Фізико-географічна і економічна характеристика об'єкту

Снятинський район розмістився на південному сході Івано-Франківської області та розташований на Східноєвропейській платформі. Сучасний Снятинський район утворено у 1940 році.

Площа — 0,6 тис. кв. км.

Міст районного підпорядкування — 1.

Селищ міського типу — 1.

Сіл — 47.

Населення — 69,3 тис. чол.

В тому числі:

Міського — 14,5 тис. чол. (Снятин і Заболотів).

Сільського — 54,8 тис. чол.

Густота населення на 1 кв. км. — 116 чол.

Українці - 68,5 тис. чол. — 98,6%.

Росіяни — 0,6 тис. чол. — 0,9%.

Поляки — 0,1 тис. чол. — 0,2%.

Білоруси — 0,01 тис. чол. — 0,09%.

Євреї - 0.01 тис. чол. — 0,02%.

Інші - 0,1 тис. чол. — 0,2%.

Снятинський район розмістився на південному сході Івано-Франківської області та розташований на Східноєвропейській платформі. Належить до Верхньопрутсько-Дністровського фізико-географічного району. Лежить на т.зв. Прутсько-Черемоській височині та на Коломийсько-Снятинській рівнині.

Районний центр — місто Снятин. Поверхня його хвиляста, перевищення висот складає 110 м. Тут є поклади гіпсо-ангідриту, гіпсу, глин. До обласного центру 107 км шосейним шляхом, 90 км. залізницею. Снятин населяють більш ніж 10 тисяч осіб. Місто розташоване на лівому березі р. Прут (ліва притока Дунаю).

В межах міста є 4 заповідні зони місцевого значення. Найвищі висоти: Снятин — 273, Кулачин — 238, Залуччя — 212, Микулинці — 209 м понад рівнем моря. За 5 км від райцентру проходить залізниця Львів—Чернівці.

Пересічна температура січня — 4,9°, липня +18,7°. Опадів 620 мл. на рік. Площа земельних насаджень 36 га.

Край лежить у лісостеповій ландшафтній зоні. У структурі земель переважають сільськогосподарські угіддя. У районі розорано 64% земель. Природна трав’яниста рослинність тут збереглася тільки на крутих схилах, в долинах річок, по ярах і балках. Ліси розміщені, головним чином, на непридатних для сільськогосподарського використання угіддях. Вони, в основному, дубові та грабово-дубові. Є значні масиви чорноземів опідзолених, вилугуваних, малогумусних карбонатних чорноземів. Провідне місце в економіці Снятинщини займає виробництво зерна і цукрових буряків, м’ясо-молочне тваринництво.

У цьому середовищі протягом VI—VII ст. створюється нова слов’янська культура, носії якої увійшли у східнослов'янський дулібський племінний союз. На Покутті в цей час жили тиверці. Між волинянами на півночі та уличами і тиверцями на півдні мешкали літописні східнослов'янські хорвати. Регіон їхнього розселення охоплює Українське Прикарпаття. Важливим з цього приводу є згадка арабського аноніма IX ст. про ріку Рута, яка протікає по території хорватів. Вона бере свій початок між печенігами, уграми і Руссю в горах, які ідентифікуються X. Ловмянським з Карпатами, а сама р. Рута — зр. Прут. М. Смішко взагалі пов’язує з Карпатами і походження етноміму «хорвати» .

Дуліби, частина уличів, тиверців, деревлян і дреговичів — етнографічна база майбутньої Західної України. У VIII— IX ст. зароджуються і визрівають феодальні суспільні відносини, а подальший етап історичного розвитку Покуття відбувається в умовах об'єднання усіх східнослов'янських земель в Київській державі.

В етнографічному плані Снятинщина належить до Покуття, яке міститься в межах Дністра і Пруту. На сході воно входить у Буковину. На заході обмежене Івано-Франківською низовиною. За сучасним адміністративно-територіальним поділом до нього належать території Снятинського, Городенківського, Тлумацького, більшість Коломийського (без південної частини) районів. Населення краю розмовляє покутсько-буковинським діалектом, який поширюється на західну частину Чернівецької області.