Міжнародний ринок туристичних послуг України

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Міжнародний ринок туристичних послуг України (реферат, курсова, диплом, контрольна)

смотреть на реферати схожі на «Міжнародний ринок туристичних послуг України «.

План.

I Вступ.

II Основна частина.

1 Індустрія міжнародного туризму й її розвиток в сучасних умовах.

2 Економічне значення міжнародного туризму.

3 Організація міжнародного туризму.

4 Становлення й регулювання міжнародного туризму.

5 Розрахунок ціни туристичного продукту.

6 Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.

7 Організація й техніка виконання операцій міжнародного туризму.

III Висновок.

IV Список літератури.

Вступ.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, котра надає усі можливості для ознайомлення із історією, культурою, звичаями, духовними й релігійними цінностями даної країни й її народу, й дає прибуток в скарбницю. Не кажучи уже про ті, що «годує «ця система дуже багато фізичних й юридичних осіб, так чи інакше заговорили українською у «язаних із наданням туристичних послуг. Крім значної з статтею прибутку туризм є ще й одним із могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти й пересічних громадян.

Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам отримали 58 млрд $, Франція й Італія — по 27 млрд $, Іспанія -25 млрд $.

У Україні туристичний бізнес розвивається із переважною орієнтацією на виїзд. Переважну більшість діючих ми туристичних фірм вважають за краще займатися напрямом своїх співвітчизників за рубіж, й лише невелика їхнього частина працює на залучення гостей в Україну — тобто все робиться так, що капітал від тур. бізнесу попливе за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послуг тепер, як він в перспективі змінюється? У умовах, що створилися, ці запитання представляються актуальними.

1. Індустрія міжнародного туризму й її розвиток в сучасних умовах.

У цей годину індустрія туризму є однією із форм міжнародної торгівлі, що найбільш динамічно розвиваються послугами. У останні 20 років середньорічні темпи зростання числа прибуттів іноземних туристів в світі становили 5,1%, валютних надходжень — 14%. Згідно із даними всесвітньої туристичної організації, в 1995 році в світі було б зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загалом про «єми валютних надходжень від туризму за період із 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

По прогнозах експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму якщо продовжуватися й далі. За різними підрахунками, до 2000 року ця галузь стані провідною експортною галуззю в світі. Очікується, що при збереженні темпів зростання, що склалися число міжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн. чоловік, а 2010 року збільшиться й складі порядку 937 млн. чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні чинники:

1) Економічне зростання й соціальний прогрес призвели до розширення про «єму ділових поїздок й поїздок із пізнавальними цілями.

2) Вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

3) Збільшення числа найманих робітників й службовців в розвинених країнах й підвищення їхні матеріального й культурного рівня.

4) Інтенсифікація праці й отримання трудящими более тривалих відпусток.

5) Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах й спрощення прикордонної формальності.

як й будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, міра розвитку якої залежить від міри розвитку економіки країни загалом.

На промислово розвинені країни доводитися понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів й 70−75% поїздок, що здійснюються в світі. При цьому на частку ЄС доводитися біля 40% прибуттів туристів й валютних надходжень.

Розподіл туристів й прибутків від їхні перебування 1994;го році. | | | | Співвідношення до 93 | |Країна |Прийнято туристів |Прибуток |р. | |Відвідування |(млн. Чоловік) |(млн. доларів) |(%) | | | | | | | | | |Прибуття Прибуток | |Весь світло |528,4 |321,446 | 3,0 | |Європа |315,0 |153,295 |5,1 | |Америка |108,5 |97,405 |1,9 | |Східна Азія |74,4 |59,988 |0,6 | |Африка |18,6 |5,675 |4,05 | |Ближній схід |7,9 |3,672 |8,9 | |Південна Азія |3,7 |2,431 |7,6 | | | | |14,0 | | | | |1,5 | | | | |-4,0 | | | | |-4,0 | | | | |-12,0 | | | | |7,0 | | | | |11,2 |.

По зауваженню канадських фахівців, функціонування економік індустріально розвинених країн, із одного боці, робило про «єктивно необхідним зміцнення світогосподарських зв «язків й зростання виробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, із іншого боці, створювало працівникам матеріальні можливості для досугових переміщень, до того числі й за кордон.

Якісне зростання індустрії туризму в окремих країнах відображене в таблиці. Для оцінки застосовується метод рейтінгових оцінок. як параметри взяті як абсолютні (число туристів, розмір прибутків й витрат), то й відносні (прибутки й витрати із розрахунку однієї туриста, що відвідав країну) показники.

Рейтинг країн по показниках туристського сервісу.

|Країна |Прийнято |Прибутки |Витрати |Питомі |Питомі |Підсумкови| | |туристів | | |прибутки |витрати |і показник| |Австралія |27 |15 |14 |2 |3 |9 | |Австрія |6 |6 |8 |22 |17 |8 | |Багами |29 |28 |29 |12 |22 |29 | |Бельгія |22 |16 |11 |5 |4 |7 | |Бермуди |35 |33 |32 |6 |20 |31 | |Бразілія |30 |29 |23 |3 |12 |20 | |Велікоб- |8 |5 |3 |15 |7 |2 | |ританія | | | | | | | |Угорщина |5 |31 |25 |35 |31 |32 | |Венесуела |36 |35 |20 |10 |20 |30 | |Німеччина |7 |7 |2 |20 |5 |3 | |Гонконг |16 |11 |20 |13 |20 |17 | |Греція |11 |22 |19 |33 |24 |26 | |Єгипет |26 |26 |30 |23 |28 |34 | |Індія |28 |25 |20 |11 |20 |23 | |Ірландія |24 |27 |18 |24 |16 |25 | |Іспанія |3 |4 |13 |27 |23 |14 | |Італія |4 |3 |4 |19 |14 |4 | |Канада |9 |9 |6 |31 |13 |12 |.

Однак в цьому аналізі потрібно враховувати ряд чинників, прямо не заговорили українською у «язаних із туристичною сферою, але й без урахувань якої неможлива про «єктивна оцінка показників таблиці. До таких чинників відносяться величина країни, чисельність населення й економічний потенціал країни.

Звичайно, найважливіший чинник, що визначає географію туризму в світі, економічний. З точки зору окупності капіталовкладень туристська індустрія укладати число економічних форвардів, що дають значну величину доданої вартості. Туристські послуги на світовому ринку виступають як «невидимий «товар, характерною особливістю якого є ті, що значна частина цих послуг проводитися із мінімальними витратами на місці.

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинених країн в сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденцій розвитку туризму на період 1995;2000 рр. У частковості, в ньому зазначається, що:

1) У Європі доведеться витримувати жорстку конкуренцію за прибутки від туризму, котра зажадає від європейської індустрії туризму підвищення якості послуг, що надаються.

2) Витрати на усі види подорожей й, насамперед, витрати на транспорт, будуть збільшуватися швидше, ніж інші з статтею сімейного бюджету. Подорожі стануть более частими, але й менш тривалими, оскільки витрати однією поїздку знизяться. Загалом ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання более якісного відпочинку.

3) Кількість поїздок якщо збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей із Європи до Америки, Азію й Океанію.

4) Сезонні зміни ринкової кін «юнктури в найближчому майбутньому перестануть бути проблемою для індустрії туризму, оскільки вдалий маркетинг якщо сприяти їхнього вигідному використанню. Для цого якщо потрібна активна співпраця між державами й приватними туристськими структурами.

5) Використання повітряного транспорту якщо розширятися швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів.

6) Групи, включаючи сімейні, будуть зменшуватись й вибирати все более гнучку програму відпочинку.

7) По мірі все более активного впровадження комп «ютерних систем бронювання будуть зменшувати терміни бронювання.

8) Активніше за інших будуть подорожувати дві вікові групи: люди літнього віку й молодь.

9) Буді продовжувати рости попит на туризм, заговорили українською у «язаних із відвідуванням культурних визначних пам «яток, а також із активним відпочинком. 11) Стан навколишнього середовища стані одним із домінуючих чинників в залученні туристів, особливо в сільських й прибережних районах. 12) Маркетингове сегментування ринку стані более чітко вираженим. 13) Пропозицію необхідно якщо підстроювати под потреби кожної групи споживачів.

Географія ж міжнародного туризму якщо визначатися пріоритетними для туристів чинниками привабливості тихий чи інших регіонів/країн.

Чинники зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу.

2. Економічне значення міжнародного туризму.

Значення туризму в світі постійно зростає, що заговорили українською у «язано із впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країни й засіб для забезпечення зайнятості.

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс й ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення й підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни й мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом із економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної промисловості й автомобілебудуванню, питома ваги які в світовому експорті 11% й 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту й 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає.

Міжнародний туризм не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн й регіонів.

Най-більший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цого регіону доводитися понад 70% світового туристичного ринку й біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводитися на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку й Австралію разом взяті.

Всесвітня організація у туризмі в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) й країни що є, в основному, що приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексіка, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв «язків спричинив створення численних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнього число входять: спеціалізовані установи системи Організації Про «єднаних Націй (ООН), організації, де запитання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично й не є головними в сфері діяльності, неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні й регіональні організації по туризму.

Згідно із Статутом ОСЬ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку й міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги й дотримання прав людини незалежно від раси, підлоги, мови й релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються в області туризму.

ОСЬ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед які: — Манильска декларація про туризм в світі (1980), — Документ Акапулько (1982), — Хартія у туризмі й Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985), — Гаагська декларація у туризмі (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН у туризмі й подорожам, економічна й соціальна Рада (ЭКОСОР). Організація Про «єднаних Націй із питань утворення, науки й культур (ЮНЕСКО), Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародної асоціації транспортної авіації (МАТА).

3. Організація міжнародного туризму.

З розвитком масового організованого туризму й переходом його на нову основу, що спирається на розвинену туристичну індустрію й сучасні кошти транспорту, сталися деякі зміни в інших формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, пропонуючих туристичні послуги турагентів й часто позбавлених юридичної й господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, котрі перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив — турів.

По-третє, із «явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній й банків, здійснюючі операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Всі вищеназвані категорії фірм відрізняються один від одного по функціях й характеру діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими фірмами й обслуговуючими підприємствами, із одного боці, й клієнтами-туристами, із іншою. Турагенства чи організують тур, що пропонуються туроператорськими фірмами, чи займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним туристам чи групам осіб, встановлюючи безпосередні зв «язки із транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійним бюро. Продажів турів здійснюється по цінах, що встановлюються туроператорами й вказаним в їхнього проспектах. За реалізацію інклюзив-турів турагенства отримують певну комісійну винагороду від туроператорів.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється по цінах, що встановлюються їхні виробниками, а й за надання розрізнених послуг турагенства можуть встановлювати певні націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій й торгових фірм.

Туроператорські фірми це передусім оптові фірми, котрі виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії й турагенствами. Вони реалізовують тур від свого імені через турагенства чи безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв «язки із підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно — просвітницькими установами й екскурсійним бюро. Часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелю й інші кошти розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнього максимальне завантаження й отримуючи значні знижки.

Туроператорські фірми в залежності від виду транспорту, що використовується, поділяються на тих, що спеціалізуються на організації турів із використанням спеціально обладнаних літаків, автобусних екскурсій, залізничних екскурсій, морських круїзів й подорожей в яку-небудь одну країну чи спеціалізованих турів.

Туристичні корпорації - це великі підприємства, котрі шляхом участі про «єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони значною мірою монополізували ринок й перетворилися в могутні міжгалузеві виробниче-господарські комплекси, що включають підприємства самих різних галузей промисловості, обслуговуючих туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові й інші компанії й реалізовуючих турів через широку мережу туроператорів й турагенств в різних країнах.

Оснащення самими сучасними автоматизованими системами управління й зв «язку дозволяє їм оперативно вивчати й задовольняти потреби й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвинених капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на13 найбільших туристичних корпорацій доводитися 50% турів, що реалізовуються, в Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації «TUI », «Nekkerman «й «ITS «зосередили до рук 70% ринку.

Крім великих корпорацій, в теперішні годину отримали широкий розвиток готельні комплекси, котрі надають туристам послуги за їхнього розміщенню, але й й широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

Найбільші готельні комплекси про «єднуються через автоматизовані системи управління й розподілу готельного фонду в так звані «ланцюги », що дозволяє швидко й точно враховувати кожну індивідуальну операцію й із мінімальними витратами години проводити резервування місць в готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію й здійснювати платежі. Усього в світі нараховується біля ста таких готельних «ланцюгів «з загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі із них — «Holiday Inn », «Sharaton », «Hilton » .

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму й зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, то й самостійні розроблені тур на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин із готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно із початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів й до торгово-посилочних фірм.

Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, в міру попиту, смердоті перейшли до практики організації в своєму складі формально вони не залежних туристичних фірм із обмеженою відповідальністю, котрі потім стали їхні дочірніми фірмами.

З метою швидкого й міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни турів із розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було б можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють насамперед галузі, обслуговуючі туристичний бізнес, на основі системи участі почали придбати й включати на свій структуру туристичні фірми. Помітно посилилося проникнення банків й страхових компаній до сфери міжнародного туризму шляхом придбання всього чи частини контрольного пакету акцій. Володіючи розгалуженою мережею філіали й обширним штатом страхових агентів, банки й страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, отримуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, що виплачується турагенту. Тури, що пропонуються банками, як правило, дешевше, чим у турагентів. Крім того, банки й страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку й управління, в пам «яті які закладені усі основні дані про вкладників й застрахованих осіб. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямовану розсилку реклами й інформації, пропонуючи клієнту таки тур, котрі можуть відповідати його інтересам й коштам.

Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних й дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, але й дають своїм власникам права на сам різноманітні знижки. У світі існує декілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають «ETN », «IAPA », «COUNTDOWN » .

У умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі й індустрії відпочинку й розваг дуже висока, власники готелів беруть доля в дисконтних програмах, оскільки безкоштовна інформація про знижки, Яка дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Вони видають їхнього як доповнення до кредитних карток, що емітуються безкоштовно чи набагато дешевше роздрібної ціни, тім самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.

Географія дисконтних карток дуже різноманітна, найбільш популярно «ETNCARD ». Для мандрівників ця система є клубом, членство в якому дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток «ETN «відносять:

— знижки для власників від 20 до 50% вартості за десять тисячах готелів в 175 країнах світу, до того числі в Укаїні й в країнах СНР. У.

США в 400 готелях власник картки заплатити 50% від вартості номера,.

— широку систему знижок в ресторанах (від 20 до 50%),.

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля,.

— знижка при купівлі авіа-, залізничних, автомобільних квитків в розмірі 3−10%,.

— можливість безкоштовно отримати картки «ETNTelecard «й «Sprint Fonecard », що дозволяють вести телефонні переговори по пільгових тарифах.

При отриманні картки власнику видається ілюстрований каталог із адресами сервісних служб, що входять до системи. Вибравши готель, власник замовляє знижку на резервування номери. Часто цю процедуру бере у собі сама дисконтна система.

Крім поширення дисконтних карток, банки реалізовують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа із системою акредитивів, але й, на відміну від останніх, можна не лише обмінювати в банку на гроші, але й ними можна розплачуватися в українських магазинах, котрі їхнього приймають.

Дорожні чеки дозволяють забезпечити гроші від крадіжки, оскільки платіжний документ стає дійсним лише после звірення підпису власника із підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов «язково матір рахунок в банку.

Дорожній чек ще називають туристським чеком, под яким розуміється платіжний документ, грошове вол «язання виплатити позначену в йому суму валюти його власнику.

У Європі із 1968 року широку популярність здобув єврочек — чек в євровалюті, який виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в будь-якій країні-учасниці догоди «Єврочек », до які відносяться країни ЄС.

На світовому ринку порівняно недавно із «явився новий вигляд розміщення — тайм-шер. Це не продажів стандартної нерухомості й не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмежена по користуванню у часі. За одиницю години приймається один тиждень.

Сьогодні тайм-шер-індустрія складається із двох частин: продажів клубів чи апартаментів, розділених на тижні, обмін цих тижнів через Єдиний центр по обміну, звань клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями.

У світі нараховується п «ять обмінних організацій, серед які лідирують «RCI «і «II «(Interval International).

Індустрія тайм-шера неухильно розвивається із початку сімдесятих років. З 1989 року світове число курортів, працюючих за системою тайм-шер, зросло на 600%, річний про «єм продаж тижнів збільшився на 300%. До 1994 року в світі було б продано тайм-шерів на чотири мільярди доларів.

З зростанням популярності тайм-шеров мінялася й сама індустрія. Якщо в рокта формування вона залучала в основному дрібних підприємців, то тепер нею займаються такі корпорації як «Хілтон », «Марріот », «Дісней », «Шератон », «Баррат », «Вамлі «.

Сьогодні тайм-шер є однією із галузей індустрії відпочинку, що найбільш швидко розвиваються. Він вважається самої сучасною технологією в області між туризмом й нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає одному місце по розвитку тайм-шера после США. Багато котрі приймаючі країни розглядають тайм-шер як істотний елемент всієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному зростанню, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.

4. Становлення й регулювання міжнародного туризма.

Структура організації й управління туристичної фірми визначається завданнями й стратегією компанії, але й, як правило, має керівника, що здійснює загальне керівництво й розробляючого загальну стратегію фірми, а також відділи посередницьких операцій, маркетингу й реклами, бухгалтерію.

Відділ по організації посередницьких операцій міжнародного туризму Веде роботу по плануванню й здійсненню туристичних поїздок на основі ділерський договорів із туроператорами. На початку шкірного сезону на основі даних про попит й стан ринку, що надається відділом маркетингу, складається план набору груп у різних напрямах, запит пересилається туроператору на надання окремих турів на певний період. Уся робота по забезпеченню договору: формування груп, підбір керівників й гідів-перекладачів, надання необхідної інформації, списків груп при візовом оформленні й страхуванні здійснюється також цим відділом. Контроль за роботою фірми здійснюється за допомогою бухгалтерського відділення, куди поступає інформація про наявність й рух грошових коштів й здійснення різних господарських операцій.

Маркетингова й рекламна стратегія, а також розробка туристичного продукту здійснюється відділом маркетингу.

У туристичному бізнесі, як й у будь-якому іншому вигляді діяльності, необхідне вивчення проблем попиту й пропозиції на ринках, тобто проведення маркетингових досліджень.

При наданні послуг фірма винна орієнтуватися на потреби туристів, що визначаються за допомогою опиту потенційних клієнтів. Важливим джерелом інформації є й аналіз рекламних проспектів й листівок, що доставляються українськими й зарубіжними фірмами-партнерами й конкурентами.

Потрібно враховувати, що по цілях поїздки туризм класифікується на:

— курортний туризм із метою відпочинку й лікування,.

— екскурсійний туризм — знайомство із природними, історичними й культурними визначними пам «ятками,.

— діловий туризм — для проведення ділових переговорів,.

— науковий туризм — знайомство із досягненнями науки й техніки, доля в конгресах, конференціях й т.п.

По чисельності учасників розрізнюють груповий й індивідуальний туризм.

При виборі свого сегмента на ринку туристичних послуг аналізуються наступні чинники:

1) Цілі поїздки: відпочинок бізнес, навчання, шопінг.

2) Географічні чинники: відпочинок на морі, розваги, інтерес до культурних й архітектурних цінностей. 3. 3) Вікові групи: школярі, студенти, дорослі, сім «ї. 4. 4) Економічні потреби й престиж: економія години й зусиль при досягненні комфорту, прагнення належати до певної соціальної групи.

Організація турів на відпочинок винна враховувати такі чинники, як місце відпочинку, престиж чи, навпаки, економію коштів, а також вік туристів, при організації ділових поїздок й шоп-турів особливе значення має місцеположення країни туризму, а турпоїздок із метою навчання до останнього додається й аналіз вікової структури туристів.

Процес створення будь-якої туристичної програми починається із розробки загальних цілей, вироблення попередніх прогнозів, заснованої передусім на вивченні попиту споживачів й пропозиції конкурентів.

У діяльності туристичних фірм, особливо на етапі їхні виходу на ринок, велике значення правильно розробленої рекламної компанії.

Туристична компанія може бути спрямовано турагентів чи на потенційних клієнтів. Інформація що відноситься до Першого вигляду, розповсюджується передусім на туристичних виставках, де представляють свої продукти усі сам великі компанії різних країн.

Дуже велике значення в туристичній рекламі мають спеціалізовані документи листівки, брошури й пр.

Звичайно двозірковий й более високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність які необхідна передусім в курортних зонах, центрах спортивних заходів, архітектурних й культурних центрах.

Всі вищеперелічені кошти надаються турагентам туроператорами, котрі використовують також проспекти курортних зон й відеорекламу, де відбивається передусім своєрідність даної місцевості, культурні традиції й історичні пам «ятники. У цьому випадку основною метою, вибраною туроператором, є створення іміджу того чи іншого регіону. Для цого використовується набір продуманих кадрів, котрі освітлюють даний регіон із певних позицій й відрізняють його від будь-якого іншого.

Рекламою різних туристичних зон й туристичних програм займаються передусім туроператори: користуючись інформованістю потенційного споживача, публікують невеликі оголошення в друкарських чорно-білих виданнях, що стосуються послуг, що пропонуються, й рівня тарифів, причому для майбутніх клієнтів основним аргументом є низькі ціни.

Один із основних етапів — просування товару. На міжнародному рівні необхідна непросто реклама, а передусім доля на міжнародних ярмарках й виставках, котрі дають можливість привернути увагу не дуже до однієї конкретної продукту, а до фірми загалом. Розрізнюють наступні види виставок:

— туристичні виставки загального призначення для професіоналів й публіки.

— спеціалізовані виставки, организуємі по певних критеріях, наприклад, зимових видів спорту, що стосуються.

— багатоцільові ярмаркові експозиції. Основними туристичними центрами, організуючими відомі у всьому світі ярмарки й виставки, є Брюссель, Мілан, Люксембург, Париж, Лондон.

Крім сегментації ринку й вибору маркетингової стратегії, необхідно враховувати, що туристичні послуги мають свій життєвий цикл, що складається із декількох фаз:

— розробки — період дослідження ринку, аналізу інформації, розрахунку вартості послуг на даний момент пошуку партнерів, налагодження зв «язків.

— «запуску «- період поширення рекламних оголошень, завоювання потенційних клієнтів, для якого характерні непостійний про «єм збуту й коливання ціни.

— зрілість — період, коли продукт стає відомим, із «є постійні клієнти, число бажаючих скористатися послугами зростанні, збільшується про «єм продажу.

— занепаду — період, коли попит на даний вигляд послуг падає при появі.

5. Розрахунок ціни туристичного продукту.

Вартість путівки включає у собі наступні пункти: вартість проїзду, вартість харчування, вартість проживання, вартість трансферту, вартість екскурсійної програми, вартість оформлення візи,.

вартість страхового поліса.

Ціна ж туристичної путівки понад собівартості на величину витрат й прибутки туристичної фірми.

Витрати, представлені в цих статтях, діляться на постійні й змінні. До категорії постійних витрат відносяться: вартість проїзду, вартість трансферту, вартість страхового поліса, оформлення всіх необходимых документів.

як правило, постійні витрати не залежать від тривалості туру й якості обслуговування.

Частка гостиний обслуговування й харчування в загальній вартості путівки становить 60 — 65%. Обидва ці елементи є змінними величинами й залежать від зміни цін на дані види послуг, а також від сезонної градації, географічної зони розташування готелю, вигляду й класу обслуговування, договірних комерційних умів між турагенством й адміністрацією готельного підприємства.

На вартість готельного обслуговування й харчування впливає й тривалість проживання. Чим вона понад, тім нижче вартість одного туродня.

При розрахунку готельного обслуговування ціна проживання й харчування розбивається на тарифну сітку, котра має діапазон 7 днів.

У цей годину основна частина потоку туристів складається із укомплектованих груп. Це означає, що туристична фірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно надається знижка для масової оптової операції в залежності від про «єму опера — до 10%, по термінах й тривалості - до 5%, знижка в залежності від тривалості проживання туристів в готельному підприємстві - до 10%.

З оптової ціни можуть робитися додаткові знижки за доля фірми в рекламі й виданні рекламних проспектів по стране, окремому місту, окремому готелю, куди фірма відправляє туристів. Так, нерідко турфірма реалізовує рекламні проспекти країни, рекламуючи таким чином не лише свої тур, але й й країну загалом.

Знижки можуть також проводитися при попередній оплаті туристичного обслуговування.

Загалом ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижче ринкової ціни для разових операцій в середньому на 10−20%.

Таким чином, на вартість путівки впливає чинник кількості послуг, що пропонуються. Туристові можуть бути наданіі чи певні види послуг по його вибору, чи повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продаж так званих інклюзив-турів (inclusive tour) чи пекідж-турів (packadge tour).

При інклюзив-турах, що застосовуються при авіаперевізках, вартість інклюзив-тарифів, що спеціально розробляються, котрі можуть бути наполовину нижчим за звичайні. Тур включає також вартість розміщення туристів в готелі, харчування (повне чи часткове) й інші послуги, що надається на певне число днів перебування туристів в стране призначення, й що використовується при групових й індивідуальних поїздках.

Загальний рівень рентабельності й ціна інклюзив-тура повинни бути не нижче звичайного тарифу вартості транспортування. Клієнту повідомляється загальна ціна інклюзив-тура без розбиття її на окремі види послуг.

При розрахунку вартості інклюзив-тура фірма включає в неї крім вартості туристичних послуг, власні витрати на утримання апарату фірми, витрати реклами, а також певний прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзивтуру для окремого туриста обходитися дешевше, ніж при індивідуальній поїздці без допомоги турфірми із настільки ж комплектом й рівнем послуг.

Пекідж-тури передбачають надання клієнту повного комплексу послуг, який, однак, може й не включати транспортні витрати. Організуються смердоті по певній, програмі, що зазделегідь рекламується. Структура турів варіюється в залежності від країни, складу туристів, їхнього купівельної здатності, характеру, асортименту й якості послуг.

6. Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.

Специфіка бухгалтерського обліку операцій міжнародного туризму витікає із відмінності в формуванні вартості путівки:

— для туристсько-екскурсійних організацій, котрі формують вартість путівки шляхом придбання окремих послуг,.

— для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються лише продажем путівок,.

— для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються посередницькою діяльністю.

перший варіант являє собою звичайну схему роботи підприємства, що реалізовує продукцію власного виробництва. Виходячи із того, бухгалтерський облік можна вести по схемі, прийнятій для підприємств, що реалізовують продукцію власного виробництва чи, як звичайно її називають, «по виробничій схемі «.

Потрібно зазначити, що нерідко туристичні фірми, працюючі по схемі формування вартості путівки (туру) із послуг, що окремо придбаються, допускають характерну неточність: при підведенні підсумків звітного періоду повністю закривають рахунки обліку витрат й таким чином визначають фінансовий результат за звітний період просто як різницю між виручкою від реалізації й всією сумою понесених витрат. Тім годиною, як й в багатьох інших видах виробничої діяльності, тут можливо й освіта на кінець звітного періоду залишків незавершеного виробництва й отримання авансів й передоплат под продажів путівки.

Потрібно зазначити, що процеси формування, придбання й подальшого продаж путівок можуть бути розтягнуті у часі, відповідно на практиці складаються ситуації, коли формування путівки починається в одному звітному періоді й закінчується в іншому, чи при роботі з іншого варіанту придбання путівки й її перепродажів відбуваються в різних звітних періодах. З цого слідує, що в діяльності туристичної фірми винне бути чітко визначено, яким чином фіксуються основні господарські операції, такі як:

— отримання передоплати від інших організацій за надання послуг,.

— отримання передоплати від інших організацій за готову путівку,.

— отримання передоплати від туриста за путівку,.

надання послуг іншої організації,.

— передача путівки туристу,.

— видача передоплати іншим організаціям,.

— отримання від інших організацій гарантії на отримання окремих послуг,.

— отримання від інших організацій путівок.

Практика свідчить про ті, що, як правило, чітко фіксуються моменти сплати й отримання грошей й освіти заборгованостей, що відбивається на рахунках розрахунків із дебіторами й кредиторами. У цьому випадку стаття витрат істотно скорочується й визначити котрі із них відносяться до даного про «єму реалізації нелегко.

Якщо туристичне агентство працює лише як посередник, використовується схема ведення бухгалтерського обліку, й у даного виду діяльності.

Роль економічного аналізу в умовах ринкових відносин незмірно зростає й має два аспекти:

— внутрішній, за рахунок зростаючої відповідальності підприємства перед співвласниками, працівниками, банками й іншими кредиторами,.

— зовнішній, як необхідність аналізу фінансового стану при встановленні ділових контактів зміцненні положення на ринку.

Фінансова діяльність підприємства охоплює процеси формування, руху й забезпечення збереження майна.

Фінансове становище є результатом господарської діяльності підприємства й характеризується фінансовою стійкістю, платоспроможністю й ліквідністю.

Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану є балансовий звіт, що включає форму 1 — баланс підприємства й форму 2 — звіт про фінансові результати.

Аналіз фінансового стану туристичної фірми включає у собі розрахунок коефіцієнтів платоспроможності й ліквідності.

У першому випадку коефіцієнт розраховується як ставлення власного капіталу до активів, а й у іншому — ставлення високоліквідних активів (грошових коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові й короткострокові вол «язання, й ліквідним, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові вол «язання.

При цьому необхідно враховувати, що фінансове управління діяльністю й наявність грошових коштів более важливо, ніж поточний прибуток, а відсутність грошових коштів в банку може привести до кризи фінансового стану. Показники можна вважати задовільними й хорошими у разі низьких витрат й відсутності заборгованості. Саме цей важливий чинник значно підвищує коефіцієнти, а означає, у тому, щоб розібратися в реальному положенні справ, необхідно розглянути рентабельність й результати звіту по прибутку.

Функціонування підприємств незалежно від видів діяльності й форм власності визначається його здатністю приносити достатній прибуток чи прибуток як кінцевий фінансовий результат роботи. У умовах ринку прибуток виступає основним чинником стимулювання підприємницької діяльності. Вона створює можливість для розширення діяльності, задоволення соціальних й матеріальних потреб членів колективу, є основним джерелом формування бюджету. За рахунок прибутку гасяться боргові вол «язання підприємств перед банками й інвесторами.

Враховується також рентабельність роботи підприємств й рентабельність продукції. Чим вище рівень рентабельності, тім понад ефективність господарювання.

У зв «язку із цим кожна туристична фірма проводити розрахунок загальної рентабельності, рентабельності продукції (обороту) й оборотів коштів .

Загальна рентабельність визначається як ставлення прибутку до нарахування відсотка до активу балансу.

Практика показує, що найбільша рентабельність в міжнародному туристичному бізнесі досягається при короткострокових (до 8 днів) подорожах із розміщенням в готелях високого класу.

7. Організація й техніка виконання операцій міжнародного туризму.

Здійснення міжнародних туристичних операцій передбачає певні відносини між туристами — споживачами туристичних послуг й туристичними фірмами — їхнього виробниками й реалізаторами, а також відносини останніх із різними організаціями (банками, транспортними й страховими компаніями й т.п.), що забезпечують виконання цого вигляду міжнародних послуг.

Робота туристичних фірм із туристами включає в себе:

— пропозиція туристові чи групі туристів певного набору турістичноекскурсійних послуг,.

— отримання від клієнта грошових коштів за путівку (тур),.

— перерахування грошових коштів певним організаціям за розміщення, проживання, екскурсійне обслуговування.

Договірні відносини туриста й туристичної фірми складаються як відносини покупця (замовника) й продавця (виконавця). При цьому потрібно підкреслити особливий характер «продукт », що придбається у туристичної фірми. Вступаючи із нею договірні відносини, турист розраховує отримати в кінцевому результаті необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як правило, ще не сам послуги, а права (гарантії) отримання в певний година за певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не мають прямих договірних відносин із даним туристом, але й що знаходяться у договірних відносинах із направляючою туристичною фірмою. Турист придбаває також й гарантії надання певних видів послуг й самої направляючою фірмою. Сукупність цих прав відображається в путівці, Яка є кінцевим «продуктом «діяльності туристичної фірми й відповідно предметом її реалізації.

Туроператорська діяльність — це діяльність по формуванню, просуванню й реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичною особою чи індивідуальним підприємцем (туроператором).

Турагентська діяльність — діяльність по просуванню й реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичним особа чи індивідуальним підприємцем (турагентом).

Взаємовідносини між туроператором й туристом частіше на будуються на основі агентського договору про надання першим іншому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.

Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входити у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, котрі засновуються на:

— умовах посольств, котрі можуть визначити мінімальну величину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США,.

— терміні поїздки,.

— кількості Чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%),.

— віці (старше за 60 років страхова сума може бути збільшена в два рази).

Наступного дня існують дві форми страхового обслуговування туристів.

1) Компенсаційна. Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат й відшкодування їхні лише после Повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, оскільки змушує туриста матір при собі значний грошовий запас на цей випадок. Програму страхування багажу. Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по перед «явленні документів, підтверджуючих, що багаж був загублений чи пошкоджений под годину зберігання чи транспортування. Це найбільш поширений вигляд страхування, так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.

2) Сервісна. Страхування медичних витрат. Юридичний й інформаційний асістанс — забезпечення правової підтримки мандрівникам у разі адміністративних чи цивільних порушень, а також гарантія отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути. Страхування від нещасного випадку. Програму страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх осіб, нанесених туристом внаслідок «ненавмисних дій » .

Страховий поліс — обов «язковий документ при турпоїздці. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування у страховому випадку, обов «язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться за допомогою, інформацію про страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки й звільнення від (відповідальність) вол «язань компанії у разі війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань й т.д.

Туристична фірма пересилає постачальнику запит й гарантійний лист із термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно із вказівкою номери паспорти й віку.

Подібним чином оформляються й візи.

Існує декілька видів віз в залежності від цілей поїздки — туристичні, візи по приватного запрошенню, візи по діловому запрошенню.

Оформлення віз по приватних й ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі становлять 5 — 7% від кількості всіх звертаючихся, причому відмова може бути переглянена. Консульський збір за даний вид послуг становить 10−60 доларів США.

Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику зарубіжної фірми на певну кількість туристів зі списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи чи призначена для окремих туристів.

При розробці програм враховується не скільки вартість, стільки складність процедури оформлення.

Усі описане характерне передусім для Сполучених Штатів Америки й Західної Європи, де до дозволу на в «їзд відносяться дуже суворо.

14 червня 1985 року в Люксембургськом місті Шенген державами Бенілюксу, Францією й Німеччиною був підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх кордонах.

У червні 1991 року до Шенгенському догоди приєдналися Іспанія й Португалія, й був складений список країн, котрі обов «язково повинні матір відкритий візовий режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список із 120 країн, громадяни які для перетину кордонів повинні матір візу єдиного зразка (перед тим відноситься й Україна), був прийнятий бланк єдиної візи й 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про набирання чинності Шенгенських угод із 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенському догоди приєдналися Швеція й Данія. Саме із цого години укра-їнські туристи, що виїжджають до однієї із цих держав термін менш трьох місяців, отримують Шенгенськую візу, при более тривалому перебуванні в стране призначення діють національні візи.

З одного боці, пересування по територї семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручне, але й, із іншого боці, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається запитання про видачу дозволу на виїзд. Це заговорили українською у «язано із тім, що посольства цих держав посилають один одному запити на того, який звернувся.

Існують також держави, в які оформлення на в «їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Про «єднані Арабські Емірати й Туреччина.

Безвізовий в «їзд по запрошенню без оформлення закордонного паспорти дозволів в країни Східної Європи, Монголію, Кубу.

Українські громадяни мають декларація про в «їзд без оформлення віз в Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр й інш. країни.

При оформленні документів в обов’язки турфірмы входити інформування туристів про вимоги прикордонних й митних служб.

Система взаємовідносин між основними суб «єктами операцій міжнародного туризму юридичний оформляється різними договорами (контрактами).

Договір між туристичною фірмою й туристом, як правило, містить наступні типові умови:

— предмет договору (придбання туристом прав (гарантій) на туру, оформлених у вигляді путівки),.

— вартість послуг фірми й форма їхнього оплати (готівка чи переказ грошей на розрахунковий рахунок фірми),.

— обов «язки туристичної фірми (по наданню туристичного продукту в повному про «ємі й якісно, по медичному страхуванню туристів, по оформленню їм посольських віз),.

— відповідальність й звільнення від відповідальності сторін (у випадках форс — мажорних обставин, зміни якості послуг, що надаються, термінів їхні надання, відмови сторін від тура),.

— обов «язку туриста (по оплаті, наданні необходимых документів для оформлення віз й т.п.).

У договорі із клієнтом доцільно відобразити наступні відомості: дату укладення договору, терміни надання послуг, вигляд транспорту до місця відпочинку й зворотно, клас готелю, його найменування й місце розташування.

Договір між туроператором й турагентом в залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількох видів.

Агентські згоди передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продажів окремих видів послуг й інклюзив-турів від імені й за рахунок туроператора. У договорі звичайно містяться чіткі інструкції по виконанню покладених завдань, територіальне обмеження сфери дії, встановлюються права й обов «язки сторін, а також порядок виплат комісійних винагород. Про «єм й характер вимог до агента неоднаковий й залежить від конкретних умів, існуючих на національних ринках.

У угоду може бути внесено обмовка, що вол «язує агента не вступати у ділові відносини із іншими фірмами, а також обмовка про монопольне право продаж окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, із одного боці, дає можливість працювати, не маючи великих витрат реклами, маркетинг, організацію турів й отримуючи комісійні, але й, із іншого боці, не дає можливості істотного розширення й отримання великих прибутків. Крім того, агент часто дуже залежить від туроператора й по суті справ позбавлений самостійності.

Саме тому часто туристичні фірми придбають путівки як готову продукцію, сформовану іншою компанією, й надалі продають її дорожче. У обов «язку продавця входити бронювання місць в готелі, оформлення необходимых для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем й інформування покупця про можливі зміни, а покупець здійснює набір, комплектацію й відправку туристів, забезпечує надання їхні списків в трьох примірниках для оформлення документів й бронювання місць на транспорті й готелі, інформує туристів про вартість й порядок розрахунків.

У разі не виконання вол «язшкодань й не дотримання термінів перекладу вартості обслуговування чи не надання анкет й списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відовує збитки.

Висновок.

Отже я розглянув становище міжнародного ринку туристичних послуг на сьогодняшний день. Хочу сказати, що Україні потрібно змінити свій напрямок в цій галузі й почати займатися залученням туристів не лише із країн колишнього СРСР, а і із Західної Європи й інших частин світу. Для цого в нас є усі природні умови — із узбережжям Кріму може порівнятись лише французька рів'єра, а Карпати — непогане місце для лижного курорту. Алі прибутку не буває без початкових витрат- нам треба поставити на набагато более якісний рівень систему обслуговування туристів, й тоді, я впевнений, Україна теж стані туристичною державою.

Список літератури.

1) Линдерт П. Х. Економіка світогосподарських зв’язків. М.: Прогрес 1992 2) Бабышев Л. Туризм як галузь італійської економіки. МЭиМО. 1995 № 12 3) Балабанов І.Т. Валютні операції М.: Фінанси і Статистика, 1993. 200 з. 4) Герчіков І. Маркетинг й міжнародна комерційна справа М., Київ, 1990.

503 із. 5) Добрецов А. Експорт послуг та діючий міжнародний туризм. Економіка життя й. 1995 № 42. 6) Сироткін С.П. Економічна теорія. — СПб, 1997.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою