Розвиток ринку праці в Україні

Міністерство освіти та науки України Національний університет харчових технологій

Контрольна робота

з економіки праці

Варіант 3

Роботу виконала:

Студентка Групи ЗБО3 — 1

Кропива Ірина Миколаївна м. Київ — 2010

ЗМІСт

1. Теоретичне питання:

Стан і тенденції розвитку ринку праці в Україні

2. Завдання з хронометражу

3. Завдання на розрахунок заробітної плати Список використаних джерел

Теоретичне питання

Тема: Стан і тенденції розвитку ринку праці в Україні

Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють еволюцію суспільства.

Найбільш масштабним завданням держави в умовах перехідної економіки є діяльність по соціальному захисті всіх шарів суспільства і по виробленню стратегії ефективної соціальної політики.

Формою її реалізації виступає фактичний образ дій держави, втілений в соціальну політику, що охоплює всі сфери економічних відносин у країні.

Одним з найважливіших напрямків його діяльності є регулювання зайнятості і стимулювання висококваліфікованої і продуктивної праці і, як наслідок, збільшення національного доходу.

Сьогодні, в умовах економічної кризи, існують деякі проблеми, зв’язані з регулюванням зайнятості і забезпечення соціального захисту населення, такі, як нестабільність на ринку праці і неможливість охопити соціальним захистом усі шари населення, обумовлені відсутністю нормативно-законодавчої бази й інших труднощів, що існують на сформованій політико-соціальній атмосфері нашого суспільства.

Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи. Нині виділяють чотири напрями підходів до визначення ринку праці (робочої сили):

1. Представники першої групи ринок робочої сили розглядають як «сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинам спосіб її включення до економічної системи [4; 169].

2. Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи — попит і пропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці». Прості, короткі визначення не розкривають суті ринку праці як економічної категорії.

3. Представники третьої, найбільш чисельної групи науковців, розглядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці це сукупність економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці.

4. Проте було б не правильно зводити ринок праці лише до сфери обміну. Ринок праці відіграє важливу роль у забезпеченні безперервності процесу відтворення такого важливого товару для суспільства, як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринкових процесів. Тому найбільш вдалим вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму: під ринком праці вони розуміють складну систему економічних відносин з обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу.

Окремо необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці», з’ясувати, чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їх використання як синонімів, що відображають суть одного й того самого явища. Для того щоб відповісти на це питання необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця. Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості. Праця — це цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв’язку з тим, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно. Ринок праці є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. На відміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, але й породжує велику кількість економічних і соціальних проблем.

Отже, ринок праці — є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших ринків, з іншого — сама впливає на них [5; 261].

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Ринок праці виконує такі функції:

* узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

* забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

* забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

* підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

* формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

* сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;

* стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

* впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

* дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон’юнктуру ринку тощо.

Український ринок праці має свої особливості. Йдеться про ті з них, що виявились упродовж 90-х років ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Україні існувала інша економічна система. Передусім, необхідно згадати про те, що у спадщину від командно-адміністративної системи СРСР наша держава отримала неефективну економіку у стані кризи, що розпочалася задовго до здобуття незалежності. Наприклад, середньорічні темпи приросту ВВП в Україні у 1961;1965 pp. становили 6,9%, у 1971;1975 — 5,6%, а у 1981;1985 — 3,3%. У 1986;1990 pp. цей показник навіть без урахування зміни цін становив 1,9%. Загалом упродовж 1961;1990 pp. середньорічні темпи приросту ВВП і національного доходу знизилися утричі.

Україна ж після розпаду СРСР отримала економіку, у якій зайнятість у сфері послуг була на 20−40% меншою, а у сільському господарстві у 3−6 разів та промисловості у 1,5−2,0 рази вищою, ніж відповідні показники у розвинутих країнах світу. Таке співвідношення між різними секторами зайнятості було зумовлене пануванням марксистської доктрини, що передбачала необхідність випереджувального розвитку засобів виробництва порівняно з предметами.

У процесі формування національного ринку робочої сили треба виділити два етапи (+ нинішній етап) [10; с. 215]. Перший етап (1991;1994) характеризували трудодефіцитна кон’юнктура, що сформувалась за часів командно-адміністративної економіки СРСР, та наявність вільних робочих місць, кількість яких у 1,5−2,0 рази перевищувала кількість зареєстрованих безробітних. Як наслідок, упродовж цього періоду вкрай низькими були рівень офіційного безробіття (0,1−0,3%) та коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (0,42−0,60). Зрозуміло, що така ситуація, за умови зниження у 1991;1994 pp. реального ВВП на 40% була можлива лише завдяки фінансовій підтримці з боку уряду збиткових підприємств. Видатки державного бюджету на так звану підтримку народного господарства у 1993;1994pp. становили 11,2% та 21,4% ВВП2. Політика штучного стримування безробіття за допомогою адміністративних важелів призвела до зростання дефіциту державного бюджету (у 1994р. — 9,3% ВВП), для покриття якого уряд, зазвичай, вдавався до найпростішого методу — емісії грошей. Такі заходи генерували високу інфляцію і, як наслідок, ціни упродовж 1992;1993pp. значно зросли.

Другий етап формування національного ринку робочої сили (1995; 2001) пов’язаний з проведенням жорсткої обмежувальної монетарної та фіскальної політики, що були спрямовані на подолання інфляції та збалансування фінансової системи. Шляхом скорочення упродовж цього періоду бюджетних видатків на фінансування економіки з 21,4 до 6,5% ВВП урядові вдалося зменшити дефіцит державного бюджету до 1,5% ВВП. У результаті середньомісячні темпи інфляції знизилися з 14,4% у 1994р. до 1,5% у 1999р. Проте такі дії не супроводжувалися структурними реформами і призвели до дисбалансу на ринку праці: кількість безробітних почала перевищувати кількість вакансій, унаслідок чого рівень навантаження на одне вільне робоче місце зросло з 1,5 осіб у 1995р. до понад 30 на початку 1999р. У цей період кількість лише офіційно зареєстрованих безробітних зросла зі 126,9 тис. осіб у 1995р. до 1174,5 тис. у 1999р. (тобто більше, ніж у 9 разів). За роки реформ (1995;2000рр.) найвищими темпами чисельність зайнятих скорочувалася у будівництві, промисловості, на транспорті, у сфері освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування. У цей же період спостерігається посилення диференціації рівня заробітної плати та поглиблення ознак соціально-економічної кризи перехідної економіки. Але все ж таки, за цей етап було створено необхідну інфраструктуру ринку праці. Безпосередньо політику ринку праці в країні формують Міністерство праці та соціальної політики, його регіональні структури. З метою реалізації такої політики через механізм трипартизму було створено Раду національного партнерства. Проте цей орган багато в чому має декоративний характер і не забезпечує необхідну роль галузевих угод та колективних договорів. До складу інфраструктури ринку праці входять органи, які формують попит на робочу силу. Це, передусім, структури галузевих органів управління та місцеві органи влади. Неузгодженість їхньої діяльності призводить насамперед до галузевих і територіальних диспропорцій ринку праці, до формування регіонального безробіття, нераціональності існуючої структури зайнятості. Переорієнтація державної політики на повний ринок праці (регулювання освітньо-професійної підготовки робочої сили відповідно до потреб економіки та ринку праці; регулювання зайнятості населення та трудової міграції; регулювання сфери безробіття) здійснюється з 1999р. — через реалізацію Указу Президента України від 03.08.99р. «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу на період до 2010 року». Регулювання пропозиції робочої сили, забезпечення її належної якості здійснюють центри професійної підготовки та перепідготовки кадрів, заклади професійно-освітньої підготовки, вищі навчальні заклади, Державний комітет України у справах національностей і міграцій, структури, діяльність яких спрямована на зростання економічної активності осіб з особливими потребами (інвалідів, жінок з малолітніми дітьми тощо).

Нинішній етап трансформації економіки України характеризується, як етап стабілізації і структурної перебудови. Ринок праці на цьому етапі продовжує формуватися, як основний елемент економічної системи, що чутливо реагує в цілому на всі процеси в суспільстві. Необхідно відмітити, що на ринку праці України відбувається поліпшення ситуації, що пов’язане із підвищенням економічної активності населення, в тому числі зростанням зайнятості, скороченням безробіття, зниженням чисельності економічно неактивних громадян, зокрема осіб, які зневірились у пошуках роботи.

Основні тенденції на ринку праці:

Перша тенденція — зберігається спрямованість до збільшення пропозиції робочої сили та зменшення попиту на неї. Майже третина підприємств вважає, що могли б виробляти нинішній обсяг продукції з меншою кількістю виробників. За оцінками експертів Міжнародного банку реконструкції і розвитку українські підприємства можуть скоротити чисельність персоналу на 8 — 10% без впливу на обсяг виробництва. В Україні у всіх сферах економічної діяльності кількість зайнятого населення становить майже 45% загальної чисельності.

Друга тенденція — приховане безробіття. Зайнятість населення — діяльність, пов’язана із задоволенням власних і суспільних потреб, приносить доход у вигляді зарплати, додаткових виплат, утримання тощо. Неповна зайнятість — праця протягом певного робочого часу з неповною оплатою, неповною ефективністю. Безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні розпочати її. Безробіття, одного боку, вважається важливим стимулятором активності працюючого населення, з іншого — великим суспільним лихом. Жодна країна в світі не може ліквідувати безробіття. Експерти Міжнародної організації праці МОП вважають, що в наступному періоді безробіття становитиме в середньому 10% на рік.

Безробіття має 5 видів:

1. Фрикційне (природне) — частина людей добровільно змінює місце роботи, активно шукає або чекає на її отримання в найближчому майбутньому. Цей вид сприяє більш раціональному розподілу трудових ресурсів.

2. Структурне безробіття виникає під впливом науково — технічного прогресу, який викликає зміни у структурі попиту на робочу силу.

3. Циклічне безробіття спричинене спадами виробництва, що викликає зменшення попиту на товари і послуги, збільшення безробіття.

4. Вимушене безробіття має місце тоді, коли робітники не бажають звільнення, а адміністрація фірми скорочує персонал. Такий стан ринку є характерним для періодів спаду в економіці, коли підприємці змушені зменшувати обсяги виробництва, чисельність персоналу внаслідок несприятливої ділової кон’юнктури.

5. Приховане безробіття виникає переважно у малому бізнесі, який під тиском конкуренції іноді здає свої позиції, але ще довго тримається за свою справу, потім такі підприємці можуть перейти до категорії найманих робітників.

Третя тенденція — реструктуризація українського ринку робочої сили. Вивільнення робочої сили внаслідок змін у виробництві йде надзвичайно повільними темпами, що зменшує швидкість, з якого ринок праці наближається до точки рівноваги. В Україні зареєстроване безробіття зростає через структурну невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції.

Четверта тенденція — диференціація безробіття, утворення регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого безробіття, осередків часткового безробіття в окремих галузях тощо.

Прогноз розвитку ринку праці в Україні на найближчі два роки такий, що буде зростання безробіття, ринок праці стане мобільнішим, переважатимуть структурне та фрикційне види безробіття, поглиблюватимуться проблеми з працевлаштуванням молоді, яка вперше шукає робоче місце, а також інших категорій населення з обмеженою конкурентоспроможністю на ринку праці.

Заходом щодо зменшення безробіття є підтримка малого бізнесу, спрощення механізму відкриття власної приватної справи, розвиток недержавних центрів працевлаштування, відображення мотивації до праці, створення умов для залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт і тимчасової зайнятості.

Ринок праці, хоча і підпорядковується в цілому законом попиту і пропозиції, за принципами свого функціонування є ринком особливого роду і має ряд суттєвих відмін від інших товарних ринків. Регуляторами його є макроі мікроекономічні, соціально — психологічні фактори, які не завжди стосуються ціни робочої сили — заробітної плати.

Для України характерним є те, що останнiм часом спостерігається тенденцiя зниження частки економiчно активного населення, а на фонi безробiття — зайнятого населення (табл. 2.1.-2.2.).

Таблиця 2.1

Попит та пропозиція робочої сили у 2008 році

Джерело: http://www.ukrstat.gov.ua/

Таблиця 2.2

Зареєстроване безробіття у 2008 році

Скорочення чисельностi економiчно активного населення призводить до зменшення пропозицiї робочої сили на ринку України.

Висновок: Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого — відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління. Пріоритетним напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Безробіття є реактивом, який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов’язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів. Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.

Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці мають бути вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва. Але досягнення цих цілей на даний момент можливе лише за умов подолання економічної кризи.

Завдання 2

Завдання з хрометражу:

1. Визначити тривалість прийомів і рухів за хронологічними рядами.

2. Перевірити ряди стійкості.

3. У стійких хронологічних рядах розрахувати: суму, середньоарифметичне значення, мінімальне і максимальне значення, моду.

4. Визначити: норму часу, норму виробітку, проектовану норму часу, можливий приріст продуктивності праці, проектовану норму виробітку.

У завданні з хронометражу використанні такі умовні спостереження:

Ппоточний час; Ттривалість події; Тр. пчас регламентованих подій; То. мчас обслуговування робочого місця; Тп. зчас підготовчо — завершальної роботи.

Хронометраж укладання сирників у контейнер

Тр.п- 24хв, Тп. з- 15хв, То. м-10хв

Розрахунки:

2.1 Реєстрація спостережень, визначення тривалості прийомів Хронометраж укладання сирників у контейнер

Тр.п- 24хв, Тп. з- 15хв, То. м-10хв Нормативні коефіцієнти стійкості

2.2 Перевірка рядів на стійкість

2.3 Опрацювання даних за стійкими хронологічними рядами

2.4 Розрахунок основних працівників

1. Норма часу: 26+52,25+27= 105,25сек.

2. Норма виробітку:

НВ= [Тзм-(Тпз+Том — Трпн)]/Топер Тз. м — тривалість змін, якщо не вказано, то 480хв.,

Тп.з — ча с підготовчо — завершальної роботи.

То.м — час обслуговування робочого місця.

Топер. — час операційний.

Трпр — регламентовані перерв за нормою їх класифікації: легкі - 4−5% середні - 6−7%, важкі- 8−10%,

Для розрахунку НВ необхідно порахувати Топер.

Топер.=105,25сек. Ця величина є нормою часу.

Трпр= 480*0,05=24хв.

НВ= [480-(15+10−24)*60]/105,25= 273 контейнерів за зміну.

3. Норма часу проектована: (25+26)/2+(50+52,25)/2+27=103,62сек.

4. Можливий приріст продуктивності праці:

?ПП=(Топер-Топер.проек)/Топер

?ПП=((105,25 — 103,62)/105,25)*100%= 1,55%

5. Норма виробітку проектована:

НВпроек.= Тзм-(Тпз+Том — Трп)/Топер.пр НВпроек.= (480-(15+10 — 24)/103,62)*60= 277 контейнерів з сирками.

Завдання 3

1. Розрахувати заробітну плату п’яти працівникам залежно від варіанту.

2. Сформувати загальну розрахункову відомість на п’ять осіб з виплати заробітної плати.

3. Провести нарахування на загальний фонд оплати праці.

Заробітна плата розраховується за квітень 2009 року (хлібопекарська галузь)

3.1 Розрахунок заробітної плати Працівники, які працюють на окладах

Доплата за вислугу років:

До 10 років — 10%;

Від 10 до 20 років — 20%;

Понад 20 років — 30%.

Розрахунки:

Нараховуємо заробітну плату головному економісту:

ь Розрахуємо премію

900,00 * 35% =315,00грн.

ь Розрахуємо доплату за вислугу років

900,00* 0,2(20%)= 180,00грн.

ь Розраховуємо загальну заробітну плату

900,00 + 315,00 + 180,00 = 1395,00грн.

Працівники, які працюють за погодинною оплатою праці

Розрахунки:

ь Годинна тарифна ставка

Мin.з/п — 625 грн., Квітень — 21 робочий день Годинна тарифна ставка І розряду:

8*21/625= 3,72грн.,

ь Тарифна ставка робітника ІІІ, V розряду:

Годинна тарифна ставка — 3,72 грн.,

Коефіцієнт галузі (хлібопекарська) — 2,0

Тарифний коефіцієнт ІІІ розряду — 2,25

Тарифний коефіцієнт V розряду — 2,54

ІІІ розряду — 3,72* 2,0* 2,25= 16,74

V розряду — 3,72*2,0*2,54= 18,90

ь Фонд оплати праці по тарифу

Оператор V розряду — 18,90*165=3118,50грн.,

Механік ІІІ розряду — 16,74*154=2577,96грн.,

ь Доплата за роботу

У вечірні години 20%

У нічні години 40%

У святкові дні 100%

У шкідливих умовах 15%

Оператор V розряду:

у вечірні години — 18,90*12*0,2(20%)=45,36грн.,

у нічні години -18,90*45*0,4(40%)=340,20грн.,

Механік ІІІ розряду:

у вечірні години -16,74*15*0,2(20%)= 50,22грн.,

у святкові дні - 16,74*8*1(100%)= 133,92грн.,

ь Премія

Оператор V розряду -3118,50*0,3(30%)=935,55грн.,

Механік ІІІ розряду — 2577,96*0,4(40%)= 1031,18грн.,

ь Фонд додаткової заробітної плати

Оператор V розряду -45,36+340,20=385,56грн.,

Механік ІІІ розряду -50,22+133,92=184,14грн.,

ь Всього заробітна плата

Оператор V розряду -3118,50+935,55+385,56=4439,61грн.,

Механік ІІІ розряду -2577,96+1031,18+184,14=3793,28грн.,

Працівники, які працюють за відрядною оплатою праці

ь Тарифна ставка робітника ІІІ, V розряду:

Годинна тарифна ставка — 3,72 грн.,

Коефіцієнт галузі (хлібопекарська) — 2,0

Тарифний коефіцієнт ІІІ розряду — 2,25

Тарифний коефіцієнт V розряду — 2,54

Відрядники тарифікуються по тарифній сітці, яка на 7% більша, ніж тарифна сітка погодинників — 1,07

ІІІ розряду — 3,72* 2,0* 2,25*1,07= 17,91

V розряду — 3,72*2,0*2,54*1,07= 20,22

ь Розцінка

Р= Тст.*НЧ Слюсар V розряду — 20,22*8=161,76грн.,

Електромонтажник ІІІ розряду — 17,91*1,5=26,87грн.,

ь Оплата за годящі вироби

Слюсар V розряду — 22*161,76=3558,72грн.,

Електромонтажник ІІІ розряду — (115−4)*26,87= 2982,57грн.,

ь Оплата за перевиконання

Слюсар V розряду — (22- 20)*161,76*0,05(5%)=16,18грн.,

ь Оплата за брак

Електромонтажник ІІІ розряду

ь Всього заробітна плата

Слюсар V розряду -3558,72 + 16,18= 3574,90грн.

Електромонтажник ІІІ розряду — 2982,57 +

Платіжно-розрахункова відомість за березень 2009 року

Прожитковий мінімум з 01 10.2008 р. — 669 грн. 669×1,4 = 940 соц. пільга. У наших робітників з/п перевищує суму місячного прожиткового мінімуму, і в умові задачі не вказано, що співробітник подавав заяву на податкову пільгу. Тому податковий прибуток утримується в повному розмірі.

ь Розраховуємо утримання із заробітної плати головного економіста:

У Пенсійний фонд (2%) — 1395,00 * 0,02= 27,90грн.

У фонд зайнятості на випадок безробіття (0,6%) — 1395,00 *0,006=8,37грн.,

У ФСС ТВП (1%) — 1395,00 * 0,01=13,95грн.,

Прибутковий податок ПФДФО (15%) — 1395,00-(27,90+8,37+13,95)=1344,78грн.,

1344,78*0,15=201,72грн.,

Всього утримано — 27,90+8,37+13,95+201,72=251,94грн.,

Заробітна плата до виплати — 1395,00 — 251,94=1143,06

ь Розраховуємо утримання із з/п Оператора V розряду:

У Пенсійний фонд (2%) — 4439,61*0,02=88,79грн.,

У фонд зайнятості на випадок безробіття (0,6%) -4439,61*0,006=26,64грн.,

У ФСС ТВП (1%) — 4439,61*0,01=44,40грн.,

Прибутковий податок ПФДФО (15%) ;

4439,61- (88,79+26,64+ 44,40)=4279,78грн.,

4279,78*0,15=641,97грн.,

Всього утримано — 88,79+26,64+44,40+641,97=801,80грн.,

Заробітна плата до виплати — 4439,61 — 801,80=3637,81грн.,

ь Розраховуємо утримання із з/п Механіка ІІІ розряду:

У Пенсійний фонд (2%) — 3793,28*0,02=75,87грн.,

У фонд зайнятості на випадок безробіття (0,6%) — 3793,28*0,006=22,76грн.,

У ФСС ТВП (1%) — 3793,28*0,01=37,93грн.,

Прибутковий податок ПФДФО (15%) ;

3793,28 — (75,87+22,76+37,93)=3656,72грн.,

3656,72*0,15=548,51грн.,

Всього утримано — 75,87+22,76+37,93+548,51=685,07грн.

Заробітна плата до виплати — 3793,28 — 685,07=3108,21грн.,

ь Розраховуємо утримання із з/п Слюсара V розряду:

У Пенсійний фонд (2%) — 3574,90*0,02=71,50грн.,

У фонд зайнятості на випадок безробіття (0,6%) — 3574,90*0,006=21,45грн.,

У ФСС ТВП (1%) — 3574,90*0,01=35,75грн.,

Прибутковий податок ПФДФО (15%) ;

3574,90 — (71,50+21,45+35,75)=3446,20грн.,

3446,20*0,15=516,93грн.,

Всього утримано — 71,50+21,45+35,75+516,93=645,63грн.,

Заробітна плата до виплати — 3574,90 — 645,63=2929,27грн.,

ь Розраховуємо утримання із з/п Електромонтажника ІІІ розряду:

У Пенсійний фонд (2%) ;

У фонд зайнятості на випадок безробіття (0,6%) ;

У ФСС ТВП (1%) ;

Прибутковий податок ПФДФО (15%) ;

Всього утримано ;

Заробітна плата до виплати ;

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про зайнятість населення» вiд 01.03.1991 № 803-XII, із змінами, внесеними згідно із Законом від 13.01.2009.

2. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навч. закладів/ В.О. Рибалкін, М. О. Хмелевський. — К.: «Академія», 2006.

3. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. — К: Вікар, 2003.

4. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник.- К.: Знання — Прес, 2000. Гл. 1.

5. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. HAH України В. М. Гейця.- К.: Ін-т екон. прогнозування Фенікс, 2003.-Розд. 3.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики: http://www.ukrstat.gov.ua/.

7. Економічна теорія: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. Київ: Центр Навчальної літератури, 2006.