Заходи щодо усунення негативного впливу шуму на здоров'я та безпеку людини

Заходи щодо усунення негативного впливу шуму на здоров`я та безпеку людини

Вступ

За всю історію людства останні століття були найбільш гучними. У наш час дуже важко назвати галузь виробництва, яка не створює шум.

Еволюціонуючи, техніка випромінює все більше звуків: замість скрипу коліс возу ми чуємо гул тракторів, замість скреготу викрутки — звук мотора шуруповерта.

Зараз у всіх розвинутих країнах іде процес впровадження новітніх технологій, що призводить до механізації виробничого процесу, збільшення обсягів виготовленої продукції. Проте саме з цієї причини кількість та гучність шуму значно зросли. У наш час людина піддається впливу високих частот і на виробництві, і в побуті.

До певного часу шум не був об'єктом спеціальних досліджень. У наші дні вплив звуків та шуму вивчає ціла наукова галузь — аудеологія. Ця наука виявила, що сильний шум може стати основною причиною до захворювань різних типів.

Метою даної роботи є аналіз стану здоров’я людини в залежності від гучності та частоти шуму.

1. Визначення шуму. Класифікація шумів

1.1 Визначення шуму

Шум — коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали.

У практиці виробничої санітарії шумом називається будь-який небажаний звук або сукупність звуків різної частоти й інтенсивності, що несприятливо впливають на організм людини.

1.2 Класифікація шумів

За походженням шуми бувають:

— аеродинамічного походження — шум, що виникає у газах;

— гідродинамічного походження — шум, що виникає у рідинах;

— електромагнітного походження — шум, що виникає внаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв під впливом магнітних змінних сил;

— механічного походження — шум, що виникає внаслідок вібрацій поверхонь машин та обладнання, а також ударів у з'єднаннях деталей, збірних одиниць або конструкцій у цілому.

За частотною характеристикою шуми звукового діапазону частот поділяються на:

— низькочастотний (<400 Гц);

— средньочастотний (400−1000 Гц);

— високочастотний (>1000 Гц).

2. Вплив шуму на організм людини

шум виробничий медичний профілактичний

Сьогодні добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров’я людей, знижують їх працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). В осіб які мають «шумні» професії, шлункові захворювання (гастрити тощо) трапляються у 4 рази частіше, ніж у інших.

При виконанні визначених завдань рівень шуму не повинен перевищувати:

— 40 дБ — роботи, пов’язані з розробкою концепцій, викладацька, творча діяльність;

— 50 дБ — розумова праця, керування виробництвом;

— 55 дБ — висококваліфікована робота у приміщенні;

— 65 дБ — розумова робота за індивідуальним планом, машинна графіка.

Для забезпечення оптимальних умов праці та відпочинку людей для міст нормується шум транспорту, що не повинен перевищувати: для легкових автомобілів — 77 дБ, вантажних автомобілів — 79−84 дБ, автобусів — 83 дБ. Больовий поріг — 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової системи; 90 дБ — порушується слух; 120 дБ — з’являється фізичний біль, який стає нестерпним. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини стає нестерпним. Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Згідно з діючими нормативними документами рівні шумового тиску в смугах з частотами 2, 4, 8, 16, Гц повинен бути не більше 105 дБ, а для смуг з частотою 32 Гц — не більше 102 дБ.

3. Заходи і засоби захисту працюючих від шкідливої дії виробничого шуму

Заходи з боротьби із шумом підрозділяються на організаційні, медико-профілактичні, архітектурно-планувальні, технічні.

3.1 Організаційні й архітектурно-планувальні заходи

— угруповання приміщень з підвищеним рівнем шуму в одній зоні будинку, відділення їх коридорами, підсобними, допоміжними, складськими приміщеннями;

— застосування результатів математичного прогнозування рівня шуму на етапі проектування будівництва або реконструкції;

— проектування по можливості більшої кількості виробничих приміщень витягнутої форми, висотою 6−7 м. При цьому забезпечується зменшення числа відбиття звукових хвиль;

— заборонено діючим стандартом перебування працюючих у зонах з рівнями звукового тиску > 135 дБ у будь-якій октавній смузі.

3.2 Медико-профілактичні

— проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, диспансерне спостереження за здоров’ям працюючих в умовах підвищеного рівня шуму протягом першого року роботи (через індивідуальну чутливість людини відносно дії шуму);

— підвищення опірності організму працюючих до впливу шуму (щоденний прийом вітамінів В1, С протягом 2-х тижнів);

— використання кімнат психологічного розвантаження, санітарно-курортного лікування.

3.3 Технічні засоби

захисту від шкідливої дії шуму передбачають використання трьох головних напрямків:

— усунення причин виникнення шуму або зниження його рівня в джерелі;

— ослаблення шуму на шляху його поширення;

— індивідуальний захист працюючих.

4. Передовий закордонний досвід мінімізації шуму

Задля зменшення шуму в багатьох містах світу проїзд по території міста платний. Якщо людина не має бажання платити за проїзд автомобілем, вона може залишити свій транспортний засіб. В місті кожен може сісти в автобус, тролейбус, трамвай, метро. Це запобігає появі заторів на дорогах, тому транспорт швидше рухається і менше часу проводить в дорозі, а отже і створює меншу кількість звуків.

Розроблені в ряді країн заходи контролю з використання повітряного простору знижують вплив шуму, що генерується повітряними судами, шляхом обмеження їх експлуатації в певний час доби. Практична реалізація цих заходів зводиться до обмеження часу, протягом якого в аеропорту дозволені польоти повітряних суден. 22.00 до 6.00). У міжнародному аеропорту Женева (Швейцарія) з схвалення Федерального управління цивільної авіації введено обмеження на злети і посадки в нічний час між (з 22.00 до 6.00) для всіх видів повітряного сполучення.

Ефективним засобом боротьби з шумом від авіаційного транспорту є створення зелених зон навколо аеропортів. Практично в усіх розвинутих країнах аеропорти віддалені від центрів міст на 25−30 км, а середній час доставляння в аеропорт становить близько 1 год. Аеродроми місцевих повітряних ліній віддалені від міст на 3 км. У тих випадках, коли аеропорти прилягають безпосередньо до міських забудівель (Київ, Харків), ефективним способом зниження шуму є вжиття спеціальних експлуатаційних заходів: політ над населеними кварталами на зниженій тязі, збільшення висоти польоту, зменшення часу посадки, заборона нічних польотів тощо.

Через розташування залізничних станцій і вокзалів у населених пунктах, особливо міських, залізничний транспорт є значним джерелом шуму. Назріла необхідність створення в містах обхідних ліній для транзитних поїздів без заїзду в місто, розміщення сортувальних станцій і пунктів резервного рухливого складу за межами населених пунктів.

У Японії, установлюються шумопоглинальні щити. Висаджуються захисні смуги дерев і чагарників, удосконалюються конструкції дорожнього покриття, прокладаються заглиблені в землю шляхопроводи, жилі будинки та офіси споруджуються зі спеціальним захистом від шуму. Уздовж автомагістралей у межах жилих кварталів на відстані 10−20 м від краю дорожнього полотна споруджуються шумопоглинальні стіни. Жилі будинки, розташовані поблизу автошляхів, захищають від шуму, облицьовуючи шумопоглинальними матеріалами, використовуючи вентиляційне обладнання та споруджуючи шумопоглинальні фундаменти.

Висновки

Шум — одне з найнебезпечніших явищ нашого часу. Через це, на перший погляд, неважливе явище, у багатьох людей, що живуть у великих містах, є проблеми з нервовою, ендокринною, серцево-судинною системами, порушується слух.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ.

Больовий поріг -140 дБ.

На сьогоднішній день існує достатня кількість способів захиститися від шкідливого впливу шуму.

В розвинутих країнах проблема шуму є дуже важливою, і вони створюють багато винаходів, які можуть зберегти здоров’я жителів міст та працівників заводів та фабрик.

Українці повинні серйозно віднестися до проблеми шуму та почати впроваджувати іноземні пристрої, адже вони допомагають зберегти найцінніший скарб людини — здоров’я.

Джерела

1. Я.О. Сєріков. Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Харків, ХНАМГ, 2007. — 227 с.

2. Атаманчук П. С., Мендерецький В. В., Панчук О. П. Чорна О.Г. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 276 с.

3. Жидецький, В. Ц. Основи охорони праці: підручник / В. Ц. Жидецький. — 4-те вид., переробл. і доповн. — К.: Знання, 2010. — 375 с.

4. Грибан, В. Г. Охорона праці [Електронний ресурс]: навч. посіб. / В. Г. Грибан, О. В. Негодченко. — 2-е вид. — К.: ЦУЛ, 2011. — 280 с.

5. Желібо Є.П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001

6. Історична, культурологічна газета «Експедиція XXI» № 6 (120) 2012

7. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.