Організація обліку і аудиту грошових коштів і аналіз грошових потоків підприємства (на прикладі ДП «Коростенський лісгосп АПК»)

Вступ

Актуальність теми. У ринкових умовах забезпечення високого рівня ефективності господарювання посідає центральне місце в економічній політиці держави, формує стратегію діяльності виробничо-господарських структур. Разом з тим, невизначеність перспектив розвитку, дефіцит фінансово-інвестиційних та матеріально-енергетичних ресурсів спонукають вітчизняних товаровиробників шукати власні шляхи забезпечення ефективності господарювання. Більшість підприємств не забезпечує необхідних результатів виробничо-господарської діяльності.

Необхідність раціональної організації обліку витрат і доходів обумовлена їх важливістю у економічній діяльності підприємства, без яких неможливе взагалі будь-яке господарювання. Без витрат немає доходів, а отже, і фінансових результатів (прибутків чи збитків).

Основою для правильного визначення фінансового результату є науковообґрунтована організація та методика його обліку. Тому об'єктивно існує необхідність у вивченні та дослідженні проблем організації і методики обліку грошових коштів. Саме це і підтверджує її актуальність.

Варто відмітити, що лісове господарство є другою після сільського господарства формою землекористування в Європі. Лісове господарство — галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах.

За останні 500 років лісів на Землі стало менше на 65%. Зараз щодня на планеті їх зникає в середньому близько 20 га. Україна не виняток. У нас свої показові цифри. 300 років тому ліси покривали 40% території країни. Сьогодні, за офіційними даними, 15,7%. За неофіційними — менше 10%. Водночас, Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає восьме місце в Європі (не враховуючи Росію).

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки. Під грошовими коштами розуміють кошти у вигляді грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і т.д.

Більшість операцій, що відбуваються на підприємстві, пов’язані з придбанням, виробництвом і продажем товарів та послуг, і, у зв’язку з цим оплатою та одержанням грошових коштів. Оскільки грошові кошти мають здатність обертатись, ступінь ризику помилок в обліку та контролю на цій ділянці обліку досить великий. Тому важливим завданням є організація обліку, аналізу і аудиту грошових коштів з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Отже, питанням обліку грошових коштів має приділятись серйозна увага.

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку операцій з грошовими коштами і внесення, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов’язаних з дослідження суті поняття «грошові кошти», її ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення фінансово-економічного становища підприємства.

Метою дипломної роботи є вивчення та практична оцінка обліку, аналізу та контролю грошових коштів підприємства, а також напрямів їх удосконалення.

Виходячи з поставленої мети в дипломній роботі, можна сформувати такі завдання:

— вивчити теоретичні аспекти обліку грошових коштів;

— дослідити документального оформлення грошових коштів та їх руху;

— охарактеризувати підприємство і технологію його виробництва;

— висвітлити питання організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту грошових коштів на підприємстві;

— надати характеристику грошових коштів;

— описати організацію обліку грошових коштів;

— засвоїти процедури проведення аудиторської перевірки;

— дати пропозиції щодо удосконалення організації обліку та контролю грошових коштів;

— на підставі узагальнених даних дослідження висунути рекомендації та пропозиції щодо обліку, аналізу і контролю грошових коштів на підприємстві.

Об'єктом дослідження є господарсько-фінансова діяльність ДП «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради м. Коростень.

Предметом дослідження є облік операцій з грошовими коштами на підприємстві.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та методичні прийоми дослідження економічних та суспільних процесів, методи логічного та історичного, індукції, розрахунково-аналітичні прийоми, застосовано методи порівняння (абсолютні, відносні відхилення), використано середні величини, прийоми графічного та табличного відображення даних, аналізу бухгалтерських рахунків, економіко-математичні методи аналізу господарської діяльності, узагальнення та реалізації результатів (при формуванні висновків та пропозицій) та інші методичні прийоми.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, положення класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, контролю та аналізу, а також облікові й звітні дані підприємства.

Основні результати дослідження спрямовані на надання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення облікового процесу та інструментів аналізу і контролю грошових коштів підприємства.

Розділ 1. Теоретико-медодичні основи обліку, аналізу та аудиту грошових коштів

1.1 Економічна сутність грошових коштів

Для розуміння сутності грошових коштів, потрібно уяснити їхню роль. В зв’язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

Традиційно в економічній науці виділяють п’ять основних функцій грошей:

1. міра вартості;

2. засіб обігу;

3. засіб платежу;

4. засіб нагромадження;

5. світові гроші.

Перелічені функції у своїй системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв`язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов`язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші - центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 — Г — Т2; де Т1 — Г — продаж товару; Г — Т2 — купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб`єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об`єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей — валютний курс.

Зі сказаного вище можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:

— гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;

— гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

— гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв`язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

На підприємстві грошові кошти формуються за рахунок власних коштів підприємства та в подальшому використовуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства.

Грошові кошти підприємств знаходяться на розрахунковому, валютному та інших рахунках, в касі.

Джерелами грошових коштів на підприємстві є:

— надходження від основної діяльності;

— виручка від реалізації продукції, робіт та послуг;

Частина отриманих коштів відраховується до бюджету та позабюджетних фондів, виконання зобов’язань перед банками, страховими організаціями, іншими суб'єктами господарювання, а частина формує валовий та чистий прибуток підприємства.

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів відносяться: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), фонд розвитку виробництва, фонд соціальних потреб, фонд матеріальної допомоги, резервний фонд.

Статутний фонд використовується для інвестування в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту. Фонд споживання — для фінансування відтворення робочої сили. Фонд накопичення — для розвитку підприємства.

Фінансові ресурси — грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні підприємства і призначені для реалізації його фінансових зобов’язань та витрат стосовно розширеного відтворення.

Джерелами утворення фінансових ресурсів на підприємстві є власні кошти.

Обсяг виробництва, його ефективність обумовлює розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. В свою чергу від величини фінансових ресурсів залежить ріст виробництва, соціально-економічний розвиток підприємства.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість підприємства.

Отже, грошові кошти — кошти у вигляді грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і так далі.

Основним джерелом (каналом) надходження грошових коштів в госпрозрахункових підприємствах є виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, здійснених на сторону. Крім цього, грошові кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асигнувань, виручки від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, у вигляді страхових відшкодувань, від продажу валюти та валютних цінностей, від здачі майна в оренду, у вигляді фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, у вигляді банківських відсотків по розрахунково-депозитним операціям, у вигляді пені, штрафів, недоїмок за порушення господарських договорів, у вигляді бюджетних дотацій, субвенцій і т.д.

При цьому, виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг підприємствам та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому порядку на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) в банках, так і готівкою в їх каси з подальшим її внесенням в банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються як правило на поточний рахунок підприємства.

Всі грошові кошти що надходять підприємству або на його ім'я, зберігаються на відповідних рахунках в установах банку. Однак в межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання грошових коштів в касі господарства понад ліміту допускається на протязі трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).

Таким чином, грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

1.2 Нормативно правова база регулювання зт обліку грошових коштів

Механізм здійснення готівкових та безготівкових операцій регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Розглянемо нормативні акти в таблиці 1.1.

Наведений перелік нормативних документів не є вичерпним, оскільки потрібно враховувати дію інших нормативних документів, що опосередковано впливають на облік операцій з грошовими коштами.

Таблиця 1.1

Нормативні акти, що регулюють питання обліку операцій з грошовими коштами

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» грошові кошти - це готівка, грошові кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Перш за все, аудитору слід мати на увазі, що згідно із загальними вимогами національних стандартів до визнання активів грошові кошти можуть знайти відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена їх грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигоді від їх використання.

Касові операції, згідно з Положенням № 72 про ведення касових операцій у національній валюті України, — це операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов’язані з прийманням та видачею готівки при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій в касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з Положенням № 72 визначено порядок приймання і видачі готівки та оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги і зберігання грошей, ревізія каси і контроль за дотриманням касової дисципліни підприємствами, установами та організаціями України. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності [4, с. 2].

1 серпня 2001 року Національний банк України видав Постанову «Про затвердження змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 311, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за № 731/5922. Згідно цієї Постанови НБУ усуваються будь-які обмеження на готівкові розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (перелік якої передбачено Державним класифікатором продукції та послуг, затвердженим наказом Державного комітету стандартизації та сертифікації України). Підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, подають заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, в якому відкрито його поточний рахунок, а іншим установам банків — копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси [7, с. 5].

Постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 року затверджено Інструкцію «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Дана Інструкція розроблена відповідно до законодавства України.

Інструкція регулює порядок організації роботи установами банків України з готівкового обігу національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України. Установи банків відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України здійснюють аналіз готівкового обігу, організовують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-кредитної політики на території відповідних регіонів.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначені Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 року № 135, з подальшими змінами згідно Постанови Правління НБУ від 1 серпня 2001 року № 318, яка визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та документообігу, введені в господарський обіг України. Ця Інструкція розповсюджується на підприємства, організації, установи всіх видів та форм власності, банки та підприємців без статусу юридичної особи і фізичних осіб та є обов’язковою для виконання.

Указ Президента України від 03.09.1997 року № 949/97 зі змінами і доповненнями «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» визначає фінансові санкції у вигляді штрафів, які застосовуються при порушенні норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами, які є суб`єктами підприємницької діяльності [9, с. 2].

1.3 Огляд літературних джерел з обліку грошових коштів

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

В літературних джерелах існують різні підходи щодо визначення поняття «грошові кошти». Для розуміння сутності грошових коштів, проаналізуємо думки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в різних літературних джерелах.

Романюк М.Д., Івасишин О.І., Репела Н. П., Тятунчак Я.І. відмічають, що сучасна економіка є грошовою економікою, оскільки майже всі економічні операції проводяться за участю грошей. Найбільш характерною рисою грошей є їх ліквідність, тобто спроможність практично миттєво й без утрат обмінюватися на будь-які інші види активів.Однак недоліком грошей є те, що вони здатні втрачати вартість у періоди інфляції й неспроможні приносити своїм платникам додатковий дохід [373]

Базилевич В.Д. розглядає гроші як особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, в виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Бутинець Ф.Ф. наголошує що в процесі господарської діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками — за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями — за придбані ними товари, з банками — за одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами — за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками із заробітної плати, наданих їм позик тощо. Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообороту господарських засобів називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми і грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообороту засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти які є найбільш ліквідними активами.

Н.І. Верхоглядова, В. П. Шило, С.Б. Ільіна, В.І. Кисла підкреслюють грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у банках, інші грошові кошти (у національній та іноземній валютах). До них належать: касова готівка; кошти на поточних рахунках у банках у націо нальній валюті; кошти на поточних рахунках у банках в іноземній валюті; грошові документи; інші кошти, які відповідають визначенню грошових коштів.

На думку Скирпан О. П., Палюх М. С. для здійснення виробничої діяльності кожне підприємство повинно мати в необхідній кількості оборотні засоби. В складі оборотних засобів важливе місце займають кошти, які потрібні для розрахунків за придбані матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги; для оплати зобов’язань перед фінансовими органами по платежах у бюджет, установами банку за одержані кредити, виплати заробітної плати тощо.

Ю.С. Цал-Цалко зауважує, що зменшення (збільшення) оборотних активів фіксує вплив змін у складі операційних оборотних активів на наявність грошових коштів у підприємства. Зрозуміло, якщо оборотні активи зростають, значить на їх фінансування витрачаються кошти, і навпаки. Збільшення поточних зобов’язань і доходів майбутніх пері одів формує надходження, а їх зменшення — видатки грошових коштів.

Пушкар М.С. розглядає грошові кошти як грошові знаки національної і іноземної валюти які є платіжними засобами.

Ткаченко Н.М. вважає, що це необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку [24, с. 478].

З аналітичного погляду Савицька Г. В. [23, с. 299] наводить наступне визначення: грошові кошти — це кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку. Грошові кошти, що находяться на рахунках в банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму [23, с. 299].

Швець В.Г. зазначає, що грошові кошти нерозривно пов’язані з процесами постачання, виробництва та реалізації.

Американський учений Дж.К. Ван Хорн вважає, що «рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес». Активи фірми являють собою чисте використання коштів, а пасиви — чисті джерела. Обсяг коштів коливається в часі в залежності від обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. Дж.К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Як видно з наведених визначень, автори по різному підходять до визначення грошових коштів. Проте в усіх визначеннях зустрічається визначення матеріальної основи готівкових коштів — «гроші», «кошти», «знаки», «засоби» і місце зберігання — на рахунках в банку, в касі підприємства.

При цьому в економічній літературі поняття «грошові кошти» трактується як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття «грошові кошти» розглядається відповідно до П (С)БО 4, як готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

В підручниках з фінансів поняття «грошові кошти» визначається як найбільш ліквідні активи підприємства.

В економічній літературі існує багато визначень, поняття «гроші», які значно відрізняються одне від одного.

Поняття «грошові кошти» в економічній літературі майже не зустрічається, більш поширене поняття «гроші».

В західній іноземній літературі суть грошей найчастіше трактують як «все те, що використовується як гроші». У вітчизняній літературі широко розповсюджене визначення грошей як специфічного товару, який виконує роль загального еквівалента. Підручники з бухгалтерського обліку дають перелік складових грошових коштів, згідно з П (С)БО 4.

З проведеного дослідження сутності грошових коштів можна вивести таке їх визначення. Грошові кошти — це найбільш ліквідні активи підприємства, що складаються з готівки, коштів на рахунках в банку та інші еквіваленти.

З проведеного аналізу науково-практичних видань з бухгалтерського обліку зроблено висновок, що у вітчизняних літературних джерелах більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку операцій з грошовими коштами. Іноземними фахівцями детально описується методика розрахунку необхідного розміру залишку грошових коштів, подаються методи аналізу ефективності використання готівки, методи планування потреби в готівкових коштах. Аналіз періодичних джерел показав, що фахівців здебільшого хвилюють проблеми первинного обліку грошових коштів, їх синтетичного обліку, організації роботи каси та застосування санкцій за порушення розрахунково-касової дисципліни.

Актуальною проблемою обліку операцій з грошовими коштами є ухилення від оподаткування шляхом використанням не облікованих готівкових грошових коштів.

Головною причиною використання не облікованого готівкового обороту є надто високий рівень оподаткування заробітної плати в порівняні з низьким рівнем соціальних гарантій.

грошовий кошт облік аудит

Розділ 2. Облік грошових коштів підприємства ДП «Коростенський лісгосп АПК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є Дочірнє підприємство «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, яке засноване шляхом реорганізації, а саме перетворення Коростенського державного лісгоспу АПК, зареєстрованого Коростенською районною державною адміністрацією 22.08.2000 року за № 270. ДП «Коростенський лісгосп АПК» зареєстроване Коростенською райдержадміністрацією 14 жовтня 2002 року за № 1−1106.

Засновником підприємства є Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради. Остання є органом управління майном підприємства. Отже, підприємство підпорядковується ЖОКАП «Житомироблагроліс», яке контролює його діяльність, надає відповідні повноваження керівному органу. Накази ЖОКАП «Житомироблагроліс» та рішення Житомирської обласної ради є обов’язковими для виконання дочірнім підприємством.Дане підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність на основі статуту.

Підприємство у своїй діяльності керується нормами Господарського, Земельного та Лісового Кодексів України.

Метою заснування підприємства є здійснення державної політики щодо розвитку лісового та мисливського господарства, охорона і захист лісів, одержання прибутку за рахунок задоволення потреб населення в сировині, матеріалах та послугах підприємства.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний і інші рахунки в установах банків, печатку встановленого зразка зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна та майнових прав, що передані йому реорганізованим лісогосподарським підприємством у власність. Також підприємство є власником продукції, виробленої ним, одержаних доходів та іншого майна, набутого з підстав, не заборонених законом.

Лісгосп у своєму складі має підрозділи, які формуються лісничими лісництв.

До складу входить:

— 4 лісництва;

— 8 майстерських дільниць;

— 40 лісових обходів.

На даний період загальна праця земель лісового фонду лісгоспу визначається в межах 24 498,5 га. і поділяється на чотири лісництва (табл. 2.1.).

Таблиця. 2.1

Розподіл площі земель лісового фонду між лісництвами

Місто Коростень, у якому розташований лісгосп, вигідно перебуває на перетині автомобільних доріг і залізниць та має статус вільної економічної зони «Полісся», підприємства якої користуються пільгами в оподатковуванні.

Однією з найважливіших умов розвитку національної статистики, адаптованої до умов глобалізованої економіки, є створення та впровадження сучасної системи національних статистичних класифікацій, згармонізованих із міжнародними. Упровадження статистичних класифікацій дає можливість підняти на якісно новий рівень статистичний аналіз стану національної економіки та прогнозування її розвитку, вивчення міжгалузевих проблем.

Варто зазначити, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 були внесені зміни і доповнення до національного класифікатору України щодо класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД — визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:

— статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;

— проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків — рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці «витрати-випуск»);

— зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Представимо у таблиці 2.2. інформацію з Довідки АБ № 570 822 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також інформацію з інших джерел.

Основними напрямами господарської діяльності підприємства є:

1. Лісівництво.

2. Ведення діяльності, пов’язаної з побічним користуванням лісом.

3. Виготовлення, переробка та реалізація сировини, лісоматеріалів, інших матеріалів.

4. Організація оптової, роздрібної торгівлі лісопродукцією переробки, продукцією виробничо-технічного призначення.

5. Організація та експлуатація складів (як власних, так і орендованих) для зберігання експортно-імпортних вантажів та продукції внутрішнього ринку.

6. Виробництво (виготовлення, випуск) сільськогосподарської продукції та товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, будівельних матеріалів.

7. Експорт та імпорт товарів і продукції.

8. Надання послуг: інформаційні; посередницькі при купівлі, продажу товарів народного споживання та продукції лісовиробничої та лісопереробної діяльності; постачальницько-збутові; по організації переробки сировини; пусконалагоджувальні роботи в цехах деревопереробки.

Таблиця 2.2

Місце ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» в економічній системі регіону

Управління підприємством здійснює директор. Його призначення здійснюється наказом генерального директора ЖОКАП «Житомироблагроліс» шляхом укладання з ним контракту.

Підприємство самостійно визначає структуру управління і подає її на затвердження ЖОКАП «Житомироблагроліс» (проект організаційно-управлінської структури ДП «Коростенський лісгосп АПК». Згідно штатного розпису на підприємстві функціонують такі структурні підрозділи: дирекція, бухгалтерія, адміністративно-господарський відділ, відділ економіки, відділ лісового господарства, служба збуту (маркетингу), служба з охорони праці, лісництва.

Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, несе повну відповідальність за його стан та діяльність, представляє підприємство в усіх установах та організаціях, розпоряджається коштами відповідно до чинного законодавства, відкриває в установах банків поточні та інші рахунки, укладає цивільно-правові угоди (договори) на суму не більше 100 000 грн. Договори, сума яких перевищує вказану суму, затверджуються генеральним директором ЖОКАП «Житомироблагроліс».

Керівник також несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, організацію бухгалтерського обліку та забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій; визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій; створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Керівник в установленому порядку приймає на роботу та звільняє з роботи працівників підприємства. Укладає угоди на тимчасові роботи із спеціалістами. Повноваження трудового колективу реалізуються загальними зборами (конференцією) та через його виборні органи.

Керівник є представником підприємства у відносинах з організаціями, підприємствами та установами, а також з органами державного управління по всіх питаннях діяльності підприємства. У межах своєї компетенції видає накази з поточних питань господарської діяльності, які є обов’язковими для персоналу підприємства. Розробляє і виносить на розгляд і затвердження ЖОКАП «Житомироблагроліс» пропозиції та річні фінансові плани та звіти.

Контроль за діяльністю керівника підприємства здійснюється ЖОКАП «Житомироблагроліс».

Рішення соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються керівником за участю трудового колективу та уповноважених ним органів і відображаються у колективному договорі. Колективним договором також регулюються питання охорони праці, виробничі та трудові відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Розглянемо статтю 6 Статуту 2 «Фінансово-господарська та соціальна діяльність підприємства».

Основним узагальнюючим показником господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, відрахувань на утримання ЖОКАП «Житомироблагроліс», внеску передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, залишається підприємству та використовується ним самостійно.

Підприємство має право, за погодженням технічної наради ЖОКАП «Житомироблагроліс» при відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, податків та інших обов’язкових платежів до всіх рівнів бюджетів, здійснювати відрахування на утримання ЖОКАП «Житомироблагроліс» від реалізації продукції, яка отримана в результаті основної діяльності.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі цивільно-правових угод.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу ті їх сімей вирішуються трудовим колективом за участю керівника підприємства, якщо інше не передбачене законодавством.

Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначеня. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

При аналізі загального фінансового стану підприємства визначають показники загального капіталу — підсумок балансу, який, з одного боку, показує загальну суму коштів, що її має у своєму розпорядженні підприємство, — актив, а з іншого — суму джерел утворення цих коштів — пасив. Щоб аналіз загального фінансового стану був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих статей. Така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період і надається оцінка цим змінам.

Отож для аналізу складу і структури активів та пасивів підприємства за 3 роки скористаємося основною формою фінансової звітності - балансом. Показники статей активу балансу занесемо до табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Склад і структура засобів (активів) підприємства за 2009−2011 рр.

З таблиці 2.3 ми спостерігаємо зміни, що сталися у фінансово-господарській діяльності аналізованого підприємства за звітний період. Можемо сказати, що валюта балансу підприємства збільшилася за період дослідження з 2067 тис. грн. до 2385 тис. грн. на 318 тис. грн. Збільшення валюти балансу відбулося за рахунок збільшення таких статей, як: первісної вартості основних засобів на 203 тис. грн., незавершеного виробництва на 136 тис. грн., грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті на 78 тис. грн.

Розглядаючи цифрові дані активу балансу, також бачимо, що у 2011 році порівняно з 2009 роком збільшилася чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 160 тис. грн., або у 1,9 рази. Дебіторська заборгованість негативно впливає на грошовий потік підприємства і є негативним фактором впливу на його фінансовий стан. Разом з тим зменшилася інша поточна дебіторська заборгованість на 6 тис. грн., що є позитивним фактом.

Далі розглянемо показники щодо структурної оцінки балансу. За питомою вагою структури балансу найбільшу частку займають оборотні активи (більша половина), на другому місці розділ 1 «Необоротні активи». Якщо розглянути статті перших двох розділів активу балансу, то можна помітити, що найбільшу питому вагу серед необоротних активів за всі роки мали основні засоби, а серед оборотних активів у 2009;2011 роках займало незавершене виробництво, у 2010 і 2011 роках на другому місці після незавершеного виробництва знаходилася чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а на третьому місці - виробничі запаси (2009 рік).

Таблиця 2.4

Склад і структура джерел формування засобів підприємства (пасивів) за 2009;2011 рр.

Як бачимо з таблиці 2.4 за період дослідження підприємства збільшилася кредиторська заборгованість у 1,2 рази (220 тис. грн.) і у 1,5 рази збільшилися поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом.

У цілому за три роки, що аналізуються, відбулося збільшення пасивів підприємства на 84 тис. грн. за рахунок збільшення кредиторської заборгованості та поточних зобов’язань, про які ми вказали вище.

Слід відмітити, що за даними таблиці ми не спостерігаємо у підприємства даних щодо забезпечення наступних витрат та платежів, довгострокових зобов’язань і доходів майбутніх періодів.

Проаналізувавши статті активу та пасиву балансу досліджуваного підприємства за 3 роки, ми дійшли такого висновку, що основним напрямком дослідно-аналітичної роботи є аналіз дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Підприємству необхідно розробити програму щодо виходу із кризового фінансового становища. Тому актуальним постає завдання удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.