Проблемне навчання як фактор формування професійних умінь майбутнього вчителя математики педагогічних ВНЗ

Реферат на тему:

Проблемне навчання як фактор формування професійних умінь майбутнього вчителя математики педагогічних ВНЗ

Формування потенційних можливостей сьогоднішнього студента і майбутнього спеціаліста пов’язане з удосконаленням самого процесу навчання, спрямованого на активізацію розумової діяльності студента, розвиток його творчого мислення. Активізація творчої, пізнавальної діяльності студентів сприяє проблемному навчанню, яке в умовах швидкого росту обсягу інформації і необхідності її більш якісної переробки і засвоєння виступає вельми ефективним засобом досягнення міцних і глибоких знань, навичок і умінь.

Важливим напрямком у формуванні професійних умінь майбутнього вчителя вважають проблемне навчання. Незалежно від того, чи оперують автори терміном проблемне навчання (О.М.Матюшкін), методи проблемного навчання (С.І.Архангельский), проблемно-пошукові методи (М.Г.Гарунов), метод розв’язання пізнавальних задач (Р.О.Нізамов), всі вони єдині в тому, що проблемне навчання — основний спосіб залучення студентів до самостійного наукового пошуку, ефективний засіб розвитку їх пізнавальної активності і творчості.

Проблемне навчання займає неоднакове місце протягом усього навчально-виховного процесу у ВНЗ. Традиційно вважається, що оскільки вчорашні школярі недостатньо до нього підготовлені, то питома вага проблемного навчання зростає на старших курсах. Зростання ступеня проблемності проходить таким чином: 1) проблемний виклад знань викладачем в поєднанні з відтворюючою діяльністю студентів- 2) проблемний виклад в поєднанні з самостійною роботою студентів за зразком- 3) комбінована лекція (проблемний виклад в поєднанні з реконструктивно-варіативною діяльністю студентів) — 4) комбінована лекція, в яку входить частково-пошукова діяльність студентів- 5) проблемне навчання: створення проблемних ситуацій викладачем і навчально-дослідна робота студентів. Послідовне здійснення його повинно забезпечити просування студентів від низького рівня виконання діяльності до більш високого. Система проблемного навчання, яка б охоплювала весь навчально-виховний процес, ще недостатньо розроблена у практиці ВНЗ. Основна вимога до проблемного навчання у ВНЗ, як зазначає О.М.Матюшкін, — це те, що воно повинно бути реалізоване в усій системі навчальної роботи студентів. Зокрема, виходячи з того, що поза особистою діяльністю проблемна ситуація не створюється, О.М.Матюшкін пропонує використати систему теоретичних, практичних і лабораторних завдань (задач), виконання яких передує засвоєнню нових знань і призводить до виникнення пізнавальної потреби в засвоєнні знань.

Подальший розвиток вищої школи передбачає не тільки всебічне удосконалення якості професійної підготовки спеціалістів, але і посилення особистого фактору, поворот до людини, як самоцінності суспільства. Особливо це стосується випускників педагогічних ВНЗ.

Самостійність і творчість кожної людини є фактором становлення і розвитку науково-технічного і соціально-економічного процесу в суспільстві. Педагогічний процес покликаний цілеспрямовано регулювати розвиток самостійності і вносити корективи, заохочуючи досвід самостійної діяльності учнів. Реалізація цієї функції навчального процесу потребує відмови від рядопокладеної спрямованості його форм, вимагає посилення розвиваючої функції навчання, включення студентів у навчально-пізнавальний процес, сприяє зближенню пізнавальної, науково-дослідної і предметно-практичної діяльностей.

Все це змінює звичний статус лекційних і практичних занять. Вони повинні носити проблемний характер і стимулювати творчу самостійність студентів. Сам процес навчання у вищій школі повинен розвиватися за іншою схемою, відмінною від традиційної. Цю спрямованість можна представити так (рис. 1 Процес навчання у вищій школі в сучасному уявленні):

Особливості наведеної схеми: організаційні форми, в яких здійснюється процес навчання у вищій школі, — взаємопов'язанісамостійна робота є елементом методичної системи, що посилює роль і зв’язок з іншими формами процесу навчаннявпровадження спеціально організованої самостійної роботи, а також реалізація вимоги щодо засвоєння матеріалу на лекціях і практичних заняттях передбачає здійснення систематичного контролюлекції і практичні заняття є джерелом проблем для самостійного розв’язання студентамисамостійна робота може виконуватись не тільки на практичних заняттях або позааудиторно, але і на лекціях.

ЛекціїПрактичні.

і лабораторні.

заняття.

Самостійна Контроль і.

робота самоконтроль Рис. 1 Процес навчання у вищій школі в сучасному уявленні.

Процес навчання, що реалізується за вказаною схемою, зорієнтований на розвиток самостійності.

При вивченні методики навчання математики в школі, ми розглядаємо проблемний підхід до вивчення матеріалу як засіб і як предмет вивчення. Отже, ми виділили основні знання і уміння майбутнього вчителя математики. Майбутній вчитель математики повинен знати:

• -.- особливості проблемного підходу до навчання математики (формування інтелектуальної діяльності учнів, спрямованої на самостійне засвоєння нових математичних знань, вироблення в них прийомів логіко-теоретичного мислення та інтуїціїусвідомлення зв’язку математичних теорій з практикоюсистематичне застосування різноманітних видів самостійних робіт на уроціможливості здійснення диференційованого навчання);

• -.- способи створення проблемних ситуацій на уроках математики (використання експерименту, підведення учнів до обґрунтування неочевидних залежностей, пропедевтичні завдання, підведення учнів до самостійних індуктивних висновків, розв’язування підготовчих вправ та задач, створення ситуації виборупідведення учнів до висновків, що суперечать їх попереднім уявленняморганізація дискусіїпорівняння нового поняття з вивченим ранішеміжпредметні зв’язки).

Уміти: створювати навчальні проблеми і проблемні ситуації на уроках математикиорганізовувати пошукову діяльність учнівпроводити аналіз того чи іншого розділу програми з математики і відповідного підручника для виділення закладених в них провідних ідей та можливостей створення певних типів проблемних ситуацій.

Проблемне навчання математики в школі будується на діяльнісному підході, розглядаючи навчання учнів математики як навчання математичним знанням та математичній діяльності. Ми виходимо із схеми математичної діяльності, запропонованої А. А. Столяром [2]:

• -.— математична організація емпіричного матеріалу-

• -.— логічна організація математичного матеріалу (накопиченого внаслідок першої стадії діяльності) —

• -.— застосування математичної теорії (побудованої внаслідок другої стадії діяльності).

Процес навчання здійснюється відповідно до загальної схеми проблемного навчання (рис. 2 Загальна схема проблемного навчання математичній діяльності).

Найкращим засобом відтворення і вивчення проблем у навчальному процесі є гра, яка містить групові вправи з вироблення рішень в умовах, які імітують реальність. Гра як активна форма навчальної діяльності студентів виступає в ролі однієї із основних форм організації проблемного навчання в навчальному процесі ВНЗ.

У навчальній грі поєднуються два принципи навчання: принцип моделювання майбутньої професійної діяльності і принцип проблемності.

Рис. 2 Загальна схема проблемного навчання математичній діяльності.

Психологи-педагоги довели, що ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів. Принципи активізації навчальної-пізнавальної діяльності студентів, як і вибір методів навчання, повинні визначатися з урахуванням особливостей навчального процесу в педагогічному ВНЗ, а вони в свою чергу обумовлені ціллю, завданнями і специфічністю об'єкту, змісту і суб'єкта навчання.

Як основопокладаючий потрібно розглядати принцип проблемності. Шляхом послідовного ускладнювання задач або питань створюється в мисленні студента така проблемна ситуація, для виходу із якої (для знаходження відповіді) йому не вистачає наявних знань, і він повинен сам активно формувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших. Таким чином, нові знання студент одержує не в готових формуваннях лектора, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Вони є ніби його власним відкриттям, продуктом його власних узагальнень і висновків власної пізнавальної праці. Застосування проблемного навчання призводить до більш глибокого осмислення і прискореного практичного засвоювання знань.

Література.

1. Коваленко В. Г., Тесленко І.Ф. Проблемний підхід до вивчення математики: Метод. посібник.-К.:Рад. шк., 1985.-88 с.

2. Столяр А. А. Педагогика математики.- М.: Высш. шк., 1969. 368 с.