Методика проведення уроків ліплення у початковій школі

Методика викладання міцно зв`язана з самою темою уроку. Методика зв`язана з тією метою, яка стоїть перед школою. А також насамперед пов`язана із знанням об`єкту дії (дитини) до якого вона застосовується.

Одна із основних задач уроків ліплення — розвиток творчого мислення учнів, тому необхідно перш за все турбуватися не про те, щоб діти виліпили якийсь виріб, а про те, щоб в процесі роботи у них розвивалось визначення якості особистості і розуму. Окрім цього на уроках ліплення немало важливе значення має наявність у учнів здібностей: Уміння сприйняти дійсність і конструювати образ, уяву. Художньої інтуїції, чутливості до здорової форми, гармонійності деталей. Критичності, гнучкості та оригінальності мислення. Пізнавальної самостійності та активності.

Відомо, що розвиває те навчання, яке засноване на активності, самостійності та ініціативі учнів. Але для того, щоб ці якості могли проявитись у роботі, на уроках необхідно створити відповідні умови, застосовувати відповідні цим умовам методи та прийоми навчання. Робота за зразком спонукає дітей до механічного засвоєння матеріалу і стає серйозною перешкодою у розвитку дітей. Розглянемо в якості приклада бесіду на уроці ліплення чашки (1 клас). Це тема одна з традиційних в початковій школі, вона містить в собі великі пізнавальні і розвиваючі можливості для учнів. Але для досягнення поставленої мети, урок повинен бути відповідно побудований.

Порівняємо 2 види організації даного заняття. Поширений на практиці варіант, коли кожна дія учнів на уроці підкорена суворому керівництву.

У вступній бесіді, учитель використовуючи зразок, пояснює з яких частин складається виріб, повторює, як діти це запам`ятали; далі розповідає, як його можна зробити, після чого кожен учень ліпить чашку.

В результаті чого діти засвоюють будову виробу, деякі прийоми його виготовлення, розвивають та удосконалюють навички роботи з глиною (пластиліном, солоним тістом).

Але ця тема може дати значно більше в емоційно-естетичному і інтелектуальному розвитку учнів, якщо в хід уроку ввести окремі розвиваючі елементи.

Перш за все це — органічне, звичайне для даного заняття коло знань та понять, які дітям необхідно засвоїти.

Бесіда такого варіанта уроку може будуватися таким чином. Спочатку вчитель акцентує увагу дітей на емоційному сприйнятті зразків, підбираючи для показу вироби різноманітні по формі, величині, матеріалу та призначенню.

Потім учні за допомогою вчителя аналізують властивості та закономірності виробів. На цьому етапі потрібно зауважити, що заключається зміст форми та побудови чашки від деяких факторів: що значить органічне поєднання краси та раціональності, зручності. Ще при першому спостереженні зразків учні дивуються невичерпаному різноманіттю цих однакових по загальному призначенню та будові виробів.

Це для дітей важливе відкриття. Вони також визнають, що добре знайомий предмет повинен задовольняти якісь вимоги, про які вони раніше не замислювались: бути зручним та гарним.

Увагу учнів до цього боку виробів можна повернути порівнянням. Спочатку показати дві зручні у використанні чашки, але одна з яких виконана більш художньо.

Відповідаючи на запитання вчителя «Якою чашкою приємніше користуватися, та чому?», діти відмічають, що приємніше користуватися гарною чашкою, вони виділяють таким чином красу кожної чашки, як необхідну якість. Далі, можна порівняти дві чашки одна з яких менш зручна у використанні. В даному випадку краща буде та, котра зручніша. Таким чином діти засвоюють основну закономірність: одна з головних властивостей які повинна мати чашка. Наступне, що вони повинні зрозуміти в результаті бесіди, — як ця закономірність проявляється у виробах. Вчитель не диктує цих законів, а навчає дітей розмірковувати. Чашка для кофе та кружка для кваса. Що означає для кожної з них бути зручною та гарною? Які технічні рішення можливі в одній і неможливі в іншій? А можливо немає ніякої різниці? Якщо кружка для квасу хороша, велика, навіть трохи груба, з товстими стінками і не обов`язково гладкими, і це буде гарно — то для кофейної чашки це не потрібно. Вона повинна бути маленькою, з тонкими стінками, більш витонченої форми із тонкою розкраскою. Якщо на цьому занятті учні дістануть завдання виліпити виріб з більш конкретним призначенням (у кожного своє!), це змусить їх більш активно продумувати всі сторони виконуваного виробу: форму; величину; розкраску.

Але в залежності від призначення. Діти можуть ліпити чашки і для героїв казок: Бармалія, Мальвіни і т.д.

На обговорення прийомів художнього рішення виробів вчитель звертає увагу в зв`язку з розглядом та аналізом предметів в цілому, так як художнє вирішення їх не відокремлене від інших якостей, та навіть визначає всі інші сторони виробів.

Діти повинні зрозуміти, що не зовнішні прикраси роблять виріб художнім, а краса пропорцій та ліній контуру, зміст прикрас. Під час бесіди виділяються і приклади обробки поверхні виробів. Не у всякому виробі вона рівна і гладка: іноді нерівна поверхня передає особливості виробу (ведмідь). В окремих випадках вона необхідна для підсилення художнього вираження характеру предмета.

При цьому учні не вивчають ніяких спеціальних законів, розвиваються їх художнього чуття, вони підходять до розуміння того, що ці закони все-таки існують, що в художньому образі все поєднане є не менш важливою вимогою до уроку, на якому розвиваються творчі здібності учнів, і сама атмосфера, стиль роботи. Безумовно, тут уже не може бути місця суворій, сухій регламентації кожної дії, кожної відповіді. Необхідно підтримувати в діях усіляке прагнення до ініціативи, оригінальності суджень, не забуваючи при цьому, звісно, тактовно оцінювати її розумність і доцільність.

Це вимога зовсім не означає анархію на уроці. Вчитель керує кожним його етапом, направляє дію та думки дітей, але не шляхом диктовки, а відповідно до можливостей кожного учня.

На занятті важливий емоційний підйом, котрий в першу чергу прямує від вчителя. Такий підйом, як правило, не можливо створити штучно, тому вчитель повинен підбирати для показу зразки таких виробів, які подобаються йому самому, інакше він не зможе про них розповідати з захопленням і захопити учнів ідеєю уроку. Звісно, при цьому потрібно уникати надмірності. Відчуття міри, гармонійність всіх частин уроку, доцільність кожної фрази та інтонації це головні вимоги, котрі забезпечують його естетичність.