Основні напрями емісійної політики банку, емісійна діяльність, розміщення акцій банку на ринку

Реферат на тему:

Основні напрями емісійної політики банку, емісійна діяльність, розміщення акцій банку на ринку.

ПЛАН.

1. 1.Основні напрями емісійної політики банку.

2. 2.Основні етапи емісійної діяльності.

3. 3.Розміщення акцій банку на ринку.

Розмаїття інвестиційних операцій банків на ринку цінних папе­рів визначається як різними цілями, так і неоднаковими стратегіями, які використовує банк-інвестор і які передбачаються його інвести­ційною політикою. Проте незалежно від виду операцій процес інвес­тування в цінні папери складається з кількох етапів (напрямків):

* визначення цілей, горизонту і форми інвестицій;

* інвестиційний аналіз;

* формування й управління портфелем цінних паперів;

* оцінювання ефективності інвестиційної діяльності.

Банки інвестують кошти у цінні папери, маючи при цьому різні цілі:

* розширення дохідної бази за рахунок зростання вартості цінних паперів, одержання прибутку у формі процентів, дивіден­дів, дисконту, курсової різниці від перепродажу цінних паперів;

* підтримання ліквідності банку створенням вторинних резервів у формі високоліквідних цінних паперів (інструментів грошового ринку), які у разі необхідності легко можна реалізувати або використати як заставу при позичанні коштів;

* забезпечення диверсифікації банківських операцій з метою мінімізації банківських ризиків і стабілізації доходів;

* формування контрольного пакету цінних паперів і участь в управлінні діяльністю об'єкта інвестування;

* розширення клієнтської бази, забезпечення присутності бан­ку на найдинамічніших ринках.

Процес формулювання інвестиційних цілей передбачає деяку попередню роботу. Так, банк повинен оцінити вільні ресурси, які є в його розпорядженні і які він може використати для інвесту­вання в цінні папери, йому необхідно зібрати достатню інформа­цію про доступні інвестиційні (фінансові) інструменти, оцінити економічну кон’юнктуру і прогнози на майбутнє. На цьому ж етапі банк визначає свій інвестиційний горизонт, тобто проміжок часу, в межах якого він має здатність розробити більш-менш чіт­ку і розумну стратегію, а також оцінити її результати надалі. Ве­личина часового горизонту визначається як цілями інвестора, так і його здатністю прогнозувати ціни і дохідність фінансових ін­струментів. Інвестиційний горизонт може бути невеликим, якщо інвестор орієнтований на одержання короткострокового прибут­ку, і довгостроковим — у стратегічного інвестора.

Цілі інвестиційної діяльності визначають форму інвестицій у цінні папери. Інвестиції можуть бути стратегічними і портфель­ними. Стратегічні інвестиції - це вкладання коштів у цінні па­пери конкретних емітентів. Мета стратегічних інвестицій — це формування контрольного пакету цінних паперів компанії (фір­ми) й управління її діяльністю. Портфельні інвестиції - це вкла­дення коштів у цінні папери різних видів, що належать різним емітентам, але управляються як єдине ціле. Мета портфельних інвестицій — це приріст капіталу на основі зростання курсової вартості портфеля й одержання прибутку від створення цінними паперами стабільних грошових потоків (дивідендів, процентів) при диверсифікації ризиків.

Формування цілей, визначення горизонту і форм інвестицій — це перший етап інвестування. Наступний етап — це інвестицій­ний аналіз. Найпоширенішими вважаються два напрями аналізу — фундаментальний і технічний.

Фундаментальний аналіз включає чотири рівні дослідження:

* макроекономічний аналіз- «галузевий аналіз;

* аналіз фінансового стану і перспектив розвитку конкретної компанії-емітента;

* прогнозування (моделювання) ціни фінансового інструменту.

Аналіз макроекономічної ситуації здійснюють на основі пока­зників, що характеризують динаміку виробництва, рівень еконо­мічної активності, споживання і накопичення, темпи інфляції, рі­вень зайнятості населення і процентних ставок, стан державних фінансів, сальдо платіжного балансу. Результати аналізу дають змогу оцінити, наскільки загальна ситуація на ринку сприятлива для інвестування, і виявити фактори, що детермінують її в корот­костроковій і довгостроковій перспективі.

Галузевий аналіз передбачає вивчення економічного циклу, а також здійснення класифікації галузей відносно рівня ділової ак­тивності і за стадіями розвитку. Галузевий аналіз дає можливість визначити пріоритетність інвестування коштів.

Фінансовий стан компанії-емітента оцінюється на основі різних джерел інформації: фінансової звітності компанії, публікацій у пре­сі, інформації, отриманої з Internet, результатів досліджень, що ви­конані спеціалізованими організаціями. Стан компанії порівнюється з аналогічними компаніями в галузі за допомогою коефіцієнтів ефек­тивності (коефіцієнти ліквідності, капіталізації, якості цінних паперів тощо). Результатом аналізу є вибір компанії, цінні папери котрої дають змогу якнайкраще реалізувати поставлені банком інвестиційні цілі.

Кінцева мета фундаментального аналізу — це прогнозування ціни фінансового інструменту. Визначивши ціну для майбутніх періодів, аналітики банків обчислюють теперішню вартість ін­струменту, користуючись схемою дисконтування. Потім тепері­шня («дійсна») вартість порівнюється з ринковою ціною. Якщо ринкова ціна нижча від «дійсної», то акція вважається «недооці­неною» і згідно з фундаментальним аналізом її слід купувати, і навпаки. Основою фундаментального аналізу є дві передумови. Перша — це можливість оцінки «дійсної вартості» фінансового інструменту. Знання «дійсної» і ринкової ціни дає змогу виявити недооцінені і переоцінені фінансові активи. Друга — це припу­щення, що ринок з часом правильно оцінить фінансові активи, отже, ринкова ціна має тенденцію до зближення з «дійсною».

Технічний аналіз — це сукупність методів і прийомів прогно­зування тенденцій зміни цін на ліквідних ринках цінних паперів на основі виключно технічних характеристик ринку — динаміки цін і обсягів операцій з купівлі і продажу цінних паперів. При цьому ігноруються фундаментальні фактори, що є основою фор­мування ціни на той чи інший інвестиційний інструмент. Основні завдання технічного аналізу:

* розкриття закономірностей у реальному русі цін;

* виявлення моментів перелому тенденцій в русі цін на ринку (цінового піку), тобто моментів, коли зростання ціни змінюється на падіння, або навпаки. Ці моменти ще називають сигналами продажу або сигналами купівлі;

* прогнозування напряму руху ціни (межі коливань) у майбут­ньому.

Основний інструментарій технічного аналізу — цінові графі­ки, діаграми, лінійні діаграми, стовпчикові діаграми1, графіки «крапок і цифр».

Використана література:

Мороз «Банківські операції» .