Організація і планування експлуатаційних та ремонтних робіт електрообладнання енергетичного цеху АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» м. Черкаси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Черкаський політехнічний технікум КУРСОВА РОБОТА з предмету «Економіка підприємства «.

на тему: «Організація і планування експлуатаційних та ремонтних робіт електрообладнання енергетичного цеху АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» м. Черкаси ЗАПИСКА ПОЯСНЮВАЛЬНА.

5.5 070 104 РК ЕОП 08 ЗП Керівник проекту.

____ ________ 2012р.

_________ О. В. Макарова Виконав роботу.

студент групи ЕП4−1.

____ _________ 2012р.

_______.

Захищено з оцінкою.

__________________.

2012р

Зміст пояснювальної записки.

1. Вступ.

2. Організація і планування обслуговування і ремонту електрообладнання цеху.

2.1 Коротка характеристика цеху і обладнання, що експлуатується.

2.2 Організація обслуговування та ремонту електрообладнання.

2.3 Організація праці та заробітної плати.

2.4 Розрахунок кількості персоналу і річного фонду заробітної плати.

3. Визначення затрат на утримання електрообладнання цеху.

3.1 Локальні кошториси на придбання і монтаж освітлювального і силового електрообладнання цеху.

3.2 Розрахунок експлуатаційних витрат.

3.2.1 Розрахунок амортизаційних відрахувань.

3.2.2 Розрахунок витрат і вартості електроенергії.

3.2.3 Розрахунок вартості допоміжних матеріалів на обслуговування і ремонт електрообладнання цеху.

4. Розрахунок показників економічної ефективності цеху.

5. Техніко-економічні показники курсової роботи Висновки Використана література.

Вихідні дані на курсову роботу.

Варіант 8.

Назва цеху: Енергетичний цех Розмір цеху: 32 Ч 12 Ч 5.

Перелік обладнання і його характеристика:

1. Вступ.

електрообладнання ремонт кошторис економічний АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат». Загальна площа, яку займає підприємство — 30,65 га.

У IV кварталі 1964 року на місці теперішнього шовкового комбінату почалися земляні роботи. Майже цілодобово доводилось працювати дирекції новобудови на чолі з першим директором комбінату Шаровим Геннадієм Васильовичем. Із Ленінграда, Уралу, Грузії, Білорусії, Латвії і Естонії надходили машини, механізми, обладнання.

Перший пусковий комплекс ткацького виробництва введений в експлуатацію у IV кварталі 1967 року, а вже 8 грудня 1967 року вироблено перші метри сурових тканин на ткацькому верстаті АТ-120ШЛ5.

У 1970 році закінчена заправка усього ткацького обладнання і пов’язаного з ним обладнання підготовчих цехів.

III квартал 1970 року ознаменовано введенням вдію першого пускового комплексу фарбувально-обробного виробництва потужністю 25млн.пог.метрів готових тканин.

27 липня 1971 року на комбінаті вироблений 100-мільйонний метр сурової тканини. З липня 1973 року було випущено 200-мільйонний метр тканини.

А сьогодні на рахунку підприємства 1 мільярд метрів тканини (38 разів можна огорнути земну кулю). На долю комбінату припадало 40% шовкових тканин, які вироблялись на Україні, а сьогодні - 74%.

На протязі вісімнадцяти кварталів за роки 8−12 п’ятирічок колектив комбінату отримував першість у Всесоюзному галузевому змаганні, отримавши на довічне зберігання прапор Міністерства легкої промисловості СРСР та ВЦРПС, а в республіканському змаганні виходив переможцем — 12 кварталів.

І попри всі негаразди, колектив АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» намагається дістатися стабільного економічного берега, бо він на порядок вище інших текстильних підприємств України за своїм технічним оснащенням.

Завдяки цьому розширили асортимент сорочкових, плащових, курткових тканин і такої невластивої тканини для шовкового комбінату, як брезент (виготовлена на основі бавовни та льону).

Якість тканин, які виробляють шовковики, відповідає міжнародним стандартам. Підтвердженням цього являються престижні міжнародні нагороди:

— «За краще торгівельне ім'я та надійне партнерство» .

— Золотий приз «Європейська нагорода за якість» .

Продукція майстрів шовкового виробництва відома далеко за межами рідного міста та нашої країни. Сьогодні тканини з маркою АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», завдяки діловим контактам і довготривалому співробітництву, експортуються в Росію, Молдову, Білорусію, не дивлячись на те, що текстильні підприємства в цих країнах працюють постійно і на повну потужність, користуючись певними пільгами, які надає їм Уряд.

Дуже не просто створити нову тканину. Крім спеціальних знань необхідно ще мати творчу інтуїцію, вміти передбачати властивості інших полотен, програмувати їх. Потрібно постійно розробляти новий асортимент на перспективу, який би відтворював стиль сучасної моди, був економічним у виробництві.

Творчі працівники комбінату в постійному пошуку нових структур, малюнків і барв черкаських шовків.

Участь у виставках-ярмарках дозволяє оперативну і достовірну інформацію про загальну ситуацію в галузі і становище окремих виробників, про перспективи асортиментного розвитку, отримати відгуки торгівельних організацій та суміжників на представлену продукцію, заключити угоди на виготовлення та поставку в асортименті. За наслідками роботи на ярмарці розписуються виробничі потужності підприємства і складається виробнича програма.

Аналізуючи ситуацію на внутрішньому і зовнішньому ринках по продажу тканин, комбінат володіє наступною інформацією: на сьогоднішній час комбінат має реальну можливість для заповнення утвореної ніші сегменту російського ринку.

Прийняття участі у виставках-ярмарках дало позитивні результати. До складу потенційних покупців ввійшли швейні та оптові торгівельні підприємства Росії та Білорусії.

На Україні відроджується традиція рукоділля, а саме вишивання хрестиком. Попитом споживачів стала користуватись тканина для вишивання. Враховуючи цю потребу ринку, комбінат розширив асортимент і випускає вищезгадану тканину.

Стосовно Черкаської області, наше підприємство — єдиний виробник тканини. Виробничі потужності АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» та технології дають можливість виготовити продукцію самого різноманітного асортименту та задовольнити смаки любого покупця.

В грудні 2007 року підприємству виповниться 40 років. Це роки становлення, розквіту комбінату, утвердження і визнання колективу та продукції підприємства як в країні, так і в усьому світі.

Все це завдяки розуму людей, які за ці роки очолювали колектив, їх наполегливості, вмінню передбачати примхи ринку.

Першим директором був Шаров Геннадій Васильович — з 16.10.1965р. по 29.04.1968р., це роки будівництва комбінату, випуску перших метрів, навчання та комплектація спеціалістів, які приїздили з Маргелана, Самарканда, Красноярська, Херсона та ін.

На зміну Шарову Г. В. прийшов Платонов Олексій Олексійович — з 30.04.1968р. по 31.07.1975р. — введено в дію фарбувально-оздоблювальне виробництво, освоєння нових видів тканин, будівництво гуртожитків.

Естафету добрих справ перейняв Печалов Руф Михайлович — з 06.08.1975р. по 21.10.1989р. За ці роки комбінат став флагманом легкої промисловості, постійним лідером і переможцем змагання, як в СРСР так і в Україні, втілювалися в життя нові економічні реформи.

Найтяжчі роки в керівництві комбінатом випали на долю обраного колективом 5 січня 1990р. Луговського Олександра Леонідовича. Тільки завдяки його високому професіоналізму, бо він досконало знає текстиль, його ерудиції, вмінню спрогнозувати ситуацію, колектив сьогодні живе і працює. З метою самозабезпечення водою, збудовано артезіанську свердловину, в якій набагато якісніша вода, для здешевлення затрат по енергоресурсах побудовано котельню на підприємстві, технічне переоснащення високопродуктивним обладнанням, будівництво двох будинків для працівників підприємства, збереження соціальної сфери на комбінаті, до послуг працівників комбінату здоровпункт, теплиця, функціонують три гуртожитки та два будинки для малосімейних. В 1992р. для працівників комбінату побудовано 119-квартирний будинок по вул. Котовського, а в 1995р. 80 квартир по вул. Хрещатик тільки завдяки Луговському О. Л. — віце-президенту асоціації «Укрлегпром», заслуженому працівнику промисловості України, академіку Академії інженерних наук України, Голові Черкаської обласної організації роботодавців в легкій промисловості.

Таблиця 1 — Перелік обладнання цеху.

Сумарна потужність встановленого обладнання складає 102,6 кВт.

2. Організація і планування обслуговування і ремонту електрообладнання цеху.

2.1 Коротка характеристика цеху і обладнання, що експлуатується.

Енергетичний цех не являється одним з основних цехів, що беруть участь у виробництві, а є допоміжним і забезпечує ремонт механічних частин основного устаткування, а при необхідності і виготовлення деяких вузлів чи механізмів нестандартної конструкції чи таких, що не підлягають ремонту. Обладнання, що встановлено в цеху, дає можливість на необхідному рівні виконувати наступні види робіт і різні види фрезерних робіт, токарних, заточувальних та шліфувальних.

Діяльність механічного цеху забезпечує нормальну та безперебійну виробничу діяльність цехів основного технологічного процесу.

Розміри цеху складають 32/12/5.

Приміщення цеху виконане в збірному залізобетоні, опорні колони встановленні через 4 м.

Перекриття цеху: залізобетонні панелі. Приміщення цеху закрите, опалюване. Згідно СНИП ІІ.90.81 категорія виробництва — Д, не пожежно небезпечне.

Ступінь захисту силового і освітлювального електрообладнання не нижче ІР20. Приміщення цеху виконано сухе, опалюване відносна вологість не перевищує 60%.

В другу групу входять електромашини, працюючі в повторно — короткочасному або довгочасному (не менше 50% календарного часу в році) режимі роботи в мало запилених та відносно чистих з нормальною або трохи підвищеною температурою навколишнього середовища, а також машини вихід з ладу може привести до порушення нормальної роботи цеху (агрегату) та скорочення випуску продукції не більше ніж на 10%.

Перелік і характеристика обладнання, яке використовується в енергетичному цеху приводиться в таблиці 1.

2.2 Організація обслуговування та ремонту електрообладнання.

Електрообладнання при використовуванні, зберіганні піддається впливу різних експлуатаційних факторів в наслідок чого зношується та старіє. Система планово-запобіжного ремонту і технічного обслуговування електрообладнання сільськогосподарських підприємств Електрообладнання при використовуванні, зберіганні піддається впливу різних експлуатаційних факторів в наслідок чого зношується та старіє.

З метою підтримання електрообладнання у робочому стані, попередження передчасного зношування і виходу із ладу упроваджена система планово-запобіжного ремонту і технічного обслуговування електрообладнання, яка передбачає провадження комплексу електротехнічних заходів, які здійснюються електротехнічними службами у плановому порядку.

Ця система є основним нормативним документом, який регламентує організацію експлуатації електрообладнання.

Система включає: — класифікацію умов експлуатації електричних установок у сільському господарстві і загальні вимоги до електрообладнання; - порядок організації виконання робіт по ТО і ремонту електрообладнання на підприємствах агропромислового комплексу (персонал, оплата, запасні частини);

— планування робіт по ТО і ремонту електрообладнання;

— об'єм, трудомісткість, періодичність робіт, норми витрат матеріалів і запасних частин на ТО і ремонт.

З метою підтримання електрообладнання у робочому стані, попередження передчасного зношування і виходу із ладу упроваджена система планово-запобіжного ремонту і технічного обслуговування електрообладнання, яка передбачає провадження комплексу електротехнічних заходів, які здійснюються електротехнічними службами у плановому порядку.

Ця система є основним нормативним документом, який регламентує організацію експлуатації електрообладнання у сільському господарстві.

Система включає: — класифікацію умов експлуатації електричних установок у сільському господарстві і загальні вимоги до електрообладнання; - порядок організації виконання робіт по ТО і ремонту електрообладнання на підприємствах агропромислового комплексу (персонал, оплата, запасні частини);

— планування робіт по ТО і ремонту електрообладнання;

— об'єм, трудомісткість, періодичність робіт, норми витрат матеріалів і запасних частин на ТО і ремонт.

Профілактичні заходи, які виконуються у процесі експлуатації електрообладнання і засобів автоматизації.

Системою планово-запобіжного ремонту і технічного обслуговування електрообладнання передбачається два види заходів: технічне обслуговування (ТО) і ремонт. В свою чергу передбачається два виду ремонту: поточний (ПР) та капітальний (КР). ТО виконується електромонтерами електротехнічної служби господарства або спеціалізованих організацій згідно графіків ТО і ремонту електрообладнання з частковою розробкою електрообладнання на місці установки.

В його обсяг входять такі операції:

— перевірка параметрів по щитовим приладам;

— перевірка відсутності ненормальних шумів;

— очищення від пилу і бруду;

— перевірка якості контактних з'єднань і з'єднань заземлення;

— перевірка ступеня нагріву;

— перевірка відсутності заїдання рухомих елементів;

— регулювання, налагодження, усунення дрібних несправностей.

ПР виконується електромонтерами згідно графіків на місці установки або на пунктах технічного обслуговування (ПТО).

В його обсяг входять операції ТО та такі операції:

— демонтаж електрообладнання,.

— транспортування, розбирання, дефектовка;

— ремонт з заміною швидкозношувальних деталей та вузлів, збірка, фарбування;

— налагодження, регулювання, транспортування;

— монтаж на місці установки.

КР виконується на спеціалізованих електроремонтних підприємствах для повного або близького до повного відновлення ресурсу електрообладнання із заміною базових вузлів.

Головною задачею даного розділу є розрахунок річної трудомісткості обслуговування і ремонту обладнання, яке використовується для визначення кількості налагоджувальників і ремонтників цеха і річного фонду заробітної плати. Для забезпечення нормального функціонування обладнання, зведення нештатних ремонтів до мінімуму на підприємстві щорічно складається графік планово-попереджувальних ремонтів (ППР).

ППР — це сукупність організаційних і технічних мір по плануванню, підготовці, організації проведення контролю і обліку різного виду робіт по технічному обслуговуванню і ремонту енергетичного обладнання і мереж.

ППР полягає в тому, що після заздалегідь напрацьованого електричного обладнання або мережі проводяться планові огляди, перевірки, випробування і ремонти, які забезпечують нормальну роботу електрообладнання.

ППР передбачає слідуючі види робіт:

— Поточний ремонт — вид ремонту при якому шляхом очищення, перевірки і заміни деталей підтримується електрообладнання в робочому стані.

— Перевірки — планують як самостійні операції лише для особливо відповідального обладнання.

— Капітальний ремонт — найбільш складний і повний вид ППР. При ньому проводиться повне розбирання електричного обладнання, ремонт базових деталей.

— Технічний огляд — це комплекс робіт по підтримці в справному стані обладнання. Воно передбачає догляд за обладнанням, проведення оглядів за планом, видалення назначених несправностей, що не потребують виведення обладнання з робочого режиму, регулювання, чистку, змащування обладнання і тому подібне. Технічний огляд проводиться експлуатаційним персоналом в процесі роботи обладнання з використанням перерв, неробочих днів, змін.

Річна трудомісткість технічного огляду цеху визначається з формули:

(2.2.1).

дерічний норматив трудомісткості технічного обслуговування обладнання типу, люд/год. [4, дод.2].

— кількість обладнання і-типу, шт.

m — кількість типів обладнання, шт.

Розраховуємо річну трудомісткість технічного обслуговування для апарату з випробування ізоляції АИИ70.

Інші розрахунки виконуємо аналогічно. Результати заносимо в таблицю 2.

Таблиця 2 — Річна трудомісткість технічного обслуговування електрообладнання механічного цеху.

Річна трудомісткість обслуговування цеху становить 75,56 люд/год.

Після складання графіку ППР визначаємо річну трудомісткість ремонтів обладнання за рік для визначення кількості ремонтного персоналу в цеху. Річна трудомісткість ремонтів визначається за формулою:

(2.2.2).

де — річний норматив трудомісткості ремонту (поточного або капітального) певного виду обладнання (люд/год), [4, дод.4];

— кількість поточних і капітальних ремонтів за рік для певного виду обладнання (приймаємо з графіку ППР), шт.;

— кількість верстатів даного виду, шт.;

— кількість видів обладнання, шт.

Визначаємо річну трудомісткість ремонту для апарату з випробування ізоляції АИИ70.

Т_рем = 15×1×2 + 1,4×1×2 = 34,8 (люд/год) Для іншого обладнання розраховуємо аналогічно і заносимо данні в таблицю 4.

Таблиця 3 — Річний графік ППР на 2013 рік.

Таблиця 4 — Річна трудомісткість ремонту електрообладнання енергетичного цеху.

Річна трудомісткість ремонту електрообладнання складає 164,8 люд/год, а загальна трудомісткість технічного обслуговування і ремонту електрообладнання цеху складає 254,7 люд/год.

2.3 Організація праці та заробітної плати.

У даному розділі необхідно вказати:

— тарифна система;

— тарифна ставка;

— тарифний коефіцієнт;

— положення про преміювання;

— баланс робочого часу.

Які розраховуються виходячи з мін. зарплати. Мінімальна зарплата складає 985 грн. На підприємстві АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» у енергетичному цеху обслуговує децентралізована, комплексна бригада, яка обслуговує все технологічне устаткування підприємства.

Дана бригада складається з 6 чоловік. Які розподіляються по розрядам:

6 розряд — 1 чоловік;

5 розряд — 2 чоловіки;

4 розряд — 2 чоловіки;

3 розряд — 1 чоловік.

На підприємстві застосовується погодинно-преміальна форма оплати праці. Бригада працює в одну зміну, тривалість зміни 8 годин. У вихідні та святкові дні бригада не працює.

Визначаємо тарифні ставки якщо відомо що в середньому за місяць кожен робітник відпрацьовує 170 год.

Визначаємо тарифну ставку для першого розряду:

Розраховуємо тарифні ставки для інших розрядів за допомогою інших коефіцієнтів.

Таблиця 5.1 — Галузева тарифна ставка для техніка-електрика.

На підприємстві з 01.10.2011 р. встановлені наступні тарифні ставки:

1 розряд — 5,79 грн/год.

2 розряд — 7,06 грн/год.

3 розряд — 7,88 грн/год.

4 розряд — 8,69 грн/год.

5 розряд — 9,85 грн/год.

6 розряд — 11 грн/год На підприємстві встановлено преміальну систему сплачується премія в розмірі - 35%. На Україні встановлені обов’язкові державні фонди від фонду оплати праці.

— державний фонд пенсійного страхування;

— державний фонд соціального страхування у зв’язку з непрацездатністю;

— державний фонд від нещасних випадків на виробництві;

— державний фонд на випадок безробіття.

Загальна сума відрахувань в данні фонди складає 37%. Кожен робітник бригади в середньому за рік відпрацьовує 1880−1890 год.

Розраховуємо баланс робочого часу.

Таблиця 5.2 — Баланс робочого часу.

Ефективний фонд робочого часу складає 1832 дні. Він використовується для розрахунку кількості персоналу електричної служби цеху.

2.4 Розрахунок кількості персоналу і річного фонду заробітної плати.

Фонд заробітної плати — це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати входять:

а) заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

б) суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової оплати праці включаються[1]:

а) надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

б) премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів;

в) винагороди (процентні надбавки) за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві, передбачені чинним законодавством;

г) оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;

д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

е) оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

є) суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати;

ж) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передбачені чинним законодавством.

Залежно від одиниці виміру, за якою обчислюється фонд заробітної плати (людино-година, людино-день, людино-місяць тощо), розрізняють годинний, денний, місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати.

Годинний фонд заробітної плати являє собою заробітну плату, нараховану робітникам за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості зміни.

Денний фонд заробітної плати складають суми, нараховані за час фактичної роботи, а також суми, нараховані за невідпрацьований час. Він характеризує оплату фактично відпрацьованих людино-днів.

До суми денного фонду заробітної плати включають: годинний фонд заробітної плати; доплати за роботи в понаднормовий час і святкові дні, оплату внутрішньозмінних перерв у роботі не з вини робітника; оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей; оплату внутріш-ньозмінного часу, витраченого на виконання державних та громадських обов’язків.

До місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати включають: денний фонд заробітної плати; оплату чергових відпусток; винагороди за стаж роботи; виплату вихідної допомоги; оплату людино-днів, витрачених на виконання державних і громадських обов’язків; виплату заробітної плати робітникам, відрядженим на інші підприємства або для проходження навчання без виключення зі списків підприємства; оплату цілоденних простоїв не з вини робітника.

При плануванні й аналізі рівня оплати праці та використання фонду заробітної плати на підприємствах обчислюються показники середньої годинної, середньої денної, середньої місячної (квартальної) заробітної плати[2].

Середньогодинна заробітна плата характеризує рівень оплати праці за час чистої роботи і визначається діленням годинного фонду на кількість відпрацьованих людино-годин.

Середньоденна заробітна плата залежить від величини середньо-годинної заробітної плати, тривалості робочого дня (кількості годин роботи протягом дня) і від доплат, що не пов’язані з відпрацьованими людино-годинами протягом робочого дня. Рівень середньоденної заробітної плати визначається відношенням денного фонду заробітної плати до кількості відпрацьованих людино-днів.

Найбільш повною характеристикою, яка відбиває величину заробітної плати на підприємстві, у галузі чи в економіці в цілому, є середня місячна (річна) заробітна плата. Середня місячна заробітна плата визначається діленням місячного фонду оплати праці на середньомісячну облікову чисельність працівників.

За часом формування розрізняють плановий та фактичний фонди заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати на підприємствах являє собою суму грошових засобів, передбачену в кошторисі для розподілу між працівниками підприємства, необхідну для забезпечення виконання виробничого завдання на плановий період.

Розрахунок кількості персоналу ремонтної служби цеху проводиться на підставі трудомісткості обслуговування та трудомісткості ремонту обладнання верстатів та автоматичних ліній. Кількість працівників визначаємо за формулою:

(2.4.1).

де і - річна сумарна трудомісткість обслуговування і ремонту верстатів;

— річний ефективний фонд робочого часу;

— коефіцієнт перевиконання норм виробітки;

Визначаємо річний фонд заробітної плати:

1. Визначаємо тарифну З.П.

(2.4.2).

де — кількість чоловік даного розряду.

2. Розраховуємо розмір премії.

(2.4.3).

де — процент премії прийнятий на підприємстві.

3. Визначаємо доплату за роботу в нічний час. Згідно трудового законодавства України нічний час вважається з 22.00 до 6.00 за нічний час встановлена надбавка в розмірі 20% від тарифної З.П.

(2.4.4).

де — нічний час роботи Бригада в нічний час не працює.

4. Визначаємо доплату за роботу в святкові та вихідні дні.

Згідно трудового законодавства за дану роботу встановлена надбавка.

(2.4.5).

Бригада в святкові та вихідні дні не працює.

5. Визначаємо основну заробітну плату.

(2.4.6).

6. Визначаємо додаткові заробітну плату, яка враховує оплату чергових відпусток і залежить від їх тривалості. При 24-х робочих днях відпустки, відсоток додаткової заробітну плату складає 8,5% від загальної заробітної плати.

(2.4.7).

7. Визначаємо загальну заробітну плату:

(2.4.8).

8. Визначаємо відрахування в обов’язкові державні фонди. Загальна сума відрахувань в данні фонди складає 37% від фонду оплати праці.

(2.4.9).

Результати розрахунків заносимо в таблицю № 5.3.

Таблиця 5.3 — Річний фонд заробітної плати, грн.

Річний фонд заробітної плати складає 172 066,6 грн.

3. Визначення затрат на утримання електрообладнання цеху.

3.1 Локальні кошториси на придбання і монтаж освітлювального і силового електрообладнання цеху.

Кошторис — це фінансовий документ, в якому вказані всі витрати пов’язані з придбанням і монтажем установленого електрообладнання. Для складання кошторису використовують специфікації і сучасному кошторисно — нормативну документацію, ДБН України збірник 8 «Електротехнічні установки «(державні будівельні норми України), прайслисти.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

В кошторис входять:

1.Прямі витрати: ЗП основних робочих, вартість обладнання, яке монтується і вартість матеріалів для монтажу електрообладнання; витрати пов’язані із експлуатацією машин; транспортно — складські витрати.

2.Загально — виробничі - це витрати пов’язані з управлінням і організацією виробництва, вони включають в себе ЗП управлінського персоналу, збори і відрахування на всі види оплати праці, ін. витрати.

3.Після складання локальних кошторисів визначають адміністративні витрати, прибуток, ПДВ всі витрати складають локальний кошторис.

Перед складанням локальних кошторисів розраховують специфікації на освітлювальне та силове електрообладнання.

Таблиця 6 — Специфікація освітлювального електрообладнання.

Таблиця № 7 — Локальний кошторис на придбання і монтаж освітлювального електрообладнання Складено в цінах 2012 р. Кошторисна вартість 14 650 грн.

Кошторисна трудомісткість 139 люд. год.

Кошторисна зарплата 691 грн.

Таблиця № 8 — Специфікація силового електрообладнання.

Таблиця 9 — Локальний кошторис на придбання і монтаж силового електрообладнання цеху.

Складено в цінах 2012 року. Кошторисна вартість 128 679 грн.

Кошторисна трудомісткість 883 люд. год.

Кошторисна заробітна плата 2322 грн.

3.2 Розрахунок експлуатаційних витрат.

3.2.1 Розрахунок амортизаційних відрахувань.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

Амортизаційні відрахування — відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами. Амортизаційні відрахування є елементом витрат виробництва і поділяються на дві частини: амортизаційні відрахування для повної заміни основних фондів (реновації) і відрахування на капітальний ремонт та модернізацію.

Прискорена амортизація основних фондів веде до швидшої їх заміни і тим самим стимулює технічний прогрес, але при цьому знижується прибуток. Щоб не допустити зниження рентабельності, в державах з ринковою економікою практикується законодавче зменшення суми прибутків, які обкладаються податком, на величину витрат, пов’язаних з амортизацією.

Норми амортизації - розмір амортизаційних відрахувань, виражений у процентах до початкової вартості основних фондів.

У деяких галузях промисловості, специфічні умови яких не дають можливості обчислювати амортизаційні відрахування в процентах до вартості основних фондів, Н. а. встановлюють до якоїсь іншої бази. Так, у нафтовидобувній, гірничовидобувній, вугільній промисловості, у промисловості нерудних матеріалів та ін. Н. а. визначають у гривнях на тонну видобутих копалин. Н. а. складається з двох частин: для повного відновлення (реновації) та на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів. Н.а. періодично уточнюють і змінюють.

Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів — це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.

Фізичний знос (Physical wear) — це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики — знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. На фізичний знос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду, якості і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захищеності від зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних фондів. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Рівень зносу основних фондів та оцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінки основних фондів.

Моральний знос (Obsolescence) — це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Таким чином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає у втраті цінності старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга — як наслідок втрата цінності старих основних фондів через створення нових, більш ефективних. Моральному зносу другої форми підлягає в основному активна частина основних фондів.

У виробничому процесі основні фонди зношуються, тобто втрачають свої техніко-економічні властивості. Відшкодування зносу основних фондів відбувається за допомогою амортизаційних відрахувань. Норми амортизації встановлюються централізовано з урахуванням фізичного і морального зносу основних фондів.

Амортизаційні відрахування робить кожне підприємство для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують за продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння.

Згідно із законодавства України встановлено 4 групи основних фондів в яких застосовуються різні норми амортизації:

І група — Будівлі, споруди, передавальні пристрої,.

ІІ група — Транспорті засоби, прилади та інструменти,.

ІІІ група — Фонди, які не ввійшли до І-ї, ІІ-ї та ІV-ї груп (машини, устаткування та інше),.

ІV група — Електронно-обчислювальні машини, програмне забезпечення, інші інформаційні системи,.

1) Визначаємо річні амортизаційні відрахування основних фондів цеху по формулі: (3.2.1.1).

2) Визначаємо річні амортизаційні відрахування споруд цеху по формулі:

де: (3.2.1.2).

— балансова вартість споруди, яка визначається з умови, що 1 виробничої площі в 2012 році коштував 2500 грн.

(3.2.1.3).

Розміри цеху.

— площа цеху Визначаємо амортизаційні відрахування споруди в 2012 році по формулі 3.2.1.2:

Амортизаційні відрахування споруди цеху в 2012 році складають 19,200 тис. грн.

3) Визначаємо річні амортизаційні відрахування устаткування верстатів цеху:

(3.2.1.4).

де — річна амортизація III групи.

— балансова вартість устаткування цеха, приймаємо з прайслистів за 2012 рік. Звичайні верстати — 30−40 тис. грн., верстати з ЧПУ — 40−60 тис. грн.

Визначаємо балансову вартість устаткування цеху:

Визначаємо річні амортизаційні відрахування в 2012 році по формулі 3.2.1.4:

тис. грн.

Амортизаційні відрахування устаткування цеху складають 27 тис. грн.

Визначаємо річні амортизаційні відрахування основних фондів цеху по формулі 3.2.1.1:

Річні амортизаційні відрахування цеху складають 46,200 тис. грн., вони використовуються на ремонт зношених фондів, модернізацію обладнання, а також на придбання нових.

3.2.2 Розрахунок витрат і вартості електроенергії.

Закон України «Про енергозбереження» — Закон, що визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян. Прийнятий 1 липня 1994 р.

Містить розділи: І. Загальні положення. ІІ. Економічний механізм енергозбереження. ІІІ. Стандартизація та нормування у сфері енергозбереження. IV. Експертиза з енергозбереження. V. Контроль у сфері енергозбереження та відповідальність за порушення цього закону. VI. Міжнародні відносини України у сфері енергозбереження.

До складу витрат на утримання електрообладнання входить вартість використаної електроенергії. Існує стаття України про «Енергія технологічна» включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та ін.), яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Для її розрахунку використовуємо наступну методику.

1) Розраховуємо загальну потужність обладнання та освітлення цеху:

де: (3.2.2.1).

— встановлена потужність обладнання цеху, з табл. 1,;

— встановлена потужність освітлювальної установки, з табл. 6;

де: (3.2.2.2).

— кількість ламп в цеху ЛБ 40;

— потужність однієї лампи;

— коефіцієнт пускорегулюючої апаратури;

— потужність ремонтного освітлення;

2) Визначаємо річні витрати електричної енергії:

де: (3.2.2.3).

— річна кількість годин використання максимального активного навантаження. Якщо підприємство працює в 1 зміну, то год., якщо в 2 зміни, то год., якщо в 3 зміни — год.

Приймаємо, що підприємство працює в 1 зміну, тому год.

коефіцієнт попиту, (коефіцієнт використання обладнання цеху).

3) Визначаємо вартість спожитої електроенергії в цеху.

Виходячи із сучасних тарифів електричної енергії, яка відпускається промисловим споживачам, вартість однієї в І кварталі 2012 року складає .

де: (3.2.2.4).

— вартість однієї.

Вартість використаної електроенергії становить грн.

3.2.3 Розрахунок вартості допоміжних матеріалів на обслуговування і ремонт електрообладнання цеху.

Під надійністю розуміють властивість машин інженерного озброєння виконувати задані функції, зберігаючи при цьому у часі значення встановлених експлуатаційних показників в заданих межах, які відповідають заданим режимам та умовам використання, ТО, ремонтів, зберігання та транспортування. Значення надійності фактично полягає в збереженні якості машини в процесі експлуатації. Надійність машини закладається ще на перших трьох етапах її життєвого циклу: під час дослідження та обґрунтування, розробки й виробництва, і підтримується на четвертому та п’ятому етапах — при експлуатації та капітальному ремонті. Але завжди існували та будуть існувати такі поняття, як конструктивні недоліки і технологічні причини виходу із ладу машини, які призводять до виникнення відмов і впливають на технічний стан машин інженерного озброєння.

Іще одним внутрішнім фактором, який впливає на ефективність функціонування системи ТО і Р машин інженерного озброєння, є кваліфікація обслуговуючого персоналу. Вихід машин інженерного озброєння із ладу в результаті слабкої підготовленості особового складу, що призводить до порушення правил експлуатації і, як наслідок, до виникнення відмов, носить випадковий характер, але періодично трапляється.

Одним з головних факторів, який впливає на ефективність функціонування системи ТО і Р машин інженерного озброєння, є технічний стан зразків, що у свою чергу, залежить в основному від їх наробітку з початку експлуатації, термінів використання за призначенням та утримання їх на зберіганні.

Якість ремонту залежить від наявності запасних частин і допоміжних матеріалів. Тому вартість матеріалів і запасних частин входить до складу витрат на утримання електрообладнання. Допоміжні матеріали, які використовуються у технологічному процесі (кріпильні деталі, фарби, інструмент і т.п.) або потрібні для його обслуговування (ремонту, експлуатації устаткування та ін.

Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприємствах майже однакові функції і у зв’язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.

Розраховуємо вартість допоміжних матеріалів та запасних частин по формулі:

де: (3.2.3.1).

— вартість матеріальних витрат на обслуговування і ремонт електрообладнання одиниці потужності, приймаємо.

По розрахункам даного розділу складаємо кошторис експлуатаційних витрат на утримання електрообладнання даного цеху і заносимо їх в таблицю 10.

Таблиця 10 — Кошторис експлуатаційних витрат на утримання електрообладнання.

Сума експлуатаційних витрат на утримання електрообладнання цеху складає: 413 105,2 грн.

4. Розрахунок показників економічної ефективності цеху.

Економічна ефективність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання:

Економічна ефективність = прибуток/витрати Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: суттєве зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції приблизно в 2,5−3 рази перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8−10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції в 2−2,5 рази перевищують аналогічні показники у країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.