Планування експортних операцій на підприємстві

КУРСОВА РОБОТА

Планування експортних операцій на підприємстві

Вступ

планування зовнішньоекономічний менеджмент експортний

Актуальність теми. У процесі євроінтеграції України у систему міжнародних господарських зв’язків зовнішньоекономічна діяльність підприємства стала все більш важливим фактором для всього економічного життя (розвитку) країни. Адже саме європейська інтеграція є ключовим пріоритетом, що акумулює у собі цілий комплекс внутрішньо — та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення передумов для подальшого вступу у нього.

Тому сучасна економічна ситуація, що пов’язана з активним розвитком ринкових відносин та євро інтеграційним курсом держави, обумовлює новий підхід до внутрішньофірмового планування та планування зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі і експортних операцій, що сьогодні стають особливо актуальними. Адже правильно складений план експортної діяльності сприяє одержанню додаткового прибутку за рахунок повнішого використання переваг міжнародної праці та міжнародної інтеграції, а також визначенню перспектив і можливих варіантів розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Саме тому проблема планування експортних операцій привертає все більше уваги вчених-економістів. При цьому необхідно зауважити, що у ході ринкових реформ українські підприємства потрапили у ситуацію, коли стара система планування, що мала місце у СРСР і ґрунтувалася на державному директивному плані, який був головним орієнтиром для підприємств та визначав кількісні та якісні параметри випуску продукції і ресурси необхідні для цього, виявилася непридатною і вже не може використовуватись на підприємствах. Ось чому сьогодні багато науковців та управлінців в Україні та інших пострадянських країнах займаються дослідженням ефективності процесу планування зовнішньоекономічної діяльності в цілому, та експортних операцій зокрема, підприємств.

Проблема планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства викликає велику зацікавленість у науковців та управлінців, а саме цими питаннями займались Кабець Є.К., Дроздова Г. М., Коваленко О. М., Царюк М. В., Сєрова Л.П., Нарикова С. В., Левченко, О. І. та інші.

Метою даного дослідження курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності процесу планування експортних операцій, їх аналіз на прикладі конкретного підприємства та розробка рекомендацій щодо удосконалення процесу планування експортної діяльності.

У відповідності до мети роботи в ній поставлено вирішити такі завдання:

1. Визначити сутність та особливості здійснення експортних операцій підприємствами в Україні.

2. Розкрити особливості планування експортних операцій на підприємствах.

3. Охарактеризувати методи оцінки експортних операцій підприємства — суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності

4. Проаналізувати фінансово-господарську діяльність об'єкта дослідження.

5. Проаналізувати показники здійснення зовнішньоекономічної та експортної діяльності, зокрема, аналізованого підприємства.

6. Визначити основні аспекти планування експортних операцій в діяльності об'єкта дослідження.

7. Визначити напрями вдосконалення процесу планування експортних операцій підприємства.

Об'єктом курсової роботи є зовнішньоекономічна діяльність та експортні операції ДАХК «Артем».

Предметом роботи є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти планування експортних операцій на підприємстві.

Теоретичною основою курсової роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з розглянутої проблеми, законодавчі та нормативні акти України, аналітична інформація про підприємства, спеціалізовані періодичні видання й наукові публікації з питань зовнішньоекономічної діяльності підприємств тощо.

При написанні курсової роботи були використані такі методи: методи індукції та дедукції, методи теоретичного узагальнення, методи економіко-математичного аналізу та порівняння, методи аналізу і синтезу, експертних оцінок, метод систематизації тощо.

За структурою дана робота складається зі вступу, де обґрунтовується актуальність та основні положення теми, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Теоретично-методичні основи планування експортних операцій на підприємстві

1.1 Експортні операції в системі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства

планування зовнішньоекономічний менеджмент експортний

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і буде складовою суспільного розвитку країн, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон’юнктурі та правовому середовищі. Крім того, зовнішньоекономічна діяльність відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені. Експортні операції як складова частина зовнішньоекономічної діяльності є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки за умови ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності.

Слід зауважити, що згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під відповідною діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Однак подане визначення не висвітлює конкретні напрями такої діяльності. Більш того, розкриття зовнішньоекономічної діяльності визначається через поняття «господарська діяльність», під якою розуміється будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Втім надалі у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» надаються окремі види зовнішньоекономічної діяльності, які хоча й розкривають її досить змістовно, але все одно не визначають остаточно її сутності. Такий висновок ґрунтується на тому, що досить детально визначається перелік відповідних різновидів діяльності з погляду юридичних основ їх проведення, більшість з яких все ж таки має спільні сутнісні ознаки економічного характеру.

Отже, згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до різновидів зовнішньоекономічної діяльності відносять: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності; спільна підприємницька діяльність; організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів; діяльність, що побудована на формах зустрічної торгівлі; операції щодо придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку тощо. Проте позитивним у визначенні, поданому відповідно до Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», є встановлення підпорядкованості її до господарської діяльності певного суб'єкта господарювання. Тобто визначається загальне місце зовнішньоекономічної діяльності з погляду функціонування певного суб'єкта господарювання. В українському законодавстві дещо іншим є визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», що міститься у Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання за Кодексом є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою. Тобто ключовою ознакою такого подання зовнішньоекономічної діяльності є перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою.

Експорт — це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Гребельник О. П. визначає експорт як товари та послуги, які виробляються всередині країни та продаються за кордон [9, с. 63]. Якщо розглядати експорт як важливий впливовий фактор економічного зростання та інтеграції країни у міжнародні економічні відносини та світове господарство, то він вже набуває характеристик потенціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення визначених цілей та вирішувати проблеми суспільного розвитку.

Згідно чинного законодавства, експорт товарів — продаж товарів вітчизняними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таке визначення експорту є доволі вузьким, через те, що воно враховує такі види торговельних операцій, що прямо не відносяться до нього операції на компенсаційній основі то реекспорт. Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером.

Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту [19, c. 87]. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець — пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни — експортера [27, с. 198]. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Огляд спеціальної літератури дозволив виявити різні підходи до визначення сутності експортних операцій, які мають свої переваги та недоліки у застосуванні. У табл. 1.1 наведений порівняльний аналіз визначень даної економічної категорії.

Таблиця 1.1. Порівняльний аналіз підходів до визначення поняття «експортні операції»

Проведений аналіз показав, що кожний підхід має свої особливості та може бути використаний в конкретних цілях. Згідно з цим в даному дослідженні під експортною операцією будемо мати на увазі підхід, що наводить Зінь Е. А. Перевагами даного підходу є те, що товари та послуги можуть фізично перетинати або не перетинати митний кордон України, вказана мета операцій, включено реекспорт товарів.

В залежності від походження чи призначення товарів, що вивозяться в статистиці розвинених країн розрізняють наступні види експорту:

— вивіз товарів, що вироблені чи перероблені в країні експортера (основна категорія);

— вивіз іноземних товарів після їх переробки в даній країні під митним наглядом;

— вивіз вітчизняних товарів для переробки за кордоном під митним наглядом з наступним поверненням;

— вивіз іноземних товарів, що пройшли транзитом через країну без розміщення їх на митних складах;

— тимчасовий вивіз вітчизняних товарів;

— вивіз за кордон іноземних товарів, ввезених в країну тимчасово [23, с. 12].

Перед здійсненням експортної операції необхідно вирішити питання про метод експорту. Метод експорту — це спосіб здійснення експортної операції. У міжнародній торговій практиці застосовуються два методи експорту [10, с. 115]:

1. Прямий експорт — здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв’язків.

Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу. Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

— частка експорту велика в загальному обігу;

— зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

— випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

— невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

— продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання;

— на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

При прямому методі торгівлі виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньої є більш ризикованої, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями й звичаями, а також великими відстанями між торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій.

2. Непрямий метод — вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників. Більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб [11, с. 149].

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов’язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними [8, с. 174].

Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.

Залучення торгового посередника дає змогу:

— збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;

— збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і передпродажного сервісу;

— збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

— збільшити прибуток за рахунок продаж товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон’юнктури.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з чи імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов’язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера — сплата ціни за товар і прийняття товару.

Також варто зауважити, що здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства зовнішньоекономічних Зв’язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України [20, с. 49]. Варто зазначити, що аналіз нормативно-правового забезпечення експортної діяльності вітчизняних підприємств показав його, з одного боку, неповноту, з іншого — зайву зарегульованість та суперечливість.

1.2 Особливості планування експортних операцій при виході підприємства на міжнародні ринки

Планування являється важливою частиною менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку. Звичайно, планування — не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети [22, c. 44].

В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету здійснення експортних операцій як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета зовнішньоекономічної діяльності підприємства не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту [25, c. 256].

При плануванні експортних операцій цілі зовнішньоекономічної діяльності підприємства деталізується в залежності від його загальних цілей. Цілі експорту: розширення виробництва; збільшення прибутку за рахунок освоєння нових ринків; отримання економії на масштабах виробництва; підвищення чи підтримка техніко-економічного рівня виробництва під впливом міжнародної конкуренції; збільшення валютних ресурсів підприємства; диверсифікація виробництва.

Встановлення ефективних цілей зовнішньоекономічної діяльності підсилює спонукальні мотиви, встановлює чіткі стандарти і довгострокові орієнтири роботи.

Оскільки товар визначає долю зовнішньоекономічної діяльності, то і вся система заходів, пов’язаних з товаром — створення, виробництво, реалізація, реклама, сервіс, і т.д. — займає центральне місце при плануванні.

По експортному асортименту товарів можливі три наступні підходи:

1. Рішення про вихід на зовнішній ринок з товаром, який поставляється на внутрішній ринок. Такий підхід виправдовується для поставок сировини, обладнання та інших засобів виробництва. По споживчим товарам потрібно враховувати національні, культурні, мовні особливості споживачів, їх смаки, рівень доходів.

2. Часткове пристосування наявного товару до зовнішнього ринку, його доопрацювання і покращення, модернізація.

3. Вихід на зовнішній ринок з новим товаром і проведення ринкового тестування нової продукції [16, c. 175].

Весь процес планування експортних операцій можна умовно поділити на дві стадії:

1. Розробка стратегії експортних операцій (стратегічне планування).

2. Визначення тактики здійснення виробленої стратегії (оперативне чи тактичне планування).

Стратегія виробничого підприємства — це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити. що стратегічні плани розвитку експортних операцій повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.

Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років.

Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.

Стратегічне планування — це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД [15, c. 119].

Тактичне планування як правило охоплює короткочасний і середньотривалий періоди від 0,5 до 2 років (зазвичай рік). Воно має справу з вирішенням того, як повинні бути розраховані ресурси підприємства для досягнення стратегічної мети.

Процес планування експортних операцій може бути представлено такими етапами:

1. Визначення місії та комплексу завдань. Складання «дерева завдань».

2. Аналіз і оцінка внутрішнього та зовнішнього середовищ. Інколи даний етап передує етапу визначення завдань.

3. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює завдання і результати дослідження факторів внутрішнього й зовнішнього середовищ, визначає розрив між ними, формує різноманітні варіанти стратегій.

4. Порівняння та визначення однієї з альтернативних стратегій, її розробка.

5. Готується остаточний стратегічний план діяльності фірми щодо здійснення експортних операцій.

6. Середньотривале планування. Розроблення середньотривалих планів і програм.

7. На основі стратегічного та середньотривалого планування розробляються річні оперативні плани і проекти.

8. Контроль за виконанням рішень, втілених у планах. Цей етап не є стадією безпосереднього процесу планування, проте він має важливе значення для планування та реалізації стратегії експортних операцій підприємства, тому що дає можливість більш раннього виявлення можливого розриву між плановими показниками і фактичним виконанням та внесення відповідних корективів у цей процес.

У цілому процес планування є нібито замкнутим циклом із прямим і зворотним зв’язком. Виходячи з наведеного алгоритму процесу планування експортних операцій підприємства та координації його цілей у цій сфері, можливо розробити організаційно-економічний механізм управління експортними операціями, що становить напрям для подальших досліджень.

1.3 Методи оцінки експортних операцій підприємства — суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності

Аналіз експортних операцій має важливе значення для оцінки поточного економічного стану підприємства, перспектив його розвитку і попередження фінансових втрат. Він є невід'ємною та визначальною часиною загального аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Комплексний аналіз суб'єкта господарювання, який здійснює зовнішньоекономічну діяльність, передбачає таке: а) дослідження стану зовнішньоекономічної діяльності підприємства у цілому та його підрозділів; б) з’ясування рівня міжнародної конкурентоспроможності товарів, що експортуються; в) виявлення можливих резервів підвищення результативності зовнішньоекономічної діяльності; г) постановку проблеми щодо стратегії і тактики поведінки на зовнішньому ринку та розробку заходів з реалізації поставлених завдань [7, c. 56].

Методика аналізу ефективності експортних операцій насамперед передбачає: а) загальний аналіз дохідності підприємства за рахунок зовнішньоекономічної діяльності; б) аналіз виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями; в) аналіз ефективності віддачі на кошти, вкладені в експортні операції; г) аналіз ефективності імпортних операцій, зокрема, у випадку їх здійснення на умовах використання кредиту [6, c. 11].

Існує багато методів визначення аналізу ефективності експортних операцій [24, c. 172]:

1. Економіко-математичні методи — математичне програмування, кореляційний регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, математичне моделювання, експертні оцінки;

2. Графічні методи — матричні, сітьові;

3. Балансові методи — балансове ув’язування, матричне складання плану;

4. Порівняльні методи — з планом, з попереднім періодом, з іншими підприємствами, з середнім рівнем;

5. Метод елімінування — ланцюгові підстановки, обчислення абсолютних різниць, обчислення відносних різниць.

Таким чином без економічного аналізу неможливе визначення ефективних напрямків діяльності підприємств, а насамперед ефективності проведення експортних операцій.

Аналіз ефективності експортних операцій можна проводити з допомогою розрахунків наступних показників [23, c. 12]:

— показник беззбиткової ціни експортного товару;

— показник економічного ефекту експортних операцій;

— показник валютної ефективності експортних операцій;

— показник економічної ефективності експортних операцій;

— коефіцієнт кредитного впливу на експортні операції;

— показник максимально припустимих повних витрат на експорт продукції;

— показник мінімально припустимих цін на експорт одиниці продукції.

Для кожного підприємства можна обирати який-небудь один показник, в залежності від вигід, які хоче отримати експортер.

В сучасних умовах розвитку внутрішнього ринку України, який стає одним з основних інструментів управління економічною стабільністю підприємства, аналіз ефективності експортних операцій можна провести такими двома способами, а саме:

— перший спосіб враховує купівельну спроможність валюти;

— другий спосіб враховує коливання курсів валют [17, c. 150].

Розглянемо перший спосіб аналізу ефективності експортних операцій, заснований на розрахунку показника валютної ефективності експортних операцій, який розраховується за формулою:

(1)

де — валютна ціна і-го експортного товару, вал. од./од.;

— обсяг експорту і-го товару, натур. од.;

— витрати на виробництво й реалізацію одиниці і-го товару, грн./од;

— кількість товарів чи послуг у експортному еквіваленті.

І другий спосіб аналізу ефективності експортних операцій, також заснований на розрахунку показника валютної ефективності експортних операцій з урахуванням валютного курсу, який розраховується за формулою:

(2)

де — показник валютного курсу.

Ці два методи вважаються самими привабливішими та найпоширенішими. Експортерам завжди необхідно знати, який вплив робить на їхню експортну діяльність купівельна сила валюти та коливання валютних курсів іноземної валюти тому, що саме зміна валютних курсів має великі наслідки, такі як:

— підвищення курсу національної валюти веде до збитків експортера;

— зниження курсу національної валюти забезпечує експортеру додатковий прибуток.

Крім зазначених показників при здійсненні аналізу ефективності експорту використовуються також такі:

— частка експорту у загальному обсязі реалізації підприємства — показує рівень експортної орієнтації суб'єкта господарювання;

— динаміка поставок товарів на експорт;

— дохідність експортних операцій — відносний показник співвідношення прибутку від експортних операцій та обсягу закордонних поставок; при порівнянні дозволяє оцінити динаміку — небажаною є ситуація, коли фізичні обсяги експорту зростають, а вартісні скорочуються;

— стійкість позицій підприємства на зовнішньому ринку — характеризується групою показників: а) відношення реального обсягу експортних поставок продукції до числа покупців (дає можливість оцінити стійкість партнерських відносин, наявність великих партнерів по бізнесу); б) відношення числа отриманих замовлень до числа дійсних торгових партнерів (дає можливість оцінити привабливість умов пропозиції); в) відношення кількості рекламацій до кількості постійних торгових партнерів та ін.;

— динаміка поставок на експорт — відносні показники обсягу поставок обчислюються за певний інтервал часу і порівнюються між собою, що дозволяє при констатації динаміки з’ясовувати причини таких змін (вплив попиту, пропозиції, ціни, національних та міжнародних інститутів, політики тощо) [4, c. 172].

Таким чином, для того, щоб провести аналіз експортних операцій необхідно виявити які існують види і методи аналізу, а також розглянути показники, які характеризують ефективність здійснення зовнішньоекономічних операцій, а в цьому випадку експортних. Метою аналізу експортних операцій є встановлення можливості підприємства продовжувати здійснювати дані операції, забезпечення прибутковості діяльності та ефективності прийняття відповідних рішень.

2. Дослідження системи планування експортних операцій ДАХК «Артем»

2.1 Організаційна структура та господарська характеристика ДАХК «Артем»

Державна акцiонерна холдингова компанiя «Артем» (далі - ДАХК «АРТЕМ») заснована Мiнiстерством Машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i конверсiї (Мiнмашпром) вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 вересня 1996 року № 1181 шляхом перетворення державного пiдприємства «Київське виробниче об'єднання iменi Артема» у Державну акцiонерну холдингову компанiю «Артем» вiдповiдно до Законiв України «Про приватизацiю державного майна», «Про господарськi товариства» та Положення про холдинговi компанiї, що створюються в процесi корпоратизацiї та приватизацiї. Злиття, подiлу, приєднання, перетворення, видiлу в звiтному перiодi не було.

Адресa: Україна, 4 050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10

Компанiя створена шляхом об «єднання у її статутному капіталі майна Державного пiдприємства „Київське виробниче об“ єднання iменi Артема», яке не закрiплене на правi повного господарчого вiдання за пiдприємствами, що входять до його складу, i контрольних пакетiв акцiй нижченаведених акцiонерних товариств (АТ):

1. ПрАТ «Проектно-виробнича фiрма «Макрос» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

2. ПрАТ «Завод електрохiмiчних покриттiв» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

3. ПрАТ «Завод «Артемполiмер» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

4. ПрАТ «Науково-технiчний випробувальний центр «Спектр-Т» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

5. ПАТ «Завод «Артеммаш» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

6. ПАТ «Завод «Артемзварювання» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

7. ПАТ «Iнструментальний завод» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

8. ПрАТ «Авiацiйно-транспортне пiдприємство «Артем-Авiа» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

9. ПрАТ «Завод «Артемполiзварювання» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

10. ПАТ «Артем — контакт» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

11. ПрАТ «Завод «Унiверсал-А» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

12. ПрАТ «Завод «Русава» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

13. ПрАТ «Виробничо-комерцiйна фiрма «АС» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

14. ПрАТ «Деревообробний завод «Явiр» (4 050 м. Київ, вул. Мельникова, 2/10)

15. ПрАТ «Вишнiвський ливарно-ковальський завод» (8 132 Київська обл. Києво-Святошинський р-н. м. Вишневе, Ломоносова, 1)

Організаційна структура компанії наведена у Додатку А.

Статутний фонд (капітал) компанії розподілений на 250 253 397 простих іменних акцій. Прибуток компанії формується за рахунок надходжень від здійснення господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, виплати відсотків за кредитами банків та за облігаціями, а також податків, зборів і інших обов’язкових платежів до бюджетів. Чистий прибуток, одержаний після розрахунків, залишається в повному розпорядженні компанії і використовується відповідно до рішення вищого органу компанії.

Управління компанією здійснюють: Засновник в особі Міністерства промислової політики України, який виконує повноваження загальних зборів акціонерів, — вищий орган компанії; Наглядова (спостережна) рада; Правління; Ревізійна комісія. Спостережна рада є органом компанії, що з метою захисту інтересів держави здійснює контроль за діяльністю правління компанії. Правління є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Ревізійна комісія є органом компанії, який контролює фінансово-господарську діяльність виконавчого органу.

Згідно статуту ДАХК «Артем» метою діяльності компанії є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку єдиного науково-технічного і виробничого комплексу з розробки, виробництва та впровадження сучасних зразків вітчизняної авіаційної техніки; створення та серійне виробництво нових зразків обладнання та іншої продукції для потреб безпеки держави, товарів народного споживання, технологічного обладнання для агропромислового комплексу, медичної техніки тощо; підвищення ефективності виробництва та одержання прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Основна продукція, яку виробляє підприємство:

— авіаційні керовані ракети;

— протитанкові керовані ракети;

— комплекси автоматичної перевірки і підготовки до використання усіх видів авіаційних керованих засобів ураження;

— агрегати, прилади та обладнання для усіх типів авіаційних літальних апаратів;

— підйомно-транспортні та реабілітаційні засоби для інвалідів;

— інвалідна техніка;

— зварювальна техніка.

Основними ринками збуту Компанії є підприємства України, ближнього та дальнього зарубіжжя.

Аналіз показників господарської діяльності підприємства, які нададуть загальну інформацію щодо фінансового стану підприємства наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Показники господарської діяльності підприємства ДАХК «АРТЕМ» за 2010;2012 роки (млн. грн.)

Як бачимо з даних, наведених у таблиці 2.1, чисельність працівників відносно незначна станом на кінець 2012 роком на підприємстві працювало 1600 чоловік, що на 30 чоловік менше порівняно з 2010 роком.

Слід відмітити, що на підприємстві спостерігається позитивна тенденція зростання продуктивності праці, яка зросла протягом трьох років на 325,4 млн. грн./1 працівника, однак зменшився показник фондовіддачі, що пов’язано зі значним збільшенням вартості основних фондів.

Спостерігається значне підвищення показника фондоозброєності, що говорить про забезпеченість працівників підприємства необхідними основними засобами, однак, також показник говорить нам і про збільшення вартості основних засобів, що припадають на одного працівника.

Зазначимо про значне зменшення показників маневреності робочого капіталу на 8,77 та рентабельності основних засобів на 23,4% внаслідок збільшення суми всіх запасів та зменшення суми чистого прибутку і збільшення середньорічної вартості основних фондів.

Однак, незважаючи на значне зменшення певних показників господарської діяльності підприємства, можна зробити висновок, що його діяльність є прибутковою, хоча й показник чистого прибутку станом на кінець 2012 року значно зменшився порівняно з 2010 роком.

Для того, щоб проаналізувати ефективність та прибутковість підприємства, провести системну оцінку результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявити фактори, які позитивно та негативно впливають на неї, а також визначити загальний рівень фінансового стану підприємства, необхідно здійснити фінансово-економічний аналіз діяльності ДАХК «АРТЕМ».

Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства здійснимо на основі звітності підприємства із застосуванням показників, які згруповані в такі чотири групи: показники фінансової стійкості; платоспроможності та ліквідності; ділової активності; рентабельності та показники оцінки ризику банкрутства.

Оскільки основою функціонування підприємства є досягнення та збереження фінансової стабільності, адже стабільний фінансовий стан підприємства завжди позитивно впливає на здійснення його господарської діяльності, то доцільним буде, перш за все, здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства за показниками, наведеними в табл. 2.2.

Метою аналізу виступає виявлення й усунення недоліків його фінансової діяльності, а також пошук шляхів підвищення ліквідності та платоспроможності. Даний аналіз дозволить нам також зробити висновки щодо стану фінансових ресурсів підприємства, величини та структури його капіталу.

Таблиця 2.2. Аналіз показників фінансової стійкості ДАХК «АРТЕМ»

Проаналізувавши показники фінансової стійкості підприємства, слід зазначити, що динаміка розрахованих показників свідчить про збільшення рівня фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у розрахунковий період. При цьому значно збільшився рівень незалежності від зовнішніх джерел фінансування, що свідчить про достатню забезпеченість підприємства власними коштами. Також коефіцієнт фінансової стабільності досяг бажаного рівня (більше 1) і у 2011 році становив 2,85, проте у розрахунковому році дещо знизився і знаходився на позначці 2,78.

Для аналізу фінансової стійкості велике значення має розрахунок показників забезпеченості підприємства засобами джерел формування оборотних активів. До таких показників належать: коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами та коефіцієнт маневреності власних коштів.

Слід зазначити про значне покращення цих показників протягом трьох та досягнення позитивних результатів, які перевищують нормативи. Це свідчить, перш за все, про певний перерозподіл активів у бік зростання частки оборотного капіталу, а також про збільшення власних джерел формування оборотних коштів та досягнення гнучкості їх використання, що є наслідком ефективного фінансового менеджменту підприємства.

Враховуючи рівні розрахованих показників та їх динаміку, доцільно зробити висновок про збільшення частки власного капіталу та, відповідно, зменшення частки позикових коштів, зменшення фінансового ризику підприємства, зміцнення фінансової стійкості Компанії та підтвердження її платоспроможності у довгостроковому періоді.

Діагностика фінансової стійкості підприємства зумовлює необхідність оцінки умов, які формують картину руху коштів (їх наявність, напрями й обсяги витрат, забезпеченість грошових виплат власними ресурсами, наявність резервів тощо). З огляду на це, при проведенні аналізу фінансової стійкості значна увага приділяється аналізу показників платоспроможності підприємства, розрахунки яких наведені в табл. 2.3, адже вони є найважливішою ознакою фінансової стійкості.

Таблиця 2.3. Аналіз показників платоспроможності та ліквідності ДАХК «АРТЕМ»

Як видно з результатів розрахунків, підприємство має значні проблеми з абсолютною ліквідністю (значення показника значно нижчі за норматив), що говорить про відсутність свободи вибору та значні обмеження у свободі дій керівництва підприємством, а також вкрай низьку частку короткострокових зобов’язань, яку підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості. Якщо виникне ситуація, за якої всі кредитори одночасно пред’являть підприємству свої умови, то підприємство буде змушене вдатися до продажу довгострокових фінансових вкладень. Але така ситуація малоймовірна, крім того, на практиці, особливо в умовах фінансової кризи значення показника абсолютної ліквідності значно нижчі, тому не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги.

Наслідком відсутності короткострокової ліквідності може стати відсутність у підприємства певних преференцій (знижок, відстрочення оплати, меншого позикового відсотка) від своїх контрагентів, і відповідно, втрата потенційного прибутку.

У свою чергу, розрахунки показують позитивне значення показника термінової ліквідності та його перевищення за норматив у 2011;2012 роках, що, вказує на позитивний прогноз очікуваної платоспроможності підприємства та необхідність перетворення частини оборотних активів на інвестиції.

Щодо розрахунків показника платоспроможності, то значення показника у 2010 році припускає лише незначне перевищення поточних активів над зобов’язаннями. Однак, у 2011;2012 роках, значення показника мало тенденцію до збільшення і досягло нормативного значення, що свідчить про наявність вільних ресурсів, які сформувались завдяки власним джерелам та погашення довгострокової заборгованості.

Як бачимо з розрахунків, показники платоспроможності та ліквідності мають динаміку покращення значень у 2011;2012 роках. Покращення в зазначених роках ліквідності та платоспроможності підприємства також підтверджує значення розрахунку коефіцієнта Бівера. З його розрахунків можна чітко стверджувати, що завдяки додатковому надходженню коштів у вигляді іноземних інвестицій, збільшенню розміру власних коштів та налагодженню ефективної системи їх розподілу для погашення зобов’язань, зокрема, ліквідації довгострокової заборгованості, підприємство з 2011 року змогло повернути собі платоспроможність, прихильність кредиторів та уникнути формування незадовільної структури балансу, а отже, і загрози банкрутства.

Наступним кроком діагностики фінансового стану підприємства є оцінка його ділової активності, яка визначається, насамперед, швидкістю обороту коштів та залежить від обсягів збуту продукції, іміджу, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.

Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, розрахунки яких наведені в табл. 2.4.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту суттєво впливають на рівень прибутковості підприємства.

Таблиця 2.4. Аналіз показників ділової активності ДАХК «АРТЕМ»

Здійснивши розрахунки показників ділової активності, можна слід зазначити, що протягом 2010;2012 років простежується чітка тенденція до їх покращення.

Зокрема, позитивна динаміка росту коефіцієнта загальної оборотності активів говорить про прискорення оборотності коштів підприємства, викликаного збільшенням виручки від реалізації продукції та підвищенням ефективності управління активами.

Розрахунки показали тенденцію зростання, а саме: підприємство почало швидше одержувати оплату за розрахунками, однак в розрахунковому році спостерігається надто різке зростання величини показника, що є недосить позитивно, адже покупець може змінити постачальника у зв’язку з погіршенням умов платежу.

Показники оборотності кредиторської заборгованості корисно порівнювати з оборотністю кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредиту, наданого аналізованим підприємством своїм клієнтам з умовами кредитування, якими воно користується з боку постачальників.

Внаслідок збільшення частки власного капіталу для оплати поточних зобов’язань, зменшення покупок у кредит та пришвидшення оплати продукції, термін погашення кредиторської заборгованості у розрахунковому році значно знизився порівняно із 2010;м і в 2012 році становив 27,5 днів, що показує рівень платоспроможності підприємства в межах нормативу.

Для покращення значення показника строку оплати кредиторської заборгованості підприємству слід використовувати відстрочку платежів, яку надають постачальники та не віддавати перевагу користуванню знижкам за прискорення строків платежів, а також зменшити купівлі в кредит.

Протягом останніх років значно збільшився попит на продукцію підприємства, що вплинуло на збільшення коефіцієнта оборотності запасів та прискорення строку оборотності запасів. Однак, як бачимо з розрахунків, у 2012 році порівняно з 2011;м значення показників погіршились, що говорить про збільшення виробничих запасів.

Загалом, підприємство має високий коефіцієнт оборотності запасів, що також відображає позитивну динаміку, пов’язану із покращенням значення показника і виступає позитивним фактором, адже, чим вище показник, тим менше коштів пов’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства.

Оскільки на короткострокову та довгострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність розподіляти прибуток, доцільно розглянути такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це якісний та кількісний показник ефективності діяльності підприємства.

Існує великий перелік показників рентабельності, однак, до основних, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства належать показники, розрахунки яких наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз показників рентабельності ДАХК «АРТЕМ», %

Аналіз показників рентабельності показав, що в період 2010;2012 років спостерігається погіршення практично всіх основних показників рентабельності підприємства, за винятком рентабельності фінансової діяльності, що свідчить про зниження ефективності його діяльності й викликано, в основному, скороченням фінансових результатів.

Збільшення показника рентабельності фінансової діяльності підприємства, значення якого збільшилось на 77,33%, пояснюється залученням інвестиційних коштів та погашенням довгострокової заборгованості перед кредиторами.

Підприємство має низький рівень рентабельності сукупних активів, що обумовлено зниженням прибутку та зростанням суми дебіторської заборгованості.

Зниження рентабельності власного капіталу викликано як скороченням розміру чистого прибутку, що є негативним фактором, так і зростанням суми власного капіталу, що веде до посилення фінансової автономії підприємства, однак використовується неефективно. Рівень даного показника свідчить про низьку інвестиційну привабливість підприємства.

Рівень валової рентабельності продаж скоротився на 2,1%, що пояснюється підвищення собівартості продукції у 2011 році. Однак, значення показника залишається досить високим, що свідчить про ефективну цінову політику підприємства.

Скорочення доходів від операційної діяльності, а також зростання адміністративних та комерційних витрат внаслідок проведення маркетингових досліджень та рекламної кампанії, нездатність ефективно розподіляти прибуток від діяльності до відрахування виплат є наслідком низького значення та динаміки зниження операційної рентабельності продажів.