Класичні теорії міжнародної торгівлі

Реферат на тему:

Класичні теорії міжнародної торгівлі

Ці теорії виникли як заперечення меркантилістичного погляду на теорію міжнародної торгівлі. Економісти класичної школи вважали, що на міжнародну торгівлю потрібно дивитися інакше, ніж на внутрішню, оскільки міжнародній торгівлі властива менша мобільність факторів виробництва, ніж внутрішній.

Стисло зупинимося на основних положеннях теорії економістів-класиків.

В «Oxford Paperback Encyclopedia» (1998 р., с. 673) міститься така інформація про Д. Х’юма (David Hume). Жив протягом 1711−1776 pp. Шотландський філософ, економіст та історик. Його філософія відкидала можливість точності знань (possibility of certainty in knowledge). Він погоджувався з англійським ученим Дж. Локком у тому, що вроджена ідея відсутня, а існує лише серія суб'єктивних сенсацій, і що всі дані свідомості запозичені з досвіду. У працях філософів-емпіриків XX ст. можна зустріти думки Д. Х’юма. У сфері економіки вчений був опонентом меркантилістів, його вважають попередником А. Сміта. Д. Х’юм відомий як автор «Трактату про природу людини» (1739−1740 pp., A Treatise of Human Nature) та «Історії Англії» (1754−1762 pp., History of England) у п’яти томах.

Учений довів, що резерви банківських металів країни визначаються обсягом її економіки та її потребою у грошах як засобах платежу. Основні положення теорії Д. Х’юма такі:

• уряду не слід постійно втручатися у сферу міжнародної торгівлі;

• якщо уряд країни хоче, щоб її економіка зростала, він мусить зменшити бар'єри на шляху товарів з інших країн.

В «Oxford Paperback Encyclopedia» (1998 р., с. 1241) наводиться така інформація про А. Сміта (Adam Smith, 1723−1790). Шотландський економіст і філософ, якого вважають засновником сучасного еконо-міксу. Його праці позначили остаточний розрив економічної науки з меркантилізмом і сприяли поширенню принципу невтручання держави в економіку (laissez-faire). А. Сміт подав у відставку з викладацької роботи, щоб написати «Дослідження про природу і причини багатства нації» (1776 p.), розробив теорії праці (labour), розподілу (distribution), заробітної плати (wages), цін (prices) та грошей (money) і обстоював свободу торгівлі й мінімальне втручання держави у справи економіки (minimal state interference in economic matters).

Також А. Сміт дотримувався думки, що оскільки капітал і праця лише епізодично перетинають кордони, то на міжнародному рівні не відбувається вирівнювання зарплати та прибутку. Внаслідок цього міжнародна торгівля зумовлена затратами виробництва. Нижчі затрати виробництва товару у певній країні порівняно із затратами виробництва цього самого товару в іншій країні є абсолютними перевагами першої країни. А. Сміт вважав, що країнам доцільно спеціалізуватися на виробництві товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги, та обмінюватися ними у міжнародній торгівлі.

В «Oxford Paperback Encyclopedia» (1998 р., с. 1152) наведено такі дані про Д. Рікардо (David Ricardo, 1772−1823). Англійський економіст, який разом з А. Смітом заснував англійський класичний еконо-мікс. Протягом 1819−1823 pp. був членом парламенту, підтримував вільну торгівлю, повернення до золотого стандарту, скасування законів про зерно. Найвідоміша праця Д. Рікардо — «Початки політичної економії та оподаткування» (1817 p., Principles of Political Economy and Taxation), в якій він обґрунтував, що вартість товару пов’язана з обсягом праці, необхідної для його виготовлення. (Згодом це положення розвинув К. Маркс). Він також сформулював закон порівняльних переваг у міжнародній торгівлі.

Д. Рікардо вважав, що затрати виробництва однакових товарів у двох країнах можуть бути однаковими, абсолютними і порівняльними. Для прикладу він узяв такі товари, як сукно і вино, країниАнглію та Португалію. Вчений припускав, що вино і сукно виготовляються лише за рахунок одного фактора виробництва — праці. Відносні ціни є зворотними величинами затрат країни на виготовлення одиниці продукції.

Якщо затрати в обох країнах однакові, то відсутній стимул для виникнення зовнішньої торгівлі, хоч одна з країн (Португалія) може виготовляти обидва товари дешевше. Коли Англія має абсолютні переваги у вині, а Португалія — у сукні, виникає стимул для торгівлі, сформульований А. Смітом. Нарешті, якщо країни мають порівняльні переваги у виробництві певного товару, то їм вигідно спеціалізуватися та брати участь у міжнародній торгівлі. Концепція порівняльних переваг визначає верхню і нижню межі взаємовигідності торгівлі між країнами. В окремо взятій країні торгівля між її регіонами базується на абсолютних перевагах регіонів. Порівняльні переваги — необхідна умова міжнародної торгівлі, коли відсутня або значно ускладнена міграція праці та капіталу.

Інший англійський економіст Р. Торренс на два роки раніше, ніж з’явилася праця Д. Рікардо, опублікував своє дослідження про зовнішню торгівлю зерном, в якому висловив ідею про вигідність виробничої спеціалізації на основі використання порівняльних переваг. Тому у західній літературі існує думка, що пальму першості у за-початкуванні теорії порівняльних переваг слід віддати Р. Торренсу.

Д. Рікардо дійшов кількох значних, з наукової точки зору, висновків про взаємозв'язок рівнів заробітної плати і цін у різних країнах. Вважається, що саме Д. Рікардо розробив теорію цін у сфері міжнародної торгівлі. Учений вважав, що якби Португалія мала абсолютну перевагу перед Англією у виготовленні вина і сукна, але більшу — у виготовленні вина, то її зовнішня торгівля з Англією була б можлива лише за умови, що заробітна плата у Португалії перевищує зарплату в Англії. Якщо погодинна ставка заробітної плати, виміряна золотом, однакова в обох країнах, то Португалія не імпортуватиме сукно, оскільки її споживачі можуть придбати цей товар за меншою ціною у вітчизняних виробників. Англія для оплати імпорту вина муситиме відсилати золото до Португалії доти, доки погодинна заробітна плата у золоті в Португалії не досягне того рівня, при якому португальським споживачам стане вигідним імпорт англійського сукна.

Країна з нижчими затратами виробництва має вищу погодинну заробітну плату і вищі ціни на аналогічні товари.

Розподіл грошового металу, що відбувається між країнами, балансує їх експорт та імпорт, а також встановлює у країнах такі відносно однакові ціни, що стимулюють виробництво товарів з порівняльними перевагами. Д. Рікардо дійшов висновку, що відносні рівні цін у країнах визначаються різними затратами на придбання золота. Якщо в країнах, які не мають родовищ золота, вища ефективність праці в експортних галузях, а затрати на перевезення золота зменшуються, то в цих країнах нижчі витрати на придбання золота, а також ціни порівняно з країнами, що експортують золото в зливках.

Для теорії міжнародної торгівлі це положення має неабияке значення. Відставання певної країни за рівнем продуктивності праці не обов’язково перешкоджає її участі в міжнародній торгівлі, бо завжди можна відшукати обмінне співвідношення, яке дасть змогу такій країні експортувати товари, щодо яких її порівняльне відставання найменше, та імпортувати продукцію, де відставання найбільше.

" Oxford Paperback Encyclopedia" (1998 p., с 908) про Дж. С. Міл-ля (John Stuart Mill, 1806−1873) інформує так. Шотландський філософ і економіст, здобув визнання як філософ, захищаючи емпіризм у праці «Система логіки» (1843 p., System of Logic). Учений відомий також завдяки своїм працям з політики та етики, особливо «Про свободу» (1859 p., On Liberty), де аргументував важливість особистості (importance of individuality), і працею «Практичність» (1861 p., Utilitarianism), в якій розвинув учення Є. Бентама про взаємозв'язок практичності та права. В інших працях Дж. С. Мілль обстоював представницьку демократію (representative democracy), критикував дискримінаційне ставлення суспільства до заміжніх жінок і стверджував, що кінець економічного зростання є бажаним і неминучим.

Дж. С. Мілль у 1844 р. опублікував працю «Про закони обміну між країнами», в якій виклав закон міжнародної вартості. Сучасний економіст із США Дж. Чипмен вважає, що цей закон є одним з найбільших досягнень людського інтелекту, і для свого часу він виявився занадто великим відкриттям, щоб його могли збагнути.

У працях Р. Торренса і Д. Рікардо теорія порівняльних переваг зафіксувала лише принципи міжнародного поділу праці. Дж. С. Мілль сформулював ідею «конкурентної рівноваги», що допомогла теоретично обґрунтувати положення теорій обох учених і розкривала механізм міжнародного поділу праці. У праці Дж. С. Мілля не використовувалася математика. Сучасні економетристи зазначають, що хід роздумів і аргументація ученого настільки логічні, що лише спираючись на нинішній математичний апарат, можна належним чином оцінити внесок Дж. С. Мілля в економічну науку.

Сформульовані Дж. С. Міллем закони міжнародної конкуренції стосуються двох основних положень:

• міжнародна виробнича спеціалізація врівноважує вигоди, що отримують від такої спеціалізації;

• умови повної або часткової спеціалізації визначаються нерівністю у доходах, що одержують від виробництва товарів. Можливості повної виробничої спеціалізації залежать як від еластичності заміни у споживанні, властивої виготовленим товарам, так і від тенденції до відносного вирівнювання абсолютних вигод країн, що беруть участь у міжнародній торгівлі.

Список використаної літератури:

1. 1.Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.

2. 2.Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. — К., 1999.

3. 3.Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002.

4. 4.Лозовский Л. Ш., Райзберг Б. А., Ратновский А. А. Универсальный бизнес-словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997.

5. 5.Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М., 1997.

6. 6.Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. — М.: Изд-во МГУДело и сервис, 1998.

7. 7.Мировая экономика / Под ред. В. К. Ломакина. — М.: АНКИЛ, 1998.

8. 8.Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. — М., 1999.

9. 9.Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — СПб.: Издательство Михайлова В. А., 1999.

10. 10.Розенберг Дж. М. Международная торговля. Терминологический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997.

11. 11.Савельев Є. В. Міжнародна економіка. Теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник. — Тернопіль: Економічна думка, 2002.

12. 12.Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000.

13. 13.Сенин В. С Организация международного туризма. — М.: Финансы и статистика, 1999.