Анализ фінансової стійкості предприятия

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Незбалансованість економічний механізм відтворення капіталу підприємства міста і ін. У аналізі платоспроможності організації використовуються конкретні показники. Відбиваючи ставлення суми всіх ліквідних коштів від суми всіх платіжних зобов’язань балансу, загальний показник ліквідності висловлює здатність підприємства здійснювати розрахунки з всіх видах зобов’язань, як у найближчим, і по… Читати ще >

Анализ фінансової стійкості предприятия (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Титул.

Зміст 1. Загальна ж оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського балансу 3 2. Аналіз фінансової стійкості 7 3. Аналіз ліквідності балансу 12 4. Аналіз платоспроможності і діагностика банкрутства 14 5. Аналіз прогнозування можливості банкрутства 20 6. Аналіз ділову активність 22 7. Аналіз рентабельності 26 8. Факторний аналіз рентабельності 27 Бібліографія 31.

1. Загальна ж оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського баланса Под фінансове становище чи станом організації розуміють її здатність забезпечити процес господарську діяльність фінансовими ресурсами і можливість дотримання нормальних фінансових відносин із працівниками організації та іншими організаціями, банками, бюджетом тощо. буд. Щоб охарактеризувати фінансове становище підприємства, необхідно оцінити розміщення, склад парламенту й використання коштів (активів), і навіть стан джерел формування (пасивів) за належністю (власний чи зваблений капітал) й терміни погашення зобов’язань (довгострокові і короткострокові). Для загальної оцінки динаміки фінансового становища підприємства статті балансу об'єднують в окремі специфічні групи з ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов’язань (статті пасиву). Отже отримують агрегований баланс (табл. 1). Під ліквідністю активів підприємства розуміють здатність їх перетворення на грошову форму. Читання балансу по систематизованим групам агрегованого балансу ведеться від використанням методів горизонтального і вертикального аналізу. Таблиця 1 СИСТЕМАТИЗОВАНІ ГРУПИ АГРЕГОВАНОГО БАЛАНСА |Актив |Пасив | |Майно |Джерела | | |майна | |1.1. Іммобілізовані активи |1.1 Власний | | |капітал | |1.2. Мобільні, оборотні |1.2. Позиковий | |активи, в т. год.: |капітал, | | |в т. год.: | |1.2.1. Запаси без товарів відвантажених, довгострокова |1.2.1. | |дебіторська заборгованість |Довгострокові | | |зобов'язання | |1.2.2. Короткострокова дебіторська заборгованість, товари |1.2.2. | |відвантажені, активні короткострокові позики |Короткострокові | |(надані організаціям) |кредити і | | |позики | |1.2.3. Кошти й цінні папери |1.2.3. | | |Кредиторська | | |заборгованість |.

Горизонтальний аналіз — це динамічний аналіз показників. Він дає змогу встановити їх абсолютні збільшення і темпи зростання. Вертикальне аналіз — це структурний аналіз активу і пасиву балансу. Структура (склад) би в економічному аналізі вимірюється кількісно, як співвідношення частин, яке виражається їх питомими вагами у загальному обсягу досліджуваної сукупності. Вимірюється в частках одиниці чи відсотках. Оцінюючи фінансового становища підприємства використовуються такі понятия:

. загальна вартість майна підприємства дорівнює валюті баланса;

. вартість іммобілізованих активів (т. е. основних та інших внеоборотных коштів) дорівнює сумі підсумку розділу I активу баланса;

. вартість оборотних (мобільних) коштів дорівнює підсумку розділу II активу баланса;

. вартість матеріальних оборотних засобів становить суму запасів у складі оборотних активів баланса;

. величина дебіторську заборгованість та проведення короткострокових активних займов.

(позик, наданих організаціям терміном менш 12 місяців) дорівнює рядкам 230, 240; 251 баланса;

. сума вільних коштів у широкому значенні слова включає суму до каси і рахунках підприємства, цінні папери інші короткострокові фінансові вкладення. Вона дорівнює сумі рядків 252; 253 и.

260 по балансу;

. вартість власного капіталу дорівнює поділу III пасиву балансу у сумі з заборгованістю учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходами майбутніх періодів, резервами майбутніх витрат розділу V пассива;

. величина позикового капіталу дорівнює сумі розділів IV і V пасиву балансу за мінусом заборгованості учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходів майбутніх періодів і резервів майбутніх расходов;

. величина довгострокових кредитів і позик, призначених більшою мірою, зазвичай, на формування основних засобів та інших внеоборотных активів, дорівнює підсумку розділу IV пасиву баланса;

. величина короткострокових кредитів і позик, призначених, зазвичай, на формування оборотних активів, дорівнює сумі позик і кредитів по стор. 610 розділу V пасиву баланса;

. величина кредиторську заборгованість (розрахунки) й інші пасиви відбиті по рядку 620 і 660 розділ V пасиву балансу. Слід пам’ятати, що статті «Заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів», «Доходи майбутніх періодів», «Резерви майбутніх витрат» розділу V пасиву балансу відбивають внутрішню заборгованість підприємства, т. е. прирівнюються до власним засобам, тому під час аналізу їх суми слід додавати до власного капіталу. Щоб аналіз був точним, з урахуванням даних бухгалтерського обліку (у цьому числі аналітичного) із розділу II активу балансу слід виділити витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування за даними звіту про зміни капіталу (форма № 3) і звіту про про цільове використання отриманих коштів (форма № 6), які означають іммобілізацію оборотних активів, та якщо з зобов’язань пасиву балансу — неплатежі, саме зобов’язання, непогашені вчасно, платіжні вимоги постачальників, не оплачені вчасно, недоплату у бюджет і ін., відбиті в додатках до бухгалтерського балансу (розділ 1; 2 форми № 5). Безпосередньо з аналітичного балансу можна було одержати низку надзвичайно важливих характеристик фінансового становища підприємства. Такий аналіз представлений відповідно табл. 2 і трьох. Наведені в таблицях показники порівнюють у поступовій динаміці, оцінюють зміни. Такі таблиці може бути складено за кілька років визначення тенденцій зміни з допомогою динамічних показників (цілковиту зміну, темпи зростання, темп приросту, середнє прирощення та інших.). За підсумками складеного динамічного низки будують графіки, визначають функції, які описують поведінку тій чи іншій статті балансу, може бути корреляционно-регрессионный аналіз зіставлення змін показників, потрібних до ухвалення управлінські рішення. Таблиця 2 АНАЛІТИЧНА УГРУПОВАННЯ І АНАЛІЗ СТАТЕЙ АКТИВУ БАЛАНСА |Актив балансу |На початок |У найгіршому разі |Абсолютна |Темп | | |періоду |періоду |відхилення, |зростання| | | | |тис. крб. |, % | | |тис.|% до |тис.|% до | | | | |руб.|итогу|руб.|итогу| | | |1. Майно — всього |1815|100,0|1942|100,0|1273 |107,0| | |5 |0 |8 |0 | |1 | |1.1. Іммобілізовані активи |6199|34,14|7200|37,06|1001 |116,1| | | | | | | |5 | |1.2. Оборотні активи |1195|65,86|1222|62,94|272 |102,2| | |6 | |8 | | |8 | |1.2.1. Запаси без товарів |6104|33,62|6203|31,93|99 |101,6| |відвантажених і довгострокова | | | | | |2 | |дебіторська заборгованість | | | | | | | |1.2.2. Короткострокова |5051|27,82|5105|26,28|54 |101,0| |дебіторська заборгованість, | | | | | |7 | |товари відвантажені, | | | | | | | |короткострокові надані | | | | | | | |організаціям (активні) позики | | | | | | | |1.2.3. Кошти |801 |4,41 |920 |4,74 |119 |114,8| | | | | | | |6 |.

Ознаками загальної позитивної оцінки динаміки і структури балансу являются:

. зростання власного капитала;

. відсутність різких змін — у окремих статтях баланса;

. відповідність (рівновагу) розмірів дебіторської та внутрішньої кредиторської заборгованостей; виправдатись нібито відсутністю балансі збитків, простроченої заборгованості банкам, бюджету, які у додатках до бухгалтерського балансу (розділ 1; 2 й у довідці до поділу 2 форми № 5). За даними табл. 2 видно, у цілому майно збільшилася кінці звітний період на 1273 тис. крб. та й склав 107,01% від суми, що належить до початку періоду. У цьому підвищення вартості активів можна бачити в всім розділах агрегованого балансу. Темп зростання всього майна слід порівняти зі зміною обсягу продажу за даними звіту про прибутках і збитках (табл. 4). Якщо темпи зростання обсягу продажу випереджає темп зростання майна, результат такої зміни характеризується позитивно. У приводимом прикладі темпи зростання обсягу продажу становив: 39,759/45,072Ч 100=88,21%. (має місце зниження). Таблиця 3 АНАЛІТИЧНА УГРУПОВАННЯ І АНАЛІЗ СТАТЕЙ ПАСИВУ БАЛАНСА |Пасив балансу |На початок |У найгіршому разі |Абсолютна |Темп | | |періоду |періоду |відхилення, тис. |зростання, | | | | |крб. |% | | |тис. |% до |тис. |% до | | | | |крб. |підсумку |крб. |підсумку | | | |1. Джерела |18 155|100,00|19 428|100,00|1273 |107,01 | |майна — всього | | | | | | | |1.1. Власний |8620 |47,48 |9236 |47,54 |616 |107,15 | |капітал | | | | | | | |1.2. Позиковий |9535 |52,52 |10 192|52,46 |657 |106,89 | |капітал | | | | | | | |1.2.1. Долгосрочные|4008 |22,08 |4129 |21,25 |121 |103,02 | |зобов'язання | | | | | | | |1.2.2. |4109 |22,63 |4201 |21,62 |92 |102,24 | |Короткострокові | | | | | | | |кредити і позики | | | | | | | |1.2.3. Кредиторская|1418 |7,81 |1862 |9,58 |444 |131,31 | |заборгованість | | | | | | |.

Має місце підвищення величин капіталу за незначного зниження товарообігу свідчить у тому, що передвиборне збільшення вартості активів не сприяє поліпшенню результатів роботи організації. У складі всього майна бачимо підвищення питомих терезів іммобілізованих активів з 34,14 до 37,06% при загальному зменшенні частки оборотних активів тоді як даними початку періоду (табл. 2). Причому темпи зростання іммобілізованих активів сягнуло найбільшої величини серед груп агрегованого балансу, він становив 116,15%. Такі зміни, очевидно, знижують мобільність структури капіталу підприємства, зменшуючи ліквідність його балансу. Зниження частки дебіторську заборгованість (табл. 2) свідчить про відносному зменшенні наданого підприємством кредиту. Це відбиває скорочення термінів оплати відвантажених підприємством товарів, зниження розмірів коштів, абстрактних з обороту дебіторами. Проте за зменшенні суми проданих товарів скорочення заборгованості очевидно пов’язане зі зниженням обсягів реалізації. Зменшення обсягів продажу саме собою скорочує розміри сплати проданий товар і заборгованість для неї дебіторів. Тож у цій ситуації недостатньо підстав щодо позитивної оцінки факту зниження дебіторську заборгованість, оскільки зниження заборгованості підприємству, мабуть, не пов’язано з більш раціональним проведенням розрахунків за проданий товар, а викликано зменшенням обсягів реалізації товарів, що негативно впливає фінансовий результат. Таблиця 4 ЗВІТ Про ПРИБУТКАХ І ЗБИТКАХ (уривки з звіту) |Найменування показника |Код |За |За аналогічний | | |строки|отчетный |період минулого | | | |період |року | |I. Доходи й витрати на звичайним видам діяльності | |Виручка (нетто) від продажу товарів, |010 |39 759 |45 072 | |продукції, робіт, послуг (за мінусом | | | | |ПДВ, акцизів і аналогічних обов’язкових| | | | |платежів) | | | | |Собівартість проданих товарів, |020 |32 968 |32 300 | |продукції, робіт, послуг | | | | |Валова прибуток |029 |6791 |12 772 | |Комерційні витрати |030 |5810 |12 709 | |Управлінські витрати |040 | | | |Прибуток (збиток) від продажу |050 |981 |63 | |(рядки (010−020−030−040)) | | | | |II. Операційні доходи і | |Відсотки для отримання |060 | | | |Відсотки до сплати |070 | | | |Доходи від участі у інших организациях|080 |37 |43 | |Інші операційні доходи |090 | | | |Інші операційні витрати |100 | | | |III. Позареалізаційні доходи і | |Позареалізаційні доходи |120 |346 |62 | |Позареалізаційні витрати |130 |334 |292 | |Прибуток (збиток) до оподаткування |140 | | | |(рядки | | | | |(050+060−070+080+090−100+120−130)) | | | | |Податок з прибутку й інші аналогічні |150 | | | |обов'язкових платежів | | | | |Прибуток (збиток) від звичної |160 | | | |діяльності | | | | |(рядки (140−150)) | | | | |IV. Надзвичайні доходи і | |Надзвичайні доходи |170 | | | |Надзвичайні витрати |180 | | | |Торішній чистий прибуток (нерозподілена |190 | | | |прибуток (збиток) звітний період) | | | | |(рядки (160+170−180)) | | | |.

Оскільки загальний зниженні частки оборотних засобів для підприємства також спостерігається збільшення частки коштів у складі обігового капіталу з 4,41 до 4,74% тоді як початком періоду. Збільшення частки коштів характеризує підвищення мобільності активів і, отже, ступеня платоспроможності підприємства з поточним зобов’язанням. Але з іншого боку, вільні грошових сум можуть бути вкладено в господарський оборот підприємства підвищення обсяги виробництва та її реалізації і тим самим — збільшення обсягів продажів. Зростанню частки коштів, очевидно, сприяло зниження частки дебіторську заборгованість. Проте в підприємства, поряд зі збільшенням коштів, зросла і кредиторську заборгованість з 7,81 до 9,58% (табл. 3). Тобто збільшення вільних коштів спрямоване на погашення розрахунків із кредиторами і використано в обороті, що свідчить про недостатньо раціональному використанні їх. І тут вільний залишок коштів слід порівняти з нормативом операційного залишку і страховим запасом коштів, встановлюваних для підприємства і яких визначали за спеціальної методиці. Що стосується перевищення норм залишками гроші треба активніше залучити до обороті чи розрахунках. У цьому слід перевіряти терміни погашення кредиторську заборгованість для забезпечення своєчасності розрахунків. Далі оцінюють пасив балансу (табл. 3). Тут спостерігається абсолютне збільшення кожної з статей балансу. Відносні показники відбивають зростання частки власного капіталу з 47,48% до 47,54% за незначного зниження позикового з 52,52% до 52,46%. Така зміна підвищує платоспроможність, незалежність підприємства від позикових джерел. З сказаного також слід, що передвиборне збільшення майна відбулося більшою мірою з допомогою власні кошти. Зростання кредиторську заборгованість свідчить про збільшення отриманих підприємством кредитів за куплений товар або зростанні інших статей кредиторську заборгованість. Якщо за відстрочку платежу постачальнику за договором непотрібен сплата відсотків, підприємству вигідно мати такі кредити, як безвідсотковий позику. Розміри таких кредитів повинні обмежуватися можливостями їхнього своєчасного погашення відповідність до договорами. Короткострокова дебіторська заборгованість значно перевищує розміри кредиторську заборгованість у звітній і базисному періоді (табл. 2 і трьох), що підвищує можливості розрахунків із кредиторами протягом періоду надходження від дебіторів. Разом про те, якщо перевищення кредиторську заборгованість над дебіторської можуть призвести до втрати платоспроможності, то зворотне співвідношення характеризує надмірне відволікання засобів у борги дебіторів, як і приміром із даним підприємством. У той самий час у аналізованої ситуації зниження частки дебіторську заборгованість зазначає позитивну тенденцию.

2. Аналіз фінансової устойчивости Финансовая стійкість — це певне стан рахунків підприємства, яке гарантуватиме його постійну платоспроможність. Знання граничних кордонів зміни джерел коштів на покриття вкладень капіталу основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі напрями господарських операцій, які ведуть поліпшити фінансового становища підприємства, до підвищення його стійкості. Балансова модель фінансової стійкості має такий вигляд: F + Z + Ra = ІВ + КТ + Кt + Rp + КО, (1) де умовні позначення мають хоча б сенс, що у табл. 5, т. е.:

. F — основний капітал (підсумок розділу I активу баланса);

. Z — запаси. Задля більшої рівності валюти агрегованого балансу до цього поділу можна вважати і ПДВ щодо придбаним ценностям.

Бажано запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари відвантажені до Ra, оскільки за ступеня ліквідності вони одержали понад відповідають дебіторської задолженности;

. Ra — розрахунки (дебіторська заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткострокові фінансові вкладення й інші активи (раздела.

II активу балансу); Z+Ra = O — оборотні активи (підсумок розділу II активу баланса).

. ІВ — джерела власні кошти (підсумок розділу III пасиву балансу і за статті: «Заборгованість учасникам (засновникам) із виплати доходов»,.

«Доходи майбутніх періодів», «Резерви майбутніх витрат» розділу V пасиву баланса);

. KT — довгострокові кредити і позикові кошти (підсумок розділу IV пасиву баланса);

. Kt — короткострокові кредити і позикові кошти (стор. 610 розділу V пасиву баланса);

. КО — зобов’язання, непогашені вчасно (дані із розділів 1; 2 і довідки до поділу 2 форми 5). Слід пам’ятати, що це зобов’язання введено до складу пасиву балансу під час підрахунку підсумку, але з виділено в нем;

Відповідно до вираженню (3), в аналізованому прикладі (табл. 2 і трьох) стійкість цього підприємства відповідає нерівності 6203? 9236 + 4129 — 7200; 6203 > 6165. Тобто перманентного капіталу підприємства замало покриття основного і обігового капіталу, що свідчить про нестійкості фінансового становища підприємства. Загалом, співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів (запасів) і величин власних і позикових джерел формування та визначає стійкість фінансового становища організації. Причому забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможність відбиває її зовнішній прояв. Тому платоспроможність наслідком забезпеченості, а рівень забезпеченості матеріальних оборотних засобів джерелами виступає у ролі причини, зумовлюючи той чи інший ступінь платоспроможності (неплатежеспособности).

Указанная взаємозв'язок використовується в оцінці фінансової стійкості. Для цього є класифікація типів фінансової стійкості (табл. 6). Абсолютна стійкість зустрічається рідко. Її дотримання свідчить про можливості негайного погашення зобов’язань, але виникнення зобов’язань пов’язані з потреби у використанні коштів, а чи не у тому на рахунках організації. Тому абсолютна стійкість представляє собою крайній тип фінансової стійкості (табл. 6). Нормальна стійкість гарантує оптимальну платоспроможність, коли терміни надходжень й розміри коштів, фінансових вливань і очікуваних термінових надходжень приблизно відповідають термінів погашення і розмірам термінових зобов’язань. Передкризова (мінімальна стійкість) пов’язана з порушенням поточної платоспроможності, у якому можливо відновлення рівноваги у разі поповнення джерел власні кошти, збільшення власних оборотних коштів, продажу частини активів для розрахунків з боргах. Кризовий фінансове становище виникає, коли оборотних активів підприємства бракує покриття його кредиторської заборгованості і прострочених зобов’язань. За такого стану підприємство на межі банкрутства. Для відновлення механізму фінансів необхідний пошук можливостей та прийняття організаційних заходів для забезпечення підвищення ділову активність і рентабельності роботи підприємства міста і ін. При цьому потрібно оптимізація структури пасивів, обгрунтоване зниження запасів і витрат, не які у обороті чи використовуваних недостатньо ефективно. Відповідно до класифікацією стійкості (табл. 6) аналізованих підприємство має мінімально допустиму (предкризисную) стійкість в в довгостроковій перспективі: 5,105+920+6,203? 1,862+4,201+4,129; 12 228?. 10 192 У аналізі стійкості також розглядають забезпеченість запасів джерелами. Для характеристики джерел формування запасів використовують ряд показників, що відбивають різну ступінь охоплення різних видів джерел. Наявність власних оборотних засобів визначається вираженням: EС= ИС-F. Наявність власних і частка довгострокових позикових джерел формування оборотних засобів: ET= (ІВ + KT)-F = EС+ KT. Загальна величина основні джерела формування оборотних засобів: ES = (ІВ + KT + Kt)-F = ET+ Kt. Трьом показниками наявності джерел формування оборотних засобів відповідають три показника забезпеченості запасів джерелами формування: Надлишок (+) чи недолік (-) власних джерел формування запасов:

± EС = EС-Z. За даними табл. 2 і трьох організація має недолік власних джерел формування запасів, рівний: ± EС=9236−7200−6203= 4167 тис. крб. Надлишок (+) чи недолік (-) власних і частка довгострокових джерел формування запасів: ± ET = ET-Z = (EС+ KT)-Z. У організації недолік власних і частка довгострокових позикових джерел становив: ± ET=9236+4129−7200−6203= -38 тис. крб. Отже, на оплату наявних запасів організації притягнуті не лише власний капітал та довгострокові кредити і позики, а й короткострокові зобов’язання. Надлишок (+) чи недолік (-) загального розміру основні джерела формування запасів: ± ES = ESZ = (EС + KT + Kt)-Z. Загальна величина основні джерела покриває запаси з надлишком, рівним ± ES =9236+4129+4201−7200−6203= 4163 тис. крб. І на цій ж основі розраховують три коефіцієнта фінансової стійкості. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування коштів: [pic]; Граничне нижнє обмеження у цій коефіцієнта: [pic]? 0,6ч 0,8. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими джерелами коштів: [pic]; З умови фінансової стійкості, за яким розмір власних джерел постачання та довгострокових зобов’язань може бути достатній покриття запасів, нормальним для даного коефіцієнта вважається обмеження: [pic]? 1. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами. [pic] Цей коефіцієнт найбільш затребуваний за умови недостатності власного капіталу і частка довгострокових зобов’язань покриття запасів, т. е. за значення < 1. Він відбиває ступінь покриття запасів усіма основними джерелами формування. Важливою характеристикою стійкості фінансового стану підприємства, його незалежності він позикових джерел є й коефіцієнт автономії, рівний частці джерел власні кошти загалом балансу. Його нормальне обмеження: [pic]? 0,5 означає, що це зобов’язання підприємства бути вкриті його власними засобами. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшенні фінансової незалежності підприємства, зниженні ймовірності не фінансові обмеження (фінансового ризику) в майбутніх періодах. Така тенденція, з погляду кредиторів, підвищує гарантированность виконання підприємством своїх зобов’язань. Коефіцієнт співвідношення позикових і власні кошти (КЗ/С) дорівнює відношенню величини зобов’язань підприємства до величині його власних коштів. Його ще називають коефіцієнтом гиринга. Значення коефіцієнта КЗ/С можна також ознайомитися визначити наступним вираженням: [pic]. З наведених вище залежностей слід, що нормальне обмеження для коефіцієнта залежності (гиринга): [pic] Перевищення одиниці у значенні коефіцієнта гиринга означає, що з бізнесу позиковий капітал організація головне джерелом фінансування. Високий гиринг свідчить про високому ризик. Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих коштів (КМ/И) обчислюється розподілом оборотних активів (розділ II активу балансу) на іммобілізовані активи (розділ I активу). За наявності розділі II активу балансу іммобілізації оборотних засобів його підсумок (в чисельнику) зменшується їхньому величину, а знаменник показника (іммобілізовані кошти) збільшується, оскільки відволікання мобільних коштів з обороту знижує реальне наявність власних оборотних засобів підприємства. Стійкість фінансового становища характеризує ще й коефіцієнт маневреності, рівний відношенню власних оборотних засобів підприємства до загальної величині джерел власні кошти. [pic]. Він показує, яка частина власні кошти підприємства перебуває у мобільного формі, що дозволяє щодо вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансове становище. За відсутності жорстко встановлених обмежень за цьому коефіцієнта іноді рекомендується використати його значення у вигляді 0,5, як оптимальне. Для характеристики структури джерел коштів підприємства можна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел. До них належать: Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, рівний відношенню величини довгострокових кредитів і позикових коштів від суми джерел власні кошти підприємства міста і довгострокових кредитів і позик: Ккт = Кт / (Ів + Кт). Цей коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємства у складі перманентного (постійного) капіталу. Збільшення частки заборгованості свідчить про більшу залежність організації від зовнішніх джерел фінансування й меншою платоспроможності. Коефіцієнт короткостроковій заборгованості висловлює частку короткострокових зобов’язань у сумі зобов’язань: [pic]. Він показує, яка частина у сумі заборгованості вимагає короткострокового погашення. Збільшення коефіцієнта підвищує залежність організації від короткострокових зобов’язань, вимагає збільшення ліквідності активів задля забезпечення платоспроможності і легальною фінансовою стійкості. Коефіцієнт кредиторську заборгованість та інші пасивів висловлює частку кредиторську заборгованість та інші пасивів у сумі зобов’язань підприємства: [pic] Коефіцієнт відбиває частку найбільш термінової заборгованості загальній сумі зобов’язань, збільшення якої означає зниження можливостей організації використовувати капітал у власній обігу залишалися і потребує негайного відчуження частки коштів, відповідної даному коефіцієнта. Зростання коефіцієнта кредиторську заборгованість та інші пасивів, а найбільшою ступеня впливає зниження платоспроможності і легальною фінансовою стійкості організації. Приклад. Розрахунок показників фінансової стійкості з урахуванням наведених даних (табл. 2 і 3):

. коефіцієнт автономии;

. коефіцієнт співвідношення позикових і власних средств;

. коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами формування средств;

. коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними і довгостроковими позиковими джерелами средств;

. коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами. Коефіцієнт автономії дорівнює частці власних джерел коштів загалом результаті балансу: КА = 9236 /19 428 = 0,48. Оскільки значення коефіцієнта субнормальний обмеження (КА? 0.5), залежність організації від позикових джерел стає більше норми. Не все зобов’язання аналізованого підприємства бути вкриті його власними засобами. Коефіцієнт гиринга дорівнює відношенню величини зобов’язань підприємства до величині його власні кошти: КЗ/С = 10 192 / 9236=1,104. Як бачимо, частка позикових коштів цієї організації перевищує нормальне обмеження КЗ/С? 1. Позикові кошти підприємства перевищують половини власні кошти, що також обмежує можливості у погашенні загального розміру зобов’язань. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними засобами розраховується розподілом величини власних джерел покриття запасів і витрат до вартості запасів і витрат. Розмір власних запасів і витрат різниці величини джерел власні кошти і величини внеоборотных активів. Отже, КСОZ =(9236—7200)/6,203 = 0,3282 Граничне нижнє обмеження у цій коефіцієнта КСОZ? 0.6ч 0.8. Розрахунок свідчить, що запаси й витрати не забезпечені в достатній мірі власними джерелами коштів. Оскільки запаси й витрати не забезпечені власними джерелами коштів, потрібно визначити, наскільки вони покриваються розміром власного капіталу сумі з довгостроковими кредитами і позиками. Сума власного капіталу і частка довгострокових зобов’язань є стабільним джерелом фінансування. Вона називається перманентним, т. е. постійним капіталом. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними і довгостроковими позиковими джерелами коштів знаходять розподілом суми власних (включаючи заборгованість учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходи майбутніх періодів і резерви майбутніх витрат і платежів) і частка довгострокових джерел формування запасів і витрат до вартості запасів і витрат. Розмір власних і частка довгострокових позикових джерел запасів і витрат різниці величини відповідних джерел засобів і величини внеоборотных активів: KTОZ=(9236+4129—7200)/6203 = 0,994 Постійний капітал підприємства теж покриває величину запасів і витрат. Постійних джерел, як і власного капіталу, недостатньо навіть покриття внеоборотных активів. Для оцінки ступеня покриття зазначених активів усіма основними видами джерел переходять розрахуватися наступного коефіцієнта. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами розраховується розподілом суми власних, довгострокових та проведення короткострокових джерел формування запасів і витрат до вартості запасів і витрат. Величина власних, довгострокових та проведення короткострокових позикових джерел запасів і витрат різниці величини відповідних джерел коштів і величини внеоборотных активів. Отже, KS ОZ=(9236+4129+4201−7200)/6203=1,062 Оцінюючи коефіцієнти автономії і співвідношення позикових і власних коштів, можна сказати, що це підприємство не має достатньою мірою незалежності він позикових джерел. Власних джерел вистачає тільки покриття незначній їх частині оборотних активів. Запаси фінансуються в більшою мірою з допомогою зобов’язань. На підвищення фінансової стійкості організації необхідно нарощувати частку власних джерел. Причому залучення акціонерного капіталу цього при збитковою роботі підприємства не забезпечить приросту власного капіталу. Тому керівництву необхідно шукати способи підвищення ефективності роботи підприємства (ділову активність і рентабельності), приймати орієнтацію виробництва, що забезпечує отримання прибыли.

3. Аналіз ліквідності баланса Анализ ліквідності балансу проводиться у зв’язку з умовами фінансових обмежень і необхідністю оцінки платоспроможності (кредитоспроможності) організації. Ліквідність балансу окреслюється ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення що у грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Цей аналіз залежить від порівнянні коштів за активу, згрупованих за швидкістю їх перетворення на кошти (тобто. за рівнем їхньої ліквідності) і розміщених у порядку спаду ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх і розташованими гаразд зростання термінів. Платоспроможність організації припускає спроможність своєчасно здійснювати платежі з взаємодіючими суб'єктами. Платоспроможність є найважливіша умова кредитоспроможності, що означає наявність в організації передумов щоб одержати кредиту, здатність повернути їх у термін. Залежно від рівня ліквідності, т. е. швидкості перетворення на грошові кошти, активи підприємства поділяються ми такі группы:

. А1) найліквідніші активи — кошти підприємства міста і короткострокові фінансові вкладення без позик, наданих організаціям (сума рядків 252; 253 і 260 розділу II активу баланса);

. А2) быстрореализуемые активи — короткострокова дебіторська заборгованість, товари відвантажені, позики, надані організаціям терміном менш 12 місяців, і інші активи (стор. 240; 215; 251 і стр.

270 розділу II активу балансу). У цьому гурті бажано також відняти іммобілізацію оборотних засобів, т. е. витрати, не перекриті засобами фондів і цільового финансирования;

. А3) медленнореализуемые активи включають запаси мінус товари відвантажені, мінус витрати майбутніх періодів, плюс довгострокова дебіторська заборгованість, плюс довгострокові фінансові вкладення із розділу 1 активу балансу, зменшені на величину капіталовкладень у статутні фонди інших организаций;

. А4) труднореализуемые активи — статті розділу I активу балансу крім довгострокових фінансових вливань, включених в попередню групу. Сюди включаються та й в статутні фонди інших підприємств, виключених з попередньої групи. Пасиви балансу групуються за рівнем терміновості їх оплаты:

. П1) найбільш термінові зобов’язання — до них належить кредиторської заборгованості (стор. 620 розділу V пасиву балансу) й інші короткострокові зобов’язання (стор. 660), в т. год. зобов’язання, непогашені вчасно, відбиті осторонь в розділах 1; 2 й у довідці до поділу 2 форми № 5.

. П2) короткострокові пасиви — короткострокові кредити і позикові средства.

(стор. 610 розділу V пасиву баланса);

. П3) довгострокові пасиви — довгострокові кредити і позикові средства.

(підсумок розділу IV пасиву баланса);

. П4) постійні пасиви — статті розділу III пасиву балансу. Задля збереження балансу активу і пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму майбутніх періодів суму іммобілізації оборотних засобів по статтям розділу II активу балансу і за збільшуються у сумі заборгованості учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходів майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат (стор. 630 — 650 розділу V пасиву балансу). Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення: [pic] Якщо деякі нерівності відповідають зазначеним обмеженням, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Але це потрібно пам’ятати, що менше ліквідні активи що неспроможні замінити більш ліквідні за браку коштів за одному гуртові і надлишку з іншої через неможливість погашення такими активами більш термінових зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу уявімо як табл. 7. Таблиця 7 АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСА |АКТИВ |На |На |ПАСИВ |На |На |Платіжний | | |начало|конец | |начало|конец |надлишок чи | | |период|период| |период|период|недостача | | |а |а | |а |а | | |А2) |5051 |5105 |П2) |4109 |4201 |942 |904 | |Быстрореализуемые| | |Краткосрочн| | | | | |активи | | |ые пасиви | | | | | |А3) |6104 |6203 |П3) |4008 |4129 |2096 |2074 | |Медленнореализуем| | |Довгострокові| | | | | |ые активи | | |е пасиви | | | | | |А4) |6199 |7200 |П4) |8620 |9236 |2421 |2036 | |Труднореализуемые| | |Постійні | | | | | |активи | | |пасиви | | | | | |БАЛАНС |18 155 |19 428 |БАЛАНС |18 155 |19 428 |- |- |.

Сопоставление найліквідніших засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з’ясувати поточну ліквідність. Вона про платоспроможності (чи неплатоспроможності) підприємства на найближчим часом. Порівняння повільно реалізованих активів з довгостроковими і середньостроковими пасивами показує перспективну ліквідність. Перспективна ліквідність відбиває прогноз платоспроможності з урахуванням порівняння майбутніх надходжень і платежів. Зіставлення підсумків першої групи з активу і з пасиву, т. е. А1 і П1 (терміни близько трьох місяців), відбиває співвідношення із поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, т. е. А2 і П2 (в середньому це терміни від 3-х до шести місяців), показує тенденцію збільшення чи зменшення поточної ліквідності у майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і з пасиву для третьої та четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у щодо віддаленому майбутньому. Відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов’язань в пасиві заплановано орієнтовно, тому ця схема аналізу ліквідності балансу приближенна. Проте, з погляду можливостей своєчасного здійснення розрахунків, проведений за такою схемою аналіз досить повно представляє фінансове становище. Як очевидно з табл. 7, перше співвідношення відповідає встановленому обмеження. Найбільш ліквідні активи (А1) не покривають найбільш термінові зобов’язання (П1) наприкінці періоду із нестачею, рівним 942 тис. крб. Те є підприємство не може погасити поточну заборгованість кредиторів на суму 942 тис. крб. На інших співвідношенням виконуються зазначені обмеження. Отже, організація здатна розплатитися зі сплати найближчій далекої перспективи з певним фінансовим запасом за умови своєчасних розрахунків із дебіторами з урахуванням можливості використання ліквідних активів цих цілей. Виконання останнього нерівності свідчить достатність власного капіталу організації (П4) покриття труднореализуемых активів (А4). Для комплексної оцінки ліквідності балансу загалом [pic]рассчитывается загальний показник ліквідності: [pic] где.

. [pic]итоги відповідних груп по активу і пассиву;

. [pic] — вагові коефіцієнти статей активу баланса;

.? і — вагові коефіцієнти статей пасиву балансу. Загальний показник ліквідності балансу відбиває ставлення суми всіх ліквідних коштів підприємства від суми всіх платіжних зобов’язань (як короткострокових, і довгострокових і середньострокових) за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов’язань входить у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, враховують їхню соціальну значимість з погляду строків надходження засобів і погашення зобов’язань. Значимість визначають по питомій вазі (відношенню відповідної статті до валюті балансу). Цей показник так можна трактувати у поступовій динаміці, і навіть порівнювати баланси різних підприємств і виявляти найліквідніший з них.

4. Аналіз платоспроможності і діагностика банкротства Главным ознакою неспроможності підприємства є його неплатоспроможність. Під неспроможністю (банкрутством) організації розуміється визнана арбітражний суд чи оголошена боржником нездатність боржника на обсязі задовольнити вимоги кредиторів по грошовим зобов’язанням і (чи) виконувати обов’язок зі сплати обов’язкових платежів (Федеральний закон «Про неспроможності (банкрутство)» від 08.01.98 № 6-ФЗ). Ознака банкрутства: юридична особа вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів по грошовим зобов’язанням і (чи) виконати обов’язок зі сплати обов’язкових платежів, якщо відповідні зобов’язання і (чи) обов’язки не виконані їм у протягом 3 місяців із моменту настання його дати їхнього виконання, якщо інше встановлено Федеральним законом неспроможність (ст. 3 закону неспроможність (банкрутство)). Справи про політичне банкрутство розглядаються арбітражний суд. Річ про політичне банкрутство може бути порушена, коли на вимоги на боржника — юридичній особі в сукупності складають щонайменше п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці, якщо інше не передбачено федеральним законом неспроможність (ст. 5 закону неспроможність (банкрутство)). Передумовою банкрутства то, можливо незадовільна структура балансу чи такий стан майна, і зобов’язань боржника, у якому з допомогою майна може бути забезпечене своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатньою ступенем ліквідності майна боржника. У цьому загальна вартість майна може дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника чи перевищувати її. Основні чинники виникнення банкрутства поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивним чинникам відносять недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податкової систем, нормативної і законодавчої бази для, наявність високої інфляції та інших. До суб'єктивним чинникам относят:

. невміння керівництва прогнозувати і попередити банкротство;

. погане вивчення попиту, відсутність стабільної збутової системы;

. недостатнє, неефективне рекламування товаров;

. зниження продуктивність праці та обсягів производства;

. зниження якості і товаров;

. необгрунтоване збільшення цен;

. надмірні затраты;

. низька рентабельність продаж;

. великі борги, взаємні неплатежи;

. недостатня орієнтованість керівництва на реальні вимоги рынка;

. недостатня підприємливість у налагодженні господарських процесів відповідно до конъюнктурой;

. орієнтація на занадто великий життєвий цикл товара;

. вибір не досить ефективною фінансової, цінової та інвестиційної политики;

. незбалансованість економічний механізм відтворення капіталу підприємства міста і ін. У аналізі платоспроможності організації використовуються конкретні показники. Відбиваючи ставлення суми всіх ліквідних коштів від суми всіх платіжних зобов’язань балансу, загальний показник ліквідності висловлює здатність підприємства здійснювати розрахунки з всіх видах зобов’язань, як у найближчим, і по віддаленим загалом. Але це показник це не дає ставлення до можливостях організації у плані погашення саме короткострокових зобов’язань, які прагнуть наявності найліквідніших активів обсягом, достатньому для термінових розрахунків. Адже що коротше період, протягом якого боржник зобов’язаний погасити зобов’язання, то більша платоспроможність потрібно від боржника. Тож оцінки ступеня платоспроможності використовують три відносних показника ліквідності, різняться набором ліквідних коштів, які розглядають у ролі покриття короткострокових зобов’язань. Можливість найбільш раннього погашення зобов’язань відбиває коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ). Він розраховується ставленням величини найліквідніших активів від суми найбільш термінових зобов’язань та короткострокових пасивів. Найбільш ліквідними активами, як уже зазначалося, вважають кошти, цінні папери інші короткострокові фінансові вкладення. Короткострокові зобов’язання, як сума найбільш термінових зобов’язань та короткострокових пасивів, включають кредиторську заборгованість, в т. год. зобов’язання, непогашені вчасно, платіжні вимоги постачальників, не оплачені вчасно; недоплату у бюджет тощо., включені в пасив балансу і за відбиті осторонь в додатках до бухгалтерського балансу (розділ 1; 2 й у довідці до поділу 2 форми № 5 додатку до бухгалтерського балансу), короткострокові кредити і позикові кошти. Цей коефіцієнт виражається формулою: [pic]. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частина короткостроковій заборгованості підприємство може найближчим часом. Цей коефіцієнт ні бути нижчою нормальних обмежень: KАЛ? 0,2 год 0,5. Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу, т. е. можливість негайних розрахунків. За даними табл. 2 і трьох значення даного коефіцієнта одно Кал = 920/(4201+1862) = 0,15 Оскільки отриманого результату коефіцієнта абсолютної ліквідності не задовольняє встановленими нормами, можна вважати, що це підприємство неспроможна погасити достатню частина короткостроковій заборгованості на дату складання балансу. Коефіцієнт критичної ліквідності (ККЛ) (проміжний коефіцієнт покриття) дорівнює відношенню найліквідніших активів у сумі з короткостроковій дебіторської заборгованістю, позиками, наданими організаціям терміном менш 12 місяців, та інші активів у складі ліквідних коштів з відрахуванням іммобілізації оборотних засобів від суми найбільш термінових зобов’язань та короткострокових пасивів. До іммобілізації оборотних засобів по статтям даного розділу слід зарахувати витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування за даними звіту про зміни капіталу (форма № 3) і звіту про про цільове використання отриманих коштів (форма № 6). Формула даного коефіцієнта має вигляд: [pic] Коефіцієнт критичної ліквідності відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасних надходжень від дебіторів і позичальників з їхньої короткостроковій заборгованості. Нижня нормальна кордон даного коефіцієнта відповідає обмеження: ККЛ? 1. Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний на середні терміни одного обороту короткостроковій дебіторську заборгованість. Визначимо значення цієї коефіцієнта за даними табл. 2 і трьох: ККЛ = (920+5105)/4201+1862 = 0,99 Критична ліквідність теж нижчих за встановлений обмеження. Отже, суми найліквідніших і быстрореализуемых активів у підприємства замало покриття його короткострокових зобов’язань. І короткострокова заборгованість нічого очікувати погашена повною мірою протягом короткострокових надходжень на рахунки підприємства. Якщо склад ліквідних коштів, крім відображених у чисельнику попередніх показників, включити також довгострокову дебіторської заборгованості і запаси з відрахуванням витрат майбутніх періодів, їх ставлення до короткотерміновим зобов’язанням становитиме коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) чи коефіцієнт покриття. Його ще називають загальним коефіцієнтом покриття. Він дорівнює відношенню вартості всіх оборотних (мобільних) коштів організації до величині короткострокових зобов’язань: [pic]. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) показує платіжні можливості організації, оцінювані за умови як своєчасних розрахунків із дебіторами і сприятливою реалізації товарів, а й продажу разі необхідності інших елементів матеріальних оборотних засобів. Нормальним йому вважається обмеження: КТЛ? 2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний на середні терміни одного обороту всіх мобільних коштів. Він відбиває ступінь загального покриття усіма оборотними активами організації суми короткострокових зобов’язань. У аналізованого підприємства (табл. 2 і трьох) становитиме: КТЛ = 12 228/(4201+1862) = 2,02 Величина даного коефіцієнта задовольняє обмеження. Це дозволяє дійти невтішного висновку у тому, що спільної суми оборотних засобів цього підприємства достатньо забезпечення платоспроможності. Для оцінки структури балансу і за діагностики банкрутства використовують коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) і коефіцієнт забезпеченості власними засобами (КЗ), який розраховується ставленням власних оборотних засобів (EC) від суми всіх оборотних активів (від виробленого розділу II активу балансу): [pic]. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами характеризує наявність власних оборотних засобів організація, необхідні її фінансової стійкості. Нормальне обмеження даного коефіцієнта визначається вираженням: КЗ? 0.1 Структура балансу вважається задовільною, коли обидва з коефіцієнтів (коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) і коефіцієнт забезпеченості власними засобами (КЗ)) задовольняють нормальним обмеженням. Якщо хоча один із цих коефіцієнтів не задовольняє встановленим обмеженням, структура балансу вважається незадовільною. У прикладі (табл. 2 і трьох) коефіцієнт забезпеченості власними засобами становитиме: КЗ = (9236−7200)/12 228 = 0,17 Оскільки КЗ задовольняє обмеження, підприємство можна вважати забезпеченим власними засобами. При задовільною структурі балансу для перевірки стійкості фінансового стану (не втратить організація платоспроможності) розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності терміном 3 місяці. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менш 1, може з’явитися рішення про втрату платоспроможності, т. е. у тому, що у недалекому майбутньому підприємство зможе виконати свої зобов’язання перед кредиторами. Через реальної загрози втрати платоспроможності дана організація ступає облік органів Федеральної служби Росії зі справ неспроможність і фінансового оздоровлення. При незадовільною структурі визначають можливість відновлення платоспроможності. І тому розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності на період 6 місяців. Якщо значення коефіцієнта відновлення виявиться вище одиниці, підприємство має можливість відновити свою платоспроможність цей період. Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності розраховується за формулі: [pic] где.

. KТЛК — значення коефіцієнта поточної ліквідності наприкінці звітного периода,.

. KТЛН — значення коефіцієнта поточної ліквідності початку звітного периода,.

. T — тривалість звітний період в месяцах,.

. Y — період відновлення (втрати) платоспроможності. При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності Y = 6 місяців. При розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності Y = 3 місяців. У аналізі даних річний звітності тривалість (T) приймається рівної 12 місяців, на першому кварталу — 3 місяців тощо. буд. Для розрахунку коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності необхідно визначити величину коефіцієнта поточної ліквідності початку року у раніше представленої формулі: Ктлн = 11 956/(4109+1418) = 2,16 Величини коефіцієнтів поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами засвідчують задовільною структурі балансу. Отже, розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності. Купл = 0,5*(2,02+3/12*(2,02−2,16)) = 0,99 Результати підрахунків оформляємо в табл. 8.

Наведені розрахунки йдуть на фінансової оцінки й немає обов’язкових юридичних наслідків. Рішення неспроможність (банкрутство) підприємств принимается:

. добровільно самої организацией;

. з укладання арбітражного суда;

. Федеральної службою Росії зі справ неспроможність і фінансового оздоровлення. Методом, що дозволяє завчасно виявляти і запобігати можливість виникнення банкрутства, є аналіз фінансових потоків. Він дає змогу виконувати завдання аналізу оптимальності термінів та обсягів позикових коштів, оцінки доцільності залучення кредиту. У аналізі фінансових потоків розглядаються 4 групи показателей:

. поступления;

. витрати (чи «платежи»);

. їх різниця («сальдо», «баланс»);

. наявність сальдо («сальдо наростаючим результатом», «аккумулированное сальдо»…), відповідне наявності коштів у рахунку. Виникнення негативного сальдо четвертим показнику означає поява невкритих боргів. За відсутності коштів на її оплати і востребовании цих боргів кредиторами в суді банкрутство стає найімовірнішим. Отже, виникнення негативного сальдо останнього показника — перший ознака підвищеної ймовірності банкрутства. Другий ознака підвищеної ймовірності банкрутства пов’язані з можливістю влучення навіть квітучою фірми в так звану «кредитну пастку». Таке може бути, коли обсяг залучуваних позикових коштів приблизно дорівнює менше які повернуться позикових коштів. Це означає, що залучені позикові кошти йдуть на розвитку організації. У цьому плата них збільшує витрати, знижує ефективність, утворює тенденцію зменшення власні кошти, і через це призводить до збитковою роботи і банкрутства. Метод оцінки ймовірності банкрутства з урахуванням аналізу фінансових потоків широко застосовується у економіці країн. У Німеччині, наприклад, такий аналіз застосовується у законодавчому порядку задля встановлення факту неплатоспроможності організації у вигляді загрози неспроможності. Така загроза, як відомо, виникає за відсутності можливості боржника виконати готівкові платіжні зобов’язання в останній момент наступу терміну сплати. У цьому визначення майбутньої неспроможності полягає в прогнозованих одержуваних і вихідних виплати (позитивних і негативних грошових потоках). При простоті розрахунків, наочності отриманих результатів, достатньої їх інформативності до ухвалення управлінські рішення аналіз фінансових потоків має істотними недоліками. Важко запланировать:

. обсяг надходжень коштів із необхідної ступенем точности,.

. обсяг майбутніх виплат тривалу перспективу,.

. і навіть необхідні дані аналітичного обліку для підприємства. Разом про те, фінансовий план, до складу якого наявність ліквідних коштів, заплановані надходження енергоносіїв і вибуття, є важливим інструментом оцінки фінансову спроможність. Для аналізу грошових потоків за умов невизначеності та ризику може ефективно використовуватися імітаційне моделювання. Під час проведення діагностики банкрутства керівники підприємств можуть залучати експертів, аудиторів, консультантів. Аудиторські і консалтингові фірми, займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують із своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. Комітетом по узагальнення практики аудирования у Великій Британії розроблено рекомендації, містять перелік критичних показників з оцінки можливого банкрутства організації. Ці показники поділяють на дві группы.

В першу групу включають критерії і екологічні показники, несприятливі поточні значення яких містяться чи що складається динаміка свідчить про можливих, у найближчому майбутньому значних фінансових утрудненнях чи банкрутство. До ним относят:

. повторювані суттєві втрати у основний деятельности;

. перевищення деякого рівня прострочених обязательств;

. надмірне використання короткострокових позикових засобів у ролі джерела фінансування довгострокових вложений;

. стійко низькі значення коефіцієнтів ликвидности;

. хронічна нестача оборотних средств;

. стійко дедалі більша до небезпечних меж частка позикових засобів у загальній сумі джерел средств;

. неправильна реінвестиційна политика;

. хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (щодо своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивидендов);

. висока питома вага дебіторської задолженности;

. наявність наднормативних і залежалих товарів хороших і запасов;

. погіршення відносин із установами банківської системи; вимушене використання нових джерел фінансових ресурсів на щодо невигідних условиях;

. використання у виробничому процесі устаткування з истекшими термінами эксплуатации;

. потенційні втрати довгострокових контрактов;

. несприятливі зміни у портфелі замовлення. Критичні значення цих критеріїв мають суттєві відмінностей у різних організаціях. Тому розробляються керівництвом для окремої організації після накопичення певних даних за ряд періодів. До другої групи відносять критерії і отримала показники, несприятливі значення яких немає дає підстави розглядати поточне фінансове становище як критичне, але за певних умов чи неприйняття відповідних заходів ситуація може різко погіршитися. До таких критеріїв і показників входят:

. втрати ключових працівників апарату управления;

. змушені зупинки, і навіть порушення ритмічності производственнотехнічного процесса;

. надмірна залежність організації від будь-якого одного проекту, типу устаткування, виду актива;

. надмірна ставка на успішність і прибутковість нового проекта;

. що у судових розглядах організації з непередбачуваним исходом;

. втрата ключових контрагентов;

. недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного відновлення организации;

. неефективні довгострокові соглашения;

. політичний ризик, пов’язані з організацією у цілому або його ключовими підрозділами. Основними достоїнствами цих рекомендацій є системність, комплексний підхід до розуміння фінансового становища підприємства з погляду можливого банкрутства. Вони можна застосовувати будь-якими підприємствами будь-який галузі без істотних коректувань. При аналізі збиткових організацій процесі проведення заходів із досягненню прибутку слід визначати, яка частина іммобілізованих активів може покриватися власним капіталом з допомогою коефіцієнта погашення іммобілізованих активів власними джерелами коштів. Цей коефіцієнт слід визначати ставленням величини власного капіталу (підсумок розділу III пасиву бухгалтерського балансу у сумі з заборгованістю учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходами майбутніх періодів і резервами майбутніх витрат, відображених у розділі V пасиву) до величині іммобілізованих активів агрегованого балансу: [pic]. Частина вартості іммобілізованих активів, сопоставляемую з запозиченим капіталом, слід визначити з урахуванням коефіцієнта покриття іммобілізованих активів позиковими джерелами: [pic]. Порівнюючи наведені коефіцієнти у поступовій динаміці, можна очікувати, зростає чи зменшується частка власних чи позикових джерел, спрямованих на покриття збитку. Для оцінки зміни збитковості у разі теж можна використовувати коефіцієнти збитковості всього капіталу (як ставлення розміру збитків (стор. 465 + стор. 475 розділу III пасиву балансу) до валюти (загальному підсумку) балансу (включаючи іммобілізовані активи): [pic],.

. де Y — сума непокритого у звітній періоді збитку звітного і минулого періодів. Якщо коефіцієнт збитковості у поступовій динаміці скорочується, а частка власного капіталу вартості іммобілізованих активів (коефіцієнт погашення іммобілізованих активів власними джерелами коштів) збільшується, можна казати про виокреслення певної тенденції виходу підприємства з кризи, і наоборот.

5. Аналіз прогнозування можливості банкротства В практиці аналізу фінансових прогнозів потрібно найбільш рання діагностика чи прогнозування можливості банкрутства організації. Аналіз прогнозів дозволяє більш етапі передбачити перспективи, своєчасно коригувати бізнес-плани й приймати рішення, що впливають тактичні і стратегічних завдань розвитку. Найпоширенішими на практиці прогнозування можливого банкрутства є запропоновані американським професором Еге. Альтманом Zмоделі. Найпростішої є двухфакторная модель. Для неї вибираються два показника, яких, на думку Еге. Альтмана, залежить ймовірність банкрутства. У тому числі коефіцієнт поточної ліквідності (розглянутий раніше) і коефіцієнт фінансової залежності. Через війну статистичного аналізу західної практики було встановлено вагові коефіцієнти, що характеризують значимість кожного з цих факторів. Для США дана модель виражається залежністю: Z = -0.3877 — 1.0736KТЛ + 0.0579KФЗ. Якщо Z = 0, ймовірність банкрутства дорівнює 50%. Якщо Z < 0, ймовірність банкрутства менше 50% і далі знижується принаймні зменшення Z. Якщо Z > 0, ймовірність банкрутства більше 50% зростає зі зростанням Z. Значення KТЛ для даної моделі, наведено в табл. 8. Коефіцієнт фінансової залежності дорівнює відношенню позикових коштів до спільної вартості капіталу (валюті балансу): [pic]. За даними табл. 3 коефіцієнт фінансової залежності становитиме Кфз = 10 192/19428=0,52 Дане підприємство понад половину залежить від позикових джерел. Умови функціонування російських підприємств нерідко від американських. Тому механічне перенесення вагових коефіцієнтів Альтмана в розрахунках ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств який завжди забезпечує достатню точність прогнозу. Тому проведений раніше аналіз може спростовувати висновки прогнозів за моделлю Альтмана. Але якщо припустити, що умови аналізованого підприємства не суперечать американським (що також можливе), то числові значення ризику банкрутства становитимуть: Z =-0.3877—1.0736*2,02 +0.0579*0,52 = 1,7384 Як бачимо, ймовірність банкрутства цього підприємства нижче 50%. Тобто, критерієм Еге. Альтмана, банкрутство скоріш не станеться, ніж станеться. Перевагою двухфакторной моделі є його простота, і навіть можливість застосування за умов обмеженого обсягу інформації. Проте ця модель менш точна в прогнозуванні, бо враховує вплив інших важливих показників (рентабельність, віддачу активів, ділову активність підприємства). Помилка прогнозу ймовірного банкрутства з допомогою двухфакторной моделі оцінюється інтервалом? Z = ± 0,65. Є також багатофакторні моделі Еге. Альтмана. У 1968 року з урахуванням п’яти показників, яких найбільше залежить ймовірність банкрутства, та його вагових коефіцієнтів була пропозиції пятифакторная модель прогнозування: Z = 1.2KОБ + 1.4KНП + 3.3KПДН + 0.6KСК + 1.0KОА,.

. де KОБ — ставлення оборотних активів до спільної сумі активов;

. KНП — ставлення суми чистий прибуток (нерозподіленого прибутку) чи непокритого збитку, взятого з негативним знаком, до спільної сумі активов;

. KПДН — ставлення прибутку до оподаткування до спільної сумі активов;

. KСК — ставлення ринкову вартість власного капіталу предприятия.

(сумарною ринкову вартість акцій підприємства) до балансову вартість позикових средств;

. KОА — оборотність всього капіталу як ставлення виручки до спільної сумі активів. Якщо Z приймає значення нижче 1,8 — ймовірність банкрутства дуже высокая.

Если Z = 1.81ч 2.7 — ймовірність висока. Якщо Z = 2.8ч 2.99 — ймовірність невелика; Якщо Z? 3 — ймовірність дуже низька, т. е. організація працює стабільно. Для компаній, акції яких перебувають не котируються біржі, Альтман запропонував модифікований варіант формули прогнозування: Z = 0.717KОБ + 0.847KНП + 3.10KПДН + 0.42KСК + 0.995KОА. У цій формулі коефіцієнт KСК характеризує балансову, а чи не ринкову вартість акцій чи ставлення балансову вартість власного капіталу підприємства до балансову вартість позикових коштів. Прикордонне значення Z у своїй одно 1.23. Якщо прийняти це, що аналізоване підприємство перестав бути акціонерним, отже, немає акцій і котирується біржі, то показник Альтмана прийме значення Механічне перенесення американської практики до умов російської економіки можуть призвести до значним отклонениям під час розрахунків від умов. Тому моделі Альтмана який завжди забезпечують достатню точність аналізу ймовірності банкрутства. Їх потрібно було зіставляти з раніше розрахованими показниками фінансового становища організації (ліквідністю балансу, коефіцієнтами ліквідності, коефіцієнтом відновлення (втрати) платоспроможності, типом фінансової стійкості, коефіцієнтами забезпеченості оборотних активів, коефіцієнтом автономії та інших. І за відсутності явних протиріч вважати коефіцієнти Альтмана придатними для аналізованої ситуації для узагальненого фінансового аналізу по сукупності розглянутих показників. Російськими вченими модифіковані моделі прогнозування банкрутства зі своїми адаптацією до вітчизняних умов. Модель показника ризику банкрутства, отримана иркутскими вченими для дослідження підприємств торгівлі Іркутської області, має такий вигляд: R = 8.38K1 + K2 + 0.054K3 + 0.63K4,.

. де K1 — ставлення обігового капіталу до активу;

. K2 — ставлення чистого прибутку до власному капиталу;

. K3 — ставлення виручки від до активам;

. K4 — ставлення чистий прибуток (непокритого збитку, взятого з негативним знаком) до витрат. Для оцінки значень моделі R використовується шкала з 5 інтервалів (табл. 9).

Таблица 9 ЙМОВІРНІСТЬ БАНКРУТСТВА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗНАЧЕНЬ R |Значения|Вероятность | |R |банкрутства, % | |Менше 0|Максимальная | | |(90 — 100) | |0 — 0,18|Высокая (60−100) | |0,18 — 0|Средняя (35−50) | |, 32 | | |0,32 — 0|Низкая (15−20) | |, 42 | | |Більше |Мінімальна (до 10) | |0,42 | |.

Крім розглянутих формальних ознак ймовірності потенційного банкрутства, існують різноманітні неформальні критерії прогнозування можливого банкрутства організації. До до їх числа относятся:

. незадовільна структура майна організації, особливо поточних активів. Тенденція до зростання у складі труднореализуемых активов.

(сумнівною дебіторську заборгованість, запасів з тривалим періодом обороту) можуть призвести до нездатності організації виконувати свої обязательства;

. уповільнення оборотності коштів організації (накопиченню надлишкових обсягів запасів, погіршення стану розрахунків із дебиторами);

. підвищення терміновості погашення короткострокових зобов’язань при уповільнення оборотності поточних активов;

. тенденція до витіснення у складі зобов’язань дешевих позикових средств.

(з низькими відсоткові ставки) дорогими (з високими ставками) та його неефективне розміщення активах;

. наявність прострочених зобов’язань та збільшення його частки у сумі зобов’язань организации;

. значні суми безнадійної для отримання дебіторську заборгованість, относимой на убытки;

. тенденція випереджаючого зростання найбільш термінових зобов’язань тоді як зміною високоліквідних активов;

. падіння значень коефіцієнтів ликвидности;

. нераціональна структура залучення й розміщення коштів, формування довгострокових активів з допомогою короткострокових джерел средств;

. збитки, відбивані в балансе.

6. Аналіз ділової активности Деловая активність організації характеризується широтою ринків збуту продукції, включаючи наявність поставок експорту; репутацією організації, яке виражається, зокрема, в популярності клієнтів, користувалися послугами організації, та інших.; ступенем виконання планових показників, забезпечення заданих темпів його зростання (зниження); рівнем ефективність використання ресурсів організації. У широкому значенні ділова активність оцінюється даними динаміку найважливіших економічних пріоритетів і фінансові показники роботи організації за кілька років, описом майбутніх капіталовкладень, здійснюваних економічних заходів, природоохоронних заходів і той інформацією про діяльність організації, цікавій для можливих користувачів бухгалтерської звітності і включаемой в пояснювальну записку до бухгалтерської звітності. Ділова активність організації у фінансовому аспекті проявляється у оборотності її засобів та його джерел. Тому фінансовий аналіз ділову активність залежить від дослідженні динаміки показників оборотності. Ефективність роботи організацій характеризується оборотністю і рентабельністю продажів, засобів і джерел освіти. Тому показники ділову активність, котрі вимірюють оборотність капіталу, ставляться до показників ефективності бізнесу. Загальна формула оборотності має такий вигляд: Оборотність коштів чи його джерел = Виручка від продажу / Середня за період величина коштів чи його джерел При визначенні оборотності окремих складових капіталу знаменник формули оборотності підставляють середню вартість відповідних коштів чи його джерел. Такі стосунки показують швидкість звернення аналізованих елементів коштів чи його джерел, і виражаються числом оборотів. Збільшення за швидкістю обороту (числа оборотів) свідчить про підвищення оборотності і ділову активність організації. Крім швидкості обороту, оборотність капіталу вимірюють часом звернення чи тривалістю обігу субстандартні та висловлюють в днях обороту. Загальна формула часу звернення має вигляд: Час звернення коштів чи його джерел = Середня у період величина коштів чи його джерел / Виручка від продажу * Кількість днів, у периоде Для виміру тих чи інших складових капіталу формулу часу звернення підставляють середню у період вартість відповідних коштів чи його джерел. Збільшення часу звернення свідчить про зниження оборотності. Середні величини використовуваних при розрахунку оборотності показників обчислюються по середньої хронологічної моментного низки, рассчитываемой по числу місяців звітному року (кварталі, півріччі). При розрахунку оборотності капіталу за двом членам динамічного низки в уже згадуваному періоді їх середні значення розраховують по середньої арифметичній (наприклад, суму залишків початку і кінець періоду ділять на два). Отже, оборотність складових капіталу визначають з допомогою певного набору відповідних показників. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу: k1A = NР/[pic],.

. де NР — прибуток від реализации;

. [pic] - середній у період підсумок балансу. Цей коефіцієнт відбиває швидкість обороту (у кількості оборотів за період) всього капіталу підприємства. Зростання k1А свідчить про прискорення кругообігу коштів підприємства міста і про більш ефективному використанні їх. Коефіцієнт оборотності мобільних (оборотних) коштів ще називають швидкістю звернення обігового капіталу. Цей коефіцієнт характеризується кількістю зворотів і вираховується за формулою: [pic].

. де [pic] — середня у період величина запасів за балансом (стор. 210 розділу II активу баланса);

. [pic] — середня у період величина коштів, розрахунків і інших активов;

. [pic] - середня у період вартість оборотних активів (підсумок у розділі II активу балансу). Цей коефіцієнт показує швидкість обороту всіх мобільних коштів підприємства. Його зростання характеризується позитивно, якщо узгоджується з зростанням коефіцієнта оборотності готової продукції (товарів у торгівлі) k4A, і негативно, якщо k4A зменшується, бо за цьому оборотність оборотних засобів пришвидшується за одночасного затоварюванні. Час звернення оборотних засобів визначається вираженням: [pic](дней оборота),.

. де [pic] — середня у період величина оборотних средств;

. Т — число днів, у аналізованому периоде;

. NР — товарообіг за аналізований період. Показник часу звернення відбиває число днів, протягом яких його оборотні кошти роблять повний кругообіг, т. е. вимірюється в днях. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних засобів k3A = NР/[pic]. Він відбиває число оборотів запасів підприємства за аналізований період. Зниження коефіцієнта свідчить про відносному збільшенні производственных[pic]запасов і незавершеного виробництва або про зниженні попиту товар (у разі зменшення k4A). Оборотність товарних запасів також розраховується за двом показниками, і характеризує цей параметр коефіцієнт оборотності товарних запасів (у промисловості готової продукції): [pic],.

. де [pic] - середня у період величина товарних запасів (готової продукції). Коефіцієнт k4A показує швидкість обороту товарних запасів (готової продукції). Його зростання означає збільшення попиту товар підприємства, зниження — затоварювання чи зниження попиту. Час звернення товарних запасів [pic](дней обороту). Збільшення часу звернення товарів призводить до іммобілізації (омертвінню) засобів у товарах на період, рівний числу днів уповільнення оборотності. Скорочення часу вивільняє кошти з обороту раніше на число днів прискорення. Оборотність засобів у розрахунках характеризує оборотність дебіторську заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості: [pic].

. де [pic] - середня у період дебіторська заборгованість. Цей коефіцієнт показує розширення чи зниження комерційного кредиту, наданого підприємством. Час звернення дебіторську заборгованість: [pic]. Зниження даного коефіцієнта свідчить про зменшення терміну погашення дебіторську заборгованість і оцінюється позитивно, збільшення — навпаки. Тривалість операційного циклу [pic] є узагальненої характеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів у поточних активах. Він показує, скільки днів, у середньому проходить із моменту вкладення коштів у поточну торгову діяльність досі повернення як виручки на розрахунковий рахунок. Його зниження є одним із основних цілей підприємства. Обчислені у звітній періоді показники оборотності слід порівнювати у поступовій динаміці виявлення прискорення (уповільнення) оборачиваемости.

Затем визначається сума коштів, додатково утягнутих у оборот (абстрактних з обороту) зміною оборотності оборотних коштів, товарних запасів, дебіторську заборгованість відповідно: [pic]; [pic]; [pic], де нижні індекси (1) і (0) свідчить про використання показників звітного і базисного (попереднього) періодів відповідно. Коефіцієнт оборотності кредиторську заборгованість [pic].

. де [pic] — середня у період кредиторської заборгованості. Коефіцієнт k6А аналогічно коефіцієнта k5A відбиває зміна комерційного кредиту, але наданого підприємству. Його зростання означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження зростання покупок, здійснюваних з допомогою комерційного кредиту. Середній термін обороту кредиторську заборгованість Tобrр = T / k6A. Він відбиває середній термін повернення боргів підприємства, крім заборгованості перед банками і з іншим позикам. Ставлення виручки від продажу до середньої у період вартості основного капіталу називають фондоотдачей основний капітал: k7A = NР/[pic],.

. де [pic] — середня у період величина основний капітал за балансом. Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання основного капіталу. Він вимірюється величиною продажів, що припадають на одиницю вартості основний капітал. На відміну від оборотних засобів вибуття основний капітал характеризується сумою нарахованої амортизації. Тому Оборотність (тривалість обороту) основний капітал розраховується за відношення до сумі нарахованої за аналізований період амортизації основний капітал: LF = ([pic]Ч T) / A,.

. де [pic] — середня вартість основного капитала;

. Т — число днів периода;

. A — амортизаційні відрахування основний капітал. Відомості про амортизації за звітний період відбито у розділі 6 Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5). Тривалість обороту основний капітал вимірюється в днях обігу субстандартні та характеризує процес відновлення основного капіталу. Чим більший сума амортизації у період, тим менше тривалість обігу субстандартні та то швидше вибувають кошти з експлуатації ЧАЕС. У разі прискорення їх оборотності збільшує суму витрат за аналізований період. Але з іншого боку, як показник скорочення часу обігу субстандартні та відновлення об'єктів, прискорення оборотності може можуть свідчити про вдосконаленні технічного оснащення підприємства. Тому, якщо скорочення часу звернення основний капітал супроводжується зростанням їх фондовіддачі, можна говорити про ефективне залученні, використанні і відновленні об'єктів основний капітал. Прискорення оборотності за незначного зниження фондовіддачі об'єктів свідчить у тому, що й відновлення нераціонально, кошти використовуються неефективно або у тому, що його відповідає вимогам чи умовам даного господарського процесу. Точніші висновки з показниками оборотності і фондовіддачі основного капіталу можна зробити з урахуванням даних аналітичного обліку про час придбання, термінах експлуатації об'єктів. Наприклад, ступінь його відповідності устаткування сучасним вимогам за якісними характеристиками стосовно даним господарським процесам оцінюють з урахуванням технічної документації, з умов експлуатації основних засобів. Аналогічно розрахунку оборотності всього основний капітал можна розрахувати оборотність лише нематеріальних активів. І тому величину засобів і розмір амортизації у формулі тривалості обороту основного капіталу заміняють аналогічними показниками по нематеріальною активам. Відомості про амортизації нематеріальних активів за звітний період можна з’ясувати, як відмінність між амортизацією наприкінці і амортизацією початку періоду по нематеріальною активам з Довідки до поділу 3 Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5). Коефіцієнт оборотності власного капіталу: [pic].

. де [pic] середня у період величина джерел власні кошти підприємства з балансу. Коефіцієнт показує активність коштів, якими ризикують акціонери. Його зростання означає підвищення рівня продажів, значною мірою забезпечуваних кредитами, та подальше зниження частки власних джерел у загальному капіталі підприємства. Значне зниження k8A відбиває тенденцію до бездіяльності частини власних средств.

7. Аналіз рентабельности Рентабельность відбиває ступінь прибутковості роботи підприємства. Аналіз рентабельності залежить від дослідженні рівнів прибутку стосовно різним показниками та його динаміки. Рентабельність коштів чи його джерел = Прибуток / Середня у період величина коштів чи його джерел З розрахунку рентабельності щодо окремих що становить капіталу (засобам чи їх джерелам) можна використовувати показники прибутку від продажу, прибуток до оподаткування, прибуток за звичайній діяльності чи чиста прибуток. Рентабельність продажів = Прибуток від продажу / Виручка від продажу У формулах рентабельності можна використовувати різні показники (складові капіталу) залежно від даного напрями анализа.

Рентабельность товарообігу (продажів) можна сформулювати як формули: [pic].

. де NР — прибуток від продаж,.

. Pр — прибуток за продажів. Цей коефіцієнт показує частку, що припадає на 1 карбованець товарообігу (реалізованої продукції промисловості). Його збільшення свідчить про зростання ефективності виробництва та товарного звернення. Коефіцієнт рентабельності всього капіталу фірми [pic].

. де [pic]- середній у період підсумок баланса,.

. P — прибуток за продажів, прибуток до оподаткування, прибуток за звичайній діяльності чи чистий прибуток. Рентабельність всього капіталу показує ефективність використання всього майна підприємства. Її зниження свідчить про падаючому попиті на товар фірми або про перенакоплении активів. Рентабельність основних засобів та інші внеоборотных активів: [pic].

. де [pic] - середня у період величина основних засобів та інші внеоборотных активів. Цей коефіцієнт відбиває ефективність використання внеоборотных активів (всього основний капітал). Його підвищення позитивно характеризує фінансовий результат, оскільки він свідчить величину прибутку, що припадає на одиницю вартості внеоборотных коштів. Однак зростання рентабельності внеоборотных активів за незначного зниження рентабельності всього капіталу свідчить про зайве збільшенні мобільних коштів внаслідок освіти зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей, затовареності внаслідок зниження попиту, надмірного зростання дебіторську заборгованість або використовуваних з достатньої ефективністю в обороті грошових коштів. Крім цього, можна обчислити і рентабельність виробничих фондів торгового підприємства як ставлення прибутку до середньої вартості основних та матеріальних оборотних засобів виробництва. [pic].

. де [pic] — середня у період величина основних виробничих фондів, визначається по рядку 371 (виробничі кошти) розділу 3 форми № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу»;

. [pic] — середня вартість запасів (стор. 210 розділу II активу балансу). Багато торгових підприємств працюють у орендованих будинках. У зв’язку з цим вартість основних засобів слід визначати як сукупність власних, в т. год. зданих у найм об'єктів за даними бухгалтерського балансу (форма № 1); орендованих основних засобів, наведених у довідці до формі № 1 про наявність цінностей, врахованих на забалансових рахунках (стор. 910). Дані про те як основних засобів у найм відбивають у довідці до поділу 3 форми № 5 (стор. 387). Рентабельність власного капіталу [pic].

. де [pic] — середня у період величина джерел власні кошти підприємства з балансу (розділ III пасиву балансу у сумі з заборгованістю учасникам (засновникам) із виплати доходів, доходами майбутніх періодів і резервами майбутніх витрат (стор. 640 +стор. 650 розділу V)). Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання власного капіталу (зокрема інвестиційного, акціонерного) б і відбиває частку прибутку на власному капіталі. Він дає змогу інвесторам і акціонерам визначити потенційний прибуток від вкладення засобів у цінних паперів аналізованого підприємства, і тому впливає рівень котирування акцій на фондових біржах. За підсумками показника рентабельності визначають час, протягом якого повністю окупляться спрямовані на дане підприємство кошти. Під часом слід розуміти число аналізованих (звітних) періодів, які розраховується рентабельність власного капіталу: [pic]ТОК = 1 / k5R (років, кварталів). Рентабельність перманентного капіталу [pic].

. де [pic] — середня у період величина довгострокових кредитів і позик. Це відбиває ефективність використання довгострокового (перманентного) капіталу діяльності організації (як власного, так і заемного).

8. Факторний аналіз рентабельности Факторный аналіз рентабельності призначений виявлення й вимірювання чинників, які впливають до рівня рентабельності, визначення засобів і резервів підвищення ефективності роботи організації. Основними чинниками, впливають на показник рентабельності, є прибуток від продажів, валовий дохід, витрати, оборотність капіталу, ступінь автономії організації. Для виміру впливу виручки, валового прибутку і витрат на рентабельність уявімо рівняння рентабельності в розгорнутому вигляді: [pic]; PР = D — CC? [pic].

. де PР — прибуток за продаж;

. NР — прибуток від продаж;

. D — валовий дохід (валова прибуток за звіту форми № 2);

. CC — витрати звернення. Вплив зазначених чинників виробляємо методом цепних підстановок. Вплив зміни товарообігу зміну рентабельності слід визначати вираженням: [pic] За даними табл. 4 дорівнюватиме: (12 772−12 709)/39 795-(12 772−12 709)/45 072 = 0,0002 Внаслідок зниження товарообігу підвищення рівня рентабельності продажів виявилося незначним. Воно становила лише 0,02% (0,0002Ч 100). Розрахунок впливу зміни валового доходу до рівня рентабельності визначаємо вираженням: [pic]. За даними табл. 4 дорівнюватиме: [pic] Отже, від зменшення валового доходу рентабельність знизилася на 15% (0,15Ч 100). Керівництву необхідно домагатися, щоб товарообіг і валової дохід не була нижче їх значень попереднього періоду. Треба лише купувати товарів для реалізації у його відповідності зі структурою і обсягом попиту, підвищувати торгову надбавку в межах платоспроможного попиту покупців. Після цього розраховують вплив зміни витрат звернення на рентабельність з допомогою формули: [pic]. Вплив цього чинника за даними табл. 4 одно: [pic] Тобто результаті зниження витрат звернення рентабельність збільшилася на 17% (0,17Ч 100). Сума впливу чинників має дорівнювати загальному абсолютному зміни рентабельності продажів:? KРN +? KРD+? KРCC=? KР. Для підприємств промислового виробництва прибуток за продажів визначається різницею між виручкою і собівартістю проданих товарів. Отже, формула рентабельності до розрахунку впливу чинників матиме вид: [pic]; PР = NР — P. S? [pic]. Тоді вплив зміни виручки на обсяг продажу методом цепних підстановок визначатиметься вираженням: [pic]. А вплив зміни собівартості проданих товарів — вираженням: [pic]. Сума впливу чинників має дорівнювати абсолютному зміни рентабельності продажів:? KРN +? KРS =? KР. У процесі аналізу можна також ознайомитися визначити вплив чинників на рентабельність капіталу організації у цілому, або щодо окремих елементам, агрегированным групам. І тому рентабельність майна чи окремих його елементів висловлюють як твір оборотності коштів чи його джерел відповідної статті (групи) і рентабельності продажів: [pic],.

. де [pic] — середня у період величина коштів чи його джерел Вплив чинників ще можна визначити методом цепних підстановок чи способом різниць. Методом цепних підстановок вплив зміни оборотності на рентабельність коштів чи його джерел слід вести за такою формулою: [pic]. Наприклад, вплив зміни оборотності всього капіталу на рентабельність всього капіталу за даним табл. 2, 3 і 4 становитиме: [pic]. Підприємство допустило зниження оборотності у звітній періоді, що знизило його рентабельність незначно, всього на 0.06% (Ч 100). Вплив зміни рентабельності продажів на рентабельність капіталу розраховується вираженням: [pic]. Рентабельність всього капіталу підприємства під впливом цієї чинника по даним табл. 2, 3 і 4 становитиме: [pic] Внаслідок збільшення рентабельності продажів рентабельність всього капіталу зросла на 4,76% (Ч 100). Сума впливу чинників має дорівнювати абсолютному зміни рентабельності капіталу цієї статті чи групи:? KXО +? KXР=? KX. + = 981/19,428−63/18,155 = =, що підтверджує вірність розрахунків. У факторном аналізі розраховують і впливу чинників на рентабельність власного капіталу. Для розрахунку впливу чинників рентабельності продажів, оборотності активів і рівня автономії організації цей показник використовують вираз: [pic],.

. де [pic]- рентабельність продаж,.

. [pic]- коефіцієнт оборотності активов,.

. KА — коефіцієнт автономии,.

. PР — прибуток за продаж,.

. NР — реалізацію товаров,.

. [pic] — середній підсумок баланса,.

. [pic] — середня площа джерел власні кошти. Вплив кожного із зазначених чинників визначаємо методом цепних підстановок. І тому попередньо виробляємо п’ять розрахунків з даним табл. 2, 3 і 4. Слід зазначити, що замість середніх значень в проведених розрахунках припустимо використання моментных величин. [pic]. [pic]. [pic]. [pic]. [pic]. [pic]. [pic]. [pic] Вплив чинників на рентабельність власного капитала:

. зниження оборотності активів: II-I=-=%;

. збільшення рентабельності продажів: III-II=-=%;

. підвищення рівня автономії організації: IV-III=-=%. У цьому моделі на рентабельність власного капіталу позитивно вплинуло лише збільшення рентабельності продажів. Рентабельність зменшилася через зниження ділову активність (оборотності). Збільшення автономії організації зменшує плече фінансового важеля, що теж негативно б'є по рентабельності власного капіталу. Знаходимо суму впливу чинників. Вона має бути дорівнює абсолютному зміни рентабельності власного капитала.

Библиография.

1. Аналіз господарської діяльності промисловості під ред. В.И.

Стражева. — Мн.: Выш. шк., 1999.

2. Абрютина М. С. Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Учебно-практическое посібник. — М.: «Річ навіть і сервіс», 1998.

3. Баканов М. И. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. — М.: Учебник.

Фінанси і статистика, 1997.

4. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. — М.: Видавництво «Бухгалтерський облік», 1998.

5. Ковальов В. В., Патров В. В. Як читати баланс. — М.: Фінанси і статистика, 1998.

6. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. — М.: Фінанси і статистика, 1996.

7. Любушин М. П., Лещева В. Б., Дьякова В. Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. — М.: ЮНИТИ-ДАНА,.

1999.

8. Маркарьян Э. А., Герасименко Г. П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. -.

Ростов н/Д.: Видавництво Зростання., ун-ту, 1994.

9. Методика економічного аналізу промислового предприятия.

(об'єднання). / Під ред. Бужинекого А.І., Шеремета А. Д. — М.: Фінанси і статистика, 1998. 10. Пєшкова Е. П. Маркетинговий аналіз діяльності фірми. — М.: «Ось-89»,.

1998. 11. Риполь-Сарагоси Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. -М.:

Видавництво Пріор, 1999. 12. Рішар Жак. Аудит і аналіз господарську діяльність підприємства. -М.:

Аудит. ЮНИТИ, 1997. 13. Савицкая Г. В. Аналіз господарську діяльність підприємства. -Мн.: ИП.

«Экоперспектива», 1998. 14. Шишкін О.К., Микрюков В. А., Дышкант І.Дз. Облік, аналіз, аудит для підприємства: Навчальний посібник для вузів. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. 15. Шеремет А. Д. Комплексний економічний аналіз діяльності предприятия.

(питання методології). — М.: Экономика, 1974. 16. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика фінансового аналіз підприємства. -.

М.: Инфра -М, 1996. 17. Шеремет А. Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. — М.: Инфра -.

М, 1999.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою