Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Особливо важливу роль у реалі-зації такого змісту професійної орієн-тації школярів має і може відіграва-ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред-мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві-домого вибору професії. Включен-ня профорієнтаційної роботи в про-цес трудового навчання має дві ці-лі: інформаційну, тобто… Читати ще >

Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство» (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Міністерство освіти і науки України КУРСОВА РОБОТА на тему:

«Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

Студента IV курсу м. Кривий Ріг

2009р.

ЗМІСТ

Вступ Розділ I. Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1. Введення проектно-модульної технології на уроках технічної праці

1.2. Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

2.3. План-конспекту уроку за темою «Організація і структура механічного цеху промислового підприємства»

2.4. План-конспект урока — експеремента з трудового навчання в 6 класі

2.5 Аналіз результатів педагогічного експерименту Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває в певних взаємо-зв'язках з іншими науками.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і плано-мірний процес підготовки людини до життя і праці, роз-криває його сутність, закономірності, тенденції та перс-пективи, вивчає принципи і правила, які регулюють ви-ховну діяльність. Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Во-на аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв’язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, про-гнозувати результати виховання і здійснювати його від-повідно до потреб суспільства.

Праця є джерелом і важливою передумовою фізично-го та соціально-психічного розвитку особистості. «Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християн-ською моральністю діяльність людини, на яку вона нава-жується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті, — писав видат-ний російський педагог Костянтин Ушинський: «Саме виховання, якщо воно бажає щастя люди-ні, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя»

Завдання трудового виховання зумовлені потребами (існування, самоутвердження і взаємодії людини в сус-пільстві та природному середовищі. Воно покликане за-безпечити:

— психологічну готовність особистості до праці (ба-жання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлен-ня соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності);

— підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяль-ності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудо-вої діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Трудове виховання ґрунтується на принципах:

— єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

— виявлення і розвитку індивідуальності в праці;

— високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;

— залучення дитини до різноманітних видів продук-тивної праці;

— постійності, безперервності, посильності праці;

— наявності елементів продуктивної діяльності дорос-лих у дитячій праці;

— творчого характеру праці;

— єдності праці та багатогранності життя.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з плану-вання, організації своєї праці), загальновиробничу (осво-єння науково-технічного потенціалу основних галузей ви-робництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально технічну (оволо-діння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціаль-ну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу

У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, прак-тикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групо-ві додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчаль-ну роботу.

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологіч-ні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за ча-сом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або про-міжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключ-ні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства.

Екскурсія на виробництво

Гіпотези про її значимість у навчально-виховному процесі:

— екскурсія як реклама тої або іншої професії;

— екскурсія як підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

— проведення екскурсій сприяє розвитку уваги, пам’яті, логічного мислення.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екс-курсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомлен-ні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характери-зує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскур-сії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний роз-гляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отри-мання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам’ятовують, роблять нотатки. Завершу-ється екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточ-нення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов’язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, вико-ристання даних під час наступних уроків. За потреби нас-лідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Вибір професії — один з головних у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір профе-сії — точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства. Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого — тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної сис-теми, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної бо-ротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації. Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціаль-ностей. Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кож-ним роком все складнішим процесом

Розділ I. Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1. Введення проектно-модульної технології на уроках технічної

праці

Перебудова українського суспільства на засадах відвертості, демократії, милосердя і поваги висуває на перший план людину, здатну забезпечити подальший рух країни шляхом прогресу. Таку людину може виховати лише демократична, гуманна національна школа. Концепцію національної школи розробило Міністерство освіти і науки України спільно з широкою освітянською громадськістю, виходячи з положень Конституції України.

Нова українська школа потребує переосмислення мети навчання і виховання, зміст провідних теоретико-методологічних принципів, змісту освіти і форм організації иавчально-виховного процесу. Потребують оновлення критерії ефективності навчально-виховного процесу. В умовах переходу до ринку, підприємництва набувають дедалі більшого розвитку. Українська школа стала важливим чинником гармонізації особистих і громадських інтересів, різноманітних за рівнем матеріального забезпечення пластів населення. Це є однією з важливих умов підвищення ефективності навчання і виховання школярів та всієї діяльності школи. Велику роль в цьому процесі повинна відіграти сучасна навчальна робота загальноосвітньої середньої школи, сприяти формуванню всебічного розвитку особистості та поглибленню знань учнів з освітньої галузі «Технологія», оскільки остання сприяє розширенню кругозору підростаючого покоління.

Як зазначає Н. Г. Ничкало: «…в нових соціально-економічних умовах переходу до ринкової економіки наш трудівник може бути конкурентоспроможний за наявності таких взаємопов'язаних чинників: розвиток інтелектуального потенціалу учнів, виховання їх духовності, високого професіоналізму». Тому актуальним залишається питання формування творчої особистості, яка б вирішувала питання конкурентоздатності в умовах ринку праці. Саме нестача ініціативних, творчих, кваліфікованих молодих спеціалістів — одна з причин ряду труднощів, що переживає в даний час Україна.

На сьогодні відчувається недостатність науково-методичних рекомендацій із проблем трудової підготовки, використання яких впливає на практичну діяльність колективів навчальних закладів. Тому одне з головних завдань трудової підготовки в школі є формування в людині найкращих якостей особистості, надання учням творчого спрямування у вирішенні любих технологічних завдань. Необхідно накреслити перспективу самоствердження і сприяти розвитку здібностей.

Значення трудової підготовки важко переоцінити і в освітньому, і в виховному відношенні. Ось як визначає її значення О. М. Коберник: «Новий зміст і структура трудового навчання в 5−9 класах потребує певного переосмислення організації та методики занять стосовно проектно-технологічного підходу» [2, с. 2].

Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчої особистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги до підбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання мають бути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів. Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вони сприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваються вимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивчення властивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів; розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.

Проектно-технологічні знання учнів повинні носити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивчення різних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цих повинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхідна для виготовлення проекту.

Основні якості особистості, які формуються в процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторський світогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання і праці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуття краси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культура праці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчанню школярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. За визначенням О.М. Пєхоти: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Створюються умови інтенсивного розвитку творчої пізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів. Підбираючи об'єкти праці, вчителю необхідно звертати увагу, в першу чергу, на можливість удосконалення їх. Наприклад, пропонується розробити комбінований рейсмус для розмітки деталей. Учні вивчають будову двох рейсмусів: для просторової розмітки та площинної розмітки. Різниця між ними досить значна, але учні повинні розробити один рейсмус, який можна використовувати в процесі як просторової розмітки, так і площинної. За їхніми пропозиціями можна визначити один кращий варіант, де в основу рейсмуса для просторової розмітки вставлено різьбовий конус, який може служити ніжкою циркуля і сам рейсмус використаний як циркуль. Таким чином, учні учні бачать, що розробили сучасний рейсмус для просторової розмітки деталей універсальним, який може використовуватись як: циркуль, площинний рейсмус (для розмітки деталей з деревини) і просторовий рейсмус. Розробляючи технологічний проект, ми повинні удосконалювати інструменти, якими ми користуємось, а також предмети ужиткового характеру.

Аналіз педагогічної діяльності, досвід роботи кращих учителів та керівників навчальним процесом дозволяють зробити висновок, що головною умовою удосконалення навчально-виховного процесу у трудовій підготовці є професійна майстерність учителів. їх ерудиція, творчий підхід до використання всього найкращого, що є в педагогічній науці і практиці, постійний пошук найбільш результативних педагогічних рішень, критичний аналіз своєї діяльності тощо, це і є головні вимоги яким повинен відповідати кожен учитель.

В ході нашого дослідження ми з’ясували, що трудова підготовка учнів відіграє важливу роль у розвитку їх творчих здібностей за умови використання проектно-модульної технології. Крім того виконання учнями творчих проектів, виховує охайність, старанність, працелюбність, сумлінне відношення до праці, формує в учнів уміння та навички та вміння, які необхідні їм в практичній діяльності.

Нерідкі випадки, коли дитяче захоплення стає професією. Учні стають людьми, розуміючими сутність і цінність розробленого ними творчого проекту. Трудова підготовка дозволяє залучити учнів до цікавої роботи, що збагачує їх внутрішній світ, заповнює творчою працею вільний час.

Найбільший ефект в педагогічній практиці на сучасному етапі дають нові форми, методи і засоби навчання. Для підвищення інтересу учнів до занять з проектування та виготовлення виробів за проектами необхідно постійно використовувати нові методичні заходи (проведення занять з використанням різних дидактичних засобів, проведення нестандартних уроків тощо. Необхідно приділяти більше уваги самостійній роботі учнів з літературою, удосконаленню пристосувань та інструментів.

«Трудова діяльність невід'ємно пов’язана з творчим розвитком особистості, розвитком здібностей, таланту» , — справедливо зауважував Д. О. Тхоржевський [4, с. 118]. Проектування та виготовлення виробів із різноманітних матеріалів розглядається як один з найважливіших засобів у вирішенні задач, поставлених перед школою в галузі трудового навчання учнів.

Ми певною мірою розкрили питання використання та виготовлення дидактичних засобів в процесі трудової підготовки. Йдеться також про реалізацію принципу наочності, що відіграє головну роль на заняттях з трудового навчання (зразки, фотокартки, малюнки учнів і таке інше можна успішно використовувати в процесі навчання та виховання підростаючого покоління.

Вивчивши досвід учителів ми переконалися, що застосування на практиці дидактичних засобів в процесі проектно-модульної технології, при виготовлені виробів, дозволяють розвивати творчі здібності учнів.

В основу методики проектно-модульної технології в процесі навчальної роботи з учнями, за модулем проектування та виготовлення виробів з металу та деревини, покладена орієнтація на самостійну роботу школярів. І це невипадково. Орієнтуючись у своїй творчій діяльності на народні традиції, учні відкривають нові естетичні властивості, які притаманні обробляємим матеріалам, які стають в процесі вироблення гарними, корисними предметами. Заняття з проектування та виготовлення виробів з матеріалів позитивно впливає на ставлення підлітків до праці взагалі.

Виконання виробів надає школярам задоволення, радість, естетичну насолоду. Обробка матеріалів розкриває можливості учнів для різнобічної діяльності, для гідного використання власної енергії, відвертає від «пустого» витрачання часу.

Пробудити у кожного учня творчий інтерес, навчити працювати, допомагати зрозуміти та знайти себе, зробити перші кроки у творчості для радісного, щасливого і наповненого змістом життя — з цією метою відбувається введення в навчальний процес проектно-модульної технології, яке створює умови для творчої праці та самостійності при виготовленні об'єктів праці. Проте, об'єкти праці повинні відповідати віковим особливостям учнів. Кожен об'єкт має відповідати не тільки фізичним та розумовим здібностям школяра, але й вимогам шкільних програм. Кожен виріб не може виходити по своїй складності за межі програм. При розробці проектів бажано використовувати комп’ютерну техніку для їх розробки, але не бажано використовувати принтери, сканери та іншу копіювальну техніку при отриманні зображень розробленого проекту. Кожен учень має вміти переносити зображення на папір з монітору за допомогою: окоміру, рук, лінійки, олівця. Названі чинники впливають на розвиток особистості і додатково створюють умови для її творчого розвитку. Крім того, це створює умови для формування самостійності в процесі роботи над переносом зображення і в певній мірі, розвиває креслярські задатки школярів. Звичайно, цю задачу не під силу вирішити одному педагогу, а потребує взаємодії вчителів, проте впровадження проектно-модульної технології допоможе вирішувати поставлені завдання.

1.2. Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості, окремих рис, що в нашому характері репрезентовані надто слабко. В їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема вихованню такої якості особистості як відповідальність, що характеризується точністю, пунктуальністю особистості у виконанні зобов’язань та її готовністю відповідати за наслідки своїх дій. Учень має порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

У «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті» визначено основні стратегічні напрями її розвитку. Основною метою освіти на сучасному етапі є поліпшення підготовки молоді до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Тому відповідальне, творче ставлення учнів до праці є однією з найважливіших характеристик сучасної людини як особистості.

«Творча праця можлива лише тоді, коли людина відноситься до роботи з любов’ю, коли вона свідомо бачить в ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця робиться для нього основною формою вираження особистості і таланту», — підкреслював видатний педагог

А.С. Макаренко. «Таке відношення до праці можливе лише тоді, коли утворилася глибока звичка, свідоме, відповідальне, творче ставлення до трудових зусиль, коли ніяка робота не здається неприємною, коли в неї є яке-небудь значення», — писав він.

В Законі України «Про освіту», а також у «Концепції трудового навчання 12-річної середньої загальноосвітньої школи» зауважено, що розвиток суспільства потребує формування відповідальної особистості вихованця школи, яка може жити і активно працювати у мінливих умовах сьогодення, самостійно приймати рішення і відповідати за його наслідки. На жаль, традиційні підходи до здійснення процесів виховання та навчання не дають можливість виховати саме таку особистість. Тому на сучасному етапі розвитку дуже багато науковців та педагогівпрактиків намагаються знайти нові шляхи реформування освіти.

Основною метою трудового навчання, як зазначав М.М. Фіцула, є «виховання відповідальної творчої особистості», якомога повний розвиток її інтересів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення та трудової діяльності в умовах ринкової економіки.

Виховання відповідальності в учнів передбачає глибоку повагу до особистості дитини, врахування особливостей її індивідуального розвитку, ставлення до неї як до рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Розуміння інтересів учня, повага його гідності, довіра до нього, сприяють вихованню відповідальної гуманної особистості, формуванню у неї високих гуманних якостей: працелюбності, чесності, щирості, людяності, доброзичливості, чемності.

Проблема формування відповідального ставлення до праці як позитивної, потрібної якості особистості, усі часи хвилювало багатьох учених та педагогів. Багато цінних ідей знаходяться в працях таких видатних педагогів, як: А. Макаренко, В. Сухомлинського, М. Монтессорі, К. Ушинського, Я. Роменського.

Проблему відповідальності учнів досліджували такі вчені, як:

З.І. Прокоп'єва, М.М. Фіцула. Н. П. Волкова, І.Д. Бех, Ю. Д. Руденко, В. Г. Кузь, М. В. Коротков та багато ін. Психологічну сторону даної проблеми розглядали психологи науковці: Ф.І. Іванченко, Л. С. Виготський, С. Рубіншнейн, Б.Г. Апаньєв.

Проблема виховання відповідального ставлення учнів до праці у наш час є досить актуальною. Як зазначається в Законі України «Про загальну середню освіту», завданням освіти є «формування відповідальної особистості, розвиток його здібностей і обдарувань». Сучасна діяльність загальноосвітньої школи має будуватись так, щоб сприяти становленню моральної особистості дитини, повному задоволенню її інтересів та потреб.

Сучасна школа потребує кваліфікованих працівників, які б володіли знаннями і вміннями по впровадженню виховання відповідальності учня у навчально-виховному процесі. Уроки трудового навчання відкривають широкі перспективи для виховання відповідального ставлення учнів до праці. Але, на жаль, не маючи відповідної підготовки, вчителі не можуть в повній мірі використати ці можливості. Традиційні підходи до здійснення процесу виховання в навчальних закладах не дають можливість виховувати відповідальну особистість учня.

Серед показників відповідального ставлення учнів до праці К.А. Клімова виділяє:

1. Осмислення учнем необхідності та важливості виконання дорученої роботи, яка має значення для інших.

2. Направленість дій на успішне виконання доручених завдань (учень вчасно приступає до виконання роботи, намагається подолати труднощі, доводить справу до кінця).

3. Емоційне хвилювання за результативне виконання завдання, його характер, результат (задоволений тим, що йому запропонували виконати серйозне доручення, завдання, переживає за його успіх, відчуває задоволення від усвідомлення успішного виконання, переживає оцінку інших).

4. Осмислення необхідності тримати відповідь за виконання дорученого завдання, роботи [7, с. 26].

Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

Екскурсія є складною формою навчально-виховної робо-ти, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологіч-ні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за ча-сом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або про-міжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключ-ні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).

Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підпри-ємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, уста-нови культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, іс-торичні місця і пам’ятки тощо. Планують їх заздалегідь У межах урочного часу (екскурсії з виховною метою на-лежать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).

Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимально-го зміcту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготов-ки учнів.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екс-курсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомлен-ні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характери-зує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскур-сії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний роз-гляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отри-мання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам’ятовують, роблять нотатки. Завершу-ється екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточ-нення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов’язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, вико-ристання даних під час наступних уроків. За потреби нас-лідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Календарні плани екскурсій складають на півріччя, їх затверджує керівництво школи. Теми екскурсій визначе-ні в програмах навчальних дисциплін.

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного

процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної

практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов’язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.

Статтею 16 Закону України «Про загальну середню освіту» урегульовано тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах: I ступеня — не менше 175 робочих днів, II-III ступенів — 190 робочих днів.

Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1—4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5—8-х і 10-х класів проводяться протягом 10 днів: у 5—6-х класах — по 3 академічні години на день, у 7—8 класах — по 4 академічні години, у 10-х класах — по 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями. При виборі об'єктів для проведення екскурсій слід враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна — Україна», визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об'єктів і туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 № 286.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними — для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об'єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об'єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об'єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з’ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

конференції - під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголо-шується на тому, що одним із голов-них завдань загальноосвітньої шко-ли є забезпечення професійного са-мовизначення учнів. У зв’язку з цим у нашій країні створюється відпо-відна система професійної орієнта-ції, як невід'ємна ланка системи від-творення трудових ресурсів. Проф-орієнтаційна робота в 5 — 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 — 7 класах пе-редбачається: формування цінніс-них орієнтацій, мотивації самопі-знання, установки на власну актив-ність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяль-ністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професія-ми; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованос-ті; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудо-вої діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гурт-ків, секцій); створення умов для про-би сил та розвитку здібностей у різ-них видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; форму-вання загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір на-пряму (профілю) продовження осві-ти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 — 9 класів передбача-ється: вивчення наукових основ ви-бору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важ-ливих якостей, правил вибору про-фесії); оволодіння методиками са-мопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важли-вих якостей; формування уміння зі-ставляти вимоги професій з власни-ми можливостями та кон’юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до про-фесійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчаль-ного закладу, формування психоло-гічної готовності до стану профе-сійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті по-винні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору профе-сії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволо-діння професією, професійна пер-спектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнта-ції на нову діяльність.

Особливо важливу роль у реалі-зації такого змісту професійної орієн-тації школярів має і може відіграва-ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред-мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві-домого вибору професії. Включен-ня профорієнтаційної роботи в про-цес трудового навчання має дві ці-лі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і ви-ховну — орієнтацію учнів на необ-хідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмін-ності в цільовій установці визнача-ють також відмінність форм і мето-дів їх реалізації в профорієнтацій-ній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід тру-дового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути вико-ристані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практи-кою. Обираючи форми і методи про-ведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчаль-но-виховного процесу, в якому і тру-дове навчання і профорієнтація не-віддільні одне від одного.

Для проведення цілеспрямова-ної профорієнтаційної роботи по-трібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи роз-витку окремих її галузей, приватно-го сектору, а також вікові особли-вості учнів, їхню трудову підготов-ку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнта-ційного матеріалу слід постійно збіль-шувати й розширювати. Все це пе-редбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні по-няття про професію (назва профе-сії, чим займаються люди даної про-фесії і якими основними інструмен-тами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашо-му суспільству). В 6 —7 класах уч-ням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку ви-пускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, істо-ричні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 — 9 кла-сів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід ро-боти, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологіч-ні вимоги професії до людини, сис-тему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфіка-ції з даної професії.

Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм — перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконан-ня певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура мо-же бути різноманітною, але за зміс-том вони мають включати:

* соціально-економічну харак-теристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнен-ня і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальнос-ті, географію її поширення, про під-приємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організа-ції праці;

* виробничу характеристику про-фесії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний пред-мет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, го-ловні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно не-обхідні знання, вміння та навички;

* санітарно-гігієнічні умови пра-ці, тобто рівень важкості і напруже-ності праці, обмеження у виборі про-фесії за статтю та віком, режим пра-ці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

* вимоги професії до індивідуа-льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди-нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй-мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно-видів пам’яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз-витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

* відомості про підготовку кад-рів: типи навчальних закладів, тер-міни та форми навчання, необхід-ний рівень загальноосвітньої підго-товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль-но у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало-гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо-го місця даної професії тощо та ви-ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бу-ти шаблонною і залежить від актуа-льності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявнос-ті конкретного матеріалу з даної про-фесії. Тому в деяких випадках на-водяться історичні відомості про професію, в іншому — дається ха-рактеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підліт-ків 10 — 15 років до праці часто за-лежить від того, як вони ставлять-ся до конкретної людини — пред-ставника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із жит-тя новаторів підприємства даного міста.

У підлітків 5 — 9 класів інтерес до професії під впливом різних внут-рішніх факторів часто і швидко змі-нюється. Іноді вони невірно уявля-ють зміст праці і перспективи вдо-сконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можли-вості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавить-ся своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у тех-нічних та інших гуртках, спеціаль-них школах тощо. Із цього випли-ває, що в профорієнтаційній робо-ті з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначе-ного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індиві-дуально-типологічним особливос-тям, стану здоров’я і психофізіоло-гічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які по-трібні в даний час країні, розкрива-ючи при цьому позитивні та нега-тивні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору про-фесії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизна-чення школярів.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце-сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій-ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен-ня учнів тощо. Вибір методу зале-жить від типу заняття, вікових особ-ливостей учнів, наявності потрібно-го матеріалу та інших умов.

У 5 —7 класах поширеним ме-тодом є розповідь, пояснення з ви-користанням різноманітної наоч-ності: демонстрування діа-, відеоі кінофільмів, готових об'єктів пра-ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про-фесією, пов’язаного з темою окре-мого заняття або цілого розділу про-грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за-кріплення, на вступному інструк-тажі до лабораторної чи практич-ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно-му інструктажі.

Найпоширенішими методами у 5 — 9 класах є бесіда з профорієнта-ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе-ратів, проведення професіографіч-них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко-нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути ло-гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу-ється заздалегідь за визначеним пла-ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе-сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере-ла, виступи по радіо і передачі те-лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак-тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе-сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо-вою, образно, емоційно, з підкріп-ленням окремих положень прикла-дами з життя. Важливо у процесі бе-сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока-зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри-вають найбільш привабливі сторо-ни даної професії. Потрібно підкрес-лювати творчий характер праці в да-ній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продов-жуються і на лабораторно-практич-них і практичних заняттях у вигля-ді коротких профорієнтаційних ко-ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову-ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про-дуктивної праці, які знання, вмін-ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно-му занятті в кінці навчального ро-ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви-пускники школи, які успішно пра-цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд-нанні з іншими методами і прийо-мами профорієнтаційної роботи вчи-теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо-візуальні засоби (телебачення, маг-нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви-конує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися зазда-легідь, як відмічалось раніше, за ви-значеним планом. Нижче наводи-мо примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією ви-никнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру-довій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги про-фесії до людини.

7. Економічні відомості про про-фесію.

8. Підготовка кадрів та етапи про-фесійного і творчого зростання.

У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень са-мими учнями. Він вимагає ретель-ної підготовки і повинен проводи-тись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведе-ний вище. Матеріал для повідом-лення про професії учні можуть бра-ти з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайоми-ми, рідними та з інших джерел. Отри-мана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. То-му доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5— 6 класів.

Під час планування занять з тру-дового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтацій-ну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний харак-тер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов’язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й ко-ротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний мате-ріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче на-водиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу проф-орієнтаційного змісту.

Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинто-різного верстата; сформувати знан-ня про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготов-ку верстата до роботи, прийоми об-точування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і за-кріплювати різці і заготовки, нала-годжувати верстат на задані режи-ми різання, обточувати циліндрич-ні поверхні з виступами.

2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бе-режливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.

3. Розвивальна: розвивати у шко-лярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токар-ному верстаті.

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, про-довжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.

Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця тока-ря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинто-різному верстаті; діафільм «Спосо-би обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготов-лені на токарних верстатах.

Обладнання, інструмен-ти та матеріали: токарно-гвин-торізні верстати ТВ-4, різці прохід-ні та підрізні; креслення та інструк-ційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенцир-кулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів від-повідного діаметра.

Об'єкт праці: вал ступінчас-тий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази май-стерні та замовлень).

Хід заняття Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами ро-боти на попередньому занятті й пе-реходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного вер-стата. Після опитування вчитель роз-починає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підріз-ного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно про-демонструвати різці, які викорис-товує у своїй роботі токар; поясни-ти, чим вони відрізняються від різ-ців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різ-ців на шкільному та промисловому верстатах.

Під час проведення вступного інструктажу вчитель пояснює і де-монструє прийоми встановлення та закріплення різця й заготовки. Обо-в'язково звертає увагу на вимоги на-дійності та жорсткості, які висува-ються до встановлення різця й за-готовки. Після того переходить до пояснення послідовності підрізан-ня торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготовле-ними схемами. Учні замальовують схеми в зошитах. Учитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізно-му верстаті й по ходу пояснює зна-чення їх у роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийома-ми, залежить якість кінцевої про-дукції та продуктивність його пра-ці. Тому токарю необхідно заздале-гідь правильно дібрати різальний та вимірювальний інструмент, розра-хувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота тока-ря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахід-ництві і впровадженні нових при-стосувань, що полегшують працю та підвищують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсомоторними здібностями, просторовою уявою, бути акуратним, любити тех-ніку, а також вміти читати і вико-нувати креслення, технологічні та операційні карти, знати основи ма-теріалознавства.

Працює токар у майстерні, сто-ячи біля верстата, трішки нахилив-шись уперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого міс-ця. Вчитель за допомогою плаката і верстата пояснює та показує, як і де мають бути розміщені різальний та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно ко-ристуватися. Після виконання уч-нями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на зміс-ті та умовах праці токаря, викорис-товуючи для цього стенд-професіограму «Токар». Змістовнішою роз-повідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використає місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міс-та чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.

У процесі самостійної практич-ної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зов-нішньої циліндричної поверхні. Важ-ливо формувати в учнів уміння еко-номного вибору заготовки з ураху-ванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлен-ня деталі. Це активізує діяльність учнів, дає змогу розвивати в них тех-нічну кмітливість та економічне мис-лення. Цими якостями володіють передові працівники і, насамперед, верстатники.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою