Основні принципи і методи аудиту готової продукції

КУРСОВА РОБОТА Основні принципи і методи аудиту готової продукції

План Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти перевірки операцій з готовою продукцією в ході аудиту

1.1 Аналіз основних понять і наукових напрямів з перевірки операцій з готовою продукцією

1.2 Готова продукція як об'єкт аудиторської перевірки

1.3 Завдання та джерела інформації перевірки операцій з готовою продукцією

1.4 Нормативне регулювання питань аудиторської перевірки операцій з готовою продукцією

Розділ 2. Організація та методика аудиторської перевірки операцій з готовою продукцією

2.1 Порядок формування плану та програми аудиту операцій з готовою продукцією

2.2 Робочі документи аудитора щодо перевірки наявності та руху готової продукції: напрями розробки, порядок використання

2.3 Методика перевірки операцій з готовою продукцією Висновки Список використаної літератури

Вступ Поступовий перехід народного господарства України до ринкових відносин призвів до появи спільних підприємств, господарських товариств, бірж, комерційних банків, інвестиційних фондів тощо.

У зв`язку з виникненням підприємств з різними формами власності стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити ні інтереси держави, ні інтереси власника. Саме власника, а не когось іншого. На сьогодні співвласником в Україні є громадяни — засновники господарюючих суб`єктів, громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. В економічному відношенні всі ці власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб`єктах (акціонерних товариствах, комерційних банках, інвестиційних компаніях тощо), в результаті чого не можуть володіти об`єктивною і достовірною інформацією про використання цієї власності. Адже саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати, наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників, зацікавлений подавати їм достовірну інформацію про результати своєї діяльності. Майнові інтереси всіх власників має захистити держава.

Однак у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності.

Іншою причиною необхідності впровадження аудиту в Україні є те, що в ринкових умовах фінансовий стан кожного господарюючого суб`єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність.

Для підтвердження достовірності звітної і облікової інформації господарюючих суб`єктів виникає потреба у перебудові всієї системи фінансового контролю на основі вивчення і використання міжнародного досвіду. У країнах з ринковою економікою таке підтвердження здійснюють аудитори. Міжнародний досвід розвитку аудиту свідчить про те, що аудиторська перевірка — це норма, без якої неможливий цивілізований бізнес. Основне її призначення — це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб`єктів господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами.

Основна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб висвітлити основні принципи і методи аудиту готової продукції

Робота складається з двох розділів, у яких послідовно розглядається методологія аудиту готової продукції.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації аудиту готової продукції

1.1 Аналіз основних понять і наукових напрямів з перевірки операцій з готової продукції

Аудит у західній теорії і практиці прийнято вважати процесом, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, що піддається кількісній оцінці і стосовної до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.

Аудит має древню історію. Думають, що фактично ще в Древньому Єгипті (близько 2600 р. до н.е.) існували чиновники, що сполучали функції обліку, керування і контролю.

У Римській імперії (1−26 р. н.е.) контрольні функції здійснювалися спеціальними службовцями (куратори, прокуратори, квестори). Після падіння Римської імперії аудит одержав широке поширення в Італії. Купці Флоренції і Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових судів, що везли величезні багатства на свій континент. У цей час аудит мав строго цільовий напрямок — запобігання помилок.

Батьківщина сучасного аудита — Англія. Писемні пам’ятки, що вказують на існування аудиторства в Англії, сходять до 13−14 ст. Прийоми аудита в той час складали переважно в детальній перевірці кожної операції, тестування чи вибіркова перевірка, як аудиторські процедури, були невідомі. [3]

В історії розвитку аудита можна виділити кілька періодів:

1. до 1500 р.;

2. 1500 — 1830 (1860) р.;

3. 1830 (1860) — 1905 р.;

4. 1905 — 1933 р.;

5. 1933 — 1940 р.;

6. з 1940 р. по нинішній час.

Перший період закінчувався в 1500 р. Ця дата відзначена довільно, але вона найбільше точно відбиває стан «перелому» у загальній економічній ситуації. Однієї з причин цього з’явилося відкриття Америки, і як наслідок збільшення обсягу товарів, капіталу, робочої сили в загальносвітовому масштабі. Інша причина — 1494 р. по праву вважається датою підстави навчання про подвійний запис (Лука Пачоллі).

1500−1830 (1860) рр. Цілі і прийоми аудита не були змінені і складалися у виявленні помилок і перевірці чесності осіб, відповідальних за податкові платежі. У цей час істотно підвищилося значення аудита, тому що відбувся поділ між власниками підприємства: керуючими й інвесторами. Акціонерам не тільки була потрібна гарантія схоронності капіталу, але й одержання дивідендів. Тільки аудитор міг дати висновок про вірність і об'єктивність перевіреної фінансової звітності і про імовірність продовження діяльності підприємства найближчим часом. Прийшло розуміння необхідності і важливості існування системи внутрішнього контролю. Причиною, по якій датою закінчення даного періоду був обраний 1860 р., з’явилося те, що Кримська війна викликала визначені зміни в економіці всіх країн, а це привело до зміни цілей і прийомів аудита. [4]

1860−1905 р. Період відрізняється бурхливим економічним ростом. Величезні по своїх масштабах угоди привели до створення корпорацій. Цей період відзначений появою консолідованого балансу (1904 р.).

Усе це підвищувало роль і значення інституту аудиторства. Була визнана необхідність внутрішнього контролю. Але йому приділялася роль органа, що брав участь не в перевірці і виявленні помилки, а в створенні єдиної стандартної системи обліку. Основний акцент був спрямований на систему контролю грошових потоків. Оскільки й облікова система, і організаційна структура перетерпіли значні зміни убік посилення, то й аудитори могли вже застосовувати прийоми вибірки. Тестування стало використовуватися тільки в останні десятиліття 19 століття. В умовах швидкоростучого виробництва аудитор більше не міг перевіряти кожну операцію величезної корпорації. Аж до 1905 р. обмежуючим фактором обсягу тестування були зміни і нововведення в системі обліку і внутрішнього контролю. Цілі аудита в цей час складаються у виявленні різного роду помилок навмисного характеру. Історично основним центром розвитку аудита з’явилися Великобританія і США. У першому десятилітті ХХ в. американський аудит став розвиватися незалежно, оскільки підприємцями США була визнана неможливість застосування цілей і підходів англійського аудита до особливостей їхнього бізнесу.

Перші роботи з американського аудита характеризують зміну цілей у такий спосіб: виявлення і запобігання ненавмисних помилок. Пізніше цілями аудита стали:

— установлення фінансового стану і прибутковості підприємства;

— запобігання навмисних і ненавмисних помилок — другорядна мета.

Відповідно до зміни цілей відбулися і значні зміни в прийомах. Спостерігається перехід від детальної перевірки до тестування. Стало ясно, що для того, щоб одержати фактичні суми, що перевіряються в процесі аудита, немає необхідності проводити детальну перевірку кожної проводки за досліджуваний період. Одержує визнання важливість внутрішнього контролю. В опублікованих у 1909 р. «Програмах аудита» відзначено, що як першу ступінь аудита повинна виступати «установлення системи внутрішньої перевірки». [5]

1933;1940 р.

— на аудита впливає Нью-Йоркська фондова біржа й урядові організації;

— не було єдиної думки щодо цілей аудиту.

На початку цього періоду більшість авторів сходилися в думці, що завдання аудита полягає у виявленні помилки. Пізніше погляди були істотно змінені, і було встановлено, що аудитору не слід концентрувати свою увагу тільки на виявленні помилки.

Аж до 1940 р. не існувало яких-небудь документів, що визначають відповідальність аудиторів за виявлення помилок. Було відзначено тільки, що це досить важливе питання, але більшість авторів сходилися в думці, що його не можна відносити до головної задачі аудиторської перевірки.

З 1940 року дотепер цілі аудита перетерпіли незначні зміни. Акцент робився на підтвердження вірності фінансової звітності. Офіційно це положення було проголошено в документах «Американського Інституту Присяжних Бухобліку»: «перша мета перевірки звітності незалежним аудитором складається у вираженні думки про представлену фінансову звітність» .

Частина знову розроблених прийомів аудита мала строгу орієнтацію на виявлені помилки. У 1961 р. у «Положенні про аудиторські процедури № 30» було встановлено, що аудитор визначає помилку, і у випадку, якщо вона матеріальна, може вплинути на його думку про вірність представленої фінансової звітності і проведенні перевірки відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів, він повинний оцінити ступінь її імовірності.

Інша точка зору на цілі аудита полягають в тому, що задача незалежного розгляду складається у вираженні думки про інформацію, що включається у фінансові звіти. Що стосується відповідальності аудитора, то вона складається лише в проведенні тестів, відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів, розробленими таким чином, щоб знайти саму можливість визначення роду невідповідностей, тобто аудитор не відповідає за невиявлені помилки, але з його не повинна зніматися відповідальність за перевірку «вузького місця» у процесі аудита.

До кінця 40-х років аудит в основному полягав у перевірці документації, підтвердження запису грошової операції і правильному угрупованню цих операцій у фінансових звітах. Це був підтверджуючий аудит.

Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю, думаючи, що при ефективній системі внутрішнього контролю імовірність помилок незначна, і фінансові дані досить повні і точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційною діяльністю, чим безпосередньо перевірками. Це системно-орієнтований аудит. [6]

На початку 70-х рр. почалася розробка міжнародних аудиторських стандартів. В історії аудита можна простежити визначені тенденції:

— основною метою аудита завжди визнавалося установлення вірогідності представленої звітності;

— відзначається зростання надійності внутрішнього контролю і зниження деталізації цілей.

1.2 Готова продукція як об'єкт аудиторської перевірки До готової продукції як об'єкт аудиторської перевірки належать:

1. кількісне та якісне приймання запасів від постачальників, а також при внутрішньому переміщенні в міжцеховому напрямку, між матеріально відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбуткування запасів за даними бухгалтерського обліку; їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних документів і складених матеріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів; 2. умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності. Досліджується, чи відповідає стан складського господарства вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, обладнання складів полицями, шафами, контейнерами, протипожежним обладнанням). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками; 3. норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання — перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів; 4. первинна документація з обліку запасів досліджується в частині достовірності відображених у ній господарських операцій; 5. бухгалтерський облік та звітність вивчаються в частині достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них; 6. примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про:

— методи оцінки запасів;

— балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

— балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації;

— балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

— суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П (с)БО 9; 7. брак та пошкодження запасів — досліджуються причини, які зумовили виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються особи, винні в заподіянні шкоди; 8. недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість і відповідальні особи — узагальнюється дослідження інших об'єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується її розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівників і розмір її відшкодування.

1.3 Завдання та джерела інформації перевірки операцій з готовою продукцією Основними завданнями аудиту виробництва промислової продукції є:

— перевірка достовірності звітних показників, що характеризують обсяг продукції в натуральному і вартісному вираженні;

— перевірка за своєчасністю документального оформлення руху продукції, надходженням на склад з виробництва;

— перевірка за організацією обліку виконання договорів поставки продукції покупцям за термінами відвантаження, асортименту, якості;

— перевірка за своєчасністю проведення інвентаризації готової продукції і правильністю відображення в обліку її результатів;

— перевірка за достовірністю даних про випуск продукції в статистичних формах;

— перевірка правильності нарахування ПДВ, акцизного збору тощо.;

— перевірка правильності відображення фінансових результатів від реалізації продукції.

Джерелами інформації для проведення аудиту готової продукції є:

Нормативні документи:

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

2. ЗАКОН УКРАЇНИ від 22 квітня 1993 года N 3125-XII «Про аудиторську діяльність»

3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні

4. Постанова КМУ від 26.08.2009 № 895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток»

5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 N 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»

6. Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»

7. лист ДПА України «Щодо надання платниками ПДВ підтвердження відомостей про вивезення товарів в митному режимі експорту «

8. Наказ про облікову політику.

9. Первинні документи з обліку готової продукції.

10. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку готової продукції.

11. Акти і довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

12. Звітність.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудит проводиться на підставі угоди між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником. Незалежність на цьому етапі виявляється у виборі замовника. Проте в міжнародних стандартах обов`язково вказується на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такої угоди, тому що аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту визнаються недійсними.

Розподіл відповідальності за оцінку звітності між аудитором та замовником ґрунтується на Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та статті 11 Закону України «Про аудиторську діяльність».

Також такі первинні документи як:

— договори на постачання продукції;

— записи на рахунках бухгалтерського обліку (у відповідних облікових регістрах) 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 93 «Витрати на збут», 90 «Собівартість реалізованої продукції», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і ін.;

— первинна документація та звітність про рух готової продукції

— акти інвентаризації готової продукції;

— приймальні акти на повернення готової продукції;

— акти попередніх перевірок;

— Головна книга;

— статистичні звітні дані, місячні та квартальні у вартісному і натуральному вираженні.

1.4 Нормативне регулювання питань аудиторської перевірки операцій з виробничими запасами Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію та її реалізацію визначаються П (С)БО 9 «Запаси», П (С)БО 16 «Витрати» і П (С)БО 15 «Дохід» .

Нормативна база аудиту готової продукції має у своєму складі: 1. первинні документи на оприбуткування і реалізацію готової продукції: · приймально-звальні накладні;

· накладні на внутрішні переміщення;

· товарно-транспортна накладна;

· податкова накладна;

· акти інвентаризації;

· рахунки-фактури;

· платіжні вимоги-доручення;

· прибуткові ордера;

· акти на брак.

2. Реєстри аналітичного обліку:

· картки складського обліку;

· накопичувальні відомості випуску готової продукції;

· відомості результатів інвентаризації;

· відомість № 16. 3. Реєстри синтетичного обліку:

· журнали № 4, 5, 5А;

· оборотні відомості по аналітичних рахунках;

· відомості до журналів;

4. Головна книга.

5. Фінансова звітність:

· Форми № 1, № 2, № 3;

· Декларація про прибуток підприємства;

· Податкова декларація з прибутку на додану вартість.

У фінансовій звітності готова продукція відображається за найменшою із двох оцінок: або за первинною вартістю (фактична виробнича собівартість), або за чистою вартістю реалізації. Аудитор повинен дослідити можливі випадки перевитрат сировини і матеріалів. Такі порушення можуть бути пов’язані з незаконним списанням матеріалів і сировини на виробництво, застосуванням завищених норм їх витрат, за рахунок чого можуть утворюватися запаси сировини і матеріалів, які в подальшому будуть використані для виготовлення неврахованої продукції. За участю спеціалістів, а в разі потреби незалежних експертів, перевіряється відповідність виробленої готової продукції вимогам стандартів та технічних умов. Для того, щоб віднайти випуск неврахованої продукції, аудитор повинен зіставити кількість оприбуткованої продукції по документах складу (відомостях про передачу продукції на склад, рапортах про виготовлення продукції) з кількістю продукції, за виготовлення якої нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва (наряди, рапорти, маршрутні листи), кількістю матеріалів, витрачених на пакування продукції і списаної тари (відповідні первинні витратні документи). Аудитор ретельно перевіряє облік накладних на відпуск готової продукції, порядок їх видачі, для чого проводить взаємну перевірку з даними оплати рахунків покупців (журнал 3, відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками, відомість аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами, відомість аналітичного обліку виданих та отриманих векселів).

Протягом місяця рух готової продукції, як правило, відображається за плановою собівартістю або за відпускними цінами (обліковими) цінами. Тому аудитор повинен ретельно перевірити правильність визначення різниці між фактичною виробленою собівартістю і плановою собівартістю або обліковими цінами та відображенню цих відхилень в бухгалтерському обліку. Якщо фактична виробнича собівартість вища планової (облікової ціни), то рахунок 26 «Готова продукція» дебетується на суму відхилень, якщо навпаки — фактична виробнича собівартість зменшується методом «сторно». Крім того, аудитор повинен перевірити, що у випадку, коли готова продукція відвантажувалася за плановою собівартістю (обліковою ціною), меншою за фактичну собівартість, то собівартість реалізованої продукції збільшена на суму відхилень, в протилежному — зменшена методом сторно.

Суми витрат підприємств, пов’язаних з реалізацією готової продукції, відображаються на рахунку 90 «Собівартість реалізації», який має такі субрахунки:

— 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

— 902 «Собівартість реалізованих товарів»;

— 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». За дебетом рахунку 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Загально-виробничі витрати обліковуються на рахунку 91 «Загально-виробничі витрати».

За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом, списанням на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Аудитор повинен перевірити, а при необхідності самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості відвантаженої та реалізованої продукції. Але слід враховувати, що на більшості підприємств розрахунок фактичної собівартості відвантаженої та реалізованої готової продукції здійснюється з використанням середнього відсотка. Але на підприємствах з великою номенклатурою продукції поточний облік руху готової продукції за кожним її найменуванням повинен здійснюватися за твердими обліковими цінами — відпускними, оптовими, роздрібними, плановими, договірними тощо. При цьому в кінці місяця окремо визначаються відхилення фактичної собівартості від вартості її за обліковими цінами, які відображаються у бухгалтерському обліку.

Розділ 2. Організація та методика аудиторської перевірки операцій з готовою продукцією

2.1 Порядок формування плану та програми аудиту операцій з готовою продукцією Аудитор повинний ретельно планувати свою діяльність по трьох основних причинах: це дає аудитору можливість одержати достатню кількість свідчень про положення справ клієнта, допоможе удержати в розумних межах витрати на аудита і дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом.

Задачі планування аудита:

· встановлення етапів і термінів роботи з клієнтом;

· визначення витрат;

· раціональне використання робочого часу фахівця;

· підготовка адекватної робочої групи фахівців для роботи з клієнтом;

· визначення розділів аудита, що мають найбільше значення для формування аудиторської думки;

· створення умов для здійснення послідовного контролю за аудитом;

· забезпечення взаємодій з бухгалтерією аудиторської фірми з питань фінансового планування.

Планування аудита складається з 6 основних етапів:

1. Попереднє планування.

2. Збір загальної інформації.

3. Збір інформації про правові обов’язки клієнта.

4. Оцінка істотності аудиторського ризику.

5. Ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю.

6. Розробка загального плану аудита і програми аудита.

Попереднє планування здійснюється на початковій фазі аудиторської роботи; містить у собі ухвалення рішення про згоду почати чи продовження аудита для клієнта, установлення причин, по яких клієнт обґрунтовує своє замовлення на аудита, підбор персоналу для виконання аудиторських обов’язків (формування штатів), укладання договору з клієнтом, складання письмового зобов’язання перед клієнтом.

Збір загальної інформації - загальна інформація про підприємство, необхідна від того, щоб надалі зробити обґрунтований висновок про вірогідність звітності. Основними джерелами інформації про підприємство є:

· обговорення з працівниками керування, зустрічі з вищим керівництвом і виконавчим персоналом, незв’язаним з веденням обліку, що дозволить одержати інформацію «з перших рук» ;

· відвідування й огляд основних ділянок, виробничих одиниць, складів, що надають можливість переконатися в наявності і збереженні активів, скласти уявлення про умови виробництва;

· зовнішні і внутрішні звіти і публікації. Зовнішні: ділова преса, газети, аналітичні звіти по галузях, порівняння з основними конкурентами і середньогалузеві показники, державне податкове законодавство. Внутрішні: фінансові звіти, стан фінансів підприємства, протоколи, засідання ради директорів, правління, акціонерів, внутрішні звіти аудиторів і консультантів.

Варто ознайомитися з історією розвитку підприємства, видами діяльності, тобто важливо мати представлення про галузь клієнта. Важливо одержати інформацію про політику підприємства в різних областях (кредитна політика, облікова політика), довідатися ступінь відповідальності і прав керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику підприємства. На основі отриманої інформації аудитор повинний вирішити питання про необхідність залучення для консультацій окремих фахівців (юристів, податківців).

Збір інформації про правові обов’язки клієнта. Із самого початку роботи аудитору варто ознайомитися з юридичними документами клієнта: Статутом, документами реєстрації, протоколами засідань ради директорів і зборів акціонерів, у яких може міститися інформація про розподіл отриманого прибутку, оголошення дивідендів, виплата винагород, підписання контрактів і угод, рішення про участь в інших підприємствах, про придбання власності, наданні довгострокових позик.

Оцінка істотності аудиторського ризику. Істотність і ризик дуже важливо враховувати при плануванні аудита. Під істотністю (матеріальністю) в аудиті розуміють гранично припустимий рівень можливого перекручування окремої статті чи фінансового показника в звітності, фінансових резервів у цілому чи максимально припустимий розмір помилковості суми, що може бути показана в публікаціях фінансових звітів і розгляді як несуттєва, тобто не вводить користувачів в оману. Для оцінки істотності аудитор повинний мати представлення про можливих користувачів інформації і про можливі рішення, що можуть прийматися на його основі для того, щоб визначити співвідношення неправильності звіту і прийняття цих рішень. Судження аудитора про ступінь істотності досить суб'єктивно і жадає від його значного професіоналізму, досвіду роботи, знання специфіки діяльності клієнта, особливостей економічного і соціального середовища. На початку перевірки аудитор повинний вирішити (на основі внутріфірмових стандартів), яку загальну суму помилки можна вважати істотної. Існує ряд факторів, від яких залежить попередньо встановлюваний рівень істотності:

· розмір підприємства;

· величина чистого прибутку до оподатковування;

· вартість поточних активів;

· загальна вартість активів;

· обсяг поточних зобов’язань;

· величина капіталу.

Загальний план повинний служити керівництвом у здійсненні програми аудита. У процесі аудита в аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Внесені в план зміни, а також причини змін аудитору варто докладно документувати.

У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити терміни проведення аудита і скласти графік проведення аудита, підготовки звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. У процесі планування витрат часу аудитору необхідно врахувати:

а) реальні трудові затрати;

б) розрахунок витрат часу в попередньому періоді (у випадку проведення повторного аудита) і його зв’язок з поточним розрахунком;

в) рівень істотності;

г) проведені оцінки ризиків аудита.

У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудита на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудита. У випадку рішення провести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку відповідно до правила (стандарту) аудиторської діяльності «Аудиторська вибірка» .

Складовою частиною загального плану є положення по плануванню керування і контролю якості виконуваного аудита. У загальному плані рекомендується передбачити:

а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудита;

б) розподіл аудиторів відповідно до їхніх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудита;

в) інструктування всіх членів команди про їхні обов’язки, ознайомлення їх з фінансово — господарською діяльністю економічного суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудита;

г) контроль керівника за виконанням плану і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належним оформленням результатів аудита;

д) роз’яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв’язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;

е) документальне оформлення особливої думки члена аудиторської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого факту між керівником аудиторської групи і її рядовим членом.

Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішнього аудита, а також необхідність залучення експертів у процесі проведення аудита.

Програма аудита є розвитком загального плану аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.

Аудитору варто документально оформити програму аудита, позначити номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах.

Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.

Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожнім розділі бухгалтерського обліку.

У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.

Висновки аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

2.2 Робочі документи аудитора щодо перевірки наявності та руху готової продукції: напрями розробки, порядок використання За результатами аудиторської перевірки складається звітний документ, що може мати різні документальні форми — аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку й інші. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. Звіт повинний бути складений на основі письмової інформації аудитора, у якій повинні міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які можуть уплинути на вірогідність звітності з посиланнями на законодавчі і нормативні документи. Письмова інформація заповнюється в двох екземплярах, один із яких передається головному бухгалтеру і керівнику для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і врегулювання спірних положень, а інший використовується для написання звіту, після чого він передається в архів. У письмовій інформації повинні міститися: ПІП аудитора чи склад групи аудиторів, реквізити перевіряємого підрозділу, перелік посадових відповідальних за ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, період часу до якого відноситься перевірена документація, інформація про методику перевірки (які напрямки бухгалтерського обліку підлягали перевірці, яка бухгалтерська документація була перевірена суцільним методом, а яка вибірково, на основі яких принципів проводилася перевірка), інформація про усі виявлені недоліки і порушення, інформація про найбільші істотні порушеннях в обліку, які значно спотворюють звітність, рекомендації з поліпшення податкового планування з метою оптимізації оподатковування.

При наступних перевірках повинні бути дані аналіз і оцінка виконання чи виправлення зауважень по фактах попередніх перевірок. Письмова інформація підписується всіма аудиторами, хто проводив перевірку. На підставі письмової інформації складається звіт, що за структурою в основному повторює письмову інформацію.

Відповідно до аудиторського стандарту аудиторський звіт повинний складатися з вступної, аналітичної і підсумкової частин.

Вступна частина аудиторського висновку містить: назву документа в цілому, дату і місце складання, підстава проведення перевірки (наказ керівника підприємства, протокол рішення засновників), проведення перевірки, прізвища, імена і по батькові осіб, що приймали участь в перевірці, прізвищі, імена і по батькові посадових осіб, відповідальних за діяльність підрозділу, період перевірки, які питання були піддані документальної і фактичній перевірці.

Аналітична частина адресується посадовій особі, що призначила перевірку і повинна включати: найменування підрозділу, об'єкти аудита, виклад результатів перевірки, загальну оцінку дотримання законодавства і встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, оцінку оформлення господарських операцій і їхнє відображення в бухгалтерському й оперативному обліку, істотні порушення конкретних нормативно-правових актів, арифметичні, логічні, документальні і речовинні докази встановлених порушень; прізвища, імена, по батькові і посади осіб, що допустили порушення, грошовий і кількісний вираз негативних наслідків порушень.

Підсумкова частина аудиторського документа містить оцінку аудитора виробничо-фінансової діяльності підрозділу і ведення бухгалтерського обліку, а також пропозиції по усуненню виявлених порушень, рекомендації підрозділу по усуненню недоліків до ухвалення рішення по перевірці посадовою особою, що призначила перевірку.

При викладі своєї думки аудитор повинний дотримувати строгої об'єктивності, не допускати необґрунтованих тверджень, висновків і оцінок діяльності окремих осіб чи підрозділу і записувати обвинувальні формулювання. Зауваження про недоліки і порушення, отримані з усних чи письмових заяв окремих облич, у звіт включати не можна. Кожен відбитий у ньому факт повинний бути всебічно перевірений аудитором. Якщо керівник підрозділу чи інша посадова особа підрозділу має заперечення чи зауваження за матеріалами проведеної перевірки, вона повинна підписати документ про перевірку й одночасно прикласти до нього свої письмові заперечення чи зауваження. У тих випадках, коли необхідно прийняти термінові міри до усунення виявлених порушень, складаються проміжні аудиторські звітні документи, що направляються керівникам, що назначили перевірку, з наступним включенням них у загальний документ про перевірку.

Проміжні звітні документи аудитора складаються безпосередньо в ході аудиторської перевірки на тих ділянках роботи підприємства, де розкриті найбільш значимі порушення, що вимагають негайного вживання заходів.

2.3 Методика перевірки операцій з готовою продукцією Методика є важливим інструментом роботи аудитора. Перед проведенням аудиторської перевірки необхідно скласти на ряду з планом аудиту методику проведення майбутньої перевірки в якій мають бути визначені всі контрольні точки процесу аудиту.

1. Загальна оцінка виконання плану реалізації підприємством та в розрізі договорів з покупцями по звітних періодах року (методи аналізу даних про виконання договорів покупцями).

2. Перевірка виконання графіка відвантаження готової продукції покупцям — замовникам;

а) перевірка організації обліку у відділах збуту та відвантаженням продукції покупцям (обстеження наявності систематизованих переліків асортименту поставок по замовниках і термінах відвантаження, відміток про фактичне виконання (дата). Достовірність обліку контролюється методом порівняння показників накладних на відвантаження з даними оперативного обліку відділу збуту;

б) перевірка своєчасності відвантаження готової продукції методом порівняння даних про випуск продукції та її відвантаження по датах місяця, ураховуючи обсяги залишків на складі, візуальної перевірки документів (розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3. Перевірка своєчасності здачі первинних документів про відвантаження продукції покупцям до бухгалтерії (метод порівняння дати звіту і дати відвантаження).

4. Перевірка своєчасності і правильності оформлення платіжних документів для розрахунків з покупцями (розрахунків-фактур, платіжних доручень-вимог фінансовим відділом, бухгалтерією). Застосовується метод візуальної перевірки реквізитів документів, аналіз листування з покупцями, арифметична перевірка обсягів за вартістю, договірних цін, ПДВ.

5. Перевірка дотримання методики бухгалтерського та податкового обліку, достовірності даних про розрахунки з покупцями та обсяги реалізації продукції.

6. Перевірка достовірності фінансової звітності про фінансові результати податкової звітності з обсягів реалізації продукції.

Для вивчення можливості реального скорочення залишків готової продукції, що відвантажена (відпущена) покупцям, перевіряється обґрунтованість кожної суми за термінами відвантаження неоплаченої продукції і причинами несплати рахунків покупцями. Особливу увагу звертають на суми відвантаженої (відпущеної) продукції, що тривалий час не оплачена покупцями. Обсяг реалізації продукції в натуральному і в номенклатурному виразі перевіряють з укладеними договорами і комерційними угодами на постачання продукції покупцям. З’ясовують, чи немає створення резервів не облікованої продукції з метою її реалізації за готівку без оформлення документів.

Також перевіряється правильність оцінки визначення вартості реалізованої продукції, достовірність звітних даних про обсяг реалізації. Незадовільна якість готової продукції, що не користується попитом, тягне за собою затоварення складів, відмови від її оплати покупцями або претензії з їх боку. У випадку анулювання замовлень в умовах індивідуального і серійного виробництва потрібно з’ясувати причини, що негативно вплинули на обсяг реалізації продукції. аудит перевірка нормативний Важливою ланкою аудиту операцій випуску і реалізації продукції є перевірка здавання продукції із виробництва на склад готової продукції. Для цього досліджується суть і зміст з погляду законності приймально-здавальні накладні на відпуск продукції з цеху на склад, перевіряє правильність визначення в них назви і сорту продукції, номенклатурних номерів та встановлює, чи оформлені ці накладні підписами представників технічного контролю, представниками цехів, що здають продукцію, та завідувача складом, що її прийняв. Одночасно перевіряють правильність ведення кількісного сортового обліку готової продукції на картках типової форми. Вся первинна документація випуску і реалізації готової продукції порівнюється з картками складського обліку, даними групувальних та оборотних відомостей бухгалтерського кількісно — сумового обліку. Показники оборотних відомостей звіряють із підсумковими залишками в регістрах бухгалтерського обліку, а також із записами складського обліку. Недоліки або помилки в записах бухгалтерського або складського обліку детально досліджуються ревізором, з’ясовується, чи не призвело це до спотворень при оприбуткуванні готової продукції, що надходить з виробництва, або при її списанні під час реалізації.

Важливе значення має перевірка документів, пов’язаних із відпуском і реалізацією продукції та співставлення їх із даними розрахункових документів. Звертається також увага на можливі випадки виписки безтоварних рахунків. З метою виявлення можливих випадків безтоварних рахунків за домовленістю з місцевими покупцями ревізор може застосувати прийоми порівняння дати відвантаження продукції покупцям за первинними документами з транспортними на вивезення продукції з території підприємства. Дату фактичного відпуску продукції покупцю зіставляють з датою одержання від нього платежу за цю партію продукції. При необхідності здійснюють зіставлення періоду (дати) оформленого відпуску продукції покупцям із датою її випуску з виробництва за даними відповідних первинних документів (відомістю випуску і здавання продукції на склад, приймально-здавальних накладних), а також із датою проходження через контрольний відділ технічного контролю і виявлення фіктивних операцій (документів нарахування оплати праці, списання витрат матеріалів). Одночасно необхідно використовувати записи на відвантаження продукції покупцям у хронологічному порядку за даними оперативного обліку (журналами, реєстрами вивезених вантажів, карток обліку виконання договорів та комерційних угод із покупцями тощо).

Система процедур аудиту операцій, пов’язаних з випуском і реалізацією продукції, включає комплекс органолептичних, розрахунково-аналітичних і документальних методичних прийомів контролю. У системі цих методичних прийомів контролю операцій, пов’язаних з випуском і реалізацією продукції, важливе місце займає інвентаризація, що дає можливість перевірити фактичну наявність продукції і зіставити її за даними обліку. Використовуючи методи інвентаризації готової продукції вибіркового та суцільного спостереження, ревізор перевіряє її збереження на об'єктах.

Висновки В Україні незалежна аудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведення аудиту — діло нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінності існують. Аудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб'єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, пред’явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

Iстотними проблемами, що впливають на дiяльнiсть підприємства ЗАТ «Житомирський комбiнат хлiбопродуктiв № 1» є: фiнансово-економiчнi проблеми. Серед них: цiнова полiтика держави (удержання вiльної цiни на готову продукцiю та пiдвищення цiн на енергоресурси, сировину i матерiали), а також дуже великi податки. Цi проблеми мають великий вплив на дiяльнiсть пiдприємства. Соцiальнi проблемице низька платоспроможнiсть споживачiв продукцiї, яка напряму залежить вiд економiчних умов держави (низька заробiтна платня, пенсiя, стипендiя, їх несвоєчаснi виплати, неспроможнiсть податкового та соцiального законодавства України). Також iстотними проблемами зараз є: подорожчання ринкової вартостi борошна у зв’язку iз пiдвищенням вартостi зерна на 20% у жовтнi 2014 року, збiльшення тарифiв на газ та його транспортування, електроенергiю, воду, диз. паливо та бензин.

Широке впровадження досягнень науки та технiки — це основа подальшого прогресу вiтчизняного виробництва борошна, комплексної механiзацiї та автоматизацiї виробництва, застосування нових передових технологiчних схем та процесiв, пiдвищення продуктивностi працi, полiпшення якостi та зниження собiвартостi продукцiї. Головними напрямками в роботi пiдприємства на перспективу мають стати: зростання обсягу реалiзацiї. З метою зростання обсягiв виробництва рекомендується пiдвищувати конкурентоздатнiсть виробляємої продукцiї шляхом: пiдвищення якостi продукцiї, поширення та поновлення асортименту, встановлення бiльш низьких оптово-вiдпускних цiн шляхом зниження затрат на виробництво продукцiї. Виконання планiв потребує значних коштiв, якi пiдприємство має отримати за рахунок прибутку. Довгостокових планiв товариству рекомендувати не можна, тому що багато буде залежити вiд споживчої спроможностi населення, фiнансової полiтики держави, цiн на сировину та iн.

Список використаної літератури

1. ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII-ВР

2. ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996 — ХІV від 16.07.99 р. із змінами і доповненнями.

3. Типове положення з планування обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04.96р. № 473.

4. П (С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 № 27/4248, із змінами і доповненнями // Нова бухгалтерія. — 17.04.2006. — С. 136−140.

5. Даньків Й.Я. Стандартизація обліку і аудиту / Й.Я. Даньків, М. Р. Лучко, М.Я. Остап’юк. — К.: Знання, 2010. — 310 с.

6. Крайнова Ю. Е. Краткий курс по Международным стандартам аудита: учебное пособие / Ю. Е. Крайнова. М.: Издательство «Окей-книга», 2009. — 119 с.

7. Международные стандарты аудита: учебное пособие / Б. Т. Джарылгасова, А. Е. Суслов — М.: КНОРУС, 2007. — 400 с.

8. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1 / Пер. з англ.: О В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.О. Зєніна та інші. — К.: В-во «Фенікс», 2012. — 841 с.

9. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 2 / Пер. з англ.: О. В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.О. Зєніна та інші. — К.: В-во «Фенікс», 2010. — 410 с.