Теоретичні основи організації і методики аудиту розрахунків з оплати праці

Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують працю найманих робітників, яка оплачується згідно з діючим законодавством. Заробітна плата для підприємства є одним з елементів витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас, є головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Аудит розрахунків з оплати праці є трудомістким і відповідальним. Досліджуючи питання розрахунків з оплати праці, аудитору слід пам’ятати, що за бухгалтерськими даними криються різнобічні інтереси роботодавця, працівника і держави.

У сучасному товарному виробництві, заснованому на наймі робочої сили, заробітна плата — це елемент ринку праці, що виступає як ціна товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу.

Для найманого працівника заробітна плата — це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

Для суб'єкта господарювання заробітна плата — це елемент витрат на виробництво, що входить до складу собівартості продукції і впливає на фінансову результативність господарської діяльності.

Для держави заробітна плата є об'єктом державного регулювання, з одного боку, а з іншого — об'єктом оподаткування.

Згідно з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Системи оплати праці, які найчастіше застосовуються на підприємствах, відображені на рисунку 1.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій передбачених законодавством і угодами.

Аудиторська перевірка обліку розрахунків з оплати праці здійснюється аудитором згідно типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі» № 144 від 22.05.1996 р.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор повинен керуватися наступними нормативним документами:

• · Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р;
• · Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/995-ВР, зі змінами і доповненнями;
• · Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ;
• · Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР;
• · Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р., № 889-IV;
• · Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» від 18.01.01 р. № 2240-ПІ. зі змінами і доповненнями;
• · Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат із загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266;
• · Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.01 р. № 439. зі змінами і доповненнями;
• · Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. X" 1533−111. зі змінами і доповненнями;
• · Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
• · Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339. зі змінами і доповненнями;
• · Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-ХIV, зі змінами і доповненнями.

При вивченні нормативної бази аудитору слід пам’ятати, що з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці необхідно користуватися не тільки зовнішніми нормативними документами, а й внутрішніми.

Вивчаючи внутрішні нормативні документи (статут, колективний договір, Правила внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці, Положення про преміювання), необхідно визначити, чи не суперечать норми внутрішніх нормативних документів чинному законодавству.

На підставі КЗпП України на підприємстві повинен бути встановлений єдиний порядок оформлення прийому, звільнення і переведення працівників. У наказі про облікову політику підприємства має бути зазначено, якими документами оформлюється процес руху працівників на підприємстві.

Для правильної організації роботи кадрової служби та відділу розрахунків із працівниками з оплати праці у кожного суб'єкта господарювання організація праці та її оплати здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на державному рівні, колективних, трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку, штатного розпису, посадових інструкцій тощо.

Згідно з чинним законодавством про оплату праці система оплати повинна прийматися на підприємстві в складі колективного договору власником (або адміністрацією) і профспілкою (або самим колективом) суб'єкта господарювання.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці; встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку тощо. Усі колективні договори підлягають реєстрації в місцевих органах самоврядування.

Правила внутрішнього трудового розпорядку є внутрішнім документом суб'єкта господарювання, який передбачає організацію роботи підприємства, внутрішньооб'єктивний режим роботи, взаємні обов’язки підприємства та працівників, порядок відправлення працівників у відрядження, порядок надання відпусток та інше.

Правила внутрішнього трудового розпорядку повинні бути затверджені керівником підприємства, завізовані юристом та узгоджені з радою трудового колективу. У відповідності до статуту підприємства розроблюється його структура, визначається штатний склад та штатна кількість, що оформлюється спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розпис підприємства.

У штатному розписі визначається посадовий та кількісний склад суб'єкта господарювання із зазначенням фонду заробітної плати. Цей документ виконує такі функції: фіксування структури управління підприємством, нормативну кількість працівників, регулювання співвідношення головних, старших та рядових спеціалістів, контроль за дотриманням рівня адміністративно-управлінських витрат, можливість порівняння працівником свого фактичного навантаження з нормативним, виконання профспілкою суб'єкта господарювання функцій захисту членів профспілки.

Штатний розпис складається на бланку підприємства і містить перелік посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки та місячний фонд заробітної плати.

Зміни до штатного розпису вносяться наказом директора підприємства.

Посадова інструкція — це нормативний документ, у якому визначено завдання, права, обов’язки і відповідальність посадової особи, її розробляють для кожної конкретної штатної посади.

У посадовій інструкції розкривають функціональну структуру діяльності посадової особи як комплексу елементів: цілей, завдання і програм; функцій, форм і методів управління; інформації, технічних засобів управління.

Знання нормативної бази аудиту, враховуючи всі її особливості для конкретного підприємства, і аналіз положень внутрішніх регламентів забезпечить виконання оцінки стану системи оплати праці та управління трудовими ресурсами підприємства ще на початковому етапі перевірки.

Метою аудиту розрахунків з оплати праці є:

установлення достовірності інформації, відображеної у фінансовій звітності, обліку та первинних документах з питань дотримання законодавства і порядку розрахунків з оплати праці;

загальна оцінка діючої системи формування інформації щодо оплати праці, її відповідності визначеній стратегії підприємства і державним цілям побудови соціально орієнтованої ринкової економіки та підвищення продуктивності праці.

Виходячи із визначення мети, завдання аудиту розрахунків з оплати праці наступні:

ь оцінка діючої внутрішньої регламентної документації щодо організації системи оплати праці на підприємстві відповідно до норм чинного законодавства та цілей управління трудовими ресурсами підприємства;

ь перевірка й оцінка системи внутрішнього контролю за дотриманням трудового, податкового та бухгалтерського законодавства щодо порядку розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам;

ь перевірка й оцінка організації та стану обліку особового складу працівників, оперативного обліку робочого часу, синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з оплати праці;

ь перевірка повноти й правильності відображення інформації щодо виплат працівникам у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності та нарахувань, пов’язаних з ними;

ь оцінка організації й стану розрахунків з оплати праці та своєчасності здійснення виплат працівникам;

ь перевірка дотримання податкового законодавства при оподаткуванні доходів фізичних осіб і віднесення витрат на оплату праці та інші виплати працівникам на валові витрати підприємства;

ь перевірка дотримання чинного законодавства за розрахунками з позабюджетними фондами щодо соціального страхування;

ь оцінка політики управління витратами на оплату праці та інші виплати працівникам на предмет її ефективності та соціальності;

ь розрахунок узагальнених показників ефективності використання трудових ресурсів для можливості виконання подальшого просторового аналізу на галузевому та міжгалузевому рівнях.