Особливості управління рослинництвом при існуючій структурі управління

Нормативним актом, який визначає склад, структуру, компетенцію будь-якого підприємницького формування і порядок його діяльності є статут. Статут включає:

• 1) назву підприємства (об'єднання), його місцезнаходження (поштова адреса) і реквізити рахунків в установах банків;
• 2) назву вищого органу;
• 3) предмет і межу діяльності;
• 4) відомості про статутний фонд;
• 5) назву посадової особи, яка очолює підприємство (об'єднання) — президент, директор, голова, керуючий;
• 6) вказівка про те, що підприємство (об'єднання) є юридичною особою;
• 7) інші положення, які не суперечать закону.

На основі статуту та державних законодавчих актів розробляються інші внутрішньогосподарські регламенти: правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про структурні підрозділи, службові інструкції та ін.

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку визначають трудовий розпорядок на підприємстві, в організації і установі, який запроваджується адміністрацією за погодженням із профспілками. Типовими правилами визначається порядок прийому і звільнення робітників і службовців, основні обов’язки робітників і адміністрації, робочий часі його використання, порядок застосування заходів стимулювання за успіхи в роботі, а також стягнень за порушення трудової дисципліни. Усі питання, пов’язані з правилами внутрішнього трудового розпорядку, вирішуються адміністрацією підприємства в межах наданих їй прав, а у випадках, передбачених законодавством — разом, або по узгодженню з профспілками.

Умовою ефективного функціонування системи менеджменту підприємства є розробка положень по кожному структурному підрозділу. Відсутність положень про структурні підрозділи призводить до паралелізму, дублювання, необґрунтованого збільшення обсягу управлінських робіт внаслідок виконання зайвих управлінських операцій, або навпаки, створюється ситуація, коли певні роботи ніхто не виконує. В положенні визначаються основні завдання структурного підрозділу, його склад і розміри, ступінь організаційної і виробничої самостійності, права і відповідальність, а також характер взаємовідносин з іншими підрозділами в умовах внутрішньогосподарського комерційного розрахунку, орендних відносин і ін.

Типові положення, які мають міжгалузевий характер, затверджуються урядом або відповідними органами господарського керівництва. Типові положення конкретизуються відповідно до умов роботи того чи іншого підприємства. При розробці положення недоцільно обмежуватись лише відображенням існуючого порядку, а слід закріпити прогресивні тенденції удосконалення менеджменту і раціонального поділу праці між структурними підрозділами.

Постійне ускладнення зв’язків і відносин між органами управління, окремими керівниками і спеціалістами створює передумови для виникнення різного роду організаційних недоліків. Ці недоліки пояснюються значною мірою нечітким розподілом обов’язків серед структурних підрозділів господарства і окремими виконавцями. Чимало управлінських працівників не усвідомлюють, кому вони безпосередньо підпорядковані, які їхні права. Можна зустріти таке, що за одну і ту ж справу відповідає кілька виконавців, а за деякі - відповідальних немає жодного. Неважко зрозуміти, що і в першому, і в другому випадках організаційний рівень управлінського процесу невисокий і призводить до знеосібки в роботі й до інших негативних наслідків. Зокрема чимало працівників точно не знають коло своїх обов’язків, прав. На практиці це призводить до надмірної інтенсивності праці і перевантаження певної частини працівників, оскільки вступає в дію правило: хто більше і краще працює, того і більше завантажують. Тим часом безініціативний працівник може робити мало і переважно буває важко йому це довести. Крім того, незнання своїх прав інколи породжує невпевненість у роботі, особливо у молодих працівників, та бажання з будь-якого дрібного питання одержати схвалення у свого начальника.