Висновки. 
Облік і аудит формування та розподілу прибутку на прикладі Хмельницької філії ВАТ "Свемон-Волинь", м. Хмельницький

Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення. На сьогоднішній день прибуток — одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку. Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку — політику планування, організації, аналізу і контролю витрат і доходів в середині підприємства.

Поняття прибутку як економічної категорії було об'єктом дослідження економічної науки з початком встановлення капіталістичного устрою і залишається ним по сьогодні. Економісти різних епох та шкіл давали різні визначення прибутку, яке в підсумку пройшло генезис від простого визначення, що прибуток виникає внаслідок продажу товарів за кордоном дорожче, ніж їх купили до складних сучасних концепцій Денісона, який дає кількісні обґрунтування участі найважливіших факторів (у т. ч. освіти, науки) у створенні національного доходу і привласненні відповідної частини цього доходу.

Нормативна база по цьому питанню залишає бажати кращого. Так, за українською практикою сам процес формування прибутку, в принципі, регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Проте для остаточного формування прибутку підприємству необхідно сплатити податок на прибуток, а от визначення цього показника немає нічого спільного з визначенням прибутку згідно П© БО. В цьому випадку він визначається згідно правил діючого податкового законодавства, а тому для визначення нерозподіленого прибутку потрібно знати його формування як за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та і за податковим законодавством. Розподіл прибутку є регламентованим лише для підприємств, в статутному капіталі яких частка держави складає понад 50%, при цьому він щорічно регламентується законами про бюджет на наступний рік. Всі інші підприємства самостійно визначають напрямки розподілу прибутку в статуті, а об'єми його розподілу щорічно за рішенням власника або за рішенням загальних зборів акціонерів підприємства.

В бухгалтерському обліку також є відчутна недостача нормативних напрацювань. Якщо з формуванням прибутку справа знаходиться в рамках допустимого, то на розподіл прибутку виділено цілих два (!) субрахунки: 443 «Прибуток використаний в звітному періоді» та 426 «Фонди спеціального призначення». При чому абсолютно ніяк не регламентовано які фонди можуть бути створені і знаходитись на рахунку 426, а особливо їх використання.

Об'єкт дослідження — Хмельницька філія відкритого акціонерного товариства «Свемон-Волинь», підприємство що займається виконанням будівельно-монтажних робіт, реалізацією залізобетонних виробів та товарів та здачею в оренду житлових приміщень. Аналіз показників діяльності показав, що у підприємства є проблеми з оновленням основних фондів, строками погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також залишають бажати кращого коефіцієнти ліквідності. Проте в деяких з означених проблемних питаннях проглядається позитивна тенденція.

Облік формування і розподілу прибутку на досліджуваному підприємстві знаходиться чітко в рамках чинного законодавства. Серед доходів товариства є доходи від реалізації продукції, робіт та послуг, доходи від продажу запасів та доходи від оренди необоротних активів. Їх облік ведеться в розрізі видів діяльності в системі бухгалтерської програми 1С: Бухгалтерія. Дана система формує всі необхідні підтверджуючі документи з обліку доходів (видаткова накладна, акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг)), відомості по рахунках, які є аналогами регістрів синтетичного обліку і на основі яких данні про доходи потрапляють до різних форм фінансової звітності.

З обліком витрат на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» ситуація аналогічна ситуації з доходами: система формує всі необхідні підтверджуючі документи з обліку витрат (видаткова накладна, акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг), відомості нарахування заробітної плати, відомості нарахування амортизації та інші документи), відомості по рахунках, які є аналогами регістрів синтетичного обліку і на основі яких данні про витрати потрапляють до різних форм фінансової звітності.

Формування фінансових результатів взагалі є хвилинною роботою, адже вони формуються системою 1С за допомогою однойменного пункту меню. Тобто, користувач викликає функцію «Фінансові результати», запускає її і за кілька секунд всі рахунки обліку доходів і витрат закриваються на рахунок 79 «Фінансові результати». Єдина складність — це те, що потрібно самостійно, в ручному режимі робити проведення по нарахуванню податку на прибуток, списанню витрат по податку на прибуток на фінансові результати та списання самого залишку рахунку 79 «Фінансові результати» на один із субрахунків рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Ситуація з розподілом прибутку на підприємстві є прикладом всіх можливих напрямків розподілу прибутку на підприємствах України. На підприємстві прибуток відраховується до резервного фонду, материнській компанії, на поповнення обігових коштів, до фонду розвитку виробництва, фонду утримання дирекції, на дивіденди та до фонду економічного стимулювання. При цьому на кожен з фондів на підприємстві відкрито аналітичний субрахунок субрахунку 441 «Нерозподілений прибуток», на якому акумулюються зарезервовані кошти і на якому відображається їх використання. В системі 1С всі ці проведення формуються в ручному режимі.

Останній розділ даної роботи ми присвятили опису пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу формування та розподілу прибутку. Описана вище методика відображення в бухгалтерському обліку операцій по розподілу прибутку, на нашу думку є недосконалою, тому ми запропонували для відображення в обліку операцій з акумулювання і використання зарезервованих коштів рахунку 426 «Фонди спеціального призначення», замість рахунку 441 «Нерозподілений прибуток» і відкритих в його рамках аналітичних субрахунків. При цьому, рахунок 426 «фонди спеціального призначення» ми пропонуємо спочатку розбивати на фонди, що використовуються формально і фонди, що використовуються фактично і тільки після цього відкривати в їх рамках субрахунки четвертого порядку по всіх фондах, що створюються на підприємстві.

Крім того, ми запропонували і проілюстрували схему аналізу ефекту від використання прибутку на здійснення інвестицій на основі зіставлення всіх отриманих витрат і вигод. Наша схема не є універсальною і не може застосовуватись для випадків однаково, під кожний окремий випадок вона повинна підбиратись, розширюватись чи звужуватись, залежно від того чого вимагає від аналітика ситуація.

Також нами були здійсненні пропозиції щодо впровадження на підприємстві системи аудиту операцій пов’язаних з формуванням та розподілом прибутку. В ході висвітлення даної рекомендації нами була описана методика проведення аудиту всіх наявних на підприємстві видів доходів, видатків та самих процесів формування та розподілу прибутку.

Що стосується аналізу доходів, витрат, формування і розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь», то він зводиться до лише до розрахунків рентабельності окремих видів діяльності. Тому ми вирішили рекомендувати створення на підприємстві планово-економічного відділу або введення відповідної посади, в функціональні обов’язки якої входило б проведення аналізу діяльності підприємства, зокрема доходів, витрат, формування та розподілу прибутку. В другій частині третього розділу даної роботи ми на прикладі даних фінансової звітності ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» продемонстрували методику аналізу доходів, витрат, формування та розподілу прибутку, отримані лані з якого дали нам інформацію про структуру та динаміку доходів, залежність підприємства від зміни економічної ситуації в країні, динаміку витрат та основні причини відхилення від запланованих витрат, вплив доходів і витрат та їх на формування прибутку, ефективність розподілу прибутку та вплив різних чинників на розміри відрахувань на фондів, що створюються на підприємстві.