за нею;

допомога на поховання;

забезпечення оздоровчих заходів;

3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

— профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаних з виконанням ним своїх трудових обов’язків;

пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

4) страхування від безробіття:

— допомога із безробіття;

— відшкодування витрат, пов’язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

дотація роботодавцю для створення робочих місць;

допомога на поховання безробітного. [42, c. 19]

1.2 Механізм формування доходів фондів соціального страхування

Необхідність соціального страхування обумовлена наступними причинами:

— наявністю осіб, які, з погляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підтримувати мінімальний життєвий рівень;

— наявністю громадян, що є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

Зауважимо, що в узагальненому розумінні, система соціального страхування розв’язує два важливих соціально-економічних завдання, а саме:

1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни;

2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв’язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин.

Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають цільові фонди, які виконують функції збору страхових внесків, взяття на облік страхувальників, облік надходжень страхових внесків, прийом звітності, контроль за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків, до них належать: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійному захворюванні, що спричинили за собою втрату працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

Аналізуючи бюджети фондів соціального страхування за 2007;2009 рр. відзначимо, що за даний період спостерігалось їх зростання, окрім Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що пояснюється зменшенням загальної ставки внеску до цього фонду за аналізований період (з 3,4 до 2,5%) (табл. 1.2). Підкреслимо, що значне зростання доходної частини бюджетів фондів за 2007;2009 рр. зумовлено, насамперед підвищенням загального рівня заробітної плати по економіці України, яка є базою для нарахування соціальних внесків. У зв’язку із значним зростанням розміру мінімальної пенсії за 2007;2009 рр. виникла потреба у додатковому залученні коштів до Пенсійного фонду України на її виплату, що посприяло збільшенню ставки нарахувань на ФОП підприємств із 32 до 33,2% та зростанню залучених коштів з державного бюджету.

Таблиця 1.2

Доходи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні за 2007;2009 рр., млн грн

Загалом діяльність зазначених цільових фондів спрямована на виконання загальних функцій соціального страхування, які, в свою чергу, відіграють важливу роль при проведенні державою ефективної соціальної політики. Наприклад, до функцій соціального страхування відносять:

— формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов’язані з сутністю непрацездатних і осіб, що з погляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;

— забезпечення кількості і структури трудових ресурсів;

— зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючихгромадян;

— сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу;

— захисна функція, яка полягає в підтримці сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним;

— компенсаційна функція, що полягає у відшкодуванні збитку з втрати працездатності і збитку здоров’я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв’язку з лікуванням і реабілітацією;

— відтворювальна функція, яка полягає в тім, що соціальне страхування покликане забезпечувати застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності;

— перерозподільча функція, яка визначається тим, що соціальне страхування значно впливає на суспільний розподіл і перерозподіл:

соціальні виплати збільшують частку створеної вартості, що направляється на споживання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, усіма роботодавцями і державою;

— стабілізувальна функція, спрямована на узгодження інтересів соціальних суб'єктів з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань.

Таблиця 1.3

Стан і напрями розвитку соціального страхування [7, с. 133]

З проведеного аналізу функцій соціального страхування випливає, що одним з важливих напрямів подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні є врахування інтересів усіх соціальних партнерів, а саме: держави, роботодавців та профспілок (працівників) (табл. 3). Це в свою чергу, забезпечить злагоджену роботу фондів соціального страхування, зменшення тіньового сектору заробітної плати, і як наслідок — збільшення розміру виплат при настанні страхових випадків.

Також з метою оптимізації процесу нарахувань та сплати соціальних внесків підприємствами, забезпечення прозорості їх обліку і системи контролю, передбачається запровадження в Україні єдиного соціального внеску, суть якого полягатиме в консолідації окремих функцій фондів соціального страхування та ПФУ в єдиній спеціалізованій установі (окремому підрозділі ПФУ).

Узагальнивши, окреслимо подальші кроки реформування системи соціального страхування України:

— удосконалення відповідного законодавства;

— забезпечення додаткових надходжень страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектору економіки;

— забезпечення повної прозорості фінансових потоків для суб'єктів системи загально-обов'язкового державного соціального страхування;

— ефективна взаємодія державних і недержавних форм соціального страхування;

— впровадження єдиного соціального внеску;

— покращення інформаційно-роз'яснювальної роботи фондів соціального страхування з населенням.

Стан соціальної сфери є основним індикатором розвитку країни загалом та суспільного добробуту, зокрема. На нашу думку, Україна, як соціальна держава має створити відповідні умови для підвищення матеріального забезпечення суспільства на рівні сучасних стандартів, задоволення його культурних потреб, гарантування особистої безпеки кожного громадянина та досягнення соціальної справедливості в процесі реалізації економічної політики. [60]

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків за страхуванням

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття нормативних актів, що регулюють страхову діяльність, як у цілому, так і за окремими її напрямами.

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості. Право на соціальний захист гарантується системою соціального страхування, соціального забезпечення (стаття 46).

Кодекс Законів «Про працю України», прийнятий Законом УРСР від 10.12.1971 року з подальшими змінами і доповненнями — це основний закон національного трудового законодавства. Він містить вісімнадцять глав: загальні положення, колективний договір, трудовий договір, забезпечення зайнятості працівників, робочий час, частота відпочинку, нормування праці, заробітна плата, гарантії і компенсації, гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну підприємству, трудова дисципліна і охорона праці, праця жінок, праця молоді і пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням, індивідуальні, трудові, професійні спілки, трудовий колектив, державне соціальне страхування, нагляд і контроль за державними закладами.

Огляд нормативно-правових актів, які регулюють облік розрахунків із соціального страхування відобразимо в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Огляд нормативно-правових актів, що регулюють облік операцій із соціального страхування у ДП НДГ «Україна».

Безпосередньо на підприємстві основним документом, що регулює організацію обліку розрахунків за соціальними відрахуваннями є закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На рівні підприємства важливим нормативним документом щодо організації обліку є Наказ про облікову політику підприємства.

1.4 Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід обліку розрахунків за страхуванням

Згідно з МСБО 19, виплати працівникам (Employee Benefits) — це всі форми компенсації, які працедавець надає працівникам в обмін на їхні послуги підприємству. При цьому працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі.

Виплати працівникам включають виплати, які надаються або працівникам, або їхнім утриманцям, та можуть бути надані у формі грошових виплат (або товарів чи послуг) безпосередньо працівникам, їхнім дружинам/чоловікам, дітям чи іншим утриманцям або іншим особам, наприклад, страховим компаніям.

Класифікація витрат, що пов’язані з розрахунками з персоналом, за економічними елементами у зарубіжній та національній практиці

Таблиця 1.5

МСБО 19 поділяє виплати працівникам на чотири категорії:

1) короткострокові виплати;

2) виплати по закінченні трудової діяльності;

3) інші довгострокові виплати працівникам;

4) виплати при звільненні [37, с. 12].

Порівняльну характеристику вітчизняного та зарубіжного досвіду класифікації витрат, що пов’язані з розрахунками з персоналом за економічними елементами, наведено в табл. 1.5

Таким чином, наведений перелік складових витрат на утримання персоналу у зарубіжній практиці свідчить про те, що він значно ширший, ніж перелік складових витрат на оплату праці в національній економіці. Це є однією з причин низької, порівняно із зарубіжними країнами, питомої ваги витрат на оплату праці у загальних витратах [37, с. 21].

Розглянемо особливості обліку закордоном. Для прикладу ознайомимось з організацією обліку в країнах ближнього зарубіжжя — Росії, Казахстані та Білорусії.

Формування сучасної системи соціального страхування в Росії включає створення державних позабюджетних фондів страхування від найважливіших соціальних ризиків. Вони забезпечують захист конституційних соціальних прав громадян в умовах ринкової економіки і включають діяльність Пенсійного фонду РФ, Фонду соціального страхування РФ, Фонду обов’язкового медичного страхування.

Фонд соціального страхування Російської Федерації управляє коштами державного соціального страхування Росії. Він є спеціалізованим фінансово-кредитною установою при Уряді РФ.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в Російській федераціїі працівнику, який в останні 12 календарних місяців перед настанням непрацездатності пропрацював фактично менше трьох місяців, допомога з тимчасової непрацездатності виплачується у розмірі, що не перевищує за повний календарний місяць мінімального розміру оплати праці, встановленого федеральним законом, а в районах і місцевостях, в яких у встановленому порядку застосовуються районні коефіцієнти до заробітної плати, — мінімального розміру оплати праці з урахуванням цих коефіцієнтів.

В даний час розмір допомоги встановлений за умови тривалості безперервного трудового стажу:

* до 5 років — 60 відсотків заробітку;

* від 5 до 8 років — 80 відсотків заробітку;

* від 8 років і більше — 100 відсотків фактичного заробітку, але не більше 11.700 рублів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності при нещасних випадках на виробництві або професійні захворювання виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати без урахування тривалості безперервного трудового стажу. При цьому не застосовується обмеження посібника максимальним розміром.

Допомога при народженні дитини. Одноразова допомога при народженні першої дитини встановлено з 1 січня 2009 року в розмірі 12 000 рублів. У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога видається на кожну дитину.

Допомога по вагітності та пологах. У 2008 році допомога по вагітності та пологах обчислюється із середнього заробітку працівника за основним місцем роботи за останні 12 календарних місяців, що передують настання відпустки по вагітності та пологах, у розмірі 100% середнього заробітку.

На підприємствах Росії в обліковій практиці розрахунки із соціального страхування та забезпечення відображаються на рахунку 69П, до якого відкривають наступні субрахунки:

1.Розрахунки із соціального страхування

2.Розрахунки з пенсійного забезпечення

3.Розрахунки з медичного страхування [64]

В Білорусії на виробничих підприємствах облік організований майже аналогічно як і в Росії, тому ми встановили, що організація обліку розрахунків за страхуванням в цих країнах є подібною. Так, рахунок 69П має аналогічні субрахунки, що свідчить про те, що в Білорусії соціальне страхування розподілено за такими ж фондами соціального страхування, що і в Росії.

В Казахстані облік розрахунків за соціальним страхуванням має свої особливості. Прані рахунків передбачений підрозділ 3200 «Зобов'язання з інших обов’язкових та добровільних платежами», який призначений для обліку обов’язкових та добровільних платежів, що підлягають сплаті відповідно до законодавства Республіки Казахстан, за винятком податків.

Цей підрозділ включає наступні групи рахунків:

3210 — «Зобов'язання із соціального страхування», де відображаються операції, пов’язані з нарахуванням та сплатою відрахувань із соціального страхування;

3220 — «Зобов'язання по пенсійних відрахувань», де відображаються операції, пов’язані з нарахуванням та сплатою пенсійних відрахувань;

3230 — «Інші зобов’язання з інших обов’язкових платежів», де відображаються операції, пов’язані з нарахуванням та сплатою відрахувань з інших обов’язкових платежів, наприклад, збори, державне мито, плати;

3240 — «Інші зобов’язання з інших добровільних платежів», де відображаються операції, пов’язані з нарахуванням та сплатою відрахувань по інших добровільних платежів.

Отже, організація бухгалтерського обліку в кожній конкретній країні зумовлена національними особливостями, політикою обліку та існуючою законодавчою базою. Вивчення зарубіжного досвіду та його часткова інтерпретація в вітчизняну облікову практику є запорукою для розвитку та вдосконалення української політики бухгалтерського обліку та сприяє підвищенню інтелектуального рівні вітчизняних обліковців.

1.5 Комп’ютерні системи в обліку

Точність і оперативність надання економічної інформації є вирішальними факторами успішного розвитку підприємства та економіки країни в цілому. Вирішальне значення при цього завдання належить автоматизації бухгалтерського обліку, яка значно розширює його можливості. При всій різноманітності бухгалтерських програм, потрібно зробити правильний вибір, виходячи з конкретних потреб, можливостей та запитів програмного забезпечення.

Розглянемо основні класи бухгалтерських програм.

Ведення журналу господарських операцій і складання бухгалтерських звітів. Основне завдання даного класу — одержати повний комплект форм зовнішньої звітності, вихідні дані, для яких є бухгалтерські проводки.

Програми даного класу — основа АРМ головного бухгалтера, вони невимогливі до технічних засобів, прості в обслуговуванні, відносно дешеві. Ці програми передбачають структуру плану рахунків, довідників аналітичного обліку, модифікацію форм зовнішньої звітності.

На основі мови запитів виконується фільтрація та вибірка даних бухгалтерських проводок із загального облікового реєстру тощо.

Інструментальні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.

Це дуже поширений клас бухгалтерських програм, за допомогою яких можна створювати КСБО підприємств будь-якого масштабу, що використовують різноманітні інформаційні технології. Містить:

— систему програмування для створення чи модифікації програмних компонентів КСБО і їх налагодження;

— конструктори (дизайнери) об'єктів КСБО (інтерфейсу користувача, звітів, екранних форм, довідників);

— прототипи об'єктів і КСБО в цілому — «типові конфігурації»;

— модуль налагодження об'єктів КСБО.

— мови запитів високого рівня;

— інформаційні технології інтеграції з іншими програмними продуктами, інформаційними ресурсами мережі Інтернет.

КСБО можна розглядати як «оболонку», призначену для наповнення об'єктами, що створюються за допомогою інструментальних засобів, програми орієнтовано на фахівців, що здійснюють розроблення та супровід КСБО, а також на кваліфікованих користувачів. Інструментальні засоби КСБО достатні для її модифікації та розвитку.

Даний клас програмних засобів застосовується за умов:

— типова конфігурація КСБО цілком відповідає потребам автоматизації;

— кваліфікація користувачів, здатних ефективно використовувати інструментальні засоби, досить висока;

— забезпечення супроводження програмного продукту, відновлення типових компонентів (форм зовнішньої звітності, класифікаторів і довідників, стандартних алгоритмів розрахунків тощо), випуск нових типових конфігурацій.

До цього класу можна віднести всі різновиди «1С:Бухгалтерія», «Фінанси без проблем», «Інфо-Бухгалтер» «Турбо-Бухгалтер» і ряд інших розробок.

Інтегрована бухгалтерія для малих підприємств.

КСБО в повному складі облікових функцій реалізовано на єдиній централізовано контрольованій БД; розподілене оброблення даних, як правило, не підтримується. Оброблення облікової інформації здійснюється від первинних облікових документів. Виконується налагодження робочого плану рахунків, довідників аналітичного обліку, вибираються алгоритми облікової політики (метод списання собівартості, методи амортизації тощо). Є досить зручні та прості для кінцевих користувачів інструментальні засоби й засоби наладки:

— константи, що впливають на алгоритми роботи програми;

— генератор екранних форм;

— генератор звітів;

мова запитів високого рівня. [40, c. 116]

Захист БД, санкціонований доступ, адміністрування БД реалізуються у спрощеному вигляді.

Особливість програмних засобів даного класу — «монолітність» функції КСБО в одному АРМ бухгалтера. Кількість користувачів таких КСБО, як правило, невелика. Для простоти експлуатації та супроводу програми встановлюються на одному комп’ютері; якщо є кілька комп’ютерів, інформаційний обмін між ними можливий за допомогою проміжних носіїв у режимі експорт/імпорт чи проводок по мережі. При цьому підсумкове оброблення облікових даних і формування бухгалтерських звітів виконується на центральному комп’ютері.

Сфера доцільного застосування таких програм — це малі й середні підприємства, обсяг облікової роботи яких невеликий, кількість бухгалтерів — 1—3 особи. Типовими представниками програм даного класу є розроблення фірм «Парус» старих версій, «БЭСТ2+» («Інтелект-Сервіс»), «Інфін», програми «Інтегратор».

Комплексний бухгалтерський облік для середніх і великих підприємств. Комплексна КСБО — це набір функціональних АРМ, що працюють на централізовано збереженій БД у мережі. Комплексні КСБО відрізняються від набору ізольованих АРМ, насамперед, принципом системності, що вимагає виконання таких умов:

— єдиний план рахунків;

— єдина облікова політика;

— загальносистемна нормативно-довідкова інформація (класифікатори, типові форми документів, довідники аналітичного обліку);

— одночасність облікових періодів для різних АРМ;

— твердий регламент функціонування окремих АРМ і взаємодії АРМ один з одним.

Такі системи мають, як правило, галузеву орієнтацію (торгівля, виробництво, бюджетна сфера). Склад і функції окремих АРМ можуть набудовуватися на специфіку об'єкта керування. Кожний АРМ має функціональну повноту, функції не дублюються на різних АРМ, що можуть працювати як у комплексі з іншими АРМ, так і незалежно.

Склад функцій конкретних АРМ орієнтовано на організаційні одиниці керування у складі бухгалтерій — ділянки бухгалтерського обліку. Для КСБО виконується спочатку загальносистемне налагодження, а потім для кожного АРМ — внутрішнє налагодження таких параметрів:

— шаблонів проводок для типових господарських операцій;

— форм уведення для первинних облікових документів і відповідних їм проводок;