Характеристика економіко–географічного положення та природного потенціалу Брунею

Зміст Вступ

1. Характеристика економіко — географічного положення природного потенціалу Брунею

1.1 Особливості географічного положення з точки зору туризму

1.2 Характеристика рельєфу, клімату, внутрішніх вод як природних умов розвитку туризму

1.3 Особливості вертикальної та горизонтальної природної зональності території

2. Історико — культурні особливості країни

2.1 Народонаселення, раси, конфесії країни

2.2 Туристський аналіз історії країни

2.3 Культура та традиції як компонент туризму

3. Політико — економічні умови розвитку туризму

3.1 Політичні умови розвитку туризму в країні

3.2 Економіка та туристська інфраструктура в країні

3.3 Екологічний стан території країни та його вплив на розвиток туризму

4. Види туризму, поширені в регіоні

Висновок Література Вступ Туризм входить в число основних інтересів багатьох людей і не виходить за межі економічних можливостей більшості населення. Саме це рухає величезною світовою індустрією, призначеної для задоволення потреб та інтересів тих, хто якийсь час знаходиться далеко від дому. Сьогодні туризм став грати таку важливу роль у житті багатьох людей, що перетворився на унікальну найбільшу світову індустрію.

Дослідження туристичних ресурсів країн важливі для майбутніх працівників в туристичній сфері, завдяки цьому дають змогу оцінити туристичний потенціал кожної країни та спрогнозувати потік туристів в різні держави. Об`єкт — природно — культурні ресурси Брунею.

Предмет — оцінка природно — культурного туристичного потенціалу країни. Завдання:

* здійснити теоретичний аналіз туристичного потенціалу Брунею.

* виявити особливості географічного положення Брунею, рельєфу, клімату, внутрішних вод, як природних умов розвитку туризму.

* з`ясувати історико-культурні особливості Брунею.

* обґрунтувати політико-економічні умови розвитку туризму в Брунею.

* узагальнити відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.

Структура курсової роботи — курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів та висновку. В першому дається характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу Брунею, в другому здійснюється теоретичний аналіз історико-культурних особливостей країни, в третьому розділі розглядається політико-економічні умови розвитку туризму, в четвертому узагальнюємо відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.

1. Характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу країни

1.1 Особливості географічного положення з точки зору туризму Бруней знаходиться на північ від екватора на північно-західному узбережжі острова Калімантан (Борнео), у частині світу — Азія. У країні немає великих озер і річок. Річки — Бруней, Тудонг, Тембуронг, Белайт течуть з пагорбів південній частині країни на північ, впадаючи в Південно-Китайське море (Додаток 1).

Західний Бруней — горбиста низовина, на півдні розташовуються передгір'я. Східна частина складається з прибережної рівнини, яка сильно заболочена. Клімат тропічний, екваторіальний. Схильний до сильного впливу мусонів з акваторії ПівденноКитайського моря. Температура повітря протягом усього о року близько +26 C. Понад 75% території займають вологі тропічні ліси, у смузі припливу — мангрові ліси. Переважна частина території країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни досить різноманітний [28, 19].

Межує з Малайзією. З Малайзією склалися торгівельні відносини. Країни не конфліктують. Основу економіки Брунею складає видобування нафти і природного газу. На даний час війни в країні не має. Останній напад був здійснений японцями у 1941;1945 роки Другої Вітчизняної Війни. Здорова екологія, природу в цій країні поважають. За мусонів бувають великі повені. Отже зробивши аналіз географічно — економічного положення Брунея можна зробити висновок, що країна має достатній туристичний потенціал: наявність гір, вихід до моря, сприятливий клімат, частина країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни різноманітний, не конфліктуюча країна останній напад був досить давно.

1.2 Характеристика рельєфу, клімату, внутрішніх вод як природних умов розвитку туризму Велика частина території Брунею — рівнинна низина, плавно переходить в невисоку горбисту місцевість, а потім — в піднесеність і нагір'я. Ланцюги пагорбів збираються на своєрідний вузол на річкових вододілах, підносячись до півдня, де, вже за брунейським кордоном, проходять стародавні гірські хребти Калімантану.

Західний анклав Брунею, головним чином його центральна частина, складається з пагорбів, вершини яких не перевищують 150−200 м над рівнем моря. Південна частина, особливо в прикордонній з Сараваком місцевості, — більш гориста, піднімається місцями на 700−800 м. Північне узбережжя являє собою смугу мангрових заростей, що чергуються з широкими і вологими піщаними просторами.

Ландшафтність східного анклаву більш різноманітна. В цілому то пересічена гориста місцевість, майже чверть якої становить приливно-відливна заболочена низовина, поступово переходячи у горбисту рівнину, а південніше — в нагір'я. На крайньому півдні знаходяться гори, найвища з яких — Букіт-Пагоня яка досягає 4000 м над рівнем моря[15].

В горах є мангрові зарослі які приваблюють людей, які цікавляться екологічним туризмом. Також відкривається чудовий краєвид з найвищої гориБукіт-Пагоня.

Бруней — екваторіальна країна. Клімат морський, тропічний, мусонного типу. Для півдня характерні сталість теплового режиму і стійкі високі температури при середньорічній 26−27 ° С, а середньодобових — в межах 9−12° С; велика кількість опадів; слабкі вітри; висока відносна вологість (80 — 91%) — різка зміна пір року, характерною для помірного поясу; майже не змінюється тривалість світлового дня .

Сезонність в Брунеї, як і в інших країнах Південно-Східної Азії, виражена не в різниці температур, а в кількості опадів (період дощів і сухий сезон), що пов’язано зі зміною напрямку мусонних вітрів.

Приблизно з грудня по лютий над територією Брунею панують насичені вологою північно-східні мусони з центральних районів Тихого океану. У березні-квітні настає черга сухих південно-східних мусонів, які дмуть з області австралійського антициклону. Ці вітри несуть посушливий сезон, що триває 3−4 місяці. Крім сезонних вітрів регулярно дмуть бризи. Вітри Брунею узбережжя-слабкі, м’які; потужні, мають силу тайфуну вітри Малаккської протокиСуматра — берегів Брунею, як правило, не досягають.

Велика кількість опадів, слабкі вітри. Різка зміна пір року, є характерною для помірного поясу. Річки в Брунеї течуть з височин і пагорбів південної частини країни в північному напрямку, до узбережжя Південно-Китайського моря. Найбільш значні річки Бєлан, Тутонг, Бруней і Тембуронг. Є досить густа мережа дрібних річок, протяжність яких через складність рельєфу незначна. Річки Брунею навряд чи можна назвати багатоводними, їх протяжність за деяким винятком, невелика — всього по кілька десятків кілометрів. У верхів'ях це вузькі і звивисті лісові струмки, в низинах — широкі і багатоводні річки, але піщані і мулисті наноси, що утворюють мілину, роблять їх гирла здебільшого непридатними для судноплавства. У багатьох частинах країни, особливо в східному анклаві, річки — по суті єдиний засіб пересування; річки дають рибу — важливий компонент харчового раціону місцевих жителів, вони — постійне джерело зрошення. У Брунеї багато озер, але вони, невеликі. У період дощів озера сильно розливаються. Найбільше з них і одне з найчистіших у світі - озеро Тасек-Мерімбум. В деяких місцях Брунею річка єдиний спосіб пересування. Туристи в Брунеї подорожують по не великим річках. Рельєф Брунею сприятливий для розвитку туризму (має гірський та рівнинний район); клімат сухий, тому відвідувати країну треба у певну пору року.

1.3 Особливості вертикальної та горизонтальної природної зональності території

Понад 85% площі країни покрито тропічної рослинністю. Південні райони займають вічнозелені ліси, а культурний ландшафт (близько десятої частини території), гори і горби, безлісні простори зберігають свій тропічний колорит завдяки рясним чагарникам та високо трав’яним рослинам .

Значні масиви незайманих тропічних лісів зберігаються в східному анклаві, займаючи понад 95% його території. «Великими джунглями» справедливо називають місцеві жителі ці необжиті райони.

У природному рослинному покриві Брунею чітко виділяються по меншій мірі чотири вертикальні зони (поділ носить, звичайно, умовний характер).

Перша, нижня зона — болотисті зарості мангрової рослинності. На відміну від півдня Калімантану або східного узбережжя прилеглої Суматри, в Брунеї мангрові зарості місцями перериваються горбистими обривами і піщаними пляжами.

Мангрові дерева ростуть на мулисто жирному ґрунті в заболочених гирлах річок та на низинних ділянках узбережжя в зоні припливу. В цілому мангрова рослинність займає понад 150 кв. км території країни.

За лінією припливу мангрові зарості поступаються місцем вічнозеленому тропічному лісу: панданусовим деревам, кокосовим пальмам, низькорослої Ніпе та інші. На узліссях пальмових гаїв ростуть бананові і бамбукові дерева; зустрічаються густі зарості фікусів, деревовидних папоротей. Це — друга зона, що покриває близько 1 тис. кв. км. 17].

Тільки в брунейських лісах водиться велика людиноподібна мавпа орангутанг (по-малайські лісова особа). До теперішнього часу цей вид приматів перебуває на межі вимирання. Мешкають в тропічних заростях Брунею гібони і павіани. У джунглях багато мавпоподібних: це — макаки і тонкотели (вузьконосі мавпи лангури), носач, рінопітекі, семіаси, водиться і «носата мавпа», старі самці якої мають великий грушоподібний ніс. Зустрічаються тут і напівмавпи — товстий лорі, лемури.

В лісах живуть білки, численні колонії кажанів-м'ясоїдних летючих собак (калонгов) і комахоїдних летючих мишей, а також шерстокрилів. Дрібні гризуни, нерідко завдають значної шкоди посівам, зустрічаються повсюди і у великій кількості.

Багатий світ хижаків, серед яких леопард, червоний вовк, чорний малайський ведмідь. Місцевий ведмідь (по-малайські беруанг) відрізняється від свого північного родича подовженою мордою, кольором шерсті і меншими розмірами. Беруанг сильний і спритний, а гострі і довгі шаблеподібні кігті допомагають йому легко підніматися на стрімкий стовбур високого дерева. Значну частину часу ведмідь проводить на деревах, ласуючи медом і плодами. З дрібних хижаків в Брунеї водяться дикі собаки, дикі коти, видри, куниці, вівера.

З копитних в брунейських лісах водяться дворогі норосоги, дика свиня, бантенг — широколобий дикий бик, довжиною до двох метрів і заввишки більше півтора метрів. Це сильне і витривала тварина сірувато-бурого забарвлення, голова якого увінчана широкими і загнутими догори рогами, що досягають півметра. Живуть бантенги невеликими стадами. На липень 2010 року цей вид знаходиться на межі вимирання, так само як і дворогі носороги. Дика свиня — бабіруса — невелика моторна тварина з великою головою і величезними гострими іклами, що дозволяють їй вступати в сутичку з великими хижаками.

Природні зони Брунею залучають туристів недоторканою природою та великою різновидністю видів тварин, які вимирають.

2. Історико — культурні особливості країни

2.1 Народонаселення, раси, конфесії країни Чисельність населення — 395 тис. (оцінка на липень 2010).

Етнічний склад: малайці (66%), споріднені з ними етнічні групи — келаяни, ібани, меланау, дусуни, мурут, даяки і інші - 8%, живуть також китайці (11%), європейці, індійці. Малайсько расовий тип, хоча є малі і деякі австралоїдні риси. Офіційна мова — малайський, поширені також англійська та китайська мови.

Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Вони залишаються відокремленою групою серед корінних брунейців, майже не адаптуючись в їхньому середовищі. Залишивши в переважній більшості випадків свої сім'ї за межами Брунею, іммігранти зберігають міцні економічні та родинні зв’язки з тими країнами, де постійно проживають їхні родини. Наявність великої і замкнутою колонії іммігрантів породжує чималі соціально-етнічні проблеми.

Офіційна релігія — іслам (67% населення), 13% - буддисти, 10% - християни (в основному протестанти), 10% - інші (в основному аборигенні культи). Наприкінці 80-х років XX століття була прийнята концепція Мела-Іслам-Бераджа («Малайська ісламська монархія»), яка передбачає повагу та рівні права всіх конфесій на території Брунею, з домінуючою роллю ісламу. З християнських конфесій в основному поширені протестантизм і католицизм. Представниками даної конфесії є приїжджі з інших країн. Конфуціанство і даосизм поширені в китайських общинах.

В Брунеї проживає невелика кількість людей і основна маса живе в столиці Бандар-Сері-Бегаван. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Різні раси населяють цю країну, панує ісламська релігія. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Мешканці Брунею поважають свою релігію і привітно відносяться до людей іншої віри. Пробачають туристам не порозуміння але зв’язок між мусульманином і не мусульманкою у них карається.

2.2 Туристський аналіз історії країни

VIII ст. на території нинішнього Брунею з’явилися перші поселенці аустронезійскі племена.

Острів Калімантан перебував на периферії малайсько-індонезійського світу. Спочатку він був заселений аустронезійскими племенами, пізніше на північному Калімантані з’явилися малайці, що створили перші князівства на острові. Суспільний лад цих державних утворень був схожий з їх аналогами на Малаккський півострів, з тією різницею, що тут вплив узбережжя на глибинні районних островів, які заселені переважаючі малайцями за чисельністю племенами, виявлялося набагато слабкіше.

На початку XV століття в Бруней проник іслам. Правителі Брунею розірвали формальні узи, що зв’язували їх з індуїстським Маджапахіта, і стали орієнтуватися на Малакку, торгівля з якою приносила Брунею значні вигоди. На початку XVI століття влада султанів Брунею простягалася на все північне узбережжя Калімантану. В Сараваці правили родичі султана, що визнавали васальну залежність від Брунею.

У липні 1521 в гавань Брунею зайшли два вцілілих корабля експедиції Магеллана. Один з учасників експедиції - італієць Антоніо Пігафетта — залишив опис Брунею, який перебував у зеніті могутності: це було велике місто з населенням більше 100 000 чоловік, в палаці були зали з шовковими завісами, золотим і фарфоровим посудом, срібними канделябрами. Влада султана Булкіаха визнавав весь північ Калімантану і південь Філіппін, він підтримував торговельні та дипломатичні відносини з багатьма мусульманськими державами Архіпелагу і з Китаєм. В результаті весь острів Калімантан став відомий європейцям як «Борнео» (перекручене «Бруней»).

У 1526 році в Бруней прибув португальський мореплавець Жорже ді Менезіш, який уклав торговий договір з султаном, відповідно до цього договору Бруней поставляв в португальську Малакку перець, сушену рибу і рис, а натомість ввозив зброю і тканини.

У 1578 році в боротьбу за престол наслідування в Брунеї втрутилися іспанці, яким були потрібні союзники для боротьби з султанатом Сулу. Прийшовши до влади з іспанською допомогою султан не виконав своїх обіцянок, і відбив іспанську експедицію на північний Калімантан в 1580 році.

У столиці Брунею розташовано чимало пам’яток історії та архітектури. Один з них — королівська мечеть, названа ім'ям султана Омара-Алі-Сайфуддіна. Цей храм — один з найбільш значущих символів ісламу в країні. Вибудувано мечеть відносно недавно, в 1958 році. Велична споруда абсолютно домінує над іншими будівлями.

Для відвідування Брунею туристами було дозволено з 1990;х років. Історичні пам’ятки з’явилися в честь султанів, які приводили країну до процвітання. Велике число мечеті, де як правило моляться мусульмани. Але вони побудовані як палаци в які можна сходити на екскурсію.

2.3 Культура та традиції як компонент туризму Бруней — досить сувора мусульманська країна, тут навіть існує Міністерство релігійних справ, яке стежить за дотриманням ісламських норм і сприяє просуванню ісламу в усі сторони життя країни. Практично все життя брунейців обертається навколо ісламу, «адат» або «загальноприйнятий закон», керує багатьма аспектами як особистої, так і суспільного життя місцевих жителів. Деякі речі і вчинки заборонені («харам»), інші допустимі, але не заохочуються («макрух»), і є ще цілий пласт подій, що потрапляють під поняття («халаль»), тобто дозволених мусульманинові.

Конституція, проте, враховує особливості інших релігій, які сповідуються жителями країни, здійснене і право повної свободи віросповідання. При цьому в деяких широко відомих ісламських нормах тут зроблені явні послаблення, а місцеві жителі мають репутацію лібералів — жінки в Брунеї вільно ходять як у національній, так і в європейському одязі, служать в поліції, водять машини і беруть участь в суспільному житті. Тим не менш, жінкам настійно рекомендується не носити викликаючі сукні з відкритими колінами і непокритою головою. Легкий одяг з довгими рукавами цілком прийнятний, проте при відвідуванні культових місць та ділових заходів слід попередньо уточнити всі умови і правила, які підходять саме для цього випадку.

Брунейці в цілому дуже терпимі і досить легко прощають іноземцям невеликі порушення місцевих норм та звичаїв. Тим не менш, дотримання місцевих законів лише підкреслює повагу гостя до культури і звичаїв цієї країни, що помітно полегшує спілкування і взаєморозуміння. При відвідуванні мечеті всі відвідувачі повинні зняти взуття й залишити її у порога (подібна норма застосовна і до входу в місцеві житла). Жінки повинні покрити голову і мати закриті одягом коліна і зап’ястя.

Вживання свинини та алкоголю в Брунеї заборонено, але приватне споживання вина не мусульманам в готелях і деяких ресторанах дозволяється (на публіці цього робити не варто). Не слід їсти м’ясо, приготоване без дотримання ісламських норм, доторкатися до голови незнайомої людини (навіть дитини), доторкатися до Корану або проходити перед людиною яка схилилася в молитві. Користуватися лівою рукою при передачі чогось не можна, ця частина тіла в ісламі вважається «нечистою». Куріння підпадає під поняття «макрух» .

Ввічливим вважається прийняття невеликих подарунків або частування. При відмові від чогось слід злегка торкнутися правою рукою пропонованого предмета і сформулювати важливу відмову. Брунейці обмінюється теплим рукостисканням, тільки злегка торкаючись рук, а потім притискають руку до грудей. Обмінюватися рукостисканнями з представниками протилежної статі не рекомендується. Також тут слід дуже обережно користуватися жестикуляцією — багато цілком буденні для європейця жести, начебто вказівки пальцем на щось, і тим більше — когось, є непристойними. Не можна бити кулаком однієї руки у відкриту долоню іншої. Щоб викликати таксі або привернути чиюсь увагу, слід махнути всією рукою з розкритою долонею.

Протягом місяця Рамадану, мусульмани не вживають їжі від сходу до заходу сонця. Приймати їжу або пити в їх присутності в цей період вкрай непристойно. Не мусульмани не повинні знаходитися в компанії осіб, що сповідують іслам. Сексуальні контакти між не мусульманами і мусульманами, і навіть поведінку, натякають на їх можливість, карні аж до висилки. Є багато форм ввічливих звернень до місцевих жителів — найбільш часто вживається «аванг», еквівалентне нашому «пані» або «пан». Якщо за столом немає столових приладів, можна їсти рукою (тільки правою!).

У країні передбачені дуже жорсткі, аж до смертної кари, норми покарання за вживання та розповсюдження наркотиків. Також не слід обговорювати політику султана або його самого — в очах місцевих жителів це дуже поважна людина, чиї вчинки не можуть піддаватися сумнівам.

Бруней живе за жорсткими законами шаріату. Тому найгострішим моментом в обговоренні, відкривати країну для туризму чи ні, були вельми вільні (в розумінні мусульман) звичаї європейців і побоювання з приводу того, як будуть взаємодіяти люди абсолютно різних культур, віросповідань та суспільної моралі.

Бруней — це багата культурна спадщина, які зберігалися століттями традиції, музеї, золоті куполи мечетей, прекрасні національні парки, безкрайні простори незайманих джунглів, дивовижний природний світ, піщані пляжі, розкішні готелі і багато іншого. Цінителі Сходу тут відкриють для себе нову, скоєно іншу і незвичайну Азію. У Брунеї буде цікаво всім — любителям пляжного відпочинку, гольфу, історії, культури, природи і підводного світу (Додаток 2).

3. Політико — економічні умови розвитку туризму

3.1 Політичні умови розвитку туризму в країні

бруней туризм економіка інфраструктура Туризм в Брунеї розвивається з середини 1990;х з метою диверсифікації економіки, залежної від експорту вуглеводнів. До цього часу кілька факторів перешкоджали розвитку туризму.

Серед них :

— обмеження споживання алкоголю

— висока вартість розміщення в столиці країни

— відсутність транспорту і готелів у регіонах пам’яток

— загальне уявлення про країну.

Однак, нерозвиненість інфраструктури до сих пір стримує розвиток цих туристичних територій .У 2003 році країну відвідало близько 1 млн. чоловік, в основному, з сусідньої Малайзії. З цього числа, за розрахунками Бюро Туризму Брунею, приблизно 100 000 осіб відвідали. У 2008 році продовжувалося зростання тур потоку до 194 тисяч чоловік, який впав у 2009 до 157 тисяч туристів. Причиною цьому стала епідемія вірусу H1N1 і економічна криза .У топ-10 по відвідуваності Брунею увійшли туристи з таких країн у порядку убування (у 2010 році): Малайзія, Китай / Гонконг, Сінгапур, Великобританія, Австралія, Філіппіни, Індонезія, Нова Зеландія, Індія, Таїланд.

У 2009 році, з метою підвищення туристичної привабливості, Бруней перевів всі свої інтернет — ресурси, пов’язані з подорожами. Після цього відвідуваність головного сайту bruneitourism. travel зросла з 600 000 до більш ніж 1,1 мільйона хітів на місяць .

Для в'їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо круглий рік, за винятком Китайського Нового Року.

Конституційна монархія (султанат), входить до Співдружності Великобританії. Бруней став повністю незалежним у 1984 році. Глава держави — султан. Адат, або «загальноприйнятий закон», керує багатьма аспектами життя країни, є навіть відомство, відповідальне за збереження традицій, церемоній і для повідомлення щодо протоколу, сукні та геральдики.

Сильні та інші ісламські традиції, це досить сувора мусульманська країна, спеціально створене Міністерство Релігійних Справ, яке сприяє просуванню ісламу в усі сторони життя країни. Конституція, проте, враховує особливості інших релігій, які сповідуються жителями країни, здійснене і право свободи віросповідання.

Для того щоб в'їхати в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Національна віза в Бруней для громадян України надається без різних проблем при передумові подачі всіх необхідних для оформлення документів.

Дозвільні порядки всіх республік землі кардинально відрізняються, але солідарним прийомом для більшості є обов’язок фактичного затвердження ходу переходу кордону в дану країну.

Кожен рік Бруней приваблює більше туристів, але це досить сувора мусульманська країна. Для того щоб в'їхати в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Для в'їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо круглий рік, за винятком Китайського Нового Року.

3.2 Економіко та туристська інфраструктура в країні

Благополуччя султанату базується майже виключно на видобутку нафти і природного газу. Зважаючи поступового зниження світових цін на рідке паливо з кінця 1980;х років уряд вживає заходів з диверсифікації економіки, стимулюючи розвиток банківських та інших фінансових інститутів і прагнучи залучити в країну туристів. Проте в нафтогазовій промисловості створюється близько 50% ВВП, а експорт її продукції забезпечує Брунею 90% зовнішньо торговельних надходжень (за даними на середину 1990;х років).

Економічна політика направлена на скорочення безробіття, зміцнення банківського та туристичного сектора, збільшення обсягу сільськогосподарського виробництва, і загалом, подальше розширення економічної бази нафти.

У Брунеї знаходяться 2 аеродроми, 3 аеропорти.

Міжнародний аеропорт Брунею (малайск. Lapangan Terbang Antarabangsa Bruneiголовний комерційний аеропорт Королівства Бруней, розташований в столиці держави місті Бандар-Сері-Бегаван. Аеропорт обслуговує маршрути усередині країни і міжнародні рейси між країнами Азії та Океанії, а також рейси в лондонський аеропорт Хітроу.

Royal Brunei Airlines Sdn Bhd (Malay: Penerbangan DiRaja Brunei, Jawi: RBA — авіакомпанія, наділена правом зображувати державний прапор Брунею на належних їй літаках і повністю знаходиться у власності Уряду Брунею. Її головний офіс знаходиться в RBA Plaza в столиці Бандар-Сері-Бегаван .

Громадський транспорт в Бандар-Сері-Бегаване скупо представлений нечисленними автобусами та мікроавтобусами, які, строго кажучи, є міжміськими (йдуть у довколишні села і селища), але по дорозі висаджують пасажирів і в межах столиці. Ні ті, ні інші не мають ніякого розкладу. Вони стартують від автовокзалу Jalan Cator не раніше, ніж всі місця в салоні будуть зайняті.

Поїздка на саму околицю Бандара коштує максимум $ 0,5, але нерегулярність роботи і деяка невизначеність маршрутів цього виду транспорту роблять його вкрай незручним для туристів.

Для брунейців найбільш природним рішенням транспортної проблеми представляється оренда автомобіля в прокатній фірмі (мінімум $ 60 в день). Ті, хто з якоїсь причини не бажає йти цим шляхом, можуть вдатися до послуг таксі. Вони функціонують на європейський манер (лічильник, твердий тариф) і беруть приблизно $ 1,7 за кілометр пробігу.

За категорією безпечність транспорту Бруней знаходиться на першому місці в Південно-Східній Азії, саме через це тут дуже слабо розвинений громадський транспорт. Пішки пересуваються тільки робочі найбільш низькооплачуваних професій і туристи. Оскільки практично у всіх громадян є автомобілі, громадський транспорт ходить дуже погано, а тротуарів практично ніде немає.

Всі основні визначні пам’ятки Брунею можна за пару днів оглянути, подорожуючи на орендованому автомобілі. Щоб взяти машину напрокат знадобляться міжнародні водійські права і кредитна картка.

Дороги в країні чудової якості і зосереджені вони, в основному, в прибережній смузі. Головна автомобільна магістраль зв’язує Бандар-СеріБегаван з містами Куала-Бела і Тутонг.

Залізниць в султанаті практично немає, якщо не вважати тринадцяти кілометрів вузькоколійної лінії, яка знаходиться в приватному володінні.

Парк водного транспорту складається з 8-ми суден. Для відпочиваючих пропонується спеціальний вид транспорту — човни та катери, гужові вози.

Головний морський порт Муару розташований не далеко від Бандар-СериіБегаван. Великими портами є Бандар-Сері-Бегаван (Бруней), Хошімін, Хайфон, Дананг (В'єтнам), Джакарта, Сурабая (Індонезія), Куантан, Клан, Кота-Кінабалу (Малайзія), Бангкок (Таїланд) тощо.

Індустрія гостинності представлена готелями різних рівнів комфорту.

Готелі Брунею будь курортної або міської зони відзначені високою якістю сервісу, від 1 * до 5 * зустрічають затишком, зручностями і розкішшю, більшість надають безкоштовне перевезення туристів на пляжі або в торгові центри. Присутні готельні комплекси великих відомих мереж .

Заборонено засмагати без одягу і топлес.

У Брунеї розташований найдорожчий готель планети — Емпайр на острові Борнео, де вся сантехніка, меблева фурнітура, посуд виготовлені з дорогоцінних металів: кришталеві світильники з Австрії, зелений мармур з Сардинії, шовк із Китаю, срібло з Англії, звукову апаратуру в кожен номер і нічний клуб з Данії, срібний посуд і столові прилади з золотими ручками, лівонський фарфор, один з найбільших на планеті басейнів з морською водою.

Численні ресторани пропонують малайську, китайську, індійську, східну і європейську кухні. Вода з-під крана придатна для пиття, але для цих цілей рекомендується користуватися бутильованою водою. Ресторани закриваються рано, до піздна працюють тільки ресторани в готелях. Справжню національну кухню можна покуштувати в невеликих забігайлівках.

За мусульманськими законами вживання алкоголю заборонено. Любителям спиртного тут доведеться несолодко. Продаж алкоголю в Брунеї заборонена законом.

Економіка для не великої за розміром країни добре розвинена, султан піклується про свій народ але комфортності у громадянському транспорті не має. Готелі у Брунеї з різними видами послуг, дуже зручні та на різний смак гостя (Додаток 3).

3.3 Екологічний стан території країни та його вплив на розвиток туризму Екологія Брунею на 2012 рік по критеріям повітря, води та відбросів досить хороша, люди які проживають в цій країні не дозволяють її забруднювати.

Дуже популярним і модним повсюдно в останні роки став екологічний туризм. Крім стандартних маршрутів з’явилося багато нових. Від такого виду туризму отримують держави не тільки колосальні прибутки, а й збереження в первозданному вигляді флори і фауни. Національні заповідники стрімко ростуть, і це радує людей, які турбуються про майбутнє планети.

Острів Борнео з самого його відкриття європейцями асоціюється з вологими вічнозеленими лісами. Понад 70% території Брунею покриті первинними тропічними лісами, які уряд цієї країни взяло під свою охорону. Приблизно 32 000 гектар лісу віддано під заказники, і ще 50 000 гектар зайнято Національними парками, які вважаються одними з кращих в Азії.

Мангрові дерева, які є природними «інкубаторами морського життя», також потрапляють тут під охорону, що різко виділяє Бруней серед інших країн регіону, де така рослинність активно вирубується під курорти та сільськогосподарські угіддя.

Але головною особливістю країни є близьке розташування всіх парків до столиці, їх легко доступність і досить прості правила поведінки в заповідниках — на території багатьох з них відведені спеціальні місця для пікніків або активного виду відпочинку, прокладені оригінальні підвісні містки та спеціальні стежки для огляду найбільш цікавих місць, а велика кількість водних ресурсів дозволяє безперешкодно переміщатися по території парків, не завдаючи при цьому шкоди місцевим екосистемам.

Вологі вічнозелені ліси, заповідники, національні парки це все приваблює туристів. В Брунеї зелених, чистих лісів багато, майже половина лісів взята під контроль країни. На території багато відведених спеціальних місць для пікніків або активного виду відпочинку, прокладені оригінальні підвісні містки та спеціальні стежки для огляду найбільш цікавих місць. Велика кількість водних ресурсів дозволяє безперешкодно переміщатися по території парків, не завдаючи при цьому шкоди місцевим екосистемам. Екологічний стан на 2012 рік в Брунеї сприятливий для розвитку туризму .

4. Види туризму, поширені в регіоні

В Брунеї розвинені такі типи туризму як: екологічний туризм, пляжний, спортивний, релігійний, пізнавальний.

У Брунеї знаходиться декілька національних заповідників. Найбільш цікавий з них — заповідник «Тембуронг», що розкинувся в східній частині Брунею. Путівник називає його «тропічним раєм в джунглях «Тембуронг». Там дуже гарна природа та чисте повітря.

Бруней пропонує мальовничі місця для занять підводним плаванням як на корали, так і остови затонулих кораблів, відомих як «цементний», «австралійський», «американський» та «Блю Уотер», що лежать на глибинах від 30 до 35 м. (2 остова — з 2-ї Світової війни і 2 — з 1980р.).

На пляжах водні розваги майже відсутні.

Лабуан — красивий безтурботний острів на території, що знаходиться на вході в Брунейську затоку. В середині минулого століття султан Брунея поступився Лабуан Великобританії з умовою його використання як військово-морської бази для того, щоб покласти край піратству в цьому регіоні. Екскурсія на острів, який є зоною безмитної торгівлі Малайзії, включає відвідування австралійського Військового Меморіалу, гольф-клубу, малайської села, сувенірних магазинчиків і прекрасних пляжів.

Найбільш цікаве місце для любителів природи та активного відпочинку, що знаходиться в глибині джунглів Брунею і є головним центром досліджень, проведених Університетом Брунею та Королівським географічним товариством Великобританії це Белалонг. Насолоджуйтеся розкішною «вечерею на пароплаві», сфотографуйте на тлі переливається вогнями Королівського Палацу, а потім, після переїзду, вечір розваг і відпочинку в парку Джерадонг — «міні-Діснейленді Брунею». Отримайте незабутні враження від спілкування з диким людиною Борнео в Реабілітаційному Центрі орангутангів в Сепілоке — найстарішому і найбільшому в світі, де ви зможете спостерігати за іграми і годуванням молодих орангутангів. Відвідування Освітнього центру природної історії для знайомства з експонатами та відеоматеріалами.

Брунейські провінції - рай для любителів природи. Яскраве сонце і м’яке небо, піщані пляжі і пестить синь теплих морів. Незвичайної краси водоспади Рампайох і Мендарам в районі Белаіта і озеро ТасікМерібун.

Куала Белалонгнайбільш цікаве місце для любителів природи та активного відпочинку, що знаходиться в глибині джунглів Брунею і є головним центром досліджень, проведених Університетом Брунею та Королівським географічним товариством Великобританії.

Мечеть Джаме’Аср-Хассані-Болкіа-Моске або Кьяронг-Моске (1992 рік) височіє серед прекрасних садів в комерційному передмісті Гадонг, і по своєму стилю і пишності оздоблення дуже схожа на мечеть Омар-Алі-Сайфуддін. Її бірюзово-синя дах, золоті куполи і стрункі мінарети видно практично з будь-якої точки міста. Королівський церемоніальний зал, більш відомий як Лапу, був місцем коронації правлячого султана (1 серпня 1968 року). Його витончений золотий купол видно з багатьох точок міста. По сусідству розташований Деван-Меджліс або «Будинок Парламенту». Унікальний БумбунканДуабелас («Будинок Дванадцяти Дахів», 1906 рік) — ще одне цікаве місце Бандар-Сері-Бегаван, являє собою досить незвичайний зразок британської колоніальної архітектури. Побудований на пагорбі з прекрасним видом на Кампунг-Айер як резиденція британського губернатора, в наші дні він служить музеєм та місцем проведення офіційних прийомів для іноземних дипломатів.

У столиці Брунею — Бандар-Сері-Бегаване — знаходиться одне з найчудовіших споруд не тільки Брунею, але і всього мусульманського Сходу. Це величезна сучасна мечеть імені ОмараАлі-Сайфуддіна — батька нинішнього султана (Додаток 4). Варто згадати про палац султана. У цьому грандіозному споруді, занесеному в «Книгу рекордів Гіннесса» , — 1788 кімнат загальною площею 205 000 квадратних метрів. У цьому, прямо скажемо, не тісному палаці є і гараж на сотні автомашин, вертолітний майданчик, кондиціонована стайня для 200 породистих скакунів — улюбленців монарха.

Сховища королівських регалій, мечеті Хассанала Болкіаха (з куполом, покритим 24-каратним золотом, найбільшою в світі скульптурою з мармуру) і зовнішній огляд 1788-ком-натного чудового Королівського Палацу (Додаток 5).

Не залишаться не заміченими мальовничі прогулянки на човні в найбільше в світі село на воді. Село височить над річкою Бруней і є місцем проживання для майже 30 000 брунейців. У Селі на воді Вас пригостять ароматним чаєм та місцевими солодощами.

Досить традиційний Брунейський Музей на Джалан-Резиденс славиться своєю Художньої галереєю ісламського мистецтва, серед експонатів якої можна виявити старовинні екземпляри Корану з Індії, Ірану, Єгипту і Туреччини, розкішну колекцію зброї, численні етнографічні зібрання, знайдені на дні моря предмети з затонулих суден, а також експозицію з історії становлення нафтовидобувної промисловості країни. Поруч з музеєм височіє Мавзолей султана Болкіа (XV століття), в період правління якого країна досягла найвищого розквіту.

Багатий Музей технології Малай представляє численні виставки, серед якихч особливо популярні експозиції, присвячені традиційній сільської архітектурі даяков, народностей кедаян, мурути і дусун, а також виставка сучасних технологій.

Поширені екологічний, пляжно-купальний, релігійний, спортивний типи туризму. В країні велика кількість заповідників, пляжів, мечеті, храмів, парків. Туризм в Брунеї розвивається с кожним роком краще. Кожен рік це все сприяє розвитку туризму цієї країни і кожен рік Бруней приваблює більше туристів.

Висновок Зробивши аналіз географічно — економічного положення Брунея можна зробити висновок, що країна має достатній туристичний потенціал: наявність гір, вихід до моря, сприятливий клімат, частина країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни різноманітний. Внутрішні води Брунею невеликі, багато озер по яким подорожують туристи. Рельєф Брунею сприятливий для розвитку туризму (має гірський та рівнинний район); клімат сухий (інколи бувають мусони), тому відвідувати країну треба у певну пору року. Природні зони Брунею залучають туристів недоторканою природою.

В Брунеї проживає невелика кількість людей і основна маса живе в столиці Бандар-Сері-Бегаван. Бруней — це багата культурна спадщина, які зберігалися століттями традиції, музеї, золоті куполи мечетей, прекрасні національні парки, безкрайні простори незайманих джунглів, дивовижний природний світ, піщані пляжі, розкішні готелі і багато іншого. Цінителі Сходу тут відкриють для себе нову, скоєно іншу і незвичайну Азію. У Брунеї буде цікаво всім — любителям пляжного відпочинку, гольфу, історії, культури, природи і підводного світу. Кожен рік Бруней приваблює більше туристів. Рівень комфортності у готелях в Брунеї досить висока, з різними видами послуг та з різними видами комфортності та різний смак.

Природа вологих та вічнозелених лісів, заповідники, національні парки це все приваблює туристів. Велика кількість водних ресурсів дозволяє безперешкодно переміщатися по території парків, не завдаючи при цьому шкоди місцевим екосистемам. Екологія на даний час в Брунеї сприятлива для розвитку туризму. Поширений екологічний, пляжно-купальний, релігійний, спортивний типи туризму. Туризм в Брунеї розвивається, с кожним роком краще, і кожен рік вони приваблюють більше туристів. На сьогоднішній день туризм в Брунеї розвинений на середньому рівні.

Література

1.Александрова А. Ю География мировой индустрии туризма [ Текст] .-М., 1998

2. «Бруней». БСЭ, 3-е издание [Текст].

3.Зарубежная Азия. Южная Азия [Текст]. — М.: Мысль, 1982.

4.Глушко А. А География туризма [Текст]. Владивосток. 2002.

5. Масляк П. О. Рекреаційна географія [Текст], 2008.-185 с.

6.Малая энциклопедия стран./ Сиротенко Н. Г., Менделев В. А — Харьков

7.Масляк П. О Краєзнавство [Текст]. — К.: Знання, 2008. — 292 с.

8.Смаль І.В Туристичні ресурси світу [Текст]. — Ніжин:Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. — 336.

9.Страноведение [Текст]: Учебное пособие/ П. И Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаваркая, С. В. Лукьянчук. — Мн.: БГЭУ, 2003. — 284 с.

10. Физическая география материков и океанов [Текст]: учебное пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений /Т.В. Власова, М. А. Аршинова, Т. А. Ковалева. — М.: Издательский центр «Академия», 2007.

11.Чебоксаров Н. Н., Чебоксарова И. А. Народы, расы, культуры. — М.: Наука [Текст], 1985.

12.Энциклопедия — Города и столицы Мира[Текст]. Минск, 1999.

13.Энциклопедия стран мира/ М. Экономика [Текст], 2004. 1234с.

14.Юрківський В.М. «Регіональна економічна і соціальна географія.» [Текст]

15/http://brunei-info.ru/?page_id=3[електронний ресурс].

16. http://brunei-info.ru/?page_id=7 [електронний ресурс].

17.http://brunei.turmir.com/ [електронний ресурс].

18.http://panasia.ru/main/brunei/culture/ [електронний ресурс].

19.http://panasia.ru/main/brunei/sight/ [електронний ресурс].

20.http://sqom.ru/yva/nbrun.html [електронний ресурс].

21.http://sqom.ru/yva/ebrun.html [електронний ресурс].

22.http://turkeybiz.ru/index.php/brunej3/5058-brunej-politika-i-pravitelstvo.html [електронний ресурс].

23. http://touristmaker.ru/strany/brunei.html [електронний ресурс].

24.http://www.totzyv.ru/Brunei/info/Brunei_info₁₄₂.html [електронний ресурс].

25. http://reports.travel.ru/letters/72 383.html?cc=nz [електронний ресурс].

26.http://ru.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Брунее [електронний ресурс].

27. http://www.country.alltravels.com.ua/ru/Brunei/info/histor_brunei/ [електронний ресурс].

28. http://www.vse-svit.com.ua/tour/param-turtonly₂₁₂/ [електронний ресурс].

29. http://reports.travel.ru/letters/72 383.html?cc=nz[електронний ресурс] .

30. http://ru.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Брунее [електронний ресурс]

31. http://ru.wikipedia.org/wiki/Бруней [електронний ресурс].

32.http://ru.wikipedia.org/wiki/Бруней#. [електронний ресурс].

33.http://touristmaker.ru/strany/brunei.html [електронний ресурс].

34.http://ru.wikipedia.org/wiki/Бруней# [електронний ресурс].

35.http://ru.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Брунее [електронний ресурс].